Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження корпоративного венчурного бізнесу

1.1 Концепціі корпоративного венчурного бізнесу

Сфера виробничо-фінансових відносин, на яку поширюються операції по венчурному фінансуванню (venture capital), визначається в різних країнах по-різному. У США цю сферу часто обмежують лише ранніми стадіями розвитку нового бізнесу та інвестиціями у високі технології.

Європейська асоціація прямого і венчурного інвестування (Europian Private Equity & Venture Capital Association — EVCA) так визначає венчурне фінансування: «Акціонерний капітал, наданий професійними фірмами, які інвестують, одночасно беручи участь у управлінні, в приватні підприємства, що демонструють значивальний потенціал зростання, у фазах їх початкового розвитку, розширення і перетворення » [37].

Британська асоціація венчурного інвестування (British Venture Capital Association — BVCA) робить наголос на середньостроковий і довгостроковий приріст капіталу (capital gains) від венчуних інвестицій в не котировані на фондовому ринку акції компаній, що володіють потенціалом зростання, при цьому більш значний, ніж в інших сферах інвестування приріст капіталу повинен компенсувати ризики і неліквідность венчурних інвестицій [38].

У США і Західній Європі для позначення прямих інвестицій використовують або поняття «venture capital», або «private equity». Під «private equity» у Західній Європі розуміють те ж, що і під поняттям «venture capital», але розширюють поняття, додатково включаючи в нього так звані викупи (контрольного) пакету акцій за рахунок позикових коштів (leveraged buyouts, LBO).

У США в поняття «private equity» вкладають інший зміст — це будь-які прямі інвестиції, за винятком венчурних інвестицій, які в поняття «private equity» не входять і позначаються як власне «venture capital».

Венчурним бізнесом називається підприємницька діяльність, в рамках якої капітал піддається ризикам збитків, але інвестується в розрахунку на істотний прибуток. Терміном «венчурний» (venture) стали позначати як спосіб і форму фінансування, так і молоду нещодавно утворену компанію, що приваблює венчурне фінансування для свого бізнесу із зовнішнього джерела. Венчурний бізнес, який забезпечує приплив приватних засобів в малі розвиваючі інновації компанії (в цілях їх продажу великим компаніям) і в обмін на високі ризики забезпечує високу прибутковість для інвесторів, довів у розвинених країнах ефективність інституту венчурного інвестування, як одного з дієвих інструментів реаліції інноваційної моделі зростання.

Досьогодні через багатогранність і складність самого поняття “венчурний бізнес” немає загальноприйняного міжнародного тлумачення цього терміну.  За тлумаченням Оксфордського словника,   венчурний бізнес – це ризикований бізнес, що здійснюється на принципах венчурного фінансування переважно у наукоємких високотехнологічних областях виробництва; взаємодія двох підприємців – одного з капіталом, іншого з ідеєю та енергією задля реалізаці первної науково-технічної ідеї для отпримання прибутку [39].

Таким чином, венчурною може вважатися будь-яка ризикова інвестиція незалежно від її структурування, коли інвестор в значній мірі залучений в бізнес компанії як бізнес-партнер, намагається додати інвестованій компанії вартість (на відміну від фінансової компанії, що надає позики під високий відсоток). Венчурні інвестиціі являються інструментом для отримання частини підприємства під власність; вони мають дохідність вище середнього рівня, але разом з тим, вони здійснюються в умовах невизначенності, що створює значний ризик.

Головною ідеологію венчурного бізнесу є ризик в обмін на надприбуток.  Зазвичай грошові кошти вкладаються у достатньо велику кількість проектів, одна частина з який (інвестори знають це заздалегіть) закінчиться для них прямими збитками, інша частина – дозволить вийти на окупність, і лише порівняно незначна кількість проектів принесе величезні прибутки.  Очевидно, що надприбутки можливо отримати будучи власником акціонерного капіталу, а не кредитором. Тому основна форма участі венчурного капіталу у новому бізнесі – придбання пакета акцій.

Венчурні фірми (venture firms) – ризиковані фірми, продукти діяльності яких пов’язані з ризиком інновацій у науково-технологічній сфері – нові види наукомісткої високотехнологічної продукціі або послуг. Такі фірми займаються відбором і розробкою наукової або технологічної ідеї, її апробацією, створенням зразків та моделей для подальшої їх передачі на стадію промислового виробництва [34].

Венчурні фірми поділяються на два типи:

• ті, що були засновані ініціатором венчурного проекту;
• ті, що були засновані крупною промисловою компанією [21];

Венчурні фірми першого типу, можуть бути двох видів:

• незалежні, організовані на власній фінансовий і виробничій базі;
• функціонуючі у рамках внутрішньофірмового венчурного бізнесу.

Такі фірми засновуються або купуються співробітниками материнської компаніі, яка надає фінансову і виробничу підтримку. Вони не мають самостійності у фінансовій, виробничій і науково-технічній політиці. При успішній реалізаціі проекту вони можуть стати структурним підрозділом материнської компаніі (Skype і Microsoft), або ж вийти з під іі опіки і стати самостійними фірмами. У випадку невдачі, материнська компанія може відмовитися вид подальшого надання фінансової підтримки або навіть від зберігання за співробітниками аналогічних посад;

Венчурні фірми, що були засновані крупною промисловою компанією також можуть бути двох видів:

• функціонуючі на правах структурного підрозділу компаніі (21). Вони не мають фінансової, виробничої, науково-технічної самостійності і цілком залежать від політики компанії. Такі фірми, зазвичай, створюються великими компаніями (Pfizer, Bosch),  для проведення НДДКР допрацювання і освоєння винаходів, створенних  у материнскькій компаніі, після чого на її базі налагоджується массове виробництво нового продукту. Як наслідок,  існування таких підприємств є епізодичним.
• фірми, що засновані великою компанією у якості самостійних підпріємств, здійснюють незалежну фінансову, виробничу і науково-технічну політику [26]. Вони використовують як технічні напрацювання материнської компанії так і науковий потенціал власних співробітників. (Sandora і CocaCola)

Обидва види фірм функціонують у рамках внутрішньофірмового венчурного бізнесу, який в організованному відношенні представляє собою спеціалізований корпоративний підрозділ, що має свій бюджет і займається ризикованим фінансуванням.

Серед неіституціональних інвесторів, у венчурному бізнесі, найбільш вагому роль відіграють великі промислові компаніі, які виступають скоріш не як власники капіталу, зацікавлені в отриманні відцотка з операцій, а як замовники нових технологічних рішень, що оплачують частину побічних ефектів з розробки та освоєння. Їх ціль у венчурній діяльності — стати власником нових ідей або нових технологій для подальшого розвитку; створювати нові продути, більш якісні і дешевші; діферсифікувати виробництво; збільшити об’єм продаж і комерційної реалізаціі; оперативно реагувати на зміну попиту споживача у цілях закріплення конкурентних позицій.

Венчурні фірми не одразу під протекцію великих компаній або не завжди створюються ними. На етапі стартового капіталу фінансову підтримку фірмам зазвичай надають друзі, родичі або знайомі, надаючи гроші у борг. Але найкращим варіантом є той, коли у ролі початкового інвестора виступають заможні люди, які не входять до будь-яких фінансових організацій – так звані бізнес ангели [23].

Використання коштів приватних інвесторів має як позитивні так і негативні сторони. Позитивні: у них значно дешевші кредити, так як вони не мають, на відміну від професіональних інвесторів, накладних витрат; крім того, на відміну від банків, не вимагають від підприємців заставу, у якості гарантіі займу.  Негативні сторони: вони не мають коштів для вторинного фінансування, крім того, вони функціонують анонімно, що ускладнює отримання послуг від них.

Якщо говорити про фінансування корпоративного венчурного бізнесу з централізованих структур, слід звернути увагу на декілька варіантів надання коштів венчурним компаніям з некомерційних фондів:

— Гранти;

— Пільгові кредити без застави;

— Компенсації відсоткових ставок;

— Інвестиції, аналогічні венчурним.

Дуже часто відповідні види підтримки надаються тим венчурним компаніям, які є резидентами технопарків та бізнес-інкубаторів. Реалізація моделі венчурного фінансування за участю банків припускає рішення насамперед двох основних питань. Перший: мінімізація ризиків, що вирішується ретельним попереднім аналізом бізнес-планів та інвестиційних проектів. Другий: створення банкам гарантій та здійснення компенсаційних схем на випадок нерентабельності проекту. Для формування належних гарантій і відшкодування банкам збитків використовуються наступні схеми венчурного фінансування.

— Створення гарантійних фондів (централізованих чи галузевих). У цій функції можуть використовуватися інноваційні фонди різних рівнів, які здійснюють супровід державних науково-технічних програм.

— Проектне фінансування, яке передбачає розподіл асоційованих ризиків між учасниками проекту (банком, підприємством-позичальником, регіональним органом державного управління і т. п.).

— Корпоративне фінансування інноваційних проектів на базі погашення ризиків за рахунок реалізації успішних проектів в рамках великих корпорацій.

З урахуванням досвіду провідних технологічних держав і транснаціональних корпорацій (ТНК), ці напрямки можуть бути достатніми, і перспективним. Разом з тим їхня реалізація припускає рішення найсерйозніших інституційних питань, пов’язаних із створенням фінансово-промислових груп (ФПГ) на базі вертикальної інтеграції підприємств, пов’язаних в технологічний ланцюжок (інтегрованих бізнес-груп, об’єднаних в пул технологій (патентні (ноу-хау) пули, угоди про взаємне ліцензування), холдингів.). У сучасних умовах концентрація високих технологій збігається з концентрацією фінансового капіталу і носіями високих технологій виступають найбільші транснаціональні корпорації, а також фінансові конгломерати, що об’єднують (на принципах вертикальної інтеграції) банки, кредитні інститути та страхові компанії.

Цілями венчурного фінансування для великих компаній є оволодіння монополією у виробництві якоїсь продукції; забезпечення виживання в конкурентній боротьбі.

Прийнято розрізняти два типи венчурного фінансування ТНК: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється на ранніх етапах розвитку венчурної фірми. Зокрема, початковий капітал створюється в основному з особистих заощаджень засновників та займів, як зазначалося вище. Згодом внутрішнє фінансування забезпечується за рахунок отриманого прибутку, продажу активів, скорочення оборотного капіталу, товарного (комерційного) кредиту, дебіторської заборгованості. На цьому етапі також можуть використовуватися позикові кошти. У міру розвитку внутрішніх джерел фінансування виявляється недостатньо і виникає необхідність у зовнішніх джерелах. Зовнішнє фінансування поділяється на безоплатне, боргове і часткове фінансування. Безоплатне фінансування застосовується великими компаніями для фінансової підтримки дочірніх венчурних фірм, створених як структурні підрозділи компаній або як самостійні фірми, здійснюють науково-дослідні та впроваджувальні роботи. Безоплатне фінансування проекту також може здійснюватися державою, якщо він представляє значний інтерес для країни. Інші інвестори (банки, страхові компанії, пенсійні фонди і т. д.) беруть участь у пайовому або борговому фінансуванні.

Боргове фінансування реалізується на основі венчурного кредитування та надання позик. Венчурне кредитування є особливою формою венчурного фінансування, при якій венчурний капітал надається на умовах повернення, терміновості і платності на основі кредитного договору.

Купівля інвестором простих акцій означає, що його кошти стають частиною власного капіталу інших фірм, однак прибуток на них буває таким же високим, як і у засновників фірм, оскільки ціна акції за 5-7 років багаторазово зростає.

Період венчурного фінансування, як правило, є досить тривалим (від 3 до 10 років), по закінченні якого венчурні капіталісти отримують основну суму прибутку.

Отже, на відміну від традиційного фінансування венчурні капіталісти мають можливість брати участь в управлінні венчурним капіталом, а також (для гарантії успішної реалізації проекту) консультувати фахівців з питань фінансів, виробничої і комерційної діяльності.

Особливості венчурного фінансування проявляються в двох його принципах:

— Перший принцип — поділ і розподіл ризику між учасниками венчурного процесу — реалізується через кооперацію інвесторів, спеціалізацію та кооперацію фінансових посередників, особливі методи управління венчурним капіталом;

— Другий принцип — етапність венчурного фінансування — полягає в тому, що на кожному етапі розвитку проекту мають місце різні обсяги і напрями фінансування, різні суб’єкти та об’єкти фінансування.

Розглянувши основну термінологію венчурного бізнесу і концепціі його функціонування, наступним кроком, доцільно буде розглянути функціі, які відіграє венчурний капітал у транснаціональних корпораціях.

1.2 Функціі корпоративного венчурного капіталу у ТНК

Визначення основних концепцій венчурного капіталу та його фінансування дозволяє уточнити його основні функції в ТНК.

Як і будь-який капітал, венчурний капітал об’єктивно прагне до самозростання, проте, враховуючи його особливості, можна зробити висновок, що здійснює він це не просто через виробництво товарів, а через інноваційне виробництво, тобто через об’єднання окремих стадій дослідження і виробництва, праці різноманітної кваліфікації , а також різних факторів виробництва в інноваційній діяльності.

Основні функції венчурного капіталу у ТНК розглянуті нижче.

1. Науково-виробнича функція – це основна функція самого венчурного капіталу, яка спрямована на забезпечення інноваційної та ділової активності і в підсумку сприяє економічному зростанню та розширенню ТНК. Ця функція активізує інтелектуальну і кадрову підготовку інноваційного виробництва.

Залучення венчурного капіталу в інноваційну сферу, в наукоємні високотехнологічні галузі виробництва пов’язане з появою нової категорії інвесторів – великих корпорацій, які не лише вкладають кошти в інноваційні проекти, але й самі безпосередньо беруть участь у розробці та управлінні цими проектами.

2. Функція комерціалізації інноваційної діяльності – це одна з основних функцій венчурного капіталу, яку можна також назвати функцією інкубації інноваційного підприємництва. Вона дозволяє вирішувати низку важливих проблем:

• Зміцнювати інтеграцію науки, виробництва і ринку;
• Розвивати мале підприємництво, раціонально поєднуючи різні ресурси для технологічного оновлення господарських систем, в тому числі фірм;
• Підвищувати конкурентоспроможність господарських систем;
• Сприяти економічної стійкості господарських систем;
• Скорочувати час від ідеї нового продукту до його впровадження на ринку.

3. Функція інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності — випливає з першої функції, яку певною мірою конкретизує. Розвиток венчурного капіталу здійснюється через періоди підйомів і спадів, тобто циклічно, воно не вирішує всієї задачі повного інвестиційного забезпечення інноваційної сфери, однак применшувати його роль у ресурсному забезпеченні сучасного технологічного оновлення виробництва не слід, оскільки саме венчурні інвестиції дали путівку в життя таким новим продуктам і технологіям, як електрографія, вакуумні лампи, кулькова ручка, пеніцилін, реактивний двигун, кольорова фотопапір, феритова друк та ін «Батьками» більше 60% великих нововведень XX в. з’явилися венчурні фірми.
4. Функція гаранта тимчасової економічної стійкості для малих інноваційних фірм — забезпечується у зв’язку із розподілом ризиків та потужним фінансуванням з боку ТНК
5. Функція структурного оновлення економіки — забезпечується в результаті сприяння венчурного капіталу розвитку малого інноваційного підприємництва шляхом активізації процесу росту нових конкурентоспроможних компаній з принципово новою технологічною базою і активної участі у формуванні інноваційної інфраструктури.

Ці основні функціі венчурного капіталу допомогають ТНК і назараз займати лідуючі позиціі не тільки за об’ємом фінансових ресурсів у світі, а й за техніко-виробничим оновленням. Завдяки “неповородкості” таких великих структур, тобто через іх складність та бюрократичність, пристосування та введення нових технологічних, організаційних чи виробничих рішень відбувається повільно. Тим паче існує великий ризик, що під час імплементаціі будь якого виду інноваціі, корпорація може зазнати значних втрат. Саме тому тенденція створення розвитку та забезпечення існування та функціонування порівняно не великих венчурних фірм є такою важливою. Вони допомогають корпораціям-гігантам пристосовуватися до таких швидких змін у наш чаc. 

РОЗДІЛ 2. Конкурентні переваги венчурного бізнесу корпорації Google

2.1 Розвиток венчурного бізнесу корпораціі

Google Ventures є самостійним філіалом корпораціі Google Inc. Хоча Google Ventures є окремою юридичною особою, тобто не обмежується стратегічними цілями своєї материнської компаніі, фірма отримує вигоду від доступу до компонентів бренду Google, включаючи персонал та інформаційний капітал. Корпорація Google вже близька до того, щоб стати лідером у такому  бізнес-секторі як венчурний бізнес. За 4 роки Google Ventures став третім найактивнішим венчурним фондом у США.

“Привабливість Google ventures є очевидною, оскільки це відомий на весь світ бренд і прямий доступ до усіх переваг участі у Силіконовій долині. Google допомагає  новоствореним компаніям, роблячи їх технології і талант доступними для портфельного інвестування, і намагається включити ці компанії до екосистеми Google, жодний інший інвестор наразі не може запропонувати таких переваг», Анаад Санвал, генеральний директор CB Insights [47].

Найпопулярнішим видом інвестицій, що здійснює Google Ventures є посівні інвестиції (seed investments). Станом на грудень 2012 корпорація Google як інвестор отримала 1,5 млрд прибутку.

У 2013 році венчурний фонд Google вже зробив 7 інвестицій, відповідно до PrivCo, темп інвестування корпорації знаходиться на одном рівні з найбільшими інвестиційними фірмами Силіконової долини [46].

Сама материнська компанія завжди була активною щодо  придбання компаній і була одною з головних покупців стартапів минулого року. Однак, венчурні інвестиціі і філософія придбання самої корпораціі Google і його венчурного фонду Google Ventures відрізняються.

В той час коли корпорація Google придбає потенційно перспективні венчурні фірми заради створення так званого “замкненого циклу виробницва”, венчурний фонд займається фінансуванням, розробкою та підтримкою малих підприємств задля їх подальшого перепродажу або максимізаціі потенційного прибутку.

Google Ventures, з момeнту свого створення у 2009 році вклала кошти в більше ніж 200 стартапів. На сьогоднішній день за данними що надає офіційний сайт фонд займається розробкою приблизно 150 різноманітних проектів. Оскільки кількість інвестиційних проектів постійно та достатньо стрімко зростає, у 2010 році було прийнято рішення поділити іх за такими групами:

• Мобільні (mobile)
• Ігрові (Gaming)
• Енергетичні (Energy)
• Стиль життя (Life sciences)
• Посівні (Seed)

Команда інвестиційних експертів у венчурному фонді Google налічує лише 47 чоловік.

Його конкурентні переваги полягають у 6 основних аспектах.

Таблиця 1. Конкурентні переваги венчурного фонду Google

Команда експертів	До складу команди Google Ventures входять спеціалісти різних професій: підприємці, інженери, лікарі.  Їх команда має глибокі знання і досвід, щоб обирати і направляти кращі компанії в світі.
Google Ventures інвестує задля фінансової віддачі	Ця чітка мета тримає працівників фонду на 100% зосереджені на успіх їх компанії – але не на Google, а на стратегічні цілі.
Створення практичної моделі розвитку	Команда практиків, що мають істотний досвід роботи з портфельними інвестиціями, працюють з компаніями повний робочий день розробляючи безліч напрямків від дизайну продукту і рекрутингу до маркетингової стратегіі і інженерної допомоги, щодо розробок девайсів.
Автономна робота	Венчурний фонд Google Ventures хоча і являється власністю корпораціі Google Inc. але функціонує як цілком окремий самостійний заклад. Команда Google Ventures сама встановлює порядок денний роботи фонду, що безперечно є конкурентную перевагою, оскільки збільшує глучкість і підвищує швидкість реаціі компаніі на зовнішні зміни. Оскільки такій корпораціі гіганту як Google Inc. за своєю структурою, неможливо швидко надавати розпорядження щодо змін, тому вирішено було надати фонду цілковиту самостійність, щодо організаціі поточної роботи. Але Google Ventures  цілковито фінансується Google і є фінансово залежним у повній мірі.
Необмежений доступ до Google	Галузеві експерти, мережа випускників, технологій, об’єктів, і багато іншого, до всього цього новостворена венчурна фірма отримує вільний доступ, що підвищує шанси на її прибутковість у декілька разів.
Ефект синергіі	Google Ventures робить інвестиції в акціонерний капітал молодих компаній зі стратегічними, а не просто фінансовими мотивами. Використання синергії між тим, що вони роблять, і тим об’єктом інвестицій компанії в яку вони вкладають кошти. З часом корпорація отримує як стратегічні так і фінансові вигоди.

На відміну від більшості корпоративних венчурних капіталістів, що націлені на стратегічні інвестиції для підтримки майбутнього зростання їх материнської компанії, Google Ventures є  цілеспрямованим тільки на прибуток. Досить влучно зауважив пан Майнер: «Якщо Facebook або Twitter мають бажання купити одну з наших портфельних компаній більш ніж Google готовий заплатити, то ми будемо раді прийняти їх гроші.» [44]

Це дає більшу свободу Google Ventures  у виборі підприємств куди вони можуть інвестувати. Традиційні корпоративні венчурні капіталісти зазвичай вимагають затвердження з декількох бізнес-одиниць, перш ніж прийняти рішення стосовно інвестування, адже вони намагаються заповнити порожнечу у «продуктовому портфелі компаніі». Оскільки на відміну від вищезазначеної стратегіі інвестування венчурних фондів Google Ventures вкладає кошти у широкий діапазон галузей промисловості, включаючи споживчу промисловість, інтернет, цифрові носії, програмне забезпечення, обладнання, поновлювані джерела енергії, біотехнології.

Головною метою венчурного фонду корпораціі Google є допомога своїм портфельним компаніям у досягненні свого ідеального ринку збуту та ринкової ніші. Інвестиції фірми диверсифікуються за стадіями та за секторами. Не дивлячись на те, що більшість фондів віддає перевагу менш ризикованому інвестуванню, тобто інвестуванню на стадіі зрілості розробки, Google Ventures ділить свій портфель між невеликим числом інвестицій на пізній стадіі розробки та велику кількість інвестицій на ранньому етапі.

У той час коли інвестиціі на етапі зрілості розробки гарантують отримання граничного доходу, Google Ventures робить ставку на бізнес-ідеї, що знакодяться на раньому етапі розробки задля максимізаціі прибутку і входження у нові сектора ринку. Команда фонду це лише 42 працівники, менше ніж 10 з яких є інвестиційними професіоналами, Google Ventures бере на себе відповідальність стосовно обмеженої кількості компаній, яку вони можуть осмислено контролювати. Google Ventures також хеджує свої ризики завдяки партнерству з надійними інвесторами та бізнес-ангелами, що приймають активну участь, особливо у посівних інвестиціях.

Оформлення інвестицій в стартапи також може допомогти Google більш ефективно використовувати близько $ 4,5 млрд. готівкою для розвитку портфельних компаній, економлячи на сплаті податків.

Google Ventures нещодавно почав програму під назвою Gadget Ventures для фінансування підприємців, які будують онлайн-інструментів з використанням технології Google. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Annual Report and Accounts Unilever 2012
2. Corporate Venture Capital (CVC) Seeking Innovation and Strategic Growth Recent patterns in CVC mission, structure, and investment: By Ian MacMillan, Edward Roberts,2008,48 pages.
3. David A. Garvin Note on Corporate Venturing and New Business Creation 2007
4. Economist Intelligence Unit “Skaling risks to opportunity” 2012
5. Gary Dushnitsky “Corporate Venture Capital in the 21st Century: An Integral Part of Firms’ Innovation Toolkit” 2012
6. Globalizing venture capital // Ernst&Young report 2012
7. How do New Ventures in MNC Ecosystems Proactively Overcome Interfirm Asymmetries? Article by Shameen Prashantham and K. Kumar 2011
8. Innovation and Business Growth Through Corporate Venturing: Analysis of strategic fit./Dr.Rajagopal Ph.D., professor of Department of Marketing Business Devision Monterrey Institute of Technology and Higer Education, ITESM Mexico City, Mexico D.F.,19 pages.
9. Intel Capital Key Steps Before Talking to Venture Capitalists 2012
10. John Cantwell and Odile Janne “Technological globalisation and innovative centres: the role of corporate technological leadership and locational hierarchy” 2008
11. Knowledge flows within multinational corprations Forbes/ April 2011
12. Lockheed Martin. Awarded $789.8 Million THAAD Production Contract httр://www.lockheedmartin.com
13. Mohan Thite “Internationalization & HRM Strategies across Subsidiaries in Multinational Corporations from Emerging Economies” A Conceptual Framework
14. National Venture Capital Association, NVCA/ Yearbook, Prepared by Thomson Reuters 2010,113 pages.
15. PricewaterhouseCoopers/National Venture Capital Association Money Tree tm Report, Data: Thomson Reuters.2011, 16 pages.
16. Randall K. Morck Concentrated Corporate Ownership 2003
17. Sangmoon Park, Zong-Tae Bae New venture strategies in a developing country: Identifying a typology and examining growth patterns through case studies
18. Saroj Upadhyay Effective Business Strategies of Multinational Corporations in an Emerging Market Economy Journal of practical consulting
19. Sonal Pandya Deal or No Deal: The Growth of International Venture Capital Investment 2011
20. The financial development report/ World Economic Forum
21. The Global Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index — 2011 annual, IESE Business School – University of Navarra,2011.