Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження соціального інтелекту

1.1. Поняття соціального інтелекту

1.2. Функції соціального інтелекту

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціального інтелекту

2.1. Формування вибірки та опис методів дослідження

2.2. Дослідження когнітивної, емоційної та поведінкової структур соціального інтелекту

2.3. Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Термін “соціальний інтелект” був введений у психологію Є. Торндайком у 1920 році для позначення “діяльності у міжособистісних стосунках”. Багато відомих психологів зробили свій внесок у інтерпретацію цього поняття. В 1937 році Г. Оллпорт зв’язував соціальний інтелект зі здібністю висловлювати швидкі, майже автоматичні судження про людей, прогнозувати найбільш вірогідні реакції людини.

Соціальний інтелект, на думку Г. Оллпорта, – особливий “соціальний дар”, який забезпечує гладкість у відношеннях з людьми, продуктом якого є соціальне пристосування, а не глибина розуміння.

І, нарешті, у 60-ті роки Дж. Гілфорд, творець першого надійного тесту для виміру соціального інтелекту, трактував його як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактора загального інтелекту і пов’язаних, перш за все, з пізнанням поведінкової інформації. Можливість виміру соціального інтелекту витікала із загальної моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда.

У вітчизняній психології поняття “соціальний інтелект” було введено Ю.Н. Ємельяновим. Він писав: “Сферу можливостей суб’єкт-суб’єктного пізнання індивіда можна назвати його соціальним інтелектом, розуміючи під цим стійку, ґрунтовану на специфіці розумових процесів, афективного реагування і соціального досвіду здібність розуміти самого себе, а також інших людей, їх взаємовідносин і прогнозувати міжособистісні дії” [5, с. 214].

Значення цієї сторони психіки з особливою наочністю виявляється на численних прикладах, коли люди, які відрізняються високими досягненнями у вивченні явищ матеріального світу (мають високий загальний предметно-орієнтований інтелект), виявляються безпомічними у сфері міжособистісних стосунків.

Отже, існуюча соціальна потреба у подальшому вивченні означеної проблеми, її психолого-педагогічна та практична значущість зумовили вибір теми нашого дослідження: «Діагностика соціального інтелекту».

Мета: розкрити поняття соціального інтелекту та практичне дослідження когнітивної, емоційної та поведінкової структур соціального інтелекту.

Завдання дослідження:

• охарактеризувати соціальний інтелект та його функції;
• практичне дослідження когнітивної, емоційної та поведінкової структур соціального інтелекту.

Об'єктом дослідження є студенти віком від 18 до 25 років.

Предметом дослідження є теоретико-практичні аспекти вивчення соціального інтелекту.

Методи дослідження

1. Теоретичний аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників з названої теми у сфері психології з метою відбору і систематизації фактичного матеріалу.

2. Емпіричне дослідження: анкетування.

3. Систематизація, порівняння, співставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження соціального інтелекту

1.1.Поняття соціального інтелекту

Дуже довго існувало дві думки відносно інтелекту. Згідно першої думки, інтелект – риса суто спадкова: або людина народжується розумною, або ні. Відповідно до другої точки зору, інтелект пов`язаний зі швидкістю сприйняття або реагування на зовнішні стимули.

Сьогодні більшість психологів згідні саме з цим визначенням інтелекту, який розглядається як здатність індивідума адаптуватися до навколишнього середовища.

Проте, визиває подив, що ті ж вчені, котрі сформулювали таку концепцію, в запропонованих ними тестах взяли за головний показник інтелекту швидкість виконання визначених завдань. Схожий показник, так само як і побудова кривих розподілу по інтелекту, погано узгоджується з широким поняттям адаптації. Цей парадокс можна пояснити тільки уже згаданими історичними традиціями і визначеною системою шкільного виховання.

Що стосується самих тестів на інтелект, то вони в значній мірі залежать від того як кожен дослідник уявляє собі цю властивість особистості. І хоча на даний час психологи дійшли згоди стосовно загального визначення інтелекту, проте, його компоненти і способи їх оцінки все ще викликають суперечки.

Інтелект – це мислительні здібності людини. Існує два типи інтелекту текучий інтелект та кристалізований інтелект, які мають різний характер динаміки свого розвитку [18, с. 41].

В останні роки достатньо широкої популярності набула теорія, в якій при розгляді проблем інтелектуального розвитку людини виділяють два різних типи інтелекту. Причому вважається, що ці два типи інтелекту можна відносно легко виміряти звичайними інтелектуальними тестами.

Перший тип інтелекту, який поєднує в собі досить широку область інтелектуального функціонування, називають текучим інтелектом. Це ті здібності, з допомогою яких людина вчиться чомусь новому. До них належать швидкість і результативність запам`ятовування, індуктивні судження, оперування просторовими образами і сприймання нових зв`язків і відношень.

Більшість авторів, які розглядають проблему інтелекту в рамках даної теорії, вважають, що поступовий розвиток текучого інтелекту продовжується до закінчення юнацького періоду життя людини, а потім відбувається поступове його зниження. Цей тип інтелекту, на думку вчених, відображає біологічні можливості нервової системи – її працездатність та інтегративність [18, с. 42].

Другим типом інтелекту є кристалізований інтелект, який приходить до людини з досвідом та освітою. Набуття даної форми інтелекту пов`язане з освідомленістю людини і тими знаннями, які вона набула на протязі довгого часу життя. Це здатність людини встановлювати відносини, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні нею стратегії для вирішення задач [18, с. 42].

На відміну від попереднього типу інтелекту, кристалізований інтелект часто підвищується протягом життя, поки люди зберігають здатність одержувати і зберігати інформацію. Коли проводяться тести когнітивних навиків, які передбачають використання даного типу інтелекту, піддослідні часто показують в свої 50 років результати більш високі ніж ті, які були в 20.

Два типи інтелекту, які ми розглядаємо, мають різний характер динаміки свого розвитку. Максимального розвитку текучий інтелект досягає в юності, а в період середньої дорослості його показники знижуються. Для кристалізованого інтелекту характерна друга особливість. Його максимальний розвиток робиться можливим тільки при досягненні періоду середньої дорослості. Дана закономірність динаміки розвитку текучого і кристалізованого інтелекту була підтверджена великою кількістю різних досліджень.

Деякі психологи виділили до 120 факторів інтелекту, виходячи з того, для яких розумових операцій вони потрібні, до яких результатів приводять ці операції і який їх зміст (як ми знаємо він може бути образним, символічним, семантичним або поведінковим).

Соціальний інтелект (СІ) – відносно нове поняття соціальної психології, яке знаходиться у процесі розвитку, уточнення, верифікації [2, с. 43].

Багато відомих психологів внесли свій внесок в інтерпретацію поняття "соціальний інтелект"("СІ").

Поняття "соціальний інтелект" («СІ») вперше застосував в 1920 році Е. Торндайк, позначивши ним далекоглядність в міжособистісних стосунках і прирівнявши його до здібності мудро вступати у людські стосунки [2, с. 43].

По Торндайку, існують вже три виду інтелекту:

— абстрактний інтелект як здатність розуміти абстрактні вербальні і математичні символи й проводити з ними будь-які дії;

— конкретний інтелект як здатність розуміти речі й предмети матеріального світу і проводити з ними будь-які дії;

— соціальний інтелект як здатність розуміти людей, та взаємодіяти з ними.

У 1937 році Р. Оллпорт описує СІ як особливу здатність («соціальний дар») вірно будувати висновки про людей, прогнозувати їхню поведінку і забезпечувати адекватне пристосування в міжособистісній взаємодії. Він виділяє набір якостей, що забезпечують краще розуміння інших людей; до структури цих якостей СІ включений як окрема здатність [2, с. 44].

У 60-ті роки з`являються роботи про соціальні вміння, комунікативну компетентність.

Тоді ж дуже велика увага приділяється проблемі соціальної перцепції, розумінню людьми одне одного, робиться спроба розробити з урахуванням сформованих концептуальних поглядів на природі й структурі СІ методичний апарат його вивчення.

Дж. Гілфорд, творець першого надійного тесту для виміру СІ, розглядав його в розумінні системи інтелектуальних здібностей, незалежних від чинника загального інтелекту і пов`язаних, передусім, з пізнанням поведінкової інформації. Можливість виміру СІ випливала із загальної моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда [2, с. 44].

У 80-ті роки Д. Кітінг створив тест оцінки морального чи етичного мислення. М. Форд і М. Тисак в основу виміру інтелекту поклали успішне рішення проблемних ситуацій. Вони змогли показати, що СІ є чітка і узгоджена група ментальних здібностей, з обробкою соціальної інформації, група здібностей, які фундаментально відрізняються від здібностей, що лежать в основі «формального» мислення, яке перевіряється тестами «академічного» інтелекту [2, с. 45].

М. Кентор прирівнює СІ до когнітивної компетентності, що дозволяє людям сприймати події соціального життя з мінімумом несподіванок і максимальною особистісною користю.

Саме репертуар СІ, динаміка його використання і процеси, у яких СІ набувається і шліфується, дозволяють індивіду пристосуватися до життєвого оточення. Основними складовими компонентами СІ є спроможність до рішення практичних завдань, вербальні здатності і СК (соціальна компетентність) [2, с. 45].

Щоб скласти уявлення про те, що звичайні люди думають про СІ, Р. Штернберг в 1981 році здійснив дослідження, яке засвідчило, що вкладають люди у поняття соціального інтелекту:

1. Здатність до вирішення практичних завдань: людина розмірковує логічно і здраво, бачить всі проблеми; приймає добре рішення, звертається до оригінальних джерел важливої інформації; слухає всі можливі аргументи тощо.

2. Вербальна здатність: говорить зрозуміло з чіткою артикуляцією; чудово розуміє прочитане; має хороший словниковий запас; не відчуває складнощів у письмовій мові; ефективно спілкується з людьми тощо.

3. Соціальна компетентність (СК): приймає інших такими, які вони є; не спізнюється на зустрічі; виносить слушні міркування; слушна до потреб і бажань інших людей; допитлива, має великі інтереси тощо [2, с. 46].

Штернберг виявив, що риси, приписувані розумному фахівцю у випадку, коли описували «академічний інтелект», відрізнялися від характеристик, що склали опис «повсякденного» (практичного, соціального) інтелекту [2, с. 47].

СІ часто ототожнюється з мудрістю.

Чи є СІ самостійним явищем?

Ще Е. Тондайк стверджував, що СІ існує осібно від звичайного інтелекту. Чимало авторів (Кітінг, Гілфорд) визначають СІ як самостійну групу ментальних здібностей на противагу здібностям академічного чи формального інтелекту. Сферою СІ, на думку Дж. Гілфорда, є знання сприйняття, думок, бажань, почуттів, настроїв тощо інших людей і себе. Цей аспект вимірюється тестами на соціальну перцепцію [2, с. 47].

Безсумнівно, загальний рівень і СІ тісно взаємопов`язані.

Наявні у вітчизняній психології роботи зачіпають проблему соціального інтелекту (СІ) переважно в аспекті комунікативної компетентності (Н.А. Амінов, М. В. Молоканов, М.И. Бонєва, Ю.Н. Ємельянов, А.А. Кідрон, О.Л. Южанінова), а також описують ймовірну структуру і функції СІ. Предметом спеціального дослідження СІ не став насамперед через відсутність вітчизняних методичних розробок [2, с. 48].

Вперше спробу визначення СІ запропонував Ю.Н. Ємельянов, тісно зв`язавши його з визначенням «соціальна сенситивність». Він вважає, що на основі інтуіції в людини формується індивідуальні «евристики», які людина використовує для умовиводів і висновків щодо міжособистісної взаємодії. Вони володіють надійністю і достатнім прогностичною ефектом.

«Сферу можливостей суб`єкт-суб`єктного пізнання індивіда можна назвати його СІ, розуміючи під цим стійку, засновану на специфіці розумових процесів, аффективного реагування і соціального досвіду здатність розуміти себе, та інших людей, їхні стосунки й прогнозувати міжособистісні події» [2, с. 48].

Значення даної сторони психіки з особливою наочністю можна знайти на численних прикладах, коли люди, які відрізняються високими досягненнями до вивчення явищ матеріального світу (мають високий загальний предметно-орієнтований інтелект), виявляються безпорадними у сфері міжособистісних відносин.

У працях останніх можна назвати дослідження Н.А. Амінова і М. В. Молоканова, які розглядали СІ за умови вибору профілю діяльності в майбутніх практичних психологів (дослідницька діяльність чи практика) [2, с. 48].

Провідними компонентами здібностей до психологічної діяльності, до вдумливої роботи працювати з людьми є, на думку дослідників, СІ (здатність до розуміння поведінки інших людей) і фасилітативність (підтримуючий стиль соціальних відносин).

Серед операційних підходів до проблеми СІ можна назвати підхід Н.А. Кудрявцевої. Вона виділила інтегративний показник інтелектуального потенціалу людини (спроба співвіднести загальний рівень і СІ). Він був позначений як «єдність інтелекту» і відбивав суттєві компоненти механізму інтелектуального зростання, підвищення збігу за рівнями особистості: загального інтелекту (здатність виконувати завдання на суб`єкт-об`єктному рівні), СІ (здатність виконувати завдання на суб`єкт-суб`єктному рівні), рефлексії (показник фіксує баланс розвитку різних сторін інтелекту) [2, с. 49]. Важливим компонентом у структурі інтелекту є самооцінка людини.

СІ, в такий чином, розуміли як спроможність до раціональних, розумових операцій, об`єктом яких є процеси міжособистісної взаємодії. При цьому припускається психологічна автономність і суб`єкта, що дозволяє протистояти тиску людей і обставин.

На відміну від обговорюваних вище поглядів на СІ В.М. Куніцина вважає за можливе виділити окремий аспект цього складного явища – комунікативно-особистісний потенціал, що є досить узагальненим і дозволяє наблизитися до розуміння специфічної структури СІ, особливостей його функціонування на різних вікових етапах [2, с. 50].

СІ, на її думку, — багатогранна, складна структура, має такі аспекти:

1. Комунікативно-особистісний потенціал – комплекс властивостей, полегшуючий/затрудняючий спілкування, з урахуванням якого формуються такі інтегральні комунікативні властивості як психологічна контактність і комунікативна сумісність; це – основний стрижень СІ.

2. Характеристика самосвідомості – почуття самоповаги, свобода від комплексів, забобонів, придушених імпульсів, відкритість нових ідей.

3. Соціальна перцепція, соціальне мислення, соціальна уява, соціальне уявлення, спроможність до розуміння і моделювання соціальних явищ, розуміння людей та порушуваних ними мотивів.

4. Енергетичні характеристики: психічна та фізична витривалість, активність слабка виснаженість [2, с. 51].

Запропоновано таке визначення СІ (В.М. Куніцина).

«СІ – глобальна здатність, що виникає з урахуванням комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції; ці риси зумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації та поведінки, готовність до соціальної взаємодії і сприяють прийняттю рішень» [2, с. 51].

Ця здатність дозволяє, зрештою, досягати гармонії із собою і навколишнім середовищем.

У СІ велику роль відіграють особистісні обмеження, тобто його особистісна складова досить велика.

1.2. Функції соціального інтелекту

Функції соціального інтелекту:

— забезпечення адекватності, адаптивності в мінливих умовах;

— формування програми розвитку й планів успішної взаємодії в тактичному і стратегічному напрямах, рішення поточних завдань;

— планування міжособистісних подій та прогнозування їх розвитку;

— мотиваційна функція;

— розширення соціальної компетентності (СК);

— саморозвиток, самопізнання, самонавчання.

Одна із головних інтегральних функцій СІ – формування довгострокових, тривалих відносин із перспективою розвитку та позитивного взаємовпливу з урахуванням усвідомлення рівня життя та характеру взаємовідносин.

СІ визначає наявний для даного відрізка часу, нервно-психічного стану й соціально-навколишніх чинників рівень адекватності і успішності соціальної взаємодії, і дає підстави зберегти їх в умовах, які потребують концентрації енергії та опору емоційним напругам, психологічному дискомфорту в стресі, надзвичайних ситуаціях, кризисах особистості.

Дуже важлива мобілізаційна функція СІ, яка допомагає долати раптові кризи, тривалі стреси, ситуації, які несуть загрозу самоповазі.

СІ допомагає людині прогнозувати розвиток міжособистісних подій, загострює інтуїцію, завбачливість і забезпечує психологічну витривалість.

На відміну від структури загального інтелекту, у структурі СІ велику ролі відіграють особистісні властивості і характеристики самосвідомості, яка не повинна бути «зашореною», перевантаженою комплексами і бар`єрами психологічного захисту. Тому авторитарна людина рідко сягає високих рівнів розвитку СІ, має замало усвідомлювані труднощі у взаємодії з людьми, погано розуміє (і часто боїться) людей, особливо протилежної статі, часто помилково приписує їм ті чи інші мотиви. Самосвідомість такої людину сповнена комплексів внаслідок її нерозвиненості, несформованості індивідуальних цінностей, високої конформності, переважання неусвідомленої мотивації агресивного характеру [10, с. 4].

Агресивність блокує встановлення нормальних відносин із людьми, вносить напруженість, підозрілість, проявляється у негативізмі, критиканстві, заздрості, образі. Авторитарність і агресивність – серйозніші перешкоди у розвитку вміння жити із людьми і орієнтуватися у відносинах, ніж нерозвиненість комунікативних умінь і навиків, сором`язливість або замкнутість.

СІ і соціальнаа компетентність (СК) взаємопов`язані (В.М. Куніцина, Н.В. Казаринова, В.М. Погольша) [10, с. 4].

СІ і СК на високих рівнях свого розвитку виявляється у таких істотних для зрілої особистості властивостях, як адекватність, автономність, автентичність.

СІ постає як засіб пізнання соціальної дійсності, СК – як продукт цього пізнання.

СІ і СК об`єднує те, що:

а) вони дають можливість адекватно адаптуватися за умов соціальних змін;

б) вони забезпечують правильну оцінку ситуації, затвердження й виконання безпомилкових рішень;

в) вони теж мають кількісні характеристики, рівні можуть бути обмірювані.

Розбіжність у функціях, механізмах, змістовних характеристиках й засобах вдосконалення; останнє виявляється у тому, що вдосконалення СК проходить через научение, розширення знань й історичного досвіду, тренування і тренінг, частково через психотерапію. СІ розвивається завдяки формуванню соціально-бажаних особистісних і комунікативних властивостей, вдосконаленню механізмів психічного регулювання, психофізіологічної сторони адаптаційних механізмів, самоконтролю і саморегуляції, що підвищують стрессоустойчивість; багато бар`єрів і труднощів знімаються завдяки аутотренінгу.

Що ж до змістовних характеристик і функцій, спостерігається навіть певний антагонізм між СІ і СК. Чим менше оціночних стереотипів має у своїй свідомості людина, тим вищий і гармонійніший його СІ, точніше й диференційованіше його сприйняття і розуміння, адекватне сприйняття себе та інших. У той же час, чим більше стереотипів використовує і зберігає у своїй свідомості людина, тим легше вона вписується у різноманітні типові соціальні ситуації.

Така сама тенденція простежується стосовно здібностей маніпулювати іншими людьми.

Сценарії поведінки як основа СК носять виражений культурний характер і мають прямий стосунок до менталітету.

Є чимало професій, де успішність діяльності може бути гарантована лише за наявності високого рівня СІ і СК. До них належать професії політика, дипломата, режисера театру, модератора тощо.

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціального інтелекту

2.1.Формування вибірки та опис методів дослідження

При формуванні вибірки був застосований цілеспрямований підхід та було стратифіковано групи, члени яких відрізняються можливостями прояву творчих здібностей:

Експериментальна група А)студенти УІ курсу психологічного факультету (20 студентів)

Експериментальна група Б)студенти І курсу психологічного факультету (20 студентів);

1. Якість вибірки.

Характеристики основної групи піддослідних відповідають характеристикам вибраної нами популяції за наступними критеріями:

1) студенти від 18 до 25 років;

2) студенти психологічного факультету.

З метою підвищення репрезентативності вибірки припускається порівняльний аналіз емпіричних даних основної групи А та контрольної групи Б.

В даному емпіричному дослідженні, у відповідності з планом, була використана методика дослідження соціального інтелекту (використано 4 субтести: "Історії із завершенням", "Групи експресії", "Вербальна експресія", "Історії з доповненнями";

Вибір даних психодіагностичних методик обумовлений метою нашого дослідження: вивчення соціального інтелекту.

Головним методом емпіричного дослідження проблеми зв’язку ставлення до себе і ставлення до інших нині вважається лабораторний експеримент. Саме в дослідженнях, виконаних за цим методом, було отримано винятково цікаві результати і зроблено важливі висновки.

2.2. Дослідження когнітивної, емоційної та поведінкової структур соціального інтелекту

Визначимо вплив рівня самооцінки і рівня соціального інтелекту партнерів у стосунках на тип міжособистісних стосунків.

Соціальний інтелект є професійно важливим для професій типу "людина-людина" і дозволяє прогнозувати успішність діяльності педагогів, психологів, психотерапевтів, журналістів, менеджерів, юристів, слідчих, лікарів, політиків, бізнесменів.

Ми виходили з такого розуміння поняття соціального інтелекту: чим вищий його рівень, тим краще ми розуміємо і передбачаємо поведінку інших. А це важливий фактор впевненості в собі, він значно впливає на подальшу стратегію побудови стосунків. Слід зауважити, що під партнерськими стосунками розуміємо тут емоційні міжособистісні стосунки.

Нами було проведено дослідження для студентів психологічного факультету – віком від 18 до 25 років.

Методика дослідження соціального інтелекту САТ(використано 4 субтести: "Історії із завершенням" (Додаток А), "Групи експресії" (Додаток Б), "Вербальна експресія", "Історії з доповненнями" (Додаток В.).

Методика розрахована на віковий діапазон, починаючи з 9 років та для дорослих. Стимульний матеріал є набір з 4 тестових зошитів. У тому числі 3 субтеста складено на невербальному стимульному матеріалі і один тільки субтест — на вербальному. Кожен субтест містить від 12 до 15 завдань. Час проведення субтестів обмежений [14, с. 188].

Процедура тестування

Залежно від мети дослідження методика допускає як проведення повної батареї, і використання окремих субтестів. Можливі індивідуальний і груповий варіанти тестування. З використанням повного варіанта методики субтести пред`являються в порядку їх нумерації. Разом з цим рекомендації авторів методики не є непорушними.

Час, відведений на кожен субтест, обмежений і становить 6 хвилин (1 субтест — "Історії із завершенням"), 7 хвилин (2 субтест — "Групи експресії"), 5 хвилин (3 субтест — "Вербальна експресія"), 10 хвилин (4 субтест — "Історії з доповненнями"). Загальний час тестування, включаючи інструкцію, становить 30-35 хвилин.

Правила тестування

1. Роздавати тестові зошити під час проведення цього субтеста.

2. Переконуватися щоразу, що обстежувані правильно зрозуміли інструкцію до субтестам.

3. Домагатися від обстежуваних засвоєння описаних у інструкціях даних про Барні і Фердинанде — дійових осіб першого вчителя і останнього субтестів.

4. Орієнтувати піддослідних на вибір відповідей, що відбивають найбільш типову поведінку персонажів у цій ситуації, виключаючи оригінальні і гумористичні трактування.

5. Попереджати обстежуваних, у разі виправлень потрібно чітко викреслювати в бланку неправильні відповіді.

6. У цілому не заохочуючи відповіді навмання, слід зазначити обстежуваним, краще все-таки відповідати, навіть якщо вони зовсім впевнені у їх правильності.

7. У разі питань стосовно ходу тестування необхідно адресувати обстежуваних до письмової інструкції, не допускаючи обговорення вголос.

8. Точно вимірювати час й прискіпливо стежити, щоб обстежувані не починали працювати завчасно.

Перед початком тестування обстежуваним видаються бланки відповідей, де вони фіксують деякі дані себе. Після цього вони одержують тестові зошити з цим субтестом і починають знайомитися з інструкцією у процесі її зачитування експериментатором. У процесі читання інструкції експериментатор робить паузу після ознайомлення з прикладом, аби переконатися, що обстежувані правильно його зрозуміли. Після закінчення інструкції відводиться час для відповіді на питання. Після цього експериментатор дає команду "Переверніть сторінку. Почали" і включає секундомір.

За хвилину до закінчення роботи над субтестом обстежуваних попереджають. Після закінчення часу роботи дається команда "Зачекайте. Відкладайте ваші ручки", обстежувані відпочивають протягом декількох хвилин і переходять до виконання наступного субтеста [4, с. 189].

Бланк відповідей

П.І.Б.__________________________________ Дата _____________

Вік _____________________ Стать ______________

___________________________________________________________

Субтест 1	Субтест 2	Субтест 3	Субтест 4
1 2 3	1 2 3	1 2 3	1 2 3
1 1 2 3	1 1 2 3	1 1 2 3	1 1 2 3
2 1 2 3	2 1 2 3	2 1 2 3	2 1 2 3
3 1 2 3	3 1 2 3	3 1 2 3	3 1 2 3
4 1 2 3	4 1 2 3	4 1 2 3	4 1 2 3
5 1 2 3	5 1 2 3	5 1 2 3	5 1 2 3
6 1 2 3	6 1 2 3	6 1 2 3	6 1 2 3
7 1 2 3	7 1 2 3	7 1 2 3	7 1 2 3
8 1 2 3	8 1 2 3	8 1 2 3	8 1 2 3
9 1 2 3	9 1 2 3	9 1 2 3	9 1 2 3
10 1 2 3	10 1 2 3	10 1 2 3	10 1 2 3
11 1 2 3	11 1 2 3	11 1 2 3	11 1 2 3
12 1 2 3	12 1 2 3	12 1 2 3	12 1 2 3
13 1 2 3	13 1 2 3		13 1 2 3
14 1 2 3	14 1 2 3		14 1 2 3
	15 1 2 3

Обробка результатів

Бланки відповідей обробляються за допомогою спеціальних ключів. Результати підраховуються по кожному субтесту окремо і всього тесту загалом. Результати по окремим субтестам показують рівень розвитку однієї (чи навіть кількох) здібностей чинника пізнання поведінки. Результат по тесту загалом називається композитною оцінкою і відбиває загальний рівень розвитку соціального інтелекту.

Суми "сирих балів" за кожний субтест, підрахований за допомогою "ключів", записуються в перший рядок підсумкової таблиці на бланці відповідей.

За кожну правильну відповідь обстежуваному нараховується один бал. "Сирі бали" перетворюються на стандартні за допомогою нормативних таблиць і записуються в другий рядок підсумкової таблиці. Композитная оцінка є сумою "сирих балів" по кожному субтесту. Отримана сума теж перетворюється на стандартне значення [4, с. 190].

Ключ до опрацювання методики

Правильні відповіді:

N	Cубтест 1	Субтест 2	Субтест 3	Субтест 4
1	2	1	3	4
2	2	4	3	3
3	2	3	3	3
4	3	3	1	2
5	1	2	1	1
6	3	1	2	1
7	3	2	2	4
8	3	2	1	1
9	3	1	2	1
10	3	4	3	2
11	3	1	1	1
12	1	1	2	2
13	1	2		2
14	2	4		1
15		4

Нормативні таблиці для визначення стандартних значень (для вікової групи 18-25 років)

Стандартні значення	Субтести	Композитна оцінка
	1	2	3	4
1	0 — 2	0 — 2	0 — 2	0 — 1	0 — 12
2	3 — 5	3 — 5	3 — 5	2 — 4	13 — 26
3	6 — 9	6 — 9	6 — 9	5 — 8	27 — 37
4	10 — 12	10 — 12	10 — 11	9 — 11	38 — 46
5	13 — 14	13 — 15	12	12 — 14	47 -55

Інтерпретація результатів

Інтерпретація окремих субтестів

Після закінчення процедури обробки результатів виводять стандартні бали по кожному субтесту, які відбивають рівень розвитку відповідних здібностей пізнання поведінки. При цьому загальний сенс стандартних балів можна визначити так:

1 бал — низькі здатність до пізнання поведінки;

2 бали — здатність до пізнання поведінки нижча від середньої (середньо-слабі);

3 бали — середня здатність до пізнання поведінки (середньо вибіркова норма);

4 бали — здатність до пізнання поведінки вища за середню (середньо-сильні);

5 балів — висока здатність до пізнання поведінки.

З отриманням стандартної оцінки 1 бал по якомусь субтесту необхідно передусім перевірити, чи правильно обстежуваний зрозумів інструкцію.

Субтест № 1 — "Історії із завершенням"

Особи з високими оцінками по субтесту вміють передбачати наслідки поведінки. Вони можуть передбачати подальші вчинки людей з урахуванням аналізу реальних ситуацій спілкування (сімейного, ділового, приятельського), пророкувати події, виходячи з розуміння почуттів, думок, намірів учасників комунікації. Їх прогнози можуть стати помилковими, якщо вони матимуть справу з людьми, які поводять себе найнесподіванішим, нетиповим чином. Такі люди вміють чітко вибудовувати стратегію власної поведінки задля досягнення поставленої мети. Успішне виконання субтеста передбачає вміння орієнтуватися у невербальних реакціях учасників взаємодії і чітке знання нормо-рольових моделей, регулюючих поведінку людей.

Особи з низькою оцінкою по субтесту погано розуміють зв`язок між поведінкою та її наслідками. Такі люди можуть часто робити помилки (зокрема і протиправні дії), потраплятимуть у конфліктні, а можливо, й у небезпечні ситуації оскільки не так уявляють собі результати своїх дій чи вчинки інших людей. Вони погано орієнтуються в загальноприйнятих нормах і правилах поведінки. Успішність виконання цього субтеста позитивно корелюють з такими психологічними особливостями: —

— здатністю повно і точно описувати особистість незнайомої людини за фотографією;

— здатність до розшифровки невербальних повідомлень;

— диференційованістю Я — концепції, насиченістю Я-образа, розумінням інтелектуальних, вольових характеристик, і навіть описом особливостей духовної організації особистості.

Субтест № 2 — "Групи експресії"

Особи з високими оцінками по субтесту здатні правильно оцінювати стан, почуття, наміри людей по їх невербальним проявам, міміці, позам, жестам. Такі люди, швидше за все, надають великого значення невербальному спілкуванню, звертають велику увагу на невербальні реакції учасників комунікації. Чутливість до невербальної експресії істотно посилює здатність розуміти інших. Здатність читати невербальні сигнали іншої людини, усвідомлювати їх і порівнювати з вербальними, на думку А. Піза, є основою "шостого почуття" — інтуїції. У психології широко відомі дослідження, які доводять велике значення невербальних засобів спілкування. Так, Р. Бедсвілл виявив, що у розмові словесне спілкування займає менш 35 %, причому більше 65% інформації передається не вербально.

Особи з низькими оцінками по субтесту погано володіють мовою рухів, поглядів і жестів, який раніше освоюється в онтогенезі і викликає більшу довіру, ніж вербальна мова. У спілкуванні такі люди більшою мірою орієнтуються на вербальний зміст повідомлень. І можуть помилятися у розумінні сенсу слів співрозмовника бо не враховують (чи неправильно враховують) супроводжуючи їх невербальні реакції.

Успішність виконання субтеста позитивно корелює:

— з точністю, повнотою, нестереотипністю і пластичністю в описах особистості незнайомої людини за фотографією;

— з чутливістю до емоційних станів інших людей у ситуаціях ділового спілкування;

— з розмаїттям експресивного репертуару зі спілкуванням;

— з довірою і проявом дружелюбності в спілкуванні;

— з емоційною стабільністю;

— з сенситівністю до зворотного зв`язку в спілкуванні, сприйнятливістю до критики, совісністю;

— із високою самооцінкою і мірою прийняття себе;

— з насиченістю Я-образа описом вольових характеристик особистості, активності, сценічності;

— з глибиною рефлексії;

— з точністю розуміння того, яким чином емоційний стан людини сприймається його партнерами зі спілкування, що показником конгруентності комунікативної поведінки, передумовою успішної самопрезентації;

— з емпатією, з невербальною чутливістю.

Субтест № 3 — "Вербальна експресія"

Особи з високими оцінками по субтесту мають високу чутливість до характеру і відтінкам людських стосунків, що допомагає їм швидко розуміти те, що люди кажуть одне одному (мовну експресію) у певних ситуаціях, конкретних взаємовідносинах. Такі люди здатні знаходити відповідний тон спілкування з різними співрозмовниками у різних ситуаціях та мають великий репертуар рольової поведінки (тобто вони виявляють рольову пластичність).

Особи з низькими оцінками по субтесту погано розпізнають різні сенси, які можуть приймати одні й ті самі вербальні сполучення в залежністі від характеру взаємовідносин людей, і контексту ситуації спілкування. Такі люди настільки часто "кажуть невпопад" і помиляються в інтерпретації слів співрозмовника. Успішність виконання субтеста також позитивно корелює з точністю опису особистості незнайомої людини за фотографією, насиченістю Я-образа описом духовних цінності і шкалою емпатії.

Субтест № 4 "Історії з доповненням"

Особи з високими оцінками по субтесту здатні розпізнавати структуру міжособистісних ситуацій у поступовій динаміці. Вони вміють аналізувати скрутні ситуації чи взаємодії людей, розуміють логіку їх розвитку, відчувають зміну сенсу ситуації включення в комунікацію різних учасників. Шляхом логічних умовиводів можуть добудовувати невідомі, відсутні ланки у ланцюзі цих взаємодій, пророкувати, як людина поведеться надалі, відшукувати причини певної поведінки. Наприклад, субтест дозволяє прогнозувати успішність побудови слідчим цілісної картини злочину з урахуванням неповних даних. Успішне виконання субтеста припускає спроможність адекватно відбивати цілі, наміри, потреби учасників комунікації, пророкувати наслідки для їхньої поведінки. Крім цього, потрібно вміння орієнтуватися у невербальних реакціях людини, і навіть нормах і правилах, регулюючих поведінку в суспільстві.

Особи з низькими оцінками по субтесту відчувають складнощі в аналізі ситуацій міжособистісної взаємодії як наслідок, погано адаптуються до різноманітних взаємовідносин з людьми (сімейним, діловим, дружнім та інших).

Субтест є найбільш комплексним й інформативним по загальній факторній вазі у структурі соціального інтелекту.

Успішність виконання субтеста позитивно корелює з точністю, повнотою, диференційованістю і гнучкістю опису незнайомої людини за фотографією, з диференційованістю Я-концепції, глибиною рефлексії, з прийняттям себе, відчуттям власної гідності, з інтересом до соціальних проблем, громадською активністю, з екзаменаційної успішністю.

Інтерпретація композитної оцінки соціального інтелекту

Загальний рівень розвитку соціального інтелекту (інтегрального чинника пізнання поведінки) визначається з урахуванням композитній оцінки.

Сенс композитній оцінки, виражений у стандартних балах, можна визначити так:

1 бал — низький соціальний інтелект;

2 бали — соціальний інтелект нижчий від середнього (середньо-слабий);

3 бали — середній соціальний інтелект (середньо вибіркова норма);

4 бали — соціальний інтелект вищий за середній (середньо-сильний);

5 балів — високий соціальний інтелект.

Соціальний інтелект представляє собою систему інтелектуальних здібностей, які визначають адекватність розуміння поведінки людей. На думку авторів методики, здібності, які позначаються лише на рівні композитної оцінки, "мабуть, перекривають собою традиційні поняття соціальної чутливості, емпатії, сприйняття іншого і те, що можна назвати соціальною інтуїцією" [33, с. 121].

Виконуючи регулюючу функцію в міжособистісному спілкуванні, соціальний інтелект забезпечує соціальну адаптацію саме особистості, "гладкість у відносинах з людьми". Особи з великим соціальним інтелектом здатні витягти максимум інформації щодо поведінки людей, розуміти мову невербального спілкування, висловлювати швидкі й точні судження про людей, успішно прогнозувати їх реакції в заданих обставин, виявляти далекоглядність у відносинах з іншими, що сприяє поліпшенню їхньої успішної соціальної адаптації.

Особи з великим соціальним інтелектом, зазвичай, бувають успішними коммунікаторами. Їм властиві контактність, відкритість, тактовність, доброзичливість і сердечність, тенденція до психологічної близькості зі спілкуванням. Високий соціальний інтелект пов`язані з інтересом до соціальних проблем, наявністю потреби впливати інших і найчастіше узгоджується з розвиненими організаторськими здібностями. Люди з розвиненою соціальним інтелектом зазвичай мають виражений інтерес пізнання себе і розвинену спроможність до рефлексії. Рівень розвитку соціального інтелекту більшою мірою визначає успішність адаптації на час вступу працювати, ніж рівень розвитку загального інтелекту. Люди з великим соціальним інтелектом зазвичай легко уживаються у колективі, сприяють підтримці оптимального психологічного клімату, виявляють більше інтересу, кмітливості і винахідливості у роботі.

Особи з низьким соціальним інтелектом можуть відчути складнощі у розумінні й прогнозуванні поведінки людей, що ускладнює відносини та знижує можливості соціальної адаптації. Низький рівень соціального інтелекту може у певної міри компенсуватися іншими психологічними характеристиками (наприклад, розвиненою емпатією, деякими рисами характеру, стилем спілкування, комунікативними навичками), і навіть може бути скоригований під час активного соціально-психологічного навчання [4, с. 191-193].

2.3. Аналіз результатів дослідження

Первинний статистичний аналіз результатів тесту виявив кількісні показники, продемонстровані в табл.. 2.1. (Див. Додаток А.) Показники частотного розподілу даних методики САТ наведені на граф. 2.1. (Див. Додаток Б.).

Якісне аналізування показників тесту по кожній виборці дозволило визначити наступне:

1) Найбільш вираженою рисою для піддослідних групи А являється (шк. 14), що узгоджується з гіпотезами дослідження та підкреслює важливість соціального інтелекту та його вплив на формування життєвих перспектив юнаків; до того ж зазначений показник (“Креативність”) виявився досить низько розвиненим у піддослідних групи Б, що при переважно низьких показниках соціального інтелекту (по даній виборці) також зазначає значимість даного показника для життєвих перспектив.

Низький рівень соціального інтелекту піддослідних групи Б. пов‘язаний, мабуть, не тільки з низьким рівнем соціальної адаптації, а й з відсутністю сприятливих умов мікросередовища (особливості навчального процесу та ін.).

2) Наступна характерна риса для піддослідних групи А – сформованість системи ціннісних орієнтацій (шк. 3). Високий показник зафіксований у 50% піддослідних даної вибірки (для порівняння – лише у 13% піддослідних групи Б), низький показник – у 7% піддослідних групи А ( гр.. Б – 23%).

3) У піддослідних групи А суттєво виражена особистісна незалежність (або внутрішній локус контролю, шк.. 2) – високий показник зафіксований у 47% (низький у 7%), тоді як у піддослідних групи Б високий показник – у 13% (низький також у 13%).

4) Показник самоповаги (шк.. 7) виявився суттєво вираженим у піддослідних групи А (у 40% піддослідних групи) при низькому рівні зазначеного показника у піддослідних групи Б (43% піддослідних групи Б має низький рівень і лише 7% високий); показник самоприйняття (шк.. 8) максимально виражений майже у половини піддослідних групи А (47%).

5) У порівнянні з іншими групами, у піддослідних групи А зафіксована суттєва вираженість показника прийняття агресії (шк.. 11) – у 33% піддослідних мають високий показник, що свідчить про здатність сприймати негативні прояви людської поведінки як цілком природні та про толерантність до цих проявів. До того ж з‘ясувалося, що високий рівень показника не властивий жодному з піддослідних групи Б (при низькому рівні вираженості показника у 37% піддослідних), що зазначає про підвищену вразливість до агресивних проявів та прагнення до їх уникнення.

6) Здатність до швидкого встановлення доброзичливих міжособистісних контактів (шк. 12 – “Контактність”) виражена, переважно, у піддослідних групи А (високий показник – у 43% піддослідних), у піддослідних групи Б суттєво виражений низький рівень прояву зазначеної риси (у третини піддослідних кожної групи).

Таким чином, первинна статистична обробка результатів дослідження за методикою САТ та порівняльний аналіз даних свідчать про суттєві розходження в показниках експериментальних груп А і Б. (четвертого і першого курсу студентів). Позитивні характеристики процесу соціального інтелекту властиві переважно піддослідним групи А; нижчий рівень прояву характеристик соціального інтелекту спостерігається у піддослідних групи Б.

Висновки

Соціальний інтелект – глобальна здатність, що виникає з урахуванням комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції; ці риси зумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації та поведінки, готовність до соціальної взаємодії і сприяють прийняттю рішень.

Соціальний інтелект представляє собою систему інтелектуальних здібностей, які визначають адекватність розуміння поведінки людей. На думку авторів методики, здібності, які позначаються лише на рівні композитної оцінки, "мабуть, перекривають собою традиційні поняття соціальної чутливості, емпатії, сприйняття іншого і те, що можна назвати соціальною інтуїцією".

Виконуючи регулюючу функцію в міжособистісному спілкуванні, соціальний інтелект забезпечує соціальну адаптацію саме особистості, "гладкість у відносинах з людьми". Особи з великим соціальним інтелектом здатні витягти максимум інформації щодо поведінки людей, розуміти мову невербального спілкування, висловлювати швидкі й точні судження про людей, успішно прогнозувати їх реакції в заданих обставин, виявляти далекоглядність у відносинах з іншими, що сприяє поліпшенню їхньої успішної соціальної адаптації.

Особи з великим соціальним інтелектом, зазвичай, бувають успішними коммунікаторами. Їм властиві контактність, відкритість, тактовність, доброзичливість і сердечність, тенденція до психологічної близькості зі спілкуванням. Високий соціальний інтелект пов`язані з інтересом до соціальних проблем, наявністю потреби впливати інших і найчастіше узгоджується з розвиненими організаторськими здібностями. Люди з розвиненою соціальним інтелектом зазвичай мають виражений інтерес пізнання себе і розвинену спроможність до рефлексії. Рівень розвитку соціального інтелекту більшою мірою визначає успішність адаптації на час вступу працювати, ніж рівень розвитку загального інтелекту. Люди з великим соціальним інтелектом зазвичай легко уживаються у колективі, сприяють підтримці оптимального психологічного клімату, виявляють більше інтересу, кмітливості і винахідливості у роботі.

Особи з низьким соціальним інтелектом можуть відчути складнощі у розумінні й прогнозуванні поведінки людей, що ускладнює відносини та знижує можливості соціальної адаптації. Низький рівень соціального інтелекту може у певної міри компенсуватися іншими психологічними характеристиками (наприклад, розвиненою емпатією, деякими рисами характеру, стилем спілкування, комунікативними навичками), і навіть може бути скоригований під час активного соціально-психологічного навчання.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 книгах: Навчально-методичний посібник. — К.: Либідь, 2003 – Кн.: 2. — 2003. — 341, с.
2. Булка Н. І. Ресурси соціального інтелекту: адаптивність, комунікативність, креативність //Практична психологія та соціальна робота. — 2004. — № 6. — С. 43-53
3. Варій М. Й. Загальна психологія: Підручник для студентів психологічних і педагогічних спеціальностей. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 967 с.
4. Головінський І. Педагогічна психологія: Навч.посібник для вищої школи. — К. : Аконіт, 2003. — 287 с.
5. Копець Л. В. Психологія особистості. — К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. — 458 с.
6. Ліфарєва Н. В.Психологія особистості: Навчальний посібник. — К. : Центр навчальної літератури, 2003. — 237 с.
7. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. — К. : ЕксОб, 2000 , 1999. — 302, с.
8. Ляховець Л. Розвиток соціального інтелекту засобами тренінгу сензитивності // Соціальна психологія. — 2008. — № 2. — С. 150-159
9. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Навчальний посібник для вищої школи. — К.: Наукова думка, 1999. — 215, с.
10. Мудрик А. К. Соціальний інтелект та соціальна компетентність // Практична психологія та соціальна робота. — 2006. — № 3. — С. 4-6
11. Одолінський В. Г. Життєві перспективи старшокласників: мотивація та чіткісь уявлення // Практична психологія та соціальна робота. — 2006. — № 9. — С. 70-72
12. Посацький О.В. Особливості образу майбутнього в юнацькому віці / Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. Максименка С.Д. — К., 2004. — Т. 6. — Вип. 3. — с. 264 – 272
13. Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л.Трофімова. — 3-тє вид., стереотип. — К. : Либідь, 2001. — 558 с.
14. Психологические тесты: Тестирование интеллекта /Сост. Э. Р. Ахмеджанов. — М.: ТОО "Лист", 1996. — 318, с.
15. Руденко С. В. Социальный интеллект как фактор успешности педагогической деятельности // Практична психологія та соціальна робота. — 2007. — № 12. — С. 7-12
16. Салій-Ануфрієнкова М. Рівень самооцінки та соціального інтелекту як фактор міжособистісних стосунків // Соціальна психологія. — 2007. — № 1. — С. 123-131
17. Філіппова І. Емоційний інтелект як засіб успішної самореалізації // Соціальна психологія. — 2007. — № 4. — С. 68-79
18. Цимбалюк І. М. Психологія: Навчальний посібник: ВД "Професіонал", 2004. — 214 с.
19. Чеснокова О. Б. Возрастной подход к исследованию социального интеллекта у детей // Вопросы психологии. — 2005. — № 6. — С. 35-45
20. Чудновский В.Э. Проблема становления смысложизненных ориентаций личности // Психологический журнал. — 2004. — Т.25. — № 6. — С.5-11

Додатки

Додаток А.

Таблиця 2.1. Показники первинного статистичного аналізу даних методики САТ (окремо по кожній виборці)

N п/п	Шкали методики САТ	σ
	Високі (>M+σ)
Загальна кількість		Загальна кількість	По кожній виборці окремо
абс. (N=48)	%	A (N=25)	Б (N=23)		абс. (N=48)	%	A (N=25)	Б (N=23)
1.	Орієнтація у часі	3.0	17	19	4	7		19	21	7	7
2.	Підтримка	8,9	21	23	2	5		19	21	14	5
3.	Ціннісні орієнтації	2,8	21	23	2	7		21	23	15	4
4.	Пластичність поведінки	2,9	23	26	7	6		21	23	9	8
5.	Сенситивність	2,2	17	19	2	5		19	21	10	7
6.	Спонтанність	2,0	26	29	3	12		17	19	9	6
7.	Самоповага	2,9	24	27	5	6		25	28	12	11
8.	Самоприйняття	3,7	29	32	5	9		24	27	14	8
9.	Уявлення про природу людини	1,4	25	28	10	8		19	21	11	7
10.	Синергійність	1,1	26	29	8	10		31	34	13	11
11.	Прийняття агресії	2,1	16	18	1	4		14	16	10	4
12.	Контактність	2,5	25	28	5	10		22	24	13	4
13.	Пізнавальні потреби	1,8	23	26	5	9		23	26	10	9
14.	Креативність	2,1	22	24	2	7		29	32	19	7

Додаток В.

Вибіркові середні значення, стандартні відхилення і оцінка різниці (t-критерій) за методикою САТ

№ п/п	Шкали методики	Піддослідні	t- критерій (td)
гр. А (N=20)	гр. Б (N=20)
сер. знач. (М)	ст. відх. (σ)	сер. знач. (М)	ст. відх. (σ)
1.	Орієнтація у часі	8.7	3.15	7.9	2.83	1.0
2.	Підтримка	54.1	7.83	42.4	6.16	6.5
3.	Ціннісні орієнтації	13.6	2.72	10.7	2.32	4.5
4.	Пластичність поведінки	13.9	3.27	11.8	2.32	2.9
5.	Сенситивність	7.3	2.01	5.6	1.82	3.5
6.	Спонтанність	8.7	1.65	7.2	1.66	3.4
7.	Самоповага	10.4	2.28	8.0	2.27	4.0
8.	Самоприйняття	12.6	3.22	9.2	3.10	4.2
9.	Уявлення про природу людини	5.6	1.70	5.3	1.16	0.7
10.	Синергійність	4.3	1.15	4.0	0.95	1.0
11.	Прийняття агресивності	9.3	2.14	7.4	1.91	3.6
12.	Контактність	11.0	2.74	9.7	1.94	2.2
13.	Пізнавальні потреби	6.0	1.64	5.1	1.61	2.1
14.	Креативність	8.8	1.77	6.4	1.62	5.5