Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Методи розвитку креативності особистості

Креативність — створення, творчість, новаторська діяльність. Здатність народжувати надзвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

Креативність зараз настільки ж важлива в освіті, як і грамотність. Креативність – системна якість інтелекту. Вона має такі властивості:

  • чутливість до дисгармонії елементів у структурі проблеми, яка може виявлятись у вадах елементів, порушенні їх порядку, наявності зайвої інформації;
  • прагнення до корекції дисгармонії:
  • можливість корекції на основі відповідної інтелектуальної компетентності.

Креативність – це сукупність особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості. У психології є два схожі поняття: “креативна особистість” і “творча особистість”. Креативною називають особистість, яка має внутрішні передумови для творчої діяльності: особистісні утворення, специфіку когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки, що зумовлюють її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність. Отже, креативність особистості – детермінанта її творчої активності.

Методи навчання творчості класифікують за такими ознаками, як спілкування, характер, самосвідомість, досвід та інтелектуально-творча сфера особистості. Виокремлюють такі групи методів: розвитку творчого спілкування та творчих рис характеру; активізації та використання індивідуального творчого потенціалу, самоусвідомлення та самоорганізації особистості; активізації та реалізації творчого досвіду особистості; самопізнання власних особистісних якостей за допомогою самоспостереження; активізації інтелектуальних процесів.

Методики для стимуляції творчої активності за допомогою мозкової атаки та синектики:

  • складання речень: із трьох-п’яти узятих навмання слів потрібно скласти якнайбільше різних речень;
  • пошук загального: у двох-трьох навмання взятих словах пропонують відшукати якнайбільше загальних ознак;
  • вилучення зайвого слова: із кожних запропонованих трьох слів потрібно залишити два чимось подібні;
  • пошук аналогів: потрібно придумати якнайбільше аналогів до даного слова;
  • пошук сполучних ланок: потрібно знайти предмети, які можуть поєднати одне з другим; знайти нові, максимально різноманітні застосування предмета; якнайнесподіваніше домалювати, закінчити запропонований малюнок декількома способами; дописати речення, придумавши якнайбільше різних закінчень до початку.