Профілактика інфекційних захворювань — це система державних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням.

У       разі пасивної профілактики дитина отримує імунні сироватки або імуноглобуліни, які містять готові антитіла проти відповідних мікробів і токсинів, що їх виробляють бактерії.

Для створення активного імунітету в організм дитини вводять вакцину або анатоксин. Вакцина містить убитих або живих (але ослаблених) збудників хвороби. У відповідь на їхнє введення організм виробляє специфічні антитіла. Анатоксин отримують, знешкоджуючи токсини. При цьому токсин втрачає отруйність, але зберігає здатність викликати імунітет.

Профілактичні щеплення — найважливіший метод запобігання інфекційним захворюванням.

Інфекційну безпеку населенню України гарантує стаття 27 «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» і статті 1 і 12 закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань».

Профілактичні щеплення проводять відповідно до наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості і обігу медичних імунобіологічних препаратів». Наказ включає календар профілактичних щеплень, положення про організації щеплень, перелік медичних протипоказань для проведення щеплень, інструкцію з організації епідеміологічного спостереження побічних дій імунобіологічних препаратів, порядок їхнього зберігання, обліку і транспортування.

Календар профілактичних щеплень в Україні

До Календаря профілактичних щеплень в Україні (далі — календар) включено чотири розділи: щеплення за віком, щеплення за станом здоров’я, щеплення, що їх проводять на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями, рекомендовані щеплення.

1. Щеплення роблять усім новонародженим, що не мають до цього протипоказань. Щеплення проводять вакциною для профілактики туберкульозу (далі — БЦЖ). Для вакцинації не-доношених дітей з масою тіла понад 2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу зі зменшеним вмістом антигену (далі — БЦЖ-М).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншим щепленням. Неприпустимо поєднувати в один день щеплення для профілактики туберкульозу з іншими парентеральними маніпуляціями.

Дітей, не щеплених у пологовому будинку з будь-яких причин, обов’язково вакцинують у дитячих поліклініках. Для щеплення дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М або половинну дозу вакцини БЦЖ. Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку не через медичні протипоказання, щеплення проводять вакциною БЦЖ. Дітям, яким не виповнилося 2 міс, щеплення проти туберкульозу проводять без попереднього встановлення проби Манту. Після виповнення дитині двомісячного віку перед щепленням БЦЖ слід провести пробу Манту. Щеплення роблять при негативному результаті проби.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти віком 7 і 14 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинацію проводять вакциною БЦЖ.

За відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям з негативною реакцією на пробу Манту слід робити додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ.

Проби Манту проводять щороку з 2 ТО. З огляду на те, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику слід планувати до проведення профілактичних щеплень. Якщо з певних причин пробу Манту проводять після профілактичних щеплень, туберкулінодіагностику слід здійснювати не раніше ніж через 1 міс після щеплення.

2. Для профілактики гепатиту В усім новонародженим уводять моновалентну вакцину.

Якщо мати новонародженого HbsAg-нeгaтивнa («—») і це документально підтверджено, можна розпочинати вакцинацію дитини впродовж перших місяців життя або поєднати з щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту. У разі поєднання імунізації проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту рекомендують схеми: 3—4—5—18 міс життя або 3— 4—9 міс життя.

• Новонародженим з масою тіла до 2000 г, які народилися від HbsAg-нeгaтивниx матерів, вакцинацію проводять при досягненні дитиною маси тіла 2000 г або при досягненні віку 1 міс.
• Якщо новонароджена дитина в тяжкому стані, імунізацію дитини проводять після поліпшення стану перед ви-писуванням з лікарні.

Якщо мати новонародженого HbsAg -позитивна (« + »), дитину щеплять за схемою (перша доба життя) — 1—6 міс. Першу дозу вводять у перші 12 год життя дитини незалежно від маси тіла. Разом з вакцинацією, однак не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла необхідно вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО. Якщо маса тіла новонародженої дитини менше ніж 2000 г, її обов’язково вакцинують, однак уведену дозу вакцини не зараховують як дозу первинної імунізації; при досягненні дитиною віку 1-го місяця вакцинацію слід проводити серією з трьох доз вакцин 0—1—6 (0 — дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та іншим щепленнями — 1 міс, другим та третім — 5 міс).

Якщо в матері новонародженого з HbsAg невизначений HbsAg -статус, щеплення дитини проводять обов’язково в перші 12 год життя з одночасним дослідженням статусу матері за HbsAg. У разі отримання позитивного результату матері профілактику гепатиту В проводять у випадку щеплення новонародженої дитини від HbsAg -позитивної матері.

Для вакцинації дітей та дорослих поза календарем щеплень проти гепатиту В рекомендують використовувати схему 0— 1—6 міс.

Не слід розпочинати серію вакцинацій, якщо пропущено дозу, незалежно від того, скільки минуло годин. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

3. Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3, 4 і 5 міс проводять кашлюково-дифтерійно- правцевою вакциною (далі — АКДП). Інтервал між першим і Другим, другим і третім щепленнями АКДП вакциною дорівнює 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленням має становити не менше ніж 12 міс.

Першу ревакцинацію у 18 міс проводять вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом (далі — АаКДП).

АаКДП застосовують для подальшого щеплення дітей, які Мали післявакцинальні ускладнення на попередні щеплення

АКДП, а також для проведення всіх щеплень дітям з високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень за висновком вакцинальної комісії або дитячого імунолога. Для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту В та інфекцій, що їх спричинюють бактерії Haemophilus influenze типу В (далі — НіВ), можна використовувати комбіновані вакцини з різними варіантами комбінацій антигенів, що зареєстровані в Україні.

Щеплення дітей віком до 4 років поза календарем призначає лікар з таким розрахунком, щоб дитина встигла отримати чотириразову імунізацію АКДП до 3-х років 11 міс і 29 днів.

Першу імунізацію проти дифтерії та правця (у 6 років) проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), другу (у 14 років) і третю (у 18 років) — анатоксином дифтерійно- правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Дітей віком до 5 років 1 міс 29 днів, які перехворіли на кашлюк, щеплять АДП. Вакцинацію проводять триразово з інтервалом між першим і другим щепленнями 30 днів, між другим і третім — 9—12 міс.

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, що були щеплені раніше, треба здійснювати АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводять із мінімальним інтервалом 10 років АДП-М від попереднього щеплення АДП-М.

Підліткам і дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30—45 днів, між другим і третім — 6—12 міс). Ревакцинацію підлітків (яких щеплять поза схемою) здійснюють з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Для активної імунізації проти правця осіб віком понад 60 років, що не щеплені протягом останніх 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП у подвійній дозі — 20 оз/мл, з обов’язковою ревакцинацією через 12 міс дозою 10 оз/мл) та надалі — кожні 10 років без обмеження віку.

Не можна розпочинати серію вакцинацій, якщо пропущено дозу, незалежно від того, скільки минуло годин. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

З огляду на ймовірність розвитку післявакцинальних реакцій на введення АКДП, наприклад, підвищення температури тіла, що може зумовити фебрильні судоми, необхідно щоразу надавати рекомендації батькам щодо вживання парацетамолу в дозі, відповідній віку дитини, протягом доби після щеплення.

4. Інактивовану вакцину для профілактики поліомієліту (далі — ІПВ) застосовують для перших двох щеплень, а в разі протипоказань для введення оральної поліомієлітної вакцини (далі — ОПВ) — для всіх подальших щеплень за календарем.

Вакцину ОПВ застосовують для 3—6-го щеплень (третьої вакцинації і вікової ревакцинації) за відсутності протипоказань до ОПВ.

Після щеплення ОПВ слід обмежити ін’єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 днів, виключити контакти з хворими та ВІЛ-інфікованими.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо пропущено дозу, незалежно від того, скільки минуло годин. Провести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

5. Вакцинацію для профілактики Ніb-інфекції можна проводити моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Ніb -компонент. У разі використання Ніb -вакцини та АКДП різних виробників вакцини вводять у різні ділянки тіла. Бажано використовувати комбіновані вакцини з Ніb-компо- нентом для первинної вакцинації.
6. Вакцинацію для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводять комбінованою вакциною (далі — КПК) особам віком 12 міс. Друге щеплення для профілактики КоРУ, паротиту та краснухи проводять дітям віком 6 років.

Дітям, що не вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи у віці 12 міс і 6 років, щеплення можна починати в будь- якому віці до 18 років. У цьому разі дитина має отримати дози 3 Дотриманням між ними мінімального інтервалу.

Дітям віком 15 років, що отримали 1 або 2 щеплення проти кору, проте не вакциновані проти епідемічного паротиту і краснухи та не хворіли на зазначені інфекції, проводять планове щеплення проти епідпаротиту (хлопцям) або проти краснухи (дівчатам).

Особи віком понад 18 років, раніше не вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показаннями в будь-якому віці до 30 років.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням для щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесено дві із зазначених хвороб, щеплення слід проводити моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Робити достовірні висновки про імунність дитини можна лише за результатами серологічних досліджень: за наявності антитіл класу іb до відповідного вірусу особу вважають імунною.

Жінки дітородного віку, які не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин (табл. 13, 14).

Таблиця 13. Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень

Вакцина	Протипоказання
Усі вакцини та ана­токсини	Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку. Алергія на будь-який компонент вакцини. Прогресивні захворювання нервової систе­ми, гідроцефалія та гідроцефальний синд­ром у ступені декомпенсації, епілепсія, епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше. Гостре захворювання або загострення хронічного захворювання1
Усі живі вакцини	Природжені комбіновані імунодефіцити, первинна гіпогаммаглобулінемія (уведення вакцин не протипоказано при селективному імунодефіциті IgA та IgM), транзиторна гі­погаммаглобулінемія та злоякісні новоут­ворення, вагітність, СНІД, перебування на імуносупресивній терапії2
БЦЖ3		Маса тіла дитини менше ніж 2000 г: при масі тіла 1500—1999 г щеплення не прово­дять до 1 міс життя, при масі тіла 1000— 1499 — до 2 міс. Ускладнені реакції на по­переднє введення вакцини (лімфаденіт, хо­лодний абсцес, виразка шкіри діаметром понад 10 мм, келоїдний рубець, остеомієліт, генералізована БЦЖ-інфекція) Тубінфікування. Дефекти фагоцитозу
ОПВ4		Дітям, яким протипоказано введення жи­вих вакцин, а також членам їхніх родин рекомендовано проводити щеплення інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ)
АКДП		Судоми в анамнезі (замість АКДП уводять АДП або вакцину з ацелюлярним кашлюко­вим компонентом)
ЖКВ (жива вакцина проти кору), ЖПВ (жива паротитна вак­цина), вакцина проти краснухи або тривак­цина (кір, паротит, краснуха)		Алергійні реакції на аміноглікозиди. Анафілактичні реакції на яєчний білок. Уведення препаратів крові6

Примітки.

1. Планову вакцинацію відкладають до закінчення гострих проявів захворювання та загострення хронічних захворювань і проводять одразу після одужання або під час ремісії. Гостре респіраторне захворювання, що має легкий перебіг без підвищення температури тіла, не є протипоказанням до планового щеплення. Особливості вакцинації проти туберкульозу — див. пункт 3 цих приміток.
2. Імуносупресивна терапія — терапія, що її проводять ци тостатичними препаратами, зокрема монотерапія циклоспорином А та іншими кортикостероїдами в імунодепресивних дозах, променева терапія. Терапію кортикостероїдами визнають імуносупресивною, якщо з розрахунку на преднізолон вона становить понад 1 мг на 1 кг маси тіла на добу та триває понад 14 діб за розумного системного використання. Планові щеплення інактивованими вакцинами та анатоксинами проводять після закінчення терапії, щеплення живими вакцинами — не менше ніж через 1 міс після припинення терапії. Якщо тривалість терапії кортикостероїдами становить менше ніж 14 діб незалежно від дози або понад 14 діб у разі дози за преднізолоном менше ніж 1 мг на 1 кг маси тіла на добу, або її використовують як замісну терапію, або використовують місцево, таку терапію не визнають імуносупресивною і вона не є протипоказанням до планового щеплення.
3. Неприпустимо поєднувати в один день щеплення проти туберкульозу з іншими щепленнями та парентеральними маніпуляціями. Щеплення БЦЖ та проведення проби Манту заборонено проводити протягом 4 тиж після інфекційного захворювання, що супроводжувалося гарячкою, та під час карантину.
4. Після щеплення ОПВ пропонують обмежити парентеральні втручання протягом 40 діб.
5. Проведення щеплень проти кору, паротиту та краснухи після введення препаратів крові (нерозведена кров, плазма, препарати імуноглобулінів, еритроцитна маса), за винятком відмитих еритроцитів, можливе в терміни, зазначені в інструкції до препарату, але не раніше ніж через 3 міс. Після екстреної профілактики правця протиправцевим людським імуноглобуліном новонародженим вакцинацію БЦЖ проводять за загальноприйнятою схемою. Якщо інтервал між щепленням проти кору, епідемічного паротиту, краснухи та уведенням препарату крові з лікувально-профілактичною метою менше ніж 14 днів, щеплення проти цих інфекцій слід повторити.

Додаток 1 до Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за побічною дією імунобіологічних препаратів

Післявакцинальні реакції і ускладнення

А. Коди клінічних ознак післявакцинальнихьреакцій.

1. Підвищення температури тіла до 39 °С.
2. Підвищення температури тіла понад 39 °С (сильна загальна).
3. Температура, не зареєстрована в медичній документації.
4. Біль, набряк м’яких тканин понад 50 мм, гіперемія у місці введення понад 80 мм, інфільтрат понад 20 мм (сильна місцева).
5. Лімфаденопатія.
6. Головний біль.
7. Дратівливість, порушення сну.
8. Висипки неалергійного генезу.
9. Анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея.
10. Катаральні явища.
11. Міальгія, артралгія.

Б. Коди клінічних ознак післявакцинальних ускладнень.

12. Абсцеси.
13. Анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.
14. Алергійні реакції (набряк Квінке, висипка на кшталт кропив’янки, синдром Стівенса—Джонсона, Лаєла).
15. Гіпотензивно-гіпореспонсивний синдром (гостра серце-во-судинна недостатність, гіпотонія, зниження тонусу м’язів, короткочасне порушення свідомості або непритомність, судинні порушення в анамнезі).
16. Артрити.
17. Безперервний пронизливий крик, що триває 3 год і більше.
18. Судоми фебрильні.
19. Судоми афебрильні.
20. Менінгіти/енцефаліти.
21. Анестезія/парестезія.
22. Гострий млявий параліч.
23. Вакциноасоційований паралітичний поліомієліт.
24. Синдром Гієна—Барре (полірадикулоневрит).
25. Підгострий склерозивний паненцефаліт.
26. Паротит, орхіт.
27. Тромбоцитопенія.
28. Підшкірний холодний абсцес.
29. Поверхнева виразка понад 10 см.
30. Регіональний лімфаденіт(и).
31. Келоїдний рубець.
32. Генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт.

Організація профілактичних щеплень

• Профілактичні щеплення проводять у кабінетах для щеплень дільниці сімейної медицини.
• Дозволяється проводити щеплення лише зареєстрованими в Україні вакцинами. Транспортують і зберігають вакцини з дотриманням правил «холодового ланцюжка».
• Проводить щеплення спеціально підготовлена медсестра. Відповідає за організацію проведення щеплень головний лікар.
• Семінари з техніки проведення щеплень і проби Манту проводять для медичних сестер не рідше ніж 1 раз на рік зі здачею заліку. Організують семінари територіальні управління охорони здоров’я і санітарно-епідеміологічних станцій.
• Медична сестра усно або письмово запрошує батьків з дітьми на день, призначений для щеплень. Якщо дитина відвідує дитячий заклад, батьків попереджають про щеплення.
• Перед проведенням щеплення дитину оглядає сімейний лікар, відповідно реєструючи це в медичному документі.
• Медичні протипоказання встановлює комісія, створена відповідно до наказу на дільниці сімейної медицини.
• Профілактичні щеплення проводять лише одноразовими шприцами.
• Щеплення проти туберкульозу і туберкулінодіагностику проводять в окремому кабінеті, а якщо його немає, то в інший день.
• Проведені щеплення реєструють у робочому журналі обліку профілактичних щеплень (Ф—064/0), картці профілактичних щеплень (Ф—ОбЗ/о), картці імунізації (Ф—ОбЗ-1/o), історії розвитку дитини (Ф—112/о) і/або медичній картці дитини, що відвідує дитячий дошкільний або загальноосвітній заклад.
• Після проведення щеплення сімейна медсестра здійснює спостереження в терміни, зазначені в інструкції до відповідної вакцини. Про наявність незвичайних реакцій або ускладнень медсестра повинна терміново повідомити сімейному лікареві.
• Факт відмови від щеплень із зазначенням, що батькам роз’яснено всі наслідки, оформляють у картці профілактичних щеплень, картці імунізації, історії розвитку дитини, її підписують батько і медичний працівник, про що повідомляють у територіальну СЕС.
• Кабінет, де проводять щеплення, повинен мати набір для проведення протишокової терапії та інструкцію з використання препаратів для проведення щеплень.

Головним принципом імунопрофілактики інфекційних захворювань у дітей повинен бути індивідуальний підхід, що гарантуватиме високий рівень вакцинації і низький відсоток післявакцинальних ускладнень.