Вступ

Актуальність теми. Навіть у сучасних умовах розвитку суспільства золото все ще продовжує відігравати важливу роль в економіці держав, виступаючи одночасно у ролі дорогоцінного товару і фінансового активу. В умовах нестабільності світової економіки питання використання золота у фінансових цілях стає дедалі актуальнішим. Це пов’язано з тим, що цей метал ефективно використовується з метою диверсифікації інвестиційного портфеля і виступає як страховий фонд для держави. Навіть не зважаючи на офіційну демонетизацію золота, яка була закріплена Кінгстонською угодою, держави все ще продовжують зберігати значні запаси золота як резерви.

У процесі функціонування і розвитку світової економіки відбувається переоцінка соціально-економічної сутності золота, його функцій, ролі в національних економіках та на міжнародному ринку. На сьогодні обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності. Підвищення ступеня волатильності валютних ринків змушує суб’єктів світового господарства повертатися до традиційної форми збереження резервів, що проявляється у зростанні попиту на золото. Саме тому актуалізуються питання дослідження сучасного стану та структури міжнародного ринку золота.

Зростаюча роль золота в умовах нестабільності світової фінансової системи, інтегративна природа ринку золота обумовлюють необхідність поглиблення аналізу його сутності з виявленням сучасних характерних особливостей, чітким позиціонуванням у глобальній ринковій системі та визначенням перспектив розвитку в процесі фінансової глобалізації.

Проблемам теоретичного і практичного аналізу факторів впливу, використання золота у світовому фінансовому та товарному обігу присвячені наукові дослідження вітчизняних вчених. Так, особливості формування ринку дорогоцінних металів в Україні розглянуті в роботі Ю. Блащук [2], аналізу питання інвестицій у золото приділена увага в роботах О. Дуднікова [3], теоретичні основи ринку золота опрацьовані у роботах А. М. Мороза, М. Л. Савлука [1].

Таким чином, метою цього дослідження є аналіз причин і наслідків демонетизації золота, а також виявлення особливостей використання золота в умовах фінансової глобалізації та дослідження еволюції ролі металу в економіці держав, а також формування висновків стосовно використання золота як фінансового активу.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— розглянути еволюційний розвиток золота як грошей і його роль в економічному розвитку країни;

— дослідити етапи еволюційного розвитку золота як грошей;

— охарактеризувати причини демонетизації золота;

— обґрунтувати наслідки демонетизації золота;

— розглянути використання золота як фінансового активу.

Об’єктом дослідження є процеси формування світового ринку золота.

Предметом дослідження є причини і наслідки демонетизації золота.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження стали основні положення економічної теорії, статистики, здобутки вітчизняних і зарубіжних дослідників світового ринку золота. Методологічну базу дослідження становлять історико-логічний та системний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: системний аналіз основних закономірностей розвитку сучасного світового ринку золота. 

Розділ 1. Еволюційний розвиток золота як грошей і його роль в економічному розвитку країни

1.1. Етапи еволюційного розвитку золота як грошей

У  процесі історичного розвитку товарообміну за золотом на тисячоліття закріпилася роль загального еквівалента вартості, у зв’язку з чим воно, на відміну від інших товарів, стало грошима, тобто посередником в обміні будь-яких товарів у світі. Однак із бурхливим розвитком зовнішньоекономічної торгівлі використання золота як посередника у товарообміні почало стримувати економічний розвиток країн і поступово воно витіснялося з обігу паперовими грошима, втрачаючи водночас грошові функції. Проте до останньої чверті ХХ століття, незважаючи на широке використання в обігу знаків золота — банкнот, воно все ж таки зберігало за собою такі функції грошей, як міра вартості та засіб нагромадження скарбів. Етапи еволюції функціонування золота як грошей наведено на схемі 1.

Як бачимо на схемі 1, функціонування золота в ролі грошей із першого етапу свого існування характеризується одночасним виконанням ним двох функцій грошей: міри вартості і засобу обігу, які лише одночасно представляли собою гроші як посередники у товарообміні. Крім того, золото в ролі грошей виконувало й функцію нагромадження скарбів, адже монети і злитки, маючи високу власну вартість золота як товару, самі по собі вже були скарбом. Із розвитком кредиту і банків золото поступово стало виконувати також функцію грошей як засобу платежу.

Із розвитком міжнародної торгівлі золото почали ввозити в країни та вивозити з них як засіб міжнародних розрахунків. Відповідно воно почало виконувати функцію світових грошей. Таким чином, на першому етапі свого існування в ролі грошей золото поступово набувало всіх функцій “дійсних” (за Марксом) грошей. Слід зазначити, що з використанням золота в ролі грошей виникає і золотий стандарт як вид монетарної системи, в якій за одиницю розрахунків приймається визначена кількість золота (на відміну від срібла чи іншого металу), закріплена за національною грошовою одиницею країни законом (масштаб цін).

На другому етапі еволюції золота в ролі грошей (див. схему 1) одночасно із золотими злитками та монетами в обігу з’являються й розмінні на метал банкноти2 як повноправні представники золота, вартості й грошей, що їх стали випускати банки як свої векселі (замість облікованих чи прийнятих ними в заставу приватних комерційних векселів). Із часом банкноти набули властивості загального засобу обігу завдяки зобов’язанням банків обмінювати їх на золото за встановленими пропорціями. Посиленню ролі банкнот сприяла заміна їх децентралізованої емісії емісією, яку міг проводити лише центральний банк (центральні банки почали створюватися в Європі на початку XVII століття), що забезпечувало стабільність грошової одиниці за допомогою встановлення законодавчих норм, які регулювали емісію відповідно до золотих запасів центрального банку. На другому етапі еволюції золото в ролі грошей уже виконувало всі їхні функції. Водночас банкноти як повноправні представники золота, виконуючи функції засобу обігу, засобу платежу та засобу накопичення вартості, могли вільно обмінюватися на золоті монети.

Третій етап функціонування золота в ролі грошей характеризується тим, що з початком Першої світової війни золоті монети були вилучені з обігу. Це означало, по-перше, що золото як гроші перестало виконувати функцію засобу обігу (зберігаючи при цьому функцію міри вартості!), по-друге, що золотомонетний стандарт припинив своє існування, у зв’язку з чим банкноти втратили вільну конвертацію в золоті монети і могли обмінюватися лише обмежено — на злитки золота, що фактично означало перехід до золотозлиткового стандарту. Бреттон-Вудська конференція, яка відбулася у 1944 р., встановила офіційну ціну золота на рівні 35 доларів США за тройську унцію. Це означало, що не банкноти (як повноправні представники золота) набували представницької вартості закріпленої за ними кількості золота, а, навпаки, вартість золота почали виражати у паперових грошах — банкнотах без власної вартості — доларі США, який після Бреттон-Вудської конференції отримав офіційний статус резервної валюти, що до цього офіційно не надавався жодній валюті світу (хоча неофіційно його мав фунт стерлінгів).

Після Бреттон-Вудської конференції у світі встановився золотодевізний стандарт, за яким золото вже не вивозилося з країни і не ввозилося до неї, і не виконувало роль купівельного та платіжного засобу для врегулювання сальдо їх платіжних балансів. Це означало втрату золотом також функції світових грошей, у зв’язку з чим у міжнародних розрахунках почали використовувати доларові банкноти (замість самого золота) як засіб платежу.

Надання Бреттон-Вудською конференцією долару США офіційного статусу резервної валюти створило головне протиріччя долара саме як резервної валюти. Адже, з одного боку, постійне збільшення потреб міжнародної торгівлі у доларах спричиняло безперервне нарощування обсягів банкнотної маси, а з другого боку, ця банкнотна маса мала бути забезпечена золотом. Таке протиріччя резервної валюти виявив Роберт Тріффін на початку шістдесятих років минулого століття (тобто саме за часів існування золотого стандарту), і воно отримало назву “парадокса”, або “дилеми Тріффіна”. Його сутність в умовах золотого стандарту полягає, з одного боку, в необхідності забезпечення банкнотами резервної валюти потреби в них інших країн, а з другого — ці банкноти мають бути повністю забезпечені золотом, тому що емісія незабезпечених золотом банкнот підриває надійність резервної валюти і створює кризу довіри до неї. Відповідно парадокс Тріффіна відображає існуючий взаємозв’язок і водночас повну несумісність основних принципів обігу банкнот резервної валюти за золотого стандарту, за яким випущені в обіг банкноти повинні мати золоте забезпечення і цілковито забезпечувати інші країни необхідною їм кількістю резервної валюти.

1.2. Причини демонетизації золота

Демонетизація золота — повна чи часткова втрата золотом його грошових функцій. На практиці демонетизація означала ліквідацію масштабу цін і втрату будь-якого зв’язку паперових грошей з золотом.

Причини демонетизації золота: По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обороту.

Реакцією на цю вимогу було широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.

По-друге, зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей.

По-третє, сама вартість грошей у нових умовах, які вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою в державних регулятивних заходів. Матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах ХХ ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

1. Нестача золота для забезпечення розміну банкнот. До кінця 1971 року золотий запас США склав усього лише 8,6 тис. т. (22%), а долар продовжував залишатися резервною валютою. Золотий запас США склав 22% доларових активів іноземних держав.
2. Загострення протиріччя між фізичною формою й соціальною сутністю грошей: золото стало незручним матеріалом для виконання функцій грошей, і в сучасному обігу абсолютно панують паперово-кредитні гроші.

Ямайська міжнародна валютна система, уведена в 1976-1978 рр., повністю скасувала золотий стандарт у будь-якій формі.

До середини 70-х років XX століття валютні курси, що втратили об’єктивну золоту основу, почали різко коливатися, що й спонукало представників монетаризму висунути ідею про повернення до золотого стандарту. При цьому вони вважали, що сучасна ринкова економіка, по суті, стабільна, і аргументували свою точку зору наступними положеннями:

— існує суб’єктивізм у визначенні кількості грошей для обігу залежно від економічної політики, що проводиться правлячою партією; на противагу цьому золотий стандарт дисциплінує;

— золотий стандарт є засобом боротьби з інфляцією, тому що ціна золота фіксована, воно дешевше інших товарів, люди його купують у казначейства, зменшуючи інфляцію. Критики золотого стандарту (кейнсіанці й ін.) виходять із того, що сучасна економіка по своїй природі не стабільна, і її треба регулювати, у тому числі й за допомогою механізмів грошової пропозиції. Вони приводять наступні доводи:

— тому що економіка нестабільна, фіксована ціна на золото згодом відхиляється від рівноважної ціни,

— немає підстав для впевненості в тому, що зростання світового золотого запасу буде обов’язково повільним і стабільним, а це значить, що відкриття більших родовищ золота або прогрес у технології видобутку можуть викликати хвилю інфляції.

Президентська Комісія із золота, створена в 1981 році, не рекомендувала повернення до золотого стандарту.

1.3. Наслідки демонетизації золота

Після демонетизації золота, тобто після відміни золотого стандарту, парадокс Тріффіна отримав нове формулювання, за якого набуття валютою будь-якої країни статусу резервної неодмінно потребує збільшення обсягу її емісії (емісії незабезпечених золотом грошових білетів), що неминуче призведе до падіння її цінності. Іншими словами, чим більше емітується грошових білетів резервної валюти державою-емітентом (яка повинна гарантувати достатній обсяг цих білетів для потреб усього світу), тим більше знецінюється ця резервна валюта і втрачається довіра до неї в усьому світі, що підтверджується нині на практиці з доларом США як резервною валютою, цінність якого безперервно зменшується. І єдиним виходом із цієї ситуації для США як країни-емітента резервної валюти має бути перевищення швидкості вивезення капіталу над імпортом товарів завдяки збільшенню емісії доларових грошових білетів резервної валюти, яке неминуче знецінює її.

Заслуговує на увагу те, що спробою вирішення парадокса Тріффіна було створення у 1970 році Міжнародним валютним фондом штучної резервної валюти — спеціальних прав запозичення (СПЗ). На жаль, СПЗ не вирішили проблеми. Більше того, сьогодні вважається, що парадокс Тріффіна спрацьовує відносно будь- якої резервної валюти , в тому числі й щодо СПЗ. Таким чином, прямими наслідками цього парадокса стали відхід від конвертованості банкнот резервних валют у золото (третій етап еволюційного функціонування золота як грошей), створення СПЗ і, нарешті, демонетизація золота і виникнення сучасних кредитних грошей без прив’язки до золота і без власної вартості (останній, четвертий етап еволюційного функціонування золота як грошей).

На четвертому етапі еволюційного функціонування золота як грошей остаточна  втрата ним усіх функцій грошей означала його повну демонетизацію (в 1978 році), у зв’язку з чим на зміну золотим (“дійсним”, за К. Марксом) грошам та їх знакам, повноправним представникам золота, — банкнотам, прийшли сучасні гроші у вигляді грошових білетів, які за своїм змістом є лише замінювачами банкнот, або субститутом знаків дійсних грошей. Відповідно, у 1978 році була скасована офіційна ціна золота (35 доларів США за тройську унцію), припинений обмін доларів США на золото (означаючи таким чином перетворення доларових банкнот у грошові білети сучасних кредитних грошей без власної вартості і зв’язку із золотом) і скасований золотий вміст для будь-яких національних валют країн світу. Фактично підписання у 1978 році на Ямайській конференції всіма країнами — членами МВФ угоди “Про демонетизацію золота” означало, що золото в ролі грошей узагалі припинило своє існування, тому що вже офіційно його позбавили всіх функцій грошей, у тому числі й функції міри вартості , у зв’язку з цим воно більше (згідно з угодою “Про демонетизацію золота”) не має бути мірою вартості, а, отже, й загальним еквівалентом вартості товарів. Із цього випливає, що з демонетизацією золота золотий стандарт як вид монетарної системи припинив своє існування, а грошовий ринок золота пере-творився на товарний ринок золота, підтверджуючи цим, що нині не існує золота як грошей і, відповідно, воно вже не може виконувати роль загального еквівалента вартості товарів.

Цікавим є той факт, що відміна золотих паритетів валют у 1978 році суттєво не вплинула на світову економіку, хоча вважалося, що без золота як мірила вартості національних грошей (тобто без загального еквівалента вартості) не можна обійтися. Більше того, ціни самого золота виражаються в сучасних паперових грошах без власної вартості. До того ж більша частина видобутого в світі золота взагалі ніякого відношення до грошей не має і використовується як товар відповідно до його споживчих властивостей. За таких умов навряд чи можна вважати, що золото продовжує виконувати функцію міри вартості й відігравати роль загального еквівалента вартості товарів. Хоча при посиленні інфляції значення золота зростає, але лише як тезавраційного товару і символу надійності та багатства. Але під час гіперінфляції, коли грошові білети знецінюються в мільйони разів, можуть виникнути й локальні тимчасові форми “загального еквівалента” у вигляді найнеобхідніших споживчих товарів (солі, бензину, сигарет, продовольчих талонів тощо), але аж ніяк не золота.

Як показало дослідження етапів функціонування золота в ролі грошей, непереборні сили історичного розвитку світової економіки все ж таки витиснули золото з грошової сфери. А з того, що товарообмін не припинився, а навіть безперервно розширювався й розширюється досі та потребує співставлення вартості товарів і вираження їх ціни, то нині для вираження товарних цін використовується цінність (купівельна спроможність) сучасних кредитних грошей у вигляді грошових білетів без власної вартості й зв’язку із золотом, що заслуговує на те, аби визнати такий підхід правильним кроком на шляху економічного розвитку країн. 

Розділ 2. Використання золота як фінансового активу

2.1. Еволюція ролі золота в економіці держав в умовах фінансової глобалізації

Погляди стосовно впливу золотого стандарту на економіку держави розходяться у різних вчених. Бордо і Купер у своїх працях доходять висновку, що за умов класичного золотого стандарту, коливання рівня цін і продуктивності було значнішим, ніж за умов функціонування домовленості між США та Великобританією після Другої світової війни. На противагу цьому, Клейн та Шварц навели докази того, що золотий стандарт, порівняно зі згаданим вище договором, здатний був забезпечити більшу довгострокову стабільність цін [9].

Порівнявши різні монетарні режими, Майкл Бордо дійшов висновку, що класичний золотий стандарт найбільше сприяв інтеграції фінансових ринків і найефективніше протидіяв інфляції. Проте найстабільнішою, порівняно з різними фінансовими показниками, він називає Бретон-Вудську валютна систему [9]. Аналізуючи золотий стандарт як правило, Бордо та Кідленд наголошують на його «умовному» статусі, звертаючи увагу на те, що в період війни допускалось відхилення від фіксованої ціни золота з умовою наступного повернення до попереднього рівня ціни. Також у своїй праці вони зазначають, що золотий стандарт був радше «бажаною метою», ніж граничною умовою [8]. Використання золота як резервів, навіть після офіційного процесу його демонетизації, М. Бородо пояснює поєднанням низки чинників, до яких відносить інерцію, ринкові екстерналії, статус золота та високу інфляцію у 1970-х роках [7].

Загалом варто зазначити, що хоча й трапляються позитивні відгуки, щодо можливості застосування модифікованого золотого стандарту на сучасному етапі розвитку світової економіки, проте значна частина економістів і політиків висловлює своє занепокоєння стосовно наслідків таких «нововведень». Одним із найвагоміших мінусів у прив’язці курсу валют до золота є значне обмеження монетарної політики держав [6]. Незважаючи на значний внесок зарубіжних і вітчизняних науковців у дослідження ролі золота в економіці держав, ця проблема вимагає подальшого дослідження, у зв’язку зі зростанням її актуальності.

Золото у будь-якому стані та вигляді є дорогоцінним металом [3]. Його поділяють на монетарне і немонетарне. Монетарним золотом і, відповідно, фінансовим активом є те золото, яке утримується грошово-кредитним органом як офіційні резерви держави, або перебуває у володінні міжнародних фінансових організацій, таких як Міжнародний валютний фонд і Банк міжнародних розрахунків. Немонетарним є золото, яке виступає як товар, зокрема для проміжного споживання, а також є додатковим товарно-матеріальним запасом або джерелом багатства [14].

Виконувати функцію світових грошей золото почало в період функціонування Паризької валютної системи. Успішне функціонування золотого стандарту пояснюють історичними умовами. Зокрема, внаслідок відсутності або обмеженого функціонування демократичних інститутів, уряди могли значною мірою ігнорувати внутрішні соціальні та економічні наслідки валютного коректування [1, с. 231-232]. Фінансовим центром у період функціонування золотого стандарту був Лондон, а в центрі валютної системи було золото, а не валюта окремої країни, що давало змогу уникнути можливих конфліктів відносно цієї країни. Тобто валюта вільно конвертувалась у золото і навпаки [4, с. 470].

У цей період за своїм впливом дійсно глобальним можна було вважати лише англійський капітал, котрий вважався головним джерелом інвестицій. Проте він зосереджувався в основному у межах Британської імперії і Південної та Північної Америки. Щодо капіталу, який був експортований іншими розвинутими країнами, то він переважно зосереджувався у Європі і на територіях, які були сферами впливу імперії. Варто зазначити, що хоча період функціонування класичного золотого стандарту уособлює собою виникнення світового фінансового порядку, проте цей порядок продовжував бути європоцентричним, а сфера його впливу не охоплювала весь світ [1, с. 232-233].

Кінець ери золотого стандарту був спричинений початком Першої світової війни, проте вже на той час політики почали регулювати внутрішню економіку держави, ще до міжнародного зобов’язання підтримувати стабільний обмінний курс. Створена у 1913 р. Федеральна резервна система у США була зобов’язана керувати банківською справою, а також випускати «резинові гроші», котрі не мали золотого забезпечення [12, с. 27-28].

Поступово, під впливом демонетизації, золото почало втрачати свої позиції в ролі світових грошей. Юридичним закріпленням цього процесу стала Кінгстонська угода, яка підтвердила демонетизацію золота де-юре, хоча де-факто цей процес ще не закінчився, і золото все ще продовжує відігравати важливу роль в економіці держав. На цей час ринки золота за режимом функціонування поділяють на чотири групи:

1. Світові ринки — Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Дубай, Гонконг та ін.;
2. Внутрішні вільні ринки — Стамбул, Париж, Ріо-де-Жанейро, Мілан;
3. Місцеві контрольовані — Афіни, Каїр;
4. Чорні ринки — Бомбей та ін. [5, с. 101].

2.2. Особливості використання золота в сучасних умовах

Світові ринки золота — це не лише спеціальні центри купівлі-продажу золота за ринковими цінами, а й також є сукупністю «економічних відносин між країнами світу (зокрема окремими компаніями, банківськими домами, спеціалізованими фірмами тощо) з приводу купівлі- продажу золота» [2, с. 297]. На ці ринки золото потрапляє через дилерів, котрі виступають у ролі посередників.

Найважливішими золотими дилерами на сьогодні є п’ять фірм-членів London Gold Market Pixing Ltd. Першозасновниками були: N M Rothschild & Sons, Mocatta & Goldsmid, Samuel Montagu & Co., Pixley & Abell, Sharps & Wilkins. На сьогодні їхній склад змінився і є таким: The Bank of Nova Scotia — Scotia Mocatta, HSBC, Deutsche Bank AG London, Société Generale Corporate & Investment Banking, Barclays Capital. Ці п’ять фірми двічі на день встановлюють ціну золота у трьох валютах (USD, GBP, EUR), яка є точкою відліку для визначення ціни цього дорогоцінного металу по всьому світу [13].

Прихильником трактування золота як фінансового активу на сьогодні виступає Міжнародний валютний фонд, котрий виділяє низку характеристик цього металу, котрі не є притаманними для звичайного дорогоцінного товару. До цих характеристик належать такі:

• Торгівля золотом на фінансових ринках відбувається на тому ж рівні, що й торгівля іноземною валютою. Крім того, золото можна набагато легше купити і продати, ніж будь-який інший товар, навіть порівняно з іншими дорогоцінними металами.
• Золото є однорідним металом, пробу якого можна легко взяти. Будь-яку форму золота можна переплавити у стандартизовані зливки для торгівлі на ринку.
• Висока ліквідність ринків золота.
• Золотом, як і будь-яким іншим фінансовим активом, торгують не лише на ринку спот, а й за допомогою деривативів.
• Цей метал використовують як з метою короткострокового арбітражу, так і з метою заощаджень, або як довгостроковий вклад.
• Біржові фонди (ті, де окрема акція прив’язується до визначеної кількості золота) котируються на відповідних біржах і регулюються фінансовими органами (Управління з фінансового регулювання і нагляду Великобританії (FSA)).
• Існує кредитно-депозитний ринок золота, і відбувається котирування процентних ставок.
• Уряди дедалі частіше визнають золото фінансовими активами.
• Існують добре досліджені і документовані аргументи, які описують роль золота як складової фінансового портфеля [14].

Крім цього, одне з досліджень World Gold Council показало, що в період фінансової нестабільності інвестиційні портфелі, в які включено золото, мають кращі характеристики (завдяки збільшенню прибутку або зменшенню витрат), ніж ті, до складу яких не входить золото. Таким чином, золото виступає економічно ефективною формою захисту інвестиційного портфеля від знецінення [11]. Ще одним свідченням того, що золото продовжує відігравати важливу роль в економіці держав є і той факт, що на сьогодні офіційні запаси золота становлять 31347,3 т [15]. У таблиці подано перелік десятки лідерів за обсягом золотих резервів і за часткою золота у золотовалютних резервах держави.

Лідери за обсягом золотих резервів, т	Лідери за часткою золота в золотовалютних резервах, %
США (8133,5)	Португалія (90,0)
Німеччина (3396,3)	Греція (81,4)
Міжнародний Валютний Фонд (2814)	США (74,7)
Італія (2451,8)	Німеччина (71,4)
Франція (2435,4)	Франція (71,1)
Китай (1054,1)	Венесуела (71,0)
Швейцарія (1040,1)	Італія (70,9)
Росія (911,3)	Словаччина (66,5)
Японія (765,2)	Нідерланди (59,7)
Нідерланди (612,5)	Таджикистан (57,2)

Десятка лідерів за обсягом золотих резервів володіє 75,3 % від усіх світових резервів цього металу. Проте, як можна побачити з табл., склад десятки лідерів за обсягом золотих резервів і за часткою золота в золотовалютних резервах є неоднаковим. На рис. зображено структуру попит на золото у світі за видами діяльності. З часом спостерігається поступове зростання попиту на цей метал в інвестиційній діяльності та його зменшення в ювелірній промисловості, що зумовлено зростанням вартості золота.

Торгівля золотом на фінансових ринках відбувається на тому ж рівні, що й торгівля іноземними активами. Запорукою цього є те, що цей метал є високоліквідним, його пробу можна легко взяти, і будь-яку його форму завжди можна переплавити у стандартизовані зливки. Золото використовується як довгостроковий вклад, з метою заощадження, а також для короткострокового арбітражу. Незважаючи на офіційний процес демонетизації золота, закріпле­ний Кінгстонською угодою, воно продовжує залишатись важливим фінансо­вим активом. Вага цього металу особливо зростає в умовах нестабільності сві­тової економіки, його використовують з метою диверсифікації портфеля, а та­кож зберігають як складову золотовалютних резервів держав. На сьогодні не­можливим є повернення до золотого стандарту в його класичному розумінні, проте роль золота в економіці держави модифікується з кожним новим етапом розвитку міжнародної валютної системи. Зважаючи на це, доцільним є по­дальше вивчення і дослідження золота не як товару, а як фінансового активу.

2.3. Динаміка ринку золота у сучасному світі

Сутність і функції сучасних грошей, які докорінно змінилися після демонетизації золота, мають сьогодні особливу важливість і актуальність у зв’язку із процесами, що відбуваються у світі, інтеграції й глобалізації грошових і банківських систем ряду країн.

До країн, що володіють найбільшими родовищами золота, належать Австралія, ПАР, Чилі та США. Значна частина золота сьогодні перебуває у резервних активах як центральних банків країн, так і міжнародних організацій [4]. Згідно даних звіту Всесвітньої золотої ради найбільший попит на золото у світі спостерігається з метою інвестування та у ювелірній промисловості (рис. 1). Можна побачити, що сучасна динаміка ринку золота не повною мірою відображає його викладені вище теоретичні функції. Цей дорогоцінний метал у більшості сьогодні виконує функцію інвестиційного активу (як спосіб отримання додаткових надходжень) та страхування від ризиків (коли банки утримують дорогоцінний метал як резерв).

Рис. 1. Світовий попит на золото в тон. у 2016 році

Рис. 2. Світові ціни на золото, дол. США за унцію у 2007-2016 рр.

Виробничий попит на золото, коли воно виступає сировинним компонентом, в середньому складає 10% від загального попиту, йдеться про такі галузі як електроніка, медицина, виробництво електричних деталей. На теперішньому етапі сфери застосування золота розширюються завдяки його використанню у виробництві паливних елементів, при хімічній обробці та здійсненні контролю за забрудненням оточуючого середовища, оскільки метал характеризується тепловою та електричною провідністю, спротивом бактеріологічній колонізації і корозії [4].

Основні чинники, що впливають на ціну на золото у світовому господарстві:

—         вартість видобутку золота (сучасні тенденції показують зростання витрат на видобування цього дорогоцінного металу);

—         зміни курсів валют, фондових індексів і цін на нафту (найбільший вплив справляють такі валюти як долар США та швейцарський франк);

—         коливання цін на інші дорогоцінні метали (срібло, платина, паладій);

—         зміни у законодавстві, що стосуються введення або зняття обмежень на укладення угод з дорогоцінними металами;

—         економічні коливання у міжнародній економіці;

—         попит на золото в окремих галузях промисловості (ювелірна галузь, стоматологія);

—         інвестиційний клімат у суспільстві.

Інвестори при здійсненні капіталовкладень у золото оцінюють різноманітні чинники — здатність застрахуватися від економічної та політичної нестабільності, знизити рівень ризику, передбачити ріст попиту на цей дорогоцінний метал. Існує чотири типи вкладення коштів — злитки, інвестиційні золоті монети, депозити, ювелірний сектор. Серед причин інвестування у золото слід виокремити [2]:

—         незалежність, коли на вартість золота впливає низка чинників, але його цінність як платіжного засобу залишається незмінною;

—         резервні засоби, що передбачає накопичення золота державами та центробанками з метою забезпечення своїх грошових одиниць;

—         висока ліквідність, яка виявляється у властивості золота бути конвертованим на фінансовому ринку у стислі терміни, на відміну від деяких цінних паперів;

—         диверсифікація активів, коли золото відіграє важливу роль у формуванні інвестиційного портфеля і піднімає його на інший рівень та захищає від цінових коливань;

—         надійність та стабільність, яка виражається у цінності золота як способу вкладення грошей.

На кінець 2016 року ціна на золото склала 1151,40 дол. за унцію [5]. Тенденція збільшення вартості золота, яка спостерігалася до 2013 року, змінила свій тренд і до 2015 року показувала уповільнення, яке почало стабілізуватися протягом 2016 року.

Як зазначають вітчизняні вчені, традиційно світові ціни на золото зростають при посиленні економічної та геополітичної невизначеності, та знижуються, коли міжнародна економіка демонструє стабільне зростання [6].

Розподіл золота у 2015 року виглядає наступним чином: державні банки та міжнародні фінансові організації — 20%, ювелірна галузь — 44%, стоматологія та промисловість — 13%, інвестиції — 23% (рис. 3).

Науково-технічний прогрес та зростання суспільного виробництва і його модернізація у економічно розвинених країнах світу, а також утворення потужних неринкових факторів впливу на міжнародну економіку, сприяли демонетизації золота [8].

За індикатор стану світової економіки беруть співвідношення цін золота і платини, яке коливається у залежності від циклічності економічного розвитку. Протягом періоду стабільного зростання світової економіки платина є в 2-2,5 рази дорожчою за золото завдяки тому, що у природі вона зустрічається рідше, для її отримання необхідно переробити у три рази більше руди, ніж для добування золота, і для виготовлення ювелірних виробів цей метал використовується у значно менших обсягах. Під час світових криз попит на платину знижується, метал втрачає в ціні і тому його інвестиційний потенціал є нижчим, ніж у золота. Проте на користь золота свідчить його історична роль грошового еквівалента [9].

Золотовалютні резерви окремих країн світу станом на 01.01.2017 р. представлено на рис. 4. Україна за обсягами золотовалютних резервів поступається таким країнам як Польща, Німеччина, Франція та перевищує Білорусь, Грузію і Литву.

Подвійна, а саме сировинна та валютна сутність золота відіграє важливу роль у його ціноутворенні як на міжнародному, так і на вітчизняних ринках. Непередбачуваність подій у світі в цілому стимулює інвесторів конвертувати свої кошти саме у золото, що призводить до коливань його курсу та волатильності ринку у короткостроковій перспективі [8]. Аналогічні процеси мали місце і на українському ринку, оскільки Україна має історичний досвід стрімкої девальвації національної валюти у 2008 році і відповідного зростання попиту на банківські метали.

Основною функцією Національного банку України є забезпечення накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами. Згідно Закону України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” дорогоцінні метали — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Золотовалютний резерв НБУ складається з наступних активів: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, іноземна валюта у вигляді банкнот та монет на рахунках за кордоном, цінні папери, інші міжнародно визнані резервні активи. Розмір золотовалютних резервів України з 2001 року до 2016 року виглядає наступним чином (табл. 1).

Таблиця 1. Розмір золотовалютних резервів України протягом 2001-2016 рр.

Дата на 1 січня	Розмір золотовалютного резерву, млрд. дол. США	Приріст (до попереднього року)
2001	1,48	+ 0,39	+ 35,78
2002	3,3	+ 1,82	+ 122,97
2003	3,36	+ 0,06	+ 1,82
2004	6,95	+ 3,59	+ 106,85
2005	9,72	+ 2,77	+ 39,86
2006	19,39	+ 9,67	+ 99,49
2007	22,36	+ 2,97	+ 15,32
2008	31,79	+ 9,43	+ 42,17
2009	34,57	+ 2,78	+ 8,74
2010	26,5	-8,07	— 23,34
2011	34,58	+ 8,08	+ 30,49
2012	31,8	-2,78	— 8,04
2013	24,546	— 7,254	— 22,81
2014	20,415	— 4,131	— 16,83
2015	7,533	— 12,88	— 63,1
2016	13,300	+ 5,767	+ 76,56
2017	15,539	+ 2,239	+ 16,83

Враховуючи значення дорогоцінних металів як для розвитку економіки та соціального добробуту будь-якої країни, так і для окремих галузей, операції із дорогоцінними металами залишаються актуальними для інвесторів, для центральних і комерційних банків, міжнародних організацій.

Отже, значення золота у світовій фінансовій системі зростає. Світовий ринок золота є досить динамічним. Інвестори виявляють інтерес до дорого-цінного металу, що впливає на зміни механізмів ціноутворення на ринку, співвідношення попиту і пропозиції. Попит на золото зростає, коли збільшуються інфляційні очікування або настають кризові часи. Операції із золотом, як і з іншими дорогоцінними металами, залишаються важливими і для України, особливо в умовах економічної нестабільності. В загальному вітчизняний ринок золота є нестійким та невеликим за обсягом здійснюваних операцій у порівнянні із іншими країнами. Згідно з даними аналітичних досліджень, прогнозується збільшення інвестицій у золото, тому для українського ринку важливою рисою є інвестування у дорогоцінні метали як надійний та стабільний метод підвищення платоспроможності країни. 

Розділ 3. Роль золота і сучасних грошей в економічному розвитку країни

3.1. Золото як товар у структурі золотовалютних резервів

Золото як товар відіграє нині дуже важливу роль у структурі золото-валютних резервів (надалі — ЗВР) центральних банків країн як реальний резервний засіб, ціни на який у довгостроковому періоді безперервно зростають (хоча на короткострокових інтервалах часу відмічається їх постійне коливання). До того ж роль золота як реального резервного активу визначається ще й тим, що всі його власники мають можливість продажу цього резервного активу в будь-який момент часу на ринках золота як і будь-якого товару за валюту, яка вільно використовується на головних валютних ринках світу й виконує функцію засобу платежу в міжнародних розрахунках. Тому золотий резерв — це єдиний вид резерву, який за необхідності в першу чергу може бути швидко перетворений на форму міжнародного платіжного засобу (валюту), а, по-друге, він має високу ціну, адже визначає багатство його власника. Що ж до валютної складової ЗВР країн, то вона після демонетизації золота являє собою з економічної точки зору лише боргові зобов’язання країн-емітентів і тому ніяким чином не може розглядатися як реальний та надійний вид багатства (бо навряд чи боргові зобов’язання будь-якої країни можуть розглядатися як реальне багатство). Водночас валютна складова ЗВР є купівельним і платіжним резервом центрального банку і негайно може бути використана в міжнародних розрахунках. Зрозуміло, що валютні резерви знецінюються, можуть бути за різних умов заморожені урядом країни-емітента чи використовуватися ним як засіб економічного тиску. З цього випливає, що найнадійнішим у складі ЗВР центральних банків країн усе ж таки є накопичений резерв золота. Саме тому економічно розвинуті країни накопичують у своїх ЗВР передусім золото, яке можна завжди перетворити на валюту, тобто на міжнародний платіжний або купівельний засіб.

Варто зазначити, що все видобуте у світі золото ніякого відношення до грошей нині не має і використовується або як частка ЗВР центральних банків країн (як умова їхньої надійності), або як товар у різних видах промисловості (найбільше — в ювелірній), чи тезаврується приватними особами як скарби — особливо в періоди посилення інфляції (див. таблицю).

Як видно з даних таблиці, середня світова ціна на золото за досліджуваний сорокалітній період зросла майже в 30 разів, тоді як його пропозиція (включаючи не тільки видобуток із надр, а й золотий лом) збільшилася лише в 3.4 раза. Основний споживач золота у світі (70—90%) — ювелірна промисловість , попит якої в більшості років аналізованого періоду повністю задовольнявся завдяки продажу золота центральними банками та приватними інвесторами. Однак в останні роки досліджуваного періоду, особливо в 2010-му, центральні банки та приватні інвестори вже не продавали, а навпаки — купували золото, до того ж в обсягах, які становили майже 3/4 усього світового споживання золота (див. таблицю). Це дає підстави зробити висновок про те, що зростання цін на золото дає змогу центральним банкам та приватним інвесторам купувати і продавати золото за високими ринковими цінами, а отже, роль золота як засобу створення і нагромадження скарбів зростає. Відносно того, що обмежувати цю властивість золота- товару не можна ніякими міжнародними угодами, то і МВФ нічого не говорить про роль золота як засобу міжнародних резервів.

Слід зазначити, що нині більша частина золота знаходиться в приватному секторі, а в державних сховищах зосереджено лише чверть від загальної маси золота, накопиченого у світі (близько 170 тис. тонн). Наприклад, наприкінці 2011 року запаси золота в ЗВР усіх країн світу становили 30.7 тис. тонн, з яких на країни “зони євро” припадало 10.8 тис. тонн; золотий запас США (найбільший у світі) — 8.1 тис. тонн; МВФ — 2.8 тис. тонн; Росії — 852 тонни, України — 27.9 тонни [2]. У деяких країн (Камерун, Гондурас, Монголія, Естонія) золоті резерви не перевищували однієї тонни, а, наприклад, Гаїті та Бурунді взагалі не мали золотого запасу.

Окремі вчені вважають, що “.золоті резерви — це частина національного багатства, яка знаходиться у максимально ліквідній формі і може бути використана при регулюванні платіжного балансу та здійсненні міжнародних розрахунків” [7, с. 48]. Значні золоті запаси в золотовалютних резервах центрального банку країни є запорукою його надійності й можливості підтримання країною своєї міжнародної ліквідності. Однак через те, що золото втратило функцію світових грошей (за якою воно мало бути передусім купівельним і платіжним засобом), нині не можна вважати золоті резерви країни такими, які знаходяться у “максимально ліквідній формі”, адже тоді золото вже мало би бути купівельним і платіжним засобом. Але воно, на жаль, утратило спроможність само по собі бути купівельним або платіжним засобом у міжнародних розрахунках ще задовго до Ямайської конференції. Тому центральному банку країни для отримання необхідної суми купівельних чи платіжних засобів (валюти) для врегулювання сальдо платіжного балансу необхідно спочатку продати золото за таку валюту, яка вільно використовується на головних валютних ринках світу і потрібна країні, і лише потім купленою валютою погашати свою міжнародну заборгованість. За таких умов навряд чи можна вважати, що золоті резерви країни знаходяться у максимально ліквідній формі, тобто належать до тих ліквідних активів, які вже є і купівельним, і платіжним засобом. Однак зазначені суми золотих резервів центрального банку країни є надійною гарантією її міжнародної ліквідності.

3.2. Золотовалютний ринок України

Значної уваги, на наш погляд, заслуговує і питання зберігання золота фізичними особами на вкладах у банках України. Якщо виходити з законодавства України, яке під вкладом розуміє “…кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти” [1, ст. 2], то зрозуміло, що зберігання у вкладах золота або інших банківських металів у банках на умовах договору вкладу, рахунку або іменного депозитного сертифіката законом не передбачено. Водночас Положення НБУ “Про здійснення операцій з банківськими металами” надає уповноваженим банкам право залучати на вклади (депозити) банківські метали [6, ст. 2.1] та приймати їх від клієнтів для зарахування на рахунки [6, ст. 5.2 г]. За таких умов банки прагнуть якомога більше залучити вкладників золота, пропонуючи їм отримання доходу за вкладом, передусім за рахунок зростання цін на золото , що, на відміну від валютного вкладу, робить дуже привабливим вклад у золоті. При цьому банки пропонують за такими вкладами дохід лише у 4% річних, тоді як за доларовими депозитами він сягає 8%. Це означає, що за вклад у 3.125 унції (практично 100 г) золота за ціною в середньому 1 600 доларів за унцію, вкладник отримає лише 200 доларів річного доходу (1 600 х 3.125 х 4 : 100), тоді як за валютним вкладом у тій самій сумі (5 000 доларів США) він отримає вдвічі більше (400 доларів США).

До того ж Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” не гарантує вкладнику компенсації за металевим вкладом у разі банкрутства банку. За таких умов клієнти навряд чи будуть зацікавлені в зберіганні золота на вкладах у банках. Для поліпшення ситуації з вкладами золота у банках, на наш погляд, уряду України разом із Національним банком необхідно привести у відповідність законодавчу та нормативну бази, які стосуються залучення банками клієнтів, які вкладатимуть золото та гарантування цих вкладів, а банкам відповідальніше підходити до встановлення процентних ставок за вкладами фізичних осіб у золоті. Такі заходи зацікавлять вкладників активніше зберігати своє золото на депозитних рахунках у банках, що, в свою чергу, дасть змогу банкам створювати золоті резерви. 

Висновки

Підсумовуючи сказане, варто зазначити, що хоча золото і втратило всі функції грошей та нині не грає ролі загального еквівалента вартості товарів, усе ж його значення в економіці країн як частки їхнього ЗВР важко переоцінити. Адже воно гарантує країнам у будь-який момент часу надійність у їх міжнародній ліквідності. Не випадково економічно розвинуті країни накопичують золоті резерви, тоді як країни що розвиваються, — іноземну валюту.

Золото в системі сучасних міжнародних економічних відносин – єдиний офіційно визнаний фінансовий актив, що характеризується такими властивостями, як неборгова природа та наявність споживчої вартості. Відсутність щодо золота ризику втрати через неплатоспроможність іншої сторони та його поширене визнання населенням як засобу збереження капіталу обумовлюють продовження виконання ним таких функцій грошей, як засіб накопичення та світові гроші. Поява нових фінансових інструментів, котрі базуються на золоті, зокрема електронного золота, приводить до поновлення виконання ним такої функції грошей, як засіб платежу. В міжнародних резервах центральних банків держав золото є вагомим фактором підвищення національної безпеки.

Сучасний світовий ринок золота являє собою інституціоналізований механізм його купівлі та продажу професійними учасниками в матеріальній та нематеріальній формах. Найбільш суттєвими характеристиками сучасного ринку золота є його двоїстий характер, інтернаціональне функціонування та висока ліквідність, що має вирішальне значення для процесу формування його кон’юнктури. Наслідком впливу глобалізаційних процесів на сучасний ринок золота є його тісна взаємодія з іншими сегментами світового фінансового ринку, міжнародними ринками товарів, послуг, природних ресурсів, інвестицій та збільшення обсягів ринкової торгівлі золотом.

Отже, функції золота поступово змінювалися з еволюційним розвитком міжнародної валютної системи: від функціонування золотого стандарту до використання золота лише як інвестиційного ліквідного товару. Незважаючи на юридичну демонетизацію, золото продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах, яка полягає в наступному:

1)       поряд із резервними валютами золото використовується для погашення пасивного сальдо платіжного балансу;

2)       золото є світовими грошима, зберігаючи їх потрійне значення: служить загальним купівельним, платіжним засобом і матеріалізацією суспільного багатства; є загальним товаром світових грошей, за рахунок якого можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а вже за ці валюти — будь-який товар, погасити заборгованість; у випадку кризи зростає роль золота як надзвичайних світових грошей;

3)       держави намагаються на певному рівні на випадок економічних, політичних, воєнних ускладнень підтримувати золоті резерви з урахуванням їх значення. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, що мають позитивне сальдо платіжного балансу);

4)       центральні банки використовують свої золоті резерви для угод “своп”, забезпечення міжнародних кредитів. З метою покриття дефіциту платіжного балансу і сплати зовнішніх боргів вони періодично частину золота продають для поповнення валютних резервів.

За таких умов можна констатувати, що і золото, яке більше не виконує функцій грошей та ролі загального еквівалента вартості товарів, і грошові білети сучасних кредитних грошей без власної вартості й зв’язку з золотом грають нині кожен свою дуже важливу роль (яка склалася в процесі еволюції грошей) у економічному розвитку кожної країни. 

Список використаної літератури

1. Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 p., № 637/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — 34 с.
2. Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012 р. № 4452-VI (Ред. від 04.11.2012р.).
3. Банківські операції : підручник. — 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. Л. Сав- лук, М. Ф. Пуховкіна та ін. ; за ред. А. М. Мороза. — К. : КНЕУ, 2002. — 476 с.
4. Блащук Ю. Деякі міркування щодо ринку дорогоцінних металів в Україні / Ю. Блащук // Вісник НБУ. — 2000. — № 7. — С. 54-56.
5. Глобальные трансформации: Политика, экономика, культура : пер. с англ. В.В. Сапо- ва и др. — М. : Изд-во «Праксис», 2004. — 576 с.
6. Економічний енциклопедичний словник. — У 2-ох т. — Т. 1 / за ред. С.В. Мочерного. — Львів : Вид-во «Світ», 2006. — 568 с.
7. Запасы золота в золотовалютных резервах стран мира. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://fimotes. com/world-reserves-gold-3-2011.html.
8. Інтернет-журнал по страхуванню “Фориншурер” [Електронний ресурс] / Е. Дудникова. Обзор мирового рынка золота. Анализ цен и прогнозы развития до 2012 года. — 2010. — Режим доступу до журналу : http://forinsurer.com/public/ 10/02/19/4042.
9. Макроэкономика: Европейский текст : учебник. — Изд. 4-ое, [перераб. и доп.] : пер. с англ. / под ред. В.В. Лукашевича, К.А. Холодилина / М. Бурда, Ч. Виплош. — СПб. : Судостроение, 1998. — 544 с.
10. Мировое производство, потребление золота и цены. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: artc-derzhava. ru/Золото/ Объемы мирового производства.
11. Мировой рынок золота. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ereport.ru.
12. Міжнародні фінанси : навч. посібн. / О.М. Мозговий, Т. Оболенська, Т.В. Мусієць / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О.М. Мозгового. — К. : Вид-во КНЕУ, 2005. — 558 с.
13. Bordo M.D. Monetary Policy Regimes, the Gold Standard, and the Great Depression / Michael D. Bordo — NBER. [Electronic resource], — Mode of access http://www.nber.org/reporter/ fall99/bordo.html.
14. Bordo M.D. The gold standard as a rule / Michael D. Bordo, Finn E. Kydland — NBER, 1990. — Working Paper. -№ 3367. — 55 p.