Розпорядники бюджетних коштів, їх функції
Вступ
На даному етапі свого розвитку Україна розпочала новий етап реформування фінансового законодавства. 8 липня 2010 року було прийнято новий Бюджетний кодекс України, який набирає чинності з 1 січня 2011 року. У листопаді 2010 року планується прийняти і Податковий кодекс, проекти якого готувалися вже більше десятка років (податкове законодавство нерозривно пов’язане із бюджетним, особливо в аспекті бюджетних доходів).
В умовах такого глобального реформування законодавства усі питання, пов’язані із функціонуванням бюджетної системи, набувають все більшої актуальності. При цьому слід наголосити, що дуже важливим у державі є не тільки те, які правила встановлені у нормативно-правових актах, а й те, як вони виконуються і які наступають наслідки за їх невиконання. У цьому зв’язку актуальними є питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства. В сучасних умовах, коли, нажаль, кількість порушень у бюджетній сфері досить велика, ці проблеми важливо та необхідно вивчати.
Питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства у тій чи іншій мірі досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені – фахівці у галузі фінансового права, як О.В.Болтінова, Л.К.Воронова, О.Ю. Грачова, А.І. Іванський, М.В. Карасьова, М.П. Кучерявенко, Л.А. Савченко, І.А.Сікорська, В.Д.Чернадчук та ін. Але, не дивлячись на це, ще багато аспектів у цій сфері є малодослідженими, тим більше, в умовах нового бюджетного законодавства України. Тому вважаємо обрану тему статті дуже актуальною та своєчасною. Досліджуючи питання відповідальності за бюджетні правопорушення плануємо аналізувати норми нового Бюджетного кодексу України, та, у випадку необхідності, здійснювати їх порівняльний аналіз із нормами чинного кодексу.
Метою роботи є дослідження розпорядників бюджетних коштів, їх функції.
1. Головні розпорядники бюджетних коштів, їх класифікація
Розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.
Рис.1. Розпорядники бюджетних коштів
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, — установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Ко ституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Націоальна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Р спубліки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, — місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті. Головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));
2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;
5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
6) розробяє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконаннял бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;
8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;
9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;
10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;
11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.
Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
2. Основні функції розпорядників бюджетних коштів
Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів у залежності від обсягу наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Система головних розпорядників бюджетних коштів в залежності від бюджетних призначень наведена в таблиці 1.
Головні розпорядники бюджетних коштів мають право на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.
Таблиця 1. Система головних розпорядників бюджетних коштів
| Головні розпорядники бюджетних коштів | ||
| Державного бюджету | Бюджету Автономної Республіки Крим | Інших місцевих бюджетів |
| 1) керівники органів, уповноважені КМУ Президентом, ВР України,
2) керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; 3) Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; 4) керівники установ та організацій, які визначені Конституцією України або входять до складу КМУ; 5) керівники Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України |
1) уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
2) керівники міністерств та інших органів влади Автономної Республіки Крим |
1) керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів;
2) керівники головних управлінь, управлінь, відділів; 3) керівники інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчихорганів рад |
Так, Законом України про Державний бюджет України у 2005 році визначено, що розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання у 2005 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань. Не вважаються бюджетними зобов’язаннями та не підлягають оплаті за рахунок коштів бюджету зобов’язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань. Взяття таких зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів є бюджетним правопорушенням.
Головні розпорядники формують мережу, що складається із розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, причому юридична особа, що включається до мережі, не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем. Розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують асигнування безпосередньо від них.
Відповідно до наказів Державного казначейства України від 05.02.2008 № 40 «Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів» та від 10.07.2008 № 286 «Про затвердження Порядку взаємодії органів Державного казначейства України при функціонуванні Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та формуванні єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету» розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів.
Розпорядники коштів другого ступеня – це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику, який координує їхню діяльність, та мають підвідомчі установи.
Розпорядники коштів третього ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків із бюджету, які у своїй діяльності підпорядковані головним або нижчого рівня (другого ступеня) розпорядникам коштів другого ступеня й не мають підвідомчих установ та організацій.
Розпорядники коштів місцевих бюджетів нижчого рівня класифікуються як такі, що мають власну мережу (розпорядники коштів другого ступеня), та як розпорядники коштів без мережі (третього ступеня).
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня мають такі повноваження:
— готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному головному розпоряднику;
— отримують від головного розпорядника відомості про обсяги асигнувань, відповідно до яких у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації;
— подають кошторис на затвердження головному розпоряднику і повідомляють про це відповідний орган Державного казначейства;
— здійснюють видатки шляхом оплати рахунків через органи Державного казначейства;
— подають головному розпоряднику та відповідному органу Державного казначейства звіт про використання коштів;
— координують свою діяльність через головного розпорядника та вирішують із ним усі питання, пов’язані з виділенням асигнувань.
Одержувачі бюджетних коштів відповідно до законодавства складають плани використання бюджетних коштів і працюють за ними.
Порядок складання і затвердження мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів усіх рівнів та основні вимоги до неї затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2010 року № 263.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може бути включений одночасно до мережі декількох головних розпорядників бюджетних коштів.
Державне казначейство України формує Єдиний реєстр розпорядників (одержувачів) коштів місцевих бюджетів всіх рівнів відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який затверджено наказом Державного казначейства України від 04 листопада 2002 року № 205.
Зміни до мережі розпорядників бюджетних коштів доводяться до органів Державного казначейства.
Висновки
Отже, як ми визначили, розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних та нижчого рівня.
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом України про державний бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Відповідно, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет. Ними можуть бути виключно за:
1) бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, КМУ забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу КМУ, в особі їх керівників;
2) бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АРК, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради та Ради міністрів АРК, а також міністерства та інші органи влади АРК в особі їх керівників;
3) бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Отже, бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Список використаної літератури
- Бюджетна система [Текст] : підручник / Віктор Бабіченко [та ін.] ; ред.: Віктор Федосов, Сергій Юрій, 2012. — 871 с.
- Бюджетний менеджмент [Текст] : Підручник / М-во освіти і науки України, КНЕУ, 2004. — 864 с.
- Галушка Є. О. Бюджетний менеджмент [Текст] : Навчально-методичний посібник / Є. О. Галушка, 2006. — 279 с. (Введено зміст)
- Сафронова Л. Бюджетний менеджмент [Текст] : Навчально-методичн. посібник для самост. вивчення дисципліни / Людмила Сафронова,, 2001. — 186 с.
- Фінанси [Текст] : навч. посібник / ред. А. С. Меглаперідзе, 2013. — 418 с.