На дільниці сімейної медицини дуже важлива робота медсестри в родинах, де є хворі на туберкульоз. Залежно від масивності бактеріовиділення, наявності в родині дітей і підлітків, санітарно-гігієнічних умов, в яких проживає хворий і його родина, виділяють 3 групи осередків туберкульозної інфекції:

1 група — осередки, де проживають хворі з масивним (мікс бактерії в мазках мокротиння знаходять під час звичайного мікроскопування) або мізерним (мікобактерії в мокротинні виявляють методом посіву) бактеріовиділенням, але в родині є діти і підлітки або існують обтяжливі обставини (погані житлові умови, алкоголізм тощо). Сімейна медсестра повинна відвідувати такий осередок не рідше ніж 1 раз на місяць.

2  група — осередок, де проживає хворий з мізерним бактеріовиділенням і всі члени родини дорослі або хворий формальний (бактеріовиділення припинилося, але хворий ще перебуває під контролем), але в сім’ї є діти чи підлітки або один з обтяжливих чинників. Медична сестра відвідує таку дільницю 1 раз на 2 міс.

3 група — вогнища, де крім формального хворого, проживають лише дорослі і немає обтяжливих обставин. Сюди відносять родини, в особистому господарстві яких є худоба, хвора на туберкульоз. Медсестра відвідує такий осередок 1 раз на півроку.

Якщо хворий перебуває в осередку, члени його родини здійснюють поточну дезінфекцію. Цього їх навчає медсестра, надалі контролюючи її проведення.

У хворого повинні бути окремий посуд, рушники, постільна білизна, які систематично знезаражують. Найнебезпечніший матеріал — мокротиння хворого. Тому хворого потрібно забезпечити двома кишеньковими плювальницями, на чверть заповненими 5 % розчином хлораміну або 2,5 % розчином активованого хлораміну (25 г хлораміну і 25 г амонію хлориду в 950 мл води). В одну він збирає мокротиння, в іншій воно дезінфікується. Заповнену плювальницю з відкритою кришкою поміщають в емальований посуд і кип’ятять 20 хв у 2 % розчині питної соди або на 6 год заливають 5 % розчином хлораміну. Потім мокротиння переливають в інший посуд і заливають хлорним вапном (20 г сухого хлорного вапна на 100 мл мокротиння), а через годину зливають у каналізацію. При цьому не-обхідно користуватися гумовими рукавичками, які потім знезаражують і викидають.

За межами лікувальних закладів хворі зазвичай не користуються плювальницями, у такому разі рекомендують відстібні кишені для носових хусток. Ці кишені з хустками на 6 год замочують у 5 % розчині хлораміну в емальованій ємності, потім перуть і прасують.

Посуд хворого кип’ятять 15—20 хв у 2 % розчині соди, Рештки їжі кип’ятять 30 хв у посуді із закритою кришкою.

Натільну й постільну білизну кип’ятять, попередньо замочивши у 2 % розчині соди.

Прибирають приміщення 2—3 рази на добу вологим способом. Усе, що застосовувалося для збирання, знезаражують у 5 % розчині хлораміну.

Осіб, що контактували з хворими, обстежують: дорослих — 2 рази на рік, дітей — 4 рази.

Щоб унеможливити контакт із немовлям, хворого госпіталізують не менше ніж за півтора місяці до виписування матері та дитини з пологового будинку — це час, необхідний для формування імунітету після вакцинації БЦЖ, що дитина отримала в пологовому будинку. Так само — при ревакцинації.

Усі заходи, проведені медичними працівниками для обмеження поширення інфекції, можуть виявитися марними, якщо хворий не опанує основні гігієнічні навички: при чханні і кашлі відвертатися від людей, прикривати рот і ніс хусткою, частіше міняти хустки, не плювати на підлогу.

Специфічна профілактика туберкульозу полягає у проведенні вакцинації, ревакцинації БЦЖ і хіміопрофілактиці.

Первинну вакцинацію проводять усім здоровим доношеним дітям на 3—7-й день життя. За наявності протипоказань щеплення роблять через 1—6 міс після одужання на дільниці сімейної медицини. Якщо дитині вже виповнилося 2 міс і більше, перед імунізацією роблять пробу Манту з 2 ТО. Вакцинують дітей з негативною пробою Манту. Інтервал між пробою Манту і ревакцинацією повинен становити від 3 днів до 2 тиж. Ревакцинацію проводять у 7 і 14 років.

Реакцію Манту застосовують при масових обстеженнях для виявлення хворих та інфікованих, а також для добору контингенту для ревакцинації.

Техніка: для проведення проби Манту використовують одноразові туберкулінові шприці, туберкулін (суспензію убитих мікобактерій туберкульозу). У шприц набирають 0,2 мл туберкуліну (2 дози), надягають голку і випускають розчин до помітки 0,1, розчин уводять на внутрішній поверхні передпліччя внутрішньошкірно. Поверхню попередньо обробляють 70 % спиртом і висушують. У разі правильного введення на місці ін’єкції утворюється «лимонна шкірка» розміром 7—8 мм.

Алгоритм оцінювання проби Манту і дій медсестри на дільниці сімейної медицини

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами призначають здоровим людям, якщо є підвищений ризик їхнього зараження. Розрізняють первинну хіміопрофілактику, яку проводять неінфікованим дітям, підліткам і дорослим з осередків туберкульозної інфекції. Мета вторинної профілактики — не допустити рецидивів захворювання після перенесеного туберкульозу. Для хіміопрофілактики використовують ізоніазид, фтивазид, рифампіцин. Призначає хіміопрофілактику лікар-фтизіатр, на дільниці сімейної медицини контролюють п виконання. Проведення хіміопрофілактики знижує можливість захворювання у 6—7 разів.

Необхідна умова успішної профілактики — своєчасне виявлення хворих. Методи виявлення поділяють на активні (флюорографічне обстеження всіх осіб віком понад 15 років не рідше ніж 1 раз на 2 роки) і пасивні (флюорографічне обстеження осіб, що звернулися на прийом з патологією органів дихання, і дослідження мокротиння на виявлення мікобактерій туберкульозу).