Роль страхового ринку в економічній системі України

Вступ

Актуальність теми. Страхування є важливим елементом економічного механізму країни, стан його розвитку багато у чому визначає рівень економічної безпеки країни, впливає на інвестиційний та інноваційний потенціал економіки. Національний страховий ринок є все ще фінансово слабким, не здатним реагувати на дестабілізуючі чинники зовнішнього та внутрішнього середовищ. Послуги з страхування становлять значну частку вітчизняного ринку страхових послуг, від якості надання яких залежать безпосередньо показники результативності діяльності страховиків, а також сприйняття та рівень довіри страхувальників до сфери страхування.

Досконала система страхового захисту є підґрунтям забезпечення стабільності відтворювального процесу та досягнення соціальної злагоди. Створення потужної системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Протягом минулих років стан вітчизняного страхового ринку свідчив про зміцнення позитивних тенденцій щодо створення конкурентного середовища на страховому ринку України.

В умовах впливу світової фінансової кризи та ситуації, яка склалася у фінансово-кредитній сфері України, нагальною постає проблема створення умов щодо недопущення погіршення стану страхового ринку і захисту інтересів його головних суб’єктів: страховиків, страхувальників, застрахованих і вигодонабувачів.

Нині відбувається скорочення обсягів страхових угод, зумовлених кредитним фінансуванням страхувальників: страхування заставного майна, автострахування, страхування будівельно-монтажних ризиків тощо.

Страхування в Україні неповною мірою реалізує свій потенціал, незважаючи на деякі позитивні тенденції зростання кількісних показників, інституційні та функціональні характеристики вітчизняного ринку автотранспортного страхування загалом не відповідають реальним потребам держави та європейським стандартам. Аналіз тенденцій розвитку страхового ринку уможливить виявити проблеми та окреслити їх перспективи.

Зважаючи на актуальність розвитку страхового ринку у сучасних умовах, питання його становлення та розвитку в Україні досліджували учені — економісти та практики: В. Базилевич, О. Барановський, О. Вовчак, Н. Внукова, Л. Горбач, О. Заруба, А. Залетов, М. Мних, Л. Нечипорук, С. Осадець, В. Плиса, А. Самойловський, Н. Ткаченко, А. Філонюк, В. Фурман та ін.

Вітчизняний страховий ринок в умовах фінансової кризи зазнав погіршення основних показників розвитку. Фінансова криза другої половини 2008-2009 рр. дуже вплинула на кількісні показники страхового ринку та діяльність страховиків, виявивши багато недоліків у діяльності страхових організацій (недиверсифікованість страхового та інвестиційного портфеля, низька фінансова стійкість страхових операцій внаслідок необґрунтованої тарифної політики, низька фінансова стійкість та платоспроможність компаній тощо).

Мета та завдання роботи — проаналізувати основні тенденції українського страхового ринку, встановити чинники, що впливають на ефективність його функціонування в національній економіці, а також окреслити перспективи розвитку страхування та національного страхового ринку.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси у сфері вітчизняного страхування.

Предметом дослідження є стан страхового ринку України.

Розділ 1. Тенденції українського страхового ринку

1.1. Теоретико-методологічні основи формування механізму державного впливу на розвиток страхового ринку

Існуюча сьогодні ринкова модель страхового бізнесу в Україні та інших країнах СНД склалася на базі «радянської» моделі організації страхової справи. Модель радянського страхового ринку, зорієнтована на масове споживання стандартизованих страхових продуктів, забезпечувала широке «кількісне» охоплення споживачів страховими послугами, але мала певні недоліки, властиві радянській системі господарювання в цілому. Одним із головних була неуважність до індивідуальних особливостей і потреб споживачів страхових послуг, тобто недоліки лежали в області якісних характеристик надаваних послуг. Цій моделі відповідали й форми організації господарства в цілому та зокрема — форми організації діяльності й організаційної структури керування страхових компаній.

У 1970-1980-ті роки страхування було інструментом економічної політики держави. Воно розбудовувалося головним чином як важлива частина державної фіскальної системи, частина механізму формування й витрат державного бюджету, що мав велику інвестиційну й соціально-захисну спрямованість. Одночасно страхування успішно виконувало важливі функції із захисту суб’єктів господарювання і населення від ризиків.

Потрібно враховувати, що зовнішнє середовище, у якому діють сучасні вітчизняні страховики, істотно змінилося:

У порівнянні з «радянським» періодом різко впав економічний потенціал країни в цілому. Відповідно впав у кількісному вираженні сукупний попит на всі товари й послуги, враховуючи страхування.
Відбулися істотні зміни якісних характеристик потенційного споживчого поля: різка диференціація доходів і відповідно платоспроможності потенційних споживачів страхових послуг привели до того, що прийнятний для сталого розвитку страхового ринку стабільний рівень платоспроможності в цей час мають у середньому не більш 10% підприємців і ледве більш 10% домашніх господарств.
Крім того, у країні неухильно розбудовується демографічна криза, що характеризується стійким скороченням чисельності населення й зменшенням частки працездатних, тобто найбільш платоспроможних категорій населення [1].

Тобто склалися умови, при яких основна частина населення не зацікавлена й не взмозі користуватися послугами страхового бізнесу. Це явно простежується на результатах проведення обов’язкового страхування відповідальності власників автотранспортних засобів, де ступінь охвату становить не більше 25%. Але це ж обов’язковий вид страхування. Ці тенденції суспільного опору поширенню примусового страхування — не випадковість і не наслідок «неправильного менталітету» вітчизняних страхувальників — вони носять об’єктивний характер і є результатом невідповідності домінуючої ринкової ідеології й заснованої на ній моделі управління потребам розвитку вітчизняного страхування.

В умовах посилення відкритості української економіки все більшої актуальності набувають питання конкурентоспроможності українського страхового ринку та реформування страхової галузі.

Водночас, рівень її розвитку не відповідає зростаючим потребам національної економіки та масштабам реформ у соціальній сфері. У структурі валового внутрішнього продукту частка класичного страхового ринку є невиправдано малою і складала у 2009 році близько 0,9 відсотків, в той час як середньосвітовий показник -7 відсотків.

При цьому, держава не здійснила жодного заходу не тільки щодо запобігання та протидії негативному впливу фінансової кризи на страховий ринок, а й щодо подолання наслідків кризи на цьому ринку. Таке ставлення держави, є наслідком недооцінювання вагомої суспільної ролі, яку може і повинно відігравати страхування в Україні, і яку воно відіграє в розвинутих країнах [2].

Впродовж останніх докризових років страховий ринок динамічно розвивався, зростала капіталізація страховиків. Рівень охоплення страхуванням наземних транспортних засобів перевищував 50 відсотків, ризиків цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів — 70 відсотків. За темпами приросту премій страховий ринок у докризові роки далеко випереджав інші галузі економіки країни. З’явилися страхові компанії як з іноземними, так і вітчизняними інвестиціями, які надають послуги європейського рівня, впроваджують сучасні технології, готують кваліфіковані кадри, підтримують належний рівень сервісу, дотримуються показників ліквідності та платоспроможності [4].

Тому перспективи розвитку страхового бізнесу в рамках існуючої моделі його функціонування залишаються вкрай обмеженими, бо потреба в страховому захисті 20% населення не буде сприяти його зростанню.

У цілому виник такий стан, коли домінуючі форми організації підприємницької діяльності в страхуванні перестали відповідати вимогам, які пред’являють сучасні споживачі страхових послуг. Це — реальне протиріччя між постачальниками й споживачами послуг, яке гальмує подальший розвиток ринку.

Таким чином, ми перебуваємо в умовах необхідності зміни сформованої за роки незалежності так званої «ринкової моделі» функціонування ринку на нову більш ефективну модель, відповідну до потреб розвитку реального страхування.

Протягом останніх 20 років страхування в Україні є частиною економіки, у якій значну роль відіграють тіньові взаємодії. Усі ці процеси відбиваються на показниках діяльності страхового ринку України і формують його негативні тенденції [2].

1.2. Чинники, що впливають на ефективність страхового ринку функціонування у національній економіці

Фінансова криза виявила багато недоліків вітчизняного страхового ринку. Те, що деякі компанії не помічали, а інші, хоча й розуміли, проте не змогли втриматись від спокуси нарощення страхових портфелів всупереч принципам ризик-менеджменту, зумовило необхідність терміново вирішувати проблему ліквідності та платоспроможності, вишукувати інвестиції, вживати заходи щодо утримання клієнтів, обмежувати витрати на ведення справи, скорочувати філіальну мережу, здійснювати реорганізаційні заходи (злиття, приєднання). На відміну від інших країн, в яких ефективно функціонує фінансовий ринок, вітчизняні страховики були позбавлені можливості сформувати і ефективний інвестиційний портфель.

Фінансова криза також проявила недоліки державного регулювання та нагляду за діяльністю страхових компаній (а також банківських та інших небанківських фінансово-кредитних інституцій). Виконання усіх умов забезпечення платоспроможності страховиками не може гарантувати виконання зобов’язань перед страхувальниками навіть у короткотерміновому періоді. Найчутливіше на прояви фінансової кризи відреагували спеціалізовані компанії та кептивні страховики, які мають недиверсифіковані страхові портфелі і не змогли швидко адаптуватись до нових умов, знайти інші ніші на ринку.

Послуги з автострахування становлять значну частку вітчизняного ринку страхових послуг. Ці послуги є соціально значущими та значною мірою визначають результати діяльності переважної більшості страхових компаній, які проводять види страхування інші, ніж страхування життя.

Основними проблемами сучасного ринку автотранспортного страхування України є:

зменшення попиту на послуги автострахування з боку потенційних страхувальників;
зростання страхових виплат та підвищення збитковості;
відсутність якісної статистичної інформації;
недосконалість законодавчого регулювання у сфері автострахування;
низький рівень послуг, що надаються окремими страховиками, та наявність випадків шахрайства [3, с. 49-50].

Зменшення попиту зумовлено:

невпевненістю у якісному страховому продукті, адекватних страхових тарифах та захисті держави від недобросовісних страховиків;
можливістю затягування виплат, що може тривати від трьох місяців до півтора року, або відмови від виплат, з огляду на порушення умов договору, про які клієнт вперше дізнається уже після настання випадку;
заниженням суми виплат через експертів-оцінювачів, які нараховують “потрібний” знос на авто, або ж надмірно здешевлюють вартість необхідного ремонту [1].

Критеріями надійності страховика з точки зору страхувальника повинні бути [4]: “мультипродуктовість” компанії; якість джерел фінансування її діяльності (зокрема, наявність іноземних інвесторів); юридичний аспект (зміст договору страхування, адекватність страхового тарифу); рівень та якість перестрахування; кваліфікація персоналу компанії; історія роботи компанії на ринку; публічність компанії.

Для страховиків основними проблемами є: залучення нових клієнтів в умовах ускладнення співпраці з комерційними банками; зростання витрат на врегулювання справ та страхові виплати по КАСКО та ОСЦПВ, які до того ж є вищими порівняно з іншими видами страхування (ці витрати, як правило, окуповуються за рахунок перехресних продажів супутніх страхових продуктів у межах великої клієнтської бази); прояви шахрайства з боку страхувальників.

На кінець 2011 року в Україні було зареєстровано 445 страхових компаній (СК «life»1 – 65 компаній, СК «non-life» – 380 компаній). Станом на 31.12.10 становила 456 та станом на 31.12.09 – 450 компаній. Таке співвідношення страхових компаній пов’язане з недостатньою кількістю операторів і агентських мереж, відсутністю відповідних традицій страхування життя, недосконалістю вітчизняного законодавства щодо страхування, значним розміром статутного фонду.

У порівнянні з 2010 роком у 2011 на 995,6 млн. грн. (6,5%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 3 442,2 млн. грн. (37,4%). Основною причиною зростання валових страхових премій стало збільшення обсягу валових страхових премій з таких видів страхування, як: обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на 511,5 млн. грн. (43,8%); страхування фінансових ризиків на 225,3 млн. грн. (12,7%); страхування життя на 290,7 млн. грн. (47,7%); медичне страхування на 195,7 млн. грн.(30,4%).

Як свідчать дані, на 11,9% зменшилися валові страхові виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 10,4% у порівнянні з 2010 роком. Це головним чином пов’язане насамперед з такими змінами: на 156,8 млн. грн. (8,4%) зменшилися чисті страхові виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка»); на 345,3 млн. грн. (34,9%) зменшилися виплати зі страхування фінансових ризиків; на 67,2 млн. грн. (82,9%) зменшилися виплати зі страхування кредитів.

Загалом дуже незначним, порівняно зі світовими показниками, є сегмент страхування життя (6,9%), що має визначальне значення в розвитку економіки країни. Найбільшу питому вагу займає майнове страхування (75,7%), слаборозвиненою залишається галузь особистого страхування (17,4%) [1]

Можливості стрімкого розвитку ринку страхових послуг в Україні обмежені такими чинниками: низький рівень доходів у суспільстві; відсутність надійних механізмів розвитку страхування життя, медичного та пенсійного страхування тощо; недосконалість не тільки власне страхового, а й у цілому законодавства;недостатній розвиток інструментів фондового ринку для ефективного розміщення страхових резервів; неузгодженість страхового законодавства з Цивільним кодексом України тощо; недовіра до страховика, яка посилюється низьким рівнем платоспроможності страхових компаній;відсутність державних преференцій на страховому ринку; відсутність незалежної системи підготовки висококваліфікованих фахівців зі страхування і т. ін. [2] На кінець 2011 року в Україні було зареєстровано 445 страхових компаній (СК «life»1 – 65 компаній, СК «non-life» – 380 компаній). Станом на 31.12.10 становила 456 та станом на 31.12.09 – 450 компаній. Таке співвідношення страхових компаній пов’язане з недостатньою кількістю операторів і агентських мереж, відсутністю відповідних традицій страхування життя, недосконалістю вітчизняного законодавства щодо страхування, значним розміром статутного фонду.

Частка вихiдного перестрахування у спiввiдношеннi до валових страхових премiй 2011 року становила 28,6% (2010 роцi – 45,5%). Від загальної суми сплачених часток страхових премій на перестрахування нерезидентам (910,7 млн. грн.) найбiльше сплачено до Великобританiї – 29% (265,6 млн. грн.), Росiйської Федерацiї –19% (172,5 млн. грн.) та Швейцарiї – 11% (103,3 млн. грн.). Загалом дуже незначним, порівняно зі світовими показниками, є сегмент страхування життя (6,9%), що має визначальне значення в розвитку економіки країни. Найбільшу питому вагу займає майнове страхування (75,7%), слаборозвиненою залишається галузь особистого страхування (17,4%) [16]

Розділ 2. Стан та особливості функціонування вітчизняного страхового ринку

2.1. Особливості функціонування вітчизняного страхового ринку

Оцінюючи діяльність страхових компаній, можна зробити висновки щодо незначного «пожвавлення» у 2010 році на ринку страхування, при цьому показники ще не досягай докризових значень 2008 року.

Таблиця 1. Аналіз зміни питомої ваги страхового сектору у ВВП у 2010-2012 рр. [3]

Страхові компанії	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення
Страхові компанії	2010 р.	2011 р.	2012 р.	11/10	12/11
Частка валових страхових премій у ВВП у %	2,5	2,2	2,1	-0,4	-0,6
Частка чистих страхових премій у ВВП у %	1,7	1,3	1,2	-0,4	-0,6

Так, у 2010 році частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 2,1%, що на 0,1 в.п. менше в порівнянні з 2009 роком та на 0,4 в.п. менше в порівнянні з показником 2008 року; частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП у 2010 році становила 1,2%, що на 0,1 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником 2009 року та на 0,5 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником 2008 року (табл. 1).

Динаміка основних показників страхового ринку України у 2001-2011 рр. представлена в табл. 2.

Простежені тенденції показують, що протягом досліджуваного періоду валові страхові премії найбільші у 2004 році (19,4 млрд. грн.) та у 2008 році (24 млрд. грн).

Таблиця 2. Динаміка основних показників страхового ринку України у 2001-2011 рр. [3]

Показники по роках млн. грн.	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Страхові премії	3030,6	4442,1	9135,6	19431,4	12853,5	13829,9	18008,2	24008,6	20442,1	23081,7	16430,3
Темпи росту у%	142	146,6	205,7	212,7	66,0	107,6	130,2	133,3	85,1	112,9	X
Страхові виплати	424,2	543,1	860,6	1540,3	1894,2	2599,6	4213,0	7050,7	6737,2	6104,6	3482,2
Темпи росту у%	104,2	128	158,5	179	123	137,2	162,1	167,3	95,6	90,6	X
Рівень виплат, %	14	12	9,42	7,98	14,7	18,8	23,4	29,4	33,0	26,4	21,2
Кількість страховиків	328	344	338	383	398	411	447	469	475	456	445

У 2009 році падіння премій дуже значне — до 20,4 млрд. грн., а в 2010 році знов підйом до 23 млрд. грн. За результатами 9 місяців 2011 року отримано 16,4 млрд. грн. валових премій. Це викликає сумніви, щодо можливого перевищення результатів 2011 року над результатами 2010 року.

Страхові виплати мають такі самі тенденції: підвищення у 2001-2008 pp., та зниження у 2009-2011 рр. Показник рівня виплат, який мав стійку тенденцію підвищення у 2001-2009 pp., почав стрімко знижуватися за період 2010 і 2011 рр. і за показником 9 місяців 2011 року складає 21,1%.

Скорочення страхових виплат у 2010-2011 рр. може розглядатися як негативна ознака з огляду на те, що надходження страхових платежів у 2010 році перевищило результати 2009 року. Це може свідчити про недостатність у страхових компаній ліквідних інструментів, надмірну збитковість діяльності деяких страховиків. Ряд страхових компаній розглядають всі можливі варіанти скорочення витрат, зокрема через реорганізацію та скорочення своїх відокремлених підрозділів (філій, представництв тощо) [2].

З 2001 по 2009 рр. стрімко збільшується кількість страхових компаній, яка в 2009 році становить 475. Збільшується і кількість компаній зі страхування життя. Але в 2009-2011 рр. має місце зворотня тенденція щодо зменшення їх кількості до 445 у 2011 році, тобто, 30 страхових компаній на протязі останніх двох років припинили свою діяльність і серед них 7 компаній зі страхування життя.

Оцінюючи динаміку показника ринкової концентрації (монополізації) у 2004-2011 pp., автор приходить до висновку, що страховому ринку України притаманна дуже значна монополізація (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка показника ринкової концентрації (монополізації) страхового ринку України у 2004-2011 рр. [3]

Роки	Загальне страхування			Страхування життя
Роки	Кількість компаній	Питома вага перших 10 СК,%	Питома вага перших 50 СК,%	Кількість компаній	Питома вага перших 3 СК, %	Питома вага перших 10 СК, %
2004	342	22,6	83,0	45	56,3	93,0
2005	348	12,5	75,5	50	52,1	91,2
2006	356	12,2	74,7	55	58,5	90,1
2007	381	12,6	74,4	65	52,1	86,4
2008	396	29,3	72,7	73	51,2	83,3
2009	403	29,3	75,2	72	54,3	80,9
2010	389	33,0	76,6	67	49,7	83,7
2011	380	35,9	77,5	65	52,0	87,0

Отже, незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій — 99,3% — акумулюють 200 СК «non-Life» (52,6% всіх СК «поп-Life») та 96,4% — 20 СК «Life» (30,8% всіх СК «Life»).

З 2001 по 2003 рр. частка нерезидентів у загальному обсязі вихідного з України перестрахування щорічно становила близько 60%.

Після введення рейтингових вимог до перестрахувальників обсяг закордонних перестрахувань скоротився з 59,3% в 2003 році до 16,7% в 2004 році. А за період з 2004 по 2006 рр. упав до 10,2%. необхідно зазначити, що частка валових премій, переданих у перестрахування, не змінилася за останні десять років і залишається на рівні 40-45% від обсягу премій із прямого страхування. Виключення становили 2003 і 2004 роки, коли перестрахування використовувалося як механізм фіксації прибутку різних сфер бізнесу за рубежем.

Введення фінансових санкцій у вигляді 15% податку на премії, передані в перестрахування нерейтинговим нерезидентам на початку 2007 року, призвело до нового скорочення частки нерезидентів у загальному обсязі вихідного з України перестрахування до 9,2%) у 2010 році.

У лютому 2011 року Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг України оприлюднила проект розпорядження «Про вимоги до рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховиків і перестрахувальників-нерезидентів». Відповідно до документа рейтинг фінансової надійності страховика-нерезидента й перестрахувальника-нерезидента на день укладання договору страхування або перестрахування повинен відповідати рівню рейтингів не нижче, ніж по класифікації таких міжнародних рейтингових агентств:

A M. Best (США) — «В»;
Moody’s Investors Service (США) — «Ваа»;
Standard&Poor’s (США) — «ВВВ»;
Fitch Ratings (Великобританія) — «ВВВ» [4].

У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента й перестрахувальника-нерезидента відповідає вимогам, установленим Держфінпослуг, оподатковування сум, що перелічуються страховиками в межах договорів страхування або перестрахування, буде здійснюватися по ставці 0%. А якщо ні, то оподатковування зазначених сум здійснюватися по ставці 12%.

У 2011 році склалися такі тенденції щодо стану перерахування відповідно до вимог чинного законодавства

За договорами перестрахування ризиків за 9 місяців 2011 року українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 4 699,6 млн. грн. (за 9 місяців 2010 року — 7 024,0 млн. грн.), з них:

перестраховикам-нерезидентам — 910,7 млн. грн. (за 9 місяців 2010 року -788,6 млн. грн.);
перестраховикам-резидентам — 3788,9 млн. грн. (за 9 місяців 2010 року — 6235,4 млн. грн.).
Загальна сума часток страхових виплат, компенсованих перестраховиками, становила 326,7 млн. грн. (за 9 місяців 2010 року -317,0 млн. грн.), в тому числі компенсовано:
перестраховиками-нерезидентами — 240,8 млн. грн. (за 9 місяців 2010 р — 153,1 млн. грн.);
перестраховиками-резидентами — 85,9 млн. грн. (за 9 місяців 2010 р. -163,9 млн. грн.) [3].

У структурі вихідного перестрахування станом на 30.09.2011 р. найбільше сплачено часток страхових премій за такими видами страхування, як: страхування майна, страхування фінансових ризиків, страхування від вогневих ризиків, автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка»), страхування вантажів та багажу.

Зменшення обсягу вихідного перестрахування з резидентами за 9 місяців 2011 року пов’язане перш за все із зменшенням надходжень валових страхових премій у деяких страхових компаніях на рівні відповідного періоду 2010 року, що вплинуло на обсяг часток страхових премій переданих у перестрахування, а також залишення значної частини ризиків на власному утриманні.

Таким чином, слід зазначити, що глобалізація й прихід на страховий ринок України західної споживчої культури розбудив гостру конкуренцію за володіння, контроль і розподіл фінансових ресурсів.

2.2. Структура страхових премій та концентрація страхового ринку України

Тенденція зміни показників, що характеризують діяльність страхових компаній за 2010-2012 рр. свідчить про наявність хоча і не значних, але якісних зрушень на страховому ринку. В даний час, страховий ринок України перебуває на етапі становлення і не дивлячись на стрімкий розвиток окремих його сегментів, рівень страхового покриття залишається досить низьким — 5-10 %, в той час коли у розвинутих країнах Європи даний показник становить понад 95 %. Структура страхових премій за видами страхування станом на перше півріччя 2012 р. свідчить про розвиток в Україні лише класичних видів страхування. Так, в структурі страхових премій найбільшу питому вагу займає авто страхування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена карта») — 2880,0 млн. грн. (або 31 %) та страхування майна — 955,2 млн. грн. (або 11 %), тоді як медичне страхування знаходиться на етапі зародження. Загальною тенденцією в ризиковому страхуванні є збільшення частки роздрібного сегменту в розрізі платежів з одночасним зростанням частки виплат корпоративному сегменту в структурі виплат. Тобто премії активніше притягають від громадян, а відшкодування виплачують переважно юридичним особам.

Позитивними змінами на ринку страхування є зростання страхових премій по страхуванню життя, сума яких склала 770 млн. грн. У структурі чистих страхових премій станом на перше півріччя 2012 р. даний вид страхування склав 9 %, в той час, коли за аналогічний період 2010 р. даний показник становив лише 3 % (або 336,1 млн. грн.). Проте, доцільно зазначити, що в структурі страхового ринку країн-членів ЄС зі збору страхових премій страхування життя складає близько 50-60 %. Низький рівень освоєння ринку страхування життя в Україні можна пояснити в першу чергу низькою капіталізацією страхових компаній, неготовністю працювати із незначними сумами страхових премій індивідуального страхувальника, орієнтуючись в основному на фінансово-промисловому бізнесі.

Аналіз концентрації страхового ринку Україні станом на 2012 р. свідчить, про те, що не зважаючи на значну чисельність страхових компаній, а саме — 443, фактично на страховому ринку основну частину валових страхових премій — 92,5 %, акумулюють 100 страхових компаній «non-Life» (26,1 % всіх СК «non-Life») та 97,5 % — 20 СК «Life» (31,7 % СК «Life») [5]. За даними Українського науково-дослідного інституту «Права і економічних досліджень» в рейтингу страхових компаній за валовими страховими преміями провідні місця в 2012 р. займали такі страхові компанії як АСКА, АХА Страхування, Провідна, Оранта та Кремінь [7].

Результат основної (страхової) діяльності в цілому по учасниках ринку за 2010¬2012 рр. збільшується, оскільки продовжує збільшуватись позитивне сальдо між заробленими преміями і страховими виплатами. Величина операційних витрат страхових компаній в 2010 р. збільшувалася повільніше в порівнянні із заробленими страховими преміями, а в 2012 р. мало місце зменшення цього показника. Тенденція скорочення частини витрат страховиків стала більш явною. Це створює резерв для збереження прийнятного рівня рентабельності бізнесу навіть в умовах можливого швидшого зростання обсягів відшкодувань.

Попри поетапне збільшення обсягів власного капіталу, активів і резервів, що позитивним чином відображається на платоспроможності страхових компаній та зміцненні позицій компаній-учасниць на страховому ринку, чому сприяє об’єднання страховиків, сучасний стан страхового ринку характеризується наявністю багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку. В першу чергу мова йде про зменшення страхових премій у структурі ВВП, частка яких у 2011 р. становила 1,7 %, що на 0,4 в.п. менше в порівнянні із 2010 р.

Страховий ринок є одним із найпривабливіших секторів економіки як для вітчизняних так і для іноземних інвесторів. Так, за останні роки значно збільшилась присутність іноземного капіталу в фінансовій системі України. Що припадає на компанії з іноземними інвестиціями в розміри понад 51 % статутного фонду, склала 53,3 %. На сьогоднішній день на страховому ринку України діють дочірні компанії таких всесвітньо відомих страховиків, як Alico AIG Life, PZU та ін.

Головними проблемами подальшого розвитку страхового ринку, на нашу думку, є низький платоспроможний попит на страхові послуги, відсутність довіри населення до страхових компаній, що зумовлено інформаційною закритістю страхового ринку та відсутністю якісної статистичної інформації, відсутність цілеспрямованої державної підтримки у сфері страхування, низька прибутковість окремих видів страхування, низька конкурентоспроможність страховиків у порівнянні із банками, відсутність чіткого стратегічного управління страховою діяльністю, низький рівень кваліфікації кадрів.

Окреслені проблеми потребують підвищеної уваги як з боку державних органів по нагляду за страховою діяльністю, так і врахування в процесі управління розвитком окремого суб’єкта страхового підприємництва.

Однією із передумов подальшого розвитку страхового ринку України є відновлення довіри до страхової галузі. В контексті вирішення даної проблеми важливим видом діяльності є інформування населення про економічну діяльність страхування, про стан страхового ринку і державний контроль за його діяльністю, а також впровадження нових, привабливих для населення видів фінансових послуг [6]. Також досить актуальним напрямом є активізація ролі держави та її органів у зміцненні страхового ринку України та приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими стандартами.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

3.1. Перспективи розвитку ринку страхових послуг України

Розвиток страхового ринку гальмує недосконале, застаріле законодавство, неефективні, непрозорі, непередбачувані та вибіркові правила державного регулювання і нагляд. Заходів, що вживаються для фінансового оздоровлення страховиків, виведення з ринку тих страховиків, які не мають можливості найближчим часом покращити свій незадовільний фінансовий стан, не достатньо. На неналежному рівні забезпечуються потреби ринку в кваліфікованому персоналі, насамперед, страхових агентів, андерайтерів, актуаріїв, страхових інженерів, страхових детективів.

Через значний обсяг непокритих страхуванням ризиків у держави та в суспільстві бракує коштів на відшкодування шкоди або виникає необхідність використання коштів державного, місцевих бюджетів і суспільних фондів.

Водночас, розвиток страхування великих ризиків, зокрема, в енергетичній та будівельній сферах, аграрному секторі, ризиків за масовими видами страхування, зокрема, медичного страхування, страхування життя та формування потужного довгострокового фінансового ресурсу через залучення заощаджень домашніх господарств та корпорацій до інвестиційного процесу неможливий без реформування страхового сектора економіки.

Нерозвиненість інститутів саморегулювання призводить до надмірного, витратного та неефективного втручання держави в ринкові процеси, не дозволяє в повному обсязі залучити інтелектуальні та фінансові ресурси страховиків і професійних об’єднань. Недосконалим або недостатнім є регулювання страхових посередників, актуаріїв, аудиторів, сюрвеєрів і аджастерів [3].

Страховий ринок перебуває під дією значних ризиків. Основними з них є:

— глобальні ризики, зумовлені циклічним характером розвитку світової економічної та фінансової систем, неможливістю передбачити час та масштаб чергової кризи;

— макро- та мікроекономічні ризики, пов’язані, зокрема, із збереженням тенденцій до зниження темпів зростання національної економіки або окремих галузей, рівня інвестиційної активності, високих рівня інфляції та відсотків за банківським кредитуванням, низького рівня життя населення України, недостатнього рівня розвитку внутрішньої інфраструктури;

— фінансові ризики, що включають, зокрема, незадовільний фінансовий стан значної частини страховиків, низький рівень якості активів, залежність інвестиційних доходів від депозитної політики банківської системи; комерційні ризики, до яких, зокрема, належить посилення цінової конкуренції та загроза банкрутства значної кількості страховиків, зростання обсягу невиконаних зобов’язань між страховиками, в т.ч. за договорами перестрахування, та у відносинах з контрагентами і партнерами (банками, інвестиційними компаніями тощо) [2].

Українською федерацією убезпечення (УФУ) протягом останніх декількох років напрацьовано десятки пропозицій, в тому числі у вигляді конкретних проектів законів, концепцій, рішень органів державної влади з питань оздоровлення страхового ринку України та його подальшого розвитку, оновлення законодавства про страхування, протидії та подолання наслідків фінансової кризи на цьому ринку. Всі ці пропозиції та документи спрямовані на розбудову в нашій державі прозорого, конкурентоспроможного страхового ринку європейського зразка, з високим рівнем якості послуг та захисту прав споживачів.

УФУ завершило роботу над власним проектом Стратегії розвитку страхового ринку України в 2012-2020 роках, метою якої є відродження первинної ролі страхування як суспільно-корисної функції захисту майнових інтересів громадян, суб’єктів економічної діяльності та держави на основі розбудови конкурентоспроможного, відкритого, платоспроможного, оснащеного найсучаснішими інфраструктурою, технологіями страхового ринку, з привабливим та широким асортиментом якісних страхових послуг та інструментів, гарантованим рівнем захисту прав споживачів та сучасними методами регулювання і нагляду із залученням інститутів саморегулювання [5].

Основними завданнями та заходами щодо реалізації Стратегії є:

оздоровлення страхового ринку та подолання наслідків кризи;
розбудова ефективного, прозорого, недискримінаційного, інституційно спроможного, передбачуваного державного нагляду за страховим ринком;
впровадження реального захисту прав споживачів;
удосконалення системи управління ризиками в державі та суспільстві;
сприяння розвитку основних видів страхування;
інтеграція страхового ринку України до світового фінансового простору.

Реалізація Стратегії створить умови для сталого зростання страхового ринку України, його конкурентоспроможності в умовах інтеграції у світовий фінансовий простір, забезпечить:

Таврійський державний агротехнологічний університет

задоволення потреб держави та приватного сектору в якісних страхових послугах;
досягнення рівня проникнення страхування до 5 відсотків ВВП України;
задоволення потреб держави в інвестиційному ресурсі на рівні 100 млрд. грн., у тому числі в довгостроковому інвестиційному ресурсі на рівні 50 млрд. грн.;
збільшення щорічних виплат страхових відшкодувань до 30 млрд. грн. у 2021 році;
зменшення вартості залученого капіталу для підприємств, що страхують свої ризики;
підвищення конкурентоспроможності економіки України в цілому;
приведення кількості страхових компаній у відповідність до попиту на послуги страхування, гарантованого рівня платоспроможності, визначеного законодавством, стану конкуренції та витрат держави для здійснення нагляду та регулювання;
створення додаткових робочих місць на 50 тис. осіб;
збільшення надходжень до бюджету та фондів соціального страхування за рахунок сплачених страховиками податків і внесків понад 3 млрд. грн. у 2021 році [13].

3.2. Напрямки для підвищення страхового ринку України конкурентоздатності та подальшого розвитку в умовах глобалізації

Необхідними умовaми подальшого розвитку укрaїнського стрaхового ринку є підвищення рівня капіталізації стрaховиків, їх фінaнсової нaдійності та плaтоспроможності; удосконaлення прaвових зaсад зaхисту прaв споживачів стрaхових послуг та сприяти розвитку довгострокового стрaхування життя, учaсті стрaховиків у системі недержавного пенсійного зaбезпечення та врегулювання діяльності стрaховиків у сфері медичного страхування.

На сьогодні страховий ринок України демонструє значний розвиток і піднесення, що супроводжується зростанням кількості страхових компаній, розширенням напрямків страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій. [ 2]

Проте існують і значні недоліки,а саме:

недосконала законодавча база;
недосконала система державного контролю за діяльністю страхових компаній;
недовіра населення до страховиків;
несвоєчасні виплати страхових відшкодувань і їх заниження;
ухилень від оподаткування та шахрайські схеми страхових компаній;
низька конкурентоспроможність страховиків у порівнянні з комерційними банками, щодо залучення вільних коштів населення.

Розвиток страхового ринку є особливо важливим при стабілізації і зростанні рівня економіки, оскільки страхові компанії мають значно більші можливості акумулювати фінансові ресурси ніж середні комерційні банки,але це можливо лише при наявності довіри населення до страхових компаній. У нашій країні розвиваються лише класичні види страхування — КАСКО, майнове страхування, тоді як, наприклад, медичне страхування знаходиться на етапі зародження. Це обумовлено, в першу чергу, рівнем доходів населення.

Щоб усунути виявлені недоліки, подальший розвиток страхового ринку повинен відбуватись на основі врахування таких базових принципів: вільний рух капіталів та страхових послуг на території України; захист прав споживачів страхових послуг; вільний вибір страховика; прозорість діяльності учасників страхового ринку; уніфікація процедур страхування; використання міжнародного досвіду.

Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. На сучасному етапі розвитку страхового ринку України головними завданнями є:

— прийняття Законів України «Про обов’язкові види страхування», «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про страхування життя», «Про страхових посередників» тощо;

— здійснення економічного обґрунтування та розробка плану заходів щодо впровадження системи гарантій за довгостроковим страхуванням життя;

— розв’язання проблемних питань щодо випуску спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;

— розробка методології здійснення страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників, а також методики оцінки обсягу страхового ринку за показником нетто-премій;

— перегляд положень з формування та розміщення страхових резервів;

— створення національної бази даних несумлінних клієнтів (так зване бюро страхових історій).

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок щодо необхідності підвищення ефективності державної політики регулювання страхового ринку України. Ця політика повинна спрямовуватись на подолання негативних наслідків фінансової кризи та підвищення стійкості національного страхового ринку до проявів нестабільності на світових фінансових ринках.

Зокрема, необхідно сформувати виважену (збалансовану) концепцію державного вплив на страховий ринок. Концепція, з одного боку, повинна передбачати формування ефективної системи запобіжного (пруденційного) державного нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності страховиків на основі застосування міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності, з іншого, – гарантувати невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку.

Становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежатиме від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, підвищення вимог до порядку створення діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України у міжнародні структури, а також створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням, залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування[8, с. 25].

Проаналізувавши процес становлення страхового ринку в Україні, ми дійшли висновку, що подальший успішний його розвиток залежатиме від: розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності; розширення інфраструктури; вдосконалення порядку оподаткування страхової діяльності; посилення вимог до порядку створення та діяльності страхових організацій; подальшого розвитку законодавчої та вдосконалення нормативної бази; створення об’єднань страховиків з найважливіших проблем страхування; подальшої інтеграції України до міжнародних структур; створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням; залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування; створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків; підвищення платоспроможності страховиків.

Щоб усунути протиріччя у законодавчому регулюванні системи страхування в Україні, необхідно:

1) прискорити розробку та прийняття нового цивільного кодексу України, в якому передбачити правові основи регулювання страхової діяльності в Україні;

2) внести зміни та доповнення до Закону України «Про страхування», в якому: уточнити головні страхові поняття і терміни; уточнити порядок припинення договорів страхування; уточнити процедуру санації та порядок ліквідації страховика; провести комплексний аналіз законодавчих актів з питань обов’язкового державного страхування з метою його впорядкування.

Висновки

Отже, у 2012-2013 рр. страховий ринок був порівняно стабільним, відбувалась цінова конкурентна боротьба, страховики вирішували проблеми забезпечення рентабельності окремих страхових продуктів та страхових портфелів загалом в умовах зростання витрат. Важливим завданням для страховиків був розвиток андеррайтингової політики, оптимізація каналів продажу послуг, пошук джерел капіталізації, формування ефективного інвестиційного портфеля, забезпечення якості активів та платоспроможності компаній.

Основним ресурсом збільшення страхового портфеля в умовах неможливості розвивати філіальну мережу стає пошук страхових агентів, які мають стабільну клієнтську базу, розвиток співпраці із комерційними банками у напрямку реалізації спільних продуктів, прямі продажі через call-центр або із застосуванням інтернет-технологій. Саме агентська мережа є найстійкішим каналом продажів в умовах нестабільної економічної ситуації. Відповідно до теоретичних підходів антикризового управління, страховики можуть обрати агресивну стратегію експансії, тобто нарощувати частку ринку “підбирання” чи переманювання клієнтів у інших компаній з метою отримання позитивного ефекту масштабу, закріплення на існуючих та виходу на нові ринки страхових послуг. Проте це зможуть зробити тільки лідери страхового ринку, як правило, компанії з великим рівнем фінансового потенціалу та іноземними засновниками. Іншим страховикам не залишиться вибору — вони будуть змушені згортати діяльність, відмовляючись від проведення певних видів страхування, скорочувати філії, представництва.

Ефективність та надійність інвестиційного портфеля страховиків є важливими цілями їх діяльності. Досвід 2008-2009 рр. показав, що розміщення коштів страхових резервів на банківських депозитах може супроводжуватись неочікуваними ризиками надійності таких вкладень, тому компанії повинні формувати збалансованіший інвестиційний портфель, активніше використовуючи інші інструменти інвестування, такі як акції, ОВДП, банківське золото, нерухомість, проте основним критерієм розміщення страхових резервів має бути мінімізація інвестиційного ризику та ліквідність таких активів.

Сьогоднішні умови ставлять перед фінансистами, фінансовими директорами класичних страхових компаній України необхідність вирішення складних завдань комбінації консервативного фінансового підходу в оцінці ефективності тих або інших управлінських розв’язків з необхідністю розробки і впровадження нових управлінських технологій таких як бюджетування, контроллінг, системи управлінського обліку, системи збалансованих показників і ін. Крім цього, вони змушені поєднувати нашу ментальність із системою керування ризиками, які генеруються у функціональній сфері, у внутрішньому і зовнішньому середовищі.

Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз передбачає розробку і прийняття низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство країни, зокрема Закони України «Про перестрахування», «Про медичне страхування», «Про товариства взаємного страхування», «Про діяльність страхових посередників», «Про страхування фінансово-кредитних ризиків» у законодавчому акті з перестрахування треба визначити механізм проведення відповідних операцій, закласти основи створення перестрахувальної біржі в Україні як єдиного центру, де укладатимуть перестрахувальні угоди у випадку великих обсягів ризиків.

Законодавчий акт щодо діяльності страхових посередників має визначити загальні умови діяльності цього сектора страхового ринку в Україні. Сьогодні на законодавчому рівні фактично не врегульовано діяльність такої важливої категорії учасників страхового ринку, як страхові брокери (і вітчизняні, і зарубіжні). Брокер за класичною схемою має діяти в інтересах страхувальника: визначити разом із ним найприйнятніші умови страхування і далі діяти згідно з усіма необхідними документами для укладання повноцінного договору страхування. На жаль, сьогодні через законодавчу невпорядкованість брокер діє швидше як філія страховика.

Потребує невідкладного впорядкування нормативна база у сфері обліку, фінансової звітності й аудиту. Не вирішено повністю, як саме в системі обліку треба врахувати передачу резервів перестраховикові або резерви у майбутніх виплатах після вирішення спірних питань тощо. Необхідна комплексна система фінансових показників та їхніх розшифрувань для страхової компанії (окремі форми звітності для податкових і статистичних органів, а також преси і страхувальників).

Важливо також законодавчо вдосконалити систему страхування життя, медичного та пенсійного страхування, страхування політичних ризиків, діяльності товариств взаємного страхування тощо.

Необхідно розуміти, що глобалізація страхової індустрії призведе згодом до загальних змін всесвітньої корпоративної культури, прийняттю етичного кодексу страховиків. Наші страхові компанії як великі інституціональні інвестори будуть відігравати усе більш важливу роль у національній економіці та в інтеграційних процесах у світову економіку.

Глобалізаційні процеси будуть супроводжуватися подальшою концентрацією капіталу в страхових групах і їх злиттям з банківським і фінансово-промисловим капіталом. Згодом зміниться структура класичного й квазістрахування у бік значного зменшення останнього. Страхові стандарти обслуговування клієнтів будуть уніфіковані й законодавчо закріплені. Підвищення рівня життя неминуче призведе до підвищення страхової та фінансово-інвестиційної культури. З ростом довіри до страховиків і до використання у фінансовій сфері Інтернет мережі буде активно розбудовуватися он-лайнове страхування.

Список використаної літератури

Андреева Л. Ю. Стратегия развития российского страхового рынка в условиях глобализации [Электронний ресурс] / Л. Ю. Андреева. — Режим доступа: http://www.studsupport.ru/ index.php?option=com_content&view=article&id=147&Itemid=83&limitstart=l.
Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич — К. : Знання, — 352 с.
Безугла В.О. Страхування: навч. пос. / В.О. Безугла, І.І. Постіл, Л.П. Шаповал. — К.: Центр учбової літератури, — 582 с.
Веретнов В. Страховий ринок в умовах світової та національної фінансової кризи [Електронний ресурс] / В. Веретнов. — Режим доступу: http://www.klubok.net/UserInfo-weretnov.html.
Городюк А.Б. Основні проблеми страхового ринку України / А.Б. Городюк // Вісник БДФА.- 2012 р. — № 2. — С. 10-13
Залетов А. Страховой рынок Украины в 2010 году: оценка реального страхования [Електронний ресурс] / А. Залетов // Журн. Insurance ТОР. — 2011. — № 1(33). — Режим доступа: http://tristar.com.Ua/l/tems/obzor_rynka_strahovaniia.html.
Ковальчук С.А. Дослідження ринку страхових послуг / С.А. Ковальчук // Маркетинг в Україні. — 2009. — №1. — С. 23-27.
Лайков А. Ю. Необходимость модернизации отечественного страхового рынка [Електронний ресурс] / А. Ю. Лайков // REMARK. — 2011. — № 3(19). — С. 25. — Режим доступу: http://www.rifams.ru/index.html.
Підсумки діяльності страхових компаній України за 2010 р. [Електронний ресурс]. — режим доступу: http://www. http://forinsurer.com.ua
Підсумки діяльності страхових компаній України за перше півріччя 2012 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. http://forinsurer.com.ua
Приказюк Н.В. Державне регулювання страхового ринку України: тенденції та перспективи розвитку / Н.В. Приказюк // Фінанси України. — 2010. — №7. — С. 101-108.
Рейтинг страхових компаній України за 2002-2012 рр. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://forinsurer.com/ratings/
Сіренко О.М. Страхування ХХІ століття або про тенденції розвитку страхового ринку України / О.М. Сіренко // Дзеркало тижня. — 2008. — №15. — С. 34-38.
Стратегія розвитку страхового ринку України на 2012-2021 рр.: Протокол загальних зборів Членів УФУ від 30.03.12 № 12
Страховий ринок: 2001-2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.
Страхові ринки України й Росії в умовах фінансової кризи — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://library.if.ua/articles/article-46/
Страхування: підруч. / керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець [вид. 2-ге, перероб. і доп]. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

Освіта та самоосвіта