Вступ

Міфи, що оповідають про долю Ясона, невід’ємно пов’язані з жіночим образом Медеї. Відповідно до однієї з концепцій, фахівці вважали їхньою частиною міфологічного шару, що є частиною легенд, що розповідали про еллінів далекого героїчного століття (до Троянської війни), що зштовхнулися з догрецькими  культурами материкової Греції, узбережжя Егейського моря й Анатолію. Ясон, Персей, Тесей і, насамперед, Геракл, з’явилися такими прикордонними фігурами, що балансували між старим світом шаманів, хтоничних божества землі, архаїчного матріархату, Великої Богині, і — наступаючої в Греції новим бронзовим століттям.

Такі риси образа Медеї, як її здатність воскрешати мертвих, літати по небесах і так далі, дозволяють припустити, що спочатку вона шанувалася як богиня. Імовірно, у її образі злилися наступні риси:

• почитання в Колхіді сонячної богині
• чаклунку фессалійських казок (Іолк, Фессалія — батьківщина Ясона й центр розповідей про нього)
• героїні коринфського епосу, у якому Медея і її батько Еет уважалися вихідцями з Коринфа.

Еврипід не обмежився одним епізодом легенди; у своїй трагедії він зібрав всі перипетії довгого життя Медеї, аж до заключної кризи. Легенда така: Ясон був сином пануючого Іолка; він жив на Фессаіийському узбережжя. Його дядько Пелій відняв трон у його батька Іолка, а Ясона послав шукати Золоте руно, що охоронялося драконом, у Колхіду, на далекі береги Чорного моря, сподіваючись, що він не повернеться. Ясон відплив на кораблі аргонавтів, минув скелі Симплега-Ди й прибув у Колхіду, у володіння пана Еета.

В Еета була дочка Медея. Її дідом був сам Геліос-Сонце. Цирцея,  тітка Медеї, також була чарівницею (у Гомера вона перетворює чоловіків у свиней, леви й вовків) її любив Улисс. Він провів з нею місяць, і вона народила від нього сина Телегона. Побачивши Ясона, що сходить із корабля на берег, Медея з першого погляду полюбила його, безумно й навічно. «Вона пильно дивиться на нього. Вона не відриває погляду від його особи. Їй чудиться, у  її божевіллі, що осягнуло, що це риси не смертного, а бога. Вона не має сил відвести від нього ока» (Овідій, «Метаморфози», VІІ, 86).

Тоді цар дає Ясону доручення, які неможливо виконати. І щораз  Медея рятує його від смерті, допомагаючи розправитися з вогнедишними биками, допомагаючи сіяти зуби дракона на поле Ареса, з яких з воїни, які негайно беруться до зброї.

Так, завдяки Медеї, Ясон одержує Золоте руно. У той момент, коли корабель готується до відплиття, аргонавтам загрожує брат Медеї, Аскилт, і вона вбиває його. Вона сходить на корабель; вона віддалася Ясону в «пориві пропасного бажання». Ясон обіцяв женитися на ній.

Він повернувся у Фессалію, але Пелій відмовився повернути йому батьківський трон. Тоді Медея переконала Пелія зануритися в чан з киплячою водою, щоб повернути собі молодість, і він зварився заживо.

Убивство Пелія змусило Медею і Ясона бігти з Іолка. Вони влаштувалися в Коринфі, у царя Креонта.

Цар Креонт запропонував Ясону женитися на його дочці. Ясон погодився, тому що вона була грекинею, і вигнав Медею-чужинку.

Медея дивиться на двох своїх дітей, народжених від Ясона, коли вони ще любили один одного. Заради нього вона зрадила батька, убила юного брата й погубила Пелія. Вона подарувала йому двох синів, і от тепер він її покидає. Гнів душить Медею. Вона входить у кімнату синів. Одного з них кличуть Мермер, іншого — Ферет. Вона говорить їхньому рабові-педагогові: «Іди, приготуй для них те, що їм потрібно на щодня «, — знаючи, що речі ці відправляться разом з ними в підземне житло — могилу. Вона дивиться на дітей. Зараз вона їх уб’є. От він — мить живопису.

Здійснивши вбивство дітей, Медея біжить в Афіни. Там вона одружується   з Егеєм і народжує йому сина Меду, якого любить так гаряче, що допомагає йому вбити Перса, щоб заволодіти його царством.

Висновки. Доти ,  поки  ображена  Медея  виношує  план  помсти  Ясону, готуючись умертвити його самого, його наречену й майбутнього  тестя,  її  поводження цілком погодиться із традиційним поданням греків про  жіночий  «вдачі»: грецька міфологія й трагедія  знали  досить  прикладів  страшної  помсти покинутих дружин своїм невірним чоловікам.

Задум убити власних дітей вражає Медею не менш сильно, ніж ненависного їй Ясона, і з’єднання в  її  образі  підступної  месниці  з нещасною матір’ю ставило перед Еврипідом зовсім  нове  художнє завдання, що не мала прецедентів в античній драмі.

Втім, в цій трагедії Еврипід не прагне показати, як виник у Медеї новий план мести. Хоча вже в пролозі годувальниця  кілька  разів  виражає  побоювання  за  долю дітей, сама Медея, з’являючись перед хором коринфських жінок і вимолюючи потім у царя Креонта добову відстрочку для зборів у вигнання, зовсім  не  помишляє про вбивство своїх синів. Материнські  почуття  борються  в  Медеї  зі спрагою мести, і вона чотири риза  змінює  рішення,  поки  остаточно  усвідомить неминучість загибелі дітей.

Список використаної літератури

1. История античной литературы. Древняя Греция. М., «Флинта», «Наука», 2002