Вступ

Актуальність теми. Практика управлінської діяльності висуває жорсткі вимоги до менеджера, його інтелекту, мислення, комунікативних навичок, творчого потенціалу в розв’язанні професійних завдань. Особливості сучасного суспільного життя потребують компетентних фахівців з високим рівнем розвитку особистісної та мисленнєвої культури управлінської діяльності. У новітніх психологічних дослідженнях проблема професійного становлення знаходить своє розв’язання шляхом виявлення передумов розвитку особистості професіонала, виокремлення об’єктивних і суб’єктивних чинників досягнення вершин професіоналізму, актуалізації ролі спілкування та рефлексії у розв’язанні проблем оптимізації спільної взаємодії (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, А.О.Деркач, Л.М.Карамушка, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, П.А.М’ясоїд, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов’якель, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.).

Професійна рефлексія менеджера визначається як психологічний механізм, за допомогою якого фахівець визначає ступінь узгодженості власного уявлення про успішного спеціаліста своєї сфери діяльності як такого (“Ідеальний образ Професіонала”), уявлення про себе як фахівця цієї сфери, яким людина намагається стати (“Ідеальний образ Я-професіонала”), та реальним рівнем успішності й ефективності себе в певній сфері діяльності (“Реальний образ Я-професіонала”).

1. Рефлексія та її роль у розвитку мислення та самосвідомості

Рефлексія є одним з універсальних внутрішніх механізмів підвищення ефективності керівника: прийнятих ним рішень, поведінки в групі, роботи в організації в цілому, а також власного розвитку. Рефлексія — процес самопізнання і саморегуляції людиною своїх бажань, цілей, розумових дій, Я-образу, переживань і смислів.

Рефлексія (від лат. reflexio — звернення назад) — філософський метод, при якому об’єктом пізнання може бути сам спосіб пізнання (гносеологія), а також знання (епістемологія), думка або вчинок.

Розрізняють три види рефлексії:

• Елементарна рефлексія аналізує знання та вчинки, їх значення та межі.
• Наукова рефлексія орієнтована на критику та осмислення теоретичного знання, а також досліджує прийоми та методи пізнання, які використовуються в тій чи іншій сфері досліджень.
• Філософська рефлексія сконцентрована на усвідомлені та осмисленні граничних основ буття, мислення та людської культури загалом.

Процес самопізнання, при якому усвідомлюються та осмислюються власні думки та психічні переживання називають саморефлексією.

У психології рефлексія досліджується в межах чотирьох аспектів: кооперативного, комунікативного, інтелектуального та особистісного.

Відповідно до цього визначені її типи. Так, психологічні знання про кооперативний аспект рефлексії забезпечують проектування спільної діяльності індивідів з урахуванням координації їх професійних позицій і групових ролей (Н.Г. Алексєєв, В.В. Рубців, А.Т. Тюков, Г.П. Щедровицький). Соціально-психологічні дослідження специфіки комунікативного аспекту рефлексії визначають її як складову розвинутого спілкування та міжособистісного сприймання (Г.М. Андрєєва, Я.Л.Коломінський, Л.А. Петровська, В.А. Петровський, Т. Шибутані). У контексті вивчення когнітивних процесів ведуться дослідження інтелектуального аспекту рефлексії як вміння виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною діяльністю власні дії (Є.В.Бодрова, В.В. Давидов, О.З. Зак, В.Е. Мільман, Н.І. Поливанова, В.Г. Романко).

Основна функція рефлексії полягає в забезпеченні більш повного і ясного усвідомлення людиною виконуваної ним діяльності в її окремих елементах (фактори, цілі, засоби) і як єдиного цілого (діяльність як цілісне утворення, яке складає функціональну частину всієї життєдіяльності). Результати рефлексії дозволяють точніше оцінювати свою поведінку і приймати більш правильні рішення.

Рефлексія виникає у людини як результат певного рівня розвитку мислення та самосвідомості. Завдяки її появі окремі складові діяльності та особистості, включаючи саме мислення, стають об’єктом самопізнання: виникають думки про свої бажання, цілі, про той чи інший висловленні або емоційної реакції, внутрішній стан, в результаті особистість розвивається. Те ж відбувається з особистістю і в професійній діяльності. Чим більший вміст діяльності особистості охоплюється рефлексією, тим вище ефект її розвитку.

Рефлексія має велике значення для людини в будь-якій діяльності. Але особливу роль вона відіграє в складній інтелектуальній роботі і в тих її видах, які характеризуються складним міжособистісним і груповим взаємодією. До них, безперечно, відноситься управлінська діяльність. Тому менеджер повинен володіти високими здібностями як інтелектуальної, так і соціальної рефлексії.

Здібності керівника до рефлексії найбільш повно проявляються в наступних видах професійної діяльності:

• в оцінці виробничої ситуації, у тому числі поведінки інших людей;
• визначенні, постановці, виборі мети;
• аналізі виробничих проблем, прийнятті рішень;
• визначенні відносин і дій в міжособистісному чи груповому взаємодії, а також виборі стратегії і тактики організаційної поведінки в цілому;
• оцінці і поясненні свого службового становища.

Сам процес рефлексії — це спосіб аналізу, розгляду об’єкта, іншої людини або самого себе з різних позицій, накопичення результатів і їх синтез в єдину картину. У застосуванні рефлексії ключове значення має поняття «позиція». Позиція — це певне відношення діючого суб’єкта об’єкта або іншій людині, обумовлене мотивами, функціональним, рольовим або якимось іншим положенням, а також знаннями, професійним і життєвим досвідом. Чим більше позицій людина може зайняти в процесі аналізу об’єкта, тим вище рівень рефлексії він здатний використовувати. Рефлексія забезпечує масштаб охоплення об’єкта вивчення і комплексність, різнобічність його бачення.

Рефлексія забезпечує різні режими роботи свідомості людини, які дозволяють більш тонко і комплексно розуміти свою діяльність. У роботі керівника часто зустрічаються ситуації, коли необхідно включати різні режими свідомості. Наприклад, коли керівник проводить велику нараду, його свідомість постійно роздвоюється або «розбудовується». Він виступає перед аудиторією і тримає в свідомості те, що хоче викласти. Це перший режим роботи свідомості. Одночасно з цим він спостерігає за аудиторією, як вона сприймає, реагує на те, що він повідомляє. Таким чином, частина його свідомості постійно прагне побачити, передбачити, наскільки він досягає мети свого виступу. Це другий режим свідомості. Разом з тим він постійно спостерігає за собою, намагається зрозуміти, як він виглядає з боку під час виступу, яке справляє враження на вищестоящих керівників, на присутніх жінок, своїх підлеглих, і внаслідок цього у відповідності зі своїми мотивами і цілями коригує себе. Це третій режим роботи свідомості. Завдяки одночасній роботі різних режимів свідомості людина більш тонко і адекватно бачить і розуміє ситуацію, в якій діє. Чим більше режимів свідомості, тим більше можливостей для корекції своїх дій, а отже, тим більшою мірою ситуація є керованою.

Часто рефлексія проявляється як «тонкість розуму». За Г. П. Щедровицький, тонкість розуму визначається не структурою думки, не використовуваної логікою, а саме рефлексією. Тонким, розумним, відчуває ситуацію людиною зазвичай називають того, у кого розвинена рефлексивна здатність, хто вміє бачити себе з боку, знати і чітко розуміти, що він робить.

Техніка рефлексії — це сукупність засобів і способів переходу з однієї позиції в іншу. Засоби та способи переходу в різні позиції — ключ до розвитку здібностей до рефлексії, вони є основним змістом навчання або самостійного розвитку у себе рефлексії.

Перехід суб’єкта з однієї позиції в іншу називається рефлексивним дією. В управлінській діяльності можна виділити багато видів позицій, які менеджер повинен використовувати для відповідних рефлексивних дій і вдосконалення своєї діяльності.

Основна позиція (рефлексована) зумовлюється посадовими обов’язками, виробничими взаємозв’язками, досвідом роботи та іншими факторами. В якості таких можуть бути:

• оцінки (самооцінки) результатів виконаної діяльності; її можливості визначаються повнотою знань про результати своєї роботи;
• спостереження за собою як чинним менеджером; можливості діяльності визначаються сенсом відомої приказки «зі сторони видніше», правда, зайняти цю позицію з боку дуже непросто;
• критичні оцінки процесу діяльності після її виконання;
• передбачення можливого результату і його наслідків.

Результатом застосування рефлексивних дій завжди виявляється певний розвиток професійної діяльності. Причому розвиток не чисто технічне, а пов’язане з розвитком інтелектуальних здібностей і особистості в цілому. Кожен етап рефлексивного розвитку веде до зростання професіоналізму особистості, в якому можна виділити наступні ланки:

• формування рефлексивних дій;
• розвиток інтелектуальних здібностей;
• більш активне застосування рефлексії у професійній діяльності;
• вдосконалення професійної діяльності;
• зміни в структурі особистості менеджера.

Потім весь цикл зазначених процесів (ланок) повторюється на більш високому рівні.

Весь цей шлях рефлексивного розвитку проходять далеко не всі менеджери. У багатьох випадках умови і зміст управлінської діяльності, з одного боку, і багато внутрішні якості інтелекту та особистості — з іншого, не сприяють занять рефлексії або навіть створюють для них перешкоди.

Що заважає рефлексії в управлінській діяльності? В першу чергу перешкодами тут є:

• відсутність цілей і стратегії розвитку підприємства;
• стереотипи і шаблони поведінки;
• авторитарні стиль і методи управління;
• жорсткі організаційні системи і технології;
• страх (покарання, неуспіху, невідповідності зовнішнім вимогам);
• недолік відповідальності (неповна або формальна);
• низькі професійні компетенції;
• примітивні механізми психологічного захисту;
• обмеженість інтелекту;
• недостатній рівень розвитку самосвідомості (неадекватна самооцінка, недиференційована самооцінка).

Мінімізація наведених перешкод — один із напрямів створення розвивального середовища для професійного зростання менеджерів.

Здатності до рефлексії у менеджерів різні, що залежить від багатьох якостей, у тому числі вроджених, наприклад, інтроверти більше схильні до рефлексії, ніж екстраверти. Проте незалежно від цього рефлексивні дії у кожної людини можна розвивати.

Для індивідуальної роботи з розвитку у себе здібностей до рефлексії можна дати такі рекомендації:

Візьміть за правило повертатися до аналізу своїх дій після важливих подій, складних ситуацій, принципових рішень. Подивіться на себе збоку: як ви діяли в цих ситуаціях, як виглядали в очах інших, чи можна було діяти більш правильно, більш ефективно, ніж корисний досвід цієї події, що слід врахувати в подальшій роботі?

Кожен робочий день рекомендується закінчувати його ретроспективним аналізом. Після того як ви відпочили, пробіжіть уявним поглядом весь ваш робочий день і зупиніться на тих епізодах, якими ви не цілком задоволені, а також на тих, які вимагають подальшого обмірковування і дій. Спробуйте всім цим епізодам робочого дня дати оцінку зовнішнього спостерігача — як неупереджений глядач.

Перевіряйте свої уявлення, оцінки, які у вас склалися про інших людей. Наскільки вони вірні, в чому не точні, чому помилкові? Це важке завдання, але в більшості випадків розв’язувана, якщо ви вмієте спілкуватися і користуєтеся репутацією відкритого людини. Якщо ні, то вам необхідно підвищити комунікативні компетенції. Це також один із способів розвитку здібностей до рефлексії.

Проводите наради за отриманими результатами виробничої діяльності, незалежно від того, які вони, позитивні чи негативні. Але не з метою підвести підсумки і роздати подяки та зауваження, а для того, щоб провести детальний «розбір польотів» спільними зусиллями. При цьому аналізуйте самі і давайте іншим оцінювати різні етапи та епізоди виконаної роботи, а головне — дій людей.

Частіше спілкуйтеся з людьми, які не схожі на вас, яких вам не завжди вдається зрозуміти, які часто дотримуються іншої точки зору. Будь-яка спроба зрозуміти таких людей — це активізація своєї рефлексії, а досягнення успіху в розумінні є не що інше, як освоєння ще однієї рефлексивної позиції. Не бійтеся намагатися зрозуміти іншого, це не означає погоджуватися з ним, але це передумова до того, щоб знайти більш ефективне рішення або як мінімум узгоджене.

Використовуйте для аналізу своєї діяльності конкретні ситуації, в яких ви перебуваєте.

Напевно, ви погодитеся з думкою, що майже в кожній складній або проблемної ситуації є або парадоксальність, або комізм. Щоб побачити їх, необхідно подивитися на проблему зовсім в іншому ракурсі, часто змінивши внутрішню оціночну позицію. Це високий рівень рефлексії. Знайти смішне в серйозній справі непросто, але це допомагає по-новому сформулювати проблему, завдяки чому відкривається шлях до її вирішення.

Освоївши метод рефлексії, вже через півроку ви побачите, що стали краще розбиратися в людях, які вас оточують, та й у самих собі. Ви немов будете читати чужі думки і передбачати вчинки. Але, що ще важливіше, станете краще розуміти себе і вести себе більш рівно, ви відчуєте в собі силу. Рефлексія — потужне і водночас тонке зброю. Удосконалення його нескінченно. Використання його різноманітне, як саме життя.

2. Розвиток професійної рефлексії менеджера-економіста по роботі з клієнтами банківської установи, керівника відділу розвитку медіа холдингу

Керівник відділу розвитку медіа холдингу належить до професійної групи «Керівники».

Основними завданнями керівника відділу маркетингу є:

‒        розробка маркетингової політики на підприємстві і прогнозування споживчого попиту на продукцію підприємства.

‒        участь відділу в складанні перспективних і поточних планів виробництва і реалізації продукції, визначенні нових ринків збуту і нових споживачів продукції.

‒        організація вивчення думки споживачів про продукцію і підготовка пропозицій по підвищенню її конкурентоздатності і якості.

‒        контроль за своєчасним усуненням недоліків.

‒        розробка стратегії проведення рекламних і розширення ринків збуту.

‒        розробка пропозицій і рекомендацій зі зміни технічних, економічних і інших характеристик продукції з метою поліпшення її споживчих якостей і стимулювання збуту.

‒        керування працівниками відділу.

Розвиток професійної рефлексії менеджера-економіста по роботі з клієнтами банківської установи значно стимулює особистісні зміни, які відбуваються в людині у процесі оволодіння і виконання  нею певного виду діяльності, що забезпечує якісно новий, більш ефективний рівень розв’язання складних професійних задач в умовах навчально-виховного процесу вищої школи;

— процес формування професійної рефлексії у менеджера передбачає:

а) здійснення професійного самовизначення;

б) активізацію особистісного та професійного зростання;

в) організацію ефективної професійно-навчальної діяльності;

— процес формування професійної рефлексії менеджера-економіста включає такі етапи:

а) етап формування “Реального образу Я-професіонала”;

б) етап формування “Ідеального образу Професіонала”;

в) етап формування “Ідеального образу Я-професіонала”.

Тезу про творчу діяльність як систему з рефлексією доведено багатьма філософами й психологами (В.Давидов, Я.Пономарьов, І.Семенов та інш.). Філософи вказують на те, що рефлексія містить у собі як критичні, так і евристичні витоки, оскільки є джерелом нового знання. Усвідомлюючи неусвідомлене, пізнаючи пізнане, рефлексія вбачає своїм предметом саме знання про нього, критичний аналіз його змісту й методів пізнання.

З інтуїцією також пов’язана рефлексія — взаємне реагування і сприйняття, один із проявів якої полягає в розумінні ходу думок співрозмовника або навіть настрої групи осіб. Рефлексія характерна для праці керівника, адвоката, педагога, полководця, оратора, тобто для всіх професіоналів, які здійснюють комунікативну діяльність. Здатність до творчого мислення дає керівникові значні переваги перед колегами.

Керівник так чи інакше повинен бути лідером, гідним наслідування. Головне завдання керівника або менеджера — робити справу за допомогою інших людей, домагатися колективної роботи. Це означає співробітництво, а не залякування. Гарного менеджера завжди турбують і інтереси усієї фірми. Він прагне збалансувати інтерес групи, інтереси боса і інших менеджерів, необхідність виконання роботи з необхідністю знайти час для навчання, виробничі інтереси з людськими потребами підлеглих.

Г. Гранатов розглядає рефлексію в контексті методу додатковості в педагогічному мисленні. У його розумінні педагогічне мислення – це таке мислення, у роботі якого пізнання і самопізнання не заперечують, а взаємно доповнюють один одного – так, що пізнання сутності (поняття) інших предметів зливається із самопізнанням людини. Автор виходить із запропонованого Н.Бором принципу додатковості: знання і рефлексія не протипоставлені, взаємно доповнюють одне одного в єдиному безупинному процесі. Одне знання саме по собі безсиле, а тільки рефлексія – безпредметна, разом же вони здатні розвинути дійсно компетентного професіонала, який бажає і вміє працювати.

В цьому руслі, на мою думку, і має розвиватися менеджер з навчання і розвитку персоналу. Адже він має виконувати і педагогічну функцію.

Педагогічна рефлексія є невід`ємною частиною роботи педагога. Вона являє собою співвіднесення себе і можливостей свого “Я” з тим, чого вимагає педагогічна професія. Розвинута здатність до педагогічної рефлексії є передумовою самовиховання вчителя, творчого пошуку, розвитку індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Психологічні знання про кооперативний аспект рефлексії забезпечують, зокрема, проектування колективної діяльності з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб’єктів, а головне, кооперації їхніх спільних дій. При цьому рефлексія тлумачиться як «вивільнення» суб’єкта з процесу діяльності, як його «вихід» у зовнішню позицію стосовно неї.

Природно, що при такому підході акцент ставиться на результатах рефлексії, а не на її процесуальних механізмах або на індивідуальних розходженнях у їхньому прояві.

Для керівника міжнародного інноваційного проекту це є особливо важливим.

У контексті вивчення когнітивних процесів М.Г. Алексєєвим [1983], Л.Ф. Берцфаї, Л.Л. Гуровой, А.З. Заком [1984] та іншими дослідниками проводяться дослідження інтелектуального аспекту рефлексії. В.В. Давидов визначає рефлексію як уміння суб’єкта «виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією власні дії». Тут рефлексія розглядається у своєму інтелектуальному аспекті. Таке її розуміння служить однією з основ, що дозволяє розкрити уявлення про психологічні механізми теоретичного мислення і реалізувати їх у інноваційній діяльності.

Найбільш близьким до заданого питання є підхід Г.Щедровицького, який розглядає рефлексію як механізм засвоєння, умову появи в індивіда нових способів діяльності і нових спроможностей [6, 151]. Розкриваючи зміст цього механізму, автор висловлює судження про те, що для появи нових засобів і способів діяльності необхідно, щоб сама діяльність стала предметом спеціального дослідження, щоб на неї спрямовувалася б нова вторинна діяльність. Інакше кажучи, повинна з’явитися рефлексія стосовно вихідної діяльності.

У контексті цього питання важливе теоретичне значення має питання про взаємозв’язок діяльності (навчальної етичної діяльності працівників) з рефлексією, котра спрямована на розвиток самосвідомості, осмислення й орієнтацію дій суб’єкта (інтелектуальна рефлексія), на самоорганізацію, рух через самопізнання й самоаналіз себе, свого стану – внутрішніх психічних актів, своєї мислительної діяльності, цілісного “Я” (особистісна рефлексія), і через осмислення (аналіз) людиною особистості й діяльності партнера по спільній діяльності, взаємовідображення суб’єктами одне одного (міжособистісна рефлексія) з виходом на рефлексивну позицію працівника.

Будь-яку думаючу людини відрізняє схильність до рефлексії. Стара істина: без аналізу власних вчинків і емоцій неможливий ніякий розвиток особистості.

Уміння подивитися на себе з боку і переосмислити своє сприйняття дійсності лежить в основі і настільки популярних сьогодні тренінгів особистісного зростання. Без здатності до самоаналізу ніякої особистісне або духовне зростання неможливі в принципі.

Висновки

Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження дало можливість сформулювати висновки:

1. Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що процес формування професійної рефлексії у менеджерів-економістів відбувається через становлення основних компонентів професійної самоідентичності особистості та “Я- концепції професіонала”. Ефективність цього становлення забезпечується, передусім, рефлексією: професійних інтересів, цілей, очікувань, навчально-професійних дій, досягнень особистості, якостей, що складають потенціал професіонала, цінностей майбутньої професійної діяльності менеджера, етапів професійної кар’єри, прогностичної моделі “Я-професіонал”.
2. Професійна рефлексія менеджера-економіста виокремлюється нами як психологічний механізм, за допомогою якого фахівець визначає ступінь узгодженості власного уявлення про успішного спеціаліста своєї сфери діяльності як такого (“Ідеальний образ Професіонала”), уявлення про себе як фахівця цієї сфери, яким людина намагається стати (“Ідеальний образ Я-професіонала”), та реальним рівнем успішності й ефективності себе в певній сфері діяльності (“Реальний образ Я-професіонала”).
3. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем управлінської діяльності, особистісних якостей та властивостей менеджера-економіста, їх впливу на продуктивність вибору та прийняття управлінських рішень було розкрито зміст такого психологічного механізму формування професійної рефлексії майбутніх менеджерів-економістів, як механізм емпатії.

Список використаної літератури

1. Алексеев Н.Г. Способность к рефлексии как существенный момент интеллектуальной культуры специалиста. – Новосибирск, 1994.
2. Архангельский Г. Организация времени. От личной эффективности к развитию фирмы. – Питер. – 2008. – 452 с.
3. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дис… канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 1998. – 181 с.
4. Гиппиус С.В. Гимнастика чувств: Тренинг творческой психотехники: М.-Л.: Искусство, 1967. – 295 с.
5. Димченко Н. С. Психологічні умови формування професійної рефлексії у майбутніх менеджерів-економістів на етапі підготовки у ВНЗ / Н. С. Димченко // Збірник наукових  праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України /  за ред. С. Д. Максименка. – К., 2008. – Т. 10, вип. 4. – С. 188–196.
6. Димченко Н. С. Шляхи формування психологічної готовності до оволодіння управлінською діяльністю у майбутніх менеджерів / Н. С. Димченко // Наукові записки Острозької академії. – Серія «Педагогіка і психологія». – Острог, 2007. – Вип. 9. – С. 155–163.
7. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. – Л.: ЛГУ, 1985. – 157 с.
8. Петровская Л.А. Компетентность в общении. – М.: МГУ, 1989. – 216 с.
9. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва. К.: ЦУЛ, – 2007. –441с.
10. Скрипаченко Т.В. Соціально-психологічний імідж сучасного керівника: Дис. … канд. психол. наук. – Запоріжжя, 2002. – 178 с.
11. Якунин В.А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты.– Л.: ЛГУ, 1988.– 160 с.