Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв´язків Литви

Вступ

Актуальність теми. Закінчення «холодної війни» та розпад Радянського Союзу кардинально змінили ситуацію в світових міжнародних відносинах. Отримавши у 1991 році незалежність, країни Балтії – Латвія, Литва та Естонія – опинилися на роздоріжжі, в умовах нового світового порядку, що перебував у процесі глобальної трансформації та постійних змін. Виконання давньої мрії населення цих держав про відновлення суверенітету у той же час поставило перед новообраними урядами та політиками нової генерації важливі питання про подальший розвиток та забезпечення національних інтересів, у тому числі – в сфері безпеки та оборони, захисту територіальної цілісності та незалежності.

Метою даної роботиє аналіз зовнішньоекономічних зв’язків Литви, розгляд можливих варіантів розвитку національного зовнішньополітичного курсу, політичних та соціальних умов, що спричинили обрання саме європейського / євроатлантичного вектора в якості основного шляху розвитку відносин із сусідами та діяльності на міжнародній арені.

Беручи до уваги той факт, що Литва та Україна на початку 1990-х років опинилися у досить схожих умовах, необхідність аналізу передумов прискореного інтеграційного руху Литви в контексті можливого порівняння з українським досвідом не викликає сумнівів.

Аналізуючи джерельну базу дослідження, слід наголосити на необхідності використання матеріалів різного походження та структурної приналежності. Важливим джерелом інформації виступають мемуари відомих політиків з країн Балтії, які займали керівні пости. Також позицію литовських політичних діячів щодо питань, які розглядаються у статті, допомагають зрозуміти матеріали засобів масової інформації у вигляді інтерв’ю.

Відповідно до сформульованої мети визначено головні завдання дослідження:

дослідити концептуальні аспекти проблеми, що передбачає визначення основних понять теми й засобів здійснення зовнішньоекономічної політики;
проаналізувати передумови, принципи і особливості формування та здійснення зовнішніх зв’язків Литви;
проаналізувати роль і місце товарної та територіальної структури зовнішньої торгівлі Литви;
визначити проблеми і напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Литви.

Об’єктом дослідженняє зовнішньоекономічна політика Литви.

Предметом дослідженняє регіональні аспекти зовнішньо — економічних зв'язків Литви.

Методи дослідження.Теоретико-методологічною основою дослідження є метод системного аналізу міжнародних відносин і зовнішньоекономічної політики. У роботі також використанні проблемно-історичні, логіко-аналітичні, нормативні та емпіричні методи політичного дослідження. Використання наукових методів дослідження дозволяє вивчити зовнішньоекономічну діяльність Литви як комплексний процес, виявити фактори, що впливали на формування зовнішніх зв’язків.

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи їх розвитку

Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності Литви (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території Литви, або за її межами.

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території Литви; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території Литви; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації).

Литва є найбільш прогресивним членом Європейського Союзу за узгодженням національного права з ЄС. Процентне співвідношення транспонуючих Литвою правових актів ЄС є найбільшим серед усіх держав-членів ЄС і складає 99,5%. Литва активно підтримує подальшу консолідацію внутрішнього ринку ЄС.

Відбувається швидкий розвиток електронного бізнесу й економіки знань. У Литві Закон про електронний підпис був прийнятий у той же час, як і в США. Розвиток економічних знань – один з найважливіших пріоритетів Литовського Уряду. Особливо швидко збільшується число інтернет-користувачів, створюється інфраструктура широкосмугової мережі, упроваджуються послуги електронної влади, призначені для підприємців і населення. За даними за перший квартал 2007 р., за чотири роки частина домашніх господарств, у яких мається персональний комп'ютер, зросла більш, ніж у два рази, а будинку, що мають у себе, доступ до Інтернету — у 6,5 разів. Крім того, Литва відрізняється украй високим рівнем проникнення стільникового зв'язку: на 100 жителів приходиться 139 стільникових телефонів.

З осені 2008 в державних органах Литви громадяни обслуговуються за принципом одного вікна – у такий спосіб проводиться спроба заощаджувати час людей і знижувати рівень бюрократизму [13, c. 65-66].

Головними торговими партнерами Литви є країни ЄС-25, на частку яких приходиться 63,2 % від всього експорту Литви і 62,5% від всього імпорту Литви.

Головні партнери Литви по експорті – Росія, Латвія, Німеччина, Естонія, Польща, Нідерланди і З'єднане Королівство. Основні експортні товари: мінеральне паливо, електромашини і механічне устаткування, меблі, текстиль і текстильні матеріали, транспортні засоби, продукція хімічної промисловості.

Проблемою в Литві залишається безробіття. За інформацією литовської Біржі праці, на кінець 2009 року в Литві 285,8 тис. осіб мали статус безробітних, що складало 13,7% всіх громадян працездатного віку. На початок квітня 2010 року ця цифра досягла 302,6 тис. осіб. На рівень безробіття вплинули: зростаюча кількість банкрутств підприємств, скорочення внутрішнього попиту та “застій” у будівельному секторі, що призвело до скорочення робочих місць. За прогнозами експертів Інституту вільного ринку Литви, у 2010 році рівень безробіття в Литві складе 17%.

Для молоді проблема безробіття обертається в катастрофічні масштаби. На початок березня 2010 року на Біржі праці було зареєстровано 43,8 тис. молодих безробітних до 25 років. Безробіття серед молоді на сьогодні на 30% перевищує середній рівень безробіття. Згідно статистичним даним, не працює кожна третя молода людина. Опікуючись цією проблемою, Уряд запропонував звільнити роботодавців, які приймають молодих людей на їх перше робоче місце, від частини внесків до “Содри” (пенсійний фонд) терміном на 1 рік. Загальна сума внесків складе 7.7% замість 31%. Таку пільгу планується застосувати тимчасово – на протязі 1 року, починаючи з 01.07.2010.

Останнім часом відбувається скорочення сектора високих і середніх технологій Литви, насамперед, за рахунок згортання діяльності в електронній промисловості. При цьому рівень розвитку сектора машин і встаткування залишається вкрай низьким. Найбільш значний ріст спостерігається в будівництві (18,4%), особливо яскраво ця тенденція виявилася в секторі будівництва житла, що виріс на 19,1% у порівнянні з 2008 роком.

Ріст, що випереджає середнє значення, спостерігався в галузях транспорту й комунікацій (13,7%), що зв'язано, насамперед, з розвитком швидше інших і орієнтованим на внутрішній ринок сектором телекомунікацій. Донедавна високі темпи росту сектора транспортних послуг, викликані вступом Литви в ЄС, у звітному році позначили тенденцію до зниження й склали 6,4%. Знизилися показники внутрішньої торгівлі, а взаємозалежний з ним сектор ресторанного бізнесу й готельних послуг зберіг показники 2008 року[6, c. 108-110].

Незважаючи на високий рівень попиту, підвищення закупівельних цін, значну (до 40 %) фінансову допомогу ЄС, наявність різних підтримок, субсидій і компенсацій з національного бюджету, а також звільнення від прямих податків і зовнішнє збільшення процентної частки сільського господарства, показник доданої вартості в даному секторі знизився на 18%, що офіційно пояснюється несприятливими погодними умовами, у т.ч. посухою в деяких районах країни.

У зв'язку з активним бюджетним фінансуванням в 2006 році відбулося збільшення на 6% частки соціального сектора й охорони здоров'я в порівнянні з попереднім періодом. Однак, незважаючи на досить високі показники державного сектора в цілому, показники сектора утворення виявилися негативними. Ріст обсягів інвестицій в економіку Литви за підсумками 2008 року склав 17,5% стосовно аналогічного періоду 2007 року[6, с. 34].

Основним сектором залучення інвестицій залишається виробничий, на який доводиться близько 17 відсотків від загального обсягу інвестицій в економіку країни. Активний ріст відзначений у виробництві пластиків, хімічної продукції, а також виробів легкої промисловості. Більше 1/3 усього обсягу прямих іноземних інвестицій доводиться на сектор промислового виробництва, що не створює необхідних передумов для розвитку інноваційних технологій і виробництва товарів з підвищеною інтелектуальною вартістю.

2. Передумови формування зовнішньоекономічних зв’язків Литви

Литва перебуває в стратегічно вигідному місці й має прекрасно розвинену інфраструктуру, що забезпечує інтенсивні зв'язки між Європейським Союзом і країнами Союзу Незалежних Держав. У Литві чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт, міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, залізниця , що з'єднує Скандинавію із Центральною Європою, а також транспортний коридор Схід- Захід, що з'єднує східні ринки з іншою Європою. Тому Литва стала важливим міжнародним центром вантажоперевезень.

Відносини з США відігравали і продовжують відігравати вирішальну в процесі формуванні і здійснення зовнішньої політики. Після розпаду СРСР регіон Північно-східної Європи набув нового значення для США і став місцем перетину трьох ключових ліній регіональної політики США: російської, балтійської та північної. США почали впроваджувати політику послаблення позицій Росії в регіоні та зміцнення власного впливу, самі країни Балтії також були зацікавлені у такій політиці. Одним з перших кроків з боку США щодо країн Балтії була програма Північноєвропейської ініціативи, що мала сприяти побудові економічно і соціально об’єднаного регіону, включаючи Північно-західну Росію, та зміцненню регіонального співробітництва і транскордонних зв’язків, покладаючись не лише на уряди, а й на приватний сектор та неурядові організації. Політика ПЄІ була підходом США щодо безпеки та інтеграції на півночі Європи, включаючи Росію. Іншим визначальним кроком було підписання Хартії про партнерство з країнами Балтії (Балтійська хартія). Для країн Балтії підписання Хартії як політичного документа мало значення з трьох основних причин. По-перше, документ визнавав роль трьох балтійських держав в американській стратегії гарантування безпеки і стабільності на Європейському континенті. В цьому контексті США розглядали ці країни не як проблему, яка потребує вирішення, а як партнерів, з якими співпрацюватиме. По-друге, Хартія визнавала американську „справжню, глибоку та реальну зацікавленість у незалежності, суверенітеті, територіальній цілісності і безпеці Естонії, Латвії та Литви.” І, по-третє, хоча Хартія і не надавала гарантій безпеки, проте США зобов’язалися допомагати створювати умови для вступу країн Балтії в НАТО ті інші євроатлантичні інституції.

Росія та США – найбільш впливові актори в східно-балтійському субрегіоні, які мали і мають безпосередній вплив на політику країн Балтії, особливо в сфері безпеки. Країни Балтії в свою чергу здійснювали щодо Росії політику максимального дистанціювання, спричиненого бажанням Росії і надалі залишити країни Балтії в сфері свого впливу. Послаблення ролі Росії в регіоні, пов’язане з її становищем переможеного у холодній війні, та посилення ролі США як переможця максимально вплинули на формування нового контуру східно-балтійського субрегіону, а саме орієнтацією країн Балтії на США як на головного стратегічного партнера.

Показник кількості, що доводиться на 1000 жителів, осіб, що мають вище університетське утворення, є одним з найвищих у регіоні. Витрати праці невеликі. Середня заробітна плата в Литві становить 529 євро[5, c. 390-391].

Станом на перший квартал 2010 року ВВП Литви складав 6,076 млрд. євро.

Структура ВВП за видами діяльності в 2009 році була наступною:

Землеробство, лісівництво і рибальство – 9%
Промисловість та будівництво – 32%
Послуги і решта видів діяльності – 59%

Єврокомісія заявила, що Литва “іде правильним шляхом”, знижуючи витрати суспільного сектору. Тому, є ознаки, що в 2014 році євро замінить лит. Комісія продовжила для Литви термін, коли вона повинна зменшити дефіцит бюджету (до кінця 2012 року).

Дефіцит бюджету Литви в 2008 році склав 3,256 млрд літів, або 2,9% ВВП. Доходи склали 23,6 млрд літів без врахування коштів ЄС, а з урахуванням допомоги Євросоюзу — 27,08 млрд літів.

Бюджет Литви на 2009 рік передбачав дефіцит у розмірі 2,1% ВВП, доходи — 25,45 млрд літів, з них 5,47 млрд літів — кошти ЄС. Видатки складуть 26,94 млрд літів.

Міністерство фінансів Литви прогнозує зростання ВВП у 2010 році на 1,6%, (а експерти Інституту вільного ринку Литви взагалі прогнозують економічний спад країни на 1%). На думку експертів, таке зростання економіки країни, яка потопає у великих боргах, може обернутись згубним – Литва не заробить навіть того, щоб зуміти своєчасно хоча б рефінансувати державний борг, а це загрожує повним крахом для країни.

Основними причинами такого «застою» на думку Євро комісії, стало структурне безробіття (коли безробітні не знаходять роботу за професією, а працювати не за професією не можуть), відсутність серйозних інвестицій в капітал та нові технології, а також старіння суспільства доля людей похилого віку переважає долю молодих людей (ЄК вважає, що цей фактор особливо проявиться після 2014 року).

Представники Міністерства господарства ЛР вважають, що зростання економіки у цьому році відбудеться завдяки тому, що підприємці, відчуваючи закінчення кризи, почнуть обновлювати виробниче обладнання. Однак, це буде всього лише короткий спурт. З 2012 року зростання економіки Литви складе тільки 1-2% на рік.

В 2008 р. податковий тягар у Європейському Союзі становило 39,6 проц. від валового внутрішнього продукту. А найнижче співвідношення доходів від податків і ВВП в 2005 році було в Литві й становило 28,9 проц.

У Литві послідовно поліпшуються умови інвестування, зменшується податковий тягар. У липні 2006 р. прибутковий податок з населення був зменшений з 33 проц. до 27 проц., а із січня 2008 р. цей податок буде ще зменшений 24 проц.

Литва послідовно дотримується політики збалансованого бюджету. Найближчою осінню планується прийняти Закон про фіскальну дисципліну, яким би передбачалося, що бюджет строком на 5 років повинен бути збалансованим або профіцитним. Співвідношення боргу Литви із ВВП є одним з найнижчих у Європейському Союзі. У середині 2007 р. державний борг становив 16,3 проц. планованого ВВП, крім того, даний показник з кожним роком знижується.

Процентне співвідношення транспонованих Литвою правових актів ЄС є самим більшим серед всіх держав-членів ЄС і становить 99,5 проц. Литва активно підтримує подальшу консолідацію внутрішнього ринку ЄС.

Протягом перехідного періоду в економічному розвитку Литви були успішно реалізовані такі стратегічні пріоритети розвитку, як проведення економічних реформ, спрямованих на лібералізацію підприємницької та зовнішньоторговельної діяльності, формування адміністративної і інституційної систем держави, приватизація, формування системи економічного суверенітету. Процеси глобалізації, членство в ЄС і НАТО змушують Литву визначити нові національні цілі соціально-економічного розвитку з метою підвищення глобальної економічної конкурентоспроможності [3, c. 156-157].

Зростання економіки Литви є одним з найдинамічніших в Європі: в 2006 р. ВВП країни виріс на 7,5% і склав 23,7 млрд. євро., у першій половині 2007 р. — на 8%, протягом 2001-2006 рр. ВВП зростав в середньому на 7,7% щорічно. Частка ВВП на душу населення у 2006 р. досягла 6996 євро [3]. Серед факторів такого економічного зростання виділяють збільшення обсягів експорту та інвестицій, стійке зростання внутрішнього попиту. В 2006 р. обсяг ПІІ збільшився на 48% порівняно з 2005 р. і на 70% порівняно з 1996 р. У 2006 р. відбулося зростання обсягу експорту майже на 20%, у 2005 р. — на 27%, у 2004 р. — на 21%.

В стратегії довгострокового економічного розвитку Литви до 2015 р. (прийнята у 2002 р.) розвиток інфраструктури відокремлюється у якості одного із головних стратегічних пріоритетів. Протягом останнього десятиліття створена транспортним сектором частка ВВП в загальній структурі ВВП країни постійно зростала і у 2005 р. склала 6,3 млрд. літ., тобто 10% створеного в країні ВВП [4], що майже у два рази вище середнього показника в країнах ЄС. Крім того, Литва займає важливе місце в транспортній системі ЄС, інфраструктура Литви розглядається у якості засобу для налагодження ефективних транспортних зв'язків у регіоні Балтійського моря, а також між Європою та Росією і Азією. Таким чином, транспорт, в умовах належної уваги до його розвитку, в майбутньому може стати основою економічного росту країни.

3. Дослідження товарної та територіальної структури зовнішньої торгівлі Литви

З розвитком виробництва і дальшим поділом праці між країнами світу зростає значення зовнішньоекономічних зв’язків, тобто, виходить, що ЗЕЗ – „кровоносна система” світового господарства. Цікаво визначити, що найбільшою відкритістю економіки (понад 60%) виділяються країни-експортери нафти. А також країни-експортери кольорових, чорних та рідкісних металів, а найменшою (6-20%) – Росія, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина.

Сьогодні жодна, навіть сама розвинута країна не може однаково ефективно робити всю сучасну продукцію, та й сенсу в цьому немає. У сучасному світі прогрес кожної країни залежить від того, наскільки повно вона може скористатися матеріальними і духовними досягненнями свого населення.

Вимоги до якості і різноманітності сировини, рівневі підготовки трудових ресурсів, технічній оснащеності і рівень менеджменту зросли настільки, що навіть найбільш багаті природними ресурсами країни не можуть зорієнтуватися на повне самозабезпечення, також як і країни з могутнім економічним потенціалом і великими фінансовими можливостями не можуть однаково ефективно розвивати всі галузі матуріального виробництва і сфери послуг. Сучасний світ завдяки швидкісним засобам транспорту і зв’язку та міжнародного поділу праці став більш взаємопов’язаним і взаємозалежним.

Литва продовжує посідати одне з перших місць серед нових членів ЄС за показником зростання індексу соціального розвитку людини.

Однак, при очевидних позитивних тенденціях у соціально-економічному розвитку Литви, країна ще тривалий час залишатиметься відносно слабкою у плані економічнї конкуренції серед держав-членів ЄС, а рівень соціальних стандартів відставатиме від середньоєвропейських.

Для покращення ситуації Литві необхідно сповна використати можливості спільного ринку ЄС для підвищення власної економічної конкурентноздатності.

В 2006 р. зовнішньоторговельний обіг Литви становив 26,7 млрд. євро. Частка експорту в ньому становила 11,26 млрд. євро, а імпорту — 15,43 млрд. євро. У порівнянні з 2005 р., в 2006 р. обсяги експорту й імпорту Литви збільшилися відповідно на 19 проц. і 23 проц.

Головними торговельними партнерами Литви були країни ЄС-25, на частку яких доводилося 63,2 % від усього експорту Литви й 62,5% від усього імпорту Литви.

Головні партнери Литви по експорту — Росія, Латвія, Німеччина, Естонія, Польща, Нідерланди й Об'єднане Королівство. Основні експортні товари: мінеральне паливо, електромашини й механічне встаткування, меблі, текстиль і текстильні матеріали, транспортні засоби.

Головні партнери Литви по імпорту — Росія, Німеччина, Польща, Латвія Нідерланди, і Швеція. Основні імпортовані товари: мінеральне паливо, машини й механічне встаткування, транспортні засоби, продукція хімічної промисловості.

Таблиця 3.1. Основні економічні показники Литви

	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
ВВП (%)	6.7	6.9	10.3	7.8	7.8	7.8	8.9	3
ПЗІ (в млрд. євро)	3.1	3.8	4	4.7	6.9	8.3	8.4	10.3
Експорт (в млрд. євро)	5.3	5.9	6.4	7.5	9.6	11.3	12.5	16.1
Імпорт (в млрд. євро)	7.4	8.3	8.8	9.9	12.5	15.4	17.8	21
Інфляція(%)	1.6	0.3	-1.1	1.2	2.7	3.8	5.7	10.9
Безробіття (%)	12.5	11.3	9.3	6.8	4.8	3.7	3.2	3.4
Частина зовнішньої торгівлі від ВВП (%)	90	94	93	96	107	112	125	128

У структурі імпорту з Литовської Республіки до України за 2009 рік найбільші обсяги посіли наступні підгрупи товарів:

нафтопродукти — 63,7%
котли, машини, апарати і механічні пристрої (холодильники та морозильники, обладнання, центрифуги) — 10,4%
залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання — 3,9%
полімерні матеріали, пластмаси — 3,6%
засоби наземного транспорту, крім залізничного — 2,6%

У структурі експорту з України до Литовської Республіки за 2008 рік найбільші обсяги посіли наступні підгрупи товарів:

чорні метали (прутки та бруски із заліза або нелегованої сталi, прокат плоский, кутки, профілі) — 17,2%
зернові культури (кукурудза, пшениця, меслин) — 12,2%
залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання — 6,9%
насiння і плоди олійних рослин (свиріпи, ріпаку) — 6,4%
олії рослинного походження (соняшникова, свиріпова, ріпакова) — 5,9%
деревина і вироби з деревини (лісоматеріали розпиляні) — 5,7%
сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент ( 4,2%)
котли, машини, апарати (3,9%)
залишки і відходи харчової промисловості (3,9%)
вироби з чорних металів (3,7%)

Оборот зовнішньої торгівлі Литви в 2008 році збільшився на 10,9%, обсяг експорту — на 10,6%, а обсяг імпорту — на 11%. Зовнішньоторговельний баланс був негативним. Найбільш важливі зовнішньоторговельні партнери Литви — це Росія (12,2% експорту, 20,2% імпорту), Німеччина (10,3% експорту, 19% імпорту), Великобританія (13,5% експорту, 3,2% імпорту), Латвія (9,6% експорту, 3,8% імпорту), Польща (3,6% експорту, 6,4% імпорту).[10, с. 11]

В 2008 році основними напрямками експорту стали Великобританія (13,5% сукупного обсягу експорту), Росія (12,2%), Німеччина (10,3%) і Латвія (9,6%). Обсяг експорту товарів литовського виробництва досяг в 2006 році понад 15 500 млн. літ (76,5% сукупного обсягу експорту). Експортна вартість товарів цієї групи збільшилася на 8,1%. Основні напрямки експорту товарів литовського виробництва — країни ЄС (57,2%), Естонія й Латвія (12,5%), країни СНД (10,2%).

Експорту в країни СНД у загальній структурі експорту належить 19,2% (у порівнянні з 2007 роком, вартість експорту в СНД збільшилася на 7,7%). Предметна структура експорту представлена мінералами, транспортними засобами й устаткуванням, текстилем і виробами з текстилю, машинами й устаткуванням, електроустаткуванням, продукцією хімічної промисловості. Вартість експорту збільшилася в більшій частині товарних груп; разом з тим, спостерігалося падіння вартості експорту мінералів і продуктів харчування з овочів (на 431 млн. і 83,9 млн. літ відповідно), що вплинуло на зниження загальних темпів росту литовського експорту.

На думку ряду експертів, основною причиною зниження темпів росту експорту в 2008 році можна назвати коливання курсу національної валюти й загальносвітовий економічний спад. Виходячи з національної приналежності постачальників, основними джерелами імпорту є Росія (20,2% загального обсягу імпорту), Німеччина (19%), Польща (6,4%), Данія (4%) і Італія (3,8%).

Частка СНД у географічній структурі імпорту в 2009 році склала 25,3% (у порівнянні з 2008 роком, мало місце скорочення показника на 0,7%). Предметна структура імпорту представлена мінералами, машинами й устаткуванням, електроустаткуванням, транспортними засобами й устаткуванням, хімічними речовинами й іншою продукцією хімічної промисловості, текстилем. У порівнянні з 2005 роком, збільшилися обсяги імпорту практично всіх товарних груп, за винятком мінералів (-6,9%) і продуктів тваринного походження (-23,2%).

Виходячи з аналізу індексу вартості одиниці імпортованої продукції, можна зробити висновок, що вартість одиниці імпортованої продукції знизилася на 5,5% за 2009 року (відносно даних за аналогічний період 2008 року). В 2009 році мав місце дефіцит зовнішньоторговельного балансу Литви. Дефіцит збільшився на 12,1%[12, c. 8].

Найбільший дефіцит спостерігається в балансах зовнішньої торгівлі з Німеччиною (41,2% консолідованого дефіциту). У порівнянні з 2007 роком, значення збільшилося на 26,4% внаслідок скорочення експорту й збільшення імпорту (насамперед , транспортних засобів). Дефіцит балансу зовнішньої торгівлі з Росією розширився в 2009 році на 23% (до 3229,1 млн. літ); дефіцит зовнішньої торгівлі з Польщею — на 230% (до 1074,3 млн. літ), з Фінляндією — на 140% (до 801,9 млн. літ), з Італією — на 120% (до 511,7 млн. літ). Дефіцит балансу зовнішньої торгівлі із країнами СНД скоротився на 9,2% (до 3245,6 млн. літ).

4. Зовнішні зв’язки Литви в кредитній, фінансово-інвестиційній, транспортно-комунікаційній та науково – технологічній сферах

Після здобуття незалежності в Литву надійшло значну кількість інвестицій, як із країн ЄС, так і з Росії.

Згідно даним Банку Литви, в 2004 році прямі інвестиції виросли в 3,9 рази й досягли 2,15 млрд літів (більше 700 млн доларів). Але попередні роки взагалі були катастрофічні в цьому змісті для Литви — в 2003 р. у Литву іноземним капіталом була прямо інвестована сміховинно мала сума, усього 552,2 млн літів (близько 200 млн доларів).

В 2004 році інвестиції з 25 країн ЄС склали 76,3 % всіх інвестицій у Литву. Причому з 15 "старих" членів ЄС було інвестовано левову частину, а саме 63,7 %. У той же час інвестиції в Литву із країн СНД цього року склали всього 8,7 %.

Основні інвестори Литви в 2004 році розподілилися в наступному порядку: на першому місці — Данія (15,2 % всіх прямих іноземних інвестицій, ПИИ), за нею Швеція (15 %), на третім місці Німеччина — 11,4 %. Росія була четвертим за значенням інвестором — 8,4 % від загального потоку прямих інвестицій у Литву. Далі Фінляндія (7,8 %) і Естонія (7,6 %). США інвестували в Литву 6,5 %. Дивує відсутність у цьому списку головних інвесторів сусідів Литви — Латвії й Польщі: таке положення частково можна пояснити посиленим після вступу в ЄС інтересом цих країн до інвестування на Заході.

Хоча з вступом Литви в Євросоюз жителі країни на європейському ринку праці є одними із най мобільних, але усередині країни цим похвалитися не можна. Усе ще є чимало людей працездатного віку, що у силу різних причин не зважуються шукати роботу в інших місцях Литви, чи не хочуть рушати з насидженого місця. Але ж велика мобільність робочої сили при недостачі її в країні могла б зм'якшити і проблеми роботодавців у забезпеченні потрібними працівниками.

Можливість працевлаштування частини людей обмежує незручності графіків суспільного транспорту, тому багато часу іде на дорогу з роботи і на роботу, а також велика різниця цін на житло і заробітну плату. У деяких місцях країни усе більшою проблемою стає надання суспільних послуг, тому що не вистачає фахівців охорони здоров'я, ветеринарії, установ освіти й інших фахівців, а це позначається на розвитку цих територій [15, c. 37-38].

Усе ще мається багато людей працездатного віку, у яких дорога на роботу віднімає багато часу, крім того, вони змушені витрачати на це значну частину зарплати, Якби частина витрат компенсувалася, люди сміливіше влаштовувалися на роботу удалині від будинку.

Уряд схвалив програму стимулювання міграції робочої сили усередині країни і план її здійснення на 2008-2010 р. Основна мета цієї програми — стимулювати територіальну мобільність жителів країни з метою підвищення зайнятості населення, поліпшувати сполучуваність попиту та пропозиції і забезпечення роботодавців належними працівниками. В одних районах не вистачає працівників визначених спеціальностей, а в інші відчувається їхній надлишок. Ці вільні робочі місця можна було б заповнити за рахунок більшої територіальної мобільності жителів. Разом з тим збільшилася б і зайнятість людей.

Вступ Литви в ЄС відкриває додаткові можливості для банківського сектора країни. Для фінансування проектів, що використовують структурні й інші фонди ЄС, будуть потрібні більші позикові засоби. При цьому частка національного учасника проекту, у якому використовуються засоби ЄС, становить від 20 до 75% всієї вартості проекту. Після вступу в ЄС, конкуренція на фінансовому ринку країни значно посилиться, так банки країн ЄС зможуть прямо брати участь в освоєнні фінансового ринку Литви. Це актуально для великих фінансових проектів, де місцевим банкам буде складно конкурувати з Європейськими структурами. Для фізосіб — споживачів банківських послуг, вступ у ЄС дозволить зменшити витрати на міжнародні переклади, тому що вартість перекладів усередині країни й усередині ЄС стануть рівні.[10, с. 11]

Великий переділ банківському сектору Литви не загрожує, тому що на цей ринок уже прийшли великі іноземні гравці й не залишилося державних банків для приватизації.

Литва будує концепцію довгострокового розвитку економіки на базі конкурентноздатних галузей, які виробляють експортну продукцію і надають послуги, як на внутрішньому ринку, так і на ринках країн — учасниць Євросоюзу. Сфера традиційного промислового виробництва залишається головною рушійною силою. На промислове виробництво приходиться 22,1% ВВП країни, у той час як на сектор використання високих і середніх технологій промисловості складає 4,4%, що помітно нижче показників по ЄС.

Ріст, що випереджає середнє значення, спостерігався в галузях транспорту і комунікацій (13,7%), яке зв'язано, насамперед, з розвитком, що відбувається швидше інших і орієнтований на внутрішній ринок сектором телекомунікацій. Донедавна високі темпи росту сектора транспортних послуг, викликані вступом Литви в ЄС, у звітному році позначили тенденцію до зниження і склали 6,4%.

Незважаючи на високий рівень попиту, підвищення закупівельних цін, значну (до 40 %) фінансову допомогу ЄС, наявність різних підтримок, субсидій і компенсацій з національного бюджету, а також звільнення від прямих податків і зовнішнє збільшення процентної частки сільського господарства, показник доданої вартості в даному секторі знизився на 18%, який офіційно узгоджується з несприятливими погодними умовами, у тому числі посухою в деяких районах країни.

Основним сектором залучення інвестицій залишається виробничий, на котрий приходиться близько 17% від загального обсягу інвестицій в економіку країни. Активний ріст відзначений у виробництві пластиків, хімічної продукції, а також виробів легкої промисловості. Більш 1/3 всього обсягу прямих іноземних інвестицій приходиться на сектор промислового виробництва, що не створює необхідних передумов для розвитку інноваційних технологій і виробництва товарів з підвищеною інтелектуальною вартістю.

Литовці успішно інтегруються у виробничо-збутові ланцюжки ТНК, чітко усвідомивши, що до 80% світової торгівлі відбувається в рамках асоційованих один з одним компаній.

Литовці включилися в активну конкурентну боротьбу з латишами і росіянами за перевалку вантажів через свої порти. У середині 90-х порт Клайпеди працював тільки з мазутом. Після реконструкції асортимент розширився більш ніж до 10 позицій. Зараз на території резервуарного парку створюються два найбільших у Литві універсальних (для мазуту, нафти і дизпалива) сховища по 32250 куб. м кожне. Інвестиції складають $13 млн. За чотири останніх роки Klaipedos nafta погасило кредитів більш ніж на $80 млн., спрямованих на модернізацію.

Найбільша вантажна компанія порту KLASCO торік збільшила оборот на 19%. Ріст йде в першу чергу за рахунок контейнерних перевезень. У два рази збільшився експорт (до 1,3 млн. т) добрив.

Приклад успішного регіонального розвитку і вдалих російських інвестицій у Литву (підприємство належить концерну «Еврохім») — кедайняйский хімкомбінат Lifosa. На початку століття Lifosa перебувало на грані банкрутства, але з приходом «Еврохіма» у 2001р. на підприємство пішло російську сировину, що на тлі росту попиту на добрива дозволило підприємству пройти швидкий курс реанімації. У 2005р. обіг виріс на 22,4%, прибуток — у 6,4 рази і склала близько 14,5 млн. євро.

Ренесанс переживає і відомий виробник холодильників Snaige, що випускає шість класів виробів з номенклатурою майже 65 найменувань. Близько 93% виробів експортуються в 35 країн світу, головним чином у Західну, Центральну і Східну Європу. Стратегічна орієнтація Snaige — споживачі із середнім статком. Литовці не роблять холодильники за $5-7 тис., як General Electric, LG чи Mielle. На європейському ринку їхні конкуренти — Bosch&Siemens, Electrolux, Zanussi, Candy і Indesit. Рівень браку на Snaige — менш 1%, вироби сертифіковані ISO 9001 і ISO 14000. У 2006р. Snaige з'явилося у всіх великих торгових мережах Росії. Побудувавши за рік у Калінінграді великий цех, литовці ввійшли на вигідний східний ринок.

Литва стала важливим міжнародним центром вантажоперевезень. У країні чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт, міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, залізниця, що з'єднує Скандинавію з Центральною Європою, а також транспортний коридор Схід-Захід, що з'єднує східні держави з Європою. Країна знаходиться в стратегічно вигідному місці і має прекрасно розвинуту інфраструктуру, що забезпечує інтенсивні зв'язки між Європейським Союзом і країнами Союзу Незалежних Держав. При активній економічній політиці держави направленій на збалансований економічний розвиток і інтеграцію в ЄС, активній соціальній і демографічній політиці в середині країни Литва займає і займатиме одне з чільних місць серед країн Європейського Союзу [4, c. 5].

5. Проблеми і напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Литви

Перспективи розвитку господарства країни на 2010-2011 роки розцінюються менш сприятливо, негативні зміни будуть більш істотними, а відновлення господарства затягнеться довше, ніж очікувалося. Прогнози росту ВВП були знижені через вплив факторів ризику, що підтвердився — уповільнення темпів розвитку господарства йде більш різко і буде більш глибоким, ніж сподівалися. Це в основному пов'язане з надіями, що різко погіршуються на економічний розвиток населення і підприємств в умовах глобальної фінансової кризи. Перегляд прогнозів також визначає усе менш сприятливе зовнішнє середовище. Хоча більш явних стиснень ліквідності в банківському секторі Литви поки не видно, однак зниження довіри в умовах кризи на фінансовому ринку й ослаблення фінансових важелів у світовому масштабі підвищують вартість кредитування.

Ріст загальних інвестицій став негативним раніш, ніж сподівалися. Оцінюючи нинішню загальну економічну ситуацію і набагато погіршилися надії на прибутковість підприємств, у прогнозований період намічається зменшення інвестицій. Інвестиції, зв'язані з житловим і нежитловим будівництвом підуть на збиток уже наприкінці цього року. Інвестиції в розвитку транспортних засобів будуть зменшуватися в зв'язку з труднощами, сполученими з діяльністю на транспорті, а також через погіршення умов фінансування. Зі зміною структури секторів господарства повинні зрости інвестиції в устаткування, однак цих позитивних тенденцій, швидше за все, можна екати не раніше, ніж у другій половині 2009 року. На загальних інвестиціях наступного року негативно позначиться і падіння інвестицій у секторі влади, оскільки в рамках програми державних інвестицій на 2009-2011 р. частина інвестицій держсектора 2009 року буде перенесена на 2010 рік.[2, c.32-33]

Тенденції закордонного попиту, що погіршилися, знижують прогнози росту експорту. Збільшенню обсягів експорту цього року найбільше сприяв зростаючий експорт мінеральної продукції, вплив якого в 2009 році майже не буде позначатися через велику питому базу. Перспективи експорту, не вважаючи нафтопродуктів, на найближчий час менш сприятливі через значно знизився зовнішнього попиту. У 2007 році позитивні тенденції були в секторах, у яких відзначалося найменше коливання економічних циклів (у сільському господарстві і хімічній промисловості), однак їхньої перспективи на майбутнє невтішні. Ріст експорту сільгосппродукції і продуктів харчування, очевидно, буде стримувати врожаї в інших країнах світу, що значно підвищили пропозиції цієї продукції, а також почали падати ціни на основні сільгосппродукти на світових ринках.

В останні роки на росту попиту в чималому ступені позначалося споживання імпортованих товарів. При зниженні внутрішнього попиту імпорт також зменшиться. З уповільненням розвитку господарства знижується напруженість на ринку праці. Хоча в першій половині 2008 року рівень безробіття підвищився незначно, але видно, що загальна кількість вільних робочих місць зменшується. Ріст заробітної плати знизився, особливо в секторах будівництва і фінансового посередництва, у яких ріст зарплат в останні роки був найвищим. Думають, що в прогнозований період трудові ресурси перерозподіляться в залежності від зменшення росту заробітної плати, а рівень безробіття буде підвищуватися досить помірковано. Неупорядкований ріст заробітної плати в останні квартали, майже в три рази ріст продуктивності, що перевищував, праці, у 2009 році різко сповільниться до незначно позитивних показників і буде менше, ніж ріст продуктивності праці.

Думають, що в окремих секторах упаде номінальна заробітна плата. Такі передумови дозволяють робити результати проведеного в квітні Банком Литви опитування підприємств, що показали, що біля чверті заробітної плати погоджується з результатами діяльності підприємств. Еміграція робочої сили повинна знижуватися і не збільшувати тиску на заробітну плату. Економічні труднощі в країнах, що в останні роки стали основними ринку еміграції робочої сили Литви, зменшують попит у робочій силі і створюють умови для росту пропозиції робочої сили на ринку праці в Литві.

Основне джерело ризику, здатний визначати менш сприятливий розвиток господарства, чим це було передбачено в жовтневому прогнозі Банку Литви, зв'язаний з фінансовим сектором. Через глобальну фінансову кризу росте вартість кредитних ресурсів, зменшується приступність кредитів. При тривалому збереженні напруги на глобальних фінансових ринках можливості кредитування приватного сектора можуть бути обмежені в більшій мері, чим зменшиться потреба цього сектора в кредитах. З іншого боку, збитки банків Литви з іноземним капіталом у зв'язку з банківськими банкрутствами, що мали місце, в інших державах — незначні, а фінансова система країни не зштовхнулася з недостачею ліквідності і розташовує солідним кредитним портфелем [11, c. 86].

Загально-річна інфляція із середини року стала знижуватися. Загальний ріст цін помітно знизили упалі останнім часом ціни на пальне і більш повільне підвищення цін на продукти харчування. Рівень чистої річної інфляції з липня зберігся майже на тім же рівні, а загальну інфляцію підвищує ріст адмініструючих цін, особливе підвищення цін на теплову енергію. Прогнози інфляції на 2009-2010 роки, по суті, відповідають даним раніше оцінкам, хоча прогнозується, що зовнішній і внутрішній тиск на ціни буде трохи ослаблено. Після високої інфляції 2008 року прогнозується, що ріст споживчих цін значно сповільниться. Одним з основних важелів меншої інфляції в наступаючому році буде ослаблений тиск внутрішнього попиту і трудових витрат. Вплив цін на сировину також помірковано слабшає зі зміною тенденцій у світовій економіці.

Падаючі в останні місяці на світових ринках ціни на основні сільськогосподарські продукти повинні сприяти більш повільному росту цін у Литві, а різкі зміни на світовому нафтовому ринку змінюють надії ринку щодо перспектив цін на нафту в прогнозований період. Імовірність різких коливань цін на сировині залишається високої, тому невизначеність у зв'язку з перспективами інфляції, зв'язана зі зміною світових цін, залишається. У 2010 році інфляція може бути вище, ніж планувалося, через майбутнє підвищення цін на газ, а в зв'язку з цим і на теплову енергію".

Небезпека для країни у тому, що емігрує в основному молодь працездатного віку. Для боротьби з безробіттям і еміграцією влади активізували реформу ринку праці. З 2005р. по 2008 р. частка молоді у віці до 25 років у структурі робочої сили скоротилася на 3,3%, а частка громадян старше 55 років збільшилася на 11,6%. Боротьбі з безробіттям заважає низька мобільність робочої сили. Уряд одержав більш 10 млн. євро з Брюсселя на перепідготовку безробітних і розвиток системи інформації про ринок праці. Безробітним, що навчаються, планується виплачувати стипендію, а для залучення на роботу випускників професійних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів влади планують виплачувати компенсації для роботодавців. У випадку працевлаштування удалечині від будинку працюючому будуть компенсуватися витрати на поїздку і проживання в розмірі 0,5 мінімальної місячної зарплати за один місяць. Колишні безробітні, що заснували мікропідприємство, одержать субсидію, якщо протягом 36 місяців після реєстрації підприємства вони працевлаштують двох безробітних.

Вирішенню економічних і соціальних проблем Литви сприяє надходження фінансової допомоги ЄС. Протягом 2004-2006 рр. Литва отримала 2,678 млрд. євро, а з нинішнього року перед нею відкрилася нова фінансова перспектива – у 2007-2013 рр. лише з фондів структурної допомоги ЄС надійде близько 6,6 млрд. євро, ефективне використання яких дозволить створити 15 млрд. євро ВВП. Загалом, з бюджету ЄС на 2007-2013 рр. до Литви надійде 10,4 млрд. євро. Фінансова допомога з структурних фондів ЄС складе 1/6 надходжень до національного бюджету ЛР на 2007 р., запланованих у сумі 6,4 млрд. євро.

Основними результатами європейської інтеграції Литви стали: покращення їхнього міжнародного іміджу та політичної ваги, економічне зростання, збільшення можливостей для мешканців в плані працевлаштування та освіти в країнах Євросоюзу. Одним із ключових моментів у цьому питанні виступає роль, яку зіграв процес євроінтеграції, він став свого роду рушійною силою перетворень у Литві. Саме намагання відповідати критеріям членства у ЄС стало потужним поштовхом для розвитку Литви, як у політичній та економічній, так і соціальній сферах життя країн. Це, на нашу думку, є однією з найголовніших преференцій від процесу європейської інтеграції. До негативів можна віднести: масовий відтік працездатного населення, зростання інфляції.

У Литві в останні роки спостерігається висока динаміка економічного розвитку, у грудні 2007 р. країна приєдналися до Шенгенської угоди, а за прогнозами фахівців у найближчі роки ці держави увійдуть до зони готівкового обігу євро. Якщо зберігатимуться високі темпи економічного зростання, то вже через 7-10 років прибалтійські республіки зможуть досягти рівня розвинених країн ЄС. Запорука сталого розвитку Литви – використання вигідного географічного розташування між Росією та Європою.

Мешканці Литви в цілому позитивно оцінювали європейський вибір їхніх країн, про що свідчать результати національних референдумів. Дослідження, проведені через рік після набуття повноправного членства у Співтовариствах показали, що ставлення населення дещо погіршилося, така ситуація зумовлена переважно зростанням цін, але в середньому 60 % громадян висловлювали позитивні оцінки.

Досвід, набутий країною на шляху європейської інтеграції може бути у значній мірі корисним, як для України так і для інших держав, які проголосили наміри вступу до ЄС. Головним чинником успішності реалізації стратегії інтеграції до ЄС є перехід від декларування намірів стати повноправним членом Співтовариств до конкретних дій. Дієві кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, боротьбу з корупцією, тіньовою економікою. Актуальним є також використання досвіду Латвії, Литви та Естонії у сфері адаптації законодавства до норм ЄС, шляхом втілення програм розроблених у цих країнах[7, c. 143].

Висновки

Литва — найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох балтійських країн. Розташована на лісисто-болотистій рівнині східного узбережжя Балтійського моря. Литва — це самобутня країна, не схожа на жодну іншу. Вона має свою багату історію, цікаве сьогодення й буде мати гідне майбутнє. На даний момент країна є дуже цікавим предметом для вивчення й дослідження. Так, досить цікавим представляється розгляд етнічного складу, вивчення внутрішніх розходжень країни й оцінка господарського комплексу в цілому.

Країна є доволі бідною на природні ресурси. Але має досить великі поклади вапняку, глини, кварцового та гіпсового піску, доломітів. Одним з найважливіших природних ресурсів Литви є янтар (морське узбережжя). З іншого боку — різноманітні лікувальні природні ресурси республіки. Тут є безліч природних комплексів з регульованим відвідуванням їх відпочиваючими.

Міцний економічний розвиток, нове покоління споживачів і легкодоступні споживчі кредити забезпечили стрімке підвищення споживчих витрат і обороти продажів за останні роки.

Зростання економіки Литви відзначається однією з найбільш динамічних у Європі. Ріст валового внутрішнього продукту країни, обумовлений великою кількістю інвестицій, а також експортом товарів і послуг. Ведучими галузями, по обсягах ВВП, продовжують залишатися: машинобудування, деревообробна промисловість, оптова і роздрібна торгівля, транспорт і зв'язок, нерухомість, будівництво і сільське господарство.

В останні роки значно розвинувся автомобільний і морський транспорт Транзитні перевезення через литовські порти приносять великий дохід у бюджет держави.

Сьогодні в Литві існує 25 торгових центрів, розташованих більш ніж на 57 000 квадратних метрах площі. До кінця 2008 року їх площа ще збільшиться.

Низький рівень народжуваності та еміграція молодих людей скорочує чисельність населення Литви. Небезпека для країни є в тім, що емігрує в основному молодь працездатного віку. Для боротьби з безробіттям і еміграцією влада активізувала реформу ринку праці.

Уряд схвалив програму стимулювання міграції робочої сили усередині країни і план її здійснення на 2008-2010 р. Основна мета — стимулювати територіальну мобільність жителів країни з метою підвищення зайнятості населення, поліпшувати співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці і забезпечення роботодавців кваліфікованими працівниками. Пропонується підготувати правові акти, що активізують територіальну мобільність безробітних у пошуках роботи.

Також планується прийняти Закон про фіскальну дисципліну, яким би передбачалося, що бюджет терміном на 5 років повинний бути збалансованим чи профіцитним. Співвідношення боргу Литви з ВВП є одним з найнижчих у Європейському Союзі.

Список використаної літератури

Безуглий В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн [Текст] : навчальний посібник / Віталій Безуглий, 2007. — 703 с.
Делікатний Б. Конкретні напрями співпраці [Текст] : Механізми посилення економічної складової зовнішніх зносин / Б.Делікатний // Політика і час. — 2001. — № 12 . — С. 31-34
Економіка зарубіжних країн: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Артур Голіков [та ін.], 2008. — 463 с. (Введено зміст)
Жлуктенко В. Казимера Прунскене: "Нам потрібна ринкова економіка з соціальною відповідальністю // День. — 2001. — 8 вересня. — С. 5
Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії – крок за кроком // Этнические сообщества Украины: история, современность, будущее: Сб. ст./ Под ред. А.А.Дынгеса, С.Ю.Кузнецовой. – Донецк: Апекс, 2006. – С. 389-403.
Країни світу. Європа / Авт.-упор. В. М. Скляренко, В. В. Мирошнікова, М. О. Панкова, Оформ. кн. О. С. Юхтман, 2006. — 317 с.
Кріль М. Історія країн Центрально-Східної Європи (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): навчальний посібник / Михайло Кріль, 2008. — 284 с.
Лунев А.А. Литва в свете политических событий. – С-ПБ, 2004. – 113 с.
Мельник П. Банківські системи зарубіжних країн / Петро Мельник, Людмила Тарангул, Оксана Гордей, 2010. — 574 с.
Плечкайтіс В. "Мы можем торговать активнее" [Текст] / В.Плечкайтіс // Діловий вісник. — 2001. — № 8. — С. 10-11
Романаускас Ю. Система виробництва сільськогосподарської продукції та його інфраструктура в Литві // Економіка України. — 2006. — № 10. — С. 79-88
Сичевська, Олександра. Україні і Литві необхідно знайти одне одного заново // Україна і світ сьогодні. — 2004. — 18-24 вересня. — С. 8
Старостіна А. Економіка зарубіжних країн: навч. посібник / Алла Старостіна, Андрій Длігач, Наталія Богомаз, 2009. — 454 с. (Введено зміст)
Стронг А. Новый путь Литвы : [Пер. с англ.] / Анна Луиза Стронг, 1990. — 110 с.
Супричов О. Прибалтійські країни: Естонія, Литва, Латвія // Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 9. — С. 35-42

Додатки

Додаток 1. Перелік основних макроекономічних показників Литовської республіки (вересень 2009 р.)

	2008	2009
Назва інформації		січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень
Золотовалютні резерви в країні перебування (на кінець періоду), млн.євро	4294
Валовий внутрішній продукт в країні перебування , — млн. євро — % до відповідного періоду попереднього року — в розрахунку на одну особу, євро	32292,2 3,0 9616			І кв 6047,9 -13,3 1805			ІІ кв 6913,4 -19,5 2068	І півр 12961,3 -17,0		ІІI кв 6867,8 -14,3 2057	9 міс. 19829 -15,7
Зовнішньоторговельний обіг країни перебування — експорт товарів, млн. євро — імпорттоварів, млн. євро — експорт послуг, млн. євро — імпорт послуг, млн. євро	01.01.09 16067,4 21024,4	01.02.09 919,6 963,4	01.03.09 1819,0 1962,0	01.04.09 2731,3 3042,4	01.05.09 3610,0 4017,2	01.06.09 4499,8 5079,4	01.07.09 5491,0 6173,7	01.08.09 6443,0 7261,3	01.09.09 7413,8 8391,8	01.10.09 8469,2 9554,9
Зовнішньоторговельний обіг країни перебування з Україною — експорт товарів, млн. євро — імпорт товарів, млн. євро — експортпослуг, млн. євро — імпорт послуг, млн. євро	522,9 295,2	19,3 6,5	41,1 15,9	62,9 23,6	85,3 31,9	115,3 42,4	151,2 51,9	178,8 61,1	212,2 71,4	244,3 85,6
Індекси цін в країні перебування: — індекс споживчих цін (інфляція): до грудня попереднього року, % до відповідного місяця минулого року, % — індекс цін виробників промислової продукції,%	8,5 8,5 -4,9	2,7 9,6 -9,6	3,0 8,7 -9,0	3,0 7,7 -11,5	2,9 6,3 -13,4	2,8 5,2 -15,1	2,4 4,2 -15,0	1,6 3,0 -19,4	1,4 2,6 -18,9	2,0 2,7 -19,4	1,6 1,3 -16,6
Темпи промислового виробництва в країні перебування, % (до відповідного місяця минулого року)	102,7	-5,6	15,3	17,9	25,5	-19,3	-16,3	-15,7	-13,2	-15,2	-8,8
Діючі проценті ставкипо кредитах та депозитах в Центральному банку країни перебування, (середньозважені в річному обчисленні, на кінець періоду) — кредити — депозити	10,08 7,64	8,94 7,58	7,85 6,84	8,20 6,14	7,78 6,10	8,38 5,98	10,00 7,11	9,05 6,84	8,94 7,00	8,39 6,46
Прямі іноземні інвестиції країни перебування (на кінець періоду), млн. євро	01.01.09 9110			01.04.09 9360			01.07.09 9650
Прямі іноземні інвестиції в розрахунку на одну особу в країні перебування (на кінець періоду), євро.	2722			2794			2891

Додаток 2. Абсолютні показники щодо товарної та територіальної структури зовнішньої торгівлі Литви у 2009 р.

Товарна група	тис.дол.США	у % до 2008 р.	у % до заг. обсягу
Усього	410 335,4	56,7	100,0
енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки	298 022,4	64,7	72,6
полімерні матеріали, пластмаси	26 628,6	102,6	6,5
котли, машини, апарати і механічні пристрої	13 246,2	17,6	3,2
папiр та картон	9 952,7	60,3	2,4
мило, мийнi засоби	5 367,4	516,3	1,3
наземні транспортні засоби, крім залізничних	5 323,1	28,1	1,3
алкогольні і безалкогольні напої	5 067,4	536,3	1,2

Освіта та самоосвіта