Вступ

Розглядаючи фінансовий ринок Швеції, необхідно зазначити, що вона має свої особливості, пов’язані з демократичним устроєм країни.

Швецька державна система дивує близькістю влади до народу і відсутністю корупції. У залі засідань стокгольмської мерії відведені окремі місця для «вільних слухачів». Кожен бажаючий може прийти на обговорення, наприклад, питань про витрати коштів міського бюджету на прибирання сміття. Так само кожен може зайти в парламент, написати лист королю чи прем’єр-міністру й отримати від них відповідь.

Привілеї представників шведської влади обмежуються безкоштовним проїздом у міському транспорті (за винятком приватних поїздок) та наданням невеликого житла в центрі Стокгольма.Питаннями формування бюджету і розробки податкових законів займається Міністерство фінансів. Збиранням податків і контролем за дотриманням податкового законодавства — Національне податкове управління (НПУ) та податкові органи земель.

Сутність шведської моделі державного устрою — ідея децентралізованих відносин владних органів різних рівнів, виведена на рівень державної ідеології. Регіони мають бути самостійними — саме таке становище всіх без винятку адміністративних одиниць у Швеції пов’язують зі збереженням демократичного устрою суспільства. Рівень відповідальності самоврядних одиниць тут насправді відповідає рівню повноважень, забезпечених коштами.

Вивчення літературних джерел показує, що питання побудови фінансової й грошово-кредитної системи Швеції розглядались у наукових працях Ю.Б. Горшкова, В .О. Данилова, А.Г. Занегіна, А.М. Звонової, Є.Ф. Жукова, О.І. Лаврушина, І.П. Мерзлякова, Л.В. Панової, В.І. Сидоренка, Є.П. Сичова та інших видатних учених-економістів. Але окремі питання побудови фінансового ринку Швеції досліджені мало.

1. Особливості формування фінансового ринку Швеції

Законодавчі рішення щодо формування основ діяльності фінансової системи належить Парламенту Швеції – Риксдагу. Практичну роботу з підготовки рішень Риксдагу та здійснення парламентського контролю у цій сфері веде Фінансова комісія Парламенту.

Фінансова комісія розробляє основні напрямки державної економічної та фінансової політики, бюджетного регулювання та регулювання державного боргу, системи страхування підприємницької діяльності, діяльності Державного банку, комунальної економічної політики, державного ревізійного контролю, статистики, управління власністю.

Особливістю законодавства Швеції у фінансовій сфері є те, що це законодавство встановлює правила гри на цьому ринку та регламентує питання контролю за дотриманням цих правил. Згідно цього законодавства, держава не поділяє ризиків від здійснення операцій кредитування чи страхування з суб’єктами, які діють на цьому ринку. Зокрема, законодавством встановлено, що банк зобов’язаний самостійно захищати себе від ризиків при проведенні кредитних операцій.

Головними інститутами фінансової системи Швеції є Міністерство фінансів, Державний банк, Державна фінансова інспекція.

До основних функцій Міністерства фінансів належать питання фінансового планування, формування державного бюджету та контролю за його виконанням. Крім того, Міністерство фінансів здійснює регулювання діяльності грошово-кредитного та страхового ринків, виробляє податкову та митну політику, політику в сфері міжнародного економічного співробітництва.

Фінансова система Швеції містить дві великі сфери: фінанси підприємств, організацій, установ; державні фінанси.

Важливим елементом і складовою частиною фінансової системи Швеції є фінанси політичних партій і фінанси профспілкових організацій. Найбільш відомими політичними партіями Швеції є Соціал-демократична робітнича партія Швеції, Помірна коаліційна партія, Партія центру, Народна партія, Християнсько — демократичний союз, Партія охорони навколишнього середовища. Найбільш відомими профспілковими організаціями Швеції є Центральне об’єднання профспілок Швеції, Центральна організація профспілкових службовців, Швецький кооперативний союз.

Центральне місце у фінансовій системі Швеції належить Державному банку, який виконує такі функції:

—         здійснює на емісію національної валюти;

—         здійснює управління золотим та валютним резервом країни;

—         є головною оперативною ланкою платіжної системи;

—         відповідає за формування кредитно-грошової політики.

Управління Державним банком здійснює Рада вповноважених у складі восьми чоловік, семеро з яких обираються Риксдагом на термін 4 роки. Рада вповноважених обирає голову Державного банку терміном на 5 років. Разом з Державною фінансовою інспекцією Держбанк несе відповідальність за підтримання стабільності та ефективності фінансової системи.

Безпосередній контроль за діяльністю фінансових інститутів здійснює Державна фінансова інспекція. Головними сферами, діяльність яких підлягає фінансовому контролю з боку Держфінінспекії, є грошово-кредитний та страховий ринки. Під наглядом цієї установи перебувають банки, інвестиційні та страхові компанії, фінансові групи, Стокгольмська фондова біржа, Управління реєстрації цінних паперів, брокерсько-клірингові корпорації, маклери.

Управління фінансовою системою Швеції, яке є складовою частиною загального державного управління, в основному здійснюють такі установи:

1. Парламент Швеції (Ріксдаг).
2. Уряд Швеції.
3. Органи муніципального (місцевого) управління.

Парламент Швеції (Ріксдаг) обирається всенародним голосуванням на три роки. Він є вищим органом законодавчої влади, приймає закони в галузі фінансів, розроблює основні напрями бюджетної політики на бюджетний період, затверджує державний бюджет Швеції та вносить зміни до нього, контролюючи його виконання.

Ріксдаг обирає уряд і Прем’єр-Міністра Швеції. Уряд здійснює виконавчу владу. Король Швеції виконує в основному представницькі функції. Керівником держави є Прем’єр-Міністр.

Уряд Швеції здійснює проведення фінансової політики, організовує розроблення проекту закону про Державний бюджет Швеції, забезпечує його виконання (включаючи звіт по ньому).

Провідне місце в управлінні фінансами в системі органів виконавчої влади посідає Міністерство фінансів Швеції; на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою держави.

Органи муніципального (місцевого) управління обираються всенародним голосування на три роки. Вони розроблюють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети, самостійно розпоряджаються їхніми коштами. їм надано право випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, а також отримувати кредити в банківських установах.

Необхідно відзначити, що Швеція за рівнем муніципальних витрат у валовому внутрішньому продукті серед країн Європи посідає перше місце (в середньому за останні роки — 25,5%) [2, с. 148].

Цікавим є досвід проведення податкових реформ в Швеції (остання податкова реформа проходила в 90-х роках минулого століття).

Підготовка податкової реформи займала декілька років і на останньому етапі в основному велась в чотирьох спеціально створених комітетах, що займалися оподаткуванням доходів приватних осіб, доходів корпорацій, непрямими доходами і коригуванням податкової системи з врахуванням інфляції. У склад комітетів, крім учених і спеціалістів-практиків, були введені представники всіх політичних партій держави, які мали своїх депутатів в парламенті. Участь в роботі з підготовки проекту реформи представників різних політичних сил, а також інтенсивні консультації з профспілками, діловими колами, громадськими організаціями й місцевими органами влади забезпечили досягнення достатньо високого ступеня громадської злагоди по основним положенням нової системи оподаткування. За задумом ініціаторів податкової реформи вона повинна стати важливою складовою частиною економічної й соціальної політики, що сприяє вирішенню проблем і поточного моменту, і довгострокового характеру.

Податкова реформа, яка проводилась в Швеції в 90-х роках минулого століття, мала на меті такі цілі:

1. Сприяти економічному зростанню й підвищення національного добробуту за рахунок стимулювання трудової активності, підвищенню мобільності на ринку праці й капіталу.
2. Обмежити зростання споживання за рахунок позичених коштів і стимулювати накопичення.
3. Створити умови для зростання заробітної плати без значного збільшення інфляції.
4. Зменшити податковий тиск для всіх категорій працівників при збереженні загального обсягу надходжень у державний і місцеві бюджети, достатнього для підтримання високого рівня соціального захисту населення.
5. Створити умови для рівного оподаткування трудового доходу й різних видів доходів на капітал.
6. Обмежити можливості високооплачуваних верств населення ухилятися від сплати податків шляхом податкового планування й забезпечити однакове оподаткування осіб з різним рівнем доходів.
7. Гармонізувати національну податкову систему з податковими системами провідних країн Європи.

2. Особливості діяльності кредитних та страхових установ

Кредитний ринок Швеції представляють 196 установ, серед яких 20 – акціонерні банки, 87 – ощадні банки, 73 – кредитні фірми, 17 – філіали закордонних банків та кредитних інститутів.

Серед акціонерних банків є як банки повного спектру послуг, так і спеціалізовані. Банки повного спектру послуг складають мережу, що покриває всю територію Швеції. Спеціалізовані акціонерні банки, як правило, мають лише одну головну контору, послуги надаються через Інтернет та поштову систему рахунків. Ощадні банки здійснюють свою діяльність на географічно обмеженій території, частіше за все – в межах однієї чи декількох комун.

Серед кредитних фірм головне місце за обсягами кредитування посідають іпотечні інститути. Більшість іпотечних інститутів структурно належать до певного фінансового концерну, материнською компанією якого є банк. Найбільшим іпотечним інститутом Швеції та одним з головних емітентів облігацій недержавних фінансових інститутів є Державний іпотечний банк – 400 тис. клієнтів.

Банки мають розвинену систему роботи з клієнтами у режимі різних мереж зв’язку. Зокрема, за інформацією одного з найбільших банків Швеції Foreningsparbank, 80% його клієнтів-фермерів володіють комп’ютером та здійснюють свої операції у режимі електронного зв’язку з банком.

Страхування ризиків сільськогосподарського виробництва у Швеції не є обов’язковим, а страхові компанії працюють на загальних підставах у конкурентному середовищі. Незважаючи на відсутність державної підтримки та добровільність страхування, цей бізнес є прибутковим.

Грошово-кредитна система Швеції — це форма організації грошового обігу й кредитування, яка істо-рично й законодавчо утворилася в цій країні.

Важливими атрибутами грошово-кредитної сис-теми Швеції є

1. Найменування грошової одиниці.
2. Масштаб цін.
3. Форми грошей, що встановлені законодавчо й знаходяться в обігу.
4. Організація безготівкових розрахунків і поря-док здійснення готівкового грошового обороту.
5. Державні структури, що регулюють грошо-вий обіг.
6. Комерційні банки.
7. Фінансово-кредитні установи.

Валютний контроль в Швеції здійснюється цент-ральним банком. Усі поточні розрахунки резидентів і нерезидентів можуть без обмежень здійснюватися че-рез уповноважені банки. Операції з золотом всередині країни не обмежені, експорт або імпорт золота може здійснюватися тільки з санкції центрального банку.

Грошово-кредитна система Швеції включає:

1. Швецький державний банк (Ріксбанк ).
2. Комерційні банки.
3. Спеціальні кредитні інститути (ощадні й кооперативні банки, Швецький інвестиційний банк, кредитні фонди й компанії, іпотечні банки).
4. Фінансові товариства.
5. Страхові компанії.
6. Загальний пенсійний фонд.

Центральний банк країни — Швецький держав-ний банк (Ріксбанк). Він функціонує з липня 1668 р. Організований як державний банк без права емісії грошей. Підпорядкований парламенту, який затверд-жує правління банку, за винятком голови, що призна-чається урядом. Правління знаходиться в Стокгольмі, відділення — у 23 містах.

Ріксбанк забезпечує випуск банкнот в обіг, вста-новлює курс швецької крони, здійснює управління валютними резервами й золотим запасом країни, кон-тролює валютні операції, керує діяльністю кліринго-вого центру, проводить грошово-кредитну й валютну політику уряду. Частіше використовує такі методи й засоби грошово-кредитної політики, як зміна облікової ставки, операції на відкритому ринку, регулювання рівня ліквідності банків і готівки в банківських ус-тановах.

Ріксбанк регулює обсяг кредиту й рівень відсот-кових ставок в країні, здійснює управління частиною позик, одержаних державою. Цей банк підтримує тісні зв’язки з більшістю центральних і великих комерцій-них банків розвинених країн.

У 1968 р. Ріксбанк, який відзначив своє 300-ліття, заснував премію — пам’яті Альфреда Нобеля — у галузі економічних наук, зобов’ язавшись щорічно перераховувати суму, яка дорівнює звичайній Но-белівській премії. Лауреат премії в галузі економіки щорічно обирається Швецькою королівською акаде-мією наук.

Комерційні банки Швеції в основному є приват-ними акціонерними інститутами. Уряд призначає ке-рівників у центральні правління комерційних банків, а також їх регіональні й місцеві відділення (це є однією з форм контролю за їх діяльністю).

Найбільш відомі комерційні банки Швеції — «Скандінавіска еншільда банкен», «Свенска хандель- сбанкен», «Нурдбанкен» (належить державі), «Ге -та- банкен» [1, с. 55].

Основна діяльність комерційних банків тради-ційно пов’язана з обслуговуванням промисловості й торгівлі, але в останні роки вони також почали здійснювати кредитування житлового господарства (зокрема будівництво) і придбання побутової техніки.

Традиційна функція ощадних банків Швеції — залучення особистих внесків громадян. Капітал ощад-них банків в основному складається з резервів, які формуються за рахунок поточних доходів. Вони тісно співробітничають і спільно володіють комерційним банком «Спарбанкернас банк», який є центральним банком для ощадбанків.

Ощадбанки Швеції надають довгострокові кре-дити головним чином для місцевого житлового буді-вництва, сільського господарства, невеликих промис-лових компаній і комун. Також в Швеції розвинена система поштово-ощадних кас.

Кооперативні банки Швеції є основою пірамідальної кредитної організації, яка діє в формі економічної асоціації. їх капітал складається з членських внесків і накопичених прибутків. На чолі кооперативних банків стоїть центральний адміністративний орган — Федерація швецьких кооперативних банків — і комерційний банк «Ферінгсбанкернас банк», центральний для кооперативних банків. Кооперативні банки Швеції обслуговують усі групи клієнтів.

Швецький державний інвестиційний банк здійснює кредитування експорту й промислових підприємств, які модернізуються. Мобілізує кошти шляхом розміщення облігацій і всередині країни, і за її межами.

Іпотечні банки в Швеції перебувають під державним контролем і займаються кредитуванням житлового будівництва, сільського господарства, суднобудування.

У 1962 р. комерційними банками Швеції й підприємствами створена організація за довгострокового кредитування швецького експорту. За фінансової підтримки держави її кредити надаються на умовах більш сприятливих, ніж ринкові.

Фінансові товариства в Швеції в основному належать банкам, деякі — продавцям товарів довгострокового користування. Основні сфери діяльності фінансових компаній — факторинг, лізинг, фінансування товарно-матеріальних запасів і споживчих товарів.

Завдяки широкому розповсюдженню страхових заощаджень в Швеції важливу роль на ринку капіталів відіграють страхові компанії. Значну частину залучених коштів вони інвестують у державні цінні папери.

Відповідно до програми додаткових службових пенсій, введеної в 1960 р., був створений Загальний пенсійний фонд, метою якого було відшкодування очікуваного скорочення заощаджень. Підприємці повинні робити внески в цей фонд за своїх працівників. Названий фонд має великий вплив на кредитну систему й ринок капіталів. Вільні залишки коштів фонду інвестуються в державні цінні папери, облігації кредитних установ і промислових компаній.

У Швеції створені також різноманітні державні кредитні фонди (зокрема промисловий фонд) для надання кредитів житловому будівництву, дрібним і середнім промисловим підприємствам.

В даний час у Швеції діє близько 90 інвестиційних компаній і 395 інвестиційних фондів, що знаходяться в управлінні 65 фондових і 8 інвестиційних компаній.

Одним з головних акторів на ринку цінних паперів, у задачу якого входить ведення регістра власників акцій вхідних у його систему компаній і організацій, є АТ «Управління реєстрації цінних паперів». Інша важлива сфера діяльності АТ — взаємний залік платежів по цінних паперах. У його систему входять близько 60 найбільших фінансових інститутів країни (усі шведські банки, філії іноземних банків і фондових компаній). У лютому 1998 р. активи фінансових інститутів Швеції складали близько 4 трлн. крон, при цьому 58% активів приходилося на банки, 31% — іпотечні інститути, 3% — фінансові компанії, 2% — інвестиційні компанії, 6% — на інші фінансові інститути. 2,1 трлн. крон знаходилося в позиці, наданій небанківському сектору, 41% позикових засобів приходилося на банки, 48% — іпотечні, 11% — на інші фінансові інститути. Сукупний депозит небанківського сектора складав 900 млрд. крон, 95% внесків приходилося на банки, 1% — іпотечні інститути, 4% — інші фінансові інститути. 66% цінних паперів було емітовано іпотечними інститутами, 20% — банками.

Структура Мінфіну. У міністерстві фінансів Швеції працює 330 службовців. У керівництво Мінфіну входить міністр із питань оподатковування. Обидва міністри мають по одному заступнику. Структурно міністерство підрозділяється на 7 функціональних департаментів і один секретаріат.

Висновки

Із вищевикладеного зробимо такі висновки:

1. Фінансова система Швеції є складовою частиною загальної системи управління цією державою, яка, на наш погляд, є досконалою.
2. Грошово-кредитна система Швеції — це форма організації грошового обігу й кредитування, яка історично й законодавчо утворилася в цій країні.

Серед незалежних змінних, що впливають на результативність економіки, гіпотетично було визначено тип фінансової системи (bank-based, market-based) та розмір ринків капіталу; фінансова модернізація та фінансові інновації (венчурне фінансування та сек’юритизація активів); регулювання, контроль та стабільність. До основних залежних змінних було віднесено економічне зростання та економічну стабільність, що визначаються фінансовою ефективністю та стабільністю.

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку фінансових систем у розвинених країнах, було відзначено, що розмір ринків капіталу, венчурне фінансування, сек’юритизація активів найбільшого розвитку досягли у США, Великобританії, Німеччині, Швейцарії, Нідерландах, Люксембурзі, Швеції, Фінляндії.

Список використаної літератури

1. Данилов В. О. Грошово-кредитні системи світу / В. О. Данилов // Гроші. — 2006. — № 11. — С. 52 — 56.
2. Економічний словник. — М. : Вік, 2004. — С. 147 — 155.
3. Країни світу. — М. : Політвидав, 2006. — С. 125 — 129.
4. Фінансово-кредитний словник. — М. : Фінанси і статистика, 1988. — С. 457 — 462.
5. Кодацький В. П. Фінансова й грошово-кредитна система Швеції . – 2009. – Електронний ресурс — http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/23374/9-Kodatsky.pdf?sequence=1