У структурі смертності від інфекційних захворювань туберкульоз становить понад 80%. Щогодини на туберкульоз в Україні занедужують четверо, а один хворий помирає.

З 1995 р. туберкульоз в Україні має статус епідемії. Серед тих, хто вперше захворів на туберкульоз, майже 50 % — хворі на алкоголізм і наркоманію, 20 % — колишні в’язні, 10 % — мігранти, переселенці, позбавлені нормальних умов життя, 2 % — особи без певного місця проживання. Тому у 80 % з них Діагностують запущений туберкульоз.

Протитуберкульозні заходи — це комплекс медико-соціальних, санітарно-гігієнічних, діагностичних, лікувально- профілактичних, реабілітаційних і організаційних заходів,

спрямованих на своєчасне виявлення хворих, їхнє лікування і профілактику, локалізацію і ліквідацію вогнищ туберкульозної інфекції.

На передньому плані боротьби з туберкульозом перебувають медичні працівники дільниці сімейної медицини. У їхні функції входить:

• складання і реалізація планів боротьби з туберкульозом;
• ведення картотеки хворих на туберкульоз та осіб, які потребують туберкулінодіагностики і флюорографічного обстеження;
• направлення на консультацію до фтизіатра всіх пацієнтів з кашлем упродовж 3 тиж і більше, іноді самостійне 3-разове взяття мокротиння і мікроскопічне дослідження на наявність мікробактерій туберкульозу за методом Ціля—Нільсона;
• проведення туберкулінодіагностики і ревакцинації дітей вакциною БЦЖ;
• амбулаторне доліковування хворих, протирецидивне лікування і хіміопрофілактика;
• організація заходів у вогнищах туберкульозу разом із фтизіатром та епідеміологом;
• санітарно-просвітня робота;
• проведення протитуберкульозних заходів разом із сільськогосподарськими підприємствами.