Вступ

Актуальність теми дослідження. Для України сьогодні актуальними є створення умов для розвитку економічно ефективних промислових виробництв і підвищення конкурентоспроможності продукції, активізації інвестування в реальний сектор економіки та подолання тенденції зменшення активної частини основних фондів за допомогою нарощування нагромаджень і амортизаційних коштів, удосконалення галузевої і технологічної структури капіталовкладень.

Сучасним процесам відтворення властиві закономірності та особливості, зумовлені передусім переходом економіки до ринкової системи господарювання і, відповідно, на інтенсивний шлях розвитку. Реалізація тенденції ринкової трансформації відтворення та інтенсифікація взаємозумовлені і спрямовані на підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу підприємств. Отже, важливим чинником реструктуризації промислового виробництва є ефективне використання власних потенційних можливостей, підвищення продуктивності виробничих ресурсів як важливої складової інтенсифікації виробництва.

Відтворення виробничо-ресурсного потенціалу впливає на економічне зростання виробництва за багатьма напрямами. В їх числі – швидше освоєння нової техніки і зменшення втрат від її морального старіння, зростання амортизаційних відрахувань, упровадження нових прогресивних форм організації та управління виробництвом. У зарубіжній літературі питання розвитку виробництва, інноваційної діяльності, нових технологій досліджували такі відомі зарубіжні вчені, як Г. Ганшер, Г.Губерт, А.Кізер, Л.Мар, Б.Міланер та інші. Однак, як показує досвід, використовувати їхні теоретичні і методологічні розробки можна лише за умови відповідної корекції, з урахуванням особливостей вітчизняної економіки.

Питання організації формування та використання ресурсної бази підприємтсв висвітлені у ґрунтовних працях вітчизняних учених-економістів О.Амішова, О.Амоші, Г.Башнянина, Є.Бойка, В.Геєця, М.Герасимчука, Л.Гринів, М.Долішнього, О.Кузьміна, І.Лукінова, В.Марцина, І.Михасюка, С.Панчишина, Ж.Поплавської, І.Продіуса, С.Реверчука, М.Чумаченка, С.Ямпольського та ін.

Метою дослідження є обґрунтування методологічних і теоретичних положень формування та використання ресурсної бази підприємств і механізмів підвищення її ефективності на сучасному етапі становлення національної економіки.

У процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

— дослідити сутність ресурсної бази підприємства;

— розглянути механізм формування ресурсної бази підприємства          ;

— виявити складові стійкості ресурсної бази підприємства    ;

— проаналізувати ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства;

— здійснити оцінку ресурсного потенціалу у розвитку підприємництва   ;

— виявити основні напрямки підвищення ефективності управління ресурсною базою підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси формування і відтворення ресурсного потенціалу підприємства на якісно новій основі, які забезпечують підвищення ефективності виробництва.

Предметом дослідження є умови та механізми формування і ефективного використання ресурсної бази промислових підприємств.

Розділ 1. МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Визначення та сутність ресурсної бази підприємства

Як відомо, ефективність функціонування та розвитку підприємств  досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори  виробництва. Сукупність ресурсів підприємства створює базу для формування його ресурсного забезпечення, оскільки система ресурсів більшою мірою належить до опису потоків ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, тоді як ресурсне забезпечення передбачає насамперед наявність джерел ресурсів.

Ресурсне забезпечення розвитку підприємства можна визначити як сукупність певних видів ресурсів (матеріальних, технологічних, трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних) і джерел їх формування, що безпосередньо беруть участь у процесах розвитку підприємства або можуть бути мобілізовані з метою забезпечення широкомасштабного використання його потенційних можливостей  та переходу підприємства до якісно нового стану. Ресурсне забезпечення враховує спрямування, розширення, поповнення і відтворення джерел ресурсів і лише через можливість участі ресурсів у функціонуванні та розвитку підприємств створюється його ресурсний потенціал.

В загальному, елементами ресурсного забезпечення розвитку підприємства можна вважати всі види ресурсів, які певним чином пов’язані з функціонуванням та розвитком підприємства. Головна проблема аналізу складових ресурсного забезпечення полягає в тому, що всі його елементи повинні функціонувати як взаємопов’язана сукупність. Виходячи з цього, закономірності розвитку підприємства можуть бути розкриті  не як окремо взяті закономірності розвитку його складових, а лише за умови їх поєднання. Саме тому, важливим завданням є визначення ролі кожного окремого елементу виробництва. Найбільш об’єктивним методом  дослідження принципів формування системи ресурсного забезпечення розвитку промислового підприємства  та аналізу його складових елементів виступає системний підхід [11, c. 54-55].

Рис. 1. Схематичне зображення процесу економічної діагностики ресурсів підприємств

Цілі формування компонентів ресурсного забезпечення повинні знаходитьсь у відповідності до обраної стратегії розвитку підприємства, до цілей внутрішніх бізнес-процесів і бути  інтегрованими з кожною з них. Матеріальні ресурси підприємства слід формувати невід’ємно від потенціалу інтелектуальних активів та інших неосяжних ресурсів, тобто не створювати незалежні можливості, які не мають синергізму.

На наш погляд, доцільно виокремлювати в складі ресурсного потенціалу матеріальні, нематеріальні, трудові, інноваційні, фінансові ресурси (потенціали) підприємства, а також методи управління та організації ефективного використання ресурсів підприємства (управлінський потенціал) [7, c. 123-124].

Матеріальні ресурси – це ресурси в натурально-речовій формі, які використовуються у виробничій (господарській) діяльності підприємства. До їхнього складу входять основні фонди та частка обігових фондів. Основні фонди – це матеріально-речові цінності підприємства, які використовуються як засоби праці. Частина обігових фондів входить до складу матеріальних ресурсів: малоцінні та швидкозношувані предмети, пакувальні матеріали, паливо, електроенергія та ін. Нематеріальні ресурси – об’єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвіл, ноу-хау, бази знань, бази даних, патент, винаходи тощо.

Трудові ресурси (трудовий чи кадровий потенціал) підприємства – сукупність зайнятих на підприємстві за основною та допоміжною діяльністю. Саме трудовий потенціал приводить в дію всі інші складники ресурсного потенціалу підприємства. Він може бути описаний з різних позицій залежно від кількісних і якісних характеристик. Це дає змогу здійснювати оцінку кадрового потенціалу у вартісних категоріях, яка особливо актуальна для власника підприємства. Така оцінка допомагає отримати реальне уявлення про те, наскільки здібності працівників перевищують витрати на їх залучення, навчання та розвиток [1, с. 32].

Фінансові ресурси (фінансовий потенціал) – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників. Фінансові ресурси дуже важливі як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства, забезпечують процес виробництва, є неодмінною умовою неперервності процесу виробництва. В умовах ринку, навіть маючи достатню наявність на підприємстві основних фондів та кадрів, підприємство іноді не здатне функціонувати, оскільки не має необхідної суми готівкових грошових коштів (фінансових ресурсів).

В умовах інноваційного розвитку економіки країни особливу увагу приділяють дослідженню ролі та змісту інноваційного потенціалу підприємства. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова інноваційний потенціал досліджує за такими аспектами: кадрове забезпечення підприємства; рівень освіти персоналу підприємства; фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності; кількість і структура наукових і науково-технічних робіт; патентування винаходів; рівень інноваційної активності підприємства; динаміка виробництва інноваційної продукції; частка інноваційної продукції у загальних обсягах виробництва. В. Гончаров та Є. Іванова визначають інноваційний потенціал підприємства як органічне поєднання ресурсів, спроможностей та можливостей підприємства в інноваційній діяльності [4, с. 42].

Сучасні умови розвитку підприємств вимагають зміни парадигми оцінки ефективності використання  ресурсів підприємства. Ресурси не можуть і не повинні вимірюватись тільки таким показником, як величина затрачених на їх залучення грошових коштів. Цінність (вартість) ресурсів повинна визначатись їх відповідністю стратегічним пріоритетам розвитку підприємства, а не обсягом грошових коштів, витрачених на їх створення, або тим скільки вони коштують самі по собі. Якщо ресурси повністю відповідають стратегії розвитку, то їх цінність для підприємства суттєво збільшується. І навпаки, якщо ресурси не відповідають стратегії, то навіть за умови витрачання на їх залучення значної суми грошових коштів, цінність їх буде незрівнянно малою.

Важливою умовою ефективного використання ресурсів для забезпечення розвитку є інтегрована взаємодія всіх ресурсів, що формують ресурсну базу розвитку підприємства.

Для того, щоб визначити статус ресурсів та їх роль в підтримці стратегії доцільним є використання такої їх характеристики як стратегічної готовності. Стратегічна готовність конвертується в матеріальну цінність лише тоді, коли внутрішні бізнес-процеси створюють більш високий рівень доходів, економічного прибутку, а також забезпечують приріст вартості підприємства для акціонерів.

Таким чином, стратегічна відповідність, інтегрованість, а також стратегічна готовність ресурсів формують концептуальний базис забезпечення ефективного розвитку підприємства [8, c. 64-65].

1.2. Механізм формування ресурсної бази підприємства

В мовах ринку, що характеризується нестабільністю макро- і мікро- економічних факторів, одним з першочергових завдань керівництва стає формування та оцінка поточних перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення запланованих задач та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі.

На сучасному етапі конкурентоспроможність фірми забезпечується переважно нарощуванням наявних ресурсів, впровадження нових технологій, інноваційних трансформацій. Ринкове середовище висуває жорсткі вимоги до підвищення ефективності наявних ресурсів та напрямів розбудови і зміцнення ресурсного потенціалу, зниження затрат на виробництво, підвищення якості товарів.

Однією з основних системних функцій підприємства є економічна функція, сферою реалізації якої є ресурсне забезпечення поточної і перспективної діяльності організації і підвищення її ефективності. Для вироблення і реалізації власної стратегії підприємству необхідно володіти достатньою економічною масою і (або) високою економічною мобільністю. Економічна маса і мобільність визначаються, в першу чергу, ресурсами підприємства.

Роль ресурсів принципово важлива не лише тому, що без них підприємство не досягне стратегічної мети. Ресурси — це потенціал підприємства. Їх стратегічне значення полягає, по-перше, в можливостях розробляти оптимальну для підприємства стратегію (джерело формування, що полягають в них), по-друге, в принципово можливій дії на зовнішнє середовище підприємства (характер використання), по-третє, в специфічно стратегічній постановці мети підприємства (напрями дії).

Ресурсний потенціал зачіпає всі сфери діяльності підприємства і, природно, завжди був об’єктом управління. Проте, відставання теоретичних розробок від практики управління на сучасному етапі пояснюється стрімкою появою нових видів ресурсів, джерел їх формування і способів оцінки.

В системі показників оцінки ресурсів підприємства доцільно використовувати таку економічну категорію, через яку можна враховувати величину накопичених ресурсів, ступінь використання можливостей і величину створеного суспільного продукту. Такою категорією може служити «ресурсний потенціал». Категорія ресурсного потенціалу необхідна для оцінки можливостей майбутнього розвитку, оскільки враховує напрями розширення, поповнення і відтворювання джерел ресурсів, що представляють резерви, з яких черпаються матеріально-речовинні й інформаційні складові системи виробництва [12, c. 84-85].

Узагальнення теоретичних поглядів учених дозволяють нам констатувати, що в економічній літературі існують різні позиції до змісту категорії «ресурсний потенціал». При цьому, одні вважають, що ця категорія є конгломератом ресурсів, без урахування їх якісної сторони. Інші вважають, що ресурсний потенціал є матеріальною основою виробництва, але в статиці, тобто до моменту їх залучення у виробничий процес. Треті — не враховують цільове призначення ресурсного потенціалу.

На нашу думку, ресурсний потенціал підприємства — це систематизована сукупність наявних ресурсів (матеріально-технічних, трудових, фінансових, інформаційних), взаємопов’язаних, взаємозалежних і представлених в певних кількісних пропорціях, використання яких дозволяє досягти заданого економічного ефекту.

Дане визначення має ряд переваг:

—         ресурсний потенціал підприємства розглянуто з точки зору системного підходу, що дозволяє використовувати характеристики, властиві будь-якій системі;

—         сформульовано загальну мету системи «ресурсний потенціал підприємства», — досягти запланованих показників економічного розвитку;

—         виділено характерну ознаку функціонування системи «ресурсний потенціал підприємства» — сукупність ресурсів має кількісні обмеження, використовується комплексно.

У складі ресурсного потенціалу підприємства можна виділити базові елементи, що дозволяє розглядати його як інтегровану систему, яка поєднує в собі взаємозалежні, взаємозв’язані і представлені в певних кількісних пропорціях потенціалів матеріально-технічного, фінансового, трудового, інформаційного ресурсів [9, c. 65-66].

Простого описання складових ресурсного потенціалу недостатньо для вирішення проблем управління його формуванням, розвитком і відтворюванням. Необхідно розглянути ті аспекти аналізу, які якнайповніше розкривають кількісні й якісні характеристики ресурсного потенціалу як для реалізації довгострокової мети соціально-економічного розвитку, так і для визначення напрямку вдосконалення його внутрішньої структури.

Різні складові ресурсного потенціалу оцінюють і вимірюють неоднорідними кількісними показниками. Наприклад, в тій чи іншій мірі можна провести вимірювання характеристик, пов’язаних з обсягами виробництва продукції, чисельністю трудових ресурсів. Проте вимірювання їх споживацьких властивостей або якісних характеристик є складною проблемою.

Кількісні характеристики покликані оцінювати об’єм і швидкість збільшення окремих видів ресурсів і в цілому ресурсного потенціалу. Якісні характеристики, які є частковою або комплексною оцінкою споживацьких властивостей ресурсу (незалежно від того, для виробничого або невиробничого споживання він призначений), служать основою для визначення ефективності використання ресурсів.

1.3. Складові стійкості ресурсної бази підприємства

В сучасних умовах формування, розвиток і відтворювання ресурсного потенціалу означає не стільки збільшення обсягів мобілізуємих ресурсів, скільки підвищення їх якісного рівня. Промислові підприємства проводять цілеспрямовану роботу в області підвищення кваліфікації, професійного і культурного рівня працівників, підвищення технічного рівня основних фондів, якості сировини і матеріалів, поліпшення споживацьких властивостей готової продукції і т.д. Сукупна оцінка якості складових ресурсного потенціалу характеризує його якісну структуру. Вона визначається такими властивостями елементів потенціалу, як комплексність використання, взаємозамінність і взаємодоповнюваність ресурсів.

Поняття комплексності використання ресурсів означає багатоцільову переробку і забезпечує максимальне використання їх споживацьких властивостей, забезпечуючи сировиною різнорідні технологічні процеси. Властивість комплексності особливо актуальна в умовах сучасних вимог до виробництва, коли відбувається перехід до інноваційного шляху розвитку та господарювання.

Взаємозамінність ресурсів пов’язана з їх поліфункціональністю і означає, що в конкретному технологічному процесі можна замість одного ресурсу використовувати інший, практично не впливаючи на якість, об’єм і склад кінцевої продукції, тобто один і той же ресурс може бути використаний для задоволення різних функціональних потреб і кожна потреба (виробнича або кінцева) може бути забезпечена різними наборами ресурсів. Перший випадок є міжгруповою взаємозамінністю. Йому відповідає ланцюжок «один ресурс — багато технологій використання». Другий випадок описує внутрішньогрупову замінюваність і схематично представляється ланцюжком «багато ресурсів — одна технологія використання». Крім того, на макрорівні може розглядатися міжвидова взаємозамінність. Її класичним прикладом є заміна робочої сили машинами. Існує також в певних межах відома взаємозамінність між інформаційними, матеріальними і фінансовими ресурсами. Наприклад, виробництво деякої продукції в умовах міжнародного розподілу праці вигідніше замінювати її імпортом.

Взаємодоповнюваність ресурсів виражається в необхідності дотримання певних об’ємних пропорцій окремих конкретних видів ресурсів при існуючій технології виробництва і типі споживання. Найбільш характерна взаємодоповнюваність для матеріально-технічних ресурсів, але вона виявляється і в структурі робочої сили, де брак працівників певної кваліфікації і спеціальності може позначитися на обсягах та якості продукції, що випускається.

Між взаємозамінністю і взаємодоповнюваністю існує певний зв’язок [10, c. 83-84]:

• чим довшим є період планування, тим глибше можливі зміни в технології, тим менше впливає обмеженість ресурсів і тим ширше об’єктивні спроможності взаємозамінності;
• чим коротше період планування, тим сильніше діє принцип взаємодоповнюваності;
• зростання суспільного розподілу праці ускладнює взаємозамінність, усилює ефект взаємодоповнюваності;
• відносна обмеженість або надмірність окремих ресурсів виробництва, впливаючи на напрями технічного прогресу, усилює ефект взаємодоповнюваності;
• наявність сукупної обмеженості ресурсів ослаблює взаємозамінність, і, навпаки, наявність сукупної надмірності ресурсів сприяє взаємодоповнюваності.

Показники комплексності, взаємодоповнюваності і взаємозамінності елементів ресурсного потенціалу, що розглядаються в динаміці, визначають його якісну структуру. Враховуючи високий ступінь невизначеності, властивий оцінці шляхів майбутнього розвитку і пов’язаний з неможливістю досконального опису його мети, засобів і умов, можна зрозуміти, яку роль грає якісна структура ресурсного потенціалу в перспективному плануванні. Ця характеристика визначає здатність ресурсного потенціалу забезпечувати досягнення соціально-економічної мети в широкому спектрі змінних засобів і умов функціонування; вона по суті вимагає апріорної оцінки ресурсних можливостей в критичних і непередбачених ситуаціях майбутнього.

Характеристики якісної структури існують не самі по собі, а перебувають в тісному зв’язку з іншими аспектами розгляду ресурсного потенціалу — функціональним, часовим, просторовим і організаційно – господарським [5, c. 57-58].

Ресурси — це сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому процесі.

Особливістю категорії ресурси є їхня відтворюваність, яка здійснюється як у формі споживчої вартості, так і у формі вартості. Процес функціонування підприємств постійно вимагає залучення нових ресурсів.

У функціональному аспекті ресурсний потенціал структурується залежно від місця і ролі окремих ресурсів в процесі суспільного відтворювання. На макрорівні це означає виділення природних, матеріально-технічних, людських, фінансових і інформаційних ресурсів.

Для окремих видів ресурсів функціональна структура має достатньо ясний сенс. Так, для матеріально-технічних ресурсів вона ідентична галузевій структурі виробництва продукції, для трудових — характеризується їх професійно-кваліфікаційним складом, для фінансових — співвідношенням між різними централізованими і децентралізованими фондами, а для інформаційних — взаємозв’язком між звітно-статистичною, нормативно-плановою і науково-технічною інформацією.

Розділ 2. Шляхи вдосконалення ресурсної бази підприємств

2.1. Ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства

У сучасних умовах механізм управління ресурсним потенціалом підприємств не повністю відповідає завданням підвищення ефективності їхньої роботи, отримання високих остаточних результатів, подальшого розвитку. Особливої актуальності ця проблема набуває через обмеженість самих ресурсів, що зумовлює необхідність постійного пошуку шляхів повнішого їхнього використання.

Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність взаємопов’язаних ресурсів, які використовуються для виробництва продукції. Величина цього потенціалу визначається обсягом окремих видів ресурсів (земельних, матеріальних і трудових), які перебувають у розпорядженні підприємства.

Нераціональне використання ресурсів та резервів виробництва у фінансовому, технологічному, сировинному та трудовому ланцюжку функціонування промислових підприємств призводить до зниження ефективності виробництва підприємств, і відповідно, до втрати конкурентних переваг, що обумовлює необхідність проведення аналізу ресурсів підприємств машинобудування для визначення загальної величини ресурсів певного підприємства, простеження їхнього руху з метою подальшої оцінки ефективності їхнього використання.

Діяльність підприємств має свою специфіку, тому і аналіз ресурсів повинен проводитись з використанням специфічних систем діагностики з урахуванням економічних, виробничих та управлінських характеристик функціонування підприємств. Проведення економічної діагностики ресурсів підприємств доцільно проводити за допомогою певної системи показників-індикаторів, які обумовлюють фінансові, матеріальні та трудові ресурси, відображають їхній рух та разом з тим передбачають можливість зміни кількості показників у плані їхньої деталізації.

Проведення аналізу фінансових ресурсів шляхом їхньої економічної діагностики дозволить виявити наявність чи відсутність раціонального перерозподілу коштів досліджуваними підприємствами, оскільки нестача фінансових ресурсів негативно впливає на функціонування підприємств галузі,зокрема, ускладнюються умови їхнього фінансування [4, c. 43-44].

2.2. Оцінка ресурсного потенціалу у розвитку підприємництва

В економічній дійсності складові ресурсного потенціалу є предметом господарської діяльності, забезпечуючи безперервність відтворювального процесу.

Раціональні господарські відносини, засновані на дотриманні принципу еквівалентності обміну між всіма суб’єктами суспільного виробництва, включаючи державу, припускають, таким чином, виділення своєрідних сфер компетенції вказаних господарських суб’єктів, в яких їх рішення за строго регламентованим колом ресурсів, за способами і напрямами їх використання мають безперечний пріоритет. Таке положення може бути забезпечено тільки тоді, коли за кожним господарським суб’єктом всі надані йому ресурси закріплюються юридично. Інакше ефективність і цілеспрямованість виробничо-господарської діяльності будуть значно ускладнені. В ситуаціях, коли відповідальність за експлуатацію і підтримку джерела ресурсу не має чіткої адреси, коли з приводу використання одного і того ж ресурсу ухвалюються різноспрямовані рішення, і в інших аналогічних випадках основна причина господарських неув’язок пов’язана з нечітким визначенням сфер компетенції господарських суб’єктів.

Проблеми відтворення ресурсного потенціалу включають організаційно-господарський аспект, основу якого складає інституціоналізація управлінських функцій щодо розвитку потенціалу в цілому і його окремих складових, у тому числі й організаційне оформлення цих функцій, регламентація прав і обов’язків господарських суб’єктів з експлуатації виробничих ресурсів, їх роль у взаємостосунках з іншими суб’єктами, а також система ефективного контролю за їх діяльністю з використанням економічних, правових, адміністративно-господарських та інших регуляторів.

Важливо при цьому підкреслити, що в тісній єдності з важелями управління і контролю повинна будуватися адміністративна система управління, структура якої повинна бути максимально адекватною складу функцій, пов’язаних з необхідністю поповнення, відтворювання і розширення всіх складових ресурсного потенціалу. Іншими словами, маються на увазі «системи органів різних рівнів компетенції з їх правами і обов’язками, що перебувають в певних відносинах субординації і координації» [10, c. 86].

Для побудови прогнозів, складання планів, прийняття ефективних рішень необхідно мати об’єктивну інформацію про можливості підприємства досягти відповідних цілей в різноманітних напрямках діяльності. Найбільш важливим є отримання сукупної інтегральної оцінки, яка б враховувала всі можливості і всі обмеження.

Оцінка ресурсного потенціалу дає змогу:

• оцінити степінь залучення ресурсів в господарський оборот;
• оцінити степінь використання активної частини потенціалу;
• оцінити ефективність вкладених ресурсів, вкладених в формування і розвиток ресурсного потенціалу.

При оцінюванні розміру ресурсного потенціалу підприємства насамперед необхідно відповісти на такі питання: чи є ресурсний потенціал простою сумою ресурсів; яким чином окремі ресурси включаються в сукупний ресурс? Здається, що на перше питання дає досить ясну відповідь: сама концепція ресурсного підходу до визначення даного потенціалу. На нашу думку, ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних значень складових елементів.

Під оцінкою ресурсного потенціалу розуміється визначення величини економічних ресурсів, якою володіє і розпоряджається, і економічного результату їх ефективного використання. Оцінка ресурсного потенціалу підприємства може проводитися в натуральному і вартісному вираженнях.

Підводячи підсумок, необхідно відзначити, що трансформація відношень власності в Україні висунула перед економічною наукою цілий ряд нових проблем і задач, які раніше не виникали, ще більше загострила проблеми відомі, але до кінця не вирішені. До останніх відноситься проблема оцінки ресурсного потенціалу підприємства і об’єднань. Проблема полягає не тільки в пошуку відповідей, з допомогою яких показників оцінити ресурсний потенціал, а й у виборі позиції оцінки.

Існують наступні проблеми оцінки ресурсного потенціалу підприємства, які необхідно вирішити в ході подальших досліджень:

• необхідність розроблення інтегрального показника оцінки ресурсного потенціалу підприємства;
• вирішення проблеми співставлення вартісних і натуральних оцінок
• елементів потенціалу підприємства;
• розробка системи збору достовірної вихідної інформації;
• вилучення подвійного рахунку при оцінці;
• розробка нових математичних моделей оцінки ресурсного потенціалу;
• розробка і використання коригуючи коефіцієнтів, наприклад таких, що враховують інфляційні процеси;
• розробка методів приведення у спів ставний вид абсолютних і відносних показників [3, c. 55-56].

2.3. Основні напрямки підвищення ефективності управління ресурсною базою підприємства

Для оцінювання ефективності використання того чи іншого виду ресурсів корисний результат діяльності підприємства порівнюють із витратами на отримання цього корисного результату. Якщо йдеться про матеріальні ресурси, то витрати – це середня вартість матеріальних витрат за період, який досліджується; якщо йдеться про трудові ресурси, то витрати – це фонд оплати праці та ін. Корисний результат від діяльності підприємства та одночасно від використання ресурсів називають ефектом. Ефективне використання ресурсного потенціалу дає змогу підприємству отримати економічний, соціальний, екологічні ефекти. Основними показниками економічного ефекту господарської діяльності підприємства є обсяг виторгу від реалізації продукції та прибуток (дохід). Порівняння цих показників із обсягом ресурсів, які використані для їх отримання, дає змогу оцінити ефективність використання ресурсів. Показники ефективності використання ресурсного потенціалу загалом та його окремі складові широко використовують для оцінювання ефективності функціонування підприємства, його господарської діяльності та комерційної діяльності й ін. [7, с. 128].

Все викладене вище дає змогу всебічно охарактеризувати функціональні складові ресурсного потенціалу підприємства, зробити висновки щодо їхньої ролі, оптимізації обсягів та необхідності врахування особливостей формування та використання у процесі стратегічного управління підприємством.

Ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розроблення ресурсних стратегій, які сприяють вирішенню таких завдань: визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів; розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів; визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їх використання шляхом збалансування обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання; розроблення заходів щодо раціонального використання ресурсів підприємства; використання логістичних підходів в системі реалізації ресурсних стратегій.

Досягнення стратегічних цілей підприємства в майбутньому вже сьогодні потребують рішень щодо залучення необхідних ресурсів. Формування ресурсного потенціалу підприємства – це виявлення стратегічних можливостей та ресурсів, здатних підвищити конкурентоспроможність підприємства; визначення резервів потенціалу. Майбутнє завжди невизначене, тому витрачання ресурсів завжди супроводжується тим чи іншим рівнем ризику.

Розробляючи ресурсні стратегії, треба обґрунтовувати можливий та допустимий рівні ризику, що його бере на себе керівництво за використання ресурсів із максимально можливою віддачею [4, с. 45].

В умовах глобалізації економіки та сучасних економічних змін виникає необхідність вдосконалення механізму управління потенціалом підприємства. Одним із найкращих науково-обґрунтованих методів є комплексний підхід до управління потенціалом підприємства. Саме комплексний підхід поєднує в систему усі сфери управління потенціалом підприємства.

Одним із ключових заходів щодо вдосконалення механізму управління потенціалом підприємства є створення умов для постійного розвитку потенціалу[1, с.36], тобто збереження стабільності і «здатності системи підтримувати усі структурні складові в стані стійкого функціонування». Взаємодія елементів потенціалу підприємства характеризується статичністю і динамічністю. Статичність проявляється в структурі підприємства, а динаміка – у процесах, що проходять на підприємстві і створюють його здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища, тобто розвивати свій внутрішній потенціал.

Для вдосконалення механізму управління потенціалом підприємства потрібно вибрати таку структуру управління, яка б повністю відповідала цілям та задачам підприємства, а також використовувала позитивний вплив зовнішніх та внутрішніх чинників та максимізувала синергічний ефект взаємодії складових потенціалу підприємства.

Іншим напрямком вдосконалення механізму управління потенціалом є вдосконалення інноваційного процесу. Саме це забезпечить покращення структури управління економічними ресурсами і пошук прихованих резервів потенціалу.

Серед складових управління потенціалом підприємства також увагу слід приділяти інформаційному забезпеченню, оскільки основою для прийняття управлінських рішень є інформація.

Таким чином, розроблення стратегії розвитку підприємства потребує передусім ресурсного обґрунтування можливостей його подальшого розвитку: оцінювання наявного ресурсного потенціалу та рівня його використання, визначення невикористаних можливостей ресурсного потенціалу, оптимізації складу ресурсів підприємства та джерел їхнього формування; оцінювання ризиків додаткового залучення ресурсів [15, c. 170-171].

Висновки

Отже, обсяг та склад ресурсів може бути охарактеризований у функціональному аспекті (залежно від місця та ролі використання окремих видів ресурсів у процесі виробництва), просторовому аспекті (виходячи з їхнього територіального місцезнаходження), часовому аспекті (який характеризується мобілізаційною готовністю окремих ресурсів, часом, необхідним для їх дозрівання).

Таким чином, до складу системи показників, які можуть використовуватися для характеристики ресурсів підприємства та його ресурсних можливостей, входять:

• показники обсягу та складу ресурсів підприємства, що відбивають їхню видову (матеріально-уречевлену) та територіальну структуру;
• показники оцінки повноти використання окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт повноти використання, який розраховується як співвідношення обсягу фактично використовуваних ресурсів до наявного обсягу);
• показники взаємозамінності ресурсів (наприклад, коефіцієнт взаємозамінності одного ресурсу іншим, який характеризує питому вагу заміщення в загальному обсязі використання ресурсів);
• показники збалансованості складу ресурсів, які дають змогу виявити та оцінити кількісно необхідність структурних зрушень, надлишок та дефіцит окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт збалансованості складу ресурсів, рівень дефіцитності окремого ресурсу тощо);
• показники ефективності використання ресурсів (ресурсовідда-ча та ресурсомісткість обороту, можлива (або умовна) економія обсягу використання ресурсів у зв’язку з підвищенням ефективності їх використання).

Ресурсний потенціал підприємства — не сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела.

Ресурсний потенціал з точки зору підприємства як господарюючого суб’єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризують такі показники:

— реальні можливості підприємств у тій чи іншій сфері економічної діяльності;

— обсяги ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

— спроможність менеджерів до використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

— форма підприємництва і відповідна організаційно-правова структура.

Елементами ресурсного потенціалу підприємства є такі види ресурсів:

• трудові;
• фінансові;
• матеріальні, що складаються з основних фондів (засобів) і оборотних активів;
• нематеріальні;
• інформаційні.

Список використаної літератури

1. Вишневська О.М. Ресурсний потенціал підприємництва / О.М. Вишневська // Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 32-37.
2. Волощук С. Оцінка ресурсного потенціалу у розвитку підприємництва [Текст] / С Волощук // Економіка АПК. — 2000. — № 12. — С. 47-52
3. Довгаль, Н. С. Методичні основи оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства / Н. С. Довгаль // Науково-технічна інформація. — 2008. — № 4. — С. 55-57
4. Довгаль, Н. С. Ресурсний потенціал підприємства: теоретичні основи / Н. С. Довгаль // Науково-технічна інформація. — 2009. — № 1. — С. 42-45
5. Іванов В. Б. Потенціал підприємства [Текст] : науково-методичний посібник / В. Б. Іванов, О. М. Кохась, С. М. Хмелевський, 2009. — 299 с.
6. Кантор, О. Г. Оценка и оптимизация ресурсного потенциала предприятия / О. Г. Кантор, Л. А. Ганиева // Экономические науки. — 2008. — № 4. — С. 168-172
7. Качуровський, В. Є. Ресурсний потенціал підприємства: структура та ефективність використання / В. Є. Качуровський, В. П. Чайковська // Регіональна бізнес-економіка та управління. — 2007. — № 4. — С. 123-129
8. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка [Текст] : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. С. Краснокутська, 2005. — 351 с.
9. Підлісецький Г.М. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств / Г.М. Підлісецький // Економіка АПК. – 2008. – № 5. – С. 65-66.
10. Сердак С.Е. Принципи ефективного управління ресурсами суб’єктів господарювання / С.Е. Сердак // Академічний огляд. – 2008. – № 2. – С. 83-88.
11. Управління потенціалом підприємства [Текст] : Навчальний посібник / Ігор Должанський, Тетяна Загорна, Ольга Удалих,, 2006. — 360 с.
12. Хомяков В. І. Потенціал і розвиток підприємства [Текст] : навчальний посібник / В. І. Хомяков, В. М. Бєлінська, О. М. Федоренко, 2011. — 431 с.
13. Хомяков, Володимир Іванович. Управління потенціалом підприємства [Текст] : навчальний посібник для вищих навч. закладів / Володимир Хомяков, Ірина Бакум, 20092007. — 399 с.
14. Шаманська О. І. Алгоритм інвестування розвитку ресурсного потенціалу підприємства / О. І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 6. — С. 157-161
15. Шаманська О. І. Основні напрямки підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом підприємства [Текст] / О. І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 6. — С. 166-172