Постановка проблеми. Кредитування спо­живчих потреб населення займає важливе місце у соціально-економічному розвитку більшості країн світу. Фізичні особи постійно прагнуть до поліп­шення рівня свого життя. Для того щоб отримати благо в короткий термін, не заощаджуючи трива­лий час, домогосподарства беруть кредити в бан­ках та готові платити за користування позиченими коштами відсотки, але вартість, яку необхідно сплачувати боржнику, порівняно з іншими краї­нами в Україні висока. Отже, розвиток ефективної банківської системи та подальше вдосконалення кредитних відносин банківських установ із пози­чальниками є актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про­блематику кредитування банками фізичних осіб у своїх працях розкривали: О. Шаповал, який писав про ризики банківського споживчого кредитування; Є. Осадчий, який визначив стан та проблеми банків­ського споживчого кредиту; Я. Чайковський, що роз­робив рекомендації для забезпечення збільшення обсягів та підвищення ефективності банківського споживчого кредитування. М. Туган-Барановський, О.  Бондар, С. Кудряшов, М. Мороз пропонували різні визначення поняття споживчого кредиту.

Постановка завдання. Метою статті є визна­чення концептуальних підходів до банківського кредитування споживчих потреб населення в Україні, надання характеристики види кредитів для населення, аналіз динаміки надання кредитів фізичним особам та висування пропозиції щодо використання фінансового інжинірингу в банках для зменшення відсоткової ставки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні в банківському секторі спостерігається скорочення кількості діючих банківських установ через реорганізацію, що являє собою злиття, при­єднання, поділ, виділення банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком чого є передача, прийняття майна банку, коштів, прав і обов’язків правонаступниками [7]. Так, у 2014 р., за даними НБУ, було ліквідовано 33 неплатоспро­можні банки, у 2015 р. ще 29, у 2016 р. 20 банків припинили свою діяльність, а в 2017 р. дев’ять банків позбавили ліцензії. Загалом на 01.01.2018 в Україні діють 82 банківські установи. З 2014 р. кіль­кість банків зменшилася на 45,56% [7]. Питання достатньої кількості банків для нашої країни роз­глядати необхідно, але після створення умов і пра­вил, за якими банки зобов’язані надавати послуги.

Національний банк України розподілив банків­ські установи на три групи:

• банки з державною часткою у статут­ному капіталі: АТ «Укрексімбанк», АТ «Ощад­банк», ПАТ «КБ «ПриватБанк», АБ «Укргазбанк», ПАТ «Розрахунковий центр»;
• банки іноземних банківських груп: ПАТ «Укрсоц- банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Кредобанк», АТ «УкрСиббанк» та ін.;
• банки з приватним капіталом: ПАТ «Банк Альянс», ПАТ «А-Банк», АТ «Метабанк», ПАТ «Банк Восток», ПАТ «Міб» та ін. [7].

Банки незалежно від форми власності про­понують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій.

Одним із призначень банківських установ є кредитування, яке здійснюється за рахунок залу­чених або запозичених коштів банківських уста­нов. Банківський кредит — вид кредиту, який являє собою рух позичкового капіталу, що надається банками у позичку на умовах забезпеченості, поворотності, терміновості, платності [3]. Він відо­бражає економічні відносини, що складаються між кредиторами (банками) і суб’єктами креди­тування (позичальниками). Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Кредитні відносини банків із фізичними осо­бами в Україні почалися ще в березні 1991 р., коли було ухвалено Закон України «Про банки і банків­ську діяльність». Варто зазначити, що надавати гроші в кредит одразу після створення норматив­ної бази почав лише «Ощадбанк» — головний дер­жавний банк України. Через декілька років до кре­дитування долучилися й комерційні банки.

Банки давали кредити для населення на спо­живчі потреби: придбання нерухомості, това­рів довгострокового використання тощо. Далі в таблиці будуть надані визначення поняття спожив­чого кредитування різними авторами.

Деякі автори давали визначення споживчого кредиту, робивши акцент на тому, що це передусім гроші, інші допускали й натуральну форму такого кредиту, деякі уточнювали, що кредит може бути наданий виключно у національній валюті.

Сьогоднішні банківське кредитування фізичних осіб має такі особливості:

• позичальник самостійно вибирає той банк, у якому хоче отримати позику. Фізична особа має право одночасно брати кредити в декількох банках;
• банківський кредит надається під час укла­дання кредитного договору;
• питання, що виникають із приводу кредиту­вання, вирішуються між позичальником та банком на договірній основі.

Нині банківські установи надають своїм клієн­там кредити на різні потреби.

Програма «Ощадний дім» розроблена та діє за активною участю держави. Вона полягає у тому, що після отримання кредиту у відділенні банку на придбання енергоефективного обладнання, особа, що оформила цей кредит, має право на від­шкодування частини свого боргу за рахунок коштів державного бюджету.

Кредити на електромобілі та нові авто пропо­нують деякі банки, і головною особливістю цього виду кредиту є знижена відсоткова ставка.

На нерухомість на вторинному та первин­ному ринках також можуть взяти в кредит фізичні особи на великий термін та під значний відсо­ток. Наприклад, лідер іпотечного кредитування в Україні АТ «Ощадбанк» пропонує кредит термі­ном до 20 років під 19,99% річних за авансового внеску від 10%. Житло для внутрішньо перемі­щених осіб банки пропонують кредит до 30 років. Для порівняння: Японія кредитує своїх громадян на термін до 35 років, при цьому ставка — 1,21% річних; Швейцарія надає кредит до 100 років під 1,42%; Німеччина пропонує кредит терміном до 30 років під 1,99%, а США під 5% готові кредиту­вати нерухомість, але не більше ніж на 30 років. Таким чином, Україна сьогодні має занадто дорогі кредити порівняно з провідними країнами світу [9].

Таблиця 1. Динаміка кредитів, наданих банками України протягом 2013-2017 рр. (млрд. грн.) [7]

Як йшлося раніше, однією з особливостей кре­дитування є вільний вибір позичальником банку, тому більшість банків пропонує такий вид кредиту, як перекредитування, щоб позичальник міг змі­нити банк, у якому спочатку оформлював позику.

Швидкий кредит, або кеш-кредит, почав активно розвиватися в Україні останні три роки. Він полягає у тому, що позичальнику не потрібно йти до відді­лення банку для оформлення кредиту, а достат­ньо подати заявку он-лайн та отримати кошти на картку чи готівкою. Для фінансових установ це можливість отримати прибуток у короткостроко­вий період, і вони активно залучають нових клі­єнтів, але ризик неповернення за таким кредитом через недостатність відомостей про позичальника та короткі терміни прийняття рішень значний. Бан­кам необхідно мати механізми для роботи з пози­чальниками та неповерненими кредитами.

Загалом обсяг кредитування банками в 2017 р. наближається до рівня 2014 р., але частка креди­тів, наданих фізичним особам, зменшилася, що можна пояснити збільшенням кредитування юри­дичних осіб. Домогосподарства беруть кредити на різні свої потреби, які були описані вище, а обсяги кредитування наведено в табл. 3.

Обсяг наданих споживчих кредитів мав неодноз­начну динаміку протягом аналізованого періоду: у 2017 р. порівняно з попереднім роком домашні гос­подарства взяли кредитів на 20,5 млн. грн. більше, але порівняно з 2013 р. у 2017 р. прокредитували споживчі потреби на 10,3 млн. грн. менше.

Таблиця 2. Кредити, надані домашнім господарствам за цільовим призначенням (млн. грн.) [7]

За останні три роки домогосподарства збільшили обсяги взятих кредитів на придбання транспортних засобів. Загалом у структурі кредитів, наданих бан­ками фізичним особам, споживчі кредити мали за весь аналізований період найбільшу питому вагу і сягали майже 70%, у 2017 р. обсяг кредитів на при­дбання, будівництво та реконструкцію нерухомості порівняно з попереднім роком зменшився не тільки у грошовому виразі, а й зменшилася ця частка у структурі наданих кредитів, що може пояснюватися занадто високою відсотковою ставкою.

Обсяг наданих кредитів залежить передусім від макроекономічного середовища країни, пла­тоспроможності населення та стану банківського сектору. Розмір відсоткової ставки, за якою банки кредитують своїх клієнтів, залежить насамперед від облікової ставки НБУ, ще важливу роль відігра­ють прострочені кредити, які не повертають борж­ники. Для того щоб банк отримував прибуток, він змушений закласти частину неповернених коштів у відсоткову ставку для нових позичальників.

Банки, своєю чергою, мають більшу увагу при­діляти платоспроможності своїх майбутніх клієнтів та моніторингу наявних боржників та розробити механізм, за яким буде можливо зменшити відсо­ткові ставки для позичальників.

Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, у статті уточнено поняття спожив­чого кредиту, зазначено, на які потреби сьогодні банки дають кошти фізичним особам та під які відсотки. Визначено особливості банківського кре­дитування фізичних осіб. Проаналізовано обсяг надання кредитів домогосподарствам. Виявлено неоднозначну динаміку кредитування фізичних осіб за аналізований період та визначено, що спо­живчі кредити у структурі кредитів фізичних осіб мали найбільшу питому вагу.

Банківським установам необхідно ефектив­ніше проводити роботу з позичальниками на всіх етапах організації кредитного процесу, зокрема щодо розроблення та використання методики
аналізу кредитоспроможності позичальників — фізичних осіб. Для запобігання появі проблемної заборгованості банківським установам потрібно відмовитися від агресивної кредитної політики, а проводити традиційний вид кредитної політики під час надання споживчих кредитів. Це може бути детальна перевірка доходів позичальників, зокрема пропонувати різні види споживчих кре­дитів тим фізичним особам, у яких доходи значно перевищують їхні витрати та утворюються заоща­дження. Це сприятиме забезпеченню інтересів як банківських установ, так і позичальників — фізич­них осіб у сучасних умовах фінансово-економіч­ної кризи. У подальшому необхідно досліджувати питання споживчого кредитування та доступності кредитів для населення.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Банківські операції: підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна таін.; зазаг. ред. А. М. Мороза; 3-є вид., перероб. і доп. К.: КНЕУ, 2008. 608 с.
2. Бондаренко Н.В. Сучасний стан креди­тування комерційними банками фізичних осіб в Україні. Збірник наукових праць Уманського націо­нального університету садівництва. 2014. Вип. 85. С. 242-248.
3. Бондар О.П. Кредитування населення на спо­живчі потреби: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.08. «Гроші, фінанси, кредит». Київ, 2007 19 с.
4. Короткий курс лекцій з дисципліни «Гроші. Кре­дит. Банки». URL: https://studme.com.ua/ 1595021012916/ bankovskoe_delo/potrebitelskiy_kredit.htm.
5. Кудряшов С.В. Споживчий банківський кредит в Україні: ресурсне забезпечення та ефективність: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.08. «Гроші, фінанси, кредит». Ірпінь, 2007. 19 с.
6. Осадчий Є. Сучасний стан та проблеми бан­ківського споживчого кредитування в Україні. Ринок цінних паперів України. 2013. № 11-12. С. 97-102.
7. Офіційний сайт Національного банку України. URL: http://www.bank.gov.ua.
8. Офіційний сайт «Ощадбанку». URL: https:// oschadbank.ua/ua/.
9. Проценты по ипотеке в разных странах 2018. URL: https://ipoteka.finance/country/procenty-po-ipoteke- v-raznyh-stranah-2018.html.

10. Туган-Барановський М.І. Основи політичної економії; авт. пер. і вступ. ст. С.М. Злупко. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 628 с.
11. Чайковський Я.І. Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку банківського споживчого кре­дитування в Україні. Економічний аналіз. 2017. Т 27. № 1. С. 156-163. ISSN 1993-0259.
12. Шаповал О.А. Інструменти мінімізації ризику банківського споживчого кредитування. Соціально- економічні проблеми сучасного періоду України. 2014. Вип. 1. С. 226-234. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/sepspu_2014_1_29.
13. Шевалдіна В.Г. Сучасний стан кредитування населення в Україні. Фінанси, облік і аудит. 2013. Вип. 1 (21). С. 171-180. URL: ЇІІе:///С:/^егеШтіп/ pdf.
14. Яковенко Н.В. Актуальні аспекти теорії та практики кредитування населення в умовах ринкової економіки. Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2011. № 2. С. 313-323.