Вступ

Сьогодні здобуття вищої освіти за кордоном зайняло конкурентні позиції щодо навчання на території України. Особливий інтерес до неї виявляють українські студенти. Вибір закордонного вищого навчального закладу — це дуже кропіткий процес, що досить важко здолати самостійно.

Вища школа розвинутих країн світу нагромадила значний позитивний досвід, його творче вивчення й узагальнення, критичний аналіз у сучасних умовах могли б безумовно, сприяти подальшому зростанню ефективності підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства України.

Постановка проблеми. Ідеї міжнародного досвіду здобуття молоддю вищої освіти відображені в державних законодавчих та нормативних документах кінця ХХ — початку ХХІ ст.: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту»; Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття); положення Кабінету Міністрів України «Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», зразковий Статут вищого навчального закладу тощо. Зазначені в документах проблеми освіти стають предметом дискусії на наукових конференціях, у студентських аудиторіях. Змістовий аспект технології системи вищої освіти зарубіжних країн розкривають на сторінках газет, журналів, навчальних посібників науковці А. Алексюк, М. Головатий, М.Дробноход, М. Євтух, К. Корсак, В. Кремень, О. Мороз, В. Яблонський та інші.

1. Історія формування системи освіти в Австрії

Початок державної освіти в Австрії припадає на еру освіченого абсолютизму другої половини вісімнадцятого століття. Державні школи були запроваджені під час правління Марії Терезії у ході реформи освіти 1774 року. Тоді було видано указ, який узаконював шестирічну обов’язкову освіту).

Базис для сучасної системи освіти було закладено в другій половині дев’ятнадцятого століття в епоху лібералізму. Конституційний Акт 1867 року постановив, що наука та освіта виводяться з-під керівництва церкви. Наступного року було узаконено державне керівництво школами. Церква залишила за собою право навчати релігії та управляти духовною школою. Професія вчителя була відкрита для кожного, незалежно від релігійних переконань.

Система вищої освіти Австрії ділиться на три сектори: університети та університети мистецтв, коледжі, в яких навчають викладачів і соціальних працівників, вищі школи

Всі університети в Австрії державні. Вони знаходяться у веденні федерального Міністерства науки та транспорту. Викладачі та співробітники університетів є державними службовцями.

Всі основні університети фінансуються з федерального бюджету (виняток становить університет в Кремсі, що фінансується державою лише частково). Відповідно, навчання для австрійських громадян є безкоштовним.

Відповідно до дослідження німецького журналу «Шпігель», австрійські вузи займають стійке положення в середині списку європейських університетів. За підсумками опитування, проведеного журналом, до рейтингу кращих університетів континенту потрапили чотири факультети трьох австрійських університетів — у Відні, Зальцбурзі та Граці.

У Зальцбурзі краще вивчати право, у Відні — економіку, в Граці — технічні науки. У вузах Австрії навчаються близько 210 тис. студентів, заняття для яких ведуть 18000 викладачів.

Майже половина всіх студентів (96 тис. чол.) навчається в університеті Відня. Віденський технологічний університет і університет економіки — це ще по 22 тис. студентів.

Великим числом студентів можуть також похвалитися Університет ім. Карла-Франца в Граці (Karl-Franzens-Universitaet Graz, 32,5 тис. студентів) та Університет Зальцбурга (Universitaet Salzburg, 14,6 тис. студентів). Інші вузи набагато менше.

Відень є воістину студентським містом — тут зосереджено більшість австрійських та іноземних студентів. Тільки в одному Віденському університеті, найбільшому в країні, навчається близько 80 тис. студентів. Мало хто знає, але цей університет є найстарішим з нині існуючих в країнах німецькомовного регіону. Він був заснований герцогом Рудольфом IV в 1365 році. Вражають і дати заснування університетів в містах Грац (рік заснування — 1585), Зальцбург (1622), Інсбрук (1669).

У XIX ст. з’явилося багато австрійських спеціалізованих вузів. Це технічні університети у Відні та Граці, гірничий університет в Леобені, університет культури землекористування, ветеринарний і економічний університети у Відні.

До цієї ж групи вузів належать засновані в 60-70-х роках університет в Лінці і педагогічний університет в Клагенфурті.

До системи освіти Австрії входять також шість художніх вузів, особливе місце Дунайський університет післядипломної освіти в Кремсі. У ньому підвищують кваліфікацію фахівці в галузі європейського права, міжнародних відносин у Європі, mass media, економіки, управління, екології та медицини. Відкритий лише в 1994 році, цей університет проводить серйозні прикладні наукові дослідження. Що стосується двох інших секторів, то вони менш цікаві для іноземних студентів.

Академії є професійні навчальні заклади з трирічним терміном навчання: педагогічні академії (Paedagogische Akademien), що готують вчителів початкових шкіл, академії з підготовки соціальних працівників, медико-технічні академії, що випускають медичні кадри середньої ланки і технічних асистентів.

Fachhochschulen — це наймолодший сектор австрійської вищої школи, що сформувався лише на початку 90-х. Він орієнтований на 8-семестрові програми професійного навчання. У їх рамках випускникам шкіл даються переважно практичні знання, що дозволяє тим швидко влаштуватися на роботу.

Аспірантура, стажування

Для отримання академічного ступеня доктора (Doktorat або Dr.) Необхідно ще 2-4 семестру навчатися в аспірантурі та підготувати наукову роботу (дисертацію). Після її захисту здобувачі здають іспити (Rigorosum) з проблем, які розробляються в дисертації.

В Австрії досить поширені стажування для студентів та випускників на підприємствах. Щороку приблизно 45 тис. компаній країни приймають близько 130 тис. стажерів.

2. Сучасні принципи вищих навчальних закладів в Австрії. Участь у Болонському процесі

Нині близько 20.000 австрійських громадян щороку вступають до закладів вищої школи. Це становить близько 16 відсотків від кількості людей, що народжуються щороку в Австрії, понад чверть відвідують старші класи середньої школи, близько 60 відсотків тих, хто склав випускний іспит, продовжує навчання в університеті. Приблизно три чверті тих, хто здобув середню освіту в загальній середній школі та третина тих, хто має середню професійно-технічну освіту, продовжує навчання в університеті. Жінки становлять половину від кількості студентів університетів.

 

Понад 14.000 чоловік працюють в складі викладачів університету, серед них — 2.000 професорів.

Австрійські університети та коледжі є закладами демократичного суспільства, тому вони гарантують, що наукові та академічні знання загальнодоступні всьому суспільству.

В останні десятиріччя в практичних аспектах життя австрійських університетів відбулися значні зміни. Рівень університетської підготовки підвищився завдяки введенню нових предметів та удосконаленню навчальних курсів. Одночасно були засновані нові університети.

В умовах трансформації вітчизняної освіти згідно умов Болонської конвенції особливої актуальності набуває компетентнісний підхід до підготовки фахівців у вищому учбовому закладі.

Як відомо, 45 європейських країн погодились з положеннями Болонського процесу, який передбачає, перш за все, прийняття єдиної системи освітніх ступенів, формування ключових компетентностей у системі вищої освіти та забезпечення працевлаштування [6].

Згідно положень Болонського процесу, університети повинні мати на меті набуття студентами компетентностей як кінцевої цілі та результату навчання. Більш того, перегляд розуміння якості освіти передбачає набуття студентами компетентностей для навчання протягом життя, яке розглядається як визначальний та ключовий аспект якості освіти [8].

Процес реформування європейської освіти розглядається у парадигмі таких аспектів:

• викладання та розвиток цільових компетентностей (Schaeper, Германія);
• вища освіта та працевлаштування (Arthur & Little, Велика Британія);
• способи та шляхи оцінювання компетентностей (Baartman, Нідерланди; Bieri & Schuler, Швейцарія; Maier & Paechter, Австрія);
• емоційний опір процесам реформування системи вищої освіти (Braun, Германія) [6].

Останні шість років вищі навчальні заклади Австрії, університети та інститути працювали над пошуком моделі їх функціонування, яка б інтегрувала головні цілі Болонського процесу: прийняття дворівневої системи навчання, упровадження європейської системи кредитів, заохочування студентів та академічного персоналу до мобільності, європейське співробітництво для забезпечення якості навчання, зміцнення зв’язків між освітою та наукою [9, с.57].

З метою створення сприятливого середовища для ефективного і поступового втілення ідей Болоньї в 1999 р. була сформована Національна Група зі спостереження за виконанням завдань Болонської декларації, що складалася з представників відповідальних міністерств і властей, а також представників сектора вищої освіти (наприклад, Конференції Ректорів, Конференції Вищих професійних шкіл, Конференції Коледжів з підготовки вчителів, Союзу австрійських студентів). Національна Група зі спостереження несе відповідальність за підготовку внеску Австрії в європейський процес спостереження, за напрацювання австрійської позиції, а також за розповсюдження відповідної інформації в Австрії. У сучасних умовах у структурі всіх австрійських університетів і майже всіх вищих професійних шкіл упроваджено посаду координатора з проблем Болонського процесу [8].

Серед інших завдань Болонської декларації федеральним Законом про організацію університетів та їх навчання передбачено затвердження додатка до диплома. Ухвала, що регулює виконання Закону, набрала чинності у серпні 2002 р., а це означає, що з жовтня 2003 р. всі університети кожному випускникові на його вимогу видають додаток до диплома на німецькій та англійській мовах. Більш того, університети можуть видавати додатки і на інших мовах [8].

Програми підготовки бакалаврів в австрійських університетах і університетах мистецтв запроваджені в 2000-2001 навчальному році. У сучасних умовах існує близько 180 індивідуальних програм для бакалаврів [8].

Введення БСТ8 — Європейської кредитно-трансферної системи з 1999 року стало обов’язковим для навчання бакалаврів — магістрів, а з жовтня 2002 року і при отриманні дипломів (стара система) на підставі Закону про університети 2002 р. [6, с.55]. Так, наприклад, згідно з основними положеннями Болонського процесу, у медичному університеті м. Грац створена система кредитів за зразком європейської системи трансферу оцінок (БСТ8) — єдина система оцінювання, що забезпечує прозорість і порівнюваність програм навчання і освітніх кваліфікацій, внесені зміни до об’єму навчальних дисциплін, зменшений їх перелік. Новий навчальний план, що запроваджений у медичному університеті м.Грац з 2002 року, побудований за принципом модульного навчання. Загальний напрямок, тематику та тривалість модуля визначає координаційна рада, до складу якої входять найбільш досвідчені професори університету. Потім координатор модуля та представники кафедр, які задіяні в роботі над даним модулем, вирішують розподіл академічних годин (кількість лекцій практичних чи семінарських занять) на кожну дисципліну. Модулі мають неоднакову структуру і тривалість, оскільки враховуються особливості навчальних дисциплін [7].

За умови навчання за кордоном в транснаціональних урядових або університетських програмах мобільності в межах Європейського Союзу, студенти не оплачують навчання в своєму австрійському університеті. Це ж стосується і студентів, що приїжджають до Австрії в рамках подібних програм.

Ухвала від 1997 р. про оцінку якості освіти передбачає проведення заходів щодо забезпечення її якості в університетах. У 2000 р. для приватних університетів був ухвалений закон про акредитацію. Австрійська Конференція Ректорів, сектор Вищих професійних шкіл, Міністерство освіти, науки і культури і Союз австрійських студентів з грудня 2002 р. взаємодіють у робочій групі зі створення Австрійського агентства із забезпечення якості. Таке агентство є організацією, заснованою на приватному праві, незалежною від уряду і окремих вищих навчальних закладів. Воно пропонує свої послуги всьому сектору вищої освіти. На міжнародному рівні агентство співпрацює з іншими подібними агентствами, особливо з Європейською системою з забезпечення якості вищої освіти — ЕКСА. Агентство має такі головні функції. З одного боку, воно пропонує остаточну сертифікацію механізмів забезпечення якості на інституційному рівні, визнаючи тим самим, що завдання забезпечення відповідної якості освіти головним чином знаходиться на відповідальності самих вищих навчальних закладів. По-друге, воно пропонує адміністративну і організаційну підтримку проектів оцінки, а також загальні консультації та інформацію у всіх аспектах забезпечення якості вищої освіти [6, с.56].

Шість австрійських освітніх установ (п’ять університетських факультетів і один коледж з підготовки вчителів) брали участь в проекті TUNING, результати якого істотно вплинули на упровадження Болонського процесу. Висновки учасників австрійського проекту і здобуті ними знання, а також розробка навчальних планів були представлені на заході, організованому австрійською Конференцією Ректорів у травні 2002 р [9, с.65].

Закон про університети 2002 р. сприяє процедурі спрощеного визнання іспитів, складених в інших університетах Європейського союзу і країн Східної Европи і забезпечує введення спеціальних програм для докторантури PhD (на додаток до існуючих курсів для докторантів) [8].

Роблячи підсумок, слід зазначити, що реформи, які відбулися у вищій освітній системі Австрії сприяють мобільності студентів на території Європи, визнанню нових дипломів на міжнародному ринку праці, дозволяють студентам приділяти більшу увагу самостійній роботі.

3. Доступ громадян до вищої освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Рівень якості австрійського освіта відомий не тільки в Європі.

Австрія дала світові чимало видатних учених. Головний принцип освіта — «воля навчання». У вузах Австрії студенти не тільки мають право вибирати навчальні дисципліни, теми курсових і дипломних робіт, але також установлювати терміни здачі іспитів. Навчальний рік поділяється на два семестри.

В Австрії навчання для іноземців платне (726,72 євро/семестр).

З зимового семестру 2004 року громадянам України студентський внесок не повертається.

Тривалість навчання, передбачена навчальними планами, складає від 4 до 6 років. Але в ці терміни укладається лише невелика частина студентів: система навчання дає студентам волю вибору у відвідуванні лекцій і індивідуальний графік здачі іспитів. Тут вже усі залежить від самоорганізації кожного зі студентів. Реальна тривалість навчання часто перевищує встановлені терміни в півтора разу.

Навчання в університеті підрозділяється на два етапи — базовий етап (2 курси) і етап спеціалізації. Кожен етап завершується іспитами.

В Австрії функціонує офіційно три визнані мови: німецька, хорватська, словенська. Австрійський варіант німецької мови домінує і є рідним для 93% населення. Хорватську і словенську мови використовують для адміністративних, законодавчих і професійних цілей у регіонах, де живуть відповідні етнічні групи: на півдні (Корінтія) і на сході (Бунгерленд). Оскільки словенська і хорватська мови є регіональними варіантами в Австрії, ними переважно послуговуються для усної комунікації, тобто відбувається процес поступового розщеплення або втрати цих мов. Мови інших етнічних груп, які визнає держава, (угорська, чеська, словацька, циганська) не мають офіційного статусу. Іншими мовами, як-от, боснійською, польською, румунською, сербською чи турецькою розмовляють лише емігранти.

Уся програма у вузах Австрії розділена на двох половин:

У першій частині навчання (erster Studlenabschnitt) студенти відвідують лекції і здають іспити, необхідні для надходження на другий рівень (zweiter Studienabschnitt).

Друга частина навчання — вибір спеціалізації і підготовка до дипломних іспитів (Diplompruefungen) і курсовим роботам (rigorose Pruefungen).

Для одержання диплома студенти учаться від 4 до 6 років.

Докторантура по природничих науках займає ще мінімум 1 рік.

Докторантура по технічних спеціальностях — від 1 року і більш.

На медичних факультетах існують особливі умови.

Переваги і недоліки вищого освіта в Австрії

Переваги:

— Студенти мають право оформити офіційний дозвіл на роботу під час навчання.

— Можливість пройти стажування на фірмах Європи.

— Язикові курси при вузі від 1 до 1,5 років.

— Можливість укласти контракт із фірмами Німеччини, і інших країн Європи, США.

— Автоматична відстрочка від армії.

Недоліки:

— Занадто багато волі. Відвідування лекцій — справа добровільне, а от іспити здавати прийдеться обов’язково!

— Складна система іспитів. Студент повинний самостійно скласти собі чіткий екзаменаційний план, а також вирішити, які лекції він хоче відвідувати

— Розтягнутість навчання. Багато студентів, провчивши 9 семестрів, усе ще залишаються на першому рівні навчання усі по тій же причині недостатньої самоорганізації.

Сьогодні в Австрії котируються всі технічні спеціальності, а також спеціальності соціально-економічного напрямку.

Відповідно до дослідження німецького журналу «Шпігель» за 1998 рік, австрійські вузи займають стійке положення в середині списку європейських університетів по якості освіта. За підсумками опитування, проведеного журналом, у рейтинг кращих університетів континенту потрапили чотири факультети трьох австрійських університетів — у Відні, Зальцбурге і Граце. У Зальцбурге краще вивчати право, у Відні — економіку, у Граце — технічні науки.

Іноземні студенти повинні мати атестат, рівнозначний австрійському Matura (Reifezeugnis), і документ, який підтверджує, що вони вже зараховані до вузу приймаючої країни. Вимоги для вступу на той чи інший факультет змінюються з року в рік, тому абітурієнти повинні попередньо уточнити необхідну інформацію у посольстві Австрії у себе в країні. Заяви повинні бути направлені до приймальної комісії (Evidenzstelle) обраного вами університету не пізніше, ніж 1 вересня для початку занять взимку і 1 лютого для початку занять влітку.

Отже, діяльність щодо упровадження європейського виміру у сфері вищої освіти Австрії включає розробку спільної навчальної програми для модулів і університетських курсів з «європейським змістом», а також спільні або подвійні вчені ступені («програми подвійних ступенів»). Якщо така програма відповідає певним вимогам, то Закон про університети 2002 р. надає австрійським університетам повноваження видавати спільний диплом з партнерським(и) навчальним(и) закладом(ами). Вчені ступені, присвоєні за такі програми, мають особливу цінність (включаючи такі аспекти, як визнання в міжнародній академічній і професійній системах, гарантія якості полегшене працевлаштування) [8].

Висновки

Австрійські університети та вищі школи мистецтв (за значенням прирівняні до університетів) є основними центрами для навчання та досліджень. Вони мають монополію викладання, підготовки та перепідготовки кадрів з найвищим рівнем професійної кваліфікації та у підготовці молодих вчених. Також вони є найбільшими навчальними та дослідницькими установами у країні. Закінчення університету з дипломом, інженерним дипломом чи ступенем магістра відкриває шлях до обраної професії та до навчання на рівні докторського ступеня.

Сьогодні в Австрії нараховується 12 університетів та 6 вищих шкіл мистецтв, де навчається понад 170 тисяч студентів (8 відсотків з них — іноземці). Вони пропонують курси з близько 180 предметів, що підрозділяються на 440 окремих курсів.

В Австрії доступ на будь який факультет будь-якого університету чи коледжу є відкритим для кожного, хто відповідає навчальним вимогам. З 1972 року, навчання в австрійських університетах для громадян країни стало безкоштовним, хоча студенти повинні платити за підручники та інші матеріали. Студенти, що не мають достатніх коштів на життя, можуть отримувати стипендію, якщо вони навчаються успішно.

Принцип «відкритих університетів» дотримується для того, щоб гарантувати рівність у навчанні. Незважаючи на постійне збільшення кількості студентів, стало можливим, шляхом великих зусиль з боку суспільства, забезпечити місце в університеті для кожного австрійця, який бажає навчатися.

Список використаної літератури

1. Болонський процес: Док4ументи/Укладачі: З.І.Тимошенко, А.М.Трехов, Ю.А. Гапон, Ю.І. Паляха – К: вид-во Європейського ун-ту,2004-169 с.
2. Вища освіта України і Болонський процес: навчаль. посіб./ за редакцією В.Г. Кременя, Ав. Кол.: М.Ф. Степко, Я.Я. Бомобаш, В.Д.Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І.Бабін. – Тернопіль, — 2004,-384 с.
3. Дмитриченко М.Ф., Хорошуй Б.І., Данчук В.Д., Язвінська О.М. Болноський процес – важливий засіб фундаменталізації професійної підготовки // Вісник НТУ – Вип.15.-част.1.-К.: НТУ,2008,- 440 с.
4. Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І., Язвінська О.М., Данчук В.Д. Вища освіта і Болонський процес: Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів – К.2006.-440 с.
5. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів – К.,1997,-208 с.
6. Хорошун Б.І., Язвінська О.М. Вища школа і Болонський процес: Робоча програма та методичні вказівки до організації самостійної роботи для студентів та спеціалістів усіх спеціальностей: 2-ге видання зі змінами та доповненнями – К.:НТУ,2005, — 132 с.
7. Кліщ Г. Особливості упровадження Болонського процесу у вищих навчальних закладах Австрії // http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ped/2009/www17/Klishch.pdf
8. Вища освіта в європейських країнах: економічний аспект // www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2010_14/Kucherenko.pdf
9. www.mon.gov.ua
10. www.europa.eu.int/comm/education/recognition
11. www.travel.vseved.ru/stady-abroad