Вступ

1. Поняття компетенції нотаріальних органів

2. Умови і порядок видачі свідоцтва про право власності за життя подружжя

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Нотаріат в Україні – це система органів та посадових осіб, на які покладено обов’язки засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і робити інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної сили.

Відповідно до ст. 16 Закону нотаріуси можуть об’єднуватись у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Ці об’єднання репрезентують інтереси нотаріусів у державних та інших органах, захищають їхні соціальні та професійні інтереси, здійснюють видавничу та методичну діяльність, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до статутів. Саме на зазначених принципах утворено Українську нотаріальну палату, що діє як добровільна громадська організація нотаріусів.

Українська нотаріальна палата має статут, затверджений установчою конференцією нотаріусів 22 квітня 1993 р. зі змінами та доповненнями, затвердженими третьою конференцією Української нотаріальної палати 9 серпня 1997 р. Основна мета Української нотаріальної палати полягає в об’єднанні на професійній основі нотаріусів з метою захисту їхніх законних професійних і соціальних інтересів.

1. Поняття компетенції нотаріальних органів

Компетенція нотаріальних органів — це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач [5, с. 68]. Наприклад, до компетенції нотаріальних органів входить посвідчення угод, а також входять всі дії, які повинен здійснити нотаріус для посвідчення цих угод:

— витребування документів;

— перевірка законності угоди;

— перевірка дієздатності осіб та їх дійсного волевиявлення;

— вчинення самої нотаріальної дії, але тільки після того, як всі підготовчі дії виконані [5, с. 69].

Таким чином, в поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, державному праві та інших галузях права повноваження розглядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, що виконує управлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції передбачені для них законодавством.

У зв'язку з цим повноваження є правом та одночасно обов'язком відповідного суб'єкту діяти в певній ситуації таким чином, як передбачено законом чи іншим правовим актом. Повноваження передбачає його належне виконання згідно із принципом законності.

Тому для визначення компетенції конкретного нотаріального органу ще недостатньо знати коло питань, які віднесені до повноважень нотаріальних органів взагалі. В зв'язку з цим ми можемо поділити компетенцію на два види: предметну та територіальну.

Предметна компетенція — це розмежування нотаріальних дій між різними нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих дій [5, с. 70]. Наприклад, свідоцтво про право на спадщину видає тільки державний нотаріус.

З поняттям територіальної компетенції пов'язано розмежування кола дій між нотаріальними конторами з урахуванням території її діяльності.

За загальним правилом ст. 41 Закону — нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом чи посадовою особою, в будь-якій державній нотаріальній конторі чи виконкомі на всій території України. Але Законом передбачені й певні винятки, які передбачають певні обмеження, а саме:

— ст. 9, 36, 55 — посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна — провадиться за місцем знаходження вказаного майна;

— ст. 60, 65 — заходи до охорони спадкового майна вживаються державними нотаріальними конторами за місцем знаходження цього майна;

— ст. 66 — свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем останнього місця проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження його майна або основної частини;

— ст.ст.70 — 73 — свідоцтво про право власності у разі розподілу спільного майна подружжя, придбання з прилюдних торгів — жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна видається нотаріусом за місцем його знаходження, а також в разі накладання заборони відчуження нерухомого майна;

— ст. 85 — прийняття нотаріусом в депозит грошових і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання;

— ст. 93 — прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення несплати чеків здійснюється нотаріусом за місцем знаходження платника;

— ст. 103 — якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору [3].

Крім територіальних обмежень, правовий статус нотаріуса та посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не дозволяє вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її-) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними (ст. 9 Закону) [3, с. 71-72].

Але в разі необхідності вчинити нотаріальну дію відносно себе особі, яка займає посаду нотаріуса у невеликому містечку, де немає інших державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, що ускладнює його правове положення, то в цьому випадку нотаріальне провадження має вчиняти уповноважена на вчинення нотаріальних дій посадова особа виконавчого комітету.

Відповідно до ст. 34 Закону у державних нотаріальних конторах та поза вказаними приміщеннями вчиняються такі нотаріальні дії:

1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та інші);

2) засвідчується вірність копій документів та виписок з них;

3) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

4) засвідчується справжність підпису на документах;

5) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

6) посвідчується факт, що громадянин є живим;

7) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

8) посвідчується час пред'явлення документа;

9) передаються заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам та видаються свідоцтва про передачу такої заяви;

10) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;

11) приймаються в депозит грошові суми та цінні папери;

12) вчиняються морські протести;

13) видаються свідоцтва про право на спадщину;

14) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

15) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;

16) вчиняються виконавчі написи (на документах, що встановлюють заборгованість);

17) вчиняються протести векселів;

18) пред'являються чеки до платежу і посвідчуються несплати чеків;

19) вживаються заходи до охорони спадкового майна;

20) накладаються заборони відчуження нерухомого майна;

21) приймаються документи на зберігання [5, с. 74].

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення і інших нотаріальних дій. Так, згідно листа Міністерства юстиції України від 29.03.94 року «Про порядок чинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України» у деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення нотаріальних дій, невідомих українському законодавству про нотаріат. До таких дій відноситься розкривання та оголошення заповіту. Але незрозумілим є питання, чому не передбачена в Україні така нотаріальна дія як оголошення заповіту? Це досить важливе питання має зайняти окреме місце в нотаріальній практиці. Так, від змісту заповіту залежить можливість визначення спадкоємців, а також місцезнаходження спадкового майна. Отже, крім урочистого значення це провадження має досить значний правовий вплив на інші нотаріальні провадження. З цим інститутом необхідно пов'язувати й інше провадження щодо встановлення кола спадкоємців за заповітом. В проекті нового Цивільного кодексу передбачається право громадян на посвідчення секретного змісту заповіту, яке взагалі неможливо буде здійснити без провадження по розкриванню та оголошенню заповіту.

Не може бути складовою частиною ні провадження по видачі свідоцтва про право на спадщину, ні провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна

— видача із спадкового майна грошових сум на покриття витрат, пов'язаних із смертю, похованням спадкодавця та інших. Такі дії мають являти собою самостійний нотаріальні провадження, оскільки вимагають певної процедури їх вчинення. Але з урахуванням їх однотипної матеріальної та процесуальної природи, та однорідності правовідносин, з яких вони випливають, кола заінтересованих осіб, а також логічного взаємозв'язку (законодавчого поки не передбачено) з метою економії часу, процесуальних засобів та сприяння у найефективнішому їх вчиненні доцільно об'єднувати їх в один нотаріальний процес, при цьому враховуючи процесуальну процедуру вчинення кожного окремого провадження і умови їх сумісного здійснення [5, с. 75].

В державних нотаріальних архівах видаються дублікати і засвідчується вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів (ст. 35 Закону) [5, с. 75].

2. Умови і порядок видачі свідоцтва про право власності за життя подружжя

Спільним для подружжя є майно, нажите разом за час перебування в зареєстрованих шлюбних відносинах. Подружжя може мати як спільне майно, так і роздільне.

До майна, що перебуває у власності кожного подружжя окремо, належить таке майно:

— що належало кожному з них до одруження;

— одержане під час шлюбу як дарунок;

— одержане під час шлюбу в порядку успадкування [2, с. 211].

У визначеному ст. 34 і 36 Закону переліку нотаріальних дій, що вчиняються державними і приватними нотаріусами, є така дія, як ви дача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Таке свідоцтво видається, коли обидва із подружжя живі або в разі смерті одного із подружжя. У разі смерті обох із подружжя нотаріус не має права видавати такі свідоцтва. Питання про статус майна в цьому разі має право вирішувати лише суд. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному з них чи кожному окремо свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, набутому ними під час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання. Свідоцтво на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку ви дається за місцем його знаходження. Свідоцтво видається тільки на майно, яке є спільною власністю подружжя і наявне на день видачі цього документа. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні може видаватись як на підставі спільної письмової заяви подружжя, так і за письмовою заявою одного з них у випадку смерті іншого [2, с. 212].

Спільна заява подружжя про видачу свідоцтва підтверджує відсутність спору. При цьому нотаріус встановлює такі факти:

— наявність шлюбних відносин;

— право власності на майно, що підлягає державній реєстрації;

— факт придбання майна під час шлюбу [2, с. 212].

На підтвердження зазначених фактів нотаріусу подаються доку менти про шлюбні відносини, у тому числі такі, що були згодом розірвані; це можуть бути свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітки в паспорті про реєстрацію шлюбу та ін. На примірнику свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, що залишається у справах нотаріуса, робиться відмітка про документ, його номер, дату видачі та установу, яка його видала. Факт права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, перевіряється за правовстановлюючими документами. При цьому особливу увагу слід приділяти даті та підставі їх видачі. Виходячи з цього робиться висновок, чи є майно об’єктом сумісної власності подружжя. При видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус витребує довідку-характеристику з БТІ. Нотаріус не має права видавати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі заборони відчуження нерухомого майна, тому він витребує також довідку про відсутність заборони відчуження майна чи його арешту [2, с. 213].

Свідоцтво на підставі спільної письмової заяви подружжя може бути видане з визначенням рівних чи нерівних часток залежно від волевиявлення подружжя. При зверненні за одержанням свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя мається на меті визначення частки пережилого подружжя та виявлення обсягу спадкового майна. Таке свідоцтво видається за місцем відкриття спадщини [2, с. 213].

При видачі свідоцтва про право власності у випадку смерті одного з подружжя перевіряються такі факти:

— реєстрація (розірвання) шлюбу;

— придбання майна за час перебування у шлюбі;

— право власності на майно, що підлягає державній реєстрації;

— смерть одного з подружжя;

— за наявності неповнолітніх спадкоємців померлого подружжя — згода органів опіки і піклування [2, с. 214].

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно до ст. 71 Закону про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя необхідно повідомити всіх спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя може бути видане тільки на половину спільного майна подружжя. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя є водночас документом, що визначає частку у спільному майні, і правовстановлюючим документом [2, с. 214].

Висновки

Компетенція нотаріальних органів — це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач.

В поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, державному праві та інших галузях права повноваження розглядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, що виконує управлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції передбачені для них законодавством.

У зв'язку з цим повноваження є правом та одночасно обов'язком відповідного суб'єкту діяти в певній ситуації таким чином, як передбачено законом чи іншим правовим актом.

У визначеному ст. 34 і 36 Закону переліку нотаріальних дій, що вчиняються державними і приватними нотаріусами, є така дія, як ви дача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Таке свідоцтво видається, коли обидва із подружжя живі або в разі смерті одного із подружжя. У разі смерті обох із подружжя нотаріус не має права видавати такі свідоцтва. Питання про статус майна в цьому разі має право вирішувати лише суд. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному з них чи кожному окремо свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, набутому ними під час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання. Свідоцтво на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку ви дається за місцем його знаходження. Свідоцтво видається тільки на майно, яке є спільною власністю подружжя і наявне на день видачі цього документа.

Список використаних джерел

1. Васильєв, С. В. Цивільний процес: Навчальний посібник. — Харків: Одіссей, 2007. — 480 с.
2. Нотаріат в Україні: навчальний посібник /Віктор Бесчастний, Олександр Філонов, Владислав Субботін та ін.; за ред.: В. М. Бесчастного. — К.: Знання, 2008. — 494, с.
3. Нотаріат в Україні: Нормативна база / Укл. О. М. Роїна. — 4-те вид., змінене та доп. — К. : КНТ, 2006. — 495, с.
4. Про нотаріат: Збірник законів. — Харків: ПП "ІГВІНІ", 2006. — 287 с.
5. Сміян Л. С. Нотаріат в Україні: Навч. посіб. — К.: КНТ, 2007. — 677 с.