1.Види стресових станів.

2.Види гострого стресу

3.Форми психокорекції стресових станів.

Види стресових станів. Поведінка і діяльність людини залежать від її психічного стану. Психічний стан – це відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється у підвищеній або пониженій активності особистості. Психічний стан являє собою психологічну характерис¬тику людини, що відображає її тривалі, статич¬ні душевні переживання.

Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувши стійкість, можуть стати властивістю особистості.

Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів:

• вплив на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);

• переважні форми психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);

• глибина (глибокі, поверхневі);

• час протікання (короткочасні, тривалі та ін.);

• ступінь усвідомленості.

Психічні стани людини можуть бути відповідю організму на стрес. Наібільше поширеним є гострий стрес, який викликає міттеву реакцію на емоційні або фізичні стресори.

Види гострого стресу. Основними видами гострого стресу є миттєвий та хронічний. Відокремлюють також епізодичний гострий стрес, коли моменти напруження виникають настільки часто, що виходять із під контролю та стають образом життя, створюючи дискомфорт.

Гострий стрес характеризується раптовістю впливу стресогенних факторів. Як правило, використовуючи термін «гострий стрес», дослідники розглядають відносну короткочасність переживання стресу, яке багато в чому обумовлено індивідуальними особливостями людини. Для гострого стресу характерні швидкість та несподіваність, з якою він виникає.

Крайній ступень гострого стресу — шок. Гострий або шоковий стрес може спричинити екстремальна ситуація або надзвичайна подія (антропогенна аварія, техногенна катастрофа або стихійне лихо та ін.), що виходять за межи життєвого досвіду людини. У зв’язку з цим, гострий стрес іноді називають «дерись або біжи» (від англ. fight-or-flight). У стані гострого стресу організм максимально мобілізує усі внутрішні резерви.

Гострий стрес майже завжди переходить у стрес довготривалий або хронічний. Цей феномен пов'язаний з тим, що шокова ситуація давно пройшла, людина оправилась від потрясіння, але пам'ять постійно повертається до минулої психотравмуючої події.

Важливу роль у профілактиці та попереджені гострого стресу грає первинна психологічна допомога.

Психологічна допомога під час гострого стресу. У гострій стресовій ситуації не можна приймати жодних рішень. Першими екстреними кроками, спрямованими на ослаблення стресової напруги можуть бути наступні дії: рахування до десяти та повільне глибоке дихання.

Якщо стресори впливають у приміщенні доцільно:

— вийти із того місця, щоб залишитися одному;

— змочити чоло, скроні та руки холодною водою;

— подивиться у вікно на небо; зконцентрувати увагу на тому, що бачите;

— зробити легкі фізичі вправи з глибоким рівним диханням.

Якщо стресори впливають на відкритому просторі необхідно:

— подивитися по сторонах, спробувати зосередитися на навколишніх предметах та назвати їх про себе;

— глянути на небо, називаючи те, що бачите на ньому;

— знайти дрібний предмет (листочок, камінець) і розглядати його протягом 3-4 хвилин.

При цьому доцільно повільно та глибоко дихати і відчувати, що з кожним подихом психічний стан стає менш напруженим.

Форми психокорекції стресових станів. Важливу роль у невилірованні негативних наслідків патогенного впливу стресу грає психологічна корекція та саморегулювання. Психокорекція може бути індивідуальною або груповою.

Найбільш поширеною формою психокорекції є індивідуальна. Ця форма найбільше ефективна, коли стресорами є ті, на які ми можемо безпосередньо впливати. Перш за все — це наші власні неконструктивні дії, невміння ставити життєві цілі і визначати пріоритети, нездатність управляти своїм часом, різні міжособистісні труднощі. Як правило, ці стресори знаходяться в теперішньому часі або у найближчому майбутньому, і ми маємо шанс вплинути на ситуацію.

Методи психологічної допомоги при стресі.

• Пошук відповідних ресурсів.

• Постановка адекватних цілей.

• Тренінг соціальних навичок (спілкування та ін).

• Тренінг впевненості в собі.

• Тренінг управлення часом.

• Аналіз причин і висновки на майбутнє.

• Тренування відповідних якостей.

• Поради і допомогу близьких людей.

• Наполегливість.

Стресори, які викликають стрес тільки з-за нашої інтерпретації — це такі події і явища, які ми самі перетворюємо у проблеми. Найчастіше подібна подія знаходяться або в минулому або в майбутньому, причому його виникнення малоймовірно. Сюди можна віднести всі види занепокоєння за майбутнє, переживання з приводу минулих подій, які ми не можемо змінити. Нерідко стрес цього типу виникає і в разі неправильного трактування поточних подій. На оцінку ситуації найбільше впливають установки особистості, ніж реальні факти.

Методи психологічної допомоги

• Рефреймінг*.

• Навички позитивного мислення.

• Зміна неадекватних переконань.

• Нейтралізація небажаних думок.

• Розвиток оптимістичних поглядів.

• Гумор.

• Байдужість.

*Рефреймінг (frame; рамка) — це прийом, що дозволяє змінити точку зору, сприйняття події чи предмета.

Групова психокорекція. Групова психокорекція має низку різновидів, основні у тому числі — групи тренінгу умінь, групи зустрічей, гештальтгрупи, психодрама, групи тілесної, танцювальної психокорекції і групи корекції мистецтвом. Головне призначення груп тренінгу умінь (Т-групи) у тому, щоб учасники краще усвідомили себе і правильніше оцінили свою поведінку між людьми. У цих групах ставляться і вирішуються психокорекційні завдання: поліпшення міжособистісних відносин, вироблення і закріплення комунікативних умінь і навиків, відкритості, щирості й довіри людям; зняття психологічного бар’єру у сфері спілкування.

Групи зустрічей створюються у тому, аби допомогти людям самостійно впоратися зі своїми соціально-психологічними проблемами. У цих групах з допомогою спеціальних прийомів породжується і підтримується атмосфера міжособистісного довіри, свободи висловлювання думок та почуттів, безумовно, добрі кожної людини незалежно з його індивідуальних особливостей, персональної безпеки кожного.

Учасники груп зустрічей разом проходять ряд етапів взаємодії, під час яких вони психологічно розкриваються друг перед іншому, з’ясовують стосунки, долають складнощі у встановленні міжособистісних контактів, будують довірчі відносини, вивчають себе і свої конфлікти.

Назва «гештальтгрупи» походить від німецького слова «гештальт», що позначає деяку цілісність, структуру, визначальну сприйняття людиною навколишнього світу та її стосунки з людьми. Праця у гештальтгруппі дозволяє клієнту краще пристосуватися до реального життя, глибше зрозуміти себе, свої відносини з іншими.

Сучасні форми психокорекції стресових станів. Реориентационний тренінг в кризових ситуаціях. Одне із головних завдань реориентационного тренінгу – це виявлення сильних сторін кожної людини, його «експертних зон». Зусилля спрямовані те щоб допомогти людині відчути ті зони досвіду, у яких він є експертом, і далі спиратися ними у пошуках нових можливостей. Тренінг розроблений з урахуванням індивідуальної психології А.Адлера, теорії оптимізму М.Селигмана і социально-когнитивной теорії Д.Роттера.

У основу реориентационного тренінгу покладено ідею еутимной терапії. Еутимная терапія — це вид поведінкової психотерапії, що ставить за мету розвиток когнітивних поведінкових стратегій отримання задоволення і досягнення доброго самопочуття.

Інтегративні методики (стрес-аналіз та ін.). Одним з найбільш ефективних методів, що застосовується у сучасній психології та психотерапії є «аналіз» (психоаналіз, самоаналіз, системний аналіз, гіпноаналіз, его-аналіз, трансактний аналіз і багато інших). Ці методики характеризується загальним підходом, при якому пацієнт звільняється від психотравмуючих переживань або спогадів за допомогою так званого «усвідомлення». Це робиться за допомогою розгляду (переживання, «перегляд») минулих подій, життєвих ситуацій, інцидентів та їх наслідків. Під час розгляду психотравмуючого матеріалу, свідомість людини звільняється (визволяється), даючи пацієнтові відчуття полегшення і свободи.

Для опису подібних станів, також використовуються поняття «катарсис» і «інсайт». У сучасній психотерапії термін «катарсис» означає терапевтичне

звільнення емоцій або зняття психологічної напруги. Катарсис — центральне поняття у психодрамі і важливий аспект більшості моделей скороченої психотерапії та кризового втручання.

«Інсайт» — це раптове розуміння того, у який саме спосіб можна розв'язати задачу або проблему. Відкриття такого рішення багатьма авторами розглядається як центральний момент креативного процесу. Інше визначення — інтелектуальне явище, суть якого полягає у раптовому розумінні знаходження виходу з проблемами. Це поняття є невід'ємною частиною гештальттерапії.

Особливе місце займає «Стрес-аналіз» — сучасна інтегративна методика розвитку потенціалу особистості та позбавлення ії від наслідків стресу. Ця методика базується на принципах гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс, В.Франкл), інтегральної психології (К. Уілбер), сучасного коучингу (Т. Гелвей, Дж.Уітмор), психології успіху (Н. Хілл, Б. Трейсі, С.Кові).

Основними напрямками у стрес-аналізі є: особистий (гуманітарний) та медико-психологічний.

Гуманітарний напрям особливу увагу приділяє програмам розвитку особистості: «постановки цілей», тренінг «IQ 135» (розвиток і підвищення IQ), розвитку комунікативних навичок «Президент-тренінг» та ін.

Медико-психологічний напрям – це комплексна технологія звільнення від

наслідків накопиченого стресу, відновлення психологічної балансу, зняття психосоматичної патології.

Психологічні тренінги. Психологічний тренінг — це форма активного навчання певним навикам поведінки. Учасникам тренінгу пропонується виконати ті або інші вправи, орієнтовані на розвиток або демонстрацію психологічних якостей або навичок. Для закріплення одержаних навиків застосовуються ролеві ігри, комп'ютерні програми та інші методи.

Наприклад, в Україні професор В.А.Скумін розробив спеціальний метод психологічного тренування, що складається з п’яти основних вправ:

• «Релаксація» — послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови.

• «Тепло» — викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові.

• «Паріння, невагомість» — використовуються форми які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла.

• «Цільове самонавіювання» — визначаються конкретними лікувальними завданнями, що направлені на вироблення адекватного відношення до стану свого здоров'я, нормалізації сну, корекцію характерологічних відхилів, подолання страхів, тривоги, мобілізацію ресурсів організму.

• «Активація» — проводиться за допомогою формул та уявлень, сприяючих виходу зі стану занурення; підкреслюється, що організм зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню здоров'я, подальшому покращанню загального стану.

Психотехніка саморегуляції. Регуляція нервової напруги і постійний моніторинг рівня стресу повинні здійснюватися людиною постійно і на свідомому рівні. Особливо це важливо для представників стресогенних професій та ситуацій, пов'язаних з високим нервово-психічним напруженням, а також при схильності особистості до тривожної поведінки.

В даний час все більше досліджень говорять про те, що турбота про здоров'я (фізичне і психічне) повинна бути складовою частиною способу життя. При погіршенні самопочуття людина може використовувати різні методи, спрямовані на оптимізацію власного внутрішнього стану.

Ю.В.Щербатих дає таку класифікацію методів нейтралізації стресу в залежності від природи антистресової впливу:

• фізичні методи (лазня, загартовування, водні процедури та ін.);

• біохімічні методи (фармакотерапія, алкоголь, фітотерапія, ароматерапія, використання БАД, наркотичних речовин, вітамінних комплексів та ін.);

• фізіологічні (масаж, акупунктура, м'язова релаксація, дихальні техніки, фізичні вправи, спорт, танці та ін.);

• психологічні методи ( аутотренінг, медитація, візуалізація, розвиток навичок цілепокладання, вдосконалення поведінкових навичок, групова та індивідуальна психотерапія).

Психологические методи саморегуляции. Фахівці з проблем стресу вважають навички саморегуляції важливим внутрішнім ресурсом особистості в боротьбі зі стресами. Методи психічної саморегуляції спрямовані на зміну представленого в свідомості людини психічного образу життєвої ситуації з метою мобілізації процесів психосоматичного взаємодії, оптимізації психоемоційного стану та відновлення повноцінного функціонування.

Застосування методик психічної саморегуляції дозволяє:

• редукувати тривогу, страх, дратівливість, конфліктність; активізувати

пам'ять та мислення;

• нормалізувати сон і вегетативні дисфункції;

• збільшити ефективність професійної діяльності;

• самостійно формувати позитивні психоемоційні стани.

Зацікавлена у підтримці здоров'я людина повинна мати в запасі певну кількість методів і технік. Причому цей набір буде індивідуальним, скільки немає на світі універсального способу зниження напруги. Щоб зрозуміти, підходить чи не підходить той чи інший метод, слід практикувати його 1-2 тижні і проаналізувати силу його впливу на здоров'я. Тільки в цьому випадку можна вибрати ефективні способи.

Існує безліч підходів до класифікації методів саморегуляції. У класифікації М.Е.Водоп'янової та О.С.Старченковой виділяються психотехніки, спрямовані на:

• навколишнє оточення та ін.;

• управління фізичним «Я» — регуляція дихання, темпу рухів, мови, зняття напруги в тілі;

• репродукцію ресурсних станів або позитивних образів;

• відображення свого соціального «Я» — вміння ставити цілі, управляти часом, вчитися комфортно почувати себе в будь-яких соціальних ситуаціях;

• роботу з ірраціональними переконаннями;

• позитивне навіювання або самонавіювання.

У тренінговій практиці необхідний набір експрес-методик, зручних і доступних як фахівцям-психологам, так і персоналу.

Сьогодні актуальні методи саморегуляції, які відповідають наступним вимогам: прості в засвоєнні; зрозумілі фахівцям, які не мають психологічного і медичного освіти, зрозумілий механізм їх дії на психіку і тіло; можуть бути використані протягом робочого дня, на робочому місці; не мають протипоказань; не вимагають для виконання багато часу (експрес-методи); можуть бути використані для роботи з особистими проблемами; не вимагають спеціального обладнання і приміщення.

Практика показує, що найбільшою мірою відповідають цим вимогам наступні методи: дихальні і релаксаційні техніки, візуалізація, самонавіювання і методи нейролінгвістичного програмування.

В даний час відзначається особливий інтерес до методів, які можна використовувати на робочому місці, і особливо затребувані техніки регуляції емоцій.

У робочій ситуації зручно застосовувати метод активного перемикання уваги, в результаті якого мозок отримує невеликий передих.

Т.Лемонд рекомендує використовувати такі активні дістрактори (перемикачі уваги):

• перерва на «каву»;

• іграшки, що знімають напруження під час стресу;

• розслаблення тіла шляхом чергування напруження та релаксації.

Деякі прості вправи також можуть виявитися корисними для зняття стресу:

• щільно стисніть пальці ніг і розтисніть, уявляючи, як стрес йде з кожного пальця по мірі того, як ви розслабляєтеся;

• дайте відпочинок мозку, згадуючи щось смішне або не має відношення до роботи;

• спробуйте поглянути на проблему ширше: ви не є центром Всесвіту, світ не зійшовся клином на вашій проблемі.

В кінці робочого дня психологічно важливо постійно підбивати підсумки зробленого і, йдучи з роботи, — повністю забути про неї та невирішені питання.

Для проведення тренінгу і для підбору індивідуальної програми самодопомоги можна використовувати умовну класифікацію, яка включає три групи методів (залежно від того, в який момент — до, під час або після дії стресора — людина планує застосувати методи саморегуляції):

• методи, спрямовані на регуляцію передстартового хвилювання — вони використовуються в ситуаціях, коли напружене для людини подія очікується;

• методи, які можна використовувати безпосередньо у момент переживання стресової ситуації;

• методи, які можна використовувати після стресовий період.

Ці вправи, як правило, вимагають більше часу для проведення. Сюди також можна віднести більшість загальнозміцнюючих вправ, пов'язаних з техніками релаксації, медитації та ін.

Найважливішою навичкою для керівників та персоналу є вміння відстежити перші ознаки стресової реакції у своєму організмі. Набагато легше регулювати власний емоційний стан, поки реакція «бий або біжи» ще не запущена.