Сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, надає перспективі іншої якістї, породжує тим самим нові тенденції й явища, що закладають передумови майбутнього. Відповідно, щоб зрозуміти сучасну державу і право потрібно знати як вони виникли, які основні етапи пройшли у своєму розвитку, які причини впливали на їх утворення, становлення, розвиток, зміну їхньої форми і змісту.

Актуальність теми даної роботи полягає у вивчення процесу походження держави і права, що дозволяють глибше зрозуміти їх соціальну природу особливості й риси, дають можливість проаналізувати причини й умови їх виникнення і розвитку, а також визначити властивості їх функцій та основні напрями діяльності.

Перші держави на нашій планеті з’явилися біля п’ятдесяти сторіч тому назад. У цей час у юридичній науці існує досить широке коло теорій, що пояснюють походження держави. До числа основних з них ставляться наступні:

1. Теологічна. Першопричиною появи держави називається «слово боже», божественна воля з усіма наслідками, що випливають звідси, безумовного, беззастережного, покірного прийняття даного людям понад.
2. Патріархальна. Прихильники цієї теорії проводять паралель між природно необхідною владою батька в родині (патріарха) і повноваженнями верховного володаря в країні, підкреслюючи, що держава є продукт історичного розвитку родини.
3. Договірна. Передумовою появи держави вважається «війна всіх проти всіх» тобто «природний стан» людей, кінець якому поклало установу держави, як результату договору між людьми, прояву їхньої волі й розуму.
4. Психологічна. Ця теорія виводить державу з людської психіки, який властива потреба наслідувати й підкорятися лідерові, що видається особистості, здатної керувати суспільством. Держава є організація для здійснення такого керівництва.
5. Теорія насильства. Поява держави зв’язується з війнами, властивими історії розвитку людства як прояв закону природи, що припускає підпорядкування сильними слабких, для закріплення поневолення яких і створюється держава як особливий апарат примуса.
6. Органічна теорія. Держава розглядається як результат соціальної (органічної) еволюції, коли відбувається природний добір у ході зовнішніх воєн і завоювань, що приводить до появи урядів, керуючих соціальним організмом, що вподібнюється організму людському.
7. Історико-матеріалістична. У вітчизняній юридичній науці ця теорія придбала домінуюче значення й одержала найбільш докладне висвітлення в навчальній літературі. Відповідно до даної теорії, держава — це продукт природничо-історичного розвитку суспільства. Первісне суспільство характеризується відсутністю держави.

Історико-матеріалістична теорія розрізняє виникнення держав: а) європейських, б) східних (азіатських).

Логіка процесу виникнення європейських держав відбита в наступних моментах розвитку суспільства. Спочатку відбувся великий суспільний поділ праці (від землеробства відділилося скотарство, потім ремесло й з’явилося купецтво). Суспільний поділ праці викликало ріст його продуктивності й поява так званого надлишкового продукту, тобто одна родина або навіть одна людина провадили більше, ніж споживали. У колишніх економічних умовах цього не було. Слідством появи надлишкового продукту- головного моменту в розкладанні первісного суспільства- стало виникнення приватної власності, імущих і незаможних, визискувачів і експлуатованих. Останні являли собою два класи, інтереси яких були непримиренні. У суспільстві, розколотому на два таких класи, виникає класова боротьба. Інтерес економічно панівного класу укладається в збереженні й зміцненні свого положення, а пригнобленого класу- у рятуванні від гноблення, зміні свого положення в кращу сторону. Класова боротьба приводить в остаточному підсумку до появи держави як органа, здатного на основі організованого примуса й насильства забезпечити існування суспільства, що роздирається внутрішніми протиріччями, як єдиного цілого. При цьому економічно пануючий і самий могутній клас одночасно стає й класом пануючої політично, тобто держава споконвічно з’являється як орган, що діє в інтересах саме цього класу. Поступово клас, що захопив публічну владу, формує й вигідні йому органи влади.

У даній теорії розрізняють три основні форми виникнення держави:

1) афінську,

2) римську,

3) древнегерманскую.

Перша з них викладена вище і являє собою класичну форму виникнення держави. На відміну від її в Древньому Римі процес утворення держави був прискорений тривалою боротьбою плебеїв проти патриціїв, що стимулювала розкладання родоплеменного будуючи. У древніх германців утворення держави прискорилося завоюванням чужих територій і скоренням народів, що жили там, панування над якими було неможливо без створення відповідного апарата керування й примуси

Якщо виникнення європейських держав головним чином обумовлено класовим поділом суспільства, то процес виникнення східних держав характеризується плавною зміною первісного суспільства в государственно-организованное, поступовим переростанням первісного родоплеменного суспільства в державу.

Головні причини появи східних держав:

• необхідність проведення великомасштабних робіт для розвитку поливного землеробства як основи економічного благополуччя суспільства;
• необхідність об’єднання більших груп людей і великих територій для досягнення цієї мети;
• необхідність у централізованому керуванні об’єднаною масою людей.

На тлі дії цих причин з апарата керування родоплеменными об’єднаннями виникає властиво державний апарат. Будучи продуктом природничо-історичного розвитку суспільства, державний апарат поступово відокремлюється від суспільства, його функціонери стають панівним класом, що експлуатує працю общинників.

Існує досить багато філософсько-релігійних доктрин походження держави і права, а відтак і розуміння їх сутності. Таке розмаїття наукових поглядів обумовлене історичними особливостями розвитку суспільства, переконаннями авторів та завданнями, які вони ставлять перед собою.

Існуючі теорії походження держави і права є такими:

—         патріархальна теорія. Відповідно до неї держава і право походять від патріархальної сім’ї, внаслідок її розростання: сім’я — сукупність сімей (селище) -сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження призводить до створення селищ, їх об’єднання утворюють державу.

Отже, держава з’являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха тлумачиться як продовження влади батька (патріарха) у сім’ї, яка є «батьківською» за характером. Деякі елементи цієї теорії, щодо ролі сім’ї у становленні державності;

—         теологічна теорія полягає в тому, що походження та існування держави є результатом виявлення волі Бога. Згідно з теологічним вченням, держава є втіленням божественної сили і тому державна влада вічна і не може бути скасована, а підкорення їй є цілком природнім. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою. Кожній людині наказується покоритися волі Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушністю. Правителі діють від імені Бога, їх влада має божественний характер, а закони, які видаються, відповідають божественній справедливості. Підтвердження цієї теорії міститься в Біблії (Старий Заповіт), де говориться про виникнення держави в Стародавньому Ізраїлі, коли Мойсей виводив євреїв з Єгипту;

—         договірна теорія, яка ґрунтується на ідеї походження держави і права в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об’єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку;

—         органічна теорія ототожнює процес виникнення і функціонування держави і права з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Іншими словами, людина спочатку є створінням природи, потім — членом суспільства, а потім — громадянином держави;

— теорія насильства пояснює виникнення держави і права як результат війн, насильницького підкорення одних людей іншими.

Розглянемо погляди на відображення вищевикладені теорії походження держави і права у працях ранньохристиянських авторів .

У працях церковних письменників перших чотирьох століть нашої ери (Іоанн Златоуст, Амбросій Медіоланський, Григорій Богослов, Афанасій Великий та ін.) вкрай складно знайти конкретні вислови, що стосуються суті або походження держави. Як зазначає Н. Родніков, «Ми не знаходимо у церковних письменників перших чотирьох століть висловленого точного визначення держави — її сфери і завдань, про те, поняття про неї дійсно було у них дуже вузьким, достатньо свідчать іх уривчасті, часто випадкові думки ».[5, с. 36].

Аналізуючи твори ранньохристиянських письменників, можна лише опосередковано зробити певні висновки щодо походження і сутності держави. На їх думку, причиною походження держави було гріхопадіння перших людей. Якби не було гріхопадіння, то люди жили б у світі, керуючись у всіх своїх діях відчуттям досконалої любові без необхідності зовнішнього примусу. Всі були б рівні в користуванні природними благами для задоволення своїх потреб. Гріх же, позбавив людей рівності і досконалої любові, породив вади, для заборони яких і були встановлені влада і закони, що є атрибутами держави. Як зазначав Григорій Богослов, людина дійшла до такого звірства, що навіть єдинокровного свого почала вважати для себе ворогом і вдаватися до всякого роду неспокою, людиновбивства і жадоби. Тоді для обмеження наслідку гріха у взаємних стосунках або для збереження порядку в житті люди повинні були кликати на допомогу закони, владу і володарів, одним словом — державу» [6, с. 28].

Проте з погляду ранніх християнських письменників держава не є явищем гріховним за своєю суттю, хоча вона і з’явилася вона як наслідок первородного гріха. І , хоча без гріхопадіння держава б не виникла, оскільки в ній не було б потреби, тим не менше, первородний гріх, є лише приводом для появи держави, а не її безпосередньою причиною. Отже, держава відноситься до сфери впливу Бога, а не диявола: «Бог — говорить Св. Іріней — наклав на тих людей , що дійшли, до звірства страх людський — підпорядкування владі, і таким чином, встановив земне царство. Він, а не диявол… Диявол сам ніколи не знає спокою і тим більше не бажає, щоб, народи жили в спокої».[5, с. 38].Св. Іоанн Златоуст також підкреслює, що держава — благо, що подароване Богом: «Немає такого строю, щоб будь що відбувалося випадково і без порядку, щоб народи носилися туди і сюди, подібно хвилям — все це я називаю справою премудрості Божої» [7, с. 154].

Позиція Августина Блаженного щодо виникнення держави базується на розумінні гріховної     сутності      людини.      Це пояснюється тим, що жодна держава не може існувати без рабства, а рабство є наслідком первородного гріху, оскільки Господь створив людей вільними. Причому в даному контексті рабство розглядається не стільки як інститут позбавлення волі окремих громадян держави, скільки як необхідність підпорядкування громадян верховній владі .

Засудження способу виникнення реальних держав доходить у Августина до такого ступеню, що походження держави прирівнюється до утворенням розбійницьких зграй: «Отже, за відсутності справедливості, що таке держави, як не великі розбійницькі зграї; оскільки і самі розбійницькі зграї є не що інше, як держави в мініатюрі. І вони також є товариствами людей, управляються владою начальника, пов’язані обопільною угодою й ділять здобич за добровільно встановленим законом. Коли подібна зграя втрачених людей зростає до таких розмірів, що захоплює території, засновує осіле житло, завойовує міста, підпорядковує своїй владі народи, тоді вона відкрито набуває назви держави [8, с. 150].Отже Блаженний Августин, порівнюючи держави з розбійницькими зграями, є передвісником теорії насильства. Крім того, в його творіннях простежуються елементи патріархальної теорії.

Втіле іноді в Августині Блаженному вбачають передвісника теорії суспільного договору. У нього зустрічається термін «pactum societatis». Висновок про те, що Августин дотримувався вказаної теорії, робиться на основі того, що він визнає державу явищем історичним, стверджуючи, що за часів патріархів держави не було. На думку Августина, держава розвивається з сім’ї, яка є первинним осередком суспільства. Рушійною силою створення держави є створена Богом розумна і соціальна за своєю природою людини. Люди вільно стають частиною співтовариства. На думку Ю. Майки, «саме у цьому контексті самостійності індивідів та їх вільного входження до співтовариства слід інтерпретувати вислови Августина щодо суспільного договору» [8, с. 109]. Отже, на цій підставі не можна провести аналогію з укладенням суспільного договору. Згідно Августину, повноваження держави випливають не з суспільного договору, їх джерелом є світова гармонія, встановлена Богом, який, розташувавши все, що існує в суворому порядку, не міг залишити невлаштованими людські відносини, «…ні яким чином не можна подумати, щоб Бог залишив поза законами і провидінням Свого царства людей.[8, с. 211-212].

Подальшого розвитку теологічна теорія отримала в епоху середньовіччя, оскільки на меті обґрунтування переваг церковної влади над світською. Це можна побачити у творах вченого- богослова Фоми Аквінського (1225-1274), вчення якого побудовано на ієрархії форм: від Бога — чистого розуму — до духовного і матеріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найреакційніші держави, підкреслює думку про те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки владу вкладено в руки правителя Богом, і вона покликана захищати благо всіх.

Починаючи з ІХ-Х ст. формулюється так звана теорія «двох мечів», згідно з якою для захисту християнства Богом були дані два мечі — церковний та світський. Обидва вони передаються церкві, яка, зберігши для себе духовний меч, світський передала монарху. Тому від повинен підкорятись церкві. Однак прихильники незалежної царської влади, навпаки, стверджували, що імператори отримали свій меч безпосередньо від Бога. Основний зміст даної теорії полягає в тому, щоб ствердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською і довести, що немає держави, влади і права «не від Бога» [9, с. 242].

Подальший|дальший| розвиток схоластики зв’язаний з ім’ям відомого англійською схоласта, францисканського| ченця|монаха| — Іоанна|Іоана| Дунса Скота (1266-1308). В питанні про походження держави він дотримується договірної теорії «… в державі або країні спочатку зібралася безліч племен, чужих і несхожих, з яких жодне не було зобов’язане підкорятися іншому, бо ніхто [з людей] не мав влади через за посередництвом іншого, і тоді по взаємній згоді всіх, за ради мирного поводження один з одним вони змогли вибрати одного з них царем, якому одному вони підкоряються як піддані в усьому , доки той жив би, або ж підкорялися йому та його законним спадкоємцям…» [10, с. 529].

Теорії суспільного договору дотримується і Франсиско Суарес (1548-1617) представник Ордена єзуїтів. З погляду Суареса держава створюється шляхом передачі влади народом певній особі, а й укладанням з даною особою своєрідного договору. Проте договір цей Суарес розуміє не в історичному, а у формальному сенсі, «…найвища цивільна влада надається Богом безпосередньо людям, складовим досконалого міста або політичного співтовариства; цей дар означає, що влада дається не окремій особі або якійсь групі, а народу в цілому або співтовариству, як соціальному організму» [10, с. 76]. Не дивлячись на висловлювання ідеї суспільного договору, Суарес не обмежується нею в роздумах про походження держави. Як зазначає Р. Віленіус , у теорії походження держави Суарес дотримується й теорії суспільного договору концепції Арістотеля. Уявлення Суареса про людське суспільство є комбінацією обох теорій [11, с.36].

Подібно до багатьох своїх послідовників, Суарес вбачає в суспільному договорі не історичне явище, а швидше якусь ідеальну конструкцію. На користь цього говорить те, що Суарес, практично, не виокремлює в житті людства «додержавного» періоду, точніше час, коли люди жили без відносин панування і підпорядкування, а також певних правил, які регулюють життя. Тобто, влада і закони, що є неодмінними атрибутами держави, фактично, завжди супроводжували життя суспільства. На думку Суареса, цивільна влада стара як людина. Для людини, яка за своєю природою є суспільною твариною; неможливе соціальне життя без управління лідера, що здійснюється шляхом законів. У Суареса має місце абсолютизація держави, як інституту. Держава в його уяві являє собою досконале співтовариство; більш того, він не розділяє ці поняття. При цьому Суарес — прихильник органічної концепції держави, він представляє її як ціле, що складається з різних груп і співтовариств. «Згідно концепції Суареса досконале (людське) співтовариство — частина системи співтовариств. Співтовариство, що згадується в першу чергу — людство, до якого всі люди належать, як розумні істоти. По-друге, він говорить про політичне співтовариство яке в свою чергу, поділяється на два види — людське і церковне» [11, с.34].

Цікавий підхід до держави французького єпископа Боссюе (1627-1704), що творив в епоху абсолютизму. В деяких моментах, він погоджується зі своїми попередниками, але деколи його міркування мають певну специфіку. Подібно до інших релігійних мислителів, Боссюе дотримується теорії співіснування, згідно якої людина створена для життя в суспільстві. Але в основі теорії Боссюе не лежить філософський постулат про те, що людина — істота суспільна. Згідно Боссюе, в основі співіснування людей лежать положення релігійного закону, що зобов’язують людину любити Бога і ближнього.

Боссюе пов’язував теорію походження держави з теорією влади, згідно якої першим монархом в житті людства був сам Бог. Він безпосередньо правив першими людьми і народом ізраїльським. Потім Він встановив владу в людському суспільстві. Первісно це була патріархальна, батьківська влада. Бог передав батькам образ тієї творчої сили, якою він створив світ. Тому батьки керують дітьми, як Бог всесвітом. Як свідчить священна історія після патріархальної, в Ізраїлі встановлюється царська влада. Те ж можна віднести, з погляду Боссюе, і до всієї решти світу. «Всі починали з монархій і майже всі зберегли цей порядок як найприродніший. Тому ми зрозуміли, що він беріг свій початок і свій прообраз …у самій природі» [4, с. 75]. Царська влада у різних народів встановлювалася частково угодою, частково внаслідок завоювань. Народи, звиклі до батьківської влади, добровільно підкорялися царям, подібно до того, як діти підкоряються батькам. Навіть влада, яка заснована на завоюваннях і насильстві, може з часом стати законною, перетворюючи таким чином, право сили на природне право.

Після Французької революції питання суті держави активно обговорювалися представниками консервативних католицьких течій. Найбільш відомими з них були Ж. де Местр (1753-1821) і Л. де Бональд (1754-1840). Слід відзначити, що їх підхід до держави відрізнявся більше традиціоналізмом, а часто й ідеалізмом, ніж науковістю і всебічністю. Ідеї консерваторів зводилися до того, що держава, по суті, має найтісніше злитися з церквою і займати підпорядковане їй положення. Консерватори дотримувалися органічної теорії походження держави, розглядаючи державу як організм, якому властиво функціональний розподіл підданих, і відповідна до нього природна нерівність. Л. де Бональд, на противагу індивідуалістському підходу, висував тезу про те, що не держава існує для особи, але особа для держави: «Людина існує лише для суспільства, і суспільство створило її для своїх цілей: вона повинна використовувати на службу суспільству все, що отримала від природи» [12, с. 271-272] Де Местр проголошував ідеї підлеглості індивідуального розуму колективному, народному. Сама держава розуміється ним як «ієрархічно впорядкована на основі суверенної влади єдність того або іншого народу… Народ володіє загальною душею і якоюсь справжньою моральною єдністю..» [12, с. 269]

Отже, розглянуті католицькі доктрини походження і суті держави найбільш видатних представників католицької думки певних епох, дозволяють зробити такі висновки :

—         по-перше, католицькі мислителі зробили істотний вклад в осмисленно окремих теорій походження держави, категорій природного закону, а також деяких інших концепцій. Через спадкоємність, що високо цінується в католицькій доктрині, викладені теорії багато разів повторювалися, залишаючись практично| недоторканними, або зазнаючи незначні зміни.

—         по-друге, виникає необхідність деякого переосмислення, точніше поглиблення розуміння теологічної концепції походження держави, хоча більшість науковців об’єднують теорії, всіх релігійних мислителів в єдину теологічну теорію походження держави, згідно якої держава, як і все у Всесвіті, створено Богом. В цілому подібне узагальнення не суперечить | істині. Дійсно, всі католицькі мислителі погоджується з тим, що першоджерелом всього сущого, зокрема, і держави є Бог. Однак, такий підхід не можна не визнати надто загальним. Його основний недолік полягає навіть не у відсутності детального розгляду релігійних теорій виникнення держави, а в зіставленні теологічної теорії з іншими концепціям.

—         по-третє, при уважному дослідженні теологічних концепцій в них легко можна виявити початки й елементи інших теорій, таких як патріархальна теорія насильства, теорія суспільного договору. Так Августин Блаженний, порівнюючи держави з розбійницькими зграями, є передвісником теорії насильства. Крім того, в його творах простежуються елементи патріархальної теорії. Іоанн Дунс Скот і Франсиско Суарес поєднували ідею божественного походження держави з ідеєю суспільного договору. У роботах Боссюе, можна прослідкувати елементи всіх трьох вищеназваних теорій. На підставі вищезазначеного, вважається логічним доповнити класичне розуміння теологічної теорії походження держави.

— по-четверте, межі роботи не дають можливості проаналізувати внесок усіх найвидатніших науковців, філософів у справу походження держави і права. Так поза увагою залишилися погляди основних представників договірної теорії походження держави і права (Г.Гроція, Б.Спінози, Т.Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, А.Н. Дж. Локк та багатьох інших). Це є підставою для подальшої роботи в цьому напрямку. Проте, аналіз історичних аспектів походження та становлення держави і права дає можливість стверджувати, що всі католицькі письменники сходяться на думці, що держава і право|, як і все у всесвіті, створено Богом.