Вступ

Трагедії Еврипіда, відгукуються на найважливіші події політичного й духовного життя Афін, здобували часом чисто публіцистичний характер: міркування про суспільні проблеми іноді лише зовні пов’язані із зображуваним сюжетом. У трагедіях Еврипіда звучить критика традиційного світогляду: релігії, поглядів на положення жінок і рабів, на політичний пристрій суспільства: відзначаючи багато недоліків афінської демократії, Еврипід висловлюється в підтримку демократичного ладу, засуджує єдиновладдя(тиранію).

Семантика міфологічного сюжету в трагедії Евріпіда «Медея»

Трагедія Еврипида прокладає шлях до драми нового часу з її поглибленим інтересом до внутрішнього миру людини, зображуваному у всій його суперечливості.

У трагедії «Медея» політична й духовна воля індивідуума росте, проблеми людського суспільства й тих зв’язків, на яких воно ґрунтується, стають усе ясніше, людське Я заявляє про свої права, коли почуває, що його стискують узи, що здаються йому штучними. За допомогою переконання й засобів розуму воно шукає собі потурань і виходів. Шлюб стає предметом дискусій. Взаємини статей — протягом  сторіч nolі me tangere конвенціональності — виводяться на світло Божий і стають надбанням публіки: це боротьба, як і все в природі. Хіба право сильного не панує тут, як і всюди на землі? І от поет виявляє в переказі про Ясона, що залишає Медею, страсті сьогоднішнього дня, і містить  оболонку проблеми, про які сказання й не підозрює, але які воно може зробити актуальними для сучасності із чудовою пластичністю.

Тодішні афінські жінки зовсім не були Медеями, вони були для цієї ролі або занадто забитими, або занадто витонченими. А тому розпачлива дикунка, що вбиває своїх дітей, щоб уразити чоловіка-зрадника й порвати всілякий з ним зв’язок, виявилася зручним випадком для поета, щоб зобразити стихійне в жіночій душі, не соромлячись при цьому грецькими вдачами. Ясон, бездоганний герой у сприйнятті всієї Греції, хоча зовсім не природжений чоловік, стає боягузливим опортуністом. Він діє не в силу страсті, а з холодного розрахунку. Однак він повинен бути таким, щоб зробити вбивцю власних дітей древнього сказання трагічною фігурою. Вся участь поета на її стороні, — частково тому, що й взагалі він уважає жіночу долю гідної жалості й тому розглядає її не у світлі міфу, осліпленого героїчним блиском чоловічої доблесті, що цінують тільки по подвигах і славі; але насамперед  поет свідомо хоче зробити з Медеї героїню міщанської трагедії шлюбу, що нерідко розігрувалася в тодішніх Афінах, хоча й не в настільки екстремальних формах. Її першовідкривач — Еврипід. У конфлікті безмежного чоловічого егоїзму й безмежної жіночої пристрасті «Медея» — справжня драма свого часу. Тому обидві сторони грають неї в міщанському дусі, саме так сперечаються, гудять і резонують. Ясон весь проникнуть мудрістю й великодушністю, Медея філософствує про суспільне становище жінки, про  гніт, що безчестить, статевого потяга до чужого чоловіка, за яким вона повинна випливати і якого вона до того ж повинна купувати багатим приданим, і заявляє, що дітородіння набагато небезпечніше й вимагає більшої сміливості, ніж військові подвиги.

Трагедію Еврипида не без підстави називали дискусійним клубом всіх рухів його епохи. Ніщо сильніше не доводить проблематичність всіх речей для свідомості цього покоління, чим це розкладання всього життя й усього переказу в дискусіях і філософствуванні, у якому приймають участі всі віки й стани, від царя до прислуги

Образ Медеї вабив багатьох творців різних видів мистецтва: художників, композиторів і письменників (в основному драматургів), причому, кочуючи з добутку в добуток, цей образ перетерплював істотні зміни. Акторка Марія Каллас у ролі Медеї.

Медея — це фігура божевільної, шаленої пристрасті. У грецької, а потім і в римській літературі вона виявляє собою тип відьми (а потім і злої чарівниці). Існують дві головні трагедії, присвячені Медеї: грецька — Еврипіда, римська — Сенеки.

Висновки

«Медея» Еврипіда описує розрив цивілізованого зв’язку в силу страсті жінки до чоловіка. Любов перетворюється в ненависть, шалене прагнення до коханця обертається смертоносною люттю до родини. Пристрасть — це хвороба. У божевіллі душу піддається шаленому пориву. Нирець, що стрибнув у воду, уже не може зупинити своє падіння. Навіть біг — і той є «божевіллям» руху:  людина, що біжить, не в силах зупинитися й завмерти в єдину мить.

Список використаної літератури

1. Еврипід. Медея
2. Шкаруба Л.М. Конфлікт трагедії Евріпіда «Медея» // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2002. — № 7.- С.53-56