Акімов В. В. Актуальні завдання Державної контрольно-ревізійної служби: практика і проблеми // Право і Безпека. – 2010. — №2.

У даній статті автором розглянуті питання проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій, виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних посадових та матеріально відповідальних осіб. Наведено приклади практичної діяльності контрольно-ревізійних підрозділів. Автором запропоновано зміни до чинного законодавства.

Так, зокрема. автор вказує, що реалізацію головного завдання ДКРСУ вищий законодавчий орган держави визначав шляхом проведення державного фінансового аудиту та інспектування розмежувавши завдання цих різновидів контролю.

Також автор наголошує, що доречним було б згадати, що в часи, які сьогодні справедливо визначають як часи тоталітарного режиму, фахівець із судової бухгалтерії В. Б. Любкін щодо ревізії і її завдань відзначав: «щодо сутності роботи ревізора, усе-таки слід мати на увазі, що характер його діяльності не передбачає обов’язкового встановлення наявності злочину в установі, що ревізується».

Продовжуючи думку про некоректність вищезгаданого визначення про забезпечення виявлення наявних фактів порушень, автор вказує, що слід пригадати висновок Т. М. Арзуманяна і В. Г. Ганасевича, які наголошували, що навіть тоді коли слідчий має фактичні підстави призначати ревізію, то вона є свідченням «можливості виявлення фактів зловживання в діяльності певної організації (чи заперечення відомих фактів)».

На мою думку, доцільним і таким, що відповідає положенням Конституції України, чинному законодавству і практичній діяльності органів ДКРСУ, виключення з п. 4 ст. 2 вимог «повинна забезпечити», «встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб» і викласти п. 4 ст. 2 у такій редакції:

Інспектування здійснюється у формі ревізії і полягає у фактичній перевірці фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ. Результати викладаються в акті.

Я погоджуюся з автором, що така редакція, відповідає демократичним засадам, задекларованим Конституцією України, та головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби України.

 

Акімов В. В. Контрольно-ревізійна служба в системі державного регулювання економіки: функціональні аспекти. — Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць. – 2009. — №1

Автор вважає за необхідне, з метою вдосконалення контрольно-ревізійного процесу, зосередити увагу на вирішенні таких завдань:

—         проведення аналізу чинного законодавства щодо функціонування всіх підрозділів контрольно-ревізійної служби;

—         доведення єдності і нерозривності економічної, юридичної та управлінської складової контрольно-ревізійного процесу;

—         обґрунтування та внесення змін та доповнень до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

У статті автором розглянуто організаційну структуру та функції контрольно-ревізійних управлінь та підрозділів. Наведено факти їх практичної діяльності щодо боротьби з різними проявами порушення фінансової дисципліни. Проаналізовано повноваження підрозділів КРУ, відмічено їхнє безпідставне звуження. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Статтею 9 розмежовано, на думку автора, невдало функції контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, обласних, містах Києві і Севастополі з функціями структурних підрозділів КРП, виключивши з функцій останніх організацію роботи, узагальнення та повідомлення про наслідки державного фінансового контролю органів законодавчої та виконавчої влади у випадках, передбачених законодавством, узагальнення, поширення досвіду і розробки пропозиції щодо проведення та вдосконалення державного фінансового контролю.

На погляд автора, це дещо звужує повноваження КРП і не відповідає завданням їх діяльності та і самому поняттю «функції» її ознакам та властивостям.

Тому автор зазначає, що звідси функції державного управління мають такі ознаки: зовнішній прояв властивостей держави; здійснюються від імені держави відповідними органами; мають державно-владний, організуючий характер.

Підсумовуючи статтю автор вказує, що виходячи з вищевикладеного, було б доцільним ст. 9 розширити функціональними обов’язками КРП, визначеними пп. 1 і 7 ст. 8 вилучивши з них функції, притаманні тільки ГоловКРУ управлінь в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі і викласти її в такій редакції: Стаття 9 «Функції контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах «. «Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах виконують функції, визначені статтею 8 цього Закону за винятком організації контрольно-ревізійних підрозділів та здійснення методологічного керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів».

На мою думку, запропоновані зміни до вищезгаданого закону нададуть змогу більш ефективно виконувати свої функціональні обов’язки всім підрозділам ДКРС, стати надійною складовою в системі державного управління економікою.

 

Холозян Ю.С., Ковальчук Г.С. Напрями підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійної служби України // Економічний простір. – 2009. — №23/1. —  с. 255-261

У статті розглянуто сутність і значення Державного фінансового контролю. Визначено місце і роль Державної контрольно-ревізійної служби в системі фінансового контролю та окреслено заходи по підвищенню її ефективності.

Автор розкриває основні функції органів Державної контрольно-ревізійної служби полягають в організації робіт по здійсненню ревізій та перевірок, узагальненню їх результатів, а також в організації заходів щодо усунення та попередження фінансових порушень. Це стосується зокрема:

—         витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів державних цільових фондів;

—         збереження державного майна в бюджетних установах;

—         цільового використання і своєчасності повернення валютних кредитів, бюджетних та позабюджетних позичок, наданих під гарантію уряду;

—         достовірності бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах;

—         поповнення дохідної частини бюджетів і державних цільових фондів; дотримання державної фінансової дисципліни підприємницькими структурами усіх форм власності.

Автор пропонує застосувати наступні заходи для підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи:

1. Розробити стратегічні завдання діяльності Державної контрольно-ревізійної служби. Основні зусилля апарату повинні бути спрямовані на вирішення стратегічних завдань національної економіки. В залежності від реальної ситуації, що сформувалася в країні стосовно збереження державної власності, використання бюджетних коштів, суспільних соціальних нормативів та стратегічних напрямів розвитку національної економіки, повинні визначатися стратегія та технологія здійснення контрольно-ревізійних операцій.
2. Визначити своєчасність проведення ревізій і перевірок. Кількість ревізій стосовно виробничо-господарських об’єктів, установ, згідно з законодавством, носить в Україні плановий, регламентований характер.

Однак, на мою думку, в реальній практиці можуть відбуватися процеси, які не відповідають запланованим заходам і потребують більш швидкого вирішення. В цих випадках керівництво структурних підрозділів контрольно-ревізійних управлінь повинно приймати гнучкі рішення щодо здійснення ревізій і перевірок на закріплених за ними об’єктах. Крім того, основою для здійснення контрольно-ревізійних операцій є звернення слідчих органів, органів виконавчої влади тощо.

3. Орієнтуватися на результати діяльності Державної контрольно-ревізійної служби. Основним джерелом підвищення ефективності діяльності Контрольно-ревізійної служби є більш повне використання інформації про результати ревізій і перевірок, доведення їх до органів виконавчої і законодавчої влади.

Я вважаю, що це повинно проявлятися у злагодженій діяльності її з Міністерством фінансів, податковою адміністрацією, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки України, виконавчими та законодавчими органами влади.

Отже, я погоджуюся з автором, що для виконання зазначеного завдання необхідно забезпечити: а) чітку координацію в часі діяльності Головного контрольно-ревізійного управляння з роботою Кабінету Міністрів України,  спрямованою на аналіз і переоцінку окремих сфер і питань соціальної  та економічної діяльності в системі державного управління;

б)       дієву взаємодію органів Державної контрольно-ревізійної служби з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронними органами;

в)       широке застосування профілактичних заходів для попередження грубих фінансових правопорушень.

 

Гупаловська М. Б. Функціонування державної контрольно-ревізійної служби України: практика та перспективи удосконалення діяльності // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія: Економіка. – 2009. — №2. — с. 49-55

У статті автором розглянуто історичні аспекти становлення та розвитку Державної контрольно — ревізійної служби України, обґрунтовано її роль в системі державного контролю. Проведено аналіз практичної діяльності ДКРС та виявлено проблемні аспекти. Сформульовано окремі напрямки удосконалення діяльності ДКРС України з врахуванням сучасних реалій та вимог ЄС.

На початку статті автор вказує, що сучасний вектор розвитку України, спрямований на підвищення ролі держави у системі управління бюджетним процесом, посилення боротьби з правопорушеннями у бюджетній сфері.

Автор вказує, що головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Проте, на наш погляд, таке призначення ДКРС реалізується не повною мірою, оскільки аналіз негативних моментів при використанні бюджетних коштів є більш ефективним для прийняття правильних управлінських рішень. Тому вважаємо, що основний вектор у діяльності ДКРС доцільно було б змістити на превентивний характер.

Проведений автором аналіз результатів діяльності ДКРС України дає можливість зробити висновки про те, що першочерговим завданням для Служби є контроль за законним, цільовим та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів, збереженням державного та комунального майна. Контрольними заходами охоплені особливо важливі для суспільства і економіки держави сфери: оборона і безпека, боротьба з надзвичайними ситуаціями, охорона здоров’я, освіта та наука, захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, житлово-комунальне господарство, паливно-енергетичний комплекс, вугільна галузь, транспорт і зв’язок, сільське господарство, земельні відносини тощо.

Вважаємо, що у роботі органів ДКРС України досить мало уваги приділяється аналітичній роботі. Ця робота потрібна для виявлення факторів, що призводять до порушення фінансової і бюджетної дисципліни, злочинів та внесення пропозицій стосовно змін у чинному законодавстві з метою усунення негативних явищ.

Ще одним недоліком у роботі органів ДКРС України не достатній рівень наукового, інформаційно — технічного та кадрового забезпечення в частині впровадження в практику сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду, розроблення та реалізації новітніх інформаційно — програмних проектів, задоволення потреб у підготовці кадрів та підвищенні їх кваліфікації.

Таким чином, автор у контексті зазначених вище проблем перспективними напрямками удосконалення діяльності органів ДКРС України вважає наступні:

—         адаптація правового поля до норм і правил ЄС;

—         скасування існуючих обмежень при здійсненні інспектування та забезпечення раптовості його проведення;

—         розробка єдиних стандартів централізованого внутрішнього аудиту та широке його запровадження у практику роботи органів ДКРС України;

—         чітке розмежування інспектування від централізованого внутрішнього аудиту шляхом реорганізації галузевих структурних підрозділів;

—         зміна пріоритетів — від інспектування із застосуванням санкцій до внутрішнього контролю, спрямованого на запобігання порушенням;

—         удосконалення єдиної інформаційно-аналітичної системи ДКРС, що забезпечить інформаційне та аналітичне супроводження контрольно-ревізійної роботи на всіх стадіях її здійснення та ефективне використання всіх інформаційних ресурсів Служби;

—         забезпечення високого рівня підготовки та перепідготовки кадрів;

—         оптимізація фінансових витрат на забезпечення функціонування ДКРС шляхом підвищення ефективності використання наявних можливостей.

Підводячи підсумки, автор зазначає, що робота органів Державної контрольно-ревізійної служби України є достатньо ефективною, однак існує ряд проблемі лише комплексна реалізація запропонованих заходів дасть можливість їй зайняти достойне місце у європейській системі державного фінансового контролю.

Разом з тим, на мою думку, можливо належною увагою не обійшли всі проблемні аспекти та перспективи удосконалення діяльності органів ДКРС України, але це буде предметом наших наступних наукових пошуків.

 

Дрозд І. М., Гунько М. В. Шляхи підвищення результативності роботи контрольно-ревізійної служби України // Наука й економіка, 2010 р., № 2 (18). – с. 30-35

В статті обґрунтовано необхідність зміни пріоритетів державного контролю та розглядаються напрями реформування Державної контрольно-ревізійної служби України.

Автор наголошує, що основними напрямами діяльності ДКРСУ в умовах реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю є гармонізація внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, централізованого внутрішнього аудиту та інспектування. Необхідність збереження за контрольно-ревізійною службою цих трьох напрямів діяльності підтверджено європейськими експертами в ході реалізації проекту допомоги Європейського союзу ,,Twinning».

Автор звертає увагу, що також здійснюються заходи щодо попередження порушень у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. З огляду на динаміку й обсяги порушень потрібно ретельно досліджувати документацію суб’єкта стосовно закупівель. Відповідно до діючого законодавства органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль державних закупівель у ході контрольних заходів на певних об’єктах, що унеможливлює попередження зловживань і порушень у цій сфері. Тому процедури закупівель слід перевіряти ще на стадії проведення, доки не витрачено державні кошти.

Загалом автор зазначає, що кількість порушень, пов’язаних із використанням бюджетних коштів, значно зросла, що ще раз доводить необхідність реформування державної контрольно-ревізійної служби.

Крім того, автор акцентує увагу, на тому що одним з напрямів реформування Державної контрольно-ревізійної служби є її перетворення у Службу фінансового контролю України. У складі цієї служби планується створити Державне агентство централізованого аудиту, Державну фінансову інспекцію, Департамент фінансових розслідувань і Департамент гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Ці заходи спрямовані на розподіл обов’язків між окремими структурними підрозділами з метою підвищення результативності їх роботи.

На мою думку, з метою підвищення результативності державного контролю необхідно посилити відповідальність розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за їх законне, цільове, ефективне використання, а також виконання вимог органів контрольно-ревізійної служби стосовно відшкодування виявлених збитків.

Також я погоджуюся з автором більше уваги слід приділяти не наступному контролю, а поточному та попередньому, оскільки вони дають змогу попередити порушення в сфері використання бюджетних коштів.