Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Психологічні особливості поведінки студентів ВНЗ при вирішенні міжособистісних конфліктів

Степаненко О.П., асистент кафедри психології

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,

Матейчук Н.Г., асистент кафедри практичної психології

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,

Булига І.В., асистент кафедри психології

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Різноманіття та масштабність конфліктів, втягнення в конфліктні дії представників різноманітних груп населення, включаючи й молодь, та студентство, зокрема, зумовило вибір мети даного дослідження. Досліджень особливостей конфлікту між студентами у ВНЗ практично немає. Конфлікти, якщо вони залишаються поза увагою, можуть не тільки погіршувати самопочуття молодих людей, формувати почуття незадоволеності навчанням, але і позначатися на ефективності освоєння навичок професії. Саме це й обумовило вибір теми даного дослідження.

Міжособистісний конфлікт — це ситуація протиріч, розбіжностей, зіткнень між людьми. Н.В. Грішина визначає міособистісний конфлікт як протиставлення учасників, що сприймається та переживається ними як психологічна проблема, яка потребує вирішення та викликає активність сторін, яка спрямована на подолання протиріч, що виникли в інтересах однієї чи обох сторін [1].

Конфлікти даного типу виникають на кожному кроці та з найрізноманітніших приводів. Причини, які призвели до виникнення міжособистісного конфлікту, також можуть бути дуже різними: об’єктивними, тобто незалежними від волі та свідомості людей, та суб’єктивними, залежними від людини; матеріальними і ідеальними, тимчасовими і постійними і т.ін.

Варто зазначити, що студентський вік характеризується як період інтенсивного психічного, особистісного та інтелектуального розвитку. Основні досягнення цього віку можна пов’язати з входженням студентів у різні соціальні спільноти та із засвоєнням нових ролей, формуванням соціально відповідальної поведінки, вміннями здійснювати основні навчальні дії та способи набуття особистісного та професійного самовизначення.

У вищій школі найчастіше детермінантами виникнення міжособистісних конфліктів є:

  1. За Т.В. Черкасовою: конфлікти від невміння контактувати; внаслідок неадекватного сприйняття сторін, нетактовності у спілкуванні та з приводу рівня знань, який отримує студент (суттєву роль у конфлікті відіграє особа непрофесійного конфліктогенного викладача); конфлікти, що викликані різним рівнем домагань; конфлікти, що виникають на базі соціальних установок — орієнтаціях на схильності особистості діяти певним чином; конфлікти, що будуються на принципі протиріч — конфлікт батьків і дітей.
  2. За А.Ю. Смоленцевою: неадекватність оцінок і самооцінок як студентів, так і викладачів; відмінності в ціннісних орієнтаціях; внутрішньоособистісні конфлікти студентів; невисока культура спілкування; незнання ефективних соціальних і педагогічних технологій, що забезпечують згуртованість колективу, взаєморозуміння між суб’єктами освітнього та виховного процесу; особистісні особливості — характер, темперамент та ін.
  3. За В.І. Журавльовим: ситуації, які пов’язані з неблагополуччям в побуті (транспортні незручності, недосипання, відсутність культури побуту в гуртожитку, перевтома, втома, брак коштів й ін.). Також він зауважує, що особистісні особливості викладачів, їх професійний рівень, погана організація навчального процесу, занедбаний стан аудиторій, особистісні особливості студентів і матеріальні проблеми, можуть бути конфліктогенними факторами у вузі та ін.

Студентська молодь є однією з рушійних сил суспільства, тому є важливим ретельне вивчення конфліктів у даній групі досліджуваних з метою розпізнавання конфліктів та вживання відповідних засобів.

Мета нашого дослідження — виявити рівень конфліктності студентів та найбільш характерні форми реагування студентської молоді ВНЗ на конфліктні ситуації.

Задачі дослідження: вивчити рівень конфліктності студентів і дослідити стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.

У відповідності до мети та завдань дослідження в роботі ми використали такі методики дослідження: методика діагностики стратегій розв’язання конфліктів Д.Джонсона та Ф.Джонсона; тест «Оцінка рівня конфліктності особистості».

Нами було проведено дослідження на базі Інституту біології, хімії та біоресурсів, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, у якому взяло участь 75 студентів 3-4 курсів, віком від 18 до 21 років.

За допомогою тесту «Оцінка рівня конфліктності» ми визначили, що в групі досліджуваних студентів 48 % виявили вище середнього рівня конфліктності, 44 % — середній рівень конфліктності та тільки 8% респондентів виявили нижче середнього рівня конфліктності. Результати представлені на рис.1.

Отримані результати свідчать про те, що молоді люди конфліктують лише в тому випадку, якщо немає іншого виходу, а інші засоби вичерпані. Вони досить гнучкі люди у взаємовідносинах, але важко змінюють думку про людину. Перш, ніж перейти до дружніх стосунків, вони деякий час вивчають людину, тому вони схильні змінювати думку про людей в кращий бік, аніж в гірший. Вони відкриті до компромісних рішень і твердо відстоюють свою думку, не думаючи про те, яким чином це позначиться на їх приятельських стосунках. Досліджувані не схильні виходити за межі коректності власної поведінки. Тобто конфліктні стосунки для них є швидше тактикою, ніж способом життя.

Діагностика стратегій розв’язання конфліктних ситуацій представлена на рис.2. У результаті аналізу даних (рис.2) можна констатувати, що у студентів присутні усі 5 стратегій поведінки при розв’язанні конфліктних ситуацій. Але найбільш часто досліджувані респонденти схильні до використання у конфліктних ситуаціях стратегію поступка (28 %). Вони схильні пожертвувати інтересами справи задля підтримання та поліпшення стосунків з іншою людиною.

«Поступливий» намагається виглядати в очах оточення приємним, добрим, співчутливим, готовим допомогти. Він відчуває страх перед несхваленням, перед можливістю бути знехтуваним. Виявляючи до інших знаки поваги та схвалення, «поступливий» очікує такого самого ставлення й до себе. Як правило, він робить усе, щоб усунути саму можливість критики, запобігти загостренню конфліктів, апелюючи до потреби в солідарності.

Компроміс — це наступна за поширеністю стратегія реагування у конфліктних ситуаціях (24 %). Це вказує на те, що в конфліктних ситуаціях молодь схильна до врегулювання розбіжностей на основі загальних поступок. Даний стиль поведінки передбачає як індивідуальні, так і колективні зусилля в подоланні конфліктів і досить часто слугує для побудови доброзичливих стосунків.

Стратегію співпраці використовують дещо менше респондентів (20 %). Співробітництво спрямовано на прийняття взаємовигідного, альтернативного рішення. Результатом співпраці є спільно знайдений оптимальний вихід із конфлікту, що сприяє зміцненню взаємодії сторін.

Такі стилі поведінки, як примус (12 %), та уникнення (8 %) зустрічалися достовірно рідше, ніж попередні. Примус зазвичай використовують з метою перемоги опонентів за допомогою застосування сили. Найголовнішими тут є власні цілі, а стосунки з людьми мають дуже невелике значення.

Стиль уникнення (втеча) використовують при відсутності намірів до співпраці та необхідності докладати зусилля для реалізації власних інтересів, і є тільки бажання втекти від конфлікту. Респонденти переконані, що легше втекти (фізично та психологічно) від конфлікту, аніж зіткнутися з ним.

Таким чином, проведене дослідження студентів показало, що вони схильні до конфліктної взаємодії, але у тих випадках, коли немає іншого виходу, а інші засоби вичерпані. Також ми виявили, що для нашої вибірки досліджуваних характерні всі п’ять способів реагування в конфліктних ситуаціях. Але прослідковується тенденція до більшого використання таких стратегій: поступка, компроміс та співпраця.

Отже, з метою пропедевтики конфліктної поведінки серед студентської молоді та обізнаності з можливими конструктивного виходу із конфліктних ситуацій необхідно вводити у ВНЗ курси з конфліктології.

Список використаної літератури:

  1. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина — СПб. : Питер, — 464 с.
  2. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: учеб. пособие для студ. высших учебных заведений / Г.И. Козырев — М. : Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2001. -176 с.
  3. Леко Б.А. Медіація: підручник / Б.А.Леко, Г.В.Чуйко — Чернівці: Книги. — ХХІ, — 464 с.
  4. Савва Л.И Условия гуманитаризации высшего профессионального образования: коллективная монография: коллективная монография / Л.И. Савва, С.В. Акманова, Недосекина М.А. Яковлева и др.; под ред. Л.И. Савва. — Магнитогорск: МаГУ, 2008. — 463 с.
  5. Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник / М.В. Цюрупа. — К. : Кондор. 2004. — 172 с.