Рококо — (фр. Подріблений камінь), стиль в мистецтві, який виник у Франції , як розвиток стилю бароко. Характерними рисами рококо є вишуканість, велика декоративна навантаженість інтер’єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту. Найвищий розвиток в архітектурі стиль одержав в Баварії.

Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повині були сприяти розкішні інтер’єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. В живописі доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб’язні, витончені, але це була маска, що приховувала числені недоліки і надзвичайно складні проблеми.

Живопис доби рококо

Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв’язки сусідніх країн і панівна мода доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Найкращі зразки живопису рококо дали Франція і Італія. У Франції засновниками рококо стають француз Ватто і італійка з Венеції Розальба Кар’єра. Пізніше справу продовжили:

• Жіль-Марі Опенордт
• Франсуа Буше,
• Жан-Оноре Фрагонар
• Ноель-Нікола Куапель
• Шарль-Антуан Куапель,
• Жан-Баттіст Патер.

Серед художників італійців стилістику рококо розділяли:

• Якопо Амігоні
• П’єтро Лонгі,
• Джамбаттіста Тьєполо,
• його син Лоренцо Тьєполо
• Бернардо Белотто
• Стефано Тореллі
• П’єтро Ротарі
• Луї Жан Лагрене ,
• Джакінто Коррадо

Космополітизм живопису рококо найбільш притаманний саме творам італійців, що досить легко перетинали кордони різних держав і роками працювали поза межами Італії (Амігоні — в Баварії, Лондоні і Мадриді, Бернардо Белотто в Німеччині і Польщі, П’єтро Ротарі в Дрездені, Відні і Петербурзі).

На 18 століття прийшовся новий розквіт мистецтва портрета. Причетним до стилів пізнього бароко і рококо слід визнати іОлександра Росліна, відомого портретиста зі Швеції, теж досить космополітичну фігуру доби (працював у Швеції, Італії, Німеччині, Російській імперії, Франції, помер в Парижі).

Скульптори доби рококо

Доба рококо має своїх видатних майстрів і серед скульпторів, хоча їх значно менше ніж живописців. Цікава школа скульпторів доби рококо склалася в Празі (Матьяш Бернард Браун та ін.) і Львові(Пінзель і його школа).

Навчання в Італії і благодійні впливи яскравих зразків бароко в скульптурі добре позначились на скульптурах Брауна. Якщо в ранішніх творах відчутні барокові зразки Італії (Христос втішає Святу Люітгарту), то і найкращі зразки скульптора в стилі рококо не поринають в легковажність, зберігаючи при цьому витонченість, грацію, навіть театральність(карнавальна маска на обличчі скульптури алегорії «Підступність», замок Кукс, Чехія).

Зразки скульптур рококо Пінзеля та його школи ще чекають свого талановитого дослідника.

Рококо в Україні

Найкращі зразки архітектури доби рококо в Україні: Покровська (1766) і Набережно-Миколаївська (1772–1774; архітект І. Григорович-Барський) церкви на Подолі, Лаврська дзвіниця (1731–1745; архітект Й. Шедель), Андріївський собор (1747 — 53; архітект Б. Растреллі) — у Києві, ратуша в Бучачі (1751) і собор св. Юра у Львові (1745–1770; Б. Меретина-Мардерера), собор Різдва Богородиці в Козельці на Чернігівщині (1752–1763; архітект А. Квасов і І. Григорович-Барський), собор Успіння Почаївської Лаври (1771–1783; архітект Ґ. Гофман), Римо-Католицький костьол Домініканів (1745–1749; архітектор А. Мощинський і Т. Тальовський) у Тернополі й (1747–1764; архітектор Я. де Вітте) костьол Домініканів у Львові, парафіяльний костьол у Холмі (1753).