1.Екстремальні умови та надзвичайні ситуації.

2.Поведінка людей у екстремальних ситуаціях.

3.Стрес та психічна і емоційна напруженість.

Екстремальні умови діяльності характеризуються впливом на організм людини постійно діючих, високо інтенсивних, потенційно загрозливих для організму факторів. В екстремальних умовах яскраво виражені негативні функціональні стани, а діяльність людини здійснюється із залученням резервних можливостей організму. Робота за таких умов потребує від індивіда необхідності мати достатньо часу на відновлення.

Субекстремальні умови діяльності характеризуються впливом на організм людини постійно діючих інтенсивних та екстремальних за характером дії факторів, які несуть реальну загрозу для життя індивіда. Функціональні стани, які виникають при цьому, подібні до таких, за якими людина працює на межі своїх можливостей. Після такої діяльності з індивідом необхідно обов'язково проводите реабілітаційні заходи.

Особливими вважаються такі умови, за яких діяльність індивіда протікає на тлі екстремальних факторів, які діють епізодично, не постійно або є висока ймовірність їх появи. В особливих умовах діяльності екстремальні фактори мають незначну інтенсивність та силу впливу, а негативні функціональні стани, що виникають при цьому, виражені помірно. В особливих умовах діяльності мобілізуються резервні можливості за компенсаторним типом. Після завершення роботи працівнику необхідний відпочинок.

Загальним для особливих, екстремальних та субекстремальних умов є:

• наявність діючих екстремальних стрес-факторів, що виступають як певне збурення;

• виникнення негативних функціональних станів типу динамічного розладу;

• високі нервово-психічні та енергетичні витрати;

• залучення до діяльності резервних можливостей організму.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на види.

Надзвичайні ситуації природного характеру — небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Небезпечне природне явище — це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Потенційно небезпечний об'єкт — це такий об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, вибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює загрозу для життя і здоров'я людей; призводить до руйнування будівель та споруд, знищення комунікацій; порушує виробничий процес; завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

Виходячи з характеру походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

• надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру;

• надзвичайні ситуації воєнного характеру;

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» визначають чотири рівні надзвичайної ситуації: загальнодержавного рівня, регіонального рівня, місцевого рівня та об'єктового рівня.

Поведінка людей у екстремальних ситуаціях.

Особливістю психології екстремальних ситуацій є те, що потерпілі втрачають здатність адекватно діяти.

В екстремальній ситуації слід уміти розрізняти небезпеки справжні й удавані, приймати швидкі рішення, оцінювати людей, постійно і безперервно контролювати себе, правильно визначати свої можливості і намагатися знайти вихід навіть з безнадійної ситуації. Існує три форми поведінки в екстремальній ситуації:

• різке зниження організованості (дезорганізація поведінки);

• різке гальмування активних дій;

• підвищення ефективності дій.

Дезорганізація поведінки може проявитися у несподіваній втраті раніше набутих навиків, які були доведені майже до автоматизму. Деякі люди, в ситуації реальної загрози, можуть раптом цілком забували про все.

Різке гальмування дій характеризується тим, що подібна ситуація може викликати у людини стан ступору (заціпеніння).

Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин.

На основі аналізу минулих природних катаклізмів та техногенних катастроф було встановлено, що на протязі перших 2-24 годин відхилення в поведінці відмічені у всіх людей, включаючи і тих, що прибули для проведення рятівних робіт та надання медичної та психологічної допомоги.

Для екстремальних ситуацій характерними формами поведінки є: шок (травматичний або емоційний), ступор, паніка та ін.

У окремих людей чи груп осіб виникає психічний шок, який проявляється у двох формах:

• еректильній;

• ступорний.

Еректильна форма шоку проявляється збудженням, нецілеспрямованою діяльністю, метушливістю; істерикою, агресивністю, неадекватними реакціями: спробами втечі, в тому числі у зону небезпеки та ін.

Ступорна форма шоку проявляється у вигляді ступору, апатії, та ін.

Шок (фр. Choc. — удар, товчок) — перша фаза стадії тривоги у реакції організму на інтенсивний стрес (фізична або психічна травма). Характеризується різними фізіологічними порушеннями, серед котрих основними є різке зниження артеріального тиску та гіпоксія (кисневий голод).

Ступор — одна з найдужчих захисних реакцій організму. Відбувається після найсильніших нервових потрясінь, коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у нього вже немає.

Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи, або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності.

Особливо небезпечною формою поведінки при екстремальних ситуаціях є паніка (дав.-гр. πανικός — підсвідомий жах, що вселяється богом лісів Паном) — психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації.

Паніка — це крайній стан психологічної напруженості, що проявляється нестриманим, неконтрольованим намаганням уникнути небезпеки. При цьому розум уступає місце інстинктам. В деяких ситуаціях паніка має «епідемічні» властивості — це феномен «психічного зараження». Небезпека, яка викликала у людей паніку може бути реальною, або уявною. Остання частіше виникає при недостатній інформації про ситуацію.

До інших форм неадекватної поведінки можуть бути віднесені ейфорія, істерика, фізична або вербальна агресія, примітивні дії і невпорядкована діяльність. У окремих осіб можуть виникнути істеричні реакції. Всі перераховані відхилення у поведінці спостерігаються в перші години находження у екстремальної умовах і у багатьох людей припиняються на протязі кількох діб.

Стрес та психічна і емоційна напруженість.

Екстремальні та надзвичайні ситуації — це стресові події, що можуть викликати майже у кожної людини стан дистресу (природні катаклізми та антропогенні катастрофи). Важливу роль при цьому грає травматичний, або емоційний стрес.

Травматичний стрес — це особа форма реакції, що виникає коли стрес перевантажує психологічні та адаптаційні можливості людини та руйнує захист. Стрес стає травматичним, коли результатом впливу стресорів є суттєві зміни у психічній сфері людини.

Стресорами виступають психотравмуючи події, які загрожують безпеці індивіда, викликають емоційні переживання та негативні психологічні наслідки.

Поведінка багатьох людей у екстремальних ситуаціях істотно змінюється. У екстремальних умовах виникає перенапруження психоемоційної сфери людини. Розрізняють декілька форм психічної напруги:

• інтелектуальна;

• емоційна;

• вольова;

• мотиваційна та ін.

Наслідки психоемоційної напруги та поведінки можуть бути оцінені як мужність і стійкість. Однак така реакція відмічається не у всіх людей. Для екстремальних умов та надзвичайних ситуацій найбільш характерними є такі негативні стани, як збудження, страх, відчуття втоми, фрустрація та ін.

Невідкладної психоневрологічної допомоги потребувало майже 10% людей, які були у зоні катастрофі. У 55% травмованих причинами таких розладів були неадекватні та несвідомі дії, обумовлені страхом і панікою.

Більш масовий характер в зоні катастрофи мають легкі, не завжди небезпечні для життя психоневрологічні реакції – тремор кінцівок, всього тіла, збліднення або почервоніння ділянок шкіри та психосоматичні синдроми і захворювання: тахі- або брадикардія, підвищення артеріального тиску, знепритомніння, тремор, судорожне скорочення окремих м'язів та ін. Можливі гіпертонічні кризи, інфаркти міокарду, приступи бронхіальної астми, порушення мозкового кровообігу, загострення ендокринних захворювань, передчасні пологи та ін.