Найбільш видатним сучасним соціологом Великої Британії та одним із небагатьох впливових теоретиків світу є  Ентоні Гідденс (1938).

Великим внеском Е. Гідденса у розвиток соціологічного знання є його теорія структурації,  яка спрямована на переосмислення дуалізму соціального об’єкту та суб’єкту, взаємовідносин між соціальною дією та інститутами, на аналіз взаємодоповненості та єдності об’єктивного та суб’єктивного боку соціальної реальності. Вирішення цієї задачі потребувало  синтезу макро- та мікро підходів до аналізу соціальних явищ, сучасної епохи в цілому, що, на думку вченого, сприятиме оновленню соціологічної науки, збагаченню її пізнавальних  можливостей.

Основними поняттями теорії структурації Е. Гідденс є поняття «соціальний агент», «соціальна дія», «система», «структура», «структурація».

Соціальний агент, за Гідденсом, — це головний суб’єкт соціальної дії. Звертаючись до цього поняття, вчений підкреслює складну природу дії соціального агента, яку можна зрозуміти за умов аналізу мотивації дії (свідомим та несвідомим бажанням, які спонукають агента до дії), раціоналізації дії (здатність агента «розуміти», «пояснити» свої власні вчинки та вчинки інших учасників взаємодії), рефлексивного моніторингу дії (постійний, безперервний аналіз індивідом своїх власних дій, дій інших людей, а також фізичних та соціальних умов дії).

Виходячи з такого розуміння соціального агенту, Гідденс по-новому підходить до концептуалізації соціальної дії, яку він розглядає як реальність, що самовідтворюється. Це означає, що соціальна дія не створюється соціальними агентами, а постійно виробляється як нова, продукується ними. При чому це виробництво здійснюється тими ж засобами, якими агенти реалізують й самих себе: «у своїй діяльності і завдяки цій діяльності агенти відтворюють умови, які роблять її (діяльність) можливою».

Система для Гідденса перш за все означає взаємозалежність дій, усталені сукупності дій індивідів та груп як їх соціальні практики.

Під структурою англійський вчений набір правил та ресурсів, які мають відношення до трансформації соціальної взаємодії, соціальних практик. Правила є водночас і результатом, і умовою дії індивідів.  Суб’єкт дії й створює правила, і відтворює правила, які є умовою їх відтворення. Ресурси – це засоби (матеріальні чи інші), які діючий агент може застосувати для досягнення своїх цілей у соціальній взаємодії. Структура не тільки примушує, вона водночас створює можливості. Вона не тільки ззовні суб’єкта, вона й в середині нього як процес раціоналізації та моніторингу дії.

Якщо структура диктує правила трансформації дії, а система відображає відносно стабільні сукупності дії, то структурація має відношення до тих умов, що диктують послідовність та мінливість структур та, отже, соціальних систем.

Таким чином, поняття «структура», «система» і «структурація» відображають три аспекти соціальної дійсності. Структури уособлюють у собі регулярні сукупності відношень, які виробляються та відтворюються суб’єктами дії; системи – відношення між індивідами та колективами, які відтворюються як регулярні соціальні практики; а структурація – умови, які керують наслідуванням та перетворенням структур.

Основні праці Ентоні Гідденса: «Центральні проблеми соціальної теорії» (1979), «Конституювання суспільства: основні принципи теорії структурації» (1986), «Соціологія: короткий, але критичний вступ» (1987), «У захист соціології: нариси, пояснення та відповіді» (1997).