Хоча «Права по яким судяться малоросійський народ 1743р.» — це  визначна пам´ятка правової думки XVIII ст., вона не була затверджена царською владою та не набула офіційного статусу, її значення для розвитку вітчизняної правової системи важко переоцінити. Вона акумулювала в собі кращі здобутки тогочасного права — від окремих норм звичаєвого права до Литовських статутів, польського і німецького права та, незначною мірою, гетьманських і російських нормативних актів. Така джерельна база «Прав» пояснюється, перш за все, тим, що, незважаючи на входження Гетьманщини до складу Російської імперії, в її правовій системі простежується тяглість русько-литовсько-польської правової думки та, відповідно, спорідненість з європейською правовою школою.

«Права» є першим кодексом українського права (далі — Кодекс), який регулює процесуальні, кримінальні, цивільні, господарські та інші норми, класифікувати його за прийнятими сьогодні критеріями досить складно. Кодекс складався з 30-ти розділів, які поділялися на 532 артикули, а ті, у свою чергу, на пункти. Він супроводжувався інструкцією кодифікаційної комісії й алфавітним реєстром, в якому були короткі пояснення змісту артикулів. До збірника додавався “Степенний малоросійського військового звання порядок після гетьмана” — своєрідний козацький табель про ранги. Звід містив норми державного, кримінального, цивільного й процесуального права. Кодифікація на ґрунті оригінального українського правового матеріалу відтворювала права й вольності українського народу.

Проте розділи були складені не за прийнятим сьогодні галузевим принципом, тому окремі з них містять як процесуальні норми, так і норми, спрямовані на захист майнових чи інших прав. Особливу увагу привертає цивільне право, яке було розроблене досить детально. Цивільне право в Кодексі складається з чотирьох класичних для Європи частин, відомих ще римському праву: право спадкування, право осіб, речове й договірне. У свою чергу, вони поділяються: право спадкування — на спадкування за законом та заповітом; право осіб — на інститути шлюбу, опіки, батьківської влади та ін.; речове право — на володіння й неволодіння; договірне право — на договори й делікти тощо.

Норми «Прав» досить детально регламентують спадково-правові відносини. Спадкуванню за заповітом у «Правах» було присвячено окремий розділ — 12-й, який складався з 15-ти артикулів. Проте, на відміну від сьогоднішніх норм спадкового права, повної свободи заповіту Кодекс не надавав, що можна пояснити основами устрою феодального суспільства, де земля та помістя надавалися за службу суверену й не підлягали дробленню чи відчуженню.

Тринадцятий розділ «Прав» присвячено спадкуванню за законом. Норми цього розділу цілком відповідають середньовічним традиціям спадкування «за природним правом».

Доволі розвинутою була передбачена у Правах система майнових покарань. У Правах найбільш виразно визначилися ті привілеї, до юридичного узаконення яких так наполегливо йшли козацька старшина і шляхта протягом кількох десятиліть.

Отже, як ми бачимо, «Права» стали спробою тогочасної української еліти узаконити окремішність правової системи й адміністративної влади Гетьманщини від Російської імперії, відмінне бачення природи функціонування державного механізму й судової влади, високий рівень правової культури та вірність європейській правовій традиції.

Література

Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 р. / HAH України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; Ін-т української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського ; Ю. С. Шемшученко (відп. ред. та авт. передмови), К. A. Віслобоков (упоряд.). — К., 1997. — 547 с.