Критерії позитивної адаптованості багато в чому співпадають зі складовими особистісної зрілості, а, саме, з почуттям власної гідності, поваги і самоповаги, здатністю до практичного втідення своєї діяльності та відкритістю до стосунків, розумінням власних проблем, а також з діями, спрямованими на їх вирішення (Мужанова, 2020).

Традиційно соціальну адаптацію розглядають як етап соціалізації, що полягає в пристосуванні до усталених норм суспільства, зразків поведінки, цінностей, традицій, моди й культури (Zhang, 2009). Адаптація є результатом процесу змін соціальних, соціально-психологічних, морально-психологічних, економічних, демографічних відносин між людьми, пристосування до соціального середовища (Попович, 2013).

В юнацькому та дорослому віці існують достовірні відмінності між складовими соціально-психологічної адаптації учасників неформальних субкультур та їх ровесників, шо належать до традиційної культури (пересічні респонденти). За переважною більшістю складових соціально-психологічної адаптації активні учасники неформальних угруповань мають виші показники, порівняно з пересічними респондентами, зокрема, за шкалами «адаптивність», «прийняття себе», «емоційний комфорт», «внутрішній контроль», «прагнення до домінування», «конформність», «ескапізм». Пересічні особи юнацького та дорослого віку є більш толерантно налаштованими до інших людей (шкала «прийняття інших») і схильні до екстернального локусу контролю (шкала «зовнішній контроль»).

Констатовано негативну вікову динаміку інтегральної адаптації у представників чоловічої статі та позитивну — у представниць жіночої статі, які належать до неформальної субкультури. З-поміж учасників формальних груп більш адаптованими є чоловіки та жінки, порівняно з хлопцями та дівчатами.

Помічено статеву диференціацію в особливостях адаптаційних процесів хлопців й дівчат та чоловіків і жінок. Юнаки та жінки виявляють кращі адаптаційні властивості, порівняно з чоловіками та дівчатами, відповідно.