Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Фінансові інформаційні системи

Вступ

Розвиток інформаційних технологій у середині 90-х років призвів до фактичного створення найбільш розвиненою частиною людства того самого «інформаційного суспільства», про яке так багато казали останнє десятиріччя, що його перестали сприймати серйозно. Увесь розвиток людства, у тому числі і в економіці, визначається зараз і буде визначатися наступне десятиріччя досягненням нового якісного рівня одразу двома фундаментальними процесами: розвитком нових технологій, в першу чергу інформаційних, та швидкою глобалізацією економіки, що зараз спирається на перший процес. Отже аналіз цих двох понять у сукупності дає нам змогу визначити, проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку фінансово-економічних інформаційних систем.

Фінансово-економічна інформаційна система (ФЕІС) — це інформаційна система, що використовується для вирішення завдань обміну економічною інформацією. Вона дає змогу отримувати та надсилати інформацію будь-якого характеру. Взагалі, таке поняття є дуже широким, тому для його розуміння потрібно розглянути основні функції, що можуть виконувати фінансово-економічні інформаційні системи:

  • Трансфертні платежі;
  • Організація та участь на ринку економічної інформації;
  • Забезпечення інформаційної безпеки для кінцевих користувачів;
  • Забезпечення безпеки всієї інфраструктури інформаційної системи;
  • Організація електронної торгівлі;
  • Електронна пошта з підвищеним рівнем захисту;
  • Перевірка та ідентифікація фінансових документів;
  • Здійснення клірингових платежів по міжбанківським рахункам;
  • Фінансовий контроль над іншими організаціями;
  • Організація on-line конференцій, форумів, семінарів, тощо.

1. Особливості інформаційних систем у фінансових установах

За системного підходу структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб’єкт управління — СУ; 2) керована частина, або об’єкт управління — ОУ; 3) інформаційна система — ІС, через яку, власне, і відбувається зв’язок між СУ та ОУ.

ІС — неодмінна складова у процесі організації управління — містить у собі такі основні частини:

1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, організованих певним способом;

2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, обробки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інформації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання автоматів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІС (АІС).

Зауважимо, що в АІС не вся інформація (з огляду на складність її структуризації та формалізованого подання) обробляється на ЕОМ. Частка оброблюваної на ЕОМ інформації становить від 10 до 50 % усієї інформації ІС залежно від типу економічного об’єкта.

Від рівня організації ІС, застосовуваних методів і засобів, а також від технології обробки інформації істотно залежить функціонування об’єкта в цілому. Проте існують ще й інші чинники. Адже бувало й так, що в комерційному банку — КБ — автоматизація ІС досягала високого рівня, але попри це банк збанкрутував. Тому слід зазначити таке.

  1. Для банківських установ велике значення має продуктивність АІС, її здатність швидко переробляти інформацію, відстежувати зміни на об’єкті, у навколишньому середовищі та максимально їх ураховувати, оскільки затримка з обробкою таких даних може коштувати дуже дорого. Наприклад, невраховування нових вимог, постанов, вказівок тощо для банку може призвести щонайменше до штрафних санкцій.
  2. Об’єкти й процеси, якими керують, а також і сама система управління (керування) можуть бути складними і територіально розподіленими. Так, якщо йдеться про банківські установи та їхню діяльність, то в разі окремого комерційного банку або відділення, котре територіально й організаційно зосереджене в одному місці, створення його АІС вимагатиме підходу й технологій обробки даних, відмінних від тих, що застосовуються, тоді коли банк являє собою сукупність відділень або філій, які територіально розміщені в різних місцях регіону.

У першому разі банк розглядається як один об’єкт, як єдине ціле, де практично немає проблеми передавання та приймання первинних даних.

У другому разі структура АІС складніша, застосовуються інші технології обробки даних. Тут можливі проблеми збору та передавання даних із відділень до головної контори. Відповідно АІС буде багаторівневою системою, причому проблеми збирання, передавання й обробки даних вельми складні як з технічного, так і з організаційного боку.

  1. Для фінансово-кредитних установ, і для банківських насамперед, важливою особливістю є те, що об’єкт управління — керована частина, або основне їх «виробництво» — також пов’язане з виробленням і переробкою інформації. Адже основою діяльності таких установ є, по суті, робота з інформацією, яка часто стає і предметом і продуктом праці не лише відповідних інформаційних систем, а й установи в цілому.

Справді, хоча банки й проводять операції з готівкою, але переважна більшість розрахунків у них здійснюється в безготівковій формі. Готівкові гроші (за нормальної роботи економіки) становлять 5—10 % суми загального грошового обігу. Проведення безготівкових розрахунків означає, що грошей у явному вигляді, у «натурі» немає, існують лише записи про грошові кошти та операції з ними на відповідних носіях, тобто є інформація, яка за певних умов може матеріалізуватися. Те саме стосується й інших фінансово-кредитних установ — податкових, фінансових тощо[6, c. 21-23].

Отже, у фінансово-кредитних установах автоматизація «основного виробництва» зводиться до автоматизації операцій обробки даних відповідних документів, тобто до обробки інформації. Цим такі установи істотно відрізняються від промислових підприємств, де автоматизація основного виробництва являє собою автоматизацію процесів обробки матеріальних потоків, а отже, створення АІС тут означає автоматизацію інформаційних процесів, пов’язаних з основним виробництвом, а не самого виробництва.

Аналогічна специфіка (коли основне виробництво полягає в обробці не матеріальних потоків, а потоків інформації) притаманна й іншим організаціям. Наприклад, проектним інститутам, конструкторським бюро тощо, де існують як системи автоматизації проектування — САПР, так і АІС у вигляді АСУ.

Якщо АІС на промисловому підприємстві призначена, здебільшого, лише для обробки управлінської інформації (планування випуску продукції, бухгалтерський облік, розрахунки заробітної плати і т. ін.), то АІС у ФКУ, і насамперед у банківських установах, не лише обробляють управлінську інформацію, а й виконують автоматизацію операцій основної діяльності, зокрема основного виробництва (обробка даних відповідних документів у процесі здійснення грошових розрахунків, надання кредитів, нагромадження коштів і т. ін.).

АІС у ФКУ формально можна подати як синтез автоматизованої системи обробки управлінської інформації АСУу та автоматизованої системи основного виробництва АСОВ:

АІСФКУ = АСУу + АСОВ.

  1. Першочерговість автоматизації операцій «основного виробництва» є специфічною вимогою, коли йдеться про створення АІС у банках та інших фінансово-кредитних установах. Саме з огляду на цю вимогу зазначені АІС істотно відрізняються від АІС виробництвом — АСУВ, які автоматизують обробку лише інформації про хід основного виробництва. Розглянуту специфічну вимогу слід ураховувати, тим більш, що вона певною мірою ускладнює створення АІСФКУ порівняно зі створенням АСУВ. Цією особливістю пояснюється, насамперед, і факт широкого впровадження ЕОМ у банківських і фінансових установах. Адже на будь-якому економічному об’єкті передусім автоматизується «основне виробництво».

Оскільки банківські послуги мають переважно інформаційний характер, то сфера таких послуг і обробка інформації — це по суті одне й те саме. Отже, досягти їх ефективності, безпечності та зручності можна лише на базі застосування сучасної електронної техніки та засобів передавання даних. Те саме стосується й переважної більшості інших ФКУ.

Зауважимо, що в банках доводиться також вирішувати питання, пов’язані з управлінням грошовими ресурсами, а також самими банківськими установами. Відповідні задачі ще недостатньо автоматизовані, причому ступінь автоматизації АСУу і АСОВ у АІСФКУ нині різний — вищий у АСОВ і нижчий у АСУу. Крім того, розв’язування завдань управління на промислових підприємствах автоматизоване значно вище, ніж в АІС ФКУ. Тобто широке застосування у фінансово-кредитних  установах ЕОМ, і насамперед персональних комп’ютерів, забезпечується, передусім, завдяки автоматизації основного виробництва.

Важливо також, що банки надають своїм клієнтам численні різноманітні послуги. Скажімо, у США налічується нині не менш як 155 окремих видів банківських послуг, котрі так чи інакше пов’язані з переміщенням і розподілом грошових ресурсів. Тому банківські автоматизовані інформаційні системи — БАІС, або, як їх ще називають, електронні банківські системи — ЕБС, — це системи, які виконують переказування (переміщення) грошей, а також реєструють і аналізують відповідну інформацію з використанням комп’ютерів і сучасних засобів зв’язку.

  1. Банківські АІС відрізняються від решти таких систем ще й тим, що використовувана в них інформація має бути надійно захищена, а вони самі повинні мати підвищену «живучість» і безвідмовність у роботі[7, c. 84-87].

2. Основні принципи створення і ефективність функціонування фінансових інформаційних систем

Створюючи АІС чи будь-яку іншу систему, спираються на певні принципи — загальні вимоги, правила чи норми, яких слід у цьому разі додержувати.

Так, згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих систем — АС — слід керуватися принципами системності, розвитку, сумісності, стандартизації та ефективності.

  1. Принцип системності. Потрібно встановлювати такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують її сумісність та взаємодію з іншими системами. Отже, усі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності мають розглядатися як єдине ціле.
  2. Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована система має створюватися з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АС.
  3. Принцип сумісності. Під час створення системи мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким ця система зможе взаємодіяти з іншими системами згідно зі встановленими правилами. Так, будь-яка АІС на рівні КБ має інформаційно взаємодіяти із системами установ НБУ, а АІС обласної податкової адміністрації — з АІС Головної податкової адміністрації України.
  4. Принцип стандартизації. Під час створення систем мають бути раціонально застосовані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації, аби можна було мінімізувати всі види витрат, уніфікувати прийоми, методи та інструкції, що ними керується персонал.

Зауважимо, що стандартизація відповідає і запитам користувача, «консерватизм» якого неодмінно враховують розробники програмного забезпечення. Наприклад, до пакета ЕХСЕL включені й функції відомого пакета LOTUS-1-2-3.

  1. Принцип ефективності. Раціонального співвідношення між витратами на створення АС і цільовими ефектами (разом із кінцевими результатами), досягнутими завдяки автоматизації, які не завжди і не обов’язково мають набирати грошової форми, може являти собою час (вірніше, його економію), певні зручності, нові функції, імідж і т. ін.[4, c. 71-73]

Окрім розглядуваних основних можна додатково визначити ще загальні принципи створення й функціонування АІС ФКУ.

  1. Принцип нових задач. Визначаючи перелік задач, які доцільно включити до АІС, слід ураховувати основні технологічні операції обробки документів та завдання, що випливають із потреби забезпечити повноту, вчасність й оптимальність прийняття рішень, які раніше не виконувались через обмежені можливості обробки інформації.
  2. Принцип надійності. Система має нормально функціонувати в разі виходу з ладу технічних засобів. Зрозуміло, наскільки цей принцип важливий для АІС у ФКУ, де існують специфічні вимоги щодо його реалізації і де втрата інформації рівносильна втраті грошових коштів. Саме з метою додержання цього принципу в АІС дублюють інформацію, технічні засоби, застосовують джерела безперебійного живлення тощо.
  3. Принцип єдиної інформаційної бази. Ідеться про застосування єдиної системи класифікації та єдиної системи кодування одних і тих самих структурних одиниць економічної інформації.

Під час створення БАІС постають додаткові вимоги, тобто доводиться спиратися на деякі додаткові принципи.

А. Принцип безпеки даних.

А.1. Інформація має бути захищена як у процесі її безпосередньої обробки та зберігання в системі, так і в моменти обміну між комп’ютерами.

А.2. Має бути виключена можливість несанкціонованого доступу до даних у системі.

А.3. Усі операції в системі мають реєструватися.

А.4. Будь-яке порушення системи безпеки має бути виявлене.

Б. Принцип надійності системи. У БАІС мають бути однаково високонадійними як апаратне, так і програмне забезпечення. Інформація для клієнта має бути точною, доступною і надаватися йому без затримки. У разі виходу системи з ладу дані мають бути відновлені, а пошкодження усунене.

В. Принцип продуктивності системи. Потреба додержувати його випливає зі значної нерівномірності надходження потоків інформації, яку слід обробляти в певні проміжки часу, і жорстких вимог до термінів її обробки. Окрім того, БАІС повинна мати певний запас потужності, який забезпечує оперативне надання інформації клієнтові за його запитом незалежно від того, які інші роботи виконуються водночас цією системою. Оперативне надання клієнтові інформації має вирішальне значення під час оцінювання системи та її ефективності. За умов, коли конкуренція між банківськими установами дедалі зростає, час надання інформації клієнтові може стати вирішальним фактором у роботі системи. У БАІС має бути передбачена також можливість пакетної обробки інформації, особливо коли йдеться про підбиття щоденного банківського балансу.

Г. Принцип пристосування (адаптації). Із часом робота банківських установ змінюється, виникають нові види діяльності та послуг (скажімо, Ощадбанк України поряд із традиційними операціями з обслуговування фізичних осіб пропонує й операції з обслуговування юридичних осіб). Тому існуючі інформаційні системи мають бути придатними для модифікації та розширення. Більш того, система може бути повністю перероблена, але інформація при цьому має зберігатися.

Водночас із розширенням обсягів банківської діяльності та кола клієнтів зростають відповідно й обсяги оброблюваної інформації. Тому БАІС має бути такою, щоб цю систему можна було розширювати, не порушуючи її цілісності.

Д. Важливою є також і вимога щодо зручності, простоти та ефективності експлуатації системи. Банки обирають, насамперед, системи, які легко встановлювати, використовувати й обслуговувати.

Зауважимо, що розглянуті вимоги вельми загальні, а отже, усі банки зацікавлені додержувати їх, хоча ступінь зацікавленості в них різний, залежний від обставин. Завжди, коли йдеться про створення системи, існують індивідуальні вимоги до неї, причому найліпшою із пропонованих АІС буде та, яка більше задовольняє ці вимоги[1, c. 59-62].

3. Головні функції та завдання фінансових інформаційних систем

Підсистема управління фінансами на підприємстві виконує функції автоматизації фінансових розрахунків і прийняття рішень щодо управління фінансами підприємства. До складу задач входять аналіз фінансової звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором джерел фінансових ресурсів та інші. Автоматизація аналізу фінансової звітності підприємства передбачає проведення розрахунків спеціальних показників, що характеризують результати господарської та фінансової діяльності підприємства, визначення на їх базі показників фінансового становища підприємства та вироблення рекомендацій щодо подальшої стратегії його розвитку. Вхідною інформацією для аналізу служать такі дані балансу підприємства, як от вартість виготовленої продукції, запаси і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість постачальникам, виробничі інвестиції, продаж старого обладнання при заміні на нове, зміна заборгованості підприємства за звітний період, сума нарахувань за кредит, податок на прибуток, дивіденди робітникам та інші.

Автоматизація управління вибором інвестиційних проектів здійснюється в умовах комп’ютерної системи прийняття рішень. Предметом прийняття рішень про інвестиції можуть бути: матеріальні інвестиції (у матеріальні об’єкти)

— земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, запаси); фінансові інвестиції (у цінні папери, в частку в іншому підприємстві, видання кредиту за рахунок власних коштів); нематеріальні інвестиції (у ринок — реклама, дослідження, у кваліфікацію співробітників, організацію підприємства, соціальні заходи). Основна увага в процесі управління приділяється матеріальним інвестиціям. Прийняття рішень щодо інвестицій супроводжується інвестиційними розрахунками, які визначають кількісні співвідношення надходжень і витрат. Інвестиційні розрахунки можуть виконуватися за двома моделями: за однією — в ізольованому інвестиційному плануванні порівнюються альтернативи інвестицій тільки одна з одною; за іншою — у загальному інвестиційному плануванні враховуються змінні зв’язки інвестиційних альтернатив з виробничим процесом.

При проведенні інвестиційних розрахунків за допомогою статичних методів інвестиційні проекти порівнюються між собою за показниками сумарних витрат, витрат на одиницю виробів, прибутку, рентабельності, часу амортизації. Вхідною інформацією для проведення розрахунків є відомості про початкові витрати у певному варіанті інвестицій, заробітну плату працівників, вартість матеріалів та енергії, амортизаційні відрахування, витрати на оренду приміщень, податки, страхування, сторонні виробничі послуги, відомості про кількість випуску продукції та величину прибутку та інші.

Підтримка інвестиційних рішень на основі динамічних методів розрахунку інвестицій передбачає визначення вартості капіталу і аннуітету. Вартість інвестиційного капіталу розраховується, як різниця між сумою усіх надходжень і сумою усіх витрат за варіантом інвестицій за період його експлуатації. Аннуітет — це одержуване середнє значення надлишків, яке визначається множенням вартості капіталу на коефіцієнт повторного прибутку від капіталу. Вхідною інформацією для розрахунків є відомості про суму початкових витрат, залишкову ціну інвестиційного об’єкта, поточні доходи і витрати, процентну ставку за кредит. За допомогою динамічних методів можуть бути визначені економічний строк використання інвестиції та оптимальний момент її відшкодування.

Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел фінансових ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінансування, співвідношення їх обсягів і вибір конкретних джерел фінансування. Форми фінансування розрізняються: за частотою надходження (поточне, особливе), за тривалістю фінансування (короткотермінове, середньотермінове, довготермінове), за правовим станом інвестора (власне, позикове), за походженням грошових коштів (зовнішнє, внутрішнє). Для вибору співвідношення видів та обсягів фінансування в умовах застосування систем підтримки прийняття рішень розраховуються спеціальні фінансові показники, наприклад, показник ефекту фінансового важеля.

Основним завданням підсистеми управління фінансами є підвищення ролі фінансів в господарській діяльності підприємств через встановлення науково-обґрунтованих нормативів використання фінансових ресурсів (виручки від реалізації продукції, прибутку, капітальних вкладень, фондів економічного стимулювання та інших коштів), широке використання фінансово-кредитних відношень з метою прискорення науково-технічного прогресу і інтенсифікації виробництва.

Більшість задач, які вирішуються підсистемою, пов’язані з плановими, контрольними і аналітичними функціями відповідних органів управління. Підсистема управління фінансами має тісні інформаційні зв’язки з підсистемами бухгалтерського обліку, управління реалізацією і збутом продукції.

Підсистема комплексного економічного аналізу призначена для оцінки функціонування господарського механізму шляхом підвищення ефективності виробництва, зростання обсягів асортименту і якості продукції, прискорення оборотності оборотних засобів, створення і використання фондів економічного стимулювання на основі проведення аналізу використання основних виробничих фондів, обладнання і матеріальних ресурсів, продуктивності праці і заробітної плати, собівартості продукції, прибутку і рентабельності, фінансового стану підприємства і ефективності господарської діяльності.

Внутрішньосистемне ПЗ фінансових органів являє собою автоматизовані банки даних, у яких виділені файли: довідники; з вхідною оперативною інформацією; з результатною інформацією; архівні.

До довідників у податкових інспекціях відносяться: довідник підприємств (найменувань); довідник нормативних актів, що регламентують роботу податкових інспекцій; ставки відрахувань; види платежів; у страхових компаніях — довідник об’єктів, суб’єктів, відсоткові ставки.

Оперативна інформація у податковій інспекції формується: на основі вхідних повідомлень, що надходять у вигляді документів від підприємств, даних із фінансових органів і банків, директивних документів, інструкцій, текстових файлів із вищестоящих організацій; у страхових компаніях — суми внеску, термін страхування, дані про фактичні виплати.

Результатні масиви — це сукупність сформованих у результаті аналізу показників у вигляді робочих файлів, що формують низку вихідних документів. В інформаційних системах фінансових органів це зведені таблиці з відрахувань до держбюджету у розрізі видів платежів, платників та ін. Потім інформація, сформована на районному рівні передається в область, де узагальнюється і здійснюється для аналізу та роботи. У страхових компаніях результативними файлами є узагальнюючі таблиці, що характеризують їх роботу.

Архівні файли формуються на підставі результатних масивів, зберігаються на ГМН (зовнішніх носіях).

Крім ЦБД на функціональних АРМах у фінансових органах формуються локальні БД, характерні для даного АРМа.

Функції ощадбанку — ведення особових рахунків громадян, юридичних осіб, функції ті ж самі, що і в інших комерційних банків, але крім цього ощадбанк веде облік платежів за комунальні послуги. Ощадбанк має чотирирівневу систему: центральний банк, обласне керування, районні відділення та філії. Концепція побудови і функціонування інформаційної системи полягає в повній автоматизації операцій обліку, руху ресурсів і всіх розрахункових операцій.

В ощадбанках виділяються комерційні завдання: операційний день банку, облік і рух цінних паперів, облік кредитних операцій, облік оплати комерційних послуг. Особливість: на районному рівні центральна бухгалтерія і філії не є юридичними особами.

Головним напрямком удосконалення обробки інформації в органах страхування в даний час є створення інформаційних систем керування, що базуються на застосуванні економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки і розвиненої мережі передачі даних. Нові можливості в планово-економічній роботі органів страхування різних рівнів керування, що орієнтовані на автоматизовану технологію вирішення завдань, у великому ступені виявляються там, де цим процесом охоплена більшість функцій і завдань їхньої основної діяльності. Цим досягається підвищення рівня планової та аналітичної роботи, удосконалюються засоби і методи ведення страхових операцій, форми обліку і звітності, прискорюється обробка різного роду звітних даних та підвищується обґрунтованість управлінських рішень.

Основними завданнями створення систем автоматизованих систем обробки інформації у системі страхування є:

— проведення в задані терміни різноманітних розрахунків, пов’язаних із рухом договорів страхування;

— автоматизація процесу обліку договорів за всіма видами страхування;

— досягнення найкращих показників у розвитку всіх видів майнового й особистого страхування;

— прийняття найкращих (науковообґрунтованих) планових рішень з прибутку і витрат коштів та одержання необхідного фактичного (балансового) прибутку.

Призначення автоматизованих систем управління (АСУ) органів страхування полягає в забезпеченні збору, збереження, обробки і передачі інформації на основі використання засобів ОТ у зв’язку з обліком взаємодії органів страхування між собою і з підприємствами та організаціями інших міністерств і відомств. АСУ створюється безпосередньо в страхових органах і стосується автоматизованого ведення всіх страхових операцій. Організаційна система являє собою сукупність АСУ адміністративно-територіальних ланок, об’єднаних загальною методологією завдань, що розв’язуються, єдиною інформаційною базою і технологією обробки документів.

Функціональна частина АСУ центральних органів керування складається з наступних підсистем:

— планування;

— бухгалтерській облік і звітність;

— праця і заробітна плата;

— статистичний облік і звітність;

— правове забезпечення; контроль виконання документів;

— кадри;

— тарифи і нормативи; обробка інформації;

— ведення операцій з договорів страхування;

— контроль і аналіз діяльності інспекції.

Для забезпечення функціонування пакетів прикладних програм використовуються технічні засоби: ПЕОМ, локальні і глобальні мережі, канали зв’язку (модеми).

Міжнародні фінансові інформаційні системи на прикладі електронних систем обробки банківських операцій

Діючі в даний час електронні системи обробки банківських операцій можна розділити на системи фінансових повідомлень і системи розрахунків. У межах перших здійснюється тільки оперативне пересилання та збереження міжбанківських документів. Функції других пов’язані безпосередньо з виконанням взаємних вимог і зобов’язань. До першої групи відносяться SWIFT, Bank Wire (приватна мережа банків США), до другого — CHIPS (США), СHAPS (Великобританія) та ін.

Висновки

На сьогоднішній день питання застосування сучасних інформаційних технологій, зокрема Internet для комерційної діяльності постало надзвичайно гостро, адже їх використання надає компанії величезні конкурентні переваги над іншими фірмами. Саме тому комерційні фірми йдуть в Internet швидше ніж будь-яка інша група користувачів. В плані зовнішньоекономічної діяльності Internet може реально послужити їм у проведенні маркетингових досліджень на зовнішньому ринку, спілкуванні з постачальниками і клієнтами, обміні комерційною інформацією, пошуку партнерів та створенні спільних підприємств.

В умовах ринкової економіки інформація виступає як один з основних товарів. Успіх комерційної і підприємницької діяльності пов’язаний із муніципальними, банківськими та біржовими інформаційними системами, інформатизації про оптової і роздрібної торгівлі, торгових домів, служб керування працею та зайнятістю, створенням банку даних ринку товарів і послуг, розвитком центрів довідкової та аналітико-прогнозної котирувальної інформації, електронної пошти, електронного обміну даними та інше.

Управлінська діяльність виступає в сучасних умовах як один із найважливіших чинників функціонування і розвитку промислових фірм. Ця діяльність постійно вдосконалюється, відповідно до об’єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, ускладненням господарських зв’язків, підвищенням ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції. Велику роль відіграють також зміни в організаційних формах і характері діяльності фірм, підвищення значення транснаціональних корпорацій у міжнародних господарських зв’язках.

Зміни умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї системи керування, позначаються не тільки на удосконалюванні організації, але і на перерозподілі функцій керування по рівнях відповідальності, формам їхньої взаємодії. Усе це вимагає від фірм адаптації до нових умов, подолання виникаючих протиріч в економічному і науково-технічному процесах.

Для виходу за межі локальної обчислювальної мережі використовуються спеціальні засоби індивідуального робочого місця. Вихід у канал здійснюється через модем. Звичайно, з мережі вихід у канал здійснюється через окрему виділену ЕОМ. Підмережі (локальні обчислювальні мережі) з’єднуються між собою за допомогою спеціальних пристроїв мостів. Міст високошвидкісний механізм, що переключає, та зв’язує магістраль підмереж і забезпечує маршрутизацію даних. При необхідності передачі даних за межі локальної мережі і використання ресурсів віддалених мереж доцільно застосовувати спеціальний елемент модульної структури — шлюз. Шлюз — сукупність апаратних і програмних засобів, що забезпечують маршрутизацію передачу даних між різними системами. Шлюз повинен забезпечувати узгодження протоколів, швидкостей передачі даних, прозорість маршрутизації передачі даних різних мереж.

Список використаної літератури

  1. Ананьєв О. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: Підручник/ Олександр Ананьєв, Василь Білик, Яків Гончарук,; Ред. Я. А. Гончарук. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 583 с.
  2. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч.посібник, Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А.—К:КНЕУ, 2001
  3. Лавінський Г. Автоматизовані системи обробки економічної інформації: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Гліб Володимирович Лавінський (ред.). — К. : Вищ. школа, 2005. — 287с.
  4. Лук’янова В. Комп’ютерний аналіз даних: Посібник/ Валентина Лук’янова,. — К.: Академія, 2003. — 341 с.
  5. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. — 3-е вид., перероб. и доп.. — К.: Кондор, 2006. — 661 с.
  6. Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. — К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. — 334 с.
  7. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 415 с.
  8. Стадник В. Менеджмент: Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. — К.: Академія, 2003. — 463 с.
  9. Стеценко І. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навч. посібник. — К. : А.С.К., 2004. — 224с.
  10. Тоцька О. Методичні матеріали до тестування з дисципліни «Система обробки економічної інформації», «АРМ економіста-фінансиста», «Інформаційні системи і технології у фінансах» для студентів економічних спеціальностей / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Економічний факультет. Кафедра фінансів підприємств і кредиту. — Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 52с.
  11. Тоцька О. Система обробки економічної інформації: Лабораторний практикум:Навч. посіб. для студ. екон. спец. ВНЗ / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Економічний факультет. Кафедра фінансів підприємств і кредиту. — Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 148с.
  12. Хміль Ф. Менеджмент: Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. — К.: Академвидав, 2005. — 607 с.
  13. Черняк О. Системи обробки економічної інформації: Підручник/ Олександр Черняк, Андрій Ста-вицький, Галина Чорноус,. — К.: Знання , 2006. – 447 с.
  14. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. — 3-е изд., испр. и доп.. — К.: Знання , 2006. — 645 с.
  15. Шокун В. Основи менеджменту: Навч. посіб. для дистанц. навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К. : Ун-т «Україна», 2005. — 340с.