Вступ

Офіційна назва — Італійська Республіка (Repubblica Italiana — італ. мова, Italian Republic — анг. мова).

Географічне положення — розташована на півдні Європи, в басейні Середземного моря. Займає Апеннінський півострів, Сицилію, Сардинію та інші невеликі острови. Сухопутні кордони: з Австрією — 430 км, з Францією — 488 км, з Ватиканом — 3,2 км, з Сан-Марино — 39 км, зі Словенією — 232 км., зі Швейцарією — 740 км. Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Площа території — 301,3 тис. кв. км. Площа суші — 294 020 кв. км. Площа рік та озер — 7 210 кв. км.

Чисельність населення — 60,8 млн. осіб (2012).

Етнічний склад — італійці, німці (в області Трентіно-Альто-Адідже мешкає німецька община), французи (в області Валле-д`Аоста), словенці (в області Трієсте-Гориція).

Столиця — Рим (Roma) — 4,240 млн. осіб (2012).

Інші великі міста — Мілан — 3,2 млн. осіб, Неаполь — бл. 3 млн. осіб, Турін — 2,3 млн. осіб, Палермо — 1,250 млн. осіб.

Місцевий час відстає від київського на 1 годину.

Грошова одиниця  -з 1 січня 2002 року в 12-ти країнах Європейського валютного союзу (ЄВС), до якого входить Італія, було введено єдину валюту — євро (EURO). До 1 березня в країні у готівковому обігу одночасно знаходилася і стара національна валюта — ліра, і євро. А після 1 березня — тільки євро. 1 EURO = 100 EURO cent.

Режим в’їзду і пересування по країні. Необхідно оформити візу на в’їзд. Реєстрація громадян, які прибули в країну на короткий час, не здійснюється. Іноземцям, які прибули як туристи, посвідка на проживання не оформляється.

Для оформлення візи необхідно подати: виклик або тур і закордонний паспорт, 2 фото 3х4, довідку з місця роботи; так само заповнюється анкета (документ формату MS Word).

Митний контроль. Немає ніякого особливого огляду, не потрібно ніякої спеціальної декларації при в’їзді або при виїзді. При покупці на суму більше ніж $100 у магазинах можна оформляти чеки «Текс фрі», а при виїзді з країни Вам повернуть 11-15% від вартості покупок.

Національна кухня. Сніданок — дуже легкий континентальний (хліб або булочка, масло, варення, кава з молоком). Обід і вечеря: перше, друге з гарніром, фрукти або солодке, столова вода і чверть літра вина. Перша страва італійської кухні — це спагетті або інший вид макаронних виробів, приготованих одним із багатьох способів. Другі страви:

Ньоккі — галушки. Паппарделле — лапша, нарізана широкими смужками. Тортелліні — маленькі квадратні пельмені. Пеннє — товсті короткі макарони у формі ромбика. Тальяттелє — плоска довга лапша. Феттучіні — тонка лапша. Продукти моря дуже популярні в Італії і їх можна знайти в меню багатьох ресторанів і кафе.

Національні особливості. Італійці гамірні, експресивні і запальні. Навіть незначні дрібниці можуть вивести італійця з себе; він почне кричати, махатиме руками, погрожуватиме смертельною розправою, але ніколи не вдарить. Італійські емоції в основному розраховані на зовнішню оцінку. Жестикуляція — особлива мова. Кожний рух має не лише своє значення, але й прихований зміст.

Невимушеність одягу, своєрідне ставлення до політики і законів, легкість у ставленні до інших — ось приблизний образ дорослого італійця. З іншого боку, італійців відрізняє вміння одягатися, що є предметом національної гордості.

1. Стан розвитку туристичної галузі країни та її місця на міжнародному туристичному ринку

На кінець XX сторіччя туризм став нормою життя людини. У сучасному світі туризм є одним з ефективних засобів задоволення дозвіллєвих потреб населення і набуває масового характеру. Це пояснюється зростанням ролі туризму в житті суспільства і тому являє інтерес із різних точок зору. В останні два десятиріччя туризм став однією з провідних тем, що досліджуються науковцями у галузях філософії, соціології, географії, культурології. Більшість країн світу державну політику у туристичній сфері впроваджують безпосередньо через центральні органи виконавчої влади – національні туристичні організації, інші інститути, а також опосередковано – за допомогою правових важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики. Туристична індустрія має характерні ознаки загальної політики держави. До специфічних факторів, що впливають на формування туристичної індустрії віднесемо: природні умови країни, розвиненість транспортної індустрії, соціальні фактори, фактори, пов’язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму, правові фактори, пов’язані із створенням і функціонуванням туристичного законодавства. Реалізація політики держави у туризмі спрямована на:

– складання цільових програм із розвитку туризму на рівні держави і регіонів;

– розробки заходів, спрямованих на досягнення поставленої стратегічної мети;

– державне регулювання розвитку туристичної індустрії [2; 14]. Отже, державне регулювання розвитку туристичної галузі є одним із механізмів реалізації політики держави в галузі туризму.

Головні райони відпочинку і туризму — Альпи, Італійська Рив’єра, Неаполітанська затока, о. Капрі, Центральна Італія, Сицилія, Ліпарські острови. Для збереження природних ландшафтів, рослинного і тваринного світу створено національні парки в Альпах (Гран- Парадізо, Стельвіо тощо), у горах Абруцци та на узбережжі.

Визначні місця — пляжі Адріатичного, Лігурійського і Середземного морів, Доломітові Альпи. Діючі вулкани: Етна (острів Сицилія), Везувій. Морські курорти: Ріміні, Річчоне, Равенна, Лідо ді Езоло, Сорренто, Лерічі.

Гірськолижні курорти — Кортіна-д’Ампеццо, Больцано, Мадонна-ді-Кампільо.

Бальнеологічні курорти: Річчоне, Брізгелла, Ла-Кальда, Кашана Терме, острів Іск’я (термальні джерела) тощо.

Карнавали: січень-лютий. Найвідоміші — у Венеції, Віареджо, Римі.

2. Структура та динаміка туристських потоків, грошових надходжень витрат

Основними чинниками, що впливають на розвиток туризму у високорозвинених країнах, є економічні і соціальні, насамперед, показники зростання особистих прибутків громадян (потенційних туристів) є вищими за значення, необхідні для задоволення необхідних потреб. До інших причин належить діяльність державних органів, що регулюють порядок в’їзду –  виїзду з країни і перебування на її території іноземних громадян та ін. [7, с.192]

Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити приплив іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу.

Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації, в світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, у яких надходженні від туризму перевищують прибутки від експорту, нерідко у багато разів.

Однією з найважливіших ознак регіону є переважно внутрішньорегіональний характер туристських потоків (87% іноземних туристів є громадянами європейських держав). Одночасно відбувається стійке зниження темпів зростання прибуттів туристів в регіон, незважаючи на позитивну динаміку туристських прибуттів в Європу, внаслідок скорочення кількості далеких поїздок та недостатності кон’юнктури на її основних внутрішньорегіональних генеруючих ринках.

Лідером серед субрегіонів Європи є Південно-Середземноморська Європа (Іспанія, Італія, Греція), частка якої становить понад 20% світового ринку.

Італія відіграє важливу роль у міжнародних організаціях, особливо у Всесвітній туристичній організації (ВТО) та Міжнародному бюро з соціального туризму (табл. 1).

Таблиця 1. Місце Італії в туристичній системі світу станом на 2011 р.

3. Види туристичних ресурсів

Півострови та рив’єри Італії заслуговують уваги туристів усього світу, тут можна спостерігати унікальні пам’ятки архітектури, культури та етносу стародавньої італійської культури.

Калабрія є величезним півостровом, що володіє унікальною природною і екологічною рівновагою між горами і морем, відстань між якими ніколи не перевищує 40 км. Протяжність морського побережжя, омиваного на сході і півдні Іонічним морем і на заході Тірренського моря, 800 км. При цьому велика частина, а точніше 90% території Калабрії зайнято гірською і горбистою місцевістю. На гірському масиві розташувався натуральний парк Полліно, багатий унікальною рослинністю, наприклад лорикатними соснами, і такими ж рідкісними породами тварин.

В горах Калабрії є численні місця для зимового і літнього відпочинку і туризму , упорядковані і сучасні: Камільятелло у Великій Силі в провінції Козенца, численні маленькі селища в двох кроках від озер в Малій Силі в провінції Катандзаро, а також селища, розташовані на масиві Серре між Кьяравалле, Серра Сан Бруно (де знаходиться найстародавніший монастир) і Полія. У провінції Реджо Калабрія розташована красива і лісиста зона перевалу Дзомаро , що сполучає Іонічне і Тірренське узбережжя. І, нарешті, Аспромонте.

На Адріатиці (на східному і північно-східному побережжі Італії, омиваному Адріатичним морем) можна відпочити в районі Венеції — на курортах Лідо ді Езоло і Ліньяно — або південніше, в районі Ріміні і Ра-венні, — в курортних містечках Мілані Маріттіма, Белларія, Чезенатіко або в міському центрі Ріміні.

Італія користується заслуженою любов’ю у європейських гірськолижників. Тут найбільша протяжність Альпійських гір, сучасна інфраструктура, хороші можливості як для початківців, так і для професіоналів.

Великий вибір курортів дозволяє щороку повертатися в цю країну і відкривати для себе нові траси. Цього сезону українські туристичні компанії традиційно пропонують всі найпопулярніші і найвідоміші гірськолижні курорти: Валь-ді-фасса, Валь-гардена, Мадонна-ді-кампільо, Кортіна-д’ампеццо, Борміо, Сестрієре, Червінія, Курмайор, Монте-Роза. Чудова підготовка трас, величезні зони катання, єдині системи пропусків на підйомники і гарантія наявності снігу на трасах ставлять гірськолижні курорти Італії поза конкуренцією, а відмінна кухня і легкий, доброзичливий характер італійців створюють приємну атмосферу під час відпочинку. Не можна не сказати про найцікавіші новинки на кожному курорті: у Валь-ді-фасса тільки Рас Group пропонує бронювання готелів 3* поряд з підйомниками.

У регіоні Валь-д’аоста туристам пропонується дефіцитне розміщення в апартаментах в центрі Червінії.

Канал Грандові (Великий канал). Найбільш часто використовуваний засіб пересування у Венеції — пасажирський пароплавчик. Служба перевезень по Канал Грандові була почата в 1881 році. Пройшовши уподовж ріо Нуово (Новий канал) і повздовж садів Пападополі, можна потрапити на пристань Санта Кьяра, де сісти на пароплавчик і розпочати подорож по Великому каналу.

Великий канал — це безмежна водна вена, що перетинає Венецію на зразок переверненої латинської букви «S», тягнеться впродовж 3. 800 метрів, її ширина коливається від 30 до 70 метрів, а глибина досягає близько 5 метрів. Ця унікальна артерія, то прозора і безтурботна, то похмура і схвильована, викликає захоплення у всіх, хто проїжджає по ній, і вражає такими, що підносяться уздовж її дивовижними палацами, що вислизають як живописні накидання і захоплюючі своєю архітектурною монументальністю.

Увагу туристів привертають не тільки палаци, але і бідні будиночки, невеликі площі, півтінь каналів, почорнілі і заіржавілі ворота, що викликали впродовж століть захоплення поетів, музикантів, художників від Байрона до Фоськоло, від Каналетто до Які і Вагнера, що проживали у Венеції.

4. Об’єкти туризму за їх класифікацією

На території Італії величезна кількість визначних пам’яток як природних, так і історико-архітектурних. У Римі це — храм Пантеон, Колізей, Форум, лазні Каракалла, Тріумфальна арка, собор Св. Павла, Капітолій-ський музей, Національний музей, галерея Боргезе і ін. У Мілані — знаменита опера «Ла Скала», церква Сан-Амброджо, монастир з фрескою «Таємна вечеря» Да Вінчі. У Пізі — «Падаюча вежа» (1174-1372), у Флоренції, символі епохи Відродження, — палац Строцці, його споруди і площі прикрашають творіння Мікеланджело, Джотто, Челліні. Унікальне місто-музей Венеція, історичний центр якого розташований на 118 островах з 400 мостами, в т.ч. Ріальто і Міст Зітхань.

Амфітеатр Флавієв, зазвичай називають Колізеєм, вже багато століть є символом величі і могутності Риму, а так само одним з найбільш знаменитих пам’ятників старовини у всьому світі. Його споруда була почата Веспасианом в 72 р. н.е. і він був урочисто відкритий Тітом в 80 році; його архітектор невідомий, але деякі ототожнювали його з архітектором Рабірієм, що побудував Палац Доміциана. Амфітеатр, що є найбільшим пам’ятником римської цивілізації, має еліптичну форму 188х156 метрів і заввишки 57м; зовнішня чотириповерхова структура повністю з травертину: перші три яруси складаються з 80 стрілчастих арок, розташованих канонічній послідовності дорічеського, іонічних і Корінфа стилів, а четвертий, з невеликими отворами, декорований пілястрами. У час частина свят, що проводилися, доступних всім громадянам, місця в Колізеї розподілялися залежно від стану, а на його арені проводилися рицарські турніри, «морські бої» і різного роду видовища, але історично не доведено, що на арені Колізею терзали прихильників християнства.

Досить популярними були гладіаторські бої, заборонені в 404 році за наказом імператора Гонорія, а ігри (цькування звірій) були відмінені в VI столітті. У Среднековье Колізей стає величезним кар’єром будівельного матеріалу (були понесені, також, всі металеві скоби, блоки травертину, що з’єдналися, на місці яких до сьогоднішнього дня залишилися численні отвори).

Замок св. Ангела. Цей грандіозний замок із стародавніми виглядом є однією з найбільш знаменитих і чарівних споруд Риму; підноситься на місці Мавзолею Адріана, від якого збереглися планіметрія і деякі приміщення. Будівля була споруджена в 130 р. н.е. і було імператорською гробницею. Це монументальна споруда круглої форми, його нижня частина виконана у формі куба, на яку спирався барабан. У 271 р. був перетворений Авреліаном у фортецю. Своя назва Замокнув св. Ангела отримав в 590 р. після чудового явища на його вершині Ангела передвісника припинення чуми. У Середньовіччі замок був важливою папською фортецею з приєднаною до нього в’язницею і служив надійним притулком під час небезпеки. До підстави прибудували могутні кутові бастіони (XV в. ); підвели барабан, з якого зняли мармур; а вгорі, замість статуї імператори встановили статую Ангела (що існує в даний час, відноситься до XVIII в. ). П’ятиповерховий інтер’єр дуже складної структури зберігає приміщення різних епох; серед найцікавіших конструкцій: гвинтові сходи, що спускають з гробниці імператорів; чарівливий двір Ангела із запасами стародавніх боєприпасів; Збройна з численною і незвичайною зброєю різних епох; Папські апартаменти, і, нарешті, тераса з прекрасною панорамою.

Арка Костянтина. Споруджена в 315 році, арка є найзнаменитішою тріумфальною аркою, а також основним прикладом останнього художнього і культурного розквіту Риму IV століття, що добре збереглася. Арка, заввишки 21 метр і шириною більше 25 метрів, з трьома прольотами, обрамленими колонами Корінфа, прикрашена статуями і барельєфами, знятими з пам’ятників попередніх епох: з форуму Траяна були перенесені вісім статуй варварів-даков, встановлених над колонами, а також прикраси основного зведення, медальйони з сценами полювання і жертвопринесень, що відносяться на першу половину II ст. н.е.; у будівлі, побудованої на честь Марка Аврелія, були запозичені аттічні барельєфи, на яких зображені епізоди війни і тріумфу імператора. Недалеко від арки знаходився конічний фонтан Мета Суданте I в. н.е. з якого «просочувалася» вода.

Мавзолей Августа. Августин побудував усипальню для себе і своїх близьких в 28 р. в центрі порожнього тоді Марсова поля.

Неможливо покинути Флоренцію, не побувавши в Синагозі і не відвідавши Англійського кладовища. І сама церква, що знаходиться на його території, заслуговує відвідин. Поряд відкривається величезна панорама околиць міста і самого міста, панорама, яка, без сумніву, є однією з найкрасивіших в Італії. Добре оброблена рівнина розстилається на берегах Арно, що граничить з горбами, покритими зеленню оливкових гаїв і кипарисів.

Площа Сантіссима Аннунциата, присвячена Благовіщенню Діви Марії. Це — одна з найкрасивіших у Флоренції. Тут присутня дивовижна гармонія трьох будівель з відкритими арочними галереями: церкви Благовіщення Діви Марії, удома Братерства служителів Марії і Виховного будинку для підкидьків побудованого Брунеллеські близько 1419-21 року. Фасад притулку Брунеллеські складається з портика з дев’ятьма арками. Арки спираються на легкі і витончені колони з сірого каменя. У арках відчувається довершений розрахунок: дуги кожній з них в плані утворюють квадрат, передніми кутами що спирається на колони. Майолікові медальйони, що зображають спеленаних немовлят виконані Андреа делла Роббіа.

5. Основні туристичні дистинації  країни та туристські атракції

Культурні традиції Республіки Італії багатогранні та стародавні. Італійці продовжують дотримуватися традицій, тому 70% населення вважає за краще обідати в колі сім’ї. Дітей прийнято залишати з родичами, особливо з бабусями і дідусями. У дитячий садок звертаються вже у разі відсутності таких.

Елементом хорошого виховання вважається вітатися при вході в магазин і прощатися на виході. У обох випадках достатньо сказати Buon giorno (добридень ) або Buona sera (добрий вечір). Звичне у нас «чао» прийнято тільки між хорошими знайомими. Увечері обов’язкова — passegiata vespйrale (вечірня прогулянка). Перед обідом італійці, зазвичай, п’ють аперитив, легке біле, виноградне вино. Чайові за дрібну послугу — теж традиція. У італійському суспільному транспорті, у таксі, в театрах і кінозалах, в магазинах не палять.

Венеціанський карнавал — найбільше свято Італії, на яке щорічно з’їжджаються тисячі учасників і глядачів з різних країн. Венеціанський карнавал вважається одним із старих карнавалів миру: він зародився ще в часи Середньовіччя, коли загальна тривалість всяких свят складала декілька місяців в рік. Духовними батьками цього пишного заходу можна вважати венеціанських аристократів, що придумали його для того, щоб виправдати своє пристрасне бажання похизуватися один перед одним в незвичайних нарядах і масках.

Венеціанський карнавал — костюмоване свято, що щорічно проходить у Венеції в перебігу десяти днів перед початком Великого Поста. Туристи можуть зустріти на вулиці гламурного франта в строкатому і складному наряді вартістю декілька тисяч євро, або бізнесмен, який йде у своїх справах, закутавшись в плащ і закривши обличчя білою маскою. До речі, саме біла маска і чорний широкий плащ (tabarro) у поєднанні з шовковою накидкою (bauta) і трикутним капелюхом (tricorno) того ж кольору є компонентами одного з найпопулярніших у всі часи венеціанських карнавальних костюмів. А ще учасники святкування люблять перевтілюватися в п’єро і коломбін, демонів і ангелів, лицарів, маврів, турків, амазонок і звіздарів.

У 2008 році венеціанський карнавал відкрився з традиційного польоту ангела з найвищої дзвіниці (70 метрів) на площі Святого Марка до Палацу Дожів. У довге біле одіяння від «Моськіно» переодягнувся знаменитий репер Куліо, що здобув світову популярність завдяки своїй пісні «Рай бандитів». Відразу після його приземлення почалися святкування на всіх основних площах Венеції. Цього року карнавал отримав назву «Сенсейшн» і присвячений п’яти відчуттям людського сприйняття: зору, нюху, дотику, слуху і смаку, які втілюватимуть п’ять з шести «сестрієров» (районів міста). «Шосте відчуття» представлятиме площу Святого Марка. Влада міста цього року довірили організацію свята Мазко Баліч, який відомий своїми представленням на Зимових олімпійських іграх в Туріні і винаходом колективного поцілунку в Новий рік на площі Святого Марка.

Міжнародний кінофестиваль у Венеції проводиться щорічно в кінці серпня. «Венеціанське Бієннале» — найбільша міжнародна виставка сучасного мистецтва, проводиться в червні-вересні в парні роки. Венеціанський Карнавал масок — найвідоміший і самий старовинний карнавал світу.

Щорічно, в першу неділю вересня, у Венеції проводиться «Історична регата», на яку збираються кращі гондольєри міста і проводиться грандіозний парад історичних човнів. «Фестиваль двох світів» в Сполето (кінець червня — початок липня) — оперні і балетні спектаклі, театральні постановки, концерти, численні виставки.

Міланська Міжнародна виставка-ярмарок — одна з найбільших ярмарків світу, проходить щорічно в кінці квітня. Римський ярмарок — національна промислова виставка, зазвичай проводиться в кінці травня — в червні. Крім того, кожне місто і село відзначає день свого святого: Рим — Петра, Мілан — Амвросія, Турін — Іоанна, Неаполь — Януарія, і т.д. В багатьох містах є місцеві свята, що стали дуже знаменитими і популярними: Сиенськоє Паліо (скачки на конях, проводяться 2 рази на рік: 2 липня і 16 серпня) в Сиене, Роденторе у Венеції (18 липня), і ін. Найзнаменитіші карнавали проходять у Венеції і Віареджо.

У багатьох місцях проводяться «сагра» — тижні на честь якого-небудь композитора або поета, тиждень збору винограду або місцеві спортивні змагання. Лютий — місяць карнавалів, які проходять майже в кожному місті, — святкування Масниці починається перед постом в лютому-березні, в так зване «Попелясте середовище», святкові ходи і гуляння продовжуються аж до «Масляного вівторка». Костюмований футбол в костюмах XVI століття проводиться у Флоренції 19, 24 і 28 червня.

Кожну весну в Курмайоре проводиться «Карнавал Масок», в день Св. Валентина (14 лютого) проходить святковий хід з народними танцями. Відкриття гірськолижного сезону (30 грудня) наголошується барвистим видовищем масового «факельного» спуску з вершини.

Фестиваль «Єврошоколад» проходить в Перуджі 13-21 жовтня. На о. Сардінія проводяться Карнавал в лютому-березні, Пасхальні свята в квітні, незліченні фестивалі осіннього урожаю у вересні-жовтні. У травні тисячі жителів Сардінії влаштовують ходи і факельні процесії на честь святого Ефісио Елійського (по легенді, що врятував їх від чуми), співпадаючі з святом весняного урожаю. 23 серпня в Буноле проходить «Фестиваль Помідорів», в ході якого не тільки проводяться численні ярмарки і виставки, присвячені цьому овочу, але і влаштовується веселе «помідорне побоїще».

Фестиваль в Сан-Ремо — всесвітньо відомий конкурс італійської пісні, проводиться в місті Сан-Ремо (Італія), на березі Лігурійського моря.

Фестиваль в Сан-ремо — не просто змагання співаків. В першу чергу, це конкурс італійської пісні, де публіка «хворіє» не за музичний твір, а за виконавця. Згідно строгим правилам фестивалю, всі пісні повинні бути новими і до фестивалю ніде не можуть виконуватися.

Венеціанський кінофестиваль — найстаріший в світі кінофестиваль, заснований в 1932 році за ініціативою італійського диктатора Беніто Муссоліні, щорічно проводиться на острові Лідо з 1934 року проводиться щорічно (за винятком 1943-1945 і 1973-1978) в другій половині року (частіше в серпні-вересні).

У конкурсі беруть участь повнометражні художні фільми, країни виробника, що не демонструвалися за межами, і що не брали участь в інших фестивалях.

Кращому фільму фестивалю вручається приз «Золотий Лев», також присуджуються срібний і спецпремії, нагороди за кращі режисерські і акторські роботи. Решті членів групи (з 1987 року) вручаються «Золоті Озелли». Крім того, преміюються кращі перші і другі роботи молодих кінематографістів, вручається приз журі і нагорода за кращу творчий-професійну співпрацю.

6. Рекреаційні зони, курорти та парки

Італія протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму, державної авіакомпанії «Аліталія» і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.

Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других — потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відродження. В основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, «Вічне місто» Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь.

Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн (Японії, США, Південної Кореї, Канади), як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію і Флоренцію.

На початку XXI ст. спостерігається певний занепад міжнародного туризму в Італії. Це пояснюється психологічною втомою іноземців унаслідок інформаційно-рекламного перевантаження, а також виникненням у Європі все нових рекреційно-туристичних центрів після розпаду соціалістичного табору і СРСР, входженням колишніх соціалістичних країн до ЄС і НАТО та перетворенням їх (Чехії, Польщі, Словаччини, Словенії, Хорватії, Румунії, Болгарії) на нові європейські оздоровниці.

Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор’я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив’єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики.

Італійські міста мають світову славу центрів туризму. Багато з них існують з часів Стародавнього Риму, були столицями середньовічних князівств і зараз є скарбницями творів мистецтва, історичних і архітектурних пам’яток. Серед них Болонья, Падуя, Парма, Піза, Равенна і багато інших. Саме італійські міста стали центрами, де в XII—XIV ст. зародилось найбільше університетів у Європі.

7. Розроблені туристичні маршрути

Італія має першокласну туристичну інфраструктуру і стабільну клієнтуру — жителів Північно-Західної Європи. Порівняно з Францією іноземний туризм в Італії є більш молодим (за віком туристів), дешевим (за середніми їхніми витратами). Величезний наплив туристів має і негативні наслідки. Багато пляжів забруднено, виникла загроза збереженню творів мистецтва.

На території Італії величезна кількість визначних пам’яток як природних, так і історико-архітектурних. У Римі це — храм Пантеон, Колізей, Форум, лазні Каракалла, Тріумфальна арка, собор Св. Павла, Капітолійський музей, Національний музей, галерея Боргезе і ін. У Мілане — знаменита опера «Ла Скала», церква Сан-Амброджо, монастир з фрескою «Таємна вечеря» Да Вінчі. У Пізі — «Падаюча вежа» (1174-1372), у Флоренції, символі епохи Відродження, — палац Строцці, його споруди і площі прикрашають творіння Мікеланджело, Джотто, Челліні. Унікальне місто-музей Венеція, історичний центр якого розташований на 118 островах з 400 мостами, в т.ч. Ріальто і Міст Зітхань.

Собор Святого Марка у Венеції — унікальний пам’ятник візантійської архітектури. Він присвячений Святому Марку — небесному заступникові міста. Собор звели над гробницею в 832 році поряд з Палацом дожів.

Будували його вісім років, а освятили в 1094 році. У подальші століття собор Святого Марка багато раз добудовували і прикрашали скарбами і реліквіями, привезеними зі всього світу. Венеціанські моряки зі всього світу везли статуї і колони, мармурові плити, деталі декору візантійських церков, фрагменти давньоримських і старогрецьких храмів. У Соборі Святого Марка, як в музеї, можна побачити візантійські і корінфійські капітелі і античні колони. Багата мозаїка, позолота і різноколірний мармур є основними елементами декору. Куполи, стіни, арки внутрішнього простору собору Святого Марка прикрашені мозаїкою, яку викладали спочатку візантійські майстри, а потім самі венеціанці. Ескізи для мозаїк, виконаних в 16 столітті, робили Веронезе, Тіциан і Тінторетто. На внутрішньому просторі собору, обробленому позолотою, викладені мозаїчні ілюстрації Старого і Нового Завіту. Створив цей шедевр в 10 столітті майстер Джакомо ді Мазко Беннато. Собор Святого Марка — це місце проведення всіх урочистих церемоній. Собор прекрасно вписаний в архітектурний ансамбль площі Сан Марко, і є символом унікального міста на воді[5].

Міст Зітхань був побудований Антоніо Конті в XVII столітті і прикрашений в стилі бароко. Міст сполучає будівлю Палацу дожів, в якому розташовувався зал суду і в’язниця — мостом, який носить ім’я — Міст Зітхань. По ньому вели в’язнів за грати або на страту. Саме на цьому мості вони, можливо, востаннє, бачили небо і відрізок моря[3].

Палац дожів, прославлений пам’ятник архітектури Італії. У поєднанні з собором і бібліотекою Сан-Марко і іншими будівлями утворює головний архітектурний ансамбль міста. Колишня резиденція дожів, з кінця 18 ст — музей. Обернений південним фасадом у бік лагуни, західним, — до Пьяццетте. Споруджений в 14-15 ст. у стилі венеціанської готики (архітектор Дж. і Б. Бон). В кінці 15-16 ст. частково перебудований в стилі ренесансу (архітектор А. Ріццо). У залі Великої Ради (побудований в 14 ст) і інших залах — панно і картини Веронезе, Тінторетто, Дж. Б. Тьеполо і інших венеціанських художників.

Падуя. Центр міста утворений з трьох дотичних між собою площ — Делле Ербе, Делла Фрутта і Дій Сеньорі. У їх центрі розташований грандіозний Палац Розуму (Палаццо делла Раджоне), усередині якого знаходиться найбільший на континенті зал без яких-небудь опор. Зведення і стіни його розписані прекрасними майстрами Николо Міретто і Стефано деа Феррара (15 ст.), що поділили єдиний сюжет на дванадцять частин — по числу місяців в році. З галереї Палаццо делла Раджоне відкривається прекрасний вигляд на місто. Зокрема, звідси можна спокійнісінько оглядати торгівлю на площі делла Ербе. Або потішати око пишністю фарб на делла Фрутта (Фруктова) — тут дійсно торгують фруктами, овочами і всілякою зеленню[1].

Флоренція — місто в Італії, розташоване у північній частині Апеннінського півострова, на річці Арно, біля підніжжя Тоскано-Емілійських Апеннін. Флоренція — значний економічний та один з найважливіших культурно-історичних центрів країни. В місті знаходиться один з найстаріших університетів Італії (1321 р.). Скарбами мистецтва і пам’ятниками багатовікової історії Флоренція притягує до себе численних туристів із усіх країн світу. У місті збереглося чимало вузьких середньовічних вулиць з будинками-фортецями, але все-таки переважають пам’ятки архітектури Відродження — епохи його найвищого розквіту.

Історичним центром міста вважається площа Синьйорії (Пьяцца делла Синйоріа). Впродовж багатьох віків площа Синьйорії була не тільки громадсько-політичним центром міста, а також місцем пишних святкувань та страшних страт. На площі знаходяться палаццо Веккйо, Лоджія деї Ланці — невеликий портик (14 ст., де зберігаються скульптури Б.Челліні, Дж. да Болонья, А.Верроккйо та ін.); копія відомої статуї Давид Мікеланджело. Поряд з площею — картинна галерея Уффіці (1560-1574 рр., арх. Дж.Вазарі). В центрі площі розташовані Фонтан Нептуна і статуя Козімо Медічі на коні. Площа почала набувати свого неповторного вигляду з 1268 року.

Палаццо Веккйо (Старий Палац) було спроектовано в 1298 році Арнольфо ді Камбіо. З того часу палац став головною архітектурною памяткою Флоренції. В період з 14 по 16 ст. у початковий проект ді Камбіо вносились певні зміни та доповнення. В цих роботах приймали участь відомі майстри того часу — Вазарі, Кронака і Буонталетті. У палац можна попасти через дворик, який облаштовано у стилі епохи Відродження. Сама будівля викладена з рустовки (шорстких камяних блоків). Наверху проходить галерея, яка завершується зубцями. Фасад під арками галереї прикрашений фресками з девятьма гербами комун міста. Могутні зубчасті стіни Палаццо складені з неполірованих плит коричневого каменю. На фасаді перед входом знаходиться медальйон з монограмою Христа, обрамлений фігурами левів. Шедевром флорентійського мистецтва є двері Палаццо Веккйо — композиційно завершений витвір мистецтва. Двері виготовлені з мармуру, кількість відтінків якого та поєднання з позолотою деталей створюють багату гамму світлових і колірних ефектів. Усередині Палаццо знаходяться грандіозний Зал Ради пятисот (призначався для засідань Великої народної ради), Аудієнц-зал, зал Елеонори Толедської та Зал лілій[3].

Навпроти входу в Палаццо Веккйо розташована Лоджія деї Ланці — невеликий портик, місце громадських церемоній. У лоджії знаходяться скульптури: Персей (Б.Челліні), Геркулес, Кентавр, Викрадення сабінянок (Джамболоньї) та ін.

Рим — столиця Італії, адміністративний центр провінції Рим і області Лацио. Розташований на річці Тібр. Рим — одне із старих міст світу, древня столиця Римської імперії. Ще в античності (III століття н. е.) Рим стали часто називати Вічним. Вперше так назвав Рим римський поет Альбій Тібулл (I століття до н. е.) в своїй другій елегії. Уявлення про «вічність» Риму багато в чому збереглися і після падіння давньоримської цивілізації, принісши відповідний епітет в сучасну мову.

Серцем Риму називають центр релігійного культу з прадавніх часів — Капітолій. Він був свідком основних подій історії міста. Зараз Капітолій служить місцеперебуванням мера міста і римського муніципалітету. На Капітолійський пагорб ведуть імпозантні сходи з білого мармуру, виконані за проектом Мікеланджело. По обох сторонах сходів зростають чагарники бугенвіллей з розкішними бузково-ліловими квітами. На вершині сходів — дві кінні статуї Кастора і Поллукса часів Римської імперії, встановлені тут в 1583 р. після знаходження їх в театрі Помпеї.

Біля підніжжя Капітолійського пагорба розташована площа Венеції. Вона отримала свою назву по імені палацу, побудованого в 1455 р. за наказом Павла II, у той час — кардинала Венеції. Павло II був дуже щедрим і збудував палац такої краси, який до цього не знав християнський Рим[1].

8. Розвинуті види туризму

Італійське музичне мистецтво досягло вершин насамперед в опері. Так, всесвітньо відомими є «Театро дель опера» в Римі та «Ла Скала» в Мілані. Оперні сезони проходять також у Неаполі, Палермо, Венеції, Флоренції, Болоньї та Туріні. В усіх великих та у більшості середніх міст є великі бібліотеки, найбільші з яких — Ватиканська бібліотека, Бібліотека Сенату, Бібліотека Палати депутатів та Центральна національна бібліотека в Римі.

Найвідоміші музеї знаходяться у Римі, Флоренції, Мес- сіні, Неаполі, Палермо, Венеції, Равенні та ін. У Ватикан- ському музеї зібрані всесвітньо відомі твори мистецтва та античної давнини. Багатими колекціями славляться також Капітолійський музей, Галерея Боргезе, Національний музей та Вілла-Джулія в Римі, Галерея Уффіци та палаццо Пітті у Флоренції, музей Полді-Пеццолі та Пінакотека Бре- ра у Мілані, Міський музей у Болоньї та Національний археологічний музей в Неаполі та ін.

Італію щороку відвідують понад 50 млн. осіб. Місцями паломництва туристів є міста Рим, Флоренція, Венеція, Мілан, численні замки, монастирі, морські та гірськолижні курорти.

Рим і Центральна Італія приваблюють туристів здебільшого видатними пам’ятками «вічного міста», Неаполь та Південна Італія — пам’ятками Неаполя, руїнами Помпеї, вулканом Везувій, Венеція — каналами, гондолами, багатьма палаццо.

Лігурійська рів’єра є величезною курортною зоною світового значення. У країні розвивається «шопінговий туризм».

9. Органи управління туризмом та туристична політика

В Італії департамент з туризму входить до складу міністерства виробничої діяльності. Основні його функції зводяться до координації діяльності регіональних турадміністрацій, розробки нормативно-правових документів загальнонаціонального характеру, досліджень та обробки статистичної інформації, а також міжнародної діяльності (міжурядові угоди, взаємовідносини з міжнародними організаціями та ЄС).

Повноваження місцевих туристичних адміністрацій в Італії також значно розширені. Вони відають всіма питаннями ліцензування туристичної діяльності на своїй території, здійснюють класифікацію готелів, мають право просувати й рекламувати свої регіони всередині країни та за кордоном (рекламні заходи, участь у виставках тощо). Однак провідна роль у представленні Італії на міжнародному туристичному ринку належить національному управлінню з туризму (Ente Nazionale Italiano per il Turismo – ENIT), основними функціями якого є рекламно-інформаційна робота, маркетингові дослідження, координація міжнародної діяльності місцевих турадміністрацій. ENIT підпорядковується департаменту з туризму й повністю фінансується з держбюджету. У штаті ENIT 200 осіб, у тому числі співробітники 20 представництв у 16 країнах.

Відповідно до заяви голови ENIT Амедео Октавіані, 2007 р. ENIT отримало з державного бюджету Італії для виконання своїх функцій майже 56 млн. євро [2; 82].

10. Рекорди країни

Італія б’є туристичні рекорди. Причина цього – вибори Папи, які «офіційно» почались 12 березня та поки що не мають результату. Позапланові вибори для виснаженої економіки Італії – справжній порятунок.

У Римі неймовірний для цієї пори року наплив туристів та журналістів. Готелі переповнені. У Собор святого Петра з 7 години ранку величезна черга. У сувенірних крамницях як Ватикану, так і Риму, не вистачає товарів.

Туризм – це 12% італійського ВВП, проте в цьому році цей показник може збільшитися. Очевидно, що на Пасху з новим Папою приїдуть нові групи туристів.

Висновки

Для господарства Італії туризм відіграє важливе значення, адже Італія являє собою туристський продукт вищого ступеня досконалості: міжнародна статистика відводить їй почесне місце у п’ятірці найбільш розвинених з погляду туризму країн світу, оскільки на вказану країну припадає 6% усього туристичного «обігу» нашої планети (країна чудово розвинена і забезпечена найнеобхіднішими умовами для рекреації туристів). Італія має потужну готельну базу; місця для проживання знайдуть туристи з різними фінансовими можливостями. Також Італія забезпечена високоякісними європейськими автошляхами, що дає змогу туристам безпечно подорожувати країною. А різноманітні курорти забезпечать клієнтів будь-якими видами відпочинку — від купання в теплому морі до катання та лижах чи сноуборді.

Низка важливих географічних, економічних, культурних, політичних чинників сприяла тому, що Італія була і залишається найбільш розвиненим у туристичному плані міжнародним районом. Тут можна виділити такі чинники:

• вдале геотуристичне розташування, рекреаційна доступність для європейських країн;
• розвинена транспортна та комунікаційна мережа;
• високий рівень життя основної частки населення (сформований «середній» клас);
• велика щільність міського населення;
• чудові аквальні рекреаційні ресурси;
• значна кількість контрастних районів із сприятливими умовами для лікування, відпочинку, організації подорожей та екскурсій;
• значна концентрація історичних, культурних, природних пам’яток на відносно невеликій території;
• великий досвід в організації туризму.

Список використаної літератури

1. Александрова А.Ю. Международный туризм / Александрова А.Ю. – М.: Научная книга, 2001. – 356 с.
2. Жукова М.А. Менеджмент в туристском бизнесе: Учебное пособие / М.А. Жукова. – 2 изд., стер. – М.: КНОРУС, 2006. – 192 с.
3. Смирнов І.Г. Логістика туризму / Смирнов І.Г. – К.: Знання, 2009. – 444 с.
4. Ткаченко Т. Тенденції розвитку світового туризму / Т.Ткаченко, С.Мельниченко // Вісник Київ. нац. торгов.-економ. ун-ту. – 2004. – № 6. – С. 80-85.