1. Характеристика діяльності фондової біржі

У ринковій економіці фондовий ринок є могутнім, професійно утвореним фінансовим механізмом, що забезпечує трансформацію звичайних грошових коштів на капітал. Практика його функціонування в розвинених країнах свідчить, що він виступає своєрідною кровоносною системою, яка живить увесь економічний організм.

В Україні становлення ринкових відносин триває вже понад десять років. За цей період вдалося досягнути певних позитивних результатів. Ігнорувати фондовий ринок і стримувати його розвиток недоцільно, оскільки це перешкоджає фінансовому забезпеченню суб’єктів господарювання, негативно відбивається на фінансовій системі та економіці країни в цілому. Безперечно, враховуючи поки що незначну еволюцію національного фондового ринку, неможливо порівнювати його з такими у розвинених державах, але є сенс орієнтуватися на них.

Розвиток фондового ринку сьогодні є одним із найактуальніших завдань для відродження української економіки, яка сьогодні на підйомі, але переживає далеко не найкращі часи. Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов кілька складних етапів свого розвитку і потребує розробки його більш ефективної моделі.

Фондова біржа являє собою елемент інфраструктури організованого ринку цінних паперів, на якому їх власники здійснюють через членів біржі операції купівлі-продажу.

Фондова біржа віддзеркалює стан ділової активності держави та безпосередньо сприяє залученню додаткових інвестиційних коштів в найбільш ринкове привабливі галузі економіки та здійснює розподіл і перерозподіл фінансового капіталу.

Фондовий ринок в Україні ще недостатньо розвинутий. Основні торги цінними паперами (акції, облігації, векселя, опціони та інші) здійснюються на первинному ринку. В 2004 році на первинному ринку домінували Донецька фондова біржа та Українська фондова біржа.

Однак, фондова біржа, як свідчить світова практика, — це в першу чергу вторинний ринок цінних паперів. Але вторинний ринок в Україні теж розвинутий слабо — більша частина торгів проходить в ПФТС, яка по своїй суті є електронною позабіржовою торговою системою.

Переважна більшість торгів в Україні все-таки проходить на неорганізованому (тобто позабіржовому) фондовому ринку. Так, за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку питома вага обсягу торгів на неорганізованому ринку цінних паперів у 2003 році у загальному обсязі торгів становила 98,2%.

Для активізації роботи фондових бірж необхідні певні зміни в законодавчій базі, яка регулює роботу фондового ринку. Над її формуванням працюють фахівці Державного комітету з цінних паперів та фондового ринку при Міністерстві Фінансів.

Проте і на сьогоднішній день фондові біржі України динамічно розвиваються і нарощують свій потенціал. Саме через фондові біржі в майбутньому будуть інвестуватись значні кошти в економіку України, а її громадяни зможуть стати повноцінними власниками потужних прибуткових підприємств, як це має місце в ринково розвинених країнах.

Професійну діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку здійснюють торговці цінними паперами та банки. Торговцями цінними паперами є суб’єкти підприємницької діяльності, єдиним видом діяльності яких є операції з цінними паперами.

Посередницьку діяльність на фондовому ринку здійснюють підприємства, що спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійсненні посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів, виконанні операцій на фондовому ринку за дорученням та за рахунок своїх клієнтів, за власний рахунок, за дорученням емітента в процесі первинного розміщення цінних паперів та наданні інших послуг щодо цінних паперів (брокерська діяльність, дилерська діяльність, інвестиційне консультування, управління портфелем цінних паперів, реєстраційні функції тощо). Посередницьку діяльність провадять банківські установи, які поряд з іншими кредитно-фінансовими функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за власний рахунок, за дорученням і за рахунок своїх клієнтів, та інвестиційні компанії, що поєднують функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституційного інвестора. Вони виступають для інших інституційних інвесторів інвестиційними менеджерами і консультантами, формують їхні активи в цінних паперах, організовують нарахування та сплату доходів від цінних паперів [3, с. 158].

Організацію торгівлі на фондовому ринку здійснюють фондові біржі та торговельно-інформаційні системи. Діяльність організатора торгівлі із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, зокрема здійснення клірингу та розрахунків за ними, вирішення спорів між членами організатора торгівлі і є діяльністю з організації торгівлі на фондовому ринку.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», фондова біржа є акціонерним товариством, у якому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативних актів, власного статуту і правил.

Підбиваючи підсумки щодо функціонування учасників фондового ринку в Україні, варто зазначити, що важливим завданням є залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

На наш розсуд, з метою покращення ефективності роботи учасників фондового ринку варто вдосконалити систему розкриття інформації на фондовому ринку на основі вільного та оперативного доступу інвесторів до інформаційних даних про професійних учасників фондового ринку та емітентів цінних паперів. Важливо за допомогою гарантування та страхування приватних інвестицій домогтися діяльності ефективної системи захисту дрібних інвесторів.

Впровадження відповідних заходів дасть змогу покращити діяльність учасників фондового ринку, що своєю чергою, сприятиме динамічному розвитку фондового ринку України.

Фондова біржа — це елемент організованого фондового ринку (При цьому визначення організованого ринку пов’язано з наявністю наступних факторів:

• наявністю ліцензій на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів;
• ступенем контролю за ринком цінних паперів;
• ступенем розкриття інформації про діяльність професійних учасників та доступністю такої інформації.

На сьогодні в Україні (виходячи з наявного стану фондового ринку і на думку ДКЦПФР), до організованого ринку можна віднести:

• фондові біржі, які щоденно надають інформацію щодо укладених угод та сторін угод;
• торгово-інформаційні системи, які надають інформацію щодо укладених угод, але без розкриття сторін угод;
• торговців цінними паперами, які раз на квартал надають до Комісії інформація щодо укладених, виконаних угод з зазначенням сторін угод.), основними операціями якого є операції купівлі-продажу цінних паперів, які здійснюються через посередників. Якщо посередник купує цінні папери за рахунок отриманих кредитів чи за власні гроші, після чого їх продає за вищою ціною, то на позабіржовому ринку він називається ділером. Інших посередників, що пов’язують його з покупцями чи продавцями називають брокерами. Брокери мають свій статут, яким визначено порядок управління, прийому до складу членів біржових органів, їх функції тощо.

Керівним органом фондової біржі є біржовий комітет, при якому функціонує біржова комісія, що дозволяє або відмовляє у допуску нових цінних паперів на котирування. При біржових комітетах також функціонують котирувальні комісії, які займаються питаннями щоденної публікації даних про кількість проданих цінних паперів, їх курс у курсових бюлетенях.

2. Порядок видачі дозволу на здійснення діяльності із випуску та обігу цінних паперів

Фондова біржа є одним із суб’єктів фондового ринку і представляє собою основний елемент організованого ринку цінних паперів. Фондовий ринок виник у зв’язку з необхідністю у залученні додаткових коштів для фінансування розвитку економіки. В якості товару на цьому ринку виступають такі цінні папери, як акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів — біржові курси на них (тези).

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності допускається на основі дозволу, що видасться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Міністерством фінансів України.

Дозвіл на здійснення всіх або окремих (крім комісійного) видів діяльності може бути видано торговцем цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів — не менше 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов’язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності надання консультацій власникам цінних паперів.

Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі  види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності,  пов’язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів та управлінню активами інвестиційного фонду.

Торговець цінними паперами має право на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, на усій території України з моменту отримання дозволу Міністерства фінансів України.

Видача дозволу провадиться Управлінням цінних паперів і фінансових ринків Міністерства фінансів України. Дозвіл може бути видано торговцям цінними паперами на здійснення усіх або окремих видів діяльності. Дозвіл, виданий торговцю цінними паперами, не підлягає передачі іншим юридичним особам.

3. Правова характеристика ф’ючерсів

Перші ф’ючерсні контракти з’явились в Японії в першій половині XVIIІ ст. Тоді в місті Осака в 1710 р. на рисовій біржі «Дояма» замість пакунків з рисом для зручності були введені рисові купони, які надавали їх власнику право на отримання певної кількості рису, обумовленої якості на певну дату за обумовленою наперед ціною. У цей же час у Японії підприємці роблять спробу передбачати ціну графічно за допомогою «японських свічок», що стало початком виникнення технічного аналізу.

Проте історію сучасної ф’ючерсної торгівлі можна прослідкувати за розвитком операцій з торгівлі похідними інструментами біржах США, зокрема на Чиказькій строковій товарній біржі (Chicago Board of Trade – СВОТ). ХІХ століття характеризується зростанням ролі бірж при ціноутворенні і страхуванні фінансових ризиків. Цінові ризики вимагали від учасників товарного ринку шукати такі угоди, які б дозволили їм застрахуватися від значних коливань цін на товари.

При цьому форвардні контракти на цей час не відповідали необхідним вимогам щодо страхування від цінових ризиків. Поява ф’ючерсних контрактів була закономірним результатом еволюції форвардних контрактів.

З метою зменшення сезонного, цінового, транспортного ризиків в умовах низького розвитку біржової інфраструктури (шляхів сполучення, місць зберігання) торговці укладали перші ф’ючерсні контракти з виробниками і переробниками. Ф’ючерсний контракт, який був першим зареєстрованим, датується 13 березня 1851 р. При цьому перші контракти не мали стандартних умов, а біржа не несла відповідальності за виконання таких контрактів.

Ф’ючерс — безумовне взаємне зобов’язання двох партнерів, опосередковане біржею».

Ці визначення дають змогу дати докладнішу характеристику ф’ючерсів, підкресливши такі ознаки, як торговельний характер угоди, її обов’язковість, договірну форму, біржове опосередкування, конкретизацію предмета угоди, часовий характер, цілі й результати.

Торговельний характер угоди. Ф’ючерсна угода — це типова торговельна угода: є предмет торгівлі, є суб’єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що визначають спосіб передачі власності або права власності від одного суб’єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф’ючерса дещо різниться від звичайних торговельних угод.

Обов’язковість. Ф’ючерсні контракти підлягають обов’язковому виконанню. Узгоджену під час укладення контракту ціну активів не можна змінити (це той самий випадок, коли кажуть, що «купецьке слово дорожче за гроші»). Покупець ф’ючерса, так само як і його продавець, має право відмовитись від його виконання, але тільки з дозволу іншої сторони. Ф’ючерсний контракт передбачає обов’язковий розрахунок після закінчення його терміну, і якщо цю вимогу не виконує одна зі сторін, тоді інша сторона набуває права на відшкодування (компенсацію).

Договірна форма. Особливістю ф’ючерсного контракту є його уніфікованість. Він стандартизований за всіма своїми реквізитами: за вартістю фінансового активу, що лежить в його основі, за кількістю поставок цього активу, за терміном і місцем поставки, передбаченими штрафними санкціями, способом розв’язання суперечок, коли такі виникнуть, та ін. Ф’ючерсний контракт має ту відміну, що він не тільки грунтується на певних цінних паперах (акціях, облігаціях та ін.), а й сам є певним видом цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку нарівні з іншими цінними паперами. Ф’ючерсний контракт можна продати і купити (звичайно із зобов’язанням дотримання його умов). Коли говорять про продаж (купівлю) ф’ючерса, це означає, що продається (купується) ф’ючерсний контракт.

Біржове опосередкування. Ф’ючерси обертаються, як правило, на біржовому ринку. Біржа бере настільки активну участь в обігу ф’ючерсів, що в певному сенсі її можна вважати не тільки посередником, а й учасником цього обороту. Річ не лише в тім, що біржа стежить за виконанням стандартного контракту. Вона бере на себе функцію покупця для всіх продавців ф’ючерсів і продавця для всіх покупців. Для здійснення цих операцій біржа має страховий фонд. Кожний продавець і кожний покупець ф’ючерсного контракту, дякуючи послугам біржі, має можливість ліквідувати свої контрактні зобов’язання через укладення протилежної угоди. Активна участь біржі в купівлі-продажу ф’ючерсів приводить до того, що ф’ючерсний контракт фактично перетворюється на два контракти: контракт між продавцем і біржею та контракт між покупцем і біржею.

Предмет угоди. Це дуже важлива характеристика. Річ у тім, що історично предметом ф’ючерсної угоди були (певною мірою залишаються і сьогодні) матеріальні цінності, а самі угоди здійснювалися (і частково здійснюються) на товарних біржах. Поступово предметом такої угоди стали цінні папери, а посередником — фондова біржа. Характерною рисою нинішнього ф’ючерсного контракту є те, що в ньому вартості товарів остаточно відокремились від реальних товарів, тобто його можна продавати незалежно від того, існують насправді вказані в ньому цінності, чи не існують, має продавець належні активи під час укладання контракту, чи ні. Головне, щоб контракт було оформлено як угоду щодо передачі права власності і визначено в ньому певний вартісний показник, наприклад індекс цін, відсоткову ставку, валютний курс і т.п. Легкий безтоварний характер ф’ючерсів зумовив можливість багаторазового їх перепродажу, особливо на валютних біржах. Популярність ф’ючерсів під­тверджує їхню адекватність сучасному ринковому господарству.

Часовий характер. Термін «ф’ючерс» походить від англійського futures (майбутнє). Цим підкреслюється часовий характер ф’ючерсної угоди. Не буде великою помилкою назвати цю ознаку ф’ючерса основною. Коли б не було розриву в часі між укладенням угоди та її виконанням, то не було б і самої ф’ючерсної угоди.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
2. Калач Г.М. Роль фондового ринку в акумуляції й перерозподілі фінансових ресурсів у реальний сектор економіки / Г.М. Калач // Фінанси України. – 2008. – № 9. – С. 63-69.
3. Пилипенко І.І. Цінні папери в Україні / І.І. Пилипенко, О.П. Жук. – К. : ІВЦ Держкомстату України. – 2001. – 305 с.
4. Приказюк Н.В. Ринок державних цінних паперів. Світовий досвід та вітчизняні реалії / Н.В. Приказюк, Т.П. Моташко // Фінанси України. – 2009. – № 2. – С. 73-81.
5. Чернишук В.Р. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи / В.Р. Чернишук, А.П. Данькевич // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 97-103.