Вступ

На сьогоднішній день не існує чітко визначеного поняття економічної безпеки підприємництва.

На нашу думку, найбільш вдалим визначенням безпеки підприємництва є «сукупність організаційно-правових, технічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їх цілей та завдань».

Для посилення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно зробити досконалішими системи політичного та нормативно-правового забезпечення діяльності бізнесу в Україні, забезпечити роботу органів державного управління різних рівнів щодо створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, забезпечення відповідного кадрового потенціалу національних підприємств та проведення дієвих заходів зайнятості в Україні для покращання економічної ситуації.

Проблема утворення сприятливого клімату в підприємницькому середовищі щодо економічної безпеки підприємництва набуває сьогодні особливого значення, стає вирішальним чинником, що визначає перспективи розвитку підприємництва та економічного розвитку країни в цілому.

1. Сутність і поняття безпеки бізнесу

В умовах ринкових відносин, коли держава вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення економічної безпеки стає однією з найбільш важливих і актуальних проблем його життєдіяльності.

Серед вітчизняних і зарубіжних учених-економістів немає єдиного визначення терміну „економічна безпека”. Разом з тим, принципових розходжень у підходах до трактування змісту даної економічної категорії не спостерігається.

Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [6, c. 32-33].

На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.

Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим [8, c. 128-129].

2. Функції, об’єкти та управління безпекою

У сучасних умовах проблема посилення економічної безпеки підприємництва є визначальною в контексті існування і розвитку України як суверенної держави, що обумовлює потребу відповідних наукових досліджень та нових міждисциплінарних напрямків. Ця проблема ускладнюється у зв’язку з наявною в Україні економічною кризою.

Організаційна слабкість механізмів узгодження інтересів суспільства і підприємців, недосконалість правового регулювання економічних відносин, їх аморалізація, корупція, рекет, рейдерство, розкрадання, хабарництво, некомпетентність і необов’язковість партнерів з бізнесу, шахрайство відносно контрагентів, псевдобанкрутство, високий рівень підприємницьких ризиків, нерозвиненість інституту страхування ставлять під сумнів можливість, взагалі, успішного та ефективного розвитку підприємництва.

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації).

— Організація і забезпечення пропускного та внутрішньо об’єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог режиму персоналом фірми і партнерами (відвідувачами)

— Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту (комерційної таємниці

— Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру

— Виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками фірми, клієнтами та конкурентами

— Організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки фірми

— Розробка, оновлення і поповнення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту інформації

— Забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці

— Організація та регулярне проведення навчання працівників фірми й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці

— Ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволене постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них

— Підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі (зоні)[4, c. 41-42].

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об’єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

— персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

— матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

— засоби та системи комп’ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

— технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми [3, c. 7-8].

3. Оцінка рівня економічної безпеки підприємств

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гаранту вати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

— забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

— забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкуренто спроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта господарювання;

— досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

— досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

— мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

— якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

— забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

— ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:

• фінансова звітність і результати роботи підприємства— платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;
• конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку, якою володіє суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;
• ринок цінних паперів підприємство — оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг [1, c. 32].

Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

2) Інтелектуальна й кадрова складова — належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв’язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб’єкта господарювання.

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, Їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

3) Техніко-технологічна складова — процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника. Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється:

а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників;

б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;

в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо–господарської діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Проблема утворення сприятливого клімату в підприємницькому середовищі щодо економічної безпеки підприємництва набуває сьогодні особливого значення, стає вирішальним чинником, що визначає перспективи розвитку підприємництва та економічного розвитку країни в цілому. Модернізована функціональна модель ЕБП допоможе забезпечити комплексну координацію роботи органів державного управління різних рівнів, створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх суб’єктів підприємницької діяльності в Україні для покращання економічної ситуації.

Державна політика забезпечення економічної безпеки підприємництва повинна реалізовуватися як на макро-, так і на мікрорівні управління для забезпечення економічної безпеки держави та добробуту її громадян, реалізації конституційного права кожного громадянина на підприємницьку діяльність, формування сприятливого та передбачуваного правового поля для його реалізації [7, c. 4-5].

Висновки

Підсумовуючи все вищевказане, можна зробити висновок, що при рівні технологічного прогресу, який ми маємо на сьогодні є доволі багато факторів які можуть нанести матеріальну шкоду будь-якого підприємства. Саме тому служба безпеки повинна бути присутньою на кожному з них.

Безпека будь-якого серйозного бізнесу, врешті решт, зводиться до своєрідної інформаційної гойдалки з двох альтернатив. З одного боку, – це намагання своєчасно виявити і нейтралізувати інформаційні загрози, що виходять від актуальних й потенційних конкурентів. А, з іншого, – це намагання створити аналогічні інформаційні загрози конкурентам, щоб їхній бізнес “їм медом не здавався”.

Інакше кажучи, йдеться про максимально можливе втаємничування конкуренто-значимої інформації, що стосується власного бізнесу, та про прагнення якомога повнішої інформаційної відкритості конкурентів, щоб своєчасно збагнути їх наміри й плани. Нічого дивного тут немає. На війні як на війні… А ринок є, по суті, перманентною холодною війною. Умиротворення тут можливе лише за умови повної монополізації, що означатиме фактичну смерть ринку. Головне, аби така бізнесова війна з інформаційною включно точилася за правилами, не перетворюючись у сумнозвісний “безпрєдєл”.

У будь-якому разі, без надійної інформації й належного інформаційно-аналітичного забезпечення керівництво фірм і компаній навряд чи здатне приймати “правильні” рішення, відповідні до реальної конкурентної ситуації. Бо лише своєчасно отримана й перевірена на предмет достовірності інформація дозволяє передбачати зміни й коливання на ринках, політичні ризики тощо.

Список використаної літератури

1. Барановський О. Безпека бізнесу та страховий ринок: взаємозалежність та взаємообумовленість // Пріоритети. — 2003. — № 2. — С. 32-36
2. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку. – К., 2008.
3. Економічна безпека бізнесу // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 1. — С. 6-10
4. Іваницький Д. Фінансова безпека і малий бізнес [Текст] / Д. Іваницький // Фінанси України. — 2003. — № 8.- С.41-44
5. Кавун С.В., Шубина Г.В. Научный информационный журнал «Бизнес-Информ». – Х.: ХНЭУ, 2005. – № 1–2. – С. 96–102.
6. Маїк, Галина. Захист інформації — основа безпеки бізнесу // Податкове планування. — 2004. — № 3. — С. 31-40
7. Основа економічної безпеки — розвідка і шпигунство // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 2. —  С. 2-6.
8. Тіхонов Ю. В. Бенчмаркінг і бізнес-розвідка як складові успішного розвитку бізнесу // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 9. — С. 126 — 132