Актуальність теми. Входження України в нові міжнародні відносини як перспективної європейської держави потребує підготовки фахівців високого рівня, здатних конкурувати на світовому ринку праці. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті зазначено, що „в Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя”. Отже, слід створити ефективну, якісну систему підготовки кадрів нового рівня, тісно пов’язану з удосконаленням змісту освіти й навчання, оновленням навчально-методичної документації, забезпеченням технічної бази, впровадженням медіаосвітніх технологій у навчально-виховний процес та підготовки відповідних педагогічних кадрів.

Серед найвагоміших чинників, які зумовлюють необхідність упровадження медіаосвіти та її технологій у професійну підготовку фахівців, є: перехід від індустріального до інформаційного суспільства, виникнення „інформаційного буму” та його вплив на всебічний професійний розвиток особистості; реформування системи вищої освіти України, створення єдиного Європейського освітнього простору; гармонізація ринку праці й освітніх послуг.

За основу розвитку медіаосвіти України обрано світовий досвід, який відображено в міжнародних документах, рекомендаціях та резолюціях, це, зокрема: Грюнвальдська декларація з медіаосвіти (1982), резолюція ЮНЕСКО щодо розвитку критичної медіаосвіти (1989), Віденська конференція „Освіта для медіа та цифрового століття” (1999), Севільська конференція „Медіаосвіта молоді” (2002), Паризька програма з медіаосвіти ЮНЕСКО (2007), резолюція Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій (2008) та ін.

Проблеми медіаосвіти привертають увагу фахівців різних спеціальностей. Філософське осмислення медіаосвітньої діяльності, її змісту, сутності, цілей, завдань та проблем обґрунтовано у працях В. Возчикова, Г. Михалєвої, В. Савчука; питання медіапсихології розглядаються у дослідженнях С. Винтерхофф-Шпурка, С. Єниколопова, М. Жижиної, Г. Малюченко, Л. Найдьонової, Є. Проніної та ін. У педагогічній літературі значна увага приділяється питанням теорії і практики медіаосвіти, зокрема досліджуються: історія медіаосвіти в різних країнах (В. Колесніченко, Л. Мастерман, А. Новикова, В. Робак, І. Чемерис та ін.); концепції, моделі та методи медіаосвіти (О. Баришполець, Д. Бекінгем, І. Жилавська, Л. Зазнобіна, Л. Мастерман, Г. Онкович, С. Пензін, О. Федоров, Е. Харт, О. Шариков та ін.), медіаосвіта у професійній підготовці майбутніх педагогів (Ю. Казаков, Н. Рижих, О. Шипнягова, Н. Шубенко та ін).

Накопичено значний досвід підготовки фахівців із застосуванням інноваційних технологій (І. Богданова, І. Дичківська, О. Іваницький, О. Кіяшко, В. Монахов, В. Олексенко та ін.), інформаційних технологій (М. Жалдак, Г. Козлакова, Т. Кристопчук, Ю. Машбиц, Л. Петльована, О. Подзигун та ін.), технологій медіаосвіти (І. Жилавська, Л. Іванова, Н. Кириллова, І. Фатєєва,  І. Хижняк, І. Челишева та ін.).

Проведені науковцями аналізи застосування медіаосвітніх технологій у фаховій підготовці, визначення їхньої сутності, змісту, основних компонентів, функцій, запропоновані методики та концепції впровадження їх у навчально—виховний процес, безумовно, цінні для даного дослідження. Проте застосування медіаосвітніх технологій у підготовці фахівців технічних спеціальностей, зокрема магістрів комп’ютерних наук, лишилося поза увагою науковців.

У результаті вивчення стану професійної підготовки майбутніх фахівців з комп’ютерних наук виявлено суперечності між:

— потребою у висококваліфікованих, конкурентоспроможних на міжнародному ринку праці магістрів комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого розвитку системи самоосвіти магістрантів за посередництва та на матеріалі медіа;

— декларуванням ідей медіаосвітнього виховання та недостатнім обґрунтуванням у педагогічній літературі змісту медіаосвіти для підготовки фахівців технічних спеціальностей;

— потребою у впровадженні медіаосвітніх технологій у магістерську підготовку та недостатньою розробленістю змісту, методики та педагогічних умов використання їх у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

— вимогами суспільства до формування медіакультури магістрів комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого медійного виховання магістрантів у межах спецкурсів з медіаосвіти.

Отже, нерозробленість проблеми в науковій літературі, недостатня обґрунтованість можливості застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук та виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертаційної роботи – „Педагогічні умови застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до науково-дослідних тем відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України: „Теоретико-методологічні засади інтеграції змісту гуманітарної освіти у ВНЗ негуманітарного профілю” (№ 0106U002010) і „Проблеми розвитку гуманітарної освіти у вищих закладах України: зміст, структура, місце у навчальному процесі” (№ 0103U000962).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 31 березня 2008 р., № 3/6–1) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 1 березня 2010 р., № 2).

Мета і завдання дослідження. Метою є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

Відповідно до мети дослідження визначено основні завдання:

— з’ясувати стан дослідження проблеми у психолого—педагогічній науці та сучасній освітній практиці й визначити напрями дослідження;

— уточнити зміст понять: „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”;

— визначити та обґрунтувати критерії ефективності застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

— виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій;

— удосконалити модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

Об’єкт дослідження – процес підготовки магістрів комп’ютерних наук.

Предмет дослідження – педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

Методи дослідження:

— аналіз, систематизація й узагальнення філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури із проблеми дослідження, а також методичної і директивної документації стосовно вищої технічної освіти з метою визначення стану дослідження проблеми, виявлення педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

— моделювання процесу підготовки магістрів комп’ютерних наук із застосуванням медіаосвітніх технологій, яке дало змогу вдосконалити умови, форми та методи навчання;

— бесіда, опитування, тестування, анкетування магістрантів та викладачів, систематичні й періодичні педагогічні спостереження навчального процесу для отримання первинного емпіричного матеріалу;

— педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), завдяки якому перевірено ефективність застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук за умови дотримання визначених педагогічних умов;

— математичної статистики (t—критерій Стьюдента, непараметричний критерій Пірсона) для опрацювання й наукового узагальнення результатів констатувального і формувального експериментів та перевірки їхньої достовірності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у ньому вперше:

— теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук, до яких належать: створення медіаосвітнього середовища навчального закладу; розроблення та інтеграція спецкурсів медіаосвітньої спрямованості у зміст професійної підготовки магістрів комп’ютерних наук; формування готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій; узгодженість навчально—виховного процесу з медіакультурним розвитком магістрантів;

— визначено і обґрунтовано критерії (мотиваційний, інформаційно—пізнавальний, діяльнісно—практичний, креативний) та рівні (високий, середній, низький) ефективності використання медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

удосконалено:

— поняття „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”;

— модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук як єдність цільового, змістового, організаційно—процесуального та контрольно—оцінного компонентів;

— подальшого розвитку дістали теоретичні й методичні аспекти підготовки магістрів комп’ютерних наук із залученням медіаосвітніх технологій, викладені в авторському спеціалізованому навчальному курсі „Основи медіакультури”.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні спеціалізованого навчального курсу для магістрів комп’ютерних наук „Основи медіакультури”, спрямованого на формування культури споживання медіа, розвиток творчих здібностей, умінь та навичок сприйняття, обробки, аналізу й створення медіапродукції завдяки опануванню теоретичних знань з історії, теорій і технологій медіаосвіти, медіакультури та набуття практичних умінь застосування технологій медіаосвіти для підвищення інтелектуального, професійного і культурного розвитку особистості.

Теоретичні положення і висновки дослідження можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях професійної підготовки майбутніх фахівців з комп’ютерних наук, у процесі розроблення нових медіаосвітніх технологій, для удосконалення та створення навчально—методичних комплексів, підручників і посібників медіаосвітнього спрямування.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України „КПІ” (довідка від 3 жовтня 2011 р., № 89), Інституту прикладного системного аналізу НТУУ „КПІ” (довідка від 28 жовтня 2011 р., № 34/4040), факультету комп’ютерних наук і технологій Донецького Національного технічного університету (довідка від 27 жовтня 2011 р., № 52/56), Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (довідка від 3 листопада 2011 р., № 108-115-2632/9).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорено на засіданнях відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України (2007 – 2011 рр.), на засіданнях кафедри англійської мови гуманітарного спрямування № 3 Національного технічного університету України „КПІ”, а також оприлюднено у виступах на конференціях різного рівня:

— міжнародних: „Друкарство молоде” (Київ, 2008), „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008 – 2010), „Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі” (Харків, 2008), „Мова і культура” (Київ, 2009, 2011), „Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України” (Буча, 2010, 2011);

— всеукраїнських конференціях: „Журналістика, філологія та медіаосвіта” (Полтава, 2009), „І Всеукраїнські Морозівські педагогічні читання” (Київ, 2010);

— звітних Інституту вищої освіти НАПН України (Київ, 2010, 2011);

— круглих столах: „Медіаосвітні технології у навчальному процесі” (Київ, 2009 – 2011), „Вища освіта України: 20 років перетворень в Україні” (Київ, 2011).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 одноосібних наукових праць, серед яких 6 – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 12 додатків, списку використаних джерел (280 найменувань, з них – 20 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації – 234 сторінок, основного тексту – 174. Робота містить 11 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення результатів наукового пошуку, наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Медіаосвітні технології у підготовці магістрів комп’ютерних наук як проблема педагогічної теорії і практики” – на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної педагогічної, психологічної і навчально-методичної літератури з’ясовано стан розробленості досліджуваної проблеми; означено базові поняття дослідження: „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”; розглянуто завдання, зміст і методи організації підготовки магістрів комп’ютерних наук із залученням медіаосвітніх технологій.

Дослідження теоретичних джерел свідчить про відсутність єдиної думки щодо визначення сутності поняття „педагогічні умови”. Науковці по—різному трактують досліджуваний феномен, визначають і науково обґрунтовують його складові відповідно до напряму свого дослідження. Найчастіше „педагогічні умови” розглядаються як: сукупність того, що необхідно створити, зробити, реалізувати для досягнення бажаних результатів (О. Макареня, Н. Сургаєва); обставини процесу навчання і виховання, від яких залежить функціонування та результат педагогічного процесу (І. Зязін, О. Новиков); ряд взаємозв’язаних і взаємозалежних чинників, за одночасної дії яких процес досягнення очікуваних результатів стає оптимальним (О. Миронець).

Аналіз науково-педагогічної літератури дав підстави вважати, що педагогічні умови – це взаємопов’язані між собою елементи цілісної системи, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створені, які сприяють досягненню педагогічної мети та розв’язанню завдань. До основних елементів системи належать: середовище, обставини педагогічного процесу, діяльність суб’єктів, зміст навчання, форми, способи, методи, технології та засоби навчально-виховної взаємодії.

У розділі здійснено теоретичне узагальнення поглядів філософів, соціологів, психологів, педагогів щодо інтерпретації сутності поняття „медіаосвіта”: вивчення закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно, відео тощо) (О. Шариков); процес освіти, розвитку й формування особистості на матеріалі та за

посередництва засобів масової комунікації (Ю. Казаков, Т. Ковшарова, Т. Стефановська, Н. Хлизова, І. Чемерис); вивчення шести ключових понять: „агентства медіа”, „категорії медіа”, „технології медіа”, „мови медіа”, „аудиторія медіа”, „репрезентації медіа” (К. Безелгет, Е. Харт); розвиток критичного мислення (Дж. Гербнер, Д. Клустер) та критичної автономії стосовно медіа (Р. К’юбі, Л. Мастерман, П. Офдерхейд); процес формування медіаграмотності особистості (Дж. Пандженте, К. Тайнер); процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприймання, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки (О. Федоров, Г. Онкович, Н. Шубенко) тощо.

Узагальнення цих підходів дало підстави для висновку, що медіаосвіта – цілеспрямований, системний і перманентний процес розвитку особистості на матеріалі медіа з використанням новітніх та традиційних медіазасобів з метою опанування медіаграмотності (першої ланки медіаосвіти), з подальшим формуванням медіакомпетентності та медіакультури особистості.

З’ясовано, що основними умовами становлення та розвитку медіаосвіти в Україні є: формування стійкості особистості до маніпулятивного впливу засобів масової комунікації; орієнтація на психологічний, інтелектуальний і культурний медіарозвиток (формування медіасприйняття, художнього смаку, розвитку критичного мислення, творчих здібностей, умінь та навичок аналізу медіатекстів, компетентне створення власної медіапродукції тощо); розвиток і реалізація системи безперервної освіти; удосконалення змісту, методик, форм навчання та самонавчання із застосуванням технологій медіаосвіти, розроблення навчально-методичного комплексу з медіаосвіти і його впровадження у навчально-виховний процес тощо.

Системний аналіз досліджуваного феномену, його змістового наповнення, а також особливостей застосування дає можливість розглядати медіаосвітні технології як взаємопов’язану сукупність методів і прийомів, що забезпечують досягнення мети та розв’язання завдань медіаосвіти, через визначену послідовність дій за посередництва та на матеріалі медіа, у процесі навчання і виховання особистості впродовж життя.

Аналіз наукових джерел з проблеми медіаосвітніх технологій дав змогу визначити низку технологій, поширених в медіаосвіті: технології особистісно-орієнтованого навчання (О. Мурюкіна); технології проектних завдань – медіаосвітні проекти (О. Спічкін, І. Фатєєва, Н. Фатєєв), технології формування медіакультури (Н. Коновалова, Н. Шубенко), медіаграмотності (І. Хижняк), розвитку критичного мислення (С. Заїр-Бек, О. Калмикова, І. Муштавінська, Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл, С. Уолтер); технології проведення літературно—імітаційних, театралізовано—ситуативних, образотворчо—імітаційних творчих занять (О. Федоров, Ю. Казаков) та інші.

Розглядаючи медіаосвітні технології, слід виокремити два основні підходи до розуміння їх і практичної реалізації: 1) як частина медіадидактики, що досліджує особливості навчання за посередництва та на матеріалі медіа; 2) як реальний процес навчання, у ході якого розв’язуються завдання медіаосвіти.

У розділі наголошено, що застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук сприяє вдосконаленню умінь та навичок формулювати медіаінформаційну потребу; знаходити інформацію в різних джерелах, систематизувати її за певними ознаками та критично осмислювати; визначати найважливіше та корисне в засобах масової комунікації, активно брати участь у медіапроцесі, створювати якісний медіапродукт, грамотно організовувати пізнавальну діяльність і результативно навчатись.

Упровадження медіаосвітніх технологій у підготовку майбутніх фахівців здійснюється: у межах окремого курсу, дисципліни; через інтеграцію до наявних навчальних програм вищої школи; через організацію факультативів, клубів, гуртків медіаосвітнього спрямування.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури з теми дослідження з’ясовано, що питання застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук розроблено не достатньо, оскільки застосування медіа спрямоване на інформатизацію навчання, а не на досягнення основних цілей та завдань медіаосвіти. З’ясовано, що дана проблема потребує досліджень за основними напрямами: визначення сучасного стану медіаосвітньої підготовки магістрантів, конкретизація змісту понять „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”, визначення основних педагогічних умов застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук та обґрунтування критеріїв ефективності їхнього використання; удосконалення моделі застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

У другому розділі – „Теоретичні й методичні засади застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук” – представлено організаційні етапи та методику експерименту; теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективного впровадження медіаосвітніх технологій у навчально-виховний процес; подано модель застосування технологій медіаосвіти у підготовці магістрів комп’ютерних наук; визначено критерії та рівні ефективності використання медіаосвітніх технологій у навчанні.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук набуває ефективності в разі дотримання педагогічних умов: створення медіаосвітнього середовища навчального закладу; розроблення та інтеграція спецкурсів медіаосвітньої спрямованості у зміст професійної підготовки магістрів комп’ютерних наук; формування готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій; узгодженість навчально—виховного процесу з медіакультурним розвитком магістрантів.

Для перевірки гіпотези проведено дослідно-експериментальну роботу, яку здійснено на базі Національного технічного університету України „КПІ” („Інститут прикладного системного аналізу”, „Факультет інформатики та обчислюваної техніки”), Донецького Національного технічного університету („Факультет комп’ютерних наук і технологій) і Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Експериментом охоплено 432 магістранта напряму підготовки „Комп’ютерні науки”.

Дослідження тривало упродовж 2007–2011 рр.

На першому етапі – пошуково-констатувальному (2007–2009 рр.) – здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічної, філософської і методичної літератури з проблеми дослідження; визначено методологічні й теоретичні основи дослідження, його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; систематизовано теоретичну інформацію, здійснено її первинне опрацювання.

На другому – дослідно-експериментальному етапі (2009–2010 рр.) – розроблено програму дослідження, проведено констатувальний експеримент, теоретично обґрунтовано педагогічні умови впровадження медіаосвітніх технологій у підготовку магістрів комп’ютерних наук, схарактеризовано критерії, показники та рівні ефективності застосування технологій медіаосвіти, удосконалено модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

На третьому – узагальнювальному етапі (2010–2011 р.) – проведено формувальний експеримент, упроваджено педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук в рамках запропонованої моделі, практично перевірено й підтверджено гіпотезу дослідження, оброблено і систематизовано результати педагогічного експерименту; сформульовано висновки; упорядковано дані та оформлено текст дослідження.

Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань та перевірки висунутої у дисертаційному дослідженні гіпотези використано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження, зокрема: теоретичні – аналіз наукової філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; вивчення нормативних та правових документів щодо підготовки фахівців з комп’ютерних наук; метод логіко-семантичного аналізу для розроблення понятійного апарату дослідження; емпіричні методи – педагогічне спостереження, анкетування, бесіди з магістрантами й викладачами, експертне оцінювання, тестування тощо; методи статистичної обробки отриманих даних.

У розділі наголошується, що при визначенні педагогічних умов враховано особливості професійної підготовки магістрантів, вимоги сучасності та роботодавців до професійних і особистісних якостей магістрів комп’ютерних наук, особливості інформатизації навчально-виховного процесу й розвитку інформаційного суспільства, особливості впровадження медіаосвіти у професійну підготовку фахівців із технічною освітою, основні характеристики технологій медіаосвіти, необхідність розвитку медіакультури магістранта як важливого та необхідного фактору його інформаційного, інтелектуального і культурного розвитку.

Окреслено шляхи успішної реалізації педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук: удосконалення навчально-виховного процесу за умов інформатизації навчання медіазасобами, проектування інформаційних ресурсів з урахуванням можливостей задоволення культурно—освітніх потреб і особистісного розвитку магістрантів, становлення магістранта як суб’єкта медіаосвітньої діяльності, цілеспрямоване формування інформаційних, історико—теоретичних, методичних, креативних умінь магістрантів. Успішній реалізації означених педагогічних умов також сприяє: використання принципів, методів, прийомів, організаційних форм медійного навчання, орієнтованих на опанування магістрантами знань з історії, теорій, технологій медіаосвіти, медіакультури; активне використання аналітичних, імітаційних, театралізовано-ситуативних, науково-технічних творчих завдань; синтез теоретичної та практичної медіаосвітньої діяльності, якою передбачається застосування медіаосвітнього, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, культурологічного підходів до її організації; активізація інтерактивного, особистісного—орієнтованого підходів не лише на практичних і семінарських заняттях, а й у процесі лекційної роботи; здатність магістрантів вибудовувати свою стратегію медіаосвітньої діяльності; аналіз та об’єктивна оцінка результатів медіаосвітньої діяльності.

Удосконалено модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук, розкрито її сутність, зміст і призначення. До складових моделі належать: цільовий, змістовий, організаційно—процесуальний та контрольно—оцінний компоненти (рис. 1). Цільовий компонент моделі забезпечує спрямованість даного процесу, через єдність мети і завдань. Змістовий компонент об’єднує в собі підходи, принципи, педагогічні умови та зміст навчання із застосуванням медіаосвітніх технологій. Його реалізація безпосередньо пов’язана з удосконаленням освітнього процесу, спрямована на розроблення навчальних програм і навчально-методичних комплексів з медіаосвіти та медіаосвітніх технологій. Синтез форм, методів навчання за посередництва та на матеріалі медіа утворюють організаційно-процесуальний компонент моделі. Контрольно-оцінний компонент моделі спрямовано на діагностування критеріїв ефективності впровадження медіаосвітніх технологій у підготовку магістрів комп’ютерних наук. З’ясовано, що застосування їх у підготовці магістрів комп’ютерних наук є поетапним процесом, який проходить у своєму розвитку кілька рівнів: низький, середній та високий. Діагностування рівнів відбувалося за виразністю показників, що характеризують ознаки ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці майбутніх фахівців.

Мотиваційний критерій відображає показники: наявність позитивного ставлення магістранта до необхідності застосування медіаосвітніх технологій у навчальній, науковій та професійній діяльності, потреба у саморозвитку та самовдосконаленні за посередництва медіаосвітніх технологій. Інформаційно- пізнавальний  критерій  відповідає за обізнаність магістрантів з  термінологією,

історією і теоріями медіаосвіти; опанування знаннями про сутність, зміст, умови, методи і організаційні форми навчання із залученням медіаосвітніх технологій; здатність до аналізу, синтезу, узагальнення та структурування знань, необхідних для медіаосвітньої діяльності. Діяльнісно—практичний критерій спрямований на формування історико—теоретичних, інформаційних і методичних умінь. До показників креативного критерія належать: наявність творчого підходу у вирішенні медіаосвітніх завдань; здатність осмислювати та трансформувати творчу активність з метою самоосвіти за посередництва медіаосвітніх технологій; здатність творчо застосовувати набуті знання у процесі створення медіапродукту. У розділі зазначається, що для запровадження в освітньо—виховний процес визначених педагогічних умов доцільно створити навчально—методичний комплекс, відтак, у процесі формувального етапу експерименту введено спеціалізований навчальний курс „Основи медіакультури”.

У третьому розділі – „Експериментальна перевірка педагогічних умов застосування медіаосвітніх технологій у процесі підготовки магістрів комп’ютерних наук” – подано результати експериментальної роботи; упроваджено спеціалізований навчальний курс „Основи медіакультури”, проаналізовано результати експериментальної перевірки педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук, опрацьовано отримані дані методами математичної статистики.

Експериментальну роботу з апробації педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук в рамках окресленої моделі проведено поетапно.

На першому етапі здійснено констатувальний експеримент, який застосовано для визначення ставлення викладачів і магістрантів до проблеми медіаосвіти й усвідомлення магістрантами значущості й необхідності використання технологій медіаосвіти у розв’язанні освітніх та професійних завдань; для з’ясування рівня сформованості мотивації магістрантів до застосування медіаосвітніх технологій; для виявлення рівня знань з історії, теорій та технологій медіаосвіти та визначення рівнів сформованості історико—теоретичних, інформаційних, методичних, креативних умінь. Програма констатувального експерименту ґрунтувалася на виявленні показників, що характеризують критерії ефективності застосування згаданого виду технологій.

У межах констатувального експерименту, для вивчення досліджуваної проблеми розроблено методику педагогічної діагностики, яка складалась з методів: анкетування, тестування, індивідуальні та групові бесіди, педагогічне спостереження, експертна оцінка, опитування магістрантів за допомогою соціальних сайтів („Вконтакті”, „Однокласники”), а також методи кількісної та якісної обробки для опрацювання отриманих даних.

З результатів, отриманих у процесі дослідження, випливає, що більшість магістрантів мають позитивне ставлення до технологій медіаосвіти. Проте бажання вдосконалюватися, професійно та особистісно розвиватися засобами та на матеріалі медіа подекуди сформовано недостатньо. Причина цього – низький рівень знань у галузі медіаосвіти, готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій, брак навчально-методичного забезпечення. Серед опитаних 15 % магістрантів не вважають потрібною медіаосвітню діяльність, вони не надали перевагу жодному з запропонованих мотивів. На їхню думку, медіаосвітні технології не відіграють значної ролі в їхньому особистісному, професійному та культурному становленні.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що для переважної більшості респондентів характерні низький (44 %) та середній ( 42,3 %) рівні інформаційно-пізнавального критерію. Виявлено низький і середній рівні інформаційних (31,5 % і 50 %), методичних (45,1 % і 42,1 %) та історико-теоретичних (54,2 % і 32,9 %) вмінь. Отримані дані показали, що у значної частини магістрантів недостатньо виражено показники креативності – низький рівень притаманний 42 % респондентів, середній – 43,8 %.

У ході констатувального експерименту з’ясовано, що медіаосвітній підхід до моделювання й проведенння навчальних занять у підготовці магістрів комп’ютерних наук не дістав належної уваги. Викладання здійснюється переважно на традиційних психолого-педагогічних засадах. Відсутність навчальних програм, спецкурсів, факультативів, гуртків медіаосвітнього спрямування дає підставу говорити про неефективність навчання за допомогою і на матеріалі медіа, відсутність цілеспрямованого формування та розвитку вмінь та навичок компетентної роботи із залученням медіаосвітніх технологій.

Отримані факти підтверджують правильність низки припущень щодо недостатнього використання технологій медіаосвіти у підготовці магістрів комп’ютерних наук та необхідності створення відповідних педагогічних умов ефективного їх застосування у навчально-виховному процесі.

Другий етап дослідження полягав у проведенні формувального експеримента, що мав на меті експериментальну перевірку окреслених педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук у рамках запропонованої моделі. У формувальному експерименті брали участь 108 магістранів (54 магістранти становили експериментальну групу, 54 – увійшли до контрольної групи) Національного технічного університету України „КПІ” („Інститут прикладного системного аналізу”) та Донецького Національного технічного університету (факультет комп’ютерних наук і технологій).

Для втілення в освітньо-виховний процес визначених педагогічних умов створено й апробовано авторський спеціалізований навчальний курс „Основи медіакультури”, яким передбачено розв’язання трьох груп завдань.

Перша група спрямована на формування мотиваційно—ціннісних чинників, переконань та ініціативності, що сприятимуть досягненню успіху в обраному виді діяльності; пробудження інтересу та бажання до застосування медіаосвітніх технологій для задоволення інформаційних, інтелектуальних, культурних і комунікаційних потреб особистості; формування готовності магістрантів до їх використання та прагнення до розвитку й саморозвитку за посередництва технологій медіаосвіти.

Другою групою завдань передбачається опанування магістрантами теоретичних знань з медіаосвіти, медіакультури, технологій медіаосвіти. Спецкурсом враховано, що успішність практичної підготовки магістрантів залежить від ефективного опанування магістрантами теоретичної бази. У його завданні викладено основні теоретичні питання, засвоєння яких стане міцним підґрунтям для здійснення ефективної діяльності з залученням медіаосвітніх технологій.

Третя група завдань спрямована на застосування і поглиблення отриманих знань на практиці, обмін, трансформацію їх у власний досвід, формування інформаційних, історико—теоретичних, методичних і креативних умінь, створення якісної медіапродукції.

Отримані дані формувального експерименту свідчать, що магістранти підвищили рівень володіння знань з історії, теорій та технологій медіа й медіаосвіти; набули навичок самостійно і критично сприймати, оцінювати, розуміти, аналізувати, синтезувати інформацію; розуміти прихований смисл соціальних, економічних, політичних та культурних медіатекстів; аналізувати й коригувати свою медіадіяльність, самостійно здобувати знання за допомогою та на матеріалі медіа; навчилися основних прийомів створення якісної продукції медіа тощо.

На третьому етапі проаналізовано отримані дані експериментальної роботи, сформульовано висновки, оформлено результати педагогічного експерименту.

Результати експерименту довели, що забезпечення визначених педагогічних умов у процесі реалізації моделі застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук у межах розробленого спецкурсу „Основи медіакультури” зумовили позитивні зміни в експериментальній групі (табл. 1).

Таблиця 1

Ефективність застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук (у %)

Критерії	Експериментальна група						Контрольна група
	низький		середній		високий		низький		середній				високий
	до	після	до	після	до	після	до	після	до		після		до		після
Мотиваційний	21,3	9,5	55,6	38,2	23,1	52,3	21,3	18,6	51,9		53		25		28,4
Інформаційно—пізнавальний	44,5	18,3	41,9	47,1	13,6	34,6	43,2	42,2	42,6		43		14,2		14,8
Діяльнісно—практичний	43,9	16,4	41,3	56,4	14,8	27,2	42	40,5	42		43,1		16		16,4
Креативний	42,6	15,9	42,6	52,7	14,8	31,4	41,9	40,9	43,7		44		14,2		15,1
Загальний рівень	38,1	15	45,3	48,6	16,6	36,4	37,2	35,5	45,4	45,8		17,4		18,7

Зіставлення отриманих результатів показало, що кількість магістрантів із високим рівнем мотиваційного критерію ефективного застосування медіаосвітніх технологій в експериментальній групі зросла на 29,2 %, кількість респондентів з низьким рівнем мотиваційного критерію – скоротилася до 9,5 %.

Значно підвищився рівень теоретичних знань з медіаосвіти, про сутність, зміст, умови, методи та організаційні форми навчання із залученням медіаосвітніх технологій. За підсумками дослідно—експериментального дослідження лише 18,3 % магістрантів показали низький рівень знань.

Зросли й показники діяльнісно—практичного критерію ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук: 27,2 % респондентів виявили високий рівень, 56,4 % – середній, кількість магістрантів з низьким рівнем діяльнісно—практичного критерію скоротилася до 16,4 %.

Здобуті результати свідчать про підвищення у магістрантів експериментальної групи показників креативного критерію: 31,4 % магістрантів виявили високий рівень, 52,7 % – середній.

З метою перевірки результатів експерименту методами математичної статистики було проведено розрахунки за допомогою t—крітерію Стьюдента та непараметричного критерію Пірсона (χ2), що дає змогу з’ясувати, чи існує суттєва відмінність у результатах експериментальної та контрольної груп після упровадження експериментальних засобів. З рівнем вірогідності 95 % підтверджено, що різниця даних в контрольних та експериментальних групах після формувального експерименту обумовлена застосуванням експериментальної методики.

Одержані результати підтвердили правильність гіпотези дослідження про те, що застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук набуває ефективності в разі дотримання визначених педагогічних умов.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі висвітлено теоретичні дослідження та нові підходи до розв’язання актуальної проблеми застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук. Результати експериментального дослідження підтвердили правомірність покладеної в його основу гіпотези, а реалізовані мета і завдання дають підстави сформулювати висновки та запропонувати рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.

1. 1. Науковий аналіз філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з теми дослідження свідчить, що питання застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук розроблено не достатньо, оскільки не визначено принципи, функції, педагогічні умови, зміст, методи впровадження їх у навчально-виховний процес вищої технічної школи. З’ясовано, що проблема потребує досліджень за основними напрямами: уточнення необхідної термінології, зокрема понять „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”,розроблення загальної методики дослідження, моделювання процесу підготовки магістрів комп’ютерних наук із застосуванням медіаосвітніх технологій та обґрунтування педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у навчально-виховній діяльності магістрантів.

Аналіз підготовки магістрів комп’ютерних наук уможливив визначення пріоритетів їхньої підготовки: впровадження медіаосвіти в навчальний процес; створення та розвиток медіаосвітнього середовища навчального закладу – адекватного вимогам часу з метою адаптації навчально—виховного процесу до змін у суспільстві в умовах загальної інформатизації; активне застосування медіаосвітніх технологій у навчально-виховному процесі, наукових дослідженнях, а також у розв’язанні різноманітних завдань; визначення та дотримання відповідних педагогічних умов; створення медіаосвітніх програм, проектів, навчально-методичних комплексів; формування медіакультури студентів; дотримання особистісно-орієнтованого підходу навчання тощо.

2. Уточнено зміст понять дослідження: „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”.

„Педагогічні умови” – це взаємопов’язані між собою елементи цілісної системи, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створені, які сприяють досягненню педагогічної мети та розв’язанню завдань. До основних елементів системи належать: середовище, обставини педагогічного процесу, діяльність суб’єктів, зміст навчання, форми, способи, методи, технології та засоби навчально-виховної взаємодії.

„Медіаосвіта” – цілеспрямований, системний і перманентний процес розвитку особистості на матеріалі медіа з використанням новітніх та традиційних медіазасобів з метою опанування медіаграмотності (першої ланки медіаосвіти), з подальшим формуванням медіакомпетентності та медіакультури особистості.

„Медіаосвітні технології” – взаємопов’язана сукупність методів і прийомів, що забезпечують досягнення мети та розв’язання завдань медіаосвіти, через визначену послідовність дій за посередництва та на матеріалі медіа, у процесі навчання і виховання особистості впродовж життя.

3. На основі досліджень провідних педагогів, психологів (Т.Кристопчук Л. Найдьонова, Г.Онкович, О. Подзигун, О. Федоров, У. Толіпов, Н. Шубенко та ін.), було розроблено критерії (мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, діяльнісно-практичний, креативний) ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук. Мотиваційний критерій характеризується наявністю у магістранта чітких мотивів щодо застосування медіаосвітніх технологій з метою задоволення професійних, навчальних і наукових інтересів й потреб, серед яких переважають мотиви контакту з медіазасобами та медіатекстами, мотиви медіаосвітньої діяльності: пізнавальні, жанрові, моральні, емоційні, естетичні, інтелектуальні, комунікаційні та ін. Інформаційно-пізнавальний критерій сприяє виявленню рівня знань магістранта в галузі медіаосвіти та медіадидактики, що є необхідними для ефективного застосування медіаосвітніх технологій. В основу діяльнісно—практичного критерію покладено активні дії магістранта щодо реалізації себе в медіаосвітній діяльності з залученням медіаосвітніх технологій. Діяльнісно-практичний критерій визначає ступінь сформованості інформаційних, історико-теоретичних, методичних умінь, що сприятимуть ефективності застосування медіаосвітніх технологій для задоволення інформаційних, інтелектуальних, культурних та комунікаційних потреб особистості. Креативний критерій розкриває компоненти, які відносяться до творчих особливостей особистості, що визначають його творчу активність, розвинуте естетичне почуття, здатність сприйняття нового і незвичного; продукування оригінальних ідей.
4. Удосконалено модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук. До складових моделі належать такі взаємопов’язані компоненти: цільовий (мета, завдання), змістовий (принципи, підходи, педагогічні умови, зміст), організаційно—процесуальний (методи, засоби, форми навчання), контрольно-оцінний (критерії та рівні ефективності застосування медіаосвітніх технологій, результат).
5. Виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук: створення медіаосвітнього середовища навчального закладу; розробленння та інтеграція спецкурсів медіаосвітньої спрямованості у зміст професійної підготовки магістрів комп’ютерних наук; формування готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій; узгодженість навчально—виховного процесу з медіакультурним розвитком магістрантів.

Аналіз результатів формувального етапу експериментального дослідження засвідчив ефективність навчання за спецкурсом „Основи медіакультури”. Підтвердженням цього стали результати експериментального навчання, згідно з якими рівень ефективності застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук в експериментальній групі вищий, а ніж у контрольній.

6. Спеціалізований навчальний курс „Основи медіакультури” полягає у вивченні магістрантами історії, теорій та технологій медіа й медіаосвіти, медіакультури як ефективного інструменту формування культури спілкування з медіа, розвитку висококваліфікованої, творчої особистості, готової самостійно здобувати нові знання протягом життя, швидко реагувати та адаптуватись до змін в інформаційно-насиченому середовищі.

Значна увага у спецкурсі приділяється практичній і творчій діяльності магістрантів. Спецкурсом передбачено лекційні, семінарські та практичні заняття, зокрема: імітаційні, аналітичні, театралізовано-ситуативні, науково-технічні. Медіаосвітні заняття проектуються з урахуванням варіативності, інтерактивності, імпровізації, творчості; ґрунтуються на діалогічній формі викладання.

Результати педагогічного експерименту, впровадження їх у підготовку магістрів комп’ютерних наук дають підстави стверджувати, що поставлені в роботі завдання виконано. Це уможливлює формулювання рекомендацій щодо їх практичного використання: здійснювати медіаосвітній процес на основі інтегрованого та спеціалізованих підходів; для підвищення якості підготовки магістрів комп’ютерних наук упровадити в навчально-виховний процес спецкурс „Основи медіакультури”, орієнтованого на формування знань, умінь та навичок ефективного застосування магістрантами медіаосвітніх технологій у навчанні; організувати співробітництво із вищими технічними закладами, структурами та організаціями, зацікавленими в поглибленні медіаосвіти фахівців з комп’ютерних наук.

Виконане дослідження не претендує на вичерпне розв’язання досліджуваної проблеми. Подальший науковий пошук доцільно спрямувати на дослідження застосування медіаосвітніх технологій у викладанні професійно орієнтованих дисциплін; вивчення можливостей медіаосвітніх технологій в процесі формування самоосвіти магістрів комп’ютерних наук; розроблення спеціалізованих програмних засобів і створення медійних навчально-методичних комплексів на їхній основі для магістрантів технічних спеціальностей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Духаніна Н.М. Медіатехнології як мотивація студентів до навчання / Н.М. Духаніна // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С. 189–193.
2. Духаніна Н.М. Критичне мислення: технології розвитку / Н.М. Духаніна // Вища освіта України. – 2009. – № 3. – С. 506–513.
3. Духаніна Н.М. Формування медіаосвітнього середовища в умовах інформатизації системи вищої освіти / Н.М. Духаніна // Вища освіта України.– 2010. – № 3. – С. 149–155.
4. Духаніна Н.М. Технології освіти: до розмежування понять / Н.М. Духаніна // Проблеми освіти : наук. зб. – К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2010. – Вип. 63. Ч. ІІ. – С. 166–170.
5. Духаніна Н.М. Медіаосвіта як фактор модернізації та підвищення якості вищої освіти / Н.М. Духаніна // Проблеми освіти : Наук. зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України. – К., 2011. – Вип. 66. Ч. ІІ. – С.190–195.
6. Духаніна Н.М. Зміст та структура навчальної програми спецкурсу „Основи медіакультури”/ Н.М. Духаніна // Проблеми освіти : Наук. зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України. – К., 2011. – Вип. 68. – С.311-314.
7. Духаніна Н.М. Медіаосвіта: теоретичний аналіз / Н.М. Духаніна // Всеукраїнська науково-практична конференція „Журналістика, філологія та медіаосвіта”. – Полтава : Освіта, 2009. – С. 102–104.
8. Духаніна Н.М. Педагогічні умови: сутність, проблеми, види та функції / Н.М. Духаніна // Історико-педагогічні студії: Наук. часопис / [гол. ред. Н.М. Дем’яненко]. – К. : Вид.-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – Вип. 5. –
   С. 103–105.
9. Войтко Н.М. Масовокомунікаційні джерела у розвитку особистості / Н.М. Войтко // Матеріали VІІІ наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків”. – К., 2008. – С. 52–53.
10. Войтко Н.М. Медіатехнології у викладанні іноземних мов у вищих навчальних закладах / Н.М. Войтко // Тези ХІІ Міжнар. наук.-практ. конф. „Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі”. – Харків, 2008. – С. 65–67
11. Войтко Н.М. Педагогічні умови організації самостійної роботи з іноземних мов студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.М. Войтко // Тези допов. VІІІ міжнар. наук.-техн. конф. студентів і аспірантів „Друкарство молоде”. – К., 2008. – С. 271–273.
12. Nataliya Dukhanina Media technologies in foreign language teaching and learning / Nataliya Dukhanina // XIV TESOL – Ukraine National Conference: Discovery Learning: Content-Based Learning for EFL / ESP Teacher. – Kharkiv, 2009. – Р. 69.