Соціологія П’єра Бурдьє носить глибоко критичний і рефлексивний характер. Його діалектичне і часом парадоксальне мислення спрямоване на критику не лише соціальної та політичної реальності сучасності, а й на саму соціологію як інструмента пізнання соціального світу. Саме тому в роботах Бурдьє велике місце займає соціологія соціології. П’єр Бурдьє постійно аналізує онтологічний і соціальний статус соціології в сучасному суспільстві, свободу і затребуваність у виборі предмета і об’єкта досліджень, незалежність і політичну ангажованість соціологів. Свій підхід до аналізу зв’язку між соціальною структурою та тим, як індивіди конструюють соціальну реальність, Бурдьє називає «конструктивістським структуралізмом». На його думку, ментальні структури визначаються соціальними структурами, але при цьому активний індивід здатний здійснювати вплив на структури

Бурдьє визначає символічну владу як здатність формувати або змінювати категорії сприйняття та оцінки соціального світу, які, в свою чергу, можуть безпосередньо впливати на його організацію. Символічна влада – це сила змушувати бачити і вірити, затверджувати або змінювати бачення світу а, отже, і сам світ. Це влада квазімагічна, яка завдяки ефекту мобілізації дозволяє отримати еквівалент того, що досягається силою (фізичної або економічної), але лише за умови, що ця влада визнана, тобто не сприймається як свавілля. Механізми містифікації не усвідомлюються самими суб’єктами, адже це не свідомий обман, оскільки обманюються й самі містифікатори.

Символічне насильство — необхідна функція влади, що тримається і визнається завдяки своїй легальності та легітимності. Влада здійснює символічне насильство, нав’язуючи свою істину, ідеї, горизонт цінностей, які набувають природній, очевидний характер, що а пріорі не піддається критиці та сумніву. За допомогою символічного насильства проводиться трансформація сприйняття, «кристалізація» відносин «панування — підпорядкування». Легітимність влади передбачає «незнання», міфічність, несвідоме прийняття людьми пануючих цінностей та установок. Саме віра в легітимність слів і того, хто їх виголошує, перетворює силу слів і гасел у владу підтримувати порядок. Існують також символічні революції, що виробляються творчою інтелігенцією, журналістами, ученими, видатними релігійними і, рідше, політичними пророками. Але такі революції, попри їх символічність, спрямовані на ментальні структури, тобто змінюють наше бачення і мислення.