Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Правова статистика

Зміст

Вступ

1. Охарактеризувати види середніх величин та техніку їх обчислення

2. Пояснити суть адміністративно – правової статистики як галузі правової статистики. Її специфіка, завдання та стадії відображення статистичних даних

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Правова статистика посідає певне місце у системі соціально-правових наук. З часу свого становлення і розвитку правова статистика ґрунтується як на єдиних методологічних принципах загальної теорії статистики, так і на теоретичних положеннях юридичних наук, які розкривають істотні, якісні особливості правових явищ і процесів.

У такому ракурсі можна розглядати очевидний взаємозв’язок правової статистики з правознавством у цілому і з окремими галузями права. Кримінально-правова статистика тісно пов’язана з кримінологією, кримінальним правом і процесом, кримінально-виконавчим правом, криміналістикою, які є визначальними для правової статистики. Ці науки встановлюють якісну, матеріальну природу правових явищ (злочину, злочинності), кількісну характеристику яких подає правова статистика (рівень, структура, динаміка злочинності). Це стосується і цивільно-правової та адміністративно-правової статистики.

Правова статистика збагачує юридичні науки конкретними фактами, відповідними закономірностями і взаємозв’язками в досліджуваних правових явищах і процесах. Правова статистика обґрунтовує ті чи інші наукові положення юридичних наук, бо дані статистики узагальнюють практику, яка є засобом перевірки знань, критерієм істинності будь-якої теорії.

Джерелами саме правова статистика дає змогу встановити ефективність діяльності правоохоронних органів. Знаючи кількість скоєних злочинів та злочинців, маючи інформацію про порушення трудового, житлового, сімейного чи іншого цивільного законодавства, про поширеність кримінальних і адміністративних правопорушень у сфері економіки, про розміри завданих збитків, правоохоронні органи отримують можливість ефективніше зміцнювати законність та правопорядок у суспільстві.

1.Охарактеризувати види середніх величин та техніку їх обчислення

Середньою величиною у статистиці називається узагальнююча характеристика сукупності однотипних явищ з будь-якої варіаційної ознаки, що показує рівень ознаки, розрахований на одиницю сукупності. Разом із методом групувань середні величини у статистиці є одним з основних методів опрацювання й аналізу масових даних.

Значення середніх величин у тому, що вони:

· допомагають в аналізі, даючи змогу кількісно охарактеризувати найважливіші закономірності суспільного життя, що проявляються у зростанні середньої продуктивності праці, зниженні середнього рівня злочинності, середніх витрат сировини та матеріалів, електроенергії та ін.;

· широко застосовуються у практиці планування виробничо-господарської діяльності підприємств, фірм, банків та інших господарських одиниць. Планові завдання складаються на основі середніх норм виробітку, витрат сировини, матеріалів, електроенергії тощо;

· необхідні для вивчення взаємозв’язків між досліджуваними ознаками та діючими на них факторами.

У правовій статистиці середні величини використовуються для обчислення середнього терміну розгляду справ, середньої кількості справ на одного працівника суду, середньої чисельності осіб, що припадають на одну кримінальну справу, середнього віку засуджених. За допомогою середніх величин можна порівняти судову практику призначення карних покарань у двох районах (областях), схожих за рівнем і структурою злочинності. Середня величина як категорія статистики — це, з одного боку, реальний показник, що відображає об’єктивно існуючі властивості суспільних явищ (так, безумовно, існують строки покарання за злочини, терміни розгляду окремих справ деякими суддями), на основі яких можуть бути обчислені середні показники; а з другого — у ній взаємознищуються індивідуальні розходження багатьох величин одного і того самого виду. Середня величина абстрагується від індивідуальних розходжень ознаки, але зберігає їхні основні властивості, загальні умови. Філософський зміст середніх величин обґрунтував А. Кетле. Згідно з вченням А. Кетле масові процеси і явища формуються під впливом двох груп причин:

· які визначають стан масового процесу, вони загальні для всіх одиниць сукупності;

· випадкових, тобто таких, що формують специфічні особливості окремих одиниць сукупності, а отже, і відхилення від типового рівня[5, c. 36].

При обчисленні середніх величин для великого числа одиниць сукупності випадкові причини взаємознищуються, і середня, абстрагуючись від індивідуальних особливостей окремих одиниць, виражає загальні властивості, притаманні всім одиницям сукупності. Середні величини дають правильну характеристику сукупності суспільних явищ, якщо дотримуються такі умови їх застосування:

1. Середні величини повинні обчислюватися тільки для якісно однорідних сукупностей стосовно досліджуваної ознаки. Якісна однорідність сукупності визначається попереднім економічним аналізом.

Чи можна вважати середню заробітну плату правильною, наприклад, для такого випадку: три чоловіки за місяць заробили 200, 100 і 200 + 100 + 1200 = 500 грн. Математично обчислено правильно. Але середня величина у статистиці — це не просто математична величина, а категорія об’єктивної дійсності.

У нашому прикладі за рівнем заробітної плати ці люди належать до різних категорій працівників, і тому така середня неправильно відображає об’єктивну дійсність.

2. Метод середніх величин потрібно поєднувати з методом групувань. Неоднорідну сукупність необхідно розбити на однорідні групи.

Замість загальної середньої величини, треба обчислити середні для однорідних груп.

3. Середні для об’єктивнішого аналізу необхідно доповнювати індивідуальними значеннями ознак, тому що середня гасить будь-які індивідуальні відхилення. За благополучними середніми приховуються хиби на окремих ділянках роботи або якісь досягнення.

4. Середні величини мають обчислюватися не на основі поодиноких фактів, а масових суспільних явищ відповідно до закону великих чисел. Тоді взаємознищуються можливі випадкові відхилення і середня величина правильно характеризує типовий розмір ознаки.

5. Необхідно знайти правильний спосіб обчислення середньої величини. Статистика використовує багато видів середніх величин.

Але правильну характеристику сукупності з варіюючої ознаки дає тільки один вид середньої величини[3, c. 46-47].

У правовій статистиці застосовуються кілька видів середніх величин. Усі вони належать до класу степеневих середніх, загальна формула якої має такий вигляд:

де X — середня величина; X — варіанта; m — показник степеня середньої; n — число одиниць сукупності.

Якщо m = 1, то середня арифметична

Якщо m = 2, то середня квадратична

Якщо m = – 1, то середня гармонійна

Якщо m = 0, то середня геометрична

де K1, K2 , …, Kn — ланцюгові коефіцієнти динаміки.

Крім степеневих середніх величин, у правовій статистиці застосовуються описові характеристики ряду розподілу ознаки — мода (Мо) і медіана (Ме).

Вибір способу розрахунку середньої (виду середньої) залежить від вихідних даних. Правильну характеристику сукупності з варіаційної ознаки у кожному окремому випадку дає тільки один цілком визначений вид середньої. Він зумовлений існуючими зв’язками між середньою та елементами, від яких вона залежить:

Це кількісне відношення, зумовлене природою показників, визначає спосіб обчислення середньої величини і є критерієм вибору виду середньої (способу обчислення).

У правовій статистиці широко застосовується середня арифметична величина (для оцінки навантаження оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, обчислення середньої кількості осіб, що припадає на одну кримінальну справу, середнього віку засуджених, середнього строку розгляду справ тощо).

Середня геометрична величина використовується для визначення середніх темпів динаміки юридично значимих явищ. Середня квадратична величина застосовується при вивченні зв’язків між досліджуваними явищами та їх причинами методом кореляційного аналізу та ін. [5, c. 53-54]

Найпоширенішим видом середньої є середня арифметична. Вона обчислюється, коли є дані про окремі значення ознаки, що варіює, і про число всіх одиниць сукупності, щодо якої визначається середнє значення цієї ознаки.

Середня називається арифметичною зваженою, тому що визначається з урахуванням питомої ваги окремих значень ознаки в загальній сукупності (xf).

Її обчислення зумовлене тим, що розмір середньої залежить від конкретних значень ознаки (варіант) і їх питомої ваги в досліджуваній сукупності. При розрахунку середньої арифметичної часто не обов’язково знати вагу кожного індивідуального значення (варіант).

В офіційній статистичній звітності є сумарні розміри. На основі цих узагальнених показників можна обчислити середню арифметичну величину.

Середня в інтервальному ряду є величиною наближеною. Це пояснюється тим, що замість середньої у кожній групі використовується середина інтервалу, а вона може відрізнятися від дійсного середнього розміру ознаки в даній групі, якщо варіанти в межах інтервалу розташовані нерівномірно.

Середня арифметична величина має математичні властивості, знання яких дає змогу значно спростити розрахунок середньої: 1) добуток середньої на суму частот дорівнює сумі добутків варіантів на частоти:

2) якщо кожну варіанту зменшити (збільшити) на якесь число, то і нова середня зменшиться (збільшиться) на це число;

3) якщо кожну варіанту поділити (помножити) на якесь число, то і нова середня зменшиться (збільшиться) у стільки ж разів;

4) від зменшення або збільшення частот у кілька разів середня не змінюється;

5) сума відхилень варіант від середньої завжди дорівнює нулю:

Середня гармонічна у правовій статистиці не застосовується. Це обернена величина середньої арифметичної й обчислюється, якщо є варіанти й добуток варіант на частоти, а частоти відсутні[8, c. 76-77].

2. Пояснити суть адміністративно – правової статистики як галузі правової статистики. Її специфіка, завдання та стадії відображення статистичних даних

Предмет правової статистики зумовлює і основні завдання, що їх має вирішувати ця галузь статистичної науки:

— показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави;

— здійснювати всебічний облік, збір, аналіз і узагальнення статистичної інформації про правові явища;

— забезпечувати достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність і цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

— забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища.

Рис. 1. Галузі правової статистики

Різноманітний характер правопорушень, які має брати до уваги правова статистика, а також особливості діяльності установ, що здійснюють заходи контролю за ними, зумовлюють виділення трьох самостійних підгалузей правової статистики, котрі складають її систему:

1) кримінально-правову — має своїм об'єктом кількісний бік злочинності та заходи соціального контролю за нею;

2) цивільно-правову — безпосереднім об'єктом має кількісний аспект цивільних правовідносин, які розглядає суд і нотаріат;

3) адміністративно-правову — її об'єктом є кількісний бік адміністративних правопорушень і заходів адміністративного впливу [2, c. 87-88].

Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за дотриманням законності в державі. Насамперед, це нагляд за дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, засудження, за дотриманням законності в місцях позбавлення волі, за правотворчою діяльністю, та, зрештою, координація роботи всіх правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

Адміністративно-правова статистика своїми показниками обліковує тільки ті адміністративно-правові делікти, з приводу яких було прийняте рішення відповідними органами, а тому її об’єкт — це: а)адміністративне правопорушення; б)особа чи група осіб, які його скоїли; в)призначене адміністративне стягнення.

Аналогічні об’єкти спостереження і в інших галузях правової статистики. Вони різняться лише якісним складом зареєстрованих фактів.

Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Відомості про ознаки одиниць сукупності збираються від одиниць спостереження. У кримінально-правовій статистиці одиницею спостереження може бути суд, прокуратура, відділення міліції, митна служба, служба безпеки, а одиницею сукупності — скоєний злочин, окремий злочинець, кримінальна справа. У цивільно-правовій статистиці одиницею спостереження вважається окремий суд, нотаріальна фірма, а одиницею сукупності — цивільна справа, позивач, відповідач, нотаріальна дія і т.п.

Адміністративно-правова статистика займається обліком адміністративних правопорушень за їх видами, заподіяних збитків, адміністративних стягнень органам адміністративної юрисдикції, адміністративному судочинству[6, c. 94-95].

Адміністративно-правова статистика характеризує кількість виявлених і зареєстрованих правопорушень; кількість осіб, які вчинили ці правопорушення; види адміністративних стягнень, які було накладено на осіб, а також показники діяльності різних державних органів, які мають право накладати адміністративні стягнення.

Наведена галузь правової статистики дають змогу дійти висновку про те, що правова статистика тісно пов'язана з усіма науками кримінально-правового, цивільно-правового та адміністративно-правового циклів. Цей зв'язок проявляється у тому, що, з одного боку, конструювання системи показників правової статистики базується на теоретичних узагальненнях і положеннях різноманітних правових наук, а з іншого — висновки, одержані внаслідок статистичного аналізу правових явищ, дають змогу оцінити ефективність дії правових норм, практики їх застосування і більш обґрунтовано здійснювати теоретичні узагальнення і подавати законодавчі пропозиції про необхідність їх зміни.

Отже, результати статистичних досліджень широко застосовуються усіма юридичними науками при вирішенні своїх специфічних завдань.

Статистичні дані мають дуже велике значення у справі контролю і визначення напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозуміло, що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами (обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показники становлять найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.

Реально статичний аналіз діяльності правоохоронних органів проводиться головним чином на базі існуючої статистичної звітності, яка охоплює усі стадії кримінального, цивільного та адміністративного процесу.

Наприклад, для оцінки якості роботи місцевих судів можна використовувати такі показники, як кількість скасованих та змінених вироків і рішень, встановлення реальності виконання судових рішень, особливо про відшкодування збитків, види та розміри покарань.

Показники правової статистики широко використовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистика дає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії, виявити, наскільки типові недоліки при встановленні кримінальних покарань. Тому важливо постійно використовувати такі дані, що дозволяють виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та вжити заходів щодо їх усунення.

Але обмежуватися при оцінці роботи правоохоронних органів лише даними правової статистики було б невірним. Вони завжди повинні підсилюватися поглибленим вивченням конкретних кримінальних справ. Тому керівні органи, особливо Верховний Суд України, часто запитують через апеляційні суди кримінальні, цивільні та адміністративні справи по окремих категоріях для узагальнення практики[1, c. 76-77].

Статистичні дані — це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, оскільки вони характеризують їх діяльність. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної роботи та приймати відповідні рішення для її вдосконалення.

Наприклад, показники, що характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки наявні в їх роботі, які досягнення вони мають у справі розкриття злочинів, якими є тенденції в тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенної обстановки і які заходи необхідні для її поліпшення.

Дані статистики органів суду дають змогу встановити обсяг і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства, навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їх розгляду, характер судової репресії, застосування тих чи інших видів покарань.

Таким чином, організація статистичного апарату в органах суду, прокуратурі та органах внутрішніх справ забезпечує збирання, оброблення та аналіз статистичних даних, які необхідні для: а) всебічної характеристики їх діяльності; б) більш ефективного виконання покладених на них завдань[2, c. 46].

Висновки

Правова статистика має науково-практичне значення і відіграє істотну роль у практичній діяльності правоохоронних органів. Можна виокремити кілька напрямків використання матеріалів правової статистики.

Статистичні дані кримінально-правової статистики широко використовуються в діяльності органів внутрішніх справ для вивчення стану, рівня, структури і динаміки злочинності, причин і умов, які призводять до скоєння злочинів, особи злочинця, соціальних наслідків злочинності під час розробки заходів боротьби з нею і попередження злочинності. Ці дані дають змогу оптимально спланувати розподіл сил і засобів боротьби зі злочинними проявами, оцінити успішність попередження злочинності та ефективність заходів боротьби з нею.

Матеріали статистичної звітності також використовуються як засіб оперативного керівництва підпорядкованими органами з боку вищих органів і постійного контролю за їхньою діяльністю. Облік у сфері здійснення правосуддя є одночасно і контролем за слідчою і судовою практикою. За допомогою чітко організованої правової статистики можна виявити типові недоліки в роботі органів слідства, дізнання, прокуратури, судів та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення.

Важливу роль матеріали правової статистики відіграють у поширенні позитивного досвіду, у розв’язанні питань дислокації, фінансування правоохоронних органів, планування штатного розкладу, підготовки правоохоронців та підвищення їхньої кваліфікації. Істотна роль належить правовій статистиці у процесі координації діяльності різних правоохоронних органів і органів правосуддя з метою подолання їх відокремленості.

Список використаної літератури

1. Вакарчук С. Правова статистика: зб. задач / Ніна Георгіївна Навроцька (ред.). — К. : Знання, 2007. — 479с.

2. Голіна В. В., Христич І. О., Шостко О. Ю., Валуйська М. Ю., Лукашевич С. Ю., Пивоваров В. В.. Правова статистика: підручник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.В. Голіна (ред.). — Х. : Право, 2009. — 196с.

3. Захожай В. Правова статистика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2003. — 368с.

4. Калачова І. Правова статистика: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т. — К. : КНЕУ, 2005. — 298с.

5. Кальман О. Правова статистика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Право, 2004. — 302с.

6. Кулинич О. Правова статистика: Навч. посібник для студ. вищ. юридичних закладів освіти. — Хмельницький : Поділля, 2002. — 239с.

7. Моісеєв Є. Правова статистика: підруч. / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К. : Атіка, 2008. — 392с.

8. Навроцька Н. Правова статистика: навч. посібник. — К. : Знання, 2007. — 279c.