Порівняльний аналіз ситуативної та системної стратегій навчання та розвитку персоналу
Якщо розглядати управління персоналом із стратегічної точки зору, то стає необхідним забезпечити підприємство необхідними людськими ресурсами, ефективно розподілити обов’язки та розробити систему мотивування.
Вибір стратегії розвитку персоналу напряму залежить від маркетингової стратегії підприємства.
Стратегія росту – вихід підприємства на нові ринки, диверсифікація, впровадження інновацій. Відбувається залучення перспективних кадрів, що мають високу кваліфікацію та ефективні ідеї.
Стратегія помірного зростання – притаманна підприємствам, які займають вигідні позиції на ринку. Підприємства зі стратегією помірного зростання забезпечують свої потреби в людському капіталі більшою мірою власними працівниками: проведення перенавчання, зміна посади, тобто внутрішнє переміщення персоналу, постійний розвиток та підвищення кваліфікації.
Складовими частинами стратегії є:
- виробнича діяльність підприємства: організація виробництва з урахуванням вимог ринку;
- фінансово-економічна: можливе залучення фінансових ресурсів у виробництво, а, отже, і в розвиток кадрів організації;
- соціальна, пов’язана з задоволенням потреб персоналу підприємства.
Будь-яка стратегія повинна бути:
- реальною, внутрішньо цілісною;
- сумісною з середовищем;
- збалансованою за ресурсами;
- у міру ризикованою;
- органічно поєднувати довгострокові і короткострокові цілі.