Вступ

Актуальність теми. Сучасне світове господарство представляє собою складну цілісну систему, формування якої стало об’єктивним наслідком процесів інтернаціоналізації виробництва та обміну. Результатом поглиблення інтернаціоналізації економічних процесів є розвиток міжнародної економічної інтеграції і процесів глобалізації.

На сучасному етапі світогосподарського розвитку економічні відносини країн стають все більш широкими і різноманітними. Для країн світу створюються сприятливі передумови підвищення ефективності функціонування національних економік за рахунок оптимального використання переваг міжнародного розподілу праці. Разом з тим, щоб уникнути негативних наслідків участі в процесах міжнародного співробітництва на всіх рівнях, необхідно мати чітке уявлення щодо особливостей зовнішньоекономічної діяльності країн з урахуванням впливу процесів інтернаціоналізації і глобалізації, розвитку міжнародного економічного співробітництва в рамках інтеграційних угруповань і т. п.

Дослідженню різних аспектів розвитку світової економіки і міжнародної економічної діяльності присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Андрійчука, В.Будкіна, П.Бурд’є, Дж. Данінга, Е.Дюркгейма, М.Кіндлебергера, В.Кравченко, АКредісова, П.Кругмана, В.Леонт’єва, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, Дж. Мілля, В.Новицького, А.Поручника, А.Румянцева, М.Румянцева, Г.Савіної, П.Самуельсона, П.Сорокіна, Г.Спенсера, А.Тойнбі, А.Філіпенка, Е.Хекшера, Г.Герніченка, О.Шниркова, М.Янковського та ін.

Разом з тим, в системі зовнішньоекономічних відносин недостатньо дослідженими залишаються питання розбудови організаційно-економічного механізму рівноправних взаємовідносин країн при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на всіх рівнях.

Метою роботи є дослідження розвитку зовнішньоекономічних відносин України в системі світового товарного ринку.

Завданнями роботи, виходячи з мети, ми поставили наступні:

— розглянути сутність, функції та формування світового товарного ринку;

— проаналізувати систему та структуру світового товарного ринку;

— роз’яснити процес глобалізації світового товарного ринку;

— здійснити аналіз основних позицій України на товарному ринку;

— провести аналіз місця України на світовому товарному ринку          ;

— розглянути динаміку експорту та імпорту України   ;

— виявити напрями та перспективи посилення позицій України на світовому товарному ринку.

Об’єктом роботи виступають зовнішньоторговельні відносини України.

Предметом роботи є розгляд України як суб’єкту світового товарного ринку.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу світового товарного ринку

1.1. Сутність, функції та формування світового товарного ринку

Світовий ринок як сукупність національних ринків поєднує всесвітні господарські зв’язки на основі міжнародного розподілу праці, спеціалізації, кооперації, інтеграції виробництва та збуту товарів і послуг.

До категорії світових належать товарні ринки, на яких велику частку становлять зовнішньоторговельні операції.

Світовий ринок являє собою розвинену сферу товарного обміну між країнами. Варто розрізняти національні ринки окремих держав і світовий ринок. Останній має ряд відмінних рис: на національному ринку рух товарів обумовлюється лише економічними факторами, тоді як на стан світового ринку істотний вплив здійснює зовнішньоекономічна політика різних держав. Крім того, асортимент товарів, що з’являються в міжнародній торгівлі, є досить обмеженим — деякі товари, вироблені в окремих країнах, взагалі не надходять до світового товарообігу .

Світовий ринок характеризується такими основними рисами:

—         він є категорією товарного виробництва, що в пошуках збуту своєї продукції вийшов за національні рамки;

—         він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, що перебувають під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту та пропозиції; він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробникові, у яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;

—         він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;

—         товар, що перебуває на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції, через які кожний із учасників може оцінити й адаптувати параметри свого виробництва;

—         виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світовий ринок впливає на виробництво, демонструючи — що, скільки й для кого потрібно виробити. У цьому розумінні світовий ринок виявляється первинним стосовно виробника і є центральною категорією теорії міжнародної економіки [19, c. 61-62].

У світовому господарстві формується не тільки світовий ринок товарів, але й світовий ринок послуг. Структура й напрямки торгівлі окремих країн складаються під впливом зміни конкурентоспроможності їх товарів на світовому ринку. Світовій торгівлі властиві нерівномірність зростання як торгівлі окремих країн, так і всього світового товарообігу. Останнім часом світовий ринок усе більше стає сферою панування транснаціональних корпорацій, хоча слід зазначити, що ступінь монополізації світового ринку менше, ніж національних ринків. Активізують свою діяльність на світовому ринку й держави, які проводять цілеспрямовану політику в сфері експортно-імпортних операцій. Особливістю сучасної ситуації є розвиток міжнародних форм регулювання світового ринку. Виникли як регіональні інтеграційні економічні організації (ЄС, МЕРКОСУР, СНД тощо), так і загальні торговельні організації (ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі), яку змінила СОТ — Світова організація торгівлі). Діяльність цих міжнародних організацій впливає на розвиток світової торгівлі.

Отже, ринок невід’ємна частина суспільного господарського відтворення — тісно взаємодіє з усіма його елементами: виробництвом, споживанням, розподілом. Ринок є сферою товарно-грошового обміну, розвитку торгівельних відносин між продавцем і покупцем. Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю певної країни. Щодо світового ринку, то його первісним елементом є внутрішній ринок, на якому здійснюються торгівельні операції з внутрішньої торгівлі.

Важливою складовою теоретичної сторони формування світового товарного ринка є кон’юнктура. Під кон’юнктурою товарного ринку слід розуміти тимчасову економічну ситуацію, що характеризується сукупністю ознак, що виражає стан ринка у певний момент часу. До цих ознак відносять:

—         зміни у внутрішній і зовнішній торгівлі;

—         динаміка виробництва і будівництва;

—         рух товарних запасів;

—         динаміка цін;

—         чисельність зайнятих і безробітних;

—         динаміка витрат виробництва;

—         грошові доходи населення і ін.

Очевидно, що в процесі глобалізації ринкова кон’юнктура знаходиться в безперервному процесі змін, який можливо схематично відобразити наступним чином (рис. 1) [14, c. 72-73].

Необхідно визначити велику роль транснаціональних корпорації у глобалізації товарних ринків. Згідно з останніми даними, у світі існує більш 65 000 ТНК, що постійно нарощують темпи розвитку та показники своєї діяльності. Позитивний вплив ТНК полягає в наступному: відкриття національних ринків та введення вільного режиму прямих іноземних інвестицій, посилення технологічного прогресу, нівеляція транспортних та комунікаційних витрат, підвищення ефективності національних виробництв, посилення конкурентної боротьби. Також слід зазначити той факт, що створення та функціонування ТНК визначає ряд чинників, сприяючих процесам глобалізації світових товарних ринків, а саме:

1. створення єдиного інформаційного простору, інформаційний розвиток економік країн
2. інтеграція ринків та систем їх управління
3. поширення передових технологій
4. створення нових інвестиційних технологій
5. створення нової нормативно-правової бази на міжнародному міждержавному рівні
6. переобладнання матеріально-технічної бази національних виробництв
7. гармонізований розвиток інфраструктури товарних ринків [17, c, 114].

1.2. Система та структура світового товарного ринку

Світовий ринок як сукупність національних ринків поєднує всесвітні господарські зв’язки на основі міжнародного розподілу праці, спеціалізації, кооперації, інтеграції виробництва та збуту товарів і послуг.

До категорії світових належать товарні ринки, на яких велику частку становлять зовнішньоторговельні операції.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах регіональному (географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному. Відповідно до регіональної структури світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань (рис. 2).

Розвиток світового ринку в умовах посилення інтеграційних процесів характеризується доволі високими темпами, що свідчить про поглиблення міжнародного розподілу праці, посилення взаємозалежності країн світу. Важливо відзначити, що зростання обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає зростання обсягів виробництва, незважаючи на кон’юнктурні коливання, що викликані економічною рецесією останнього десятиліття (табл. 1).

Тенденція випереджання зростання виробництва зростанням світової торгівлі зумовлена, в першу чергу, становленням та розвитком нових видів розподілу праці, які лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньофірмового обміну.

Ступінь відкритості національних економік, що постійно підвищується, стимулює розвиток країн світу, однак при цьому збільшується залежність економічного стану в окремій країні від розвитку світової економіки в цілому. Ці зміни найбільше значення мають для держав, які з причин, що історично склалися, були самодостатніми. Збільшення відкритості економік пояснюється не тільки поглибленою участю країн у міжнародному розподілі праці, але й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв’язків для розв’язання внутрішньоекономічних проблем [8, c. 63-64].

Суттєвим фактором ступеня участі країн в міжнародній торгівлі є рівень розвитку їх економік, внаслідок чого конкурентоздатність національних економік країн, що розвиваються, виявляється очевидно меншою в порівнянні з економіками розвинутих країн. За умов послаблення митних бар’єрів це призводить до нездатності виробників країн, що розвиваються, конкурувати з виробниками економічно розвинутих країн. У позиціях на світовому ринку серед найбільших учасників міжнародної торгівлі домінують регіональні об’єднання, до складу яких входять високорозвинуті країни. Так, на регіональні об’єднання припадає більша частина світового експорту, як це наведено в табл.2.

Таблиця 1. Участь окремих інтеграційних об’єднань у міжнародній торгівлі у 2006-2010рр., млрд. дол.

Назва об’єднання	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
					Млрд. дол.	%
European Union (25)
Загальний експорт	2437	2452	2618	3124	3714	40,6
Внутрішній експорт	1645	1650	1764	2125	2510	67,6
Експорт       за       межі об’єднання	792	802	854	999	1204	32,4
Загальний імпорт	2560	2526	2647	3179	3791	39,9
Внутрішній імпорт	1640	1645	1756	2115	2510	66,2
Імпорт за межі об’єднання	920	881	891	1064	1281	33,8
NAFTA (3)
Загальний експорт	1225	1148	1106	1163	1324	14,5
Внутрішній експорт	682	637	626	652	740	55,9
Експорт       за       межі об’єднання	543	510	480	511	584	44,1
Загальний імпорт	1679	1570	1591	1715	1997	21,0
Внутрішній імпорт	664	620	609	632	706	35,4
Імпорт за межі об’єднання	1014	950	982	1083	1291	64,6
ASEAH (10)
Загальний експорт	432	388	409	460	552	6,0
Внутрішній експорт	104	91	95	105	128	23,2
Експорт       за       межі об’єднання	328	297	313	355	424	76,8
Загальний імпорт	381	347	363	401	500	5,3
Внутрішній імпорт	89	78	86	94	115	23,0
Імпорт за межі об’єднання	291	269	277	306	385	77,0
MERCOSUR (4)
Загальний експорт	85	88	89	106	136	1,5
Внутрішній експорт	18	15	10	13	17	2,5
Експорт       за       межі об’єднання	67	73	79	93	118	87,5
Загальний імпорт	90	84	62	69	94	1,0
Внутрішній імпорт	18	16	11	13	18	19,1
Імпорт за межі об’єднання	72	68	52	55	76	80,9
Світова економіка в цілому
Експорт	6449	6183	6482	7551	9153	100,0
Імпорт	6715	6474	6724	7832	9495	100,0

 Провідним експортером та імпортером у світовій торгівлі комерційними послугами залишаються Сполучені Штати Америки, на долю яких припадає 15,2% та 12,4% відповідно експорту та імпорту послуг у світі (станом на 2010р.). У вартісній оцінці зазначені показники дорівнюють, відповідно, 319,3 млрд. дол. та 259,0 млрд. дол. Крім США, до провідних експортерів послуг належать Великобританія (8,1% світового експорту послуг або 169,2 дол. США).

В умовах глобалізації закріплюється положення провідних та периферійних держав світу. Головний виграш від глобалізації отримують високо розвинуті країни, в яких сконцентрована більша частина світового млрд. дол.), Німеччина (6,0% або 126,1 млрд. дол.), Франція (5,2% або 108,4 млрд. дол.), Японія (4,5% або 93,8 млрд. дол.)потенціалу та багатства. Саме ця група країн має найбільший вплив на структуру світового товарообігу, при цьому структурні зрушення, що відбуваються у товарній диверсифікації, свідчать на користь розвитку торгівлі послугами, розвиток яких визначає постіндустріальну стадію розвитку виробництва.

Зазначена п’ятірка країн є лідерами і серед імпортерів послуг у світовому господарстві (на їх долю припадає 39% загального імпорту послуг). Окремо варто відзначити Китай, який значно посилив свої позиції на світовому ринку на основі стрімкого розвитку національного виробництва, на його долю припадає 6,7% світового експорту та 6,1 % світового імпорту.

Загалом, можна відзначити, що географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впливом світогосподарського розподілу праці і розвитку науково-технічної революції, внаслідок чого країни та регіони світу збільшували свій експортний потенціал протягом останніх років [10, c. 57].

Ha внутрішньорегіональну торгівлю припадає значна частина зовнішньої торгівлі країн, що охоплені інтеграційною взаємодією. Наприклад, в ЄС внутрішній експорт між країнами цього інтеграційного об’єднання складає 67,6%, відповідно імпорт становить 66,2%. Для NAFTA експорт товарів становить між країнами об’єднання 55,9% від загального обсягу експорту зазначених країн. Однак ця залежність не спостерігається для інтеграційних об’єднань країн, що мають менший рівень розвитку. Між країнами ASEAN цей показник становить 23,2%, MERCOSUR — лише 12,5%. Тобто місце, що займають зазначені країни в системі міжнародного поділу праці, визначають характер зовнішньоекономічних зв’язків, які поки що більшою мірою зорієнтовані на країни з більш високим рівнем розвитку та які не входять до зазначених інтеграційних об’єднань.

1.3. Процес глобалізації світового товарного ринку

Прийнято ототожнювати світове господарство з світовою економікою, що являє собою систему національних економік країн, що історично сформувалася і поступово розвивається, механізм взаємодії яких визначається в системі міжнародних відносин їх типом, міжнародним розподілом праці, інтернаціоналізацією і інтеграцією. Невід’ємною частиною світової економіки є світовий товарний ринок. Функціонування світового ринка відбувається під впливом тих самим чинників, що ї забезпечують формування міжнародного економічного середовища взагалі: міжнародний поділ праці, кооперація, спеціалізація, інтеграція виробництва та збуту.

Світові ринки можна класифікувати за товарно-галузевою структурою на ринки сировини та напівфабрикатів, ринки готової продукції та ринок послуг. Залежно від економіко-географічних кордонів виділяють внутрішні, національні, міжнародні та світовий ринки. Також, можливо класифікувати ринки за отупінню монополізації — монополістичний ринок (або ринок одного продавця), олігополістичний ринок (де домінують два або декілька продавців) та атомістичний ринок (де присутня багата кількість постачальників).

Останнім часом система міжнародних відносин зазнала глибоких змін, новою істотною межею яких стала глобалізація. Існує багато різних визначень суті процесу глобалізації — як загальних, так і спеціалізованих (глобалізація економіки, глобалізація фінансів), і вузькоспеціалізованих (глобалізація товарних ринків, глобалізація ринків капіталу, глобалізація ринків страхових послуг і так далі). Насправді ця тема є дійсно актуальною та знаходиться у центрі уваги не тільки видатних наукових діячів.

На думку автора, найбільш повним тлумаченням терміну глобалізації є таке: під глобалізацією розуміють виникнення спільних або щонайменше схожих за змістом проблем для різних регіонів світу (наприклад, екологічних, продовольчих, демографічних, міграційних та ін..), а так само постійно зростаючу взаємну соціально-політичну залежність країн і формування обширних зон загальних інтересів [6, c. 54-55].

Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичної, соціальної та культурної інтеграції та уніфікації, наслідком якого є світовий розподіл праці, міграція капіталу та людських і виробничих ресурсів, стандартизація процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний, природно-історичний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства.

Треба визнати, що жодна дія або процес (економічний, соціальний, юридичній, політичній тощо) в нашому житті або в суспільстві чи економіці не існую відокремлено від інших, а також є об’єктом впливу багаточисельних факторів. Це ж стосується усіх процесів що відбуваються на товарних ринках окремих країн. Таким чином формується глобальний товарний ринок

Первісним елементом світового ринку є національний внутрішній ринок, що поєднує в собі внутрішню та зовнішню торгівлю окремої країни.

світовий товарний ринок можливо розуміти як сукупність світових ринків ресурсів, засобів виробництва та кінцевої продукції, чи як сукупність світових ринків окремих видів товару (ринок металургійної продукції, ринок товарів легкої промисловості, ринок харчових продуктів та ін.).

Треба розуміти, що на даному етапі розвитку міжнародних відносин дуже посилюються взаємозв’язок та взаємозалежність ринків окремих країн та процесів що на них відбуваються, тому ми повинні уважно враховувати наступне ствердження: зараз дуже важко вичленувати відособлені чинники впливу на процеси, що відбуваються на товарному ринку, бо на процесах в економіці можуть позначитись політичні чи культурні чинники, та навпаки — економічні явища можуть мати відчутний вплив на політику чи суспільство.

Таким чином, автор пропонує визначити глобалізацію товарних ринків як процес поглиблення взаємозв’ язку та взаємозалежності окремих товарних ринків (чи їх суб’єктів) окремих країн в області світових економічних відносин.

Для більш повного розуміння глобалізації товарних ринків слід визначити загальні особливості цього процесу:

1. глобалізація товарних ринків є логічний історичний процес, що знаходиться у постійному розвитку
2. цей процес є об’єктивним та не залежить від суб’єктивних бажань чи їх відсутності у суб’єктів товарних ринків брати у ньому участь
3. створюється ряд інституційних утворень — організацій, контролюючих і регламентуючих позначений процес
4. одним з головних наслідків цього процесу стає зменшення регулятивного впливу на суб’єктів товарного ринку на локальному рівні та трансформація ролі держави
5. тісна економічна взаємодія сприяє виникненню спільних тенденцій у розвитку окремих економік

Глобалізація товарних ринків також являє собою об’єднання історично ізольованих національних ринків до єдиного глобального ринку, якому властива орієнтація на стандартизовані продукти [13, c. 2].

Розділ 2. Аналіз основних позицій України на товарному ринку

2.1. Аналіз місця України на світовому товарному ринку

На сучасному етапі світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не становить органічної системи, а лише розвивається в напрямку цілісності, перебуває у фазі становлення. Це підтверджують такі процеси та явища, як незбалансованість протягом тривалого часу попиту і пропозиції у багатьох галузях послуг, значні відмінності в тарифах на однакові види послуг та ін. Найбільш динамічно сьогодні розвивається міжнародна торгівля управлінськими, правовими, бухгалтерськими, аудиторськими, інформаційними, кадровими, банківськими, страховими, дослідницькими, рекламними, посередницькими, сервісними та маркетинговими послугами .

На сьогодні Україна поступово активізує участь на світовому товарному ринку. Географія країн-партнерів поступово збільшується (аналіз зовнішньоекономічної діяльності України детально буде проведено нижче), разом з тим, структура експорту (табл.4) свідчить про незначну його диверсифікацію: частка металургійної, хімічної, нафтопереробної галузей і АПК становить 60%.

Узагальнена структура експортних поставок України наведена у табл. 2 Незважаючи на розвинуту в Україні промисловість, продукція останньої є конкурентоспроможною переважно на ринках СНД і ринках країн, що розвиваються.

З огляду на значну різнобічність українського експорту, доцільно визначити розбіжності між показниками зовнішньої торгівлі України та світовими, для чого розраховується індекс диверсифікації експорту [16, c. 49].

Таблиця 2. Динаміка товарної структури експорту України

Товарна група	Питома вага, % до загального обсягу
	2006	2007	2008	2009	2010
Недорогоцінні метали та вироби з них	30,6	39,68	36,83	39,94	40,97
Мінеральні продукти	10,76	12,5	15,16	13,23	13,73
Механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та його частини, пристрої для запису та відтворення зображення та звуку	10,54	9,79	10,08	9,28	8,29
Продукція хімічної та пов’язаної з нею галузей	9,09	7,78	8,42	8,51	8,72
Продукти рослинного походження	4,26	6,24	3,23	3,48	4,95
Транспортні засоби та шляхове обладнання	3,37	3,84	4,26	6,24	4,83
Текстиль та вироби з текстилю	3,78	3,65	3,32	2,7	2,67

В таблиці 3 наведені порівняльні дані світової та української торгівельної структури експорту.

Таблиця 3. Експорт продукції України за економічними союзами

Країни Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва	Австралія, Бруней, В’єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Гонконг, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея, Перу, Південна Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філліпіни, Чілі, Японія	Чорні та кольорові метали та вироби з них
Країни СНД	Азербайджан, Білорусія, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдавія, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан	Продукція машинобудування, чорні та кольорові метали та вироби з них, готові продукти харчування
Країни ЄС-15	Австрія, Греція, Бельгія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Великобританія, Фінляндія, Франція, Швеція	Чорні та кольорові метали та вироби з них, мінеральні продукти, продукти рослинного походження
Країни ОПЕК	Алжир, Венесуела, Габон, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія	Чорні та кольорові метали та вироби з них, продукти рослинного походження

Активізація зовнішньоторговельної політики України повинна спричинити зменшення індексу диверсифікації, що свідчитиме про наближення структури вітчизняного експорту до світової. Проведені розрахунки свідчать, що індекс диверсифікації для України в 2009 році становив 0,39 тоді, як у 2005 році — 0,47. Значне зменшення цього показника говорить про те, що структура експорту країни наближується до світової. Але, не зважаючи на це, частка експорту деяких груп товарів у світовому обсязі залишається більшою, ніж в обсязі експорту України. Особливо це стосується високотехнологічних товарів, частка яких повинна постійно збільшуватись, що забезпечить ефективність зовнішньої торгівлі України на світовому ринку [16, c. 50-51].

2.2. Динаміка експорту та імпорту України

Незважаючи на відносно розвинену промисловість, в Україні її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються. Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий товарний ринок.

Таблиця 4. Структура світового та українського експорту

	Світ		Україна
	Вартість, млрд.. дол. США	Питома вага, % до загального обсягу	Вартість, млрд.. дол. США	Питома вага, % до загального обсягу
Всього	8907	100,00	32,666	100,0
Сільськогосподарська продукція	783	8,79	3,47	10,62
Мінеральні продукти	1281	14,38	4,324	13,24
Недорогоцінні     метали     та вироби з них	266	2,99	13,048	39,94
Продукція                 хімічної промисловості	976	10,96	2,782	8,52
Машини,     устаткування    та механізми	2268	25,46	3,031	9,28
Засоби наземного, повітряного та водного транспорту	1206	13,54	2,035	6,23
Текстиль та текстильні вироби	453	5,09	0,883	2,70-
Інші товари	1674	18,79	3,093	9,47

Також в Україні наявний потужний технологічний потенціал військовоопромислового комплексу та розвинений науковий потенціал, однак коштів на його ефективний розвиток, на впровадження наукових розробок не виділяється. За економічним і науковим потенціалом Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, а за ефективністю використання замикає першу сотню країн.

У січні–серпні 2011р. експорт товарів становив 43977,2 млн.дол. США, імпорт – 52082,3 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2010р. експорт збільшився на 39,4%, імпорт – на 44,6%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 8105,1 млн.дол. (за січень–серпень 2010р. також від’ємне – 4467,1 млн.дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 217 країн світу.

До країн СНД було експортовано 38,1% усіх товарів, до країн ЄС – 28% (у січні–серпні 2010р. – відповідно 36% та 24,7%).

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (29,2% експортних та 36,7% імпортних поставок).

Збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Польщі – на 83,2%, Китаю – на 61,7%, Російської Федерації – на 57%, Індії — на 48%, Італії – на 45,8%, Туреччини – на 34,3%, Білорусі – на 13%.

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з січнем–серпнем 2010р. збільшилася частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки, руд, шлаків і золи, залізничних локомотивів, жирів та олій тваринного або рослинного походження, виробів з чорних металів, продуктів неорганічної хімії, добрив. Натомість зменшилася частка чорних металів, механічних машин, електричних машин, зернових культур.

Із країн СНД імпортовано 45,9% усіх товарів, із країн ЄС – 30,6% (у січні–серпні 2010р. – відповідно 43,8% та 31,4%).

Збільшилися проти січня–липня 2010р. обсяги імпортних поставок від головних торговельних партнерів: Білорусі (на 71,9%), США (на 63,5%), Німеччини (на 55,4%), Італії (на 46,7%), Російської Федерації (на 45,8%), Китаю (на 41,7%), Польщі (на 18,9%).

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилася частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки, механічних машин, засобів наземного транспорту, крім залізничного, електричних машин. Зменшилася частка пластмас, полімерних матеріалів, фармацевтичної продукції, паперу та картону, руд, шлаків і золи.

За 2007 — 2010 роки відбувається поступове зростання та зниження обсягів експорту-імпорту продукції, але від’ємне сальдо торгівельного балансу залишається незмінним. Для подальшого аналізу зовнішньоторгівельного балансу країни необхідно визначити ключові експортоорієнтовані галузі виробництва. Враховуючи, що за однаковими галузями виробництва ведеться двохстороння (зустрічна) торгівля продукцією з низьким ступенем диференціації, подальшого аналізу потребує структура внутрішньогалузевої торгівлі.

Структура експорту продукції України за січень-жовтень наведено на рис. 4 (за даними Державного комітету статистики України [9]).

Виходячи з аналізу структури експорту продукції України за 2010 рік встановлено, що найбільшу питому вагу в експорті продукції України займають: недорогоцінні метали та вироби з них (37%), мінеральні продукти (14%) та механічне обладнання (12%).

Якщо порівняти структуру експорту та імпорту продукції, слід відзначити однорідність експортованої та імпортованої продукції за галузевою структурою. Так відбувається зустрічна торгівля (експорт та імпорт) значними обсягами продукції: мінеральні продукти (експорт — 14%, імпорт — 45%), недорогоцінні метали та вироби з них (експорт -37%, імпорт — 9%), продукція хімічної та пов’язаної з нею галузей промисловості (експорт -7%, імпорт — 14%), транспортні засоби та шляхове обладнання (експорт — 7%, імпорт — 7%) та механічне обладнання (експорт — 12%, імпорт -17%).

Наявність зустрічної торгівлі між однаковими галузями промисловості свідчить про високий експортний потенціал країни та потребує подальшого дослідження.

Розділ 3. Напрями та перспективи посилення позицій України на світовому товарному ринку

3.1. Зовнішньоторговельні відносини України під впливом інтеграції

Обсяг експорту товарів та послуг України за 2008 р. становив 78696,7 млн дол. США, імпорту — 92181,2 млн дол. Порівняно з 2007 р. експорт збільшився на 34,9%, а імпорт — на 40,5%. Продовжувалась тенденція збереження від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу країни в обсязі 13484,5 млн дол. (за 2007 р. — 7263,6 млн дол.) [7].

За 2009 р. було експортовано з України товарів та послуг на суму 49223,7 млн дол. США, імпортовано в Україну — 50604,4 млн дол. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу країни становило 1380,7 млн дол.

У зовнішній торгівлі товарами спостерігалось від’ємне сальдо обсягом 5732,7 млн дол. (обсяг експорту — 39702,9 млн. дол. США, імпорту — 45435,6 млн дол.), а послугами — позитивне сальдо 4352 млн дол. (обсяг експорту послуг становив 9520,8 млн дол. США, імпорту — 5168,8 млн дол.).

Обсяг експорту товарів та послуг України за І півріччя 2010 р. становив 28355,9 млн дол. США, імпорту — 27955,4 млн дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт збільшився на 30,9%, а імпорт — на 26,3%. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 400,5 млн дол. (за І півріччя 2009 р. від’ємне — 479,1 млн дол.).

У І півріччі 2010 р. експорт товарів становив 23098,2 млн дол. США, імпорт — 25613,1 млн дол. Порівняно з І півріччям 2009 р. експорт збільшився на 33,5%, імпорт — на 29,6%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 2514,9 млн дол. (за І півріччя 2009 р. також негативне — 2466,4 млн дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами з 205 країн світу.

До країн СНД було експортовано 35% усіх товарів, до країн ЄС — 24,8% (у I півріччі 2009 р. — відповідно 33,7% та 22,7%). Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (24,8% експортних і 36,7% імпортних поставок).

Збільшився експорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Італії — у 2,2 раза, Російської Федерації — на 65,4%, Польщі — на 61, Туреччини — на 56,1, Білорусі — на 46,8, Німеччини — на 40,3,  Індії — на 23,4%.

Порівняно з І півріччям 2009 р. збільшився експорт залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання -у 3 рази, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки — у 2,2 раза, руд, шлаків та золи — на 98,4%, продуктів неорганічної хімії — на 68,3, чорних металів — на 55,6, жирів та олії тваринного або рослинного походження — на 38,4, деревини та виробів із деревини — на 34,3, механічних машин — на 27,1, електричних машин — на 21,6%. Натомість зменшився експорт зернових культур — на 30,9%, виробів із чорних металів – на 12,8%.

Із країн СНД імпортовано 43,9% усіх товарів, із країн ЄС -31,7% (у I півріччі 2009 р. — відповідно 43,6% та 33,5%).

Збільшились проти І півріччя 2009 р. обсяги імпортних поставок із Російської Федерації (у 2,2 раза), Китаю (на 68,1%), Білорусі (на 39,2%), Італії (на 21,6%), США (на 15,3%), Польщі (на 11,9%), Німеччини (на 11,7%).

У загальному обсязі імпорту товарів збільшився імпорт руд, шлаків та золи — на 85,3%, електричних машин — на 73,5, чорних металів — на 68,2, полімерних матеріалів, пластмаси — на 39,3, наземних транспортних засобів, крім залізничних, — на 35,9, паперу та картону — на 29, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки — на 26, фармацевтичної продукції на -15,4, механічних машин — на 10,3%.

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі послугами України у І півріччі 2010 р. становив 5257,7 млн дол. США і збільшився порівняно з І півріччям 2009 р. на 20,5%, обсяг імпорту становив 2342,3 млн дол. і стосовно відповідного періоду минулого року склав 98,5%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 2915,4 млн. дол. (у І півріччі 2009 р. — 1987,3 млн дол.).

Зовнішньоторговельні операції послугами Україна здійснювала з партнерами з 208 країн світу.

До країн СНД експорт послуг становив 50,6% від загального обсягу експорту, до країн ЄС — 25,8% (у І півріччі 2009 р. — відповідно 36,9% та 33%).

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (47,3% від загального обсягу експорту та 13,8% імпорту послуг).

Серед найбільших торгових партнерів у І півріччі 2010 р. експорт послуг значно збільшився до Російської Федерації — на 73,5%, Китаю — на 59,9, Панами — на 56,2, Білорусі — на 51,5, Франції — на 28,7 та Сполучених Штатів Америки — на 12,1%. При цьому зменшилися обсяги експорту послуг до Латвії — на 42,6%, Азербайджану — на 38,3, Швеції — на 34,9, Канади — на 33,6, Віргінських Островів (Британських) — на 26,7, Казахстану — на 24,6, Молдови — на 19, Німеччини — на 18,1, Нідерландів — на 17,4, Сполученого Королівства — на 7,2 та Кіпру — на 4,9% [6].

Основу структури зовнішньої торгівлі послугами України, як і раніше, складають транспортні послуги, різні ділові, професійні та технічні, фінансові та державні послуги, які не віднесені до інших категорій.

Порівняно з І півріччям 2009 р. збільшилися обсяги експорту трубопровідного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг.

Одночасно зменшилися обсяги послуг з ремонту, повітряного та морського транспорту, будівельних послуг, послуг зв’язку та фінансових послуг.

Із країн СНД отримано 16,4% усіх послуг, із країн ЄС — 53,2% (у І півріччі 2009 р. — відповідно 14,9% та 60%).

Імпорт послуг незначно зменшився порівняно з відповідним періодом минулого року. При цьому найбільше скоротилися обсяги з Чеської Республіки — на 58,6%, Казахстану — на 56, Австрії — на 53,2, Німеччини — на 28,4, Швейцарії — на 19, Сполученого Королівства — на 15,2 та Кіпру — на 5,3%.

Одночасно збільшилися обсяги послуг, одержаних з Португалії, — у 6,9 раза, Віргінських Островів (Британських) — у 3,6 раза, Єгипту — на 68,5%, Білорусі — на 44,4, Швеції — на 33,7, Російської Федерації — на 10, та Сполучених Штатів Америки — на 9,1%.

Порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися обсяги імпорту фінансових, різних ділових, професійних і технічних, страхових послуг, послуг зв’язку та будівельних послуг.

При цьому збільшилися обсяги отриманих державних послуг, повітряного транспорту, інших ділових, роялті та ліцензійних послуг, залізничного транспорту та послуг з подорожей.

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції з товарами та послугами підприємства м. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Одеської, Запорізької, Луганської та Київської областей [6, c. 136].

З метою досягнення повномасштабної інтеграції в європейські ринки Україна прагне стати повноправним членом такого могутнього політичного та економічного угруповання, як Європейський Союз, що надасть ряд економічних переваг, серед яких покращання інвестиційної привабливості країни, розширення ринків збуту та ін. Створено систему взаємодії та співпраці, яка знайшла своє відображення в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

Проте на сьогодні зазначена система спрацьовує ще не повною мірою. Певне, але незначне збільшення квот і тільки по окремих групах товарів — підтверджує протекціоністські засади зовнішньоторговельної політики ЄС стосовно до України.

Завданням принципової ваги щодо цього є відпрацювання спільних заходів щодо синхронізації та забезпечення взаємності у відкритті ринків ЄС та України.

3.2. Шляхи покращення зовнішньоторговельного балансу держави

У контексті пом’якшення торговельного дисбалансу та недопущення антидемпінгових заходів необхідно вивчити можливості надання індивідуального режиму стосовно окремих виробників.

Активізуючи зусилля на розвиток відносин з ЄС, Україна більш зважено ставиться до даного питання, розглядаючи відповідність тих чи інших кроків у напрямку ЄС національним інтересам держави та її реальним довгостроковим перспективам як основний чинник розвитку стосунків.

Отже, важливим зовнішнім фактором, що має значний вплив на економіку України, є відсутність значних зрушень на краще у торговельно-економічних відносинах з головним торговельним партнером — Російською Федерацією. Серед найважливіших негативних зовнішніх факторів, що впливають на економіку України, може бути зменшення поставок енергоносіїв з Російської Федерації і початок експлуатації нею нових трубопроводів, що обминають Україну. Оскільки Україна переважну частину російських енергоносіїв отримує як плату за транзит, це загрожує як втратою значної частини плати за транзит, так і суттєвим зменшенням надходження російських енергоносіїв. Одним із заходів, який дозволив би уникнути загрозливого дефіциту енергоносіїв, має бути забезпечення диверсифікації джерел постачання енергоносіїв (укладання відповідних договорів з Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном). Для кардинального вирішення питання диверсифікації поставок енергоносіїв необхідно, насамперед, прискорити добудову нафтотерміналу та нафтопроводу Одеса-Броди.

Як і раніше, значний вплив на економіку України має запровадження Росією цілої низки протекціоністських заходів: сезонне ввізне мито на цукор білий, патоку крохмальну, експортне мито на нафту та сирі нафтопродукти та обмеження на експорт дизпалива і мазуту [7, c. 211].

Економіки держав-учасниць СНД на сьогодні є і в найближчій перспективі будуть взаємно доповнювати одна одну, а продукція і послуги, які виробляються ними, як правило, не тільки не конкурували між собою, а були просто необхідними для нормального функціонування економік інших держав СНД.

Разом з тим необхідно розуміти, що існуюча дотепер взаємозалежність не є сталою назавжди.

Так протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі товарами та послугами зазнає суттєвих змін. Відбулося збільшення частки зовнішньоторговельного обігу з іншими країнами світу.

Взаємна зацікавленість зберігати присутність на ринках партнерів по СНД є важливою передумовою розвитку економічної складової Співдружності Незалежних Держав, поступового переходу до зони вільної торгівлі в рамках СНД. Разом з тим країни Європейського Союзу є найбільшими, після Росії, торговельними партнерами України і цей факт не можна не брати до уваги.

Міжгалузевий характер зовнішньої торгівлі властивий наступним товарним групам: продуктам рослинного походження, мінеральним продуктам, недорогоцінним металам та виробам з них, жирам та оліям тваринного або рослинного походження, полімерними матеріалами.

Зовнішня торгівля України значною мірою формується на основі внутрішньогалузевої торгівлі, що обумовлюється конкурентоспроможністю вітчизняної продукції за  окремими галузями та впливом інтеграційних процесів. Отримані розрахунки засвідчили наявність високого рівня внутрішньогалузевої торгівлі наступними продуктами: готовими харчовими продуктами, продукцією хімічної промисловості, транспортними засобами та механічним обладнанням. Міжгалузевий характер зовнішньої торгівлі притаманний наступним товарним групам: продуктам рослинного походження,          мінеральним        продуктам, недорогоцінним металам та виробам з них, жирам та оліям тваринного або рослинного походження, полімерними матеріалами.

За умови інтеграції України до ЄС або ЕЕП високий рівень внутрішньогалузевої торгівлі свідчить по конкурентоспроможність окремих галузей вітчизняної промисловості та вразливість галузей промисловості, що мають міжгалузевий характер.

Для покращення сальдо зовнішньої торгівлі необхідно розробити заходи з збільшення обсягів експорту продукції, що мають високий рівень внутрішньогалузевої торгівлі, впроваджувати політику імпортозаміщення тощо [16, c. 52-53].

Висновки

Підводячи підсумок вказаному вище, можна зазначити, що глобалізація товарних ринків — це посилення впливу на окремі товарні ринки транснаціональних корпорації за рахунок об’єктивних факторів впливу ТНК на систему міжнародних економічних відносин.

Також треба зазначити, що на процес глобалізації ринків товарів мають вплив міжнародні організації, як універсальні, так і регіональні: Світова Організація Торгівлі, ООН, ЮНКТАД, Європейська конференція міністрів транспорту, Чорноморське економічне співробітництво та інші. Формування крупних центрів міжнародної торгівлі, як правило, відбувається під впливом фізико-географічних районів. На основі цього автор підкреслює виняткову важливість впливу таких міжнародних економічних організацій як, наприклад, ЧЕС та ін., бо їх безпосередньою метою є створення нового типу економічних відносин, покращення економічного та інтеграційного процесів, торгівельних відносин тощо.

Серед загальних поточних особливостей, що є результатом процесу глобалізації світових товарних ринків, можна виділити наступні:

1. фактично основну долю переваг отримують країни з вищим рівнем розвитку економіки
2. посилюється потенційна регіональна чи глобальна нестабільність, що визначається взаємозалежністю національних товарних ринків
3. велика вірогідність того, що контроль над товарними ринками окремих країн може перейти до найбільш розвинених держав або окремих глобальних корпорацій
4. посилення конкурентної боротьби, що може негативно позначитись на розвитку окремих країн

Отже, потрібно визнати, що в теперішній час процес глобалізації має великий вплив на систему міжнародних економічних відносин взагалі, та на формування світового ринку зокрема. Цей процес характеризується системної інтеграцією світових ринків та регіональних економік, наслідком чого стає прискорений економічний зріст, прискорене впровадження сучасних технологій та методів менеджменту. Також, важливо приділяти увагу розглянутим особливостям цього процесу.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про необхідність прийняття комплексу заходів економічного характеру, щодо державної підтримки українського експорту, найбільш ефективними з них є наступні:

—         фінансова державна підтримка вітчизняних експортерів;

—         удосконалення механізму державної підтримки українського експорту;

—         посилення впливу податкової системи України;

—         економічна перебудова та вдосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності українських виробників;

—         зменшення втручання держави у ЗЕД підприємств;

—         створення бази комерційних заявок та пропозицій вітчизняних підприємств;

—         створення на кожному виробництві науково-дослідної групи, яка б не лише розробляла нові технології, а й впроваджували у життя наукові розробки і пропозиції, зберігаючи авторське право;

—         створення Центру, що забезпечував би доступ українських експортерів на зовнішні ринки (антидемпінгові процедури, юридичні та консультативні функції, кредитування та страхування експорту).

Отже, для посилення ролі України в світовій торгівлі найактуальнішим є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавної розрахункової системи. Без налагодження такого типу зв’язків Україна може втратити зовнішні ринки країн СНД, Балтії та Східної Європи, які є для неї основними. Проводити ж експансію вітчизняних товарів на ринки інших країн досить важко через низьку конкурентоспроможність українських товарів та насиченість міжнародних ринків.

Список використаної літератури

1. Багрова І. Міжнародна економічна діяльність України [] : Навчальний посібник / Інна Багрова, Оксана Гетьман, Валерій Власюк,, 2004. — 381 с.
2. Білик Ю.Д. Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство. / Ю.Д. Білик — К.: Урожай, 2004. — 288с.
3. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: підручник / Л.М.Горбач, О.В. Плотніков — К.: Кондор, 2005 — С. 55-62.
4. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник.-К.:Кондор,2005.-266с.
5. Дьяченко О.В. Організація статистичних спостережень у сфері зовнішньої торгівлі товарами в Україні // Статистика України. — 2006. — № 3. —  С. 4-8
6. Кухарська Н. О. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник / Н. О. Кухарська, С. К. Харічков, 2007. — 455 с.
7. Липов В.В. Міжнародна економіка: світова економіка та міжнародні економічні відносини. Модуль ІІ. Міжнародні ринки та форми міжнародної економічної взаємодії. Навчально-практичний посібник.-К.: “Видавничий дім “Професіонал”, 2008.
8. Макогон Ю.В. Глобализация и Украина в мировой экономике / Макогон Ю.В., Орехова Т.В.. — Донецк: ДонНУ, – 2004. – 478 с.
9. Макогон Ю.В., Ляшенко В.І., Кравченко В.О. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони: Підручник. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – 541 с.
10. Мочерний С.В., Ларіна Я. С. , Фомішин С.В. Світове господарство в умовах глобалізації: Монографія.-К.: Ніка-Центр, 2006.-200с.
11. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. – К.: КНЕУ, 2003. – 948с.
12. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. / В.Є. Новицький — К.: КНЕУ, 2003. — 948с.
13. Офіційний сайт Світової організації торгівлі: http://www.wto.org
14. Павловський М. Україна — СОТ : велика торгівля у бідній країні/ М. Павловський // Товариш. — 2003. — № 6. — С. 1-2
15. Пузанов І.І. Теоретичні моделі формування умов сучасної зовнішньої торгівлі / І.І. Пузанов // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 55. Частина ІІ. — К.: Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. — 298с.
16. Соколов В. Тенденции развития мировой товарной торговли в 1990 -2008 гг. // Мировая экономика и международные отношения. — 2011. — № 2. — С. 36-47
17. Ткачук О.В. Товарна диференціація торгівлі України з Європейським Союзом // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 7. — С. 48-55
18. Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації: матеріали VІІІ міжнародної конференції : збірник наукових статей / М-во освіти і науки України. КНТУ. Каф. економ. теорії і права. Вип.7, 2008. — 385 с.
19. Черевань, Володимир Петрович. Міжнародна економічна діяльність: Навч. посібник для студ. вузів / Володимир Черевань, Анатолій Рум’янцев, Лариса Романенко,, 2003. — 278 с.
20. Юрченко К. Загальні принципи регулювання міжнародної торгівлі в рамках світової організації торгівлі та підвищення загального економічного розвитку країн, що розвиваються // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 61-63

Додатки

Додаток 1. Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2011 рік

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД	Експорт			Імпорт
	тис.дол. США	у % до січня-серпня 2010р.	у % до загального обсягу	тис.дол. США	у % до січня-серпня 2010р.	у % до загального обсягу
Усього	43977156,7	139,4	100,0	52082292,8	144,6	100,0
I. Живi тварини; продукти тваринного походження	604256,1	122,1	1,4	617302,9	82,3	1,2
01 живi тварини	4290,8	450,1	0,0	51184,5	121,2	0,1
02 м’ясо та їстівні субпродукти	128341,9	192,1	0,3	172888,4	60,2	0,3
03 риба i ракоподібні	14352,3	88,7	0,0	302440,9	89,6	0,6
04 молоко та молочнi продукти, яйця птиці; натуральний мед	453653,6	111,8	1,0	84015,9	110,5	0,2
05 інші продукти тваринного походження	3617,5	72,7	0,0	6773,1	91,9	0,0
II. Продукти рослинного походження	2882106,1	134,9	6,6	1232520,9	119,9	2,4
06 живі дерева та інші рослини	860,7	61,6	0,0	71131,8	161,8	0,1
07 овочі	79236,7	126,8	0,2	107406,2	104,2	0,2
08 їстівні плоди та горіхи	110173,4	95,6	0,3	409103,5	92,0	0,8
09 кава, чай	8504,6	155,9	0,0	184196,3	136,6	0,4
10 зерновi культури	1849908,3	129,4	4,2	175783,9	150,3	0,3
11 продукцiя борошномельно-круп’яної промисловості	74979,7	147,0	0,2	35013,4	235,1	0,1
12 насiння і плоди олійних рослин	756277,9	161,2	1,7	226168,8	157,3	0,4
13 шелак природний	558,4	62,6	0,0	23082,7	92,2	0,0
14 рослинні матеріали для виготовлення	1606,5	104,8	0,0	634,4	144,0	0,0
III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження	2300284,1	144,8	5,2	305276,3	128,4	0,6
IV. Готові харчовi продукти	1820173,8	121,4	4,1	1897221,7	124,4	3,6
16 продукти з м’яса, риби	30065,0	95,3	0,1	71221,2	139,4	0,1
17 цукор і кондитерські вироби з цукру	152006,1	117,2	0,3	195593,3	107,3	0,4
18 какао та продукти з нього	375163,4	121,5	0,9	287550,1	128,5	0,6
19 готові продукти із зерна	204505,7	136,1	0,5	104768,4	150,7	0,2
20 продукти переробки овочів	148021,3	131,3	0,3	176684,0	141,7	0,3
21 різні харчовi продукти	101431,0	135,3	0,2	372305,3	133,8	0,7
22 алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет	242139,2	85,7	0,6	238242,2	157,4	0,5
23 залишки і вiдходи харчової промисловості	424519,6	152,5	1,0	149295,0	115,9	0,3
24 тютюн і промислові замінники тютюну	142322,5	109,1	0,3	301562,3	95,6	0,6
V. Мінеральнi продукти	6566845,5	156,1	14,9	19359098,5	153,7	37,2
25 сiль; сірка; землі та каміння	390743,4	129,0	0,9	292262,3	111,7	0,6
26 руди, шлак і зола	2526009,8	158,2	5,7	668323,4	78,7	1,3
27 палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки	3650092,4	158,3	8,3	18398512,8	160,2	35,3
з них:
кам’яне вугілля	532541,4	157,5	1,2	1720828,8	166,9	3,3
нафта сира (включаючи газовий конденсат)	–	–	–	2984634,1	108,8	5,7
газ природний	–	–	–	9254319,9	171,6	17,8
VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi	3356191,1	162,1	7,6	5106987,3	129,6	9,8
28 продукти неорганiчної хімії	1099840,7	158,8	2,5	187633,4	107,5	0,4
29 органiчнi хiмiчнi сполуки	479060,9	210,6	1,1	587136,9	153,6	1,1
30 фармацевтична продукція	119376,5	103,9	0,3	1691727,3	119,7	3,2
31 добрива	1053284,2	188,3	2,4	560322,8	194,1	1,1
32 екстракти дубильні	247191,9	152,1	0,6	303999,9	129,1	0,6
33 ефiрнi олії	111922,2	113,8	0,3	512568,5	110,8	1,0
34 мило, поверхнево-активні органічні речовини	73218,3	114,3	0,2	281811,0	116,2	0,5
35 бiлковi речовини	42819,3	134,3	0,1	98008,9	119,1	0,2
36 порох і вибуховi речовини	6392,5	105,6	0,0	10719,7	109,0	0,0
37 фотографічні або кiнематографічні товари	394,6	39,5	0,0	28323,8	109,0	0,1
38 різноманітна хімічна продукція	122690,0	109,4	0,3	844735,1	135,8	1,6
VII. Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них	609683,8	154,4	1,4	2979968,1	133,9	5,7
39 пластмаси, полімерні матеріали	496324,0	172,5	1,1	2295833,7	129,7	4,4
40 каучук, гума	113359,8	105,7	0,3	684134,4	150,5	1,3
VIII. Шкури необроблені, шкіра вичищена	113424,9	99,8	0,3	127624,2	115,8	0,2
41 шкури	75195,0	91,1	0,2	63331,6	143,4	0,1
42 вироби із шкіри	31381,2	124,8	0,1	58250,4	93,7	0,1
43 натуральне та штучне хутро	6848,6	114,2	0,0	6042,2	156,7	0,0
IX. Деревина і вироби з деревини	724966,8	139,5	1,6	252364,4	125,7	0,5
44 деревина і вироби з деревини	724609,0	139,5	1,6	239938,4	125,8	0,5
45 корок та вироби з нього	131,7	379,8	0,0	9170,5	154,8	0,0
46 вироби із соломи	226,1	154,2	0,0	3255,5	80,6	0,0
X. Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів	727259,1	121,3	1,7	1205240,2	116,7	2,3
47 маса з деревини	350,9	58,8	0,0	94195,3	139,5	0,2
48 папiр та картон	652462,4	124,9	1,5	1039446,0	115,5	2,0
49 друкована продукція	74445,8	97,2	0,2	71598,8	110,1	0,1
ХI. Текстильні матеріали та текстильні вироби	585290,5	123,9	1,3	1305550,5	109,6	2,5
50 шовк	51,1	98,7	0,0	1440,6	102,2	0,0
51 вовна	3774,2	89,4	0,0	50432,5	122,1	0,1
52 бавовна	3099,1	69,4	0,0	136146,5	131,9	0,3
53 іншi текстильнi волокна	684,1	61,7	0,0	11401,1	142,3	0,0
54 нитки синтетичні або штучні	4895,0	132,8	0,0	106063,5	104,4	0,2
55 синтетичні або штучні штапельнi волокна	6614,5	149,6	0,0	185142,1	129,2	0,4
56 вата	20512,0	90,7	0,0	110128,7	139,8	0,2
57 килими	9342,4	146,1	0,0	24828,5	154,3	0,0
58 спецiальнi тканини	2659,0	135,8	0,0	42172,9	97,3	0,1
59 текстильнi матеріали	18063,5	142,2	0,0	76639,1	117,5	0,1
60 трикотажні полотна	6117,3	148,0	0,0	62403,7	123,7	0,1
61 одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні	110041,9	140,7	0,3	185598,0	79,6	0,4
62 одяг та додаткові речі до одягу, текстильні	331731,7	122,2	0,8	173041,2	91,5	0,3
63 іншi готовi текстильні вироби	67704,7	118,6	0,2	140112,3	121,0	0,3
XII. Взуття, головнi убори, парасольки	144664,8	129,6	0,3	266429,3	81,6	0,5
64 взуття	139609,9	129,6	0,3	250371,3	80,0	0,5
65 головнi убори	2770,1	117,7	0,0	4951,0	136,1	0,0
66 парасольки	2058,7	152,2	0,0	5784,7	141,0	0,0
67 обробленi пір’я та пух	226,1	110,8	0,0	5322,3	86,7	0,0
XIII. Вироби з каменю, гiпсу, цементу	364899,2	146,8	0,8	730929,2	138,3	1,4
68 вироби з каменю, гiпсу, цементу	91896,9	144,7	0,2	217233,0	140,3	0,4
69 керамiчнi вироби	161853,1	138,6	0,4	250604,5	123,6	0,5
70 скло та вироби із скла	111149,1	163,0	0,3	263091,7	153,9	0,5
XIV. 71. Перли природні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння	66213,6	147,9	0,2	393601,2	259,7	0,8
XV. Недорогоцінні метали та вироби з них	14933667,3	134,5	34,0	3667667,9	149,8	7,0
72 чорнi метали	12455667,9	131,8	28,3	1795985,0	153,7	3,4
73 вироби з чорних металів	1922527,3	163,8	4,4	749729,9	149,0	1,4
74 мiдь i вироби з неї	193142,6	103,8	0,4	142825,4	157,1	0,3
75 нiкель i вироби з нього	11996,4	93,3	0,0	180480,4	171,2	0,3
76 алюмiнiй i вироби з нього	129652,0	110,7	0,3	311068,9	139,0	0,6
78 свинець і вироби з нього	10094,2	92,7	0,0	41465,4	184,6	0,1
79 цинк i вироби з нього	7074,4	5157,8	0,0	33098,1	109,4	0,1
80 олово і вироби з нього	551,5	938,0	0,0	8991,4	295,5	0,0
81 іншi недорогоцінні метали	89760,8	153,9	0,2	77660,2	158,5	0,1
82 інструменти, ножовi вироби	27683,0	118,7	0,1	157642,6	129,6	0,3
83 іншi вироби з недорогоцінних металiв	85517,2	119,4	0,2	168720,6	128,6	0,3
XVI. Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання	4239947,6	122,8	9,6	7621765,3	165,5	14,6
84 реактори ядерні, котли, машини	2263258,0	115,0	5,1	4332230,3	166,8	8,3
85 електричнi машини	1976689,5	133,3	4,5	3289535,1	163,7	6,3
XVII. Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби	3184766,8	166,1	7,2	3755222,6	180,4	7,2
86 залізничні локомотиви	2484443,1	175,6	5,6	298996,5	197,5	0,6
87 засоби наземного транспорту крiм залізничного	436255,8	139,4	1,0	3353874,6	177,0	6,4
88 літальні апарати	202342,1	396,4	0,5	39983,3	221,9	0,1
89 судна	61725,8	44,5	0,1	62368,1	363,6	0,1
XVIII. Прилади та апарати оптичнi, фотографічні	184964,8	124,2	0,4	561455,3	115,3	1,1
90 прилади та апарати оптичнi, фотографічні	182849,9	124,1	0,4	544768,3	115,7	1,0
91 годинники	1625,3	168,8	0,0	10011,1	100,1	0,0
92 музичні інструменти	489,6	77,5	0,0	6675,9	109,2	0,0
ХX. Рiзнi промислові товари	333856,5	137,7	0,8	502744,8	124,5	1,0
94 меблi	264696,7	150,4	0,6	282110,3	128,9	0,5
95 іграшки	66238,2	103,9	0,2	128190,5	114,1	0,2
96 рiзнi готовi вироби	2921,6	108,0	0,0	92444,0	127,0	0,2
XXІ. 97 Твори мистецтва	186,1	114,1	0,0	4130,5	391,5	0,0
Товари, придбані в портах	11987,5	91,7	0,0	165618,2	142,3	0,3
Різне	221520,6	136,2	0,5	23573,6	100,9	0,0