ВСТУП

Актуальність теми. Проблема активізації інноваційної діяльності підприємств є однією з найбільш важливих щодо теоретичних і практичних аспектів економічного розвитку. Хоча останнім часом у розвитку інноваційного сектору наявні позитивні зміни, у цілому інноваційна активність підприємств залишається низькою.

Практика США, країн Європи, Японії, нових постіндустріальних держав свідчить, що одним з ефективних варіантів вирішення зазначеної проблеми є діяльність фондів венчурного капіталу. Однак спроби їх створення в Україні на основі прямого запозичення зарубіжного досвіду не дали очікуваних результатів, тому що недостатньою мірою були враховані вітчизняні соціально-економічні реалії.

Виходячи з цього стає очевидним, що існує необхідність розробки механізму венчурного інвестування, який ураховує специфіку вітчизняної економічної практики й одночасно спирається на передовий досвід зарубіжних країн.

Основним стимулом виробництва та освоєння інновацій є забезпечення більш високого рівня віддачі, ніж просте залучення додаткових ресурсів.

Потужними суб’єктами світової економіки, що перебувають у постійному пошуку інноваційних рішень та процесі впровадження передових технологій, є транснаціональні корпорації. У стратегіях ТНК інновації виступають основою конкурентоспроможності й визначають напрями розвитку компанії, окремих галузей та національної економіки в цілому.

Створення найновіших передових технологій зосереджено в розвинутих країнах світу і відбувається переважно в найбільших корпораціях. Багато з них має значну економічну та політичну вагу, і тому є більш впливовими, ніж деякі держави. Політика розвинених країн відносно міжнародних компаній полягає не в обмеженні їх росту, а у використанні переваг, завдяки яким формується конкурентоспроможність країни. Особливо це актуально для високотехнологічних галузей економіки.

Вивченням різних аспектів венчурного підприємництва в інноваційній сфері займалися зарубіжні вчені, зокрема Д. Гарнер, Р. Оуен, Р. Хізрич, М. Пітерс, Р. Дамарі, В. Стівенс, Б. Бішоп, В. Хофман, В. Герке, П. Гулькін, Н. Фролова, О. Мотовілов. Американські підприємці А. Рок, Т. Перкінс, Ш. Фергайлд, Т. Девіс, Ф. Адлер перебували біля витоків сучасного венчурного бізнесу.

Серед українських науковців слід зазначити В. Амітана, А. Батуру, П. Ковалишина, А. Поручника, А. Федулову та ін.

Більшість робіт вітчизняних вчених присвячено історичним аспектам становлення та розвитку венчурного підприємництва, дослідженню процесів фінансування, організаційних форм існування венчурного капіталу, можливості його використання для фінансування інновацій в Україні. Питанням організації процесу венчурного фінансування інноваційних проектів приділено недостатньо уваги.

Метою даного дослідження є обґрунтування принципів організації венчурних стратегій інноваційного лідерства ТНК.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— проаналізувати інноваційну конкурентоспроможність американських корпорацій     ;

— дослідити лідерство ТНК у світовому секторі інновацій;

— охарактеризувати розвиток венчурного бізнесу корпорації;

— розглянути конкурентні переваги корпорації Google на ринку високотехнологічних продуктів.

Об’єкт дослідження — процеси корпоративного венчурного капіталу.

Предметом дослідження є венчурні стратегії інноваційного лідерства ТНК на прикладі корпорації Google.

РОЗДІЛ 2.  Венчурні стратегії інноваційного лідерства ТНК

2.1. Інноваційна конкурентоспроможність американських корпорацій

Однією з найважливіших особливостей розвитку сучасного світу є глобалізація світової економіки, що призводить до посилення взаємозалежності національних економік і різних процесів у світовому господарстві. Розвиток світової економіки з початку 90-х років ХХ ст. проходив в умовах подальшого поглиблення інтернаціоналізації всіх аспектів господарської діяльності. Весь світ стає ареною діяльності провідних транснаціональних корпорацій (ТНК), поглиблюється міжнародний поділ праці, багаторазово зростають обсяги, динаміка і значення зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин. Поглиблення економічної інтеграції на основі нового рівня розвитку продуктивних сил становить суть економічної глобалізації.

Найважливішими напрямками глобалізації є фінансова глобалізація, глобалізація діяльності найбільших міжнародних компаній, інтенсифікація та зміни у світовій торгівлі, а також перехід провідних країн до інформаційної економіки. Процес глобалізації вплинув на характер функціонування світової економіки і призвів до більшої відкритості економічних систем окремих держав, інтенсифікації регіональних інтеграційних процесів, уніфікації регулювання підприємництва та контролю за ринками, одноманітності норм і правил здійснення угод, стандартизації вимог до переміщення капіталу, інвестицій та функціонування платіжно-розрахункової системи [12, c. 13].

Головними суб’єктами процесу глобалізації світової економіки є транснаціональні компанії. Саме ТНК відіграють провідну роль у розвитку світових господарських зв’язків шляхом реалізації глобальних стратегій, що об’єднують національні, регіональні та світові ринки. При цьому глобалізація світової економіки, політичні, технологічні та демографічні трансформації формують зовнішні умови діяльності міжнародних фірм, що об’єктивно впливають на всі рівні і сфери їх взаємодії з навколишнім середовищем. Змінилися роль і порядок державного та наддержавного регулювання, з’явилися зовсім нові технології, істотні зміни відбулися в глобальній фінансовій системі.

В даний час спостерігається стійке зростання конкурентоспроможності невеликої групи провідних ТНК-лідерів своїх галузей і секторів економіки, що стало важливою рисою сучасного світового господарства. За показниками обсягу продажів, прибутку і капіталізації провідні ТНК займають ключові позиції у світовій економіці.

В даний час надзвичайно велике значення для конкурентоздатності промислових ТНК має розробка і виведення на ринок нових товарів і послуг. Нововведення і здатність до їх впровадження стають найважливішою умовою довгострокової конкурентоспроможності міжнародних компаній. Серед успішних конкурентоспроможних глобальних інноваційних компаній є такі ТНК, як американські Apple, Google, 3M Corporation, Microsoft, IBM, Cisco, Intel і Boeing, японські Sony Corporation, Toyota Motor і Honda, німецькі BMW і Siemens, південнокорейська Samsung і фінська Nokia. Конкурентоспроможні міжнародні компанії володіють високим інноваційним потенціалом у найважливіших сферах діяльності: в маркетингу, у розробці продуктів, в управлінні взаєминами з клієнтами, у виробництві, логістиці, управлінні персоналом і т.д. Найважливішим для конкурентоспроможності ТНК напрямом інноваційної діяльності є проведення НДДКР, на які фірми виділяють значні кошти [15, c. 165].

Характерними тенденціями у сфері інновацій, що мають великий вплив на конкурентоспроможність ТНК, є більша відкритість компаній в рамках міжфірмової кооперації у сфері науки і технологій. Дедалі більшого поширення набуває практика поглинання найбільшими ТНК компаній, що володіють інноваційним продуктом або технологією. Тим не менше, вирішальний внесок у забезпечення інноваційності ТНК вносять материнські компанії.

Більшість ТНК для досягнення високої конкурентоспроможності реалізують стратегію лідерства у витратах, підлаштовуючи виробничо-технологічну систему під максимальне зниження витрат на випуск товарів і надання послуг. Конкурентоспроможність найбільших нефінансових ТНК в останні роки все більше пов’язана з різким збільшенням інтернаціоналізацій операцій і створенням глобальних ланцюгів доданої вартості, заснованих на поєднанні власного виробництва та аутсорсингу. Ця модель виробництва та логістики, що заснована на використанні унікальних знань і ноу-хау, інтенсивному застосуванні найсучасніших інформаційних і комунікаційних технологій, дозволила ТНК звільнитися від багатьох нерентабельних операцій і зосередитися на найбільш прибуткових і перспективних сферах діяльності.

Конкурентоспроможність у сфері виробництва ТНК забезпечується побудовою глобальної виробничої системи, досягненням технологічного лідерства, вдосконаленням логістики, забезпеченням високої якості та продуктивності праці, повним задоволенням запитів споживачів. Велике значення для успіху ТНК у конкурентній боротьбі має її виробнича система, яка охоплює всі аспекти організації виробництва і забезпечує створення технологій та інновацій. Джерелом конкурентних переваг для ТНК є оптимальна конфігурація глобальної виробничої системи.

Останнім часом ТНК прагнуть підвищити ефективність людських ресурсів за рахунок створення оптимальних умов роботи та активізації інтелектуальних працівників. У сучасних ТНК збільшення і використання знань працівників є одним з найважливіших конкурентних переваг. Підготовка і перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо пов’язані із завданням створення, збереження і підтримки глобальних конкурентних переваг компанії. Інвестиції в персонал стають інвестиціями в конкурентоспроможність фірми. Навчання та професійна підготовка відбувається в університетах, на робочих місцях або через мережу Інтернет. Широко застосовуються комп’ютерні технології і навіть спеціальні ігри [7, c. 55].

Серед ключових чинників досягнення конкурентоспроможності зростає значення різних нематеріальних активів, зокрема, корпоративних знань, внутрішньої організаційної культури фірми, досвіду, таланту і знань співробітників, патентів і ліцензій, брендів, програмного продукту, процедур, баз даних, стандартів і комплексу відносин, який складається у компанії у взаємодії з постачальниками, клієнтами, партнерами, здатності фірми пристосовуватися до змін зовнішнього середовища.

Отже, найважливішими чинниками конкурентоспроможності ТНК стали інновативність в широкому сенсі і динамічні здібності до адаптації в турбулентному зовнішньому середовищі; забезпечення технологічного лідерства за рахунок ефективного використання глобальних виробничих систем, досягнення високої якості і повного задоволення запитів цільових споживачів та ефективне використання різних нематеріальних активів, зокрема, людського капіталу, організаційних бізнес-знань, брендів, а також досвід, кваліфікація і мотивація топ-менеджменту.

2.2. Лідерство ТНК у світовому секторі інновацій

ТНК не вступають у конкурентну боротьбу між собою, а навпаки – свідомо розподіляють сфери впливу. Галузева спеціалізація зазвичай корелюється зі спеціалізацією країни. Приміром, компанії США займають провідне становище на світовому ринку авіа- та ракетобудування, нафтопереробки, комп’ютерної техніки, фармацевтики і програмного забезпечення.

Основним чинником зростання ролі ТНК у створенні інновацій є те, що постійне зростання доходів великих корпорацій та зниження вартості менш потужних компаній, що сформувалися внаслідок криз, сприяють активним процесам їх поглинання. Характерною ознакою купівлі транснаціональними корпораціями підприємств, які готуються до виходу на ринок з інноваційним продуктом або технологією, полягає в тому, що фінансування всіх витрат на наукові розробки забезпечила компанія, що поглинається, а ТНК використовує свої ресурси лише для кінцевої стадії комерціалізації нововведення – організації масового виробництва. У цьому випадку корпорації формально не здійснюють вкладень безпосередньо в науково-дослідні розробки, оскільки сума, витрачена на придбання сторонньої компанії, враховується у статистиці злиттів та поглинань і жодним чином не відбивається у витратах корпорації на НДДКР. Подібний спосіб придбання нових технологій та продуктів є найбільш поширеним у сфері виробництва програмного забезпечення, електронних засобів зв’язку, а також обробки інформації [4, c. 25-26].

Окрім створення стратегічних альянсів, ТНК часто вдаються до організації формально незалежних від материнської корпорації дослідних центрів і венчурних (ризикових) підприємств. Цей метод застосовується для того, щоб максимально ефективно використати нові розробки, які не потрібні материнській компанії або є для неї непрофільними.

Функціонування венчурних підприємств зумовлене розвитком стратегічно важливих аспектів науково-дослідної діяльності та необхідністю підтримки інноваційних проектів окремих груп фахівців, а іноді й окремих співробітників-новаторів.

Корпорації можуть мати по кілька окремо створених венчурних фірм. Приміром, компанія «General Electric» (США) налічує 30 таких підприємств, загальний фонд яких сягає понад $100 млн.

Вибір створення окремої венчурної компанії не є випадковим. Висока ефективність НДДКР та інноваційних процесів у цілому обумовлена в малих фірмах низкою факторів, серед яких:

1) прийняття державами законодавчих актів із надання податкових та інших пільг малому підприємництву;

2) державна підтримка фінансування ризикового бізнесу;

3) максимальна інтенсивність ведення наукових розробок у малих компаніях, де протягом нетривалого періоду часу всі зусилля зосереджені на одному проекті;

4) невеликий апарат управління, що дозволяє знизити накладні витрати, уникнути бюрократичних контактів та отримання дозволів, які в результаті знижують ефективність НДДКР у лабораторіях великих промислових корпорацій;

5) більш гнучке виробництво, що характерно для малих фірм, де краще можна відстежити тенденції розвитку ринку;

6) удвічі вища ефективність кінцевих результатів інноваційної діяльності малих підприємств і швидша віддача від інвестицій.

Багато компаній стимулює створення фірм-новачків, надаючи їм необмежену самостійність. Материнська компанія виступає як основний власник нової компанії, встановлюючи таким чином повний фінансовий контроль, отримуючи ексклюзивні права на впровадження інноваційних досягнень у своїй діяльності.

Виділяють такі організаційні форми, що використовуються корпораціями при організації венчурних капіталовкладень: 1) партнерство з обмеженою відповідальністю у фондах, заснованих і керованих професіоналами венчурного бізнесу; 2) квазісамостійна дочірня венчурна організація, основний фонд якої утворюється за рахунок корпорації; 3) пряме фінансування діяльності малих інноваційних фірм [8, c. 70].

Характерною ознакою організації інноваційної діяльності на створених великими ТНК окремих венчурних підприємствах є їх розміщення у країні походження. Виняток у цьому випадку становлять США, де створені настільки сприятливі умови для інноваційного підприємництва, що багато закордонних компаній переносять свої науково-дослідні центри саме в цю країну.

РОЗДІЛ 3. Конкурентні переваги венчурного бізнесу корпорації Google

3.1. Розвиток венчурного бізнесу корпорації

Класичний американський венчурний бізнес було зорієнтовано на фінансування високотехнологічних інноваційних проектів. Згодом венчурний капітал перемістився в Європу, де набув ознак консерватизму: ризикове фінансування зсунулось у більш безпечний бік фінансування розвитку підприємства, викупу пакета акцій менеджментом та підприємств із «традиційними технологіями». Однак повільно американський венчурний капітал почав переміщуватися в Європу та змінив баланс знову-таки у бік фінансування високих технологій. Тому наступним принципом венчурного бізнесу можна, на нашу думку, вважати принцип переважного фінансування високотехнологічних проектів.

Таблиця 3.1. Венчурні інвестиції в країнах світу на 2012 р.

Принцип переважної оцінки людського потенціалу компанії полягає в такому. Венчурні капіталісти цікавляться в першу чергу людьми, командою, менеджерами, а не власне ідеєю. Без сумніву, остання повинна задовольняти певним критеріям, тобто бути новою, закривати реальну нішу на ринку, бути захищеною від можливих дій конкурентів і т. ін. Але венчурні капіталісти справедливо вважають, що злагоджена команда й агресивні менеджери зможуть «витиснути» гроші навіть із середньої розробки, а ось погані загублять будь-яке геніальне прозріння.

Венчурні підприємці фінансують не підприємство, а інноваційний проект. Кошти надаються під розвиток проекту – звідси випливає принцип фінансування ідеї. Хоча на момент розгляду проекту підприємство може вже існувати, але це не змінює сутності принципу [13, c. 63].

Венчурні фонди, як правило, не претендують на контрольний пакет акцій портфельної компанії. На це є дві причини. По-перше, межа людських можливостей. Керівний склад венчурного фонду фізично не спроможний брати участь в управлінні всіх компаній, куди вкладені гроші. По-друге, у тих, хто вкладає в компанію душу, повинен залишатися реальний контроль, інакше постраждає спільна справа. Думку про те, що венчурний капіталіст не претендує на контрольний пакет акцій та повноту управління проінвестованим підприємством, поділяють й інші вчені [1-5].

Венчурний підрозділ Інтернет-гіганта Google Ventures було запущено в 2009 р. для пошуку й підтримки молодих стартапів на ранніх стадіях розвитку. Інвестиції в стартапи не тільки дозволяють Google знаходити перспективні фірми й технології для наступного їхнього придбання, але також працюють і на імідж компанії.

Google Ventures є самостійним філіалом корпораціі Google Inc. Хоча Google Ventures є окремою юридичною особою, тобто не обмежується стратегічними цілями своєї материнської компаніі, фірма отримує вигоду від доступу до компонентів бренду Google, включаючи персонал та інформаційний капітал. Корпорація Google вже близька до того, щоб стати лідером у такому  бізнес-секторі як венчурний бізнес. За 4 роки Google Ventures став третім найактивнішим венчурним фондом у США.

На сьогоднішній день, Google Ventures займається інвестиціями в компанії в багатьох індустріях, включаючи мобільну галузь, Інтернет, ігри й інше. Раніше 2012 року  Google Ventures брала участь в інвестиціях у компанію AVOS Systems, що зараз володіє відомим сервісом соціальних закладок Delіcіous і китайським клоном Pіnterest за назвою Meі.fm.

Венчурний бізнес ще й сьогодні найбільш розвинений у США, що пояснюється значною чисельністю в цій країні малих високотехнологічних
фірм та розвиненістю фондового ринку. Як галузь підприємництва він сформувався у період бурхливого розвитку комп’ютерних технологій, тому структура венчурних інвестицій за галузями промисловості відображає загальноприйняті пріоритети цієї країни, а саме — розвиток високих технологій [3, с. 53].

Таблиця 3.2. Структура венчурних інвестицій Google за галузями промисловості в 2012 р., %

Галузь промисловості	Частка венчурних інвестицій
Телекомунікації	13.0
Програмне забезпечення	20.0
Напівпровідники	7.0
Мережеве обладнання	9.0
Медицина та охорона здоров’я	8.0
Інформаційні технології	4.0
Електроніка	2.0
Комп’ютери та оргтехніка	4.0
Біотехнології	19.0
Інші галузі промисловості	14.0
Всього	100.0

Щорічно Google Ventures робить 40- 50 посівних інвестицій, вкладаючи в стартапи суми до $250 тис. Крім цього, Google Ventures робить близько 15 більших  інвестицій щорічно в розмірі до $10 млн і 1- 2 у розмірі $ 20-50 млн.

Google Ventures інвестує в різних областях — в Інтернет, біотехнології й екотехнології. Компанія вкладає великі суми в зрілі компанії, але також в 2013 році інвестує потроху в 100 нових підприємств.

Для того, щоб вибрати цілі, компанія розробила комп’ютерні алгоритми, використовуючи дані минулих венчурних інвестицій і наукові вишукування. Наприклад, для окремих компаній Google використовує дані про те, як довго засновники працювали над стартапом перш ніж одержали гроші й  чи успішно засновники відкривали свої компанії в минулому.

Деякі підприємці, які працювали з Google Ventures, говорять, що прагнення Google все досконало проаналізувати навіть при вкладенні невеликих інвестицій у неперевірені компанії, гальмує інвестиційний процес у порівнянні з іншими фірмами.

Google Ventures також звертається до працівників Google знайти інвестиційні ідеї. Компанія пропонує $10 000 тому, хто порекомендує стартап, у який підуть інвестиції. І компанія інвестувала в трьох екс-співробітників Google, які покинули компанію по мірі росту.

Важливою особливістю венчурного інвестування Google є й те, шо значні суми коштів вкладаються у розвиток високотехнологічних компаній на ранніх стадіях розвитку (до 30%), в той час як в Європі цей показник вдвічі нижчий. Крім того, характерною рисою венчурного бізнесу в США залишається його орієнтація на інноваційні підприємства у сфері високих технологій. Венчурне фінансування стало одним з двигунів економіки розвинених країн, хоча обсяг його капіталовкладень у загальному інвестиційному потопі відносно невеликий. Проте створені тут невеликі підприємства стимулюють розвиток науково-технічного прогресу, розвиваючи нові комп’ютерні технології.

Американський венчурний капітал має й свою територіальну специфіку. Основні венчурні фонди створюються насамперед поблизу великих університетів, тому що саме там виникають малі інноваційні фірми. Для США характерна концентрація венчурних фірм у сфері високих технологій в декількох регіонах, насамперед — у Силіконовій Долині і Новій Англії. На ці два регіони щорічно припадає 45-55% фірм, що одержують венчурні інвестиції. Розвиток високих технологій в Силіконовій Долині забезпечує не тільки високі темпи зростання та прогресивну структуру економіки країни, але й високий рівень життя населення. ВВП штату7 Каліфорнія, де знаходиться Силіконова Долина, перевішує 1.3 трлн дол. США.

Варто помітити, що звичайно венчурні інвестиції не закінчуються одним як тільки вкладенням коштів. Фонди беруть активну участь і в управлінні компанії. Так, саме венчурні фонди у свій час змусили засновників Google найняти генерального директора з боку. Це була умова, яку Google зобов’язана була виконати. У противному випадку фонди відкликали б свої інвестиції [10, c. 53].

3.2. Конкурентні переваги корпорації Google на ринку високотехнологічних продуктів

Самою великою венчурною інвестицією в історії стала компанія Google, що принесла гроші величезній кількості людей. Кілька венчурних фондів зробили на дітищі Ларрі Пейджа й Сергія Бріна мільярди доларів. Звичайно, такі інвестиції трапляються вкрай рідко. Google у свій час приніс революцію в галузь.

Якщо розглянути конкурентні переваги венчурного фонду Google, то варто зазначити, що до складу команди Google Ventures входять спеціалісти різних професій: підприємці, інженери, лікарі.  Їх команда має глибокі знання і досвід, щоб обирати і направляти кращі компанії в світі.

Прагнення корпорацій стимулювати розвиток інтелектуального капіталу, по суті, приводить до зміни самої ролі працівника у виробничому процесі. Корпорації «креативного» типу прагнуть того, щоб їх співробітники були задоволені умовами, в яких вони здійснюють свою діяльність. У корпорації Google, наприклад, програмним інженерам пропонується присвячувати до 20 % робочого часу реалізації власних ідей і задумок.

Ця чітка мета тримає працівників фонду на 100% зосереджені на успіх їх компанії – але не на Google, а на стратегічні цілі.

Команда практиків, що мають істотний досвід роботи з портфельними інвестиціями, працюють з компаніями повний робочий день розробляючи безліч напрямків від дизайну продукту і рекрутингу до маркетингової стратегії і інженерної допомоги, щодо розробок девайсів.

Венчурний фонд Google Ventures хоча і являється власністю корпорації Google Inc. але функціонує як цілком окремий самостійний заклад. Команда Google Ventures сама встановлює порядок денний роботи фонду, що безперечно є конкурентною перевагою, оскільки збільшує гнучкість і підвищує швидкість реакції компанії на зовнішні зміни. Оскільки такій корпорації гіганту як Google Inc. за своєю структурою, неможливо швидко надавати розпорядження щодо змін, тому вирішено було надати фонду цілковиту самостійність, щодо організації поточної роботи. Але Google Ventures  цілковито фінансується Google і є фінансово залежним у повній мірі.

Галузеві експерти, мережа випускників, технологій, об’єктів, і багато іншого, до всього цього новостворена венчурна фірма отримує вільний доступ, що підвищує шанси на її прибутковість у декілька разів [10, c. 54].

Google Ventures робить інвестиції в акціонерний капітал молодих компаній зі стратегічними, а не просто фінансовими мотивами. Використання синергії між тим, що вони роблять, і тим об’єктом інвестицій компанії в яку вони вкладають кошти. З часом корпорація отримує як стратегічні так і фінансові вигоди.

На відміну від більшості корпоративних венчурних капіталістів, що націлені на стратегічні інвестиції для підтримки майбутнього зростання їх материнської компанії, Google Ventures є  цілеспрямованим тільки на прибуток.

Головною метою венчурного фонду корпорації Google є допомога своїм портфельним компаніям у досягненні свого ідеального ринку збуту та ринкової ніші. Інвестиції фірми диверсифікуються за стадіями та за секторами. Не дивлячись на те, що більшість фондів віддає перевагу менш ризикованому інвестуванню, тобто інвестуванню на стадії зрілості розробки, Google Ventures ділить свій портфель між невеликим числом інвестицій на пізній стадії розробки та велику кількість інвестицій на ранньому етапі.

Отже, у той час коли інвестиції на етапі зрілості розробки гарантують отримання граничного доходу, Google Ventures робить ставку на бізнес-ідеї, що знаходяться на ранньому етапі розробки задля максимізації прибутку і входження у нові сектора ринку. Команда фонду це лише 42 працівники, менше ніж 10 з яких є інвестиційними професіоналами, Google Ventures бере на себе відповідальність стосовно обмеженої кількості компаній, яку вони можуть осмислено контролювати. Google Ventures також хеджує свої ризики завдяки партнерству з надійними інвесторами та бізнес-ангелами, що приймають активну участь, особливо у посівних інвестиціях [6, c. 9].

ВИСНОВКИ

Отже, венчурний капітал із властивими йому відмінними рисами зіграв у другій половині XX ст. важливу роль у реалізації найбільших науково-технічних інновацій у ряді наукомістких галузей виробництва. На відміну від США, де венчурний капітал працює переважно у високотехнолопчних галузях і вктадається у розвиток фірми на стартовому етапі, венчурні інвестиції в Європі спрямовуються в інноваційний розвиток традиційних базових галузей і розміщуються переважно в компаніях, які пройшли найбільш ризиковий стартовий етап свого існування, перебуваючи на стадії розширення чи трансформації (викупу) свого бізнесу. В галузі високих технологій в Європі вкладається 20-25% венчурного капіталу (для порівняння, в США – близько 80%).

Сьогодні ринок венчурного капіталу активно розвивається як у розвинених країнах світу, так і в країнах з перехідною економікою, які демонструють високі темпи зростання.

Корпорація Google, яка у свій час була створена за допомогою венчурного капіталу, бере участь у венчурному фінансуванні інноваційних бізнес-проектів з розробки сучасних комп’ютерних технологій, створюючи власні венчурні фонди. Так корпорація Google фінансує на венчурних засадах більш як 75 науково-дослідних центрів та лабораторій по всьому світу, де зайнято понад 75 тис. науковців та інженерів-технологів. Інвестиційний портфель Google в 2011 р. (період найінтенсивнішого венчурного інвестування) оцінювався приблизно в 1,1 млрд дол. США і включав понад 475 компаній світу, що працюють у сфері інформаційних технологій і в суміжних галузях. Кошти, вкладені в межах програми, складають відносно невеликі суми — як правило, менш як 10 млн дол. по кожній інвестиції. При цьому Google звичайно здобуває невеликі (міноритарні) частки в компаніях, а не контрольні пакети акцій.

Хоча інвестиції здійснюються, виходячи, головним чином, зі стратегічних інтересів корпорації, програма Google передбачає й одержання фінансової віддачі. Конкретні фінансові результати інвестицій у рамках програми Google не розголошуються, однак відомо, що за десятиліття свого існування ця програма принесла Google мільярди доларів. Програма Google передбачає також придбання таких компаній, діяльність яких може сприяти виходу корпорації Google на нові сегменти ринку чи ж посиленню вже наявного бізнесу Google. З початку реалізації програми Google загальний обсяг закордонних інвестицій перевищив 4 млрд дол. США, охопивши понад 1000 компаній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Варфоломєєва В. О. Венчурний бізнес у сфері інноваційного підприємництва і форми його забезпечення [Текст] / В. О. Варфоломєєва // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 12. — С. 121 — 127
2. Великий Ю.В. Влияние венчурного предпринимательства на инновационную деятельность [Текст] / Ю. В. Великий // Економіка. Фінанси. Право. — 2010. — № 5. — С. 15-18
3. Дагаев А. Венчурный бизнес : управление в условиях кризиса // Проблемы теории и практики управления. — 2003. — № 3. — С. 74-80
4. Дмитриченко Л.І. Державні механізми сприяння венчурному підприємництву у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності // Фінанси України. — 2011. — № 1.- С.23-30
5. Ілляшенко С.М. Стратегічне управління інноваційною діяльністю підприємства на засадах маркетингу інновацій / С. М. Ілляшенко // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 12. — С. 111-119
6. Калетнік, Г.М. Інноваційні моделі управління стратегічним економічним потенціалом сучасних економічних систем // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 4. — С. 3-11
7. Ковалишин, П. Венчурне інвестування. Поверененя до реалізму в США і в Європі [Текст] / П. Ковалишин // Економіст. — 2005. — № 1. — С. 54-58
8. Ковалишин, П. Венчурний бізнес у США. Від кризи до кризи [Текст] / П. Ковалишин // Економіст. — 2010. — № 7. — С. 69-71
9. Ковалишин, П. Загальні особливості та тенденції розвитку венчурного інвестування у США // Економіст. — 2004. — № 10.- С.56-59
10. Ковалишин, П. Інститут «Бізнес-ангелів» у США та Європі. Сучасний стан [Текст] / П. Ковалишин // Економіст. — 2010. — № 8. — С. 52-55
11. Ковтун О. І. Інноваційні стратегії підприємств: теоретико-методологічні засади // Економіка України. — К., 2013. — № 4. — С. 44-56
12. Рибак А. Що таке венчурне фінансування [Текст] / А. Рибак // Податкове планування. — 2003. — № 8. — С. 12-15
13. Стрежемецький, Р. Зважаючи на світовий досвід [Текст] : Венчурний бізнес як фактор міжнародної конкурентноспрямованості держави / Р.О. Стрежемецький // Політика і час. — 2006. — № 7-8. — С. 62-68
14. Чабан В. Г. Складова інноваційної інфраструктури: венчурний капітал [Текст] / В. Г. Чабан // Фінанси України. — 2005. — № 4.- С.35-40
15. Шаманська О. Стратегічне планування інноваційної діяльності в системі ресурсного потенціалу підприємства / О. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 6. — С. 164-169