Вступ

Людське мислення підпорядковується логічним законам і протікає в логічних формах незалежно від науки логіки. Люди мислять логічно, навіть не знаючи, що їх мислення підпорядковується логічним закономірностям. Але звідси не випливає, що вивчати логіку юристам чи іншим людям не потрібно. Знання законів і форм мислення, їх свідоме використання в процесі пізнання підвищує професійну культуру мислення юриста, виробляє навик мислити більш грамотно, розвиває критичне відношення до своїх і чужих думок. Тому погляд, ніби вивчення логіки не має практичного значення, є хибним. Спробуємо розглянути в даній роботі значення логіки для професійної діяльності.

Мислити логічно — це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі юриста, яка потребує точності мислення, обґрунтованості висновків.

Міркування, в яких відсутні строга логіка, непослідовність і протиріччя, ускладнюють справу, і можуть стати причиною судової помилки.

Логічна грамотність — необхідна риса освіченості.

Юрист у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професіональний рівень дослідження правових явищ.

1. Особливості мислення юриста та роль логіки для юристів

На підставі загальної характеристики мислення людини й вирізнення його типів (різновидів), можна визначити особливості мислення юриста. Основою виникнення і розвитку мислення юриста є його конкретна професійна діяльність, яка класифікується як правова діяльність. Правова діяльність як синтез практичної і теоретичної діяльності регламентується законом (нормами права). Різновидами правової діяльності є правотворчість, правозастосовування, правотлумачення і т.д., а залежно від спеціалізації — слідча, судова, експертна, консультативна і т.д.

У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуїція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирішувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.

Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.

Правове мислення здійснюється на підставі державної мови, спеціальної юридичної термінології та правових понять.

Реальне мислення людини, яка займається будь-якою діяльністю, це єдність психічного і логічного процесів, але, залежно від специфіки дослідження, логіка абстрагується від психологічних особливостей мислення.

Головні особливості правового мислення — системність, оперування правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимо­гами закону, логічність, тобто, обґрунтованість законами логіки.

У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціонально і нераціонально, логічно і алогічно, творчо і нетворчо.

Проявами і, відповідно, результатом його творчого мислення можуть бути висунення нових ідей, версій, введення в юридичну науку (теорію) і практику нових понять, створення нових теорій права, нових нормативно-правових актів, необхідних для правового регулювання певних сфер суспільної діяльності людей. В наш час виникнення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх право­вого регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-правових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. Негативний вплив людини на оточуючу природу (біосферу) «породило» екологічні проблеми, суспільне вирішення яких неможливо без особливих нормативно-правових актів (екологічне право).

Знання логіки потрібно так чи інакше всім нормальним людям, оскільки вони мислячі істоти. Однак є галузі людської діяльності, професії і спеціальності, де це знання особливе необхідно.

В діяльності юристів логіка має особливе значення. Ще Цицерон, говорячи про судові справи, радив ораторові, які б справи він не узявся вести, «ретельно і ґрунтовно в них розібратися». Він підкреслював, що на судовому форумі документи, свідчення, договори, угоди, зобов’язання, споріднення, властивість, укази магістратів, висновки правознавців, усе життя, нарешті, тих, чия справа розбирається, і усе це повинне бути розібрано. У цій попередній роботі Цицерон особливо виділяв логічну сторону справи: «Той довід, у якому більше допомоги, чим шкоди, я намічаю привести; де я знаходжу більше зла, чим блага, то я цілком валю і відкидаю. Так мені і вдається спочатку обміркувати, що мені сказати, а потім вже і сказати».

У сучасній юридичній практиці широко використовується, власне кажучи, весь найбагатший арсенал логічних засобів : визначення (юридичних понять), розподіл (наприклад, класифікація злочинів), підведення під поняття (наприклад, кваліфікація конкретного діяння), версія як вид гіпотези (наприклад, як слідча версія), умовивід (наприклад, в обвинувальному висновку ), доказ і спростування (наприклад, під час судового розгляду) і т.д..

Мислити логічно — це значить мислити точно і послідовно, не допускати протиріч у своїх міркуваннях і вміти розкривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, у тому числі й у роботі юриста, що вимагає точності мислення, обґрунтованості висновків. Наприклад вирок суду повинний ґрунтуватися на ретельно перевіреному фактичному матеріалі. Для правильного судового рішення важливе значення при розгляді справи має також переконлива, логічно струнка мова прокурора або захисника.

Кращі юристи відрізняються не тільки глибоким знанням всіх обставин справи і яскравістю судових мов, але також строгою логічністю у викладі й аналізі матеріалу і незаперечною аргументацією висновків. І навпаки, мова, що містить логічні помилки, плутана і суперечлива, утрудняє з’ясування справи, а в деяких випадках може служити причиною винесення неправильного вироку.

Для успішного використання логічного арсеналу потрібно в досконалості їм володіти. І отут немає іншого шляху, крімглибокого і вдумливого вивчення логіки — освоєння визначеної суми логічних знань, вироблення відповідних логічних умінь і навичок. Можна сміливо сказати: щоб стати сьогодні гарним юристом потрібні дві речі: висока правова культура і настільки ж висока логічна культура.

Про те, яке значення має логіка для юристів, свідчать стенограми матеріалів Конституційного Суду. Як видно із стенограм, на засіданнях безліч разів уживався сам термін «логіка»: «звичайна логіка», «усупереч логіці», «логічна форма думки «. Використовувалися і спеціальні логічні терміни: «визначення»,»теза «, «доказ», «довід», «аргументи», «підстава «, «висновок » (або «висновки «). Робилися посилання на закони і вимоги логіки: говорилося про «підміну тези» (закон тотожності), виявлялися логічні протиріччя в міркуваннях сторін (закон протиріччя), застосовувалася вимога «або » (закон виключеного третього), говорилося про «достатні підстави » для висновків (закон достатньої підстави ).

Зрозуміло, що рішення суду могло бути правильним лише в тім випадку, якщо не тільки його юридичні підстави вірні, але і хід міркувань — правильний. А це і є логічна сторона юридичних доказів. Характерно, що і самі юристи визнають важливість і значення логіки для юридичної практики.

Логіка має велике значення і для криміналістики, і для рішення всього спектра юридичних задач, регулювання трудових, майнових і інших відносин, соціального і правового захисту трудящих, пенсійного забезпечення і т.п..

У нинішніх умовах розвитку нашої країни значення логіки для юристів ще більш зростає. Становлення правової держави в Україні припускає висування на одне з перших місць у суспільстві всього комплексу юридичних наук як теоретичної основи правового регулювання всієї сукупності суспільних відносин в умовах переходу до ринкової економіки. Має бути також величезна практична робота, зв’язана з приведенням усього різноманітного законодавства у відповідність з вимогами ринкових відносин. У зв’язку з цим і підсилюється роль логіки як однієї з незамінних теоретичних опор юридичної науки і практики.

2. Значення логіки для права та для юристів

Питання про значення логіки для права, про співвідно­шення цих двох наук довгий час привертало увагу логіків, філософів, юристів. Протягом багатьох віків видавалися пра­ці, присвячені його дослідженню. Так, ще наприкінці XVI ст., у 1588 році, була видана книга Абраама Франца «Пра­вова логіка», основна мета якої полягала у демонстрації тісного зв’язку логічних і правових знань.

Відтоді минуло багато часу, але інтерес до цього питання не зник. Воно й сьогодні запишається актуальним, про що свідчить його активне обговорення науковцями на сторінках багатьох видань як правової, так і логічної спрямованості.

Саме юристи неодноразово підтверджували велике значення логічних знань для правознавців.

Так, наприклад, на початку XX ст. література була на­сичена їх висловами про необхідність знань з логіки для правової діяльності. Правознавець В. Д. Катков у 1913 році висловлювався за те, що зв’язок юриспруденції та логіки на­стільки очевидний, що було б так само дивно сумніватися в ньому, як і доводити його.

Цю точку зору підтримував юрист Є. В. Васьковський, який у праці «Керування до використання та тлумачення за­конів юристами-початківцями» (1913) писав: «Можна пра­вильно мислити без поняття про логіку, можна добре гово­рити будь-якою мовою без знання її граматики. Але логіка та граматика навчають мислити та говорити свідомо й зна­ходити помилки у себе та інших».

Більшість вчених-юристів нашого часу в своїх працях та­кож підкреслюють тісний зв’язок логіки та права. Наведемо для прикладу ще одне свідоцтво. Правознавець В. М. Кудрявцев зазначає, що «немає ніякої іншої царини суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправильних міркувань спричиняє таку суттєву шкоду, як у царині пра­ва.

Логічність міркувань, суворе дотримання законів правильного мислення при розгляді і вирішенні справи — це елементарна необхідна вимога для кожного юриста».

С. Тарарухін при розгляді питання про кваліфікацію злочину особливо наголошує на логічному аспекті цієї проблеми, який дозволяє, на його думку, «поєднати її фактичну і юридичну основу в єдине ціле».

Значний інтерес до логічних досліджень виявляють також інші сучасні правознавці. Звернемося до монографії видатного російського юриста С. Алексеєва «Восхождение к праву. Поиски и решения», що вийшла друком у 2001 р. У цій праці автор неодноразово підкреслює значення формальної логіки для сучасного правознавства. На його думку, «право являє собою логічну систему. На рівні догми права своєрідність права як логічної системи характеризується її глибокою єдністю з формальною логікою, або ширше — математичною (символічною логікою). І право у цьому відношенні є своєрідною оселею, одвічною, рідною оселею формальної логіки».

Він вважає, що «фокусом роботи з удосконалення сучасного законодавства і практики його застосування є підвищення рівня «формальної логічності» юридичної системи та її підрозділів, усунення існуючих протиріч, неузгодженостей, тобто досягнення максимально можливої досконалості чинного права з точки зору формальної логіки.

Логіки, як і юристи, також завжди стверджували велику значимість логічного знання для правознавців, ефективність дослідження правової проблематики засобами логіки.

Так, ще в 1672 році видатний німецький філософ, логік, математик, правознавець Г. Лейбниць написав працю, яка мала назву «Еlеmеnta jurіs nаturаlis», де спробував визначити основні модальності права (jurіs mоdalia) та з’ясувати логічні відношення між ними.

Вважається, що саме ця праця започаткувала народження нового напрямку логічних досліджень, а саме деонтичної логіки, або, як її ще називають в літературі, логіки норм.

Окрім цього напрямку логічних досліджень, безпосереднє відношення до права мають також такі розділи сучасної ло­гіки, як темпоральна логіка, епістемічна логіка, логіка дії, логіка взаємодії, логіка запитань та відповідей та інші.

З’ясуємо тепер, у чому ж полягає значення такої науки як логіка для юристів?

По-перше, значення цієї дисципліни формує логічну ку­льтуру правознавця, допомагає йому в складних ситуаціях правової діяльності мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки у своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно їх спростовувати.

Звичайно, дехто вважає, що і без логіки його міркування є бездоганними, і вивчення цієї науки навряд чи принесе йому велику користь. Дійсно, кожна людина володіє стихій­ною, інтуїтивною логікою. Без неї вона була б неспроможна міркувати та спілкуватися з іншими людьми. Однак логічна інтуїція ніколи не зможе замінити людині логічного знання. Так, інтуїтивна логіка не завжди з успіхом вирішує ті проб­леми, які постають перед нею. Вона частіше за все виявля­ється недостатньою для критики неправильних міркувань. З її допомогою можна тільки констатувати якусь помилку у міркуванні, але пояснити її неможливо.

Наведемо такий приклад для демонстрації необхідності логічних знань для людини. Порівняємо особу, яка вивчає логіку, з бігуном. Спортсмен може бігти і без знання спеці­альної техніки бігу, тих фізіологічних процесів, які від­буваються в процесі бігу у нього в організмі, психологічних чинників успішного подолання дистанції. Але якщо ця лю­дина хоче досягти значних результатів у спорті, то вона буде вимушена ознайомитися з усім цим. Інакше успіху в цій справі вона ніколи не досягне.

Так і з логікою. Якщо людина хоче бути інтелектуально розвиненою, навчитися грамотно міркувати, із знанням, а не стихійно застосовувати закони й правила логіки, вивче­ння цієї науки для неї повинне стати обов’язковим.

Логіка — це своєрідне знаряддя для тренінгу розуму.

По-друге, значення логіки для студентів-юристів полягає у тісному зв’язку сучасних логічних досліджень із дослід­женнями в галузі інформаційних технологій.

Нема сумніву, що без засвоєння ідей інформатики, над­бання комп’ютерної грамотності в наш час сучасна освіта неможлива. Ця задача найбільш успішно може бути виріше­на на шляху вивчення загальних понять та уявлень, пов’я­заних із логічним аналізом природної мови та побудови різ­них штучних мов логіки. Отже, вивчення логіки надає мож­ливість більш ефективно вирішити проблему комп’ютерної освіти молоді, у тому числі й студентів юридичних факуль­тетів та юридичних вузів.

По-третє, значення логічних знань для юристів полягає у тому, що методи сучасної логіки сьогодні з успіхом можуть бути використані для дослідження наукових проблем у пра­вознавстві. Завдяки їм стає можливим логічне моделювання правової проблематики, що дозволяє перевести змістовні міркування з тієї чи іншої проблеми з неточної природної мови на точну мову логіки. Таким чином, змістовна модель досліджуваної проблеми уточнюється та спрощується, а зміст концепту проблемної ситуації отримує точне й чітке вираження. Саме у цьому смислі можна говорити, що мето­ди сучасної логіки входять до складу методології правознавства.

Практична мета вивчення логіки полягає в тому, щоб навчитися:

— аналізувати реальну ситуацію, встановлювати системні і структурні зв’язки предмета діяльності;

— оформлювати для себе власну  думку, упорядковувати і планувати власні дії;

— пропонувати виважену нами думку іншим людям без вагань щодо її можливої формальної недосконалості;

— відстоювати власну правоту перед іншими;

— аргументовано заперечувати іншим, якщо їхні думки видаються помилковими.

Очевидно, усі ці загальнокультурні знання, уміння і навички особливо важливі для професійної практичної роботи юриста, який, на відміну від представників майже всіх інших професій, постійно працює з людьми і «на людях». Саме юристам частіше за всіх інших фахівців доводиться представляти результати своєї роботи на публіці, приймати винятково відповідальні рішення в дуже складних умовах, швидко реагувати на їхні постійні зміни. У сфері права, як ні в якій іншій сфері людської діяльності, через особливу гостроту і відповідальність прийнятих юристами рішень потрібна особлива витонченість думки, вміння її формулювати, будувати умовиводи, висувати гіпотези, знаходити аргументи і парирувати їх контраргументами.

Більш того, у ході розвитку філософії і загальної теорії права, а також законодавчої техніки постійно виникають проблеми, що вимагають логічного аналізу і стимулюють розвиток нових логічних теорій і методів.

Часто можна зустріти твердження, що без знання логіки взагалі неможливо правильно міркувати. Логіка не має потреби в таких перебільшеннях. У повсякденному житті ми часто користуємося досвідом і інтуїцією, не говорячи вже про те, що можемо скористатися порадами інших людей і готовими рішеннями, які є в добрих книгах і які ми можемо засвоїти, не користуючись жодними логічними засобами. Розвиток логіки визначається самим життям – як життям суспільства в цілому, так і життям окремих сфер суспільного буття і пізнання. Один із самих авторитетних американських юристів Олівер Вендел Холмс у книзі «Загальне право» (1881) писав «Життя права не було логікою – ним був досвід». Дійсно, глибоке розуміння середовища, у якому юрист здійснює свою діяльність, великий професійний стаж і життєва мудрість зрілої людини (судді, обвинувача або захисника в суді, члена законодавчого органу, представника адміністрації) безпосередньо ніяк не залежать від знання логіки.

Зрозуміло й те, що сама по собі логіка не може претендувати на те, щоб вирішувати власне юридичні проблеми, хоча вона постійно присутня в спроможному юридичному міркуванні, як і у будь-якому іншому. Однак юрист повинний добре знати технологію своєї професійної діяльності, що значною мірою пов’язана саме з логікою. Логічні визначення юридичних понять необхідні для правильного їхнього тлумачення, теорія класифікації допомагає упорядкувати і систематизувати гігантський правовий матеріал, теорія силогізму дозволяє правильно здійснювати субсумцію – застосування конкретної правової норми саме до даного випадку, освоєння символічної логіки дозволяє істотно збільшити обсяг і ступінь складності розв’язуваних юристом завдань і т.ін.

Разом із тим, немає жодної іншої області теоретичної і практичної діяльності, де низький рівень логічного мислення, неправильна побудова думок, бездоказовість тверджень і заперечень могли б заподіяти шкоду більшу, ніж у правовій сфері. Варто мати на увазі, що в сучасній логіці більше не існує якоїсь єдиної, універсальної й абсолютно повної теорії, раз і назавжди встановленої на всі часи. Проте традиційна логіка, скоректована і доповнена деякими сучасними філософсько-методологічними положеннями і модернізована елементами некласичних логічних теорій, продовжує зберігати своє значення для виховання культури мислення, необхідної для повноцінної інтелектуальної роботи юриста.

Як бачимо, вивчення логіки для майбутніх юристів має як практичне, так і теоретичне значення.

Висновки

Важко перебільшити місце і значення індукції в процесі пізнання. Особливо велику роль вона відіграла на зорі історії, коли люди користувалися лише обмеженою кількістю загальних понять. Та і в наш час без індукції не обійтися. Щоб збагнути справжнє значення індукції в житті людей, треба враховувати не лише її наукову цінність, а й роль у повсякденному житті. Навіть у формуванні світогляду (особливо світобачення, ставлення до дійсності та переживання буття) індукція відіграє істотну роль. Правда, щоб визнати це, треба належно оцінити силу впливу особистісного життєвого досвіду на процес становлення особистості.

Разом з тим не можна не брати до уваги ймовірний характер індуктивного узагальнення. Тому необхідно постійно працювати над підвищенням імовірності висновків, одержаних за схемою неповної індукції. З цією метою треба використовувати якомога більше засновків (збільшувати число випадків, які узагальнюються), урізноманітнювати досліджувані випадки, враховувати характер зв’язку між досліджуваними явищами та їх ознаками. З метою підвищення ймовірності висновків неповної індукції вдаються до різноманітних методів встановлення причинних зв’язків між явищами.

Список використаної літератури

1. Арутюнов В. Філософія, релігієзнавство, логіка: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана» — К. : КНЕУ, 2008. — 312 c.
2. Богдановський І. Логіка: Опорний конспект лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2004. — 168с.
3. Бондар Т. Логіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. культури і мистецтв / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К., 2006. — 126с.
4. Гладунський В. Логіка: Навч. посіб. для студ. дистанційної форми навчання / Національний ун-т «Львівська політехніка»; Інститут дистанційного навчання. — Л. : Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2003. — 194с.
5. Жеребкін В. Логіка: підручник. — 10-е вид., стер. — К. : Знання, 2008. — 255с.
6. Конверський Анатолій Євгенович. Логіка (традиційна та сучасна): підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — 2-ге вид. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 536с.
7. Тофтул М. Логіка: Посібник/ Михайло Тофтул,. — К.: Академія, 2003. — 367 с. .
8. Хоменко І. Логіка: Підручник для студ. вищих навч. закладів/ Ірина Хоменко; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка . — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 335 с.