Актуальність теми. Важливим чинником економічного зростання країни виступає наявність доступних фінансових ресурсів, які, перетворюючись у інвестиції, сприяють піднесенню виробничої активності та загалом комплексному розвитку національної економіки. Досвід розвинутих країн свідчить, що необхідною передумовою достатнього забезпечення галузей і сфер господарства інвестиційними ресурсами стає наявність розвиненого та диверсифікованого фінансового ринку.

На сьогодні результативність функціонування фінансового ринку визначається не тільки діяльністю традиційних банківських, біржових та інших установ, а значною мірою – наявністю розгалуженої системи парабанківських посередників. Саме парабанківські установи є важливою ланкою між власниками грошових ресурсів і інвесторами та стають активними суб’єктами фінансового ринку, створюючи нові інноваційні фінансові технології з перетворення тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб у високорентабельні інвестиції, що приводить до прискорення темпів соціально-економічного розвитку країни.

У науковій літературі існують численні розробки щодо діяльності фінансових посередників на фінансовому ринку України загалом, та парабанківських посередників, зокрема. Варто відзначити значні здобутки у вивченні різнопланових теоретичних та практичних проблем розвитку фінансових посередників у наукових працях А.М. Білоченка, О.Д. Василика, З.М. Васильченко, Н.І. Версаль, А.С. Гальчинського, С.В. Герасимової, О.І. Гонти, С.М. Еш, В.В. Зимовця, С.П. Зубика, В.П. Ільчука, А.В. Канаєва, В.В. Корнєєва, З.Я. Лапішко, В.Г. Маргасової, С.В. Науменкової, В.М. Опаріна, В.Ю. Прокопенко, Б.І. Пшика, М.І. Савлука, В.Б. Тропіної, В.М. Федосова, В.П. Ходаківської, І.О. Школьник та інших науковців.

Безпосередньо специфіці діяльності парабанківських посередників присвячені праці А.М. Арістової, З.Г. Ватаманюка, О.М. Гладчук, О.Л. Дорош, Л.В. Ільченко-Сюйви, І.С. Каракулової, А.С. Криклія, В.Л. Кротюка, М.Л. Лапішко, Є.Б. Ніколаєва, Г. Партин, Л.С. Співак та інших учених, дослідження яких мають велике теоретичне і практичне значення для підвищення результативності фінансового посередництва в цілому.

Однак, при наявності істотного прогресу в розумінні необхідності активізації фінансового ринку України, у сучасних наукових дослідженнях досі не сформовано системний підхід до цілеспрямованого впливу держави на діяльність парабанківських посередників з метою її підпорядкування стратегічним завданням соціально-економічного розвитку країни на основі узгодження інтересів економічних суб’єктів, що і зумовило актуальність обраної теми дослідження, визначило його об’єкт, предмет, мету та завдання.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках науково-дослідних робіт Чернігівського державного технологічного університету МОНмолодьспорту України за темами: “Передумови, фактори і принципи ефективного функціонування і розвитку економіки регіону” (номер державної реєстрації – 0104U005466), де особисто автором здійснено оцінку розвитку парабанківських посередників у регіонах України, та “Розробка фінансово-економічних засад інноваційного розвитку базових галузей економіки регіону” (номер державної реєстрації – 0110U007062), у межах якої дисертантом розроблено методику оцінки розвитку системи парабанківських посередників. Крім того, результати дослідження знайшли відображення у науково-дослідних роботах Чернігівського державного інституту економіки і управління МОНмолодьспорту України при виконанні теми “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації – 0111U002352), де автором проведено аналіз тенденцій та виявлено основні проблеми розвитку системи парабанківських посередників на фінансовому ринку України, а також теми “Ефективність функціонування національного господарства в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації – 0111U002353), у межах якої автором запропоновано заходи щодо удосконалення діяльності системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад механізму формування системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку.

Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлені такі завдання:

– систематизувати наукові дослідження щодо сутності та ролі парабанківських посередників у розвитку фінансового ринку;

– охарактеризувати форми впливу системи парабанківських посередників на економічний розвиток країни;

– з’ясувати особливості функціонування, принципи формування та розвитку системи парабанківських посередників;

– розробити методичні підходи до оцінки стану системи парабанківських посередників;

– провести інтегральну оцінку розвитку системи парабанківських посередників;

– запропонувати інструментарій комплексної оцінки регіональних особливостей розвитку системи парабанківських посередників;

– розробити механізм формування системи парабанківських посередників;

– визначити напрями вдосконалення функціонування системи парабанківських посередників у межах фінансового ринку України.

Об’єктом дослідження є процеси функціонування парабанківських посередників на фінансовому ринку України.

Предмет дослідження – теоретико-прикладні засади розробки механізму формування системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку України.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є системний підхід до вивчення процесів формування, функціонування та розвитку системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку. У роботі використано такі методи дослідження: єдності історичного та логічного – для дослідження еволюції інституту парабанківських посередників та аналізу поглядів науковців щодо ролі фінансових посередників у економіці (п. 1.1); системний – для формування теоретичних та методичних основ функціонування системи парабанківських посередників (п. 1.2-1.3, п. 2.1); аналітичний – для здійснення порівняльного аналізу розвитку такої системи (п. 2.2); економіко-статистичний – для виявлення сучасних тенденцій розвитку системи парабанківських посередників на фінансовому ринку України (п. 2.2-2.3); економіко-математичне моделювання – для прогнозування обсягів інвестиційних ресурсів системи парабанківських посередників (п. 3.3); графічної візуалізації – для наочного подання статистичної інформації.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку парабанківських посередників; аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених у сфері розвитку фінансових посередників; статистичні матеріали Державної служби статистики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; публікації міжнародних економічних організацій; інформаційні ресурси мережі Інтернет; особисті спостереження та розрахунки дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих та обґрунтованих у дисертаційній роботі основних положень, висновків і рекомендацій вирішує важливе науково-практичне завдання створення механізму формування системи парабанківських посередників в Україні.

Найбільш суттєві результати, які характеризують наукову новизну роботи, полягають у наступному:

вперше:

– обґрунтована необхідність виокремлення парабанківських посередників як цілісної складової фінансового ринку, що стало підгрунттям розробки механізму формування системи парабанківських посередників, який на основі визначеної сукупності принципів його побудови, методів та інструментів дозволяє здійснювати управлінський вплив з боку держави на процеси узгодженого розвитку компонентів системи парабанківських посередників на фінансовому ринку з метою цілеспрямованого підпорядкування їх діяльності стратегічним цілям соціально-економічного розвитку країни;

– запропоновано аналітичний інструментарій щодо оцінки стану та рівня розвитку системи парабанківських посередників, який на відміну від існуючих методик, базується на здійсненні дворівневого аналізу: секторального дослідження (страхових, кредитних та інвестиційних установ) та розрахунків узагальнюючих показників, що дозволяє не лише здійснити всебічний моніторинг та оцінку сучасного стану, а й виявити основні (організаційно-управлінські, регіональні, економічні та ін.) проблеми функціонування системи та визначити перспективи розвитку окремих її секторів з метою зміцнення системи парабанківських посередників та посилення її ролі у процесах мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів фізичних та юридичних осіб та їх спрямування у реальний сектор економіки;

удосконалено:

– систематизацію видів фінансових посередників за характером їх діяльності, сутність якої зводиться до розподілу всіх фінансових посередників на дві групи: кредитно-інвестиційні (банківські, парабанківські) та інфраструктурні (розрахункові, депозитарні, організатори торгівлі цінними паперами, біржові та інші), що дозволило визначити місце, потенційні можливості та специфічні функції кожної установи, які в сукупності мають утворювати цілісну розгалужену систему парабанківських посередників в єдиному правовому та організаційно-економічному середовищі фінансового ринку України;

– інструментарій комплексної оцінки регіональної асиметрії рівня розвитку системи парабанківських посередників, що дає змогу виявити та реалізувати резерви збільшення обсягів інвестиційних ресурсів у кожному окремому регіоні країни на основі впровадження сукупності заходів (правових, економічних, організаційних та інформаційних), які стимулюють діяльність парабанківських установ і підвищують мотивацію економічних суб’єктів до селективного спрямування коштів у конкретно визначені важливі об’єкти на регіональному рівні;

набули подальшого розвитку:

– понятійно-термінологічний апарат фінансового напряму економічної науки; зокрема, уточнено термін “парабанківський посередник”, під яким розглядається фінансовий посередник, що функціонує згідно з чинним законодавством, акумулює тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб і розміщує їх з метою отримання прибутку або надання фінансових послуг певним суб’єктам фінансового ринку та не є підконтрольним Національному банку України;

– систематизація принципів формування, функціонування та розвитку системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку, що дозволило підтвердити і наголосити на вирішальному значенні в розвитку фінансового ринку на сучасному етапі принципу транспарентності, що передбачає встановлення прозорих правил діяльності парабанківських посередників, здатних гарантувати збереження коштів клієнтів та забезпечити стабільність функціонування таких установ;

– форми впливу системи парабанківських посередників на економічний розвиток країни з виділенням прямого (створення інвестиційного ресурсу системи парабанківських посередників) та опосередкованого впливу (має прояв у економічному, організаційному та операційному аспектах), що дозволило диференціювати напрями управлінських дій для прискорення процесу інституціоналізації парабанківських установ;

– напрями підвищення ефективності діяльності системи парабанківських посередників, серед яких виокремлено такі: вдосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування системи парабанківських посередників; формування механізмів підвищення взаємної довіри парабанківських установ та їх клієнтів; забезпечення інформаційної прозорості функціонування парабанківських посередників та удосконалення державного регулювання їх діяльності, впровадження яких сприятиме піднесенню ролі парабанківських посередників у розвитку фінансового ринку, незалежно від їх специфіки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть стати методичною основою для розробки ефективних механізмів мобілізації внутрішніх джерел інвестування на фінансовому ринку України для вирішення складних завдань соціально-економічного розвитку. Запропоновані методичні підходи та розроблені рекомендації знайшли відображення у практичній діяльності органів державної виконавчої влади, окремих парабанківських установ, а також використовуються у методичному забезпеченні навчального процесу вищими навчальними закладами.

Результати дисертаційної роботи було впроваджено у роботу Головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації при розробці середньострокової Стратегії соціально-економічного розвитку Чернігівського регіону до 2015 року (довідка № 01-01/459 від 10.02.2011 р.). Рекомендації автора щодо вибору пріоритетів діяльності парабанківських посередників (у тому числі страхових компаній) на фінансовому ринку України, а також результати економіко-математичного моделювання їх розвитку знайшли своє використання у практичній діяльності Чернігівської обласної дирекції НАСК “Оранта” (довідка № 156 від 14.04.2011 р.). Крім того, запропоновані автором напрями удосконалення процесу перевірки фінансового стану клієнтів було використано кредитною спілкою “Берегиня-Сім” (довідка № 34 від 27.04.2011 р.).

Результати дослідження також використовуються у навчальному процесі Чернігівського державного технологічного університету МОНмолодьспорту України, зокрема при викладанні дисциплін “Гроші та кредит”, “Ринок фінансових послуг”, “Грошово-кредитні системи” (акт про впровадження від 04 квітня 2011 р.), а також Чернігівського державного інституту економіки і управління МОНмолодьспорту України при викладанні дисципліни “Фінансовий ринок” (довідка № 601-03/525 від 12.05.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Авторський внесок у праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи висвітлено у доповідях на 8 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки” (м. Сімферополь, травень 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи економічного розвитку” (м. Миколаїв, вересень 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування економіки” (м. Миколаїв, листопад 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування антикризового механізму соціально-економічного розвитку України” (м. Чернігів, листопад 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, травень 2010 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Імперативи розвитку України в умовах глобалізації” (м. Чернігів, червень 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Історико-правові і соціально-культурні аспекти розвитку суспільства” (м. Чернігів, березень 2011 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Імперативи розвитку України в умовах глобалізації” (м. Чернігів, травень 2011 р.).

Публікації. Наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковані в 21 науковій праці, у тому числі, 13 статей – у фахових наукових виданнях України, 8 – у тезах доповідей на науково-практичних конференціях, загальним обсягом 8,84 друк. арк., з яких 7,15 друк. арк. належить особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 274 сторінки комп’ютерного тексту, включаючи 46 таблиць (з них 13 займають окремі сторінки) та 38 рисунків (з них 12 займають окремі сторінки). Список використаних джерел – 224 найменування і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методичні засади формування системи парабанківських посередників” розкрито сутність, компонентний склад та форми впливу системи парабанківських посередників на економіку країни, а також представлено методичні підходи до оцінки розвитку такої системи з позицій її виокремлення як складової фінансового ринку України.

Формування ефективно діючої системи парабанківських посередників здатне забезпечити можливість мобілізації та введення в господарський обіг вільних, неорганізованих фінансових ресурсів фізичних та юридичних осіб, які на сучасному етапі знаходяться поза грошово-кредитною системою України. Це дозволить збільшити обсяги доступних фінансових ресурсів і приведе до активізації кредитних та інвестиційних процесів у країні, що сприятиме соціально-економічного розвитку суспільства.

Дослідження сутності системи парабанківських посередників побудовано на основі узагальнення ключових положень теорії фінансового посередництва. Синтез наукових підходів до визначення дефініції “фінансовий посередник” дозволив автору сформулювати власне трактування цього терміну: фінансовий посередник – юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законодавством, що здійснює опосередковану діяльність у процесі руху фінансових активів (коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань) з метою отримання прибутку або задоволення потреб суб’єктів фінансового ринку у фінансових послугах.

Для визначення місця парабанківських посередників у системі фінансового посередництва автором було систематизовано види фінансових посередників, що діють на фінансовому ринку України (рис. 1).

З урахуванням здійсненої систематизації встановлено, що парабанківські посередники за специфікою своєї діяльності належать до кредитно-інвестиційних посередників фінансового ринку. Це дозволило виділити парабанківські установи в окремо діючу систему та розглядати їх як цілісний самостійний об’єкт дослідження.

На основі авторського трактування дефініції “фінансовий посередник” у роботі сформульовано визначення терміну “парабанківський посередник”, під яким розуміється фінансовий посередник, що функціонує згідно з чинним законодавством, мобілізує тимчасово вільні кошти фізичних і юридичних осіб та розміщує їх з метою отримання прибутку або надання фінансових послуг певним суб’єктам фінансового ринку і не є підконтрольним Національному банку України.

З метою конкретизації сутності системи парабанківських посередників проаналізовано форми її впливу на економіку, серед яких виділено прямий вплив (шляхом формування інвестиційного ресурсу для розвитку галузей та сфер економіки) та опосередкований вплив, що має прояв в економічному, організаційному й операційному аспектах.

Для дослідження прямого впливу системи парабанківських посередників на економіку було введено термін “інвестиційний ресурс системи парабанківських посередників”, під яким у роботі розглядають загальний обсяг коштів парабанківських посередників, що спрямовується на видачу кредитів та придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Введення зазначеної дефініції дало змогу в другому розділі дисертаційної роботи обрахувати загальний обсяг інвестиційного ресурсу, створеного системою парабанківських посередників.

Методологічна складова дослідження системи парабанківських посередників полягає у систематизації принципів формування, функціонування і розвитку зазначеної системи та розширенні змісту принципу транспарентності, який, на думку автора, має три аспекти прояву: забезпечення парабанківських посередників необхідною інформацією щодо напрямів державного регулювання їх діяльності; надання повної та вичерпної інформації з боку парабанківських посередників економічним суб’єктам про спектр існуючих фінансових послуг; встановлення прозорих правил діяльності парабанківських установ, які б гарантували надійність збереження коштів клієнтів таких установ та безпеку і стабільність діяльності останніх.

У кількісному вимірі систему парабанківських посередників доцільно характеризувати сукупністю показників, які розраховуються на основі статистичної інформації щодо розвитку окремих видів парабанківських посередників. Розроблений автором аналітичний інструментарій визначення інтегрального індексу розвитку системи парабанківських посередників дає змогу виконати аналіз її сучасного стану та виявити основні проблеми функціонування парабанківських установ.

У другому розділі “Аналіз функціонування системи парабанківських посередників на фінансовому ринку України” проаналізовано діяльність парабанківських установ в Україні протягом 2005 – 2010 рр., виявлені тенденції розвитку системи парабанківських посередників, охарактеризовано сучасний стан окремих її компонентів, що дозволило окреслити проблеми функціонування такої системи та сформувати комплекс заходів для їх вирішення.

Для здійснення аналізу стану системи парабанківських посередників на фінансовому ринку України у роботі запропоновано методику, яка складається з двох етапів: 1) дослідження окремих компонентів зазначеної системи за параметрами кількості установ, їх активів, обсягів власного капіталу та залучених фінансових ресурсів, а також напрямів їх використання; 2) здійснення аналізу стану системи парабанківських посередників за наступними узагальнюючими показниками: кількість парабанківських установ; загальний обсяг їх активів; загальний обсяг залучених ресурсів зазначеною системою та обсяг інвестиційного ресурсу; загальна кількість населення у розрахунку на одного парабанківського посередника; вартість активів та обсяги залучених ресурсів у розрахунку на одного парабанківського посередника; обсяги інвестиційного ресурсу, що створені одним парабанківським посередником (табл. 1).

На основі запропонованої методики проаналізовано стан розвитку системи парабанківських посередників, за даними якого на кінець 2010 року в Україні зареєстровано 3049 парабанківських установ.

Таблиця 1. Показники розвитку системи парабанківських посередників на фінансовому ринку України

№ п.п.	Назва	Одиниці виміру	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Зміна 2010/2005 рр.
									у абсол. відн.	%
1	Кількість парабанківських посередників	од.	1857	2221	2689	2852	2940	3049	1192,00	164,19
	питома вага страхових установ	%	24,34	22,06	20,16	20,30	18,98	18,27	-6,07	75,05
	питома вага кредитних установ	%	60,37	54,57	48,83	48,56	47,52	45,82	-14,55	75,90
	питома вага інвестиційних установ	%	15,29	23,37	31,02	31,14	33,50	35,91	20,62	234,83
2	Кількість населення на одного парабанківського посередника	осіб/од.	25460,85	21129,90	17346,97	16259,71	15633,64	15014,27	-10446,58	58,97
3	Активи парабанківських посередників	млн. грн.	31972,83	49662,98	85247,38	124933,15	137811,13	167755,07	135782,24	524,68
4	Вартість активів на одного парабанківського посередника	тис. грн.	17217,46	22360,64	31702,26	43805,45	46874,53	55019,70	37802,24	319,56
5	Обсяг залучених ресурсів	млн. грн.	22780,77	35909,88	69037,06	108501,19	118026,13	151669,47	128888,70	665,78
6	Обсяг залучених ресурсів на одну особу	грн.	481,82	765,19	1480,02	2339,76	2567,86	3313,12	2831,30	687,63
7	Обсяг залучених ресурсів на одного парабанківського посередника	млн. грн.	12,27	16,17	25,67	38,04	40,14	49,74	37,48	405,49
8	Обсяг інвестиційного ресурсу	млн. грн.	22715,08	41928,58	80784,20	108833,37	121331,03	160037,37	137322,29	704,54
9	Обсяг інвестиційного ресурсу на одного парабанківського посередника	млн. грн.	12,23	18,88	30,04	38,16	41,27	52,49	40,26	429,10

Встановлено, що лідируючі позиції займають кредитні установи, проте протягом останніх років їх питома вага у загальній кількості парабанківських посередників знизилася й у 2010 році склала 45,82% (проти 60,37% у 2005 році.). Аналіз інших показників функціонування системи парабанківських посередників свідчить про її динамічний розвиток протягом 2005-2010 рр. Зокрема, загальний обсяг інвестиційного ресурсу у 2010 році склав 160,04 млрд. грн., що у 7,1 рази більше аналогічного показника 2005 року. Це засвідчує зростаючий вплив парабанківських установ на соціально-економічний розвиток країни і дає підстави стверджувати про їх значний потенціал щодо мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів економічних суб’єктів.

Окрім аналізу абсолютних показників діяльності парабанківських установ на фінансовому ринку України, запропоновано та використано на практиці методику визначення інтегрального індексу розвитку системи парабанківських посередників (рис. 2).

Проведені розрахунки (рис. 2) засвідчили найбільшу активність парабанківських посередників протягом 2006 року, для якого інтегральний індекс розвитку встановлено на рівні 1,81. З початком фінансово-економічної кризи значення інтегрального індексу розвитку системи парабанківських посередників почало суттєво знижуватися, що вказує на негативний вплив кризи на діяльність парабанківських установ в Україні. Проте, за даними проведеного дослідження, фінансово-економічна криза спонукала до активізації діяльності окремі види таких установ, зокрема, ломбарди та фінансові компанії (насамперед, факторингові).

Для виявлення територіальних особливостей функціонування системи парабанківських установ та з метою оцінки регіональної асиметрії її розвитку, було запропоновано інструментарій такої оцінки на основі використання бального методу. Застосування розробленого інструментарію дослідження дозволило виявити групи регіонів з прискореним (м. Київ, Харківська, Донецька, Київська, Запорізька області), помірним (Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Львівська, Івано-Франківська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська області, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь) та уповільненим (Закарпатська, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Вінницька, Житомирська, Тернопільська, Волинська, Сумська, Чернівецька, Хмельницька області) типом розвитку системи парабанківських посередників та визначити територіальні особливості її функціонування.

Ґрунтовний аналіз сучасних тенденцій функціонування системи парабанківських посередників та вивчення існуючого стану окремих її компонентів дали змогу дисертанту виокремити чинники гальмування подальшого розвитку таких процесів, до яких віднесено:

1) недостатньо сформовану нормативно-правову базу діяльності парабанківських посередників;

2) недосконале державне регулювання діяльності парабанківських посередників;

3) відсутність довіри населення України до парабанківських установ;

4) вкрай низький рівень інформаційної прозорості функціонування таких установ.

Виявлені проблеми вимагають застосування наукових підходів до їх вирішення з метою удосконалення інституційного, нормативно-правового, економічного, та інформаційного забезпечення діяльності парабанківських установ на фінансовому ринку України.

У третьому розділі “Напрями підвищення ефективності функціонування системи парабанківських посередників” запропоновано комплекс першочергових заходів щодо створення на фінансовому ринку України сприятливих умов для мобілізації внутрішніх джерел інвестування на основі розробки механізму формування системи парабанківських посередників.

Автором наголошено, що відсутність концептуальних підходів до сприйняття системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку призводить до того, що сучасна фінансова політика держави спрямована на створення умов функціонування для кожного виду установ парабанківських посередників окремо. Однак, на думку автора, не відкидаючи суттєві відмінності між різними видами парабанківських посередників, важливим є виокремлення та вирішення спільних для всіх зазначених установ проблем. З цією метою розроблено механізм формування системи парабанківських посередників з визначенням принципів його побудови, груп методів (правових і політичних, економічних, організаційних, інформаційних) і відповідних інструментів їх реалізації, що дозволить здійснювати управлінський вплив з боку держави на удосконалення та узгодження діяльності компонентів цієї системи (рис. 3).

Проведене дослідження дозволило автору розробити сукупність першочергових заходів щодо удосконалення функціонування системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку України, серед яких виділено:

1) необхідність вдосконалення законодавчої бази діяльності парабанківських установ на основі прийняття Верховною Радою України законів ,,Про фінансові компанії”, ,,Про ломбарди і ломбардну діяльність”;

2) формування механізмів підвищення взаємної довіри економічних суб’єктів та парабанківських посередників, що передбачає, з одного боку – створення умов, які унеможливлюють здійснення шахрайств клієнтами зазначених установ через створення банку даних щодо недобросовісних споживачів послуг страхових компаній та визначення на законодавчому рівні обов’язкового користування послугами кредитних бюро всіма парабанківськими кредитними установами, що мають ліцензію на здійснення депозитної діяльності; з іншого боку – створення умов для захисту коштів економічних суб’єктів, які надають у тимчасове користування власні фінансові ресурси парабанківським посередникам, що необхідно здійснювати за допомогою формування фондів гарантування вкладів членів кредитних спілок; гарантування страхових виплат компаній страхування життя; гарантування виплат недержавних пенсійних фондів; створення системи компенсації вкладів фізичних осіб до установ інститутів спільного інвестування;

3) забезпечення інформаційної прозорості діяльності парабанківських посередників, що повинно забезпечуватися наступним: удосконаленням методів збору, обробки та оприлюднення інформації про діяльність парабанківських установ; зміною концептуального підходу до здійснення оцінки діяльності парабанківських установ з його поелементного аналізу до комплексного моніторингу системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку; удосконаленням форм оприлюднення інформації про діяльність парабанківських установ, особливо на головних сайтах органів державної влади, що здійснюють регулювання діяльності зазначених установ та в офіційних періодичних виданнях;

4) удосконалення державного регулювання системи парабанківських посередників, насамперед, в інституційній сфері. Зокрема, існує гостра потреба у розширенні системи територіальних представництв Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

На переконання автора, послідовне впровадження зазначених заходів у сферу функціонування фінансового ринку дозволить створити необхідні умови для розвитку системи парабанківських посередників як його складової та матиме позитивний вплив на діяльність окремих видів парабанківських установ з метою здійснення максимально можливої мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів для досягнення цілей соціально-економічного розвитку країни.

ВИСНОВКИ

Наукові результати дисертаційної роботи дають змогу вирішити важливе наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад механізму формування системи парабанківських посередників як складової фінансового ринку з метою вирішення практичних завдань щодо мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів для активізації економічного зростання країни та сформулювати такі висновки і пропозиції.

1. Важливою складовою формування інвестиційних ресурсів соціально-економічного розвитку країни є мобілізація та використання тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб. На сучасному етапі функціонування фінансового ринку значний резерв акумуляції ресурсів становить система парабанківських посередників, яка через специфічні інструменти (залучення страхових внесків, надання депозитних послуг, продаж цінних паперів) створює можливість формувати обсяги доступних фінансових ресурсів та спрямовувати їх на розвиток реального сектору економіки.
2. На фінансовому ринку України, згідно проведеної систематизації, діють дві групи фінансових посередників: кредитно-інвестиційні (банківські, парабанківські) та інфраструктурні (розрахункові, депозитарні, організатори торгівлі цінними паперами, біржові і інші). Парабанківські посередники, особливість діяльності яких полягає у наданні специфічних фінансових послуг економічним суб’єктам (послуги страхування, альтернативні банківським варіанти отримання кредитів, послуги у терміновому отриманні позик, в управлінні портфелями цінних паперів не тільки великих, але й дрібних інвесторів тощо), мають значний потенціал акумуляції внутрішніх інвестиційних ресурсів, який на сьогодні залишається невикористаним.
3. Система парабанківських посередників здійснює прямий та опосередкований вплив на розвиток країни. Прямий вплив полягає у створенні інвестиційного ресурсу в межах системи парабанківських посередників, який спрямовується у реальний сектор економіки. Опосередкований вплив має економічний, організаційний та операційний аспекти. Врахування різних форм впливу системи парабанківських посередників на розвиток економіки дало можливість виокремити напрями управлінських дій для прискорення процесу інституціоналізації окремих установ такої системи.
4. Вирішальне значення у розвитку фінансового ринку відіграє дотримання принципу транспарентності, сутність якого проявляється у трьох аспектах: забезпечення парабанківських посередників необхідною інформацією щодо державного регулювання їх діяльності; надання інформації економічним суб’єктам з боку парабанківських посередників про умови отримання фінансових послуг, що ними надаються; встановлення прозорих правил поведінки парабанківських установ на фінансовому ринку, які б гарантували збереження коштів клієнтів, а також безпеку і стабільність діяльності таких установ.
5. Методичний підхід до оцінки стану системи парабанківських посередників дозволив здійснити моніторинг сучасного стану не лише системи парабанківських посередників у цілому, але й визначити перспективи розвитку окремих її секторів. За допомогою визначення інтегрального індексу розвитку, обчислення якого запропоновано здійснювати на основі індексів розвитку окремих компонентів системи, виявлені існуючі проблеми функціонування парабанківських посередників, які вимагають розробки комплексу заходів для підвищення ефективності їх діяльності в межах фінансового ринку України.
6. Інструментарій комплексної оцінки регіональних особливостей функціонування системи парабанківських посередників підтвердив регіональну асиметрію розвитку такої системи на основі використання бального методу, що дало можливість визначити рівень розвитку парабанківських установ у регіонах, які було розподілено за наведеною оцінкою на три групи (з прискореним, помірним та уповільненим рівнем розвитку), що є основою для розробки диференційованих підходів до визначення пріоритетів діяльності парабанківських посередників на окремих територіях.
7. Механізм формування системи парабанківських посередників, під яким розуміють сукупність принципів його побудови (прозорості, обґрунтованості, ресурсного забезпечення, динамічності та інші), груп методів (правових і політичних, економічних, організаційних, інформаційних) та відповідних інструментів їх реалізації дозволяє забезпечити цілеспрямований управлінський вплив на діяльність парабанківських установ для її підпорядкування стратегічним цілям соціально-економічного розвитку країни.
8. До напрямів удосконалення діяльності системи парабанківських посередників, реалізація яких безпосередньо пов’язана із застосуванням механізму формування зазначеної системи, віднесені такі: удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності системи парабанківських посередників; формування механізмів підвищення взаємної довіри економічних суб’єктів та парабанківських установ; забезпечення інформаційної прозорості діяльності системи парабанківських посередників; удосконалення державного регулювання системи парабанківських посередників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Дубина М.В. Тенденції залучення іноземного капіталу до бан­ківської системи України/ М.В. Дубина, Я.В. Жарій // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2007. – № 31. – С. 143–153. (0,61 друк. арк.). Особистий внесок автора: визначено позитивні та негативні сторони залучення іноземних інвестицій до банківської системи України; 0,3 друк. арк.
2. Дубина М.В. Підвищення ролі небанківських установ на ринку фінансових послуг України/ М.В. Дубина, Я.В. Жарій // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2008. – № 32. – С. 86–94. (0,63 друк. арк.). Особистий внесок автора: проаналізовано функціонування фінансових компаній в України та з’ясовано переваги діяльності цих установ на фінансовому ринку; 0,48 друк. арк.
3. Дубина М.В. Регіональні аспекти розвитку страхового ринку України/ М.В. Дубина, О.І. Панченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2009. – № 38. – С. 102–115. (0,69 друк. арк.). Особистий внесок автора: визначено фактори впливу на регіональний ринок страхування та з’ясовано особливості його розвитку; 0,5 друк. арк.
4. Дубина М.В. Стан та перспективи розвитку страхового ринку Чернігівського регіону/ М.В. Дубина, О.І. Панченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2009. – № 39. – С. 101–110. (0,59 друк. арк.). Особистий внесок автора: проаналізовано тенденції розвитку страхового ринку Чернігівського регіону та з’ясовано особливості його функціонування; 0,45 друк. арк.
5. Дубина М.В. Удосконалення класифікації фінансових посередників в Україні/ М.В. Дубина // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2009. – № 39. – С. 209–219. (0,61 друк. арк.)
6. Дубина М.В. Інвестиційний ресурс системи парабанківських посередників як фактор розвитку національної економіки/ М.В. Дубина // Збірник наукових праць Державного економіко-технологічного університету транспорту. Серія: “Економіка і управління”. – К.: ДЕТУТ, 2010. – Вип. 16. – С. 263–271. (0,46 друк. арк.)
7. Дубина М.В. Оцінка рівня спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування/ М.В. Дубина, О.І. Гонта // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1. Економіка: збірник наукових праць. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2010. – № 3 (7). – С. 67–78. (0,9 друк. арк.). Особистий внесок автора: досліджено регіональний розподіл інститутів спільного інвестування; 0,5 друк. арк.
8. Дубина М.В. Передісторія виникнення фінансових посередників/ М.В. Дубина // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки [Текст]: Випуск 25: У трьох частинах. – Черкаси: ЧДТУ, 2010. – Частина ІІ. – С. 86–91. (0,6 друк. арк.)
9. Дубина М.В. Періодизація історії виникнення фінансових посередників/ М.В. Дубина // Економічні науки. Серія “Економічна теорія та економічна історія”: Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – Випуск 7 (28). – Ч. 1. – Луцьк, 2010. – С. 222–229. (0,38 друк. арк.)
10. Дубина М.В. Проблеми розвитку регіональної системи небанківських фінансово-кредитних посередників/ М.В. Дубина, В.П. Ільчук // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2010. – № 41. – С. 5–14. (0,63 друк. арк.). Особистий внесок автора: визначено елементи регіональної системи небанківських фінансово-кредитних посередників та з’ясовано зміст зв’язків між ними; 0,42 друк. арк.
11. Дубина М.В. Стан та перспективи розвитку системи парабанківських посередників/ М.В. Дубина // Науковий Вісник: фінанси, банки, інвестиції. – Сімферополь: Національна академія природокористування та курортного будівництва. – 2010. – № 3 (8). – С. 52–57. (0,56 друк. арк.)
12. Дубина М.В. Механізм управління системою парабанківських посередників у національній економіці/ М.В. Дубина // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2011. – № 1 (48). – С. 85-92. (0,54 друк. арк.)
13. Дубина М.В. Стан та перспективи розвитку ломбардів в Україні/ М.В. Дубина, О.І. Гонта, Т.О. Романенко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2011. – № 2 (50). – С. 233–241. (0,59 друк. арк.). Особистий внесок автора: визначено конкурентні переваги ломбардів у порівнянні з банківськими установами та з’ясовано проблеми розвитку цих установ; 0,3 друк. арк.

В інших виданнях:

14. Дубина М.В. Діяльність небанківських фінансово-кредитних установ на ринку фінансових послуг України/ М.В. Дубина // Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки / Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 29-31 червня 2009 р. – Сімферополь: ЦРОНІ, 2009. – Т. 1. – С. 217–219. (0,17 друк. арк.)
15. Дубина М.В. Регіональні аспекти розвитку страхового ринку України/ М.В. Дубина // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых ,,Перспективы экономического развития”. – Том 2. – Николаев: НУК, 2009. – С. 20–21. (0,14 друк. арк.)
16. Дубина М.В. Удосконалення поняття “фінансовий посередник”/ М.В. Дубина // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых ,,Актуальные вопросы реформирования экономики”. – Том 1. – Николаев: НУК, 2009. – С. 66–67. (0,14 друк. арк.)
17. Дубина М.В. Проблеми класифікації фінансових посередників в Україні/ М.В. Дубина // Збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції “Формування антикризового механізму соціально-економічного розвитку України”. – Чернігів, 2009. – С. 18–20. (0,13 друк. арк.)
18. Дубина М.В. Фактори впливу на розвиток регіональної системи небанківських фінансово-кредитних посередників/ М.В. Дубина // Фінанси України: матеріали XIV Міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 травня 2010 р. – В 7-ми томах. – Т. 3. – Д., 2010. – С. 33–35. (0,1 друк. арк.)
19. Дубина М.В. Принципи функціонування регіональної системи небанківських фінансово-кредитних посередників/ М.В. Дубина // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 4-5 червня 2010 р. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2010. – С. 110–112. (0,13 друк. арк.)
20. Дубина М.В. Теоретичні аспекти визначення інвестиційного ресурсу системи парабанківських посередників/ М.В. Дубина // Историко-правовые и социально-культурные аспекты развития общества: материалы докладов и выступлений международной научно-практической конференции. – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) МГОУ в г. Чернигове, 2011. – С. 169. (0,12 друк. арк.)
21. Дубина М.В. Теоретичні аспекти впливу системи парабанківських посередників на розвиток національної економіки/ М.В. Дубина // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 13-14 травня 2011 р. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2011. – С. 87–88. (0,12 друк. арк.)