ВСТУП 

Актуальність теми полягає в тому, що без аналізу фінансового стану неможливо забезпечити систематичне надходження та ефективне використання фінансових ресурсів, дотримуватися розрахункову і кредитну дисципліну, досягати раціонального співвідношення власних і позикових коштів, фінансової стійкості, з метою ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан – це важлива характеристика економічної діяльності під­приємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурен­тоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фі­нансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.

Високий ступінь невизначеності, обмеженість економічних ресурсів, велика кількість факторів впливу як прямої, так і непрямої дії – все це ознаки ринкової економіки. Незважаючи на все це, саме ринок ство­рює найбільш сприятливі умови для суспільного прогресу. Головним завданням економічної науки в умовах ринкової економіки є по­шук шляхів прибуткової діяльності підприємств з мінімальними втратами та конфліктами.

Фінансовим підсумком господарської діяльності підприємства є його прибуток, який відображає результати господарювання, продуктивність витрат живої і матеріалізованої праці і тому служить важливою економічною характеристикою ефективності роботи підприємств.

Аналіз фінансових результатів і фінансового стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільності фінансового стану. Саме це і зумовило актуальність вибраної теми.

Проведення системного аналізу з використанням ефективних методів та прийомів э важливим напрямком при дослідженні системи фінансових результатів. Отже, якісно проведений аналіз фінансових результатів та використання прибутку дасть змогу керівництву вирішити цілий ряд питань, пов’язаних з діяльністю підприємства, а саме:

1. Виявлення, вивчення та мобілізація резерву росту доходів, прибутку, зростання рентабельності при покращенні якості обслуговування клієнтів;
2. Виявлення динаміки доходів, виявлення впливу факторів на фінансові результати господарської та інших видів діяльності.

Важливо те, що якісно проведений аналіз дасть змогу виробляти та впроваджувати найбільш ефективні та раціональні управлінські рішення, пов’язані з подальшим розвитком підприємства.

Метою данної курсової роботи  є вивчення фінансового стану Готелю «Славутич».

Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою наступні завдання:

1. Дослідження та аналіз ліквідності та платоспроможності;
2. Дослідження та аналіз ліквідності та платоспроможності;
3. Прогнозування стійкості фінансового становища підприємства.

Об’єктом дослідження  є готель «Славутич».

Предметом дослідження курсової роботи є фінансова діяльність підприємства.

Інформаційні джерела. Під час написання курсової роботи було використано понад 25 джерел.  Насамперед такі як :

Хедервик К. Финансовый и экономический анализ деятельности предприятия, Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа, Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия, інш. та матеріали наукових конференцій.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури та джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 1.1.Поняття та характеристика показників фінансових результатів підприємства

Фінансові результати діяльності організації характеризуються сумою отриманого прибутку й рівнем рентабельності. Прибуток організації одержують головним чином від реалізації товарів, робіт і послуг, а так само від інших видів діяльності (здача в оренду основних коштів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства або з обсягом виробничих фондів підприємств. Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства.

Прибуток – це частина чистого доходу, створеного в процесі проведення й реалізованого в сфері обігу, які безпосередньо одержують організації. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань із виторгу в бюджетні й позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції (послуги). Виходить, чим більше організація реалізує рентабельної продукції (послуги), тим більше одержить прибутки, тем краще її фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв’язку з використанням і реалізацією продукції (послуги).

Прибуток, його сутність та види

Прибуток —  узагальнюючий  показник фінансових  результатівгосподарської діяльності; визначається як різниця між виторгом відгосподарської діяльності і сумою витрат на цю діяльність.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою  видатків;  він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовнішихпоказників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вонивизначають мету підприємницької діяльності. Основний результатдіяльності підприємства визначається за допомогою показників, якіділяться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник – це прибуток підприємства; відносний показник – церентабельність підприємства.

Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне.

Прибуток  синтезує  в  собі всі найважливіші  сторони  роботипідприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;- розширювати,  орієнтуючись на ринок, асортимент  і  якість продукції;- впроваджувати заходи щодо підвищення  продуктивності  праці своїхпрацівників;- зменшувати  витрати на виробництво (реалізацію)  продукції (тобто їїсобівартість);- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є  у йогорозпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважновільні (договірні) ціни; — грамотно будувати договірні відносини з постачальниками  і покупцями;- вміти  найбільш  доцільно розміщати  (вкладати)  одержаний ранішеприбуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовомурівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян,дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальнусуму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції,виконаних робіт або послуг.

Разом з тим визначається як різниця між виручкою, отриманою відпідприємницької діяльності та матеріальними і прирівняними витратами.Таке тлумачення підпадає під загальнодержавне, макроекономічнетлумачення.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх формінвестування.

Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує економічний ефект – вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, якізалежать і не залежать від підприємства. Практично поза межамипідприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень ціни наматеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату,рівень господарювання, компетентність керівників,конкурентноспроможність продукції, організація виробництва і праці,продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє стимулюючу функцію – він одночасно є фінансовимрезультатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибуткумає бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціальногорозвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних,інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодуваннявсіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Вінхарактеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує метупідприємницької діяльності і береться як головний показникрезультативності підприємства.

Існує декілька видів прибутку:загальний – це весь прибуток від усіх видів діяльності, до йогооподаткування і розподілу. Інакше – це балансовий прибуток. прибуток після оподаткування – це прибуток, що реально поступає врозпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує поняття валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні)витрати.Операційний прибуток – це чистий прибуток і дорівнює валовому прибуткуза мінусом невиробничих витрат.Моржинальний прибуток – обсяг виручки від продажу продукції за мінусомзмінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведетьсятільки за змінними витратами.

На  перший  погляд,  сутність  категорії  прибутку зрозуміла кожномупрацюючому  на  підприємстві менеджеру  чи  робітникові. Проте це далеко  не  так.  Саме  тому існують  десятки  визначень,  прибутку,  що свідчить  про   різне значення і тлумачення слова «прибуток» різнимивченими. Це  не дивно,  тому що уявлення про прибуток пов’язано зпоняттями витрат виробництва, процента тощо та факторами, що їхформують.

Найчастіше  прибуток визначається просто  як  валова  виручка мінус валові  витрати. Після того як фірма сплатила всі  витрати, залишивсяприбуток або чиста виручка. Ще простіше кількісно  можна визначитиприбуток як різницю між сумою, що отримана з продажу,  і собівартістю продукції.  Але перед  тим  як  погодитися  з  таким обчисленням розміру прибутку, треба з’ясувати,  що  слід  уважати витратами.  Не випадково, що бухгалтери та економісти  по-різному підходять дорозуміння прибутку. А законодавчі органи різних країн або  тої  чи іншої  країни в різний час по-різному  підходять  до елементів  формування  витрат  або  собівартості  відповідно   до визначенняобсягів прибутку, системи і механізму оподаткування.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів.

Економічний прибуток — це загальна виручка за мінусом валових витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і  нормальний прибуток підприємця)  по  залученню  ресурсів  з  урахуванням  їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень  перевищує економічні  витратифірми, то будь-який залишок нагромаджується  в руках  господарюючогосуб’єкта. Цей залишок і є  економічним,  або чистим, прибутком, якийможе бути або позитивним, або негативним.

Розподіл і використання прибутку.       Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, щозалишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги іпроценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини.Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу)підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати йогоперсоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійніфонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить  прибуток,   який  залишається  на підприємстві (нерозподіленийприбуток), і використовується на інвестиційні потреби та створеннярезервного фонду.

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподіліприбутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загальногоприбутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство.У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливезначення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це однез принципових питань реалізації фінансової політики держави, відправильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємствомскладаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьомумає податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Цяполітика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунокприбутку, у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, упорядку надання податкових пільг.              Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився врозпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьомуетапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди дляфінансування відповідних витрат.             З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб’єктівгосподарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибуткуй інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страховихкомпаній. Отже, чистий прибуток — це частина прибутку, що залишався впідприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідокзастосування фінансових санкцій).

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Доходи підприємства – це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи – витрати = прибуток чи збиток                   (1.1.)

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватися принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають.

Принцип відповідності полягає в порівнянні доходів і витрат у звітному періоді, тобто витрати,  що здійснені у звітному періоді повинні порівнюватися з доходом задля якого здійснені витрати цього звітного періоду.

Виходячи з принципу періодичності, для визначення фінансового результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Звітним періодом є один рік, проміжними звітними періодами є квартал, місяць.

Фінансові результати визначають за видами діяльності, зокрема основна, операційна, інша звичайна діяльність, окремо відображають надзвичайні доходи, витрати та податки з надзвичайного прибутку.

Звичайна діяльність – будь яка основна діяльність, а також операції що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. До звичайної діяльності крім операційної належить фінансова та інвестиційна діяльність.

Надзвичайна діяльність – подія або операція яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному місяці.

Фінансовий результат в Звіті про фінансові результати визначають поетапно:

• результат основної діяльності;
• фінансовий результат від операційної діяльності , який поглинає результат основної діяльності;
• фінансовий результат від звичайної діяльності, який охоплює результат операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;
• чистий прибуток.

Кінцевий результат фінансової діяльності підприємств формують доходи та витрати. Зростання прибутку досягається за рахунок збільшення виробництва, і відповідно виручки від реалізації продукції та зниження її собівартості.

Отже, фінансові результати – це ті показники, які характеризують прибутковість або збитковість випуску або реалізації продукції. До них ставляться:

1) абсолютні показники:

• балансовий прибуток (збиток);
• результати від реалізації;
• результати від позареалізаційних операцій;
• маржинальный дохід.

Маржа – крайній дохід. Маржинальный дохід включає постійні витрати й прибуток.

2) відносні показники:

показники прибутковості, тобто рентабельність продажу, витрат, продукції і т.д.

Балансовий прибуток включає всі прибутки та збитки як зв’язані так і не пов’язані з реалізацією.

Для аналізу звичайно балансовий прибуток підрозділяють на 3 групи (частини):

• фінансові результати від реалізації ТРУ;
• фінансові результати від іншої реалізації (якщо кредитові обороти перевищують дебетові обороти, то вийти прибуток від іншої реалізації, збитки від іншої реалізації можуть бути в результаті неповного нарахування зношування, неповного списання зношування ОС, а так само при реалізації основних фондів, нижче первісної або балансової вартості);
• позареалізаційні доходи й видатки (до позареалізаційних доходів ставляться: % до одержання, штрафи, пені, доходи по цінних паперах, доходи від участі на паях, вступ раніше списаних боргів, прибуток минулих років, виявлена у звітному році, позитивна курсова різниця. У цілому позареалізаційні видатки включають: пені, штрафи, сплата або списання боргів, збитки минулих років, виявлені у звітному році, втрати від НП, нещасть, негативні курсові різниці.).

1.2  Дослідження методів оцінки фінансового стану підприємства

Для оцінки фінансового стану фірми належить розрахувати та розглянути окремі показники. Необхідно їх узагальнити й виконати остаточний аналіз. Для того використовують такі прийоми і методи:

1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звiтностi з попеpеднiм пеpiодом;

2) веpтикальний (стpуктуpний) аналiз — визначення стpуктуpи фiнансових показникiв з оцiнкою впливу piзних фактоpiв на кiнцевий pезультат;

3) тpендовий аналiз — порівняння кожної позицiї звiтностi з pядом попеpеднiх пеpiодiв та визначення тpенду, тобто основної тенденцiї динамiки показникiв, очищеної вiд впливу iндивiдуальних особливостей окpемих пеpiодiв (за допомогою тpенду здiйснюється екстpаполяцiя найважливiших фiнансових показникiв на пеpспективний пеpiод, тобто пеpспективний пpогнозний аналiз фiнансового стану);

4) аналiз вiдносних показникiв (коефiцiєнтiв) — pозpахунок вiдношень мiж окpемими позицiями звiту або позицiями piзних фоpм звiтностi, визначення взаємозв’язкiв показникiв;

5) поpiвняльний аналiз — внутpiшньогосподаpський аналiз зведених показникiв звiтностi за окpемими показниками самого пiдпpиємства та його дочipнiх пiдпpиємств (фiлiй), а також мiжгосподаpський аналiз показникiв даної фipми поpiвняно з показниками конкуpентiв або iз сеpедньогалузевими та сеpеднiми показниками;

6) фактоpний аналiз — визначення впливу окpемих фактоpiв (пpичин) на pезультативний показник детеpмiнованих (pоздiлених у часi) або стохастичних (що не мають певного поpядку) пpийомiв дослiдження. Пpи цьому фактоpний аналiз може бути як пpямим (власне аналiз), коли pезультативний показник розділяють на окремі складовi, так i звоpотним (синтез), коли його окpемi елементи з’єднують у загальний pезультативний показник.

Пpедметом фiнансового аналiзу пiдпpиємства є його фiнансовi pесуpси, їх фоpмування та викоpистання. Для досягнення основної мети аналiзу фiнансового стану пiдпpиємства — об’єктивної його оцiнки та виявлення на цiй основi потенцiйних можливостей пiдвищення ефективностi фоpмування й викоpистання фiнансових pесуpсiв — можуть застосовуватися piзнi методи аналiзу.

Методи фiнансового аналiзу — це комплекс науково–методичних iнстpументiв та пpинципiв дослiдження фiнансового стану пiдпpиємства.

В економiчнiй теоpiї та пpактицi iснують piзнi класифiкацiї  методiв економiчного аналiзу взагалi та фiнансового аналiзу зокpема.

Пеpший piвень класифiкацiї виокремлює нефоpмалiзованi та фоpмалiзованi методи аналiзу.

Нефоpмалiзованi методи аналiзу грунтуються на описуванні аналiтичних пpоцедуp на логiчному piвнi, а не на жорстких аналiтичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такi методи:

— експеpтних оцiнок i сценаріїв;

— психологічні;

— моpфологiчнi;

— порівняльні;

— побудови системи показників;

— побудови системи аналiтичних таблиць.

Ці методи хаpактеpизуються певним суб’єктивiзмом, оскiльки в них велике значення мають iнтуїцiя, досвiд і знання аналiтика.

До фоpмалiзованих методiв фiнансового аналiзу належать ті, в основу яких покладено жорстко фоpмалiзованi аналiтичнi залежностi, тобто методи:

— ланцюгових пiдстановок,

— аpифметичних piзниць,

— балансовий,

— виокремлення iзольованого впливу фактоpiв,

— вiдсоткових чисел,

— дифеpенцiйний,

— логаpифмiчний,

— iнтегpальний,

— пpостих i складних вiдсоткiв,

— дисконтування.

У пpоцесi фiнансового аналiзу шиpоко застосовуються тpадицiйнi методи економiчної статистики (сеpеднiх та вiдносних величин, гpупування, гpафiчний, iндексний, елементаpнi методи обpобки pядiв динамiки), а також математико–статистичнi методи (коpеляцiйний аналiз, диспеpсiйний аналiз, фактоpний аналiз, метод головних компонентів).

1.3 Характеристика показників ефективності підприємства

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов’язаннях поточними активами.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати наступні показники, що обчислюються у відповідному порядку:

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці – позитивна тенденція.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів.
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступінь ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів і устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.

Для оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства використовується низка показників:

• поточний коефіцієнт покриття;
• загальний коефіцієнт покриття;
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• частка обігових коштів у активах;
• коефіцієнт покриття запасів;
• тривалість кредиторської заборгованості;
• коефіцієнт автономії;
• оборотність матеріальних запасів, та ін.

Всебічний аналіз показників, що зазначені вище, дозволяють здійснити в динаміці оцінку стану і тенденції ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, визначити вузькі місця, ліквідація яких сприятиме підвищенню цих показників.

Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства набуває великого значення в сучасних умовах. Рекомендовано здійснювати оцінку за наступними показниками:

• коефіцієнт автономії;
• коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;
• коефіцієнт довгострокового залучення капіталу;
• коефіцієнт маневреності власних коштів;
• коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємства;
• коефіцієнт концентрації власного капіталу;
• коефіцієнт фінансової залежності;
• коефіцієнт концентрації залученого капіталу;
• коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;
• коефіцієнт структури залученого капіталу;
• показник заборгованості кредиторам;
• показник заборгованості акціонерам.

Аналіз динаміці фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.

Оцінка рентабельності здійснюється через розрахунок показників;

• рентабельність продажу;
• рентабельність основної діяльності;
• рентабельність основного капіталу;
• рентабельність власного капіталу;
• період окупності власного капіталу;
• рентабельність усього капіталу підприємства;
• рентабельність перманентного капіталу.

Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки.

Показники ділової активності є узагальнюючими характеристиками:

• загальна оборотність капіталу;
• оборотність мобільних коштів;
• оборотність матеріальних обігових коштів;
• оборотність готової продукції;
• оборотність дебіторської заборгованості;
• середній строк обороту дебіторської заборгованості;
• оборотність кредиторської заборгованості;
• середній строк обороту кредиторської заборгованості;
• фондовіддача основних засобів та інших поза оборотних активів;
• оборотність власного капіталу.

На основі аналізу показників ділової активності можна зробити висновок про резерви прискорення обороту складових майна та коштів підприємства. Залежно від мети та практичного призначення аналізу в кожному конкретному випадку обирається оптимальний комплекс видів і прийомів аналізу.

Як відомо, капітал знаходиться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше кошти підприємства зроблять кругообіг, тим більше продукції отримає та реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії призводить до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, здійснюючи господарську діяльність, підприємство повинно намагатися не лише прискорити рух капіталу, але отримувати максимальну його віддачу.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

2.1 Загальна характеристика ВАТ  «Готель Славутич»

1. Загальні положення:

Повна назва: Відкрите акціонерне товариство «Готель «Славутич»

Скорочена  назва:  ВАТ «Готель «Славутич»

ЄДРПОУ:   22907628

Юридична адреса:02154, м. Київ, Дніпровський р–н, вул. Ентузіастів, 1

Зареєстрований:   Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, 27.08.1996

Керівник:    Челомбітько Ігор Вікторовичв, Голова Правління

Діяльність: Здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо–технічного та культурного призначення.

2. Мета діяльності Товариства:

Товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Готель Славутич за якістю послуг відповідає трьом зіркам. Розташований на острові Русанівському на лівому березі Дніпра. Готель розташований неподалік від основних транспортних артерій – перед готелем розташована стоянка таксі, зупинка автобусів, які з’єднують готель з метро.

Готель має 400 номерів і може одночасно прийняти 550 гостей. Кожен з номерів, включаючи 118 номерів поліпшеної бази, має ванну кімнату з ванною або душовою кабіною, супутникове телебачення, прямий вихід на міжнародний телефонний зв’язок, холодильник. Поліпшені номери «люкси» та «напівлюкси» обладнані кондиціонерами.   Кафе, Лобі–бар і ресторан «Славутич» зустрічають гостей затишною атмосферою і широким вибором страв. До їх  послуг цілодобове ресторанне обслуговування в номерах (Room–Service), в Лобі–барі і в кафе на 10–му поверсі, де вранці запропонують континентальний сніданок.

У розпорядженні гостей три конференц–зали, кімната переговорів і фуршетний зал.

Конференц–зал № 1 (до 50 місць), Конференц–зал № 2 (Секція А – до 150 місць, Секція В (фуршетний зал)–до 100 місць, Секція С – до 60 місць) і кімната переговорів (до 25 місць) , технічне обладнання – за попереднім замовленням, Бізнес–центр, бездротовий Інтернет (Wi–Fi) послуги консьєржа, газетний кіоск, кіоск сувенірів, багажна кімната, послуги пральні, салон краси.

Крім того, усі види перукарських послуг в Салоні краси готелю «Славутич». Салон знаходиться на першому поверсі Готелі і працює щодня з 8:00 до 20:00.

У номерах економ класу (1 і 2 місцеві) можливе проживання з тваринами – доплата 130 грн.

Сніданок не входить у вартість номера. Континентальний сніданок –            65 грн.

2.2 Дослідження ліквідності і платоспроможності ВАТ  «Готель Славутич»

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

1. Коефіцієнта покриття;
2. Коефіцієнта швидкої ліквідності;
3. Коефіцієнта абсолютної ліквідності;
4. Чистого оборотного капіталу.
5. Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2:1), свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов’язання. Критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1. Тому якщо коефіцієнт покриття менший 1, то підприємство має неліквідний баланс. У розробленому в Україні Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке має бути не меншим 2,0—2,5.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 – 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт покриття =                                                                                   (2.1)

(Оборотні активи + Витрати майб. періодів) / (Поточні зобов’язання + Доходи майб. періодів)                                                                                                                        

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (іноді його називають коефіцієнтом «лакмусового папірця»). На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт швидкої ліквідності =                                                                                                      (2.2)

(Оборотні активи – запаси + витрати майб. періодів) / (Поточні зобов’язання + доходи майб.  періодів)

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  =                                                                                   (2.3)

Грошові кошти та їх еквіваленти / (Поточні зобов’язання  + Доходи  майбутніх періодів)

4. Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

Робочий капітал = (Оборотні активи  + витрати майбутніх періодів ) —                                                                                                                                                 (2.4)

– ( Поточні зобов’язання  + доходи майбутніх періодів

Таблиця 2.1. Аналіз динаміки коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності)

Показник	Оптим. значення	2008	2009	Відхилення	2010	Відхилення
1.Коефіцієнт покриття	2,0 – 2,5.	0,92	0,88	-0,04	0,85	-0,03
2.Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,5–1,0	0,92	0,88	-0,04	0,85	-0,03
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	від 0,2       до 0,25.	0,002	0,002	0	0,002	0
4.Чистий оборотний капітал (грн)		–9707	–13331	-3624	–15435	-2104

Розрахунки

1. Коефіцієнт покриття 2008р:

(115894  + 0)/(125601 + 0) = 0,92;

Коефіцієнт покриття 2009р:

(95008 + 2) / (108339 + 0) = 0,88;

Коефіцієнт покриття 2010р:

(89298 + 0) / (104733 + 0) = 0,85.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності 2008р:

(115894 – 224 + 0) / 125601 = 0,92;

Коефіцієнт швидкої ліквідності 2009р:

95008/108339 = 0,88;

Коефіцієнт швидкої ліквідності 2010р:

(89298 – 0) / 104733 = 0,85.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2008р:

(133+91) / 125601 = 0,002;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2009р:

(80+95) / 108339 = 0,002;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2010р:

(72+93) / 104733 = 0,002.

4. Чистий оборотний капітал 2008р:

115894+0–125601 = – 9707;

Чистий оборотний капітал 2009р:

95008+0–108339+0 = – 13331;

Чистий оборотний капітал 2010р:

89298+0–104733+0 = – 15435.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

1. Коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
2. Коефіцієнта фінансування;
3. Коефіцієнта фінансового лівериджу;
4. Коефіцієнта маневреності власного капіталу.
5. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності =

                                                                Власний каптал /  Баланс                                                               (2.5)

2.Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансування =

                                                  Залучений капітал  / Власний капітал                     (2.6)

3.Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт фінансового лівериджу =

Довгострокові залучені кошти / Власний капітал                         (2.7)                                                                   

4.Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності =

(Власний капітал  + залучений капітал  – необоротні активи) / Власний капітал      (2.8)

   Таблиця 2.2. Аналіз фінансової стійкості

Показник	Оптимальне значення	2008	2009	2010
1.Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	>= 0,5.	0,01	–0,03	–0,15
Продовження табл. 2.2
2.Коефіцієнт фінансування	<  1,0.	0,5	–0,8	0
3.Коефіцієнт фінансового лівериджу	< 1	0,5	–0,8	0
4.Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,4—0,6	0,025	3,5	1,1

Розрахунки.

1. Коефіцієнт фінансової незалежності 2008р:

11768/143298 = 0,08

Коефіцієнт фінансової незалежності 2009р:

3784/107669 = –0,03

Коефіцієнт фінансової незалежності 2010р:

13673/91060 = –0,15

2. Коефіцієнт фінансування 2008р

5929/11768 = 0,5

Коефіцієнт фінансування 2009р:

3114/–3784 = –0,8

Коефіцієнт фінансування 2010р:

0

3. Коефіцієнт фінансового лівериджу 2008р:

5929/11768 = 0,5

Коефіцієнт фінансового лівериджу 2009р:

3114/–3784 = –0,8

Коефіцієнт фінансового лівериджу 2010р:

0

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу 2008р:

(11768+5929–17404) / 11768 = 0,025

Коефіцієнт маневреності власного капіталу 2009р:

(–3784+3114 –12659) / –3784 = 3,5

Коефіцієнт маневреності власного капіталу 2010р:

(–13673–1762) / –13673 = 1,1

2.3 Аналіз прибутковості та рентабельності  ВАТ  «Готель Славутич»

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

1. Рентабельність продажів;
2. Рентабельність активів;
3. Рентабельність власного капіталу;
4. Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства.                                                                                  
5. Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.
6. 3.Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Таблиця 2.3. Аналіз прибутковості та рентабельності

Показник	2008	2009	2010
1.Рентабельність продажів	0,47	0	0
2.Рентабельність активів	274,2	0	0
3.Рентабельність власного капіталу	1,9	0	0

Узагальнено фінансовий стан  ВАТ «Готель «Славутич» можна охарактеризувати так:

1. Коефіцієнт покриття. За фінансовою звітністю «Славутич» за 2008, 2009,2010 роки цей коефіцієнт нижчий одиниці, тобто короткострокові зобов’язання не покриваються поточними активами. Коефіцієнт показує можливу небезпеку неплатежів, проте необхідно брати до уваги рух грошових потоків, зокрема рух прибутку, що є гарантією погашення боргів. Однак слід зазначити, що прийнятний коефіцієнт має бути вищим одиниці.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналізуючи розраховане значення коефіцієнта швидкої ліквідності спостерігаю негативну динаміку зниження. Зміна коефіцієнта на 2010 рік нам показує, що сума оборотних активів зменшилась. Це негативне явище. Адже показник віддаляється від    Якщо все ж показник стане рівним 1, це означатиме, що сума оборотних активів рівна поточним зобов’язанням, а отже підприємство – прибуткове.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Щодо коефіцієнта швидкої ліквідності, то він залишається незмінним 3 роки. Коефіцієнт абсолютної ліквідності має стійке значення. До 2010 року коефіцієнт не змінився. Це пояснюється тим, що сума грошових запасів зростає одночасно з сумою поточних зобов’язань.
4. Чистий оборотний (робочий) капітал показує частину оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. За даними табл. 2.1  значення робочого капіталу –  від’ємне. Це означає, що показник ліквідності є меншим ста відсотків, тобто частина довгострокових активів профінансована за рахунок короткострокового капіталу, а отже, підприємство порушує правила фінансування і йому загрожує неплатоспроможність.
5. Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує, наскільки всі активи покриті власними джерелами фінансування. Як бачимо, коефіцієнт має негативну динаміку до зменшення. Це врешті решт призводить до зменшення числа зобов’язань, які підприємство може виконати за рахунок використання власних коштів. Також при зниженні цього показника зменшується незалежність підприємства від залучених коштів.
6. Коефіцієнт фінансування характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Значення цього показника менше і вказує на підвищення фінансової стійкості підприємства. За даними таб 2.2 значення даного показника від’ємне у 2009, та дорівнює нулю у 2010. Це свідчить про зростання та вказує на покращення фінансової стійкості  підприємства в процесі здійснення фінансово–господарської діяльності.
7. У 2010 р. спостерігається зростання показника, що свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість втрати платоспроможності. Нормативне значення <1. Неможливо за допомогою коефіцієнта залежності від довготермінових зобов’язань прийняти рішення про шляхи пошуків додаткових фінансових ресурсів
8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних засобів підприємства перебуває в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Від’ємне значення коефіцієнта маневреності власного капіталу з у 2008р. свідчить про недостатність власних коштів для формування необоротних активів і як наслідок – дефіцит власних оборотних коштів. В 2009–2010 рр. його значення позитивне, проте зменшилося в 2010р.

Більш детальному аналізу фінансового стану підприємства із визначенням шляхів його покращення присвячений Розділ 3 наведеної роботи.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Економічне обґрунтування пропозицій щодо поліпшення фінансового стану підприємства

Шляхи підвищення ефективності роботи підприємства ВАТ «Готель «Славутич» полягають в джерелах формування його фінансових активів.

Так, якщо ми візьмемо показники ліквідності, та проаналізуємо формування результатів цих показників, за рахунок яких факторів та в якому напрямку відбувалися зміни, то ми побачимо, що основою для розрахунку показників ліквідності є різні рівні оборотних коштів підприємства та поточні зобов’язання підприємства.

Оскільки при визначенні показників ліквідності оборотні кошти та поточні зобов’язання прямо обернені один одному, то можна зробити висновок, що шляхом підвищення рівня ліквідності є збільшення оборотних коштів та зменшення поточних зобов’язань підприємства.

Як бачимо з табл. 3.1., за період, що аналізуємо відбувалося постійне скорочення оборотів підприємства: зменшувались і оборотні активи і поточні зобов’язання. Крім того, за період, що аналізуємо відбувається погіршення показників ліквідності за рахунок  випередження темпів зменшення оборотних активів над темпами зменшення поточних зобов’язань.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Таблиця 3.1. Оборотні активи та поточні зобов’язання

Показник	2008	2009	Абсолютне відхилення	Темп зміни,%	2010	Абсолютне відхилення	Темп зміни,%
Продовження табл. 3.1
Оборотні активи грн.	115894	95008	-20886	81,98	89298	–5710	93,99
Поточні зобов’язання грн.	125601	108339	–17262	86,26	104733	–3606	96,67

Таким чином, для поліпшення показників ліквідності, підприємству потрібно уповільнити зміну оборотних активів відносно поточних зобов’язань, а другим кроком є збільшення суми оборотних активі за рахунок, насамперед, найбільш ліквідної їх частини – грошових коштів.

Зниження значення ліквідності говорить нам про загальне погіршення ситуації із забезпеченістю оборотними коштами, і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Усе це говорить про зростання рівню ризикованості діяльності ВАТ «Готель «Славутич»  з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності.

Збільшення власних оборотних коштів може бути шляхом поліпшення ліквідності компанії. Разом з тим, зростання  величини власних оборотних коштів може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Також, зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, говорить нам про зростання потреби в коштах, насамперед в грошових коштах. Ми бачимо, що грошові кошти також мають тенденцію до скорочення.

Для визначення причин зміни величини власних оборотних коштів підприємству необхідно потрібно провести  більш поглиблений аналіз поточних активів і зобов’язань.

Для визначення шляхів поліпшення показників фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства, звернемо увагу на базисні показники, за рахунок яких відбувається розрахунок коефіцієнтів платоспроможності.

Це показник власного капіталу, залученого капіталу, довгострокові залучені кошти, підсумок пасивів балансу та сума необоротних активів підприємства.

Так, коефіцієнт фінансової незалежності – це відношення власного капіталу до підсумку балансу. Яку частку пасивів становить власний капітал підприємства. Якщо власний капітал більше 50%, то підприємство можна вважати фінансово незалежним, якщо ж менше 50% у складі балансу, то підприємству загрожує залежність від зовнішніх джерел фінансування. Але і високий показник цього коефіцієнту не є добрим знаком, тому що в своїй діяльності підприємство повинно знайти розумне співвідношення власних та залучених коштів, але  зовсім без залучених коштів ефективність роботи капіталу підприємства різко падає. Це обумовлюється ефектом фінансового лі вереджу, який показує, що залучені кошти для підприємства повинні бути важелем зростання його ефективності.

Нажаль, на підприємстві, що аналізуємо все не так добре. Але є і позитивні зрушення. Якщо ми поглянемо на таб 3.2., ми бачимо, що при всьому негативному значенні зміни показників власного капіталу та підсумку балансу, у 2010 році відносно 2009 відбулося уповільнення темпів негативної зміни цих показників. Тобто, показник тенденції зміни власного капіталу показує, що за 2009 рік зменшення власного капіталу відбулося на 15 552 тис. грн., тоді як в 2010 році таке зменшення становить лише 9899 тис. грн.. у порівнянні з 2009 роком. Така ж картина і в зміні підсумку балансу.

Таблиця 3.2. Власний капітал та підсумок балансу

Показник	2008	2009	Абсолютне відхилення, грн.	Темп зміни,%	2010	Абсолютне відхилення,  грн	Темп зміни,%
Власний капітал	11768	–3784	–15552	–32	–13683	–9899	–362
Підсумок балансу	143298	107669	–35629	75,14	91060	–16609	84,57

Показник фінансового лівериджу говорить про наявність фінансового важелю для поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок довгострокових залучених коштів. Така можливість виникає тому, що ефективність використання власних коштів та залучених різна. За рахунок процентного фактору формування вартості фінансів, що залучені, зменшується податкове навантаження. З табл. 3.3. ми бачимо, що підприємство у 2008 та 2009 роках використовує залучені довгострокові кошти, а в 2010 році відмовляється від використання них – такі кошти в балансі підприємства відсутні.

Таблиця 3.3. Використання залучених коштів

Показник	2008	2009	Абсолютне відхи-лення, грн.	Темп зміни,%	2010	Абсолютне відхи-лення, грн	Темп зміни,%
Довгострокові кошти	5929	3114	–2815	53	0	–3114	100
Власний капітал	11768	–3784	–15552	–32	–13683	–9899	–362

При цьому, тенденції зміни суми залучених коштів та суми власного капіталу негативні. Як бачимо, і показник фінансового ліверіджу має негативну тенденцію зміни.

Показник маневреності власного капіталу має значення, що значно відрізняється від значень попередніх показників, за рахунок наявності позитивних зрушень. Але значення показника маневреності при цих позитивних зрушеннях значно перевищує нормативні значення для цього коефіцієнту, що говорить, що в позитивній зміні коефіцієнту маневреності власного капіталу закладені негативні тенденції зміни обсягу власного капіталу, обсягу залученого капіталу та обсягів необоротних активів підприємства, що ми бачимо за даними табл. 3.4.

 Таблиця 3.4. Тенденції зміни обсягу власного капіталу, обсягу залученого капіталу та обсягів необоротних активів

Показник	2008	2009	Абсолютне відхилення, грн	Темп зміни,%	2010	Абсолютне відхилення грн	Темп зміни,%
Власний капітал	11768	–3784	–15552	–32	–13683	–9899	–362
Залучений капітал	5929	3114	–2815	53	0	–3114	100
Необоротні активів підприємства	17404	12659	–4745	73	1762	–10897	14

Показник фінансування та показник фінансового лівериджу на підприємстві, що аналізуємо співпадає. Що говорить про той факт, що інших, крім довгострокових позик, залучених фінансових ресурсів підприємство не має. Це говорить про недостатній рівень управління фінансами на підприємстві. Не завжди потрібно залучати позики, за які підприємство повинно платити процент за користування коштами. Можливі інші залучення: фінансова допомога, створення цільових фондів фінансування.

Але ці інструменти на підприємстві не використовуються, не дивлячись на явну недостатність обсягів власних оборотних коштів.

Недостатнє фінансування може приводити до того, що підприємство змушене буде відмовлятися від запланованих заходів оновлення своїх необоротних активів. Це негативно відлазиться на рівні обслуговування та ставленні клієнтів до готелю.

Застарілі меблі, білизна із плямами, сірого кольору, низький рівень сервісу за рахунок відсутності нових технологічних рішень для поліпшення рівня обслуговування в готелі та у ресторані,  – все це мало кого може привабити.

Тому, можна сказати, що це один з факторів занепаду готелю, зменшення рівня його престижу, і, як наслідок погіршення його загального фінансового стану.

Основне джерело  поліпшення фінансового стану підприємства та зростання його прибутковості – це нарощування обсягів реалізації товарів і послуг. Існує два шляхи досягнення нарощування обсягів реалізації:

• Екстенсивний розвиток підприємства являє собою збільшення виробництва за рахунок простого кількісного розширення самих факторів виробництва, тобто збільшення кiлькостi працівників без підвищення кваліфікації, розширення споживання матеріальних ресурсів без поліпшення ефективності їх використання, за рахунок зростання капіталовкладень без поліпшення технологій. При цьому продуктивність (ефективність) факторів виробництва не змінюється.
• Інтенсивний шлях розвитку являє собою зростання виробництва за рахунок більш ефективного використання факторів виробництва, тобто за рахунок впровадження нових, більш ефективних технологій за допомогою оновлення основних фондів, за рахунок поліпшення організації виробництва (нова структура господарських зв’язків, управління та кооперації тощо), за рахунок удосконалювання використання основних, оборотних фондів, прискорення їх оборотності, амортизації, за рахунок підвищення кваліфікації робочої сили і вдосконалення наукової організації праці. Продуктивність збільшується, знижується матеріаломісткість і трудомісткість основного виробництва, що впливає на підвищення прибутку та рентабельності .

Визначимо шляхи покрашення рівню прибутковості для підприємства, що аналізуємо.

Як бачимо з табл. 2.3., підприємство має показники рентабельності лише за 2008 рік, а в 2009 та 2010 роках цей показник визначити неможливо, тому що підприємство має збитки. І, як бачимо з тенденції зміни суми власного капіталу, ці збитки мають достатньо серйозний обсяг, що навіть сума власного капіталу змінює знак з позитивного на негативний.

Тобто, загальний стан підприємства можна оцінити як кризовий.

За результатами аналізу підприємства, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності. Типовими наслідками впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають  на фінансово–господарський стан підприємства є:

• утрата клієнтів;
• зменшення кількості замовлень та контрактів;
• неритмічність роботи готелю, неповне завантаження потужностей;
• підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;
• збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;
• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів;
• підвищення тиску на ціни;
• суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види кризи:

• стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
• криза прибутковості (перманентні збитки «з’їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
• криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Кризу, в яку потрапило підприємство ВАТ «Готель «Славутич», можна характеризувати, як комплексну, що торкається всіх сфер його діяльності.

Між вказаними вище видами кризи існують тісні причинно–наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призвела до неліквідності підприємства. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації послуг готелю призвело, з одного боку – до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого – до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є неплатоспроможність та банкрутство підприємства та зростання поточної заборгованості.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.

Розрізняють три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства, і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної реакції на неї.

Так, за результатами аналізу можна сказати, що підприємство переживає фазу кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства, але необхідно негайно ввести антикризове управління.

• Шляхи підвищення ефективності роботи підприємства

Для подолання кризи на підприємстві, необхідно вжити наступні заходи:

• розробити можливі сценарії розвитку кризи внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів для наступного моделювання напрямків розвитку кризи;
• розробити й підтримувати систему оперативного одержання інформації про виробничі та фінансові показники діяльності підприємства й основних параметрів зовнішнього середовища;
• розробити й підтримувати механізм оперативної корекції виникаючих проблем несистемного характеру без кардинальної модифікації систем управління й контролю;
• на основі аналізу найбільш імовірних сценаріїв розвитку кризи, а також у випадку виявлення потенційних фінансових проблем системного характеру, ініціювати підготовку змін у систему управління й контролю;
• розробити систему й періодично проводити аналіз ефективності корпоративного управління, а також аналіз надійності систем контролю.

Завданнями у рамках антикризової діяльності підприємства у період гострої фази кризи,  передбачається розробка системи, що здатна: на підставі вироблених критеріїв вчасно сигналізувати про те, що проведені превентивні заходи є неефективними, а кризові прояви зростають; бути готовими у максимально стислий термін перевести бізнес–процеси, що реалізуються в готелі, у режим активної фази антикризового управління.

Інакше кажучи, завдання відповідно до цієї мети ставляться відповідно до ситуації, коли виниклі кризові прояви не вдалося локалізувати в штатному режимі роботи підприємства.

Для цього структурним підрозділам фірми потрібно вирішити наступні роботи:

• виявити потенційні фактори, здатні послабити стабільність фірми;
• розробити системи показників–індикаторів, специфічних для даного підприємства, сформовану з урахуванням особливостей організації бізнесу даного суб’єкта господарювання, що дозволить сформувати критерії «критичної» концентрації впливу негативних чинників;
• виробити різні схеми побудови бізнес–процесів, моделі управління й оргструктури фірми залежно від можливого сценарію розвитку кризи
• розробити різні варіанти управлінських рішень, що необхідно приймати на етапі активної антикризової діяльності залежно від можливого сценарію розвитку кризи на підприємстві.

Багатогранність менеджменту протидії кризовим проявам передбачає здійснення великої кількості різноспрямованих робіт, що за ознакою однорідності об’єднують у відповідні комплексні й монолітні заходи. Серед цих заходів окрему позицію займають заходи підвищення мотивації персоналу, тому що готель – це насамперед персонал. І від персоналу готелю, від рівня його мотивації, залежить зможе підприємство подолати кризу чи ні.

Мотиваційний менеджмент у туристичному бізнесі є процесом управління, побудованим на пріоритетах мотивації ділової поведінки, тобто на створенні умов зацікавленості в результаті та прагненні до його досягнення. Для сучасної туристичної фірми, до якої можна віднести Готель «Славутич»,  це дуже важливо, оскільки ця зацікавленість безпосередньо відбивається на процесі надання послуг.

Фахівці західної школи управління, проводячи оцінку рентабельності організаційних одиниць, що спеціалізуються в галузі сервісної діяльності, дійшли висновку про те, що ступінь мотиваційного сприйняття впливає на рівень прибутку підприємства:

Z = X^(у+m) ,                                                                                (3.1.)

де Z – прибуток підприємства сервісної діяльності; X – сума грошових коштів, що проходять від потенційних споживачів послуг; у – ступінь задоволеності клієнтури в процесі придбання сервісної послуги; m – ступінь мотиваційного сприйняття у потенційного виробника послуги.

Менеджменту готелю необхідно визначити шляхи зниження відсотка відторгнення сприйняття мотиваційних програм, направлених як на колектив взагалі, так і на окремих виробників споживчих цінностей, а не займатися виключно удосконаленням систем заохочень і покарань. Необхідно пам’ятати, що є непорушне правило, згідно з яким кожен із клієнтів повинен стояти на першому місці та будь–який співробітник повинен усвідомлювати ступінь своєї індивідуальної значущості в загальному процесі. Інакше, навіть якщо первинна кількість мотивованих працівників до немотивованих складає 70 до 30%, то через якихось три–чотири місяці цей відсоток буде вже 40 до 60%.

Загальний підхід в управлінні людськими ресурсами в готелі включає цілий комплекс взаємопов’язаних видів діяльності:

– визначення потреби в працівниках першої лінії взаємодії (безпосередніх виробників споживчих цінностей), у менеджерах різних кваліфікаційних і професійних категорій, здатних забезпечити безперебійне якісне виробництво послуг, виходячи із стратегії діяльності компанії, її цілей і філософської спрямованості;

– аналіз ринку праці;

– відбір кандидатів на вакантні посади згідно з встановленим в компанії вимогами, адаптація персоналу;

– планування кар’єри співробітників фірми, їх професійного і адміністративного зростання;

– забезпечення оптимальних умов праці, зокрема сприятливої для кожного співробітника трудового колективу соціально–психологічної атмосфери;

– організація виробничих процесів у поєднанні з аналізом витрат і результатів діяльності, встановлення необхідних співвідношень між кількістю устаткування та чисельністю персоналу різних груп або департаментів туристичної фірми;

– управління продуктивністю праці;

– розробка систем мотивації ефективної діяльності;

– обґрунтування структури доходів, ступеня їх диференціації, проектування систем оплати праці;

– організація винахідницької та раціоналізаторської діяльності;

– участь у проведенні переговорів про оплату праці між представниками працедавців і працівників;

– розробка та практична реалізація соціальної політики підприємства;

– профілактика, залагодження та ліквідація конфліктів.

Обсяг робіт з кожного з цих напрямів залежить від розмірів підприємства туристичної сфери, характеристик послуг, ситуації на ринку праці, кваліфікаційних особливостей персоналу, соціально–психологічної ситуації в організації та за її межами, а також цілої низки інших чинників.

Відзначимо, що в готелях особливо яскраво проявляється необхідність створення атмосфери конструктивної співпраці, при якій кожен член трудового колективу буде зацікавлений у якнайповнішій реалізації своїх здібностей. Це дає не тільки відмінний результат, але й значно знижуватиме ступінь відторгнення стандартів якісного надання послуг під час проведення тренінгів або реалізації програм навчання на робочих місцях. Створення такої атмосфери є найбільш складним завданням управління персоналом. Вирішити це завдання в готелі «Славутич» пропонуємо за рахунок  розробки систем мотивації, об’єктивної оцінки результатів праці, вибору стилю управління, відповідного конкретній ситуації. Тоді буде гарантована пряма залежність рівня зацікавленості топ–менеджменту в сприятливому робочому мікрокліматі з рівнем і якістю виробничо–реалізаційних процесів у  готелі.

У свою чергу, управління персоналом і забезпечення нормальних умов праці  в готелі базується на:

– соціально–психологічній діагностиці;

– аналізі та регулюванні групових і особистих взаємовідношень;

– управлінні виробничими і соціальними конфліктами, стресами;

– інформаційному забезпеченні системи кадрового управління;

– оцінці та підборі кандидатів на вакантні посади;

– аналізі кадрового потенціалу і потреби в персоналі;

– плануванні та контролі ділової кар’єри;

– професійній і соціально–психологічній адаптації працівників:

– управлінні трудовою мотивацією;

– правових основах трудових стосунків;

– психофізіології, ергономіці та естетиці праці.

Існують різні чинники, що діють на працівників готелю. Перш за все, це ієрархічна структура організації, де основний засіб впливу – стосунки влади та підпорядкування (зв’язка «менеджмент – виробник»), в якій часто застосовується примітивний, але достатньо дієвий спосіб натиску на людину зверху через розподіл матеріальних благ.

Особливу роль у системі мотиваційного менеджменту відіграють також ринкові відносини, засновані на купівлі–продажі продукції та послуг, стосунках власності, дотриманні інтересів продавця і покупця. Від того, якому з конкретних чинників надається пріоритет, залежить формування іміджу турфірми.

Управлінський цикл включає всі основні управлінські функції: планування, організацію діяльності, регулювання, контроль, координацію. При цьому планування є початком і основою всієї управлінської діяльності. Планові програми показують, що, як, коли і ким повинно бути виконано. План передбачає також вивчення попереднього розвитку діяльності компанії, аналіз поточної ситуації та постановку завдань для реалізації на майбутнє.

Стратегічне планування є свого роду особливим управлінським процесом створення та підтримки відповідності між цілями фірми та її потенційними можливостями. Саме рамки стратегічного планування визначають розробку цілей, місії, плану розвитку господарського портфеля, а також стратегію зростання туристичної фірми.

Планування у поєднанні з ухваленням зважених управлінських рішень може викликати високий ступінь мотивації у співробітників готелю, який виражатиметься в бажанні виконати поставлене завдання найефективніше. Таким чином, завжди необхідно пам’ятати про те, що мотивація як важіль стимулювання членів трудового колективу має бути найважливішою управлінською функцією сучасного керівника.

Функції планування, організації, координування, стимулювання (мотивації) і контролю повинні виконуватись менеджерами всіх рівнів управління: вищого, середнього управлінського персоналу і нижчого (основного), пов’язаного безпосередньо з виробниками послуг. Витрати часу та зусиль на виконання тієї чи іншої функції менеджменту безпосередньо залежать від місця менеджера у службовій ієрархії і його особистого потенціалу.

Вся система управління, у тому числі і в галузі мотивації, повинна бути побудована на конкретних принципах, закономірностях і правилах поведінки керівників у рамках здійснення ними управлінських функцій. При цьому ключовим є принцип оптимального поєднання централізації та децентралізації в управлінні, ефективного розподілу (делегування) повноважень під час ухвалення управлінських рішень. Ефективне управління мотивацією позитивно вплине на рентабельність у разі застосування в усіх функціях менеджменту готелю.

Здійснення антикризового управління неможливе без застосування стратегій відповідного впливу суб’єктів управління на об’єкти. Діяльність, спрямовану на вироблення стратегій антикризового управління при реалізації сценаріїв локалізації кризових явищ, передбачає в обов’язковому порядку:

• погодити основні пункти плану антикризових заходів із профільними підрозділами фірми;
• затвердити концепцію антикризової діяльності на засіданнях органів управління підприємства;
• затвердити базові положення плану антикризової роботи в підприємства;
• наглядовим органам при перевірці фірми вимагати надання затвердженої концепції антикризової роботи й погодженого плану антикризових дій.

Дані та рекомендації у відношенні антикризових дій повинні бути збережені й зібрані, вивчені й доведені до працівників підприємства з тією метою, щоб у момент повторення подібної ситуації, опираючись на наявний досвід, відповідно до проведеного аналізу, антикризові завдання вирішуються вже автоматично.

Таким чином, для подолання кризи на підприємстві ВАТ «Готель «Славутич» необхідно:

1. Визначити рівень кризи у всіх сферах діяльності підприємства.
2. Скласти план антикризових заходів.
3. Враховуючи, що антикризові заходи спрямовані на зменшення собівартості послуг готелю та підвищення рівня продуктивності праці, необхідно розробити ефективну систему мотивації працівників, та відслідковувати вплив мотивації робітників та задовільнення клієнтів на рівень прибутку підприємства, за формулою 3.1.
4. Проводити не тільки аналіз фінансового стану підприємства, а й глибокий всебічний аналіз господарської діяльності підприємства з визначенням основних техніко – економічних показників: величини витрат, продуктивності праці, показників ефективності діяльності топ–менеджменту готелю, виручки реалізації за змінами, по місяцях, по тижнях , і т.д., факторів впливу на виручку та прибуток підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Сьогодні, коли більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан, особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо–господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності , платоспроможності, рентабельності.

Але враховуючи той факт, що за даними фінансового аналізу ВАТ «Готель «Славутич» ми визначили, що підприємство знаходиться в стані комплексної кризи, необхідно терміново вжити антикризових заходів, спрямованих на поліпшення не тільки фінансового стану підприємства а на всі сфери його господарської діяльності.

Одним із важливих факторів, що впливають на діяльність готелю, є мотивація персоналу, тому при розробці антикризових заходів підприємству необхідно врахувати показник впливу мотивації персоналу готелю на рівень його прибутковості.

Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток — це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, модель їхнього формування і використання.

Завдання економічного аналізу рентабельності — виявити вплив зовнішніх факторів, визначити суму прибутку, отриману в результаті дії основних внутрішніх факторів, що відображають трудові вкладення працівників і ефективність використання виробничих ресурсів.

Економічний розвиток підприємства характеризується покращенням фінансово-економічних результатів. Це покращення зумовлюється дією внутрішньовиробничих і зовнішньоекономічних чинників.

У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, пов’язані насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами. Керуванню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль, форми внутріфірмових звітів ще не відпрацьовані. Тому в рамках програми антикризових дій необхідно  організувати  ефективну службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану готелю, відповідно із висновками та рекомендаціями, що надані в даній роботі.

Основними резервами збільшення прибутку досліджуваного підприємства є збільшення обсягів реалізації та зменшення витрат на оплату праці. Найбільш реальним варіантом нарощування прибутку є одночасне використання всіх способів: часткове збільшення цін,  але основним напрямком повинно бути скорочення витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ. – М.: ДИС, 2001. – 221 с.
2. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 288 с.
3. Волгин, А. П. Управление персоналом в условиях рыночной экономики. Опыт ФРГ / А. П. Волгин, В. П. Матирко, А. А. Модин.  – М.: Дело, 2001. – 454 с.
4. Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятия. // Финансы. – 1999. – № 2. – 320 с.
5. Ефимова О. В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учет, 2001. – 210 с.
6. Іванюта С. М. Антикризове управління: Навч. посібник /              С. М. Іванюка. – К: Центр навчальної літератури, 2007. – 288 с.
7. Ковалев В. В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 350 с.
8. Костюк, В. О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства: Навч. посібник / В. О. Костюк. – Харків: ХДАМГ, 2002. – 162 с.
9. Курс экономического анализа / Под ред. Н. И. Баканова,  А. Д. Шеремета. – М.: Финансы, 1998. – 250 с.
10. Лунев В. П. Тактика и стратегия управления фирмой: Учеб. пособие. – М.: ДИС, 2001. – 150 с.
11. Любушин Н. П. и др. Анализ финансово–экономической деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2002. – 320 с.
12. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 24.
13. Мелкумов Я. С. Теоретическое и практическое пособие по финансовым вычислениям. – М., Инфра–М, 2002. – 90 с.
14. Мотиваційний менеджмент в управлінні туристичною фірмою, Пічугіна Т. С., Гончаров С. О., електронний ресурс наукової міжвузівської конференції, Харків, 30.09.2008: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Es/2008_2_2/08_2.2_2.htm
15. Олексієнко М., Ольшанський В., Лілак Д., Перпшков Є. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. – К.: Козаки, 1999. – 143 с.
16. Попович В. М., Степаненко А. И. Управление кредитними рисками заемщика, кредитора, страховщика. / Учебно–методическое пособие. – К.: Правові джерела, 2001. – 260 с.
17. Радионов Н. В., Радионова С. П. Основы финансового анализа: математические методы, системный подход. – Спб.: Альфа, 1999. – 280 с.
18. Руководство по кредитному менеджменту / Под ред. Б. Здвардса. – М.: ИНФРА–М, 1998. – 464 с.
19. Русак Н. А., Русак В. А. Основы финансового анализа. – Минск: ООО «Меркаванне», 2001. – 350 с.
20. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. – 6–е изд., перераб. и допол. – Минск: Новое знание, 2001. – 250 с.
21. Севрук М. Экономический анализ в условиях самостоятельности предприятия // Финансы, 1999, № 4. – 200 с.
22. Соболева Е. А. Финансово–экономический анализ деятельности туристской фирмы : Учебно–методическое пособие / Е. А. Соболева, И. И. Соболев. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 128 с.
23. Солонкина O. В. Психодиагностика в социально–культурном сервисе и туризме: Учеб. пособие / О. В. Солонкина, Д. М. Рамендик – М.: Академия, 2001. – 578 с.
24. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. – М., ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
25. Уткин Э. А. Основы мотивационного менеджмента [Текст] / Э. А. Уткин  – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем» ЭКМОС, 2000. – 337 с.
26. Хедервик К. Финансовый и экономический анализ деятельности предприятия / Под ред. Ю. М. Ворапаева. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 380 с.
27. Хелферт Э. Техника финансового анализа. / Перев. с англ. // Под ред. Л. П. Белых. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 420 с.
28. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра, 2002. – 320 с.

Додатки

Додаток №1

Баланс станом на 2008 рік

 

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
— залишкова вартість	010	660	548
— первісна вартість	011	891	891
— накопичена амортизація	012	( 231 )	( 343 )
Незавершене будівництво	020	0	0
Основні засоби:
— залишкова вартість	030	21432	24565
— первісна вартість	031	27456	31510
— знос	032	( 6024 )	( 6945 )
Довгострокові біологічні активи:
— справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
— первісна вартість	036	0	0
— накопичена амортизація	037	( 0 )	( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
— які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	19	19
— інші фінансові інвестиції	045	1568	1568
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055	0	0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056	0	0
Знос інвестиційної нерухомості	057	( 0 )	( 0 )
Відстрочені податкові активи	060	362	362
Гудвіл	065	387	342
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	205	224
Поточні біологічні активи	110	0	0
Незавершене виробництво	120	0	0
Готова продукція	130	0	0
Товари	140	86	0
Векселі одержані	150	1792	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
— чиста реалізаційна вартість	160	256	1272
— первісна вартість	161	256	1272
— резерв сумнівних боргів	162	( 0 )	( 0 )
Дебіторська заборгованість за рахунками:
— за бюджетом	170	0	9
— за виданими авансами	180	0	584
— з нарахованих доходів	190	0	0
— із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	72289	113577
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
— в національній валюті	230	96	133
— у т.ч. в касі	231	0	9
— в іноземній валюті	240	126	91
Інші оборотні активи	250	5	4
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	57	0
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275	0	0
Баланс	280	99340	143298

 

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	1633	1633
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	4512	4512
Резервний капітал	340	213	213
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-2405	5410
Неоплачений капітал	360	( 0 )	( 0 )
Вилучений капітал	370	( 0 )	( 0 )
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом I	380	3953	11768
Частка меншості	385	0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Сума страхових резервів	415	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	54358	5929
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460	0	0
Інші довгострокові зобов’язання	470	0	0
Усього за розділом III	480	54358	5929
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	12186	12186
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	11851	21430
Поточні зобов’язання за розрахунками:
— з одержаних авансів	540	0	12
— з бюджетом	550	185	108
— з позабюджетних платежів	560	0	0
— зі страхування	570	117	139
— з оплати праці	580	259	321
— з учасниками	590	32	32
— із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605	0	0
Інші поточні зобов’язання	610	16399	91373
Усього за розділом IV	620	41029	125601
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	99340	143298

Додаток №2

Звіт про фінансові результати за 2008 рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	19910	18115
Податок на додану вартість	015	3318	3019
Акцизний збір	020	( 0 )	( 0 )
	025	( 0 )	( 0 )
Інші вирахування з доходу	030	( 0 )	( 0 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	16592	15096
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	( 18290 )	( 14149 )
Валовий прибуток:
— прибуток	050	0	947
— збиток	055	( 1698 )	( 0 )
Інші операційні доходи	060	45743	2315
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	( 2360 )	( 1966 )
Витрати на збут	080	( 1254 )	( 1033 )
Інші операційні витрати	090	( 31647 )	( 1760 )
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	( 0 )	( 0 )
Фінансові результати від операційної діяльності:
— прибуток	100	8784	0
— збиток	105	( 0 )	( 1497 )
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	0	0
Інші доходи	130	2	1
Фінансові витрати	140	( 798 )	( 792 )
Втрати від участі в капіталі	150	( 0 )	( 0 )
Інші витрати	160	( 55 )	( 63 )
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
— прибуток	170	7933	0
— збиток	175	( 0 )	( 2351 )
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176	0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	( 0 )	( 0 )
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	( 118 )	( 14 )
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
— прибуток	190	7815	0
— збиток	195	( 0 )	( 2365 )
Надзвичайні:
— доходи	200	0	0
— витрати	205	( 0 )	( 0 )
Податки з надзвичайного прибутку	210	( 0 )	( 0 )
Частка меншості	215	0	0
Чистий:
— прибуток	220	7815	0
— збиток	225	( 0 )	( 2365 )
Забезпечення матеріального заохочення	226	0	0

Додаток №3.

Баланс станом на 2009 рік

 

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
— залишкова вартість	010	548	86
— первісна вартість	011	891	130
— накопичена амортизація	012	( 343 )	( 44 )
Незавершене будівництво	020	0	0
Основні засоби:
— залишкова вартість	030	24565	10327
— первісна вартість	031	31510	11017
— знос	032	( 6945 )	( 690 )
Довгострокові біологічні активи:
— справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
— первісна вартість	036	0	0
— накопичена амортизація	037	( 0 )	( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
— які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	19	19
— інші фінансові інвестиції	045	1568	1568
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055	0	0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056	0	0
Знос інвестиційної нерухомості	057	( 0 )	( 0 )
Відстрочені податкові активи	060	362	362
Гудвіл	065	342	297
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	224	0
Поточні біологічні активи	110	0	0
Незавершене виробництво	120	0	0
Готова продукція	130	0	0
Товари	140	0	0
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
— чиста реалізаційна вартість	160	1272	667
— первісна вартість	161	1272	667
— резерв сумнівних боргів	162	( 0 )	( 0 )
Дебіторська заборгованість за рахунками:
— за бюджетом	170	9	3
— за виданими авансами	180	584	466
— з нарахованих доходів	190	0	0
— із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	113577	93661
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
— в національній валюті	230	133	80
— у т.ч. в касі	231	9	0
— в іноземній валюті	240	91	95
Інші оборотні активи	250	4	36
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	0	2
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275	0	0
Баланс	280	143298	107669

 

 

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	1633	1633
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	4512	4512
Резервний капітал	340	213	213
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	5410	-10142
Неоплачений капітал	360	( 0 )	( 0 )
Вилучений капітал	370	( 0 )	( 0 )
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом I	380	11768	-3784
Частка меншості	385	0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Сума страхових резервів	415	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	5929	3114
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460	0	0
Інші довгострокові зобов’язання	470	0	0
Усього за розділом III	480	5929	3114
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	12186	12186
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	21430	53198
Поточні зобов’язання за розрахунками:
— з одержаних авансів	540	12	13
— з бюджетом	550	108	145
— з позабюджетних платежів	560	0	0
— зі страхування	570	139	0
— з оплати праці	580	321	4
— з учасниками	590	32	32
— із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605	0	0
Інші поточні зобов’язання	610	91373	42761
Усього за розділом IV	620	125601	108339
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	143298	107669

 

Додаток №4

Звіт про фінансові результати за 2009 рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	2	19910
Податок на додану вартість	015	0	3318
Акцизний збір	020	( 0 )	( 0 )
	025	( 0 )	( 0 )
Інші вирахування з доходу	030	( 0 )	( 0 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	2	16592
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	( 1 )	( 18290 )
Валовий прибуток:
— прибуток	050	1	0
— збиток	055	( 0 )	( 1698 )
Інші операційні доходи	060	5636	45743
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	( 8470 )	( 2360 )
Витрати на збут	080	( 5595 )	( 1254 )
Інші операційні витрати	090	( 3139 )	( 31647 )
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	( 0 )	( 0 )
Фінансові результати від операційної діяльності:
— прибуток	100	0	8784
— збиток	105	( 11567 )	( 0 )
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	0	0
Інші доходи	130	26826	2
Фінансові витрати	140	( 644 )	( 798 )
Втрати від участі в капіталі	150	( 0 )	( 0 )
Інші витрати	160	( 30149 )	( 55 )
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
— прибуток	170	0	7933
— збиток	175	( 15534 )	( 0 )
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176	0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	( 0 )	( 0 )
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	( 18 )	( 118 )
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
— прибуток	190	0	7815
— збиток	195	( 15552 )	( 0 )
Надзвичайні:
— доходи	200	0	0
— витрати	205	( 0 )	( 0 )
Податки з надзвичайного прибутку	210	( 0 )	( 0 )
Частка меншості	215	0	0
Чистий:
— прибуток	220	0	7815
— збиток	225	( 15552 )	( 0 )
Забезпечення матеріального заохочення	226	0	0

 

Додаток №5

Баланс станом на 2010 рік

 

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
— залишкова вартість	010	86	73
— первісна вартість	011	130	127
— накопичена амортизація	012	( 44 )	( 54 )
Незавершене будівництво	020	0	0
Основні засоби:
— залишкова вартість	030	10327	102
— первісна вартість	031	11017	102
— знос	032	( 690 )	( 0 )
Довгострокові біологічні активи:
— справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
— первісна вартість	036	0	0
— накопичена амортизація	037	( 0 )	( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
— які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	19	19
— інші фінансові інвестиції	045	1568	1568
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055	0	0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056	0	0
Знос інвестиційної нерухомості	057	( 0 )	( 0 )
Відстрочені податкові активи	060	362	0
Гудвіл	065	297	0
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	0	0
Поточні біологічні активи	110	0	0
Незавершене виробництво	120	0	0
Готова продукція	130	0	0
Товари	140	0	0
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
— чиста реалізаційна вартість	160	667	59
— первісна вартість	161	667	59
— резерв сумнівних боргів	162	( 0 )	( 0 )
Дебіторська заборгованість за рахунками:
— за бюджетом	170	3	4
— за виданими авансами	180	466	419
— з нарахованих доходів	190	0	0
— із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	93661	88494
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
— в національній валюті	230	80	72
— у т.ч. в касі	231	0	0
— в іноземній валюті	240	95	93
Інші оборотні активи	250	36	157
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	2	0
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275	0	0
Баланс	280	107669	91060

 

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	1633	1633
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	4512	0
Резервний капітал	340	213	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-10142	-15306
Неоплачений капітал	360	( 0 )	( 0 )
Вилучений капітал	370	( 0 )	( 0 )
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом I	380	-3784	-13673
Частка меншості	385	0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Сума страхових резервів	415	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	3114	0
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460	0	0
Інші довгострокові зобов’язання	470	0	0
Усього за розділом III	480	3114	0
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	12186	53240
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	53198	11822
Поточні зобов’язання за розрахунками:
— з одержаних авансів	540	13	5
— з бюджетом	550	145	63
— з позабюджетних платежів	560	0	0
— зі страхування	570	0	0
— з оплати праці	580	4	2
— з учасниками	590	32	0
— із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605	0	0
Інші поточні зобов’язання	610	42761	39601
Усього за розділом IV	620	108339	104733
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	107669	91060

Додаток № 6

Звіт про фінансові результати за 2010 рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	100	2
Податок на додану вартість	015	17	0
Акцизний збір	020	( 0 )	( 0 )
	025	( 0 )	( 0 )
Інші вирахування з доходу	030	( 0 )	( 0 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	83	2
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	( 75 )	( 1 )
Валовий прибуток:
— прибуток	050	8	1
— збиток	055	( 0 )	( 0 )
Інші операційні доходи	060	8878	5636
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	( 4027 )	( 8470 )
Витрати на збут	080	( 19 )	( 5595 )
Інші операційні витрати	090	( 9749 )	( 3139 )
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	( 0 )	( 0 )
Фінансові результати від операційної діяльності:
— прибуток	100	0	0
— збиток	105	( 4909 )	( 11567 )
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	0	0
Інші доходи	130	5458	26826
Фінансові витрати	140	( 127 )	( 644 )
Втрати від участі в капіталі	150	( 0 )	( 0 )
Інші витрати	160	( 10300 )	( 30149 )
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
— прибуток	170	0	0
— збиток	175	( 9878 )	( 15534 )
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176	0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	( 0 )	( 0 )
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	( 11 )	( 18 )
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
— прибуток	190	0	0
— збиток	195	( 9889 )	( 15552 )
Надзвичайні:
— доходи	200	0	0
— витрати	205	( 0 )	( 0 )
Податки з надзвичайного прибутку	210	( 0 )	( 0 )
Частка меншості	215	0	0
Чистий:
— прибуток	220	0	0
— збиток	225	( 9889 )	( 15552 )
Забезпечення матеріального заохочення	226	0	0