Вступ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкової конкуренції, яка ускладнюється наслідками світової економічної кризи, кожний суб’єкт змушений займатися пошуками нових форм і методів ведення бізнесу, оптимізації управлінської системи, економії ресурсів тощо. У цьому сенсі, певний інтерес викликає, новий підхід до управління та прийняття організаційних рішень, який називають аутсорсингом.

Попередні дослідження показали, що досвід використання аутсорсингу є ефективним, широко поширеним і достатньо популярним за висновками відомих фахівців та практиків ринку. Аутсорсинг широко використовується в практичній діяльності підприємств країн з розвинутою ринковою економікою (прикладами можуть бути такі компанії як: Dell, Nike, Ford, Compaq, General Motors, Chrysler), також застосовують в країнах, де ринкові відносини щойно сформовані і розвиваються, зокрема в Росії (наприклад Лукойл). Серед фахівців, які висвітлюють поняття аутсорсингу: Анікін Б.А., Філіна Ф.Н., Календжян С.О., Лєпіхіна С.Н., Заводовська І.І., Хаджієва І.Д., Чувакова С.Г., Руденко М.Н., Алешнікова В.І., Уткін Є.А., Манойленко О.В., Михайлов Д.М., Йордон Е., Хейвуд Дж.Б. та інші. Накопичена інформація різнобічна, не завжди однозначна і потребує наукового вивчення з метою визначення основних критеріїв, показників, класифікації видів, функцій, забезпечення ефективності тощо. Виходячи з цього, можна стверджувати, що дослідження аутсорсингу як нового методу в системі менеджменту підприємства в умовах ринку є актуальним і може мати певний практичний інтерес.

Метою роботи є узагальнення та систематизація визначень, методів реалізації аутсорсингу в системі управління підприємствами, а також розробка пропозицій щодо їх розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно:

—         систематизувати та класифікувати існуючі види та форми аутсорсингу;

—         визначити основні сфери та механізми впровадження аутсорсингового підходу до реалізації спеціалізації підприємств.

1. Вихідні положення та зміст моделі, принципи та послідовність впровадження аутсорсингу на підприємстві

Існує ряд підходів до визначення поняття «аутсорсинг», а саме:

—         за визначенням американського фахівця Дж. Брайана Хейвуда — це переведення внутрішнього підрозділу чи підрозділів підприємства та всіх пов’язаних із ним активів, до організації постачальника послуг, що припускає надавання певної послуги на протязі визначеного часу за обумовленою ціною;

—         за визначенням російського автора С.Н.Лєпіхіної — це спосіб кооперування, але на відміну від інших способів кооперування — підряду, субпідряду та сервісного обслуговування — аутсорсинг — стратегія управління компанією, а не вид партнерської взаємодії, він припускає певну реструктуризацію виробництва корпорації та її зв’язків;

—         за визначенням російського фахівця О.Л.Єрмошиної — це передача на договірній основі непрофілюючих функцій іншим організаціям, що спеціалізуються у конкретній області й мають відповідний досвід, знання, технічні засоби;

—         за визначенням російського автора М.Ю.Просвіркіна — це відмова від власного виробництва чи бізнес-процесу та придбання послуг у іншій компанії;

—         за визначенням білоруських вчених О.І.Швед, О.Н. Живицької — це сучасний метод логістики, що дозволяє організації сконцентруватися на здійсненні основних видів діяльності та, одночасно знизити витрати на виконання допоміжних процесів.

Слід також відзначити, що в науковій літературі зустрічається ряд термінів, аналогічних аутсорсингу: shrinking — скорочення, стискання організації; downsizing — зменшення організації; spin off- виділення одиниць бізнесу або «відстібання» структури; екстерналізація — передача контролю за виконанням якої-небудь функції компанії, яка спеціалізується в даній сфері.

Наведені терміни є лише окремим випадком застосування методології аутсорсингу. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер та обмежені початком і кінцем, на аутсорсинг зазвичай покладаються функції із професійної підтримки безперебійної працездатності окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року) [5, c. 96-97].

Можливості аутсорсингу як і сфера його застосування досить широкі. Проте сама ідея залучення зовнішніх ресурсів не є новою. Екстерналізація функцій стороннім виконавцем існує багато років, і виправдано вважається логічним продовженням принципів, закладених в ідеї розподілу праці. В даний час наявність великої кількості близьких за сенсом понять (кооперація, субконтракція, управління потужностями), а також активний розвиток і розширення сфер застосування нової методології ускладнюють однозначне тлумачення суті аутсорсингу.

Важливою відмінністю аутсорсингу від інших видів міжфірмових стосунків є його стратегічний характер. Нова методологія направлена на корінне перетворення, трансформацію бізнес-системи організації на основі глибокого і всебічного аналізу її функціонування. Ретельні попередні розрахунки доцільності застосування аутсорсингу, безперервний контроль і оцінка поточної реалізації аутсорсинг-проектів характеризують процес впровадження аутсорсингу як планового, стратегічного рішення компанії. Реалізація аутсорсинг-проектів сприяє довгостроковій підтримці економічної стійкості, конкурентоспроможності і ефективному розвитку компанії. Застосування аутсорсингу допускає реструктуризацію внутрішньо- корпоративних процесів. Характерною особливістю, а також безперечною перевагою аутсорсингу, є можливість передачі аутсорсеру не тільки повноважень, але й ризиків та відповідальності за виконання доручених функцій.

Як бачимо, всі визначення стосуються функцій організації в системі менеджменту, а також автори стверджують, що аутсорсинг — це стратегія, яка розповсюджена в логістичних системах. Із наведених узагальнюючих прикладів можна визначити аутсорсинг як певний метод організації управління діяльністю, який полягає у передачі непрофілюючих функцій іншим виконавцям з певним організаційно-економічним і юридичним забезпеченням. Наголошення на організаційно-економічному та юридичному забезпеченні у даному визначенні пов’язане із тим, що аутсорсинг є проявом спеціалізації і повинен мати певні механізми і методи організації, які, в першу чергу, пов’язані з обґрунтуванням доцільної ефективності та юридичним забезпеченням рішень, пов’язаних з кадровими питаннями [9, c. 86-87].

Таким чином, аутсорсинг, на нашу думку, є проявом такого загальновідомого методу організації в системі менеджменту як спеціалізація. За теорією спеціалізація — це форма суспільного розподілу праці і її раціональної організації, також вона відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції або її частин у самостійних галузях виробництва та спеціалізованих підприємствах.

Тобто, можна вважати, що аутсорсинг — це процес забезпечення реалізації спеціалізації діяльності як функції організації управління.

Підходи до класифікації видів аутсорсингу — практично однакові та пов’язані зі сферами діяльності підприємства. Проте стосовно моделей є певні розбіжності, які відбивають різні точки зору. Так, Ніколаєва Г.Н. та Чувакова С.Г. розглядають типи аутсорсингу, які перекликаються з моделями Філіної Ф.Н. Стосовно переваг аутсорсингу, найбільш широко їх розглядає Алєшнікова В.І., але значно глибше — російський вчений Уткін Є.А.

Узагальнюючи визначення наведених авторів, пропонуємо систематизувати науково-методичні основи аутсорсингу (рис.1).

В систему теоретичних основ аутсорсингу включено види, форми, переваги та недоліки. До видів аутсорсингу необхідно додати географічний (офшорний) аутсорсинг, який добре розглянутий у статті С.Н.Лєпіхіної та в книзі Е.Йордона («Конкуренція в глобальній гонитві за продуктивністю»).

Географічний (офшорний) аутсорсинг — це перенесення на тривалий термін частини бізнесу в країни з низькими витратами виробництва. За змістом географічний та офшорний аутсорсинг, у наведених авторів, однаковий, але ми зберігаємо обидва терміни з метою уточнення одного з критеріїв вибору — офшорності

Як бачимо з рисунка, теоретичні основи аутсорсингу включають види, методи, форми, переваги та недоліки.

Стосовно видів можна сказати, що аутсорсинг інформаційних технологій (IT-аутсорсинг) — це цілковита або часткова передача спеціалізованій компанії функцій, пов’язаних з інформаційними технологіями, а саме обслуговування мережевої інфраструктури; проектування і планування автоматизованих бізнес-систем з подальшим постійним розвитком і супроводом; системна інтеграція; розміщення корпоративних баз даних на серверах спеціалізованих компаній; створення і підтримка публічних web-серверів; управління інформаційними  системами; придбання в лізинг комп’ютерного устаткування, офшорне програмування.

Аутсорсинг бізнес-процесів (АБП) включає значну кількість другорядних функцій. До нього відносять управління персоналом, маркетинг, внутрішній аудит, фінанси і бухгалтерію та ін. Зниження витрат при використанні цього виду аутсорсингу зазвичай сягає 10%.

До виробничого аутсорсингу входить аутсорсинг основного та допоміжного виробництва.

Аутсорсинг у сфері послуг включає експлуатацію об’єктів нерухомості, послуги професійного прибирання, управління транспортним парком підприємства, харчування, транспортні послуги та ін.

Стосовно моделей аутсорсингу, можна сказати, що термін «максимальний» аутсорсинг використовується для визначення договору, за яким штат співробітників, а можливо, і активи, що відносяться до основної діяльності підприємства, такі як інформаційні технології чи фінанси, передаються постачальникові послуг на час дії контракту.

Частковий аутсорсинг означає, що значна кількість функцій залишається у сфері дій замовника. Термін «сумісний» аутсорсинг описує один із варіантів аутсорсингу, у якому сторони є партнерами. Проте деякі фахівці використовують цей термін для опису субдоговорів, що припускають наявність постачальників деяких послуг.

Проміжний аутсорсинг має місце, коли організація передає управління своїми системами і платформами третій стороні, вважаючи, що її власні спеціалісти по ІТ здатні розробити нові системи.

При трансформаційному аутсорсингу організація запрошує постачальника послуг, який повністю реорганізує роботу підрозділу, розробляючи нові системи і створюючи надійну базу знань і навиків, яку потім передає клієнтові; від повного аутсорсингу відрізняється тим, що перехід співробітників і активів не остаточний — після закінчення проекту клієнт знову отримує повний контроль [7, c. 64-65].

2. Досвід застосування аутсорсингу зарубіжними й українськими підприємствами

Результатом впровадження аутсорсингу є зміна організаційної структури підприємства і її контактів з ринковим середовищем. Однак, перш ніж звернутися до аутсорсингу, необхідно визначити наскільки важливою є функція (бізнес-процес) з точки зору стратегії підприємства та порівняти, наскільки краще (чи гірше) дана функція може бути реалізована силами працівників самого підприємства.

Застосування аутсорсингу дозволяє підприємствам:

—         сфокусувати увагу на основному виді діяльності;

—         зменшити потреби в капіталовкладеннях;

—         скоротити сукупні витрати;

—         оптимізувати штатний розклад, уникнути ряду проблем з персоналом (надання відпусток, відсутність через хворобу, небезпека раптового звільнення провідних спеціалістів тощо);

—         одержати доступ до ресурсів та технологій недоступних усередині підприємств;

—         виконувати спеціалізовані функції, для яких організація немає фахівців або ресурсів;

—         отримувати високоякісні сервісні послуги;

—         гнучко реагувати на зміни ринку;

—         і як результат — отримати конкурентні переваги на ринку.

При цьому не варто ігнорувати загрози, які можуть виникати при використанні аутсорсингу.

По-перше, можуть виникати труднощі з налагодженням систем компанії — замовника та аутсорсера при передачі кількох бізнес-процесів.

По-друге, при залученні до бізнес-процесів недобросовісного партнера, можливе розголошення конфіденційної інформації компанії, зниження якості продукції.

По-третє, можливі проблеми з децентралізацією управлінської роботи та фінансових потоків.

Як свідчать результати досліджень Deloitte Consulting LLP, основними проблемами, які можуть виникнути при застосуванні аутсорсингу в порядку зростання частоти виникнення є:

1)       несумлінність підрядчика;

2)       відсутність гнучкості ;

з)       приховані витрати;

4)       відсутність економії на витратах ;

5)       втрата інформації;

6)       обмежена прозорість;

7)       недостатньо висока якість наданих послуг ;

8)       внесення змін до контрактів ;

9)       складність управління [4, c. 17-18].

Розрізняють три різновиди аутсорсингу — функціональний (передача функцій управління), операційний або виробничий (передача функцій виробництва) і ресурсний (відмова від власних ресурсів і придбання їх у сторонніх компаній).

Одним з найбільш відомих прикладів ефективного партнерства в галузі аутсорсингу є компанія British Petroleum, яка уклала контракт з Accenture про аутсорсинг ряду допоміжних функцій і тим самим скоротила витрати на їх виконання на 50%. В автомобільній промисловості такі корпорації як Toyota, Honda, Chrysler близько 70% всіх бізнес- процесів делегують іншим підрядникам. Значних успіхів у використанні аутсорсингу досягли японські фірми, які розробили і широко застосовують логістичну систему постачання «Just in Time», при якій зовнішній постачальник доставляє до замовника комплектуючі за чітким графіком, а одержувачу навіть немає необхідності створювати у себе їх резервний запас.

Широко розповсюджений аутсорсинг і в торгівлі, особливо в діяльності торговельних мереж [7].

Щодо української практики ведення торговельного бізнесу, то найбільш розповсюдженими заходами аутсорсингу на даний час є:

—         функціональний — передача певних функцій при розробці нових бізнес-проектів, отримання послуг кваліфікованого бухгалтера, юриста, фінансиста, маркетолога (рекламіста), дизайнера, програміста (створення локальних комп’ютерних мереж, програмування, створення веб-ресурсів, супроводження програмного забезпечення), обслуговування техніки, кадрове адміністрування;

—         операційний — передача окремих операцій, пов’язаних із зберіганням та транспортуванням товарів, мерчандайзингом;

—         ресурсний — оренда тимчасово вільних площ та споруд для організації торговельного бізнесу.

Тобто, зовнішнім спеціалізованим організаціям торговельні підприємства схильні передавати для виконання здебільшого неосновні бізнес-функції або частини бізнес-процесу, при цьому за торговельним підприємством має бути збережена виключна компетенція з реалізації довгострокових бізнес-процесів, які надають можливість адаптації щодо використання специфічних ресурсів, сфер діяльності, в яких підприємство є домінуючим, найбільш важливих елементів бізнесу.

Вітчизняний ринок вимагає послуг аутсорсерів найчастіше в області ІТ-технологій, фінансового аналізу та логістики. Це пояснює той істотний факт, що з погляду міжнародного розподілу праці аутсорсинг одержав розвиток саме у сфері програмного забезпечення й фінансових послуг, коли розвиток міжнародних мереж, насамперед перенесення інформації, пов’язаних з розвитком Інтернету, дозволяє з мінімальними витратами здійснювати трансакції, практично у будь-якій країні світу.

Тобто, найбільшого розвитку в Україні досяг аутсорсинг бізнес-процесів. У той же час виробничий аутсорсинг поки що знаходиться на стадії свого зародження. При виробничому аутсорсингу компанія віддає частину своїх виробничих процесів або цілком весь цикл виробництва сторонній компанії. Крім того, можливий варіант продажу частини своїх підрозділів іншим компаніям і подальша взаємодія з ними вже у рамках аутсорсингу. Це дозволяє сконцентруватися на виробництві нових видів продукції [4]. Однак при цьому існує ризик створення за власні кошти конкурента. Прикладом успішного використання цього різновиду аутсорсингу можуть бути рекламні агенції, які використовують потужності типографій або будівельні компанії, які на різних етапах свого бізнес-процесу передають виконання архітектурно-проектних, монтажних робіт стороннім виконавцям.

Слід зазначити, що особливістю застосування аутсорсингу в Україні є його епізодичність та фрагментарність.

В Україні найчастіше до послуг аутсорсерів підприємства звертаються в умовах кризових чи передкризових станів, тобто, лише при виникненні серйозних труднощів у власній діяльності, акцентуючи увагу на можливості зниження витрат[5]. Ми підтримуємо думку Календжян С.О., що аутсорсинг повинен стати частиною стратегії управління компанією, а не просто видом партнерської взаємодії чи кооперації.

Найбільш поширеними причинами, які сповільнюють темпи використання       аутсорсингу         вітчизняними підприємствами, є невпевненість у професійності потенційного виконавця та економічна невигідність передачі. Ці дві причини свідчать про слабо розвинутий ринок аутсорсингових послуг в Україні. Серед інших причин доцільно виділити наступні: не володіння інформацією про послугонадавачів та можливість витоку конфіденційної інформації. Які є свідченням того, що частина підприємств із певних мотивів не адаптувалися до сучасних умов господарювання та не здійснює пошуку нових форм управління бізнесом. Ще одним обмежником широкого використання переваг аутсорсингу є недостатньо нерозвинуте інфраструктурне й інституціональне середовище здійснення аутсорсингових операцій.

Однією з причин повільного впровадження аутсорсингу в Україні називають відсутність відповідного законодавчого визначення й регулювання процесів аутсорсингу. Однак, Господарський Кодекс України досить чітко визначає права кожної із сторін через господарські договори, а Конституцією гарантовано право кожного громадянина здійснювати підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Тому, на нашу думку, відсутність спеціального Закону не є перешкодою на шляху поширення аутсорсингу.

Отже, використання аутсорсингу спрямоване на стабілізацію розвитку підприємства, ефективне використання його внутрішнього потенціалу, підвищення гнучкості та адаптивності до змін у ринковому середовищі, пошук нових ринкових можливостей, підвищення здатності підприємства до впровадження інновацій.

У розвинутих країнах аутсорсинг став важливим інструментом забезпечення конкурентних переваг підприємства. В Україні цей процес відбувається не так швидко, однак із загостренням конкуренції на внутрішньому ринку, розвитком інтеграційних процесів все більше підприємств визнають його переваги і доцільність використання [6, c. 47-48].

3. Переваги та недоліки застосування аутсорсингу

Основні конкурентні переваги, які дає аутсорсинг, — це підвищення керованості бізнес- процесами, доступність прогнозування видатків по зовнішніх контрактах і т.д.

Згідно з дослідженнями Інституту Аутсорсингу завдяки аутсорсингу можна досягти таких цілей:

—         зниження та контролювання операційних витрат;

—         концентрування на базовій діяльності фірми;

—         отримання доступу до виробничої потужності найвищої якості;

—         вивільнення власних засобів для інших цілей;

—         отримання для використання нових засобів;

—         прискорення отримання ефекту реструктуризації;

—         опанування невластивої функції;

—         пошук капіталу;

—         солідаризація ризику;

—         покращення фінансового стану.

Власне аутсорсинг як використання зовнішніх джерел реалізації логістичних послуг у меншій або більшій мірі стосується всіх вказаних цілей. Актуалізація цих цілей для клієнтів ринку логістичних послуг впливає на інтенсивність його розвитку та, зокрема, на окремі логістичні послуги, як спеціалізовані, так і комплексні, серед яких чільне місце займають транспортні послуги.

Розрізняють три види аутсорсингу:

1)       функціональний (передача непрофільних функцій керування й корпоративних ролей зовнішнім спеціалізованим компаніям);

2)       операційний (передача функцій виробництва);

3)       ресурсний (відмова від власних ресурсів і придбання їх на стороні).

У сфері інформаційних технологій аутсорсинг набув поширення на хвилі масової корпоративної практики впровадження спеціалізованих систем обробки, передачі й захисту інформації для різних бізнес-структур.

Під впливом глобалізації економіки існуючі в цей час і процвітаючі в сфері інформаційного аутсорсингу такі фірми, як «Electronic Data Systems», «Compaq Global Services», «Computer Sciences Corporation», «Hewlett-Packard», продовжують підсилювати тенденцію впровадження аутсорсингу в практику транснаціональних корпорацій.

Необхідність зниження витрат і оптимізації витрат у сфері інформатики, консалтингу й захисту даних — основна стратегія організацій і бізнесменів у сучасних умовах глобальної конкуренції, що мотивує до активного використання аутсорсингу як ефективного логістичного інструмента [2, c. 54].

До переваг логістичного аутсорсингу можна віднести такі:

1. Економічні: а) зниження затрат (витрат) за рахунок скорочення чисельності персоналу (адміністративного, технічного, обслуговуючого); зниження трансакційних витрат; зниження операційних витрат за рахунок економії, обумовленої ефектом масштабу й централізацією;

б) підвищення ефективності основних бізнес-процесів: компанія одержує можливість перетворити свої постійні витрати у змінні;

в) ефект розподілу ризиків.

2. Управлінські:

а) можливість зосередження основних ресурсів й уваги на основній діяльності, цілях компанії й на задоволення потреб клієнтів;

б) можливість вивільнення ресурсів для основного бізнесу й інших цілей, вивільнення резервного фонду основного капіталу;

в) можливість поліпшення управління й контролю операційного управління;

г) можливість зміцнення потенціалу росту й усунення ряду обмежень;

д) можливість усунення ряду проблем з персоналом (відсутність проблем з відпустками, відсутність через хворобу, небезпекою раптового звільнення ключових співробітників.

3. Техніко-технологічні:

а) можливість доступу до технологій і рішень більш високого рівня;

б) можливість використання спеціалізованих функцій, для виконання яких організація не має фахівців або ресурсів;

в) можливість підвищити якість і надійність обслуговування.

4. Інституціональні:

а) відсутність інституалізації операцій аутсорсингу на національному ринку розширює можливі характеристики інструментарію й особливості його використання для всіх учасників.

Аутсорсинг має також і недоліки, тобто ризики застосування: можливість зростання витрат у випадку передачі на аутсорсинг занадто багатьох функцій і процесів; витрати на утримання зовнішньої інфраструктури взаємодії з постачальниками аутсорсингових послуг; можливість банкрутства аутсорсингової компанії; загроза відриву керівної ланки від бізнес-практики; навчання чужих фахівців замість своїх; небезпека зайвої концентрації подібних технологічних бізнес-процесів в одних руках; відсутність законодавчого визначення й регулювання аутсорсингу.

Особливо зросла активність софтверного аутсорсингу, що дозволяє спеціалізованим диверсифікованим консалтинговим фірмам робити якісні послуги в прогнозуванні параметрів мікро-, макроекономіки, зокрема, відпускних цін і собівартості продукції конкуруючих фірм, ринків, секторів національних економік на геоекономічному атласі світу [6].

Висновки

Узагальнюючи проведене дослідження можна зробити висновки, що аутсорсинг — новий прогресивний метод організації управління діяльністю, який полягає у передачі непрофілюючих функцій іншим виконавцям з певним організаційно-економічним і юридичним забезпеченням, який практично розвиває принцип спеціалізації в системі менеджменту підприємств.

Аутсорсинг як метод ефективної організації бізнесу має ряд переваг та недоліків. Головною перевагою є забезпечення механізмів ефективної реалізації, з точки зору ресурсної складової (економія коштів, організаційно- управлінські та інституційні перетворення), кадрового супроводу (кадрової політики, юридичного забезпечення).

Таким чином, очевидні переваги аутсорсингу зв’язуються з концентрацією бізнесу на профільній діяльності, підвищенням гнучкості виробничого процесу, використанням найкращих методів і досвіду, застосуванням передових технологій. Можливості для розвитку аутсорсингу мають усі без винятку види логістики в складі з функціональною, ресурсною й підприємницькою класифікацією. Тому для того щоб установити доцільність передачі тієї або іншої функції на аутсорсинг, варто проаналізувати її з позиції стратегічного фокуса, операційної здатності, фінансової вигоди й можливості для вдосконалювання усередині підприємства.

Список використаної літератури

1. Гавриленко Т.В. Аутсорсинг як інструмент зниження витрат у системі стратегічного управління / Т. В. Гавриленко // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 1. — С. 104-109
2. Денісова, Є. Обережно! Аутсорсинг персоналу [Текст] / Єлизавета Денісова // Охорона праці. — 2012. — № 12. — С. 54-55
3. Загородній А.Г. Аутсорсинг та його вплив на витрати підприємства // Фінанси України. — 2009. — № 9.- С.87-97
4. Зозульов О. Аутсорсинг як інстумент підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації [Текст] / О. Зозульов // Економіка України. — 2009. — № 8. — С. 16-24
5. Карлін М.І. Можливості застосування лізингу персоналу і аутсорсингу в Україні [Текст] / М. І. Карлін, О. В. Борисюк // Демографія та соціальна економіка. — 2011. — № 1. — С. 96-102
6. Крамаренко, Надія. Аутсорсинг і аутстафінг, або Переваги і недоліки позаштатних працівників [Текст] / Надія Крамаренко // Секретарь-референт. — 2011. — № 12. — С. 44-49
7. Осетрова О. П. Стратегія управління діяльністю підприємства з використанням механізму аутсорсинга [Текст] / О. П. Осетрова // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2012. — № 1. — С. 62-63
8. Франчук В. Економічні переваги використання кадрового аутсорсингу при нагромадженні людського капіталу аграрних підприємств [Текст] / В. Франчук // Україна: аспекти праці. — 2011. — № 7. — С. 47-51
9. Чумаченко М. Аутсорсинг у системі реалій глобалізації [Текст] / М. Чумаченко // Економіка України. — 2011. — № 2. — С. 86-88