Вступ

Особлива  увага  приділяється  питанням  фінансово-кредитного  забезпечення  малого  бізнесу. При цьому спостерігається чітка тенденція до підвищення ролі і функцій регіонів та місцевих органів влади в розв’язанні проблем, що стосуються такої підтримки суб’єктів малого бізнесу. У цьому плані для вітчизняної практики підприємницької діяльності, а також для державних структур, які розробляють і реалізують заходи щодо підтримки підприємницької діяльності, доцільним  буде  врахування  досвіду  Іспанії  щодо  організації  систем  фінансово-кредитної  підтримки підприємницької діяльності. Слід зазначити, що в іспанській економіці переважають малі та середні фірми. Фінансова підтримка малих та середніх підприємницьких структур на державному рівні  здійснюється  опосередковано  через  ІМРІ  (інститут  малих  і  середніх  промислових підприємств),  який  являє  собою  автономну  організацію  з  власним  бюджетом,  що  підпорядковується Міністерству промисловості і енергетики Іспанії. Основними формами фінансової підтримки підприємницьких організацій є субсидії та пільгові кредити. Джерелом фінансування є власні фінанси інституту (надані йому державою бюджетні асигнування) та банківські кредити.

Крім перелічених, у світі також існують й інші варіанти організації фінансово-кредитних відносин, які базуються на певних релігійних і культурних традиціях. Викликає зацікавлення й діяльність фінансово-кредитних установ ісламських країн (Саудівської Аравії, Кувейту, Пакистану, Ірану),яка формується під впливом релігійних принципів, що вносить відповідні корективи у функціонування фінансово-кредитної системи.

1. Аналіз розвитку фінансового ринку в Іспанії

З 1 січня 2010 року Іспанія стала країною-першопрохідцем у ЄС, узявши на себе обов’язки головування в абсолютно нових інституційно-правових координатах, визначених Лісабонським договором. Це головування корінним чином відрізнятиметься від останнього іспанського лідерства в ЄС у першій половині 2002 року, коли тільки-но розпочинав роботу Конвент з вироблення Конституційного договору ЄС.

Президентство Іспанського Королівства буде одним із найскладніших у сучасній історії ЄС, і ця складність уже нині характеризується такими основними викликами.

Фактично, соціально-економічна ситуація в ЄС нині є депресивно-посткризовою. При цьому саме Іспанія стала одним із «лідерів» негативного економічного розвитку. Відкрито заявляється, що країна може припинити свою діяльність у зоні євро.

ЄС надзвичайно потребує вироблення нової стратегії економічного та соціального розвитку. Лісабонська стратегія, прийнята у 2000 році з метою зробити європейську економіку такою, що найшвидше розвивається та є найбільш конкурентоспроможною у світі, зазнала поразки.

Лісабонський договір ЄС, який набрав чинності 1 грудня 2009 року, визначив безпрецедентну передачу національних повноважень інститутам Європейського Союзу й істотно вплинув на самому природу головування. По суті, іспанське президентство — істотно урізане, порівняно з «долісабонськими» головуваннями, особливо у виробленні та реалізації основних напрямів функціонування ЄС у сфері зовнішніх відносин і безпеки та позиціювання ЄС на міжнародній арені [2, c.227].

Можливість серйозних політичних конфліктів, як між новоствореними інститутами ЄС, що включають президента Європейської ради ЄС, представника з міжнародних справ і політики безпеки, генерального секретаря Ради міністрів ЄС, Європейську зовнішньополітичну службу, так і між ними й національним, у даному разі — іспанським, голосуванням. Передбачаючи можливість таких конфліктів, вище політичне керівництво піренейської держави заявило, що іспанське головування намагатиметься «бути тінню» нових інститутів і персон вищої ієрархії ЄС.

Надзвичайно амбітний план зовнішньополітичної діяльності, ключовими подіями якого стануть саміти ЄС — США, ЄС — Латинська Америка, ЄС — Росія. Проте можливість згадуваних інституційних, а також особистісних конфліктів може серйозно позначитися як на іміджі Іспанії, так і на реальності досягнення необхідних практичних результатів.

На думку членів уряду Іспанії, наявність спільного ринку та спільної валюти передбачає створення системи спільного економічного управління на наднаціональному рівні з наданням її інститутам можливості в умовах економічних ризиків впливати на національну економічну політику та заходи, які вживаються в її рамках.

У зв’язку з цим передбачається створення на наднаціональному рівні двох нових контрольних органів у фінансовій сфері Європейської ради з питань ризиків, а також Європейської системи фінансового контролю. Причиною створення цих інституцій іспанський прем’єр, зокрема, називає необхідність запобігти повторенню кризи кінця 2008 року, оскільки, на думку політика, саме недостатній контроль на наднаціональному рівні за розвитком процесів у національних економіках лише погіршив кризовий стан[14, c.351].

Понад те, до пріоритетів іспанського президентства належить прискорення структурного оформлення ще трьох інституцій, відповідно до пропозицій Європейської комісії, компетенція яких поширюватиметься на регулювання банківського сектору, системи страхування і безпеки фінансових операцій. Система Європейських органів контролю, за словами французького міністра фінансів Крістін Лагард, стане справжнім загальноєвропейським контролером, оскільки буде наділена рядом більших, ніж у національних органів, повноважень.

Таким чином, вектор економічної інтеграції, який і так найбільш розвинений і найінтенсивніший у системі зв’язків між членами ЄС, отримує новий поштовх до ще більшого поглиблення.

У рамках Європейського Союзу також була створена міжнародна рахункова грошова одиниця — ЕСU. У валютний кошик ЕСU включались валюти таких європейських країн: Німеччини, Франції, Голандії, Італії, Бельгії, Люксембургу, Данії, Ірландії, Іспанії, Великої Британії, Греції, Португалії. На відмінну від SDR, яка є швидше умовною грошовою одиницею. ЕСU відігравав значно більшу роль в європейській валютній системі. На основі цієї рахункової одиниці здійснювалось валютне регулювання в рамках Європейського Союзу. ЕСU виступає як розрахункова і кредитна одиниця у взаємовідносинах між центральними банками країн союзу. Значна роль ЕСU привела до його використання як рахункової одиниці також за межами ЄС. Розвиток європейської інтеграції і досягнення достатньої стабільності валют країн ЄС привели до нової стадії розвитку європейської валютної системи — переходу до єдиної валюти — євро. На відміну від SDR і ЕСU євро буде реальною валютою, що обслуговуватиме платіжний оборот ЄС, Відповідно до прийнятої програми, уведення євро в обіг проводиться з початку 1999 року. Слід відзначити, що важливу роль у впровадженні євро відіграв досвід використання ЕСU [9, c.236].

2. Вплив зовнішніх факторів на фінансову систему Іспанії

Вперше за сучасну економічну історію Іспанії в березні цього року інфляція склала — 0,1% в річному вимірі, що пов’язується з економічною рецесією в країні та одночасним зменшенням вартості нафти та сировинних товарів. Уряд країни заперечує дефляційний стан економіки, адже умовою для цього є падіння цін протягом тривалого періоду часу, а поточна ситуація спостерігається лише у зв’язку із зменшенням вартості енергоносіїв.

У сфері зовнішньої торгівлі Іспанії протягом І-го кварталу цього року продовжує спостерігатися скорочення обсягів як експорту, так і імпорту, проте з випереджальною динамікою останнього. Зокрема, за січень ц.р. експорт товарів з Іспанії в інші країни зменшився на 25,7%, а імпорт – на 35,3%. Така тенденція є позитивною з точки зору зниження негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу Іспанії, яке в річному вимірі зменшилось на 50,8%.

За останніми даними Держкомстату України, за січень 2009р. обсяги торгівлі товарами між Україною та Іспанією склали 50564,1 тис. дол. США та зросли на 5,1%, що є традиційним для початку року в торгівлі з Іспанією (у січні 2008р. зростання становило 4,7%). При цьому український експорт збільшився на 63,4% (до 29286,3 тис. дол.), а імпорт — зменшився на 29,6% (до 21277,8 тис. дол.). Позитивне сальдо на користь України склало 8000 тис. дол[27, c.158]..

Загалом, український експорт в Іспанію продовжує мати сировинну основу, що характерно практично для всіх розвинутих країн, з якими Україна веде зовнішню торгівлю. Частка продукції з високим рівнем доданої вартості в постачаннях з України в Іспанію залишається незначною з огляду на її загальний низький технологічний рівень.

У І-му кварталі цього року ринок нерухомості та будівельний сектор Іспанії, який протягом останніх 10 років був рушійною силою економічного зростання в країні, продовжував перебувати в стані стагнації. Так, з 80 тис. агентств нерухомості в 2006 р., продовжили функціонувати лише 25 тис. У результаті припинення діяльності біля 70% ріелторських компаній безробітними опинилися додаткові 180 тис. чол. Нинішню ситуацію в сфері нерухомості іспанські фахівці пояснюють фінансовою кризою та зниженням платоспроможності населення, зростанням вартості іпотечних кредитів, надлишковою пропозицією на ринку житла країни тощо [8, c.135].

Одним з головних антикризових завдань Уряду Іспанії залишається боротьба з безробіттям, причинами зростання якого стали світова фінансова криза, падіння споживання, нестача ліквідності та, як наслідок, уповільнення економічного розвитку. За результатами І квартал цього року кількість безробітних в країні збільшилась до рекордних 3,6 млн. осіб, що вже складає біля 15,5% працездатного населення країни. Зростання безробіття спостерігалося практично в усіх секторах економіки Іспанії, зокрема, в сфері послуг, промисловості, будівництві, сільському господарстві тощо. Багатьом іноземцям, які приїхали в Іспанію на заробітки, вже доводиться повертатися додому. Синдикати виступили за посилення урядових заходів боротьби із безробіттям, вважаючи недостатнім урядовий план щодо стимулювання економіки та зайнятості (План «Е»).

За прогнозами Уряду Іспанії, економіка країни в 2009 році продовжить своє падіння під впливом глобальної економічної кризи. Очікується, що зменшення ВВП за підсумками 2009 року складе 1,6%, хоча деякі експерти вже прогнозують падіння щонайменш на 3%. Уряд Іспанії очікує, що цього року безробіття в країні досягне 15,9%. Водночас за передбаченнями ЄК кількість безробітних в Іспанії у 2010 році зросте до 18,7%.

За урядовими прогнозами економічна криза в Іспанії торкнеться дна у другому півріччі цього року. Домовленості за результатами зустрічі лідерів країн «Великої двадцятки» (G20) в Лондоні щодо необхідності підвищення прозорості фінансового сектору та впорядкування діяльності офшорів, сприятимуть відновленню належного рівня довіри до банківської системи та створять базу для нового фінансового порядку в світі. За урядовими прогнозами, починаючи з другого півріччя 2009 року в економіці Іспанії спостерігатимуться позитивні симптоми з точки зору відновлення зростання ВВП.

З огляду на те, що основним завданням Уряду Іспанії на сьогодні є боротьба з безробіттям, будуть збережені на належному рівні обсяги відповідної допомоги та решта соціальних виплат населенню. За прогнозами Іспанської конфедерації підприємницьких організацій Іспанії, якщо Уряд не здійснюватиме додаткових антикризових заходів, кількість безробітних в країні може ближчим часом легко зрости до 4 млн. чол. У будь-якому випадку, зростання безробіття в Іспанії цього року продовжиться.

Останнім часом у двосторонніх відносинах з Іспанією продовжує спостерігатися тенденція до зменшення кількості важливих інвестиційних проектів, які планувала реалізувати в Україні іспанська сторона, закриття або суттєвого скорочення діяльності успішно працюючих вже не один рік виробництв із залученням іспанського капіталу. З одного боку така ситуація обумовлена економічною кризою та необхідністю оптимізації іспанськими інвесторами своєї діяльності, з іншого – низкою проблем в Україні, зокрема, численних торговельних бар’єрів, складності та низької прозорості адміністративних процедур, нестабільності законодавства, або його дискримінаційного застосування, на що постійно звертає увагу іспанська сторона [5, c.55].

3. Сучасні проблеми фінансового ринку Іспанії

Уряд у Мадриді поволі втрачає контроль над боргами. Зростають як бюджетний дефіцит, так і загальна заборгованість. Зверху налягають ще й борги приватного сектора економіки. Банківська система розхитується. Для порятунку фінансових установ Іспанія повинна взяти в борг у європартнерів 40 мільярдів євро.

Іспанія зробила ставку на стабільну політичну ситуацію. Проте нині країна втрачає і цей козир. Очільнику іспанського уряду Маріано Рахою закидають нелегальні фінансові операції. Він відкидає будь-яку критику і поки що залишається на цій посаді, але аналітики роблять наголос на «поки що».

У стані рецесії та з нелегальними фінансовими оборудками країні загрожує нова криза ринку нерухомості. Цього тижня про неплатоспроможність заявив один з найбільших гравців на ньому, іспанська компанія «Reyal Urbis». Її заборгованість становить 3,6 мільярда євро. Ціни на нерухомість впали на 40 відсотків, і це ще не кінець.

Великий бюджет Іспанії дефіцит і погані перспективи економічного зростання зробили його вразливим для фінансового зараження рецесією від інших країн та призвели до великої заборгованості перед членами єврозони, незважаючи на зусилля уряду щодо скорочення витрат, приватизації промисловості та підвищення конкурентоспроможності за рахунок реформи ринку праці. На мою думку, найбільш вагомим чинником, що не дозволив Іспанії впоратись з результатами кризи стала невдала економічна політика уряду, який не вживав жодних превентивних заходів, а вдавався до дій лише після видимих негативних наслідків та різкого спаду ВВП. Влада Іспанії не вважала за потрібне скорочувати споживчі видатки в умовах кризи, зменшувати розмір заробітних плат, побоявшись численних вуличних протестів, які очевидно не сприяли зростанню підтримки політичних партій, що знаходяться при владі перед парламентськими виборами.

Однак оптимізму надає той факт, що квартальний ВВП Іспанії, п’ятої за величиною економіки Європи, за останні два роки виріс вперше після досягнення нижньої межі в 4% у 2009 році. Проте, в кінці квітня 2010 року міжнародне рейтингове агентство Standart & Poor ‘s знизило довгостроковий кредитний рейтинг Іспанії з «AA +» до «AA» з «негативним» прогнозом. Звідси можна зробити висновок, що економіка країни як і раніше нестабільна і поки не повністю відновилася після кризи, зокрема про це свідчить рівень безробіття в Іспанії, який на сьогодні досягає 20 відсотків.

Позаяк чинниками зростання іспанської економіки є низькі процентні ставки (оскільки низька вартість кредитів стимулює споживчі витрати і зумовлює високу активність на ринку нерухомості) і зростаюча зайнятість, то уряду Іспанії перш за все потрібно стимулювати внутрішній попит, підтримувати на належному рівні попит на туризм, який становить левову частку ВВП Іспанії, а також вжити заходів, щоб уникнути погіршення ситуації на ринку нерухомості.

Висновки

Таким чином, на основі аналізу зарубіжного досвіду систематизовано низку моделей організації фінансово-кредитних відносин за такими ознаками: превалюванням певних видів фінансових інституцій — банківська (Німеччина); небанківська (США); банківсько-корпоративна (Японія, Південна Корея); орієнтиром на результат фінансово-кредитних відносин — директивно-керована (СРСР, Куба, Північна Корея); програмна (Франція, Іспанія, Великобританія, Італія); пайова (Саудівська Аравія, Іран, Пакистан, Кувейт, ОАЄ).

Світова фінансова криза сприяла збільшення кількості випадків ухилення від сплати податків в Іспанії та як результат, зростання частки тіньової економіки, яка генерується секторами готельного бізнесу, будівництва, торгівлі та послуг. За оцінками фахівців її обсяги становлять 16-20% ВВП Іспанії,що складає 160-200 млрд. євро.

Основними чинниками погіршення соціально-економічної ситуації в Іспанії були кризові явища в будівельній галузі, сфері нерухомості та автомобільній промисловості. За результатами IV кв. 2009р. рівень безробіття склав 18,8 %,це 4,3 млн. осіб; зростання на 1,1 млн. осіб протягом попередніх 12 місяців. У січні 2010 р. кількість безробітного населення зросла ще на 125 тис. осіб. Іспанія вже другий рік поспіль займає перше місце серед членів ОЕСР за рівнем безробіття.

22.12.09 Конгрес депутатів Іспанії нарешті прийняв Державний бюджет Іспанії на 2010 рік, який, на думку урядових кіл, сприятиме економічному відновленню країни та соціальному захисту населення [7, c.74].

Проведений нами аналіз наукових і статистичних джерел показав тяжіння структури вітчизняного фінансового ринку до банківської моделі. Свідченням цього є перевага банківського кредитування  економіки  як  форми  залучення  фінансових  ресурсів,  домінування  банків  як  головних емітентів і торговців цінними паперами на фондовому ринку.

Водночас низький рівень капіталізації банків на даний час не дозволяє фінансувати масштабні  інвестиційні  проекти,  ставить  під  сумнів  позиції  банків  у  майбутньому.  Це  актуалізує значення фінансово-кредитних відносин на фондовому ринку. Сьогодні очевидним є те, що роль банківських і небанківських фінансово-кредитних установ усе більш відчутна в економіці.

Список використаної літератури

1. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997. — 246 с.
2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 187
3. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения: Учебное пособие / Под ред. Н.Н. Ливенцева. — М., 1996. — 160 с.
4. Валютная политика стран Запада: тенденции и противоречия/ А. С. Богданов. — М. : Международные отношения, 1984. — 80 с.
5. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 11
6. Васильев Е.А. Валютно-финансовый кризис и международное право.- М.: Междунар. Отношения, 1982.- 174 с.
7. Вернер Ф. Эбке Международное валютное право : [Пер. с нем.] / Вернер Ф. Эбке — 335 с.
8. Галенская Л.Н.,. Альтшулер А.Б. Международное валютное право. — М.: Междунар. отношения, 1984. — 254 с.
9. Економіка підприємства. / за ред. П.С. Харіна. – Тернопіль, 2000. – 500 с.
10. Испания и мировая политика : полвека дипломат. истории / Красиков А.А. — М. : Междунар. отношения, 1989. — 349 с.
11. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 208 с.
12. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія і реалії української економіки. — Тернопіль, Збруч, 1997. — 450 с.
13. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / под ред. Л.Н.Красавиной — М.: Финансы и статистика, 1994. — 592 с.
14. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 180
15. Международные экономические, валютные и финансовые отношения : пер. с фр. / М. Пебро; Общ. ред. Н.С. Бабинцевой. — М. : Прогресс-Универс, 1994. — 496 с.
16. Мельников И.А. Современная Испания. — М.: Знание, 1973. — 64 с.