Убачаючи в грі і творчості нерозривний зв’язок, усвідомлюємо потужні можливості використання ігрових технологій для розвитку пізнавальної творчої активності дітей.

У класичному розумінні феномен гри розглядається як свого роду чинник психічного розвитку особистості. Зокрема підкреслюється, що в основі його міститься орієнтувальній елемент. Він сприяє вподобанню та структуруванню певної системи відносин між малюком і предметами середовища. Внаслідок такої взаємодії збагачується досвід, уточняються знання про властивості предметного світу, формуються поняття. Як бачимо, відповідно до таких поглядів це соціально-психологічне явище забезпечує спонтанність дитячого розвитку, іншими словами розкриває внутрішню логіку саморуху індивіда.

Проблема творчих властивостей аналізується у руслі загальної проблеми особистості, становлення її найбільш суттєвих ознак, сукупність яких складає творчий потенціал, зміст цього феномену залежить від тих рис індивідуума, які визначають його поводження у межах певного вікового етапу розвитку. Так, у малюка 5 -7 років він залежить від його пізнавальної діяльності та спілкування, конкретних особистісних якостей, які виникають у процесі виховання. Стосовно дитини 5 -7 року життя, де поряд з самосвідомістю, самооцінкою, свободою поведінки й безпечністю є її самостійність, креативність, ініціативність. Відповідно, творчі властивості дитини 5 -7 років — гнучкий комплекс потенційних можливостей (творчий потенціал) виконання інтелектуальних дій та здійснення взаємодії, основою якого є самостійність, креативність, ініціативність.

Творчий потенціал відображає сформованість важливих рис та властивостей особистості, зокрема креативності, самостійності й ініціативності, які інтегрують у собі досягнення та здобутки дитини у вигляді творчих властивостей.