Вступ

1. Основні тенденції розвитку транснаціональних корпорацій
2. Діяльність ТНК в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку світової економіки відбувається постійне зростання економічної могутності та кількості ТНК, що є надзвичайно важливими передумовами глобалізації економічного розвитку. ТНК служать основною рушійною силою науково-технічного прогресу. В 2007 році у світі налічувалось близько 65 тисяч материнських компаній ТНК, вони мали приблизно 850 тисяч закордонних дочірніх підрозділів, число зайнятих робітників та службовців у закордонних дочірніх підрозділах ТНК складало 54 млн. чоловік. Обсяги реалізації найбільших 100 ТНК світу (6598 млрд. доларів США) у 2007 році складали 21% світового ВНП (31900 млрд. доларів США) [10].

Головними етапами розвитку поглядів на фінансову стратегію та фінансові стратегічні завдання корпорації є наступні: максимізація прибутку, максимізація чистої дисконтованої вартості та мінімізація вартості капіталу, максимізація добробуту акціонерів компанії, портфельна теорія, модель оцінки капітальних активів, теорія арбітражного ціноутворення, теорія задоволення інтересів, теорія максимізації добробуту корпорації, агентська теорія, еклектична теорія міжнародного виробництва.

Тема:  «Основні тенденції розвитку ТНК та їх вплив на економіку України».

1. Основні тенденції розвитку транснаціональних корпорацій

Найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). Їх бурхливий розвиток в останні десятиліття відображає загострення міжнародної конкуренції, поглиблення міжнародного розподілу праці. ТНК представляють як безпосередні учасники всього спектру світогосподарських зв’язків, як „локомотиви» світової економіки. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого боку, самі представляють могутній механізм дії на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, ТНК формують нові відносини, видозмінюють їх форми, що склалися.

У вітчизняній науці окремі аспекти діяльності ТНК вивчали О. Білорус, О. Буд кін, В. Буткевич, В. Геєць, І. Гладій, Б. Гунський та інші [8, с. 5].

ТНК перетворили світову економіку на міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; вдосконалення форм менеджменту, управління підприємствами. Вони діють через свої дочірні підприємства і філіали в десятках країн світу по єдиній науково — виробничій і фінансовій стратегії, що формується в їх „ мозкових трестах», володіють величезним науково — виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку [8, с. 11].

Як правило, ТНК створюються в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет держав, що розвиваються, та низки провідних індустріально розвинених, а й посягають на їхні національні інтереси та безпеку.

ТНК притаманні такі ознаки:

• економічно єдина система;
• група юридичних осіб — самостійних підприємств — суб’єктів господарювання;
• керівництво і контроль здійснюється з єдиного центру;
• корпорація, будучи сукупністю юридичних осіб різної «національності» та інших утворень, наділених правосуб’єктністю за законами різних держав, проте, навіть так звана „національно-державна» належність материнської компанії (центрального офісу) не створює підстав для того, щоб законодавство країни її базування поширювалося на діяльність своїх відокремлених підрозділів — дочірніх товариств, філій та відділень, що розташовані на території інших держав;
• діяльність проводиться на національній території та в правовому полі кількох держав;
• відокремлені структурні підрозділи є об’єктами регулювання системи національного права держави, місця їх дислокації, тобто вони є суб’єктами правовідносин, що регулюються міжнародним приватним правом даної держави [4, с. 196].

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково — технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями й науково — технічними знаннями, активно брати участь у науково — технічному прогресі й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці. Таким чином, ТНК є одним із головних суб’єктів світового ринку технологій.

За оцінкою ЮНКТАД, з 100 найбільших господарюючих суб’єктів світу на початок нинішнього століття 51 представлені транснаціональними корпораціями, інші — державами. Прискорений розвиток ТНК в останні десятиліття ХХ століття, їх внесок у формування світового продукту, забезпечення зайнятості, перерозподіл інвестиційних потоків, стимулювання розвитку окремих держав світу і регіонів дозволяє розглядати ці структури як найважливіших агентів світової економіки, здатних робити вплив на багато економічних і політичних процесів [10].

Галузева структура виробництва ТНК достатньо широка — 60 % міжнародних компаній зайняті у сфері виробництва ( перш за все, в електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і металургійній промисловості ), 37 % у сфері послуг і 3 % в добувній промисловості і сільському господарстві [10].

Сучасні ТНК виступають основним структурованим чинником світової економіки. Їх вплив обумовлюється:

• активною інноваційною діяльністю через значні фінансові можливості;
• широким використанням конкурентних переваг різних країн світу;
• технологічним лідерством;
• максимально можливим використанням переваг інтернаціоналізації, зниженням витрат за рахунок переваг внутрішньокорпоративного ринку, побудованого з використанням трансфертних цін [4, с. 203].

Діяльність транснаціональних корпорацій тісно  пов’язана  з  інтересами держав їхнього походження. Як правило, цілі країн  походження  провідних транснаціональних компаній мають яскраво  виражене  національно-егоїстичне фарбування, а  саме:  забезпечення  високого  рівня  життя  своїх  громадян  і зміцнення сили й авторитету своєї держави на світовій арені.

Сучасні транснаціональні корпорації впливають не тільки на міжнародні  відносини, а й на стан міжнародної безпеки, тому що вони сприяють розвитку взаємозалежності  різних держав. В умовах соціальної глобалізації агресія  країн, пов’язаних між собою системою транснаціональних компаній по відношенню одна до одної, є неможливої  чи  принаймні невигідної.

Таким чином, для України за сучасних умов господарювання висвітлення особливостей діяльності ТНК виявляється необхідним і потребує виробки певних концепцій та оптимальних шляхів функціонування корпоративних структур, які не суперечать національному законодавству, сприяють розвитку практики вітчизняної економіки та дозволяють залишатися на вістрі глобальних перетворень світової економіки [4, с. 207].

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитку передової технології і росту кваліфікації робочої сили. ТНК виступають одним з найважливіших чинників прискорення розвитку приймаючих держав і регіонів, оновлення інфраструктури, забезпечення зайнятості і рішення соціальних проблем. Матеріальні і нематеріальні активи ТНК створюють основу для підвищення конкурентоспроможності національних економік, збагачення досвідом і впровадження прогресивних технологій [4, с. 208].

2. Діяльність ТНК в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни

Одним з чинників залучення в Україну іноземних інвестицій – є стимулювання діяльності ТНК. До списку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку можна выднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку нажаль відсутні. Винятком є Mittal Steel, для якої її український актив — Криворіжсталь — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга [8, с. 58].

Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 15,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ), залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера — 8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1% [8, с. 60].

Чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 7,882 млрд. дол. в січні-грудні 2007 року порівняно з 4,296 млрд. дол. за весь 2006 рік. За 12 місяців минулого року в підприємства України було вкладено 8,711 млрд. дол. нового капіталу, але в той же час інвестори вивели 1,179 млрд. дол. [8, с. 61]. При цьому для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. В саме цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики – мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями.

Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія. Ця ситуація пояснюється тим, що саме в цих галузях російські ТНК мають конкурентні переваги на світовому ринку і фінансові можливості для закордонного інвестування та розширення своєї ринкової влади за рахунок придбання виробничих потужностей у постсоціалістичних країнах.

При цьому, найбільше російського капіталу вкладено в Полтавську (67% всіх іноземних інвестицій в регіон), Рівненську області, АР Крим, міста Київ та Севастополь, а також індустріальні регіони (Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області) [8, с. 69].

Окремо треба виділити функціонування транснаціональних корпорацій в нафтогазовій сфері України. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в економіці України має виняткове значення, оскільки визначається істотною бюджетоформуючою роллю нафтогазової сфери та великою потребою в енергоносіях через значну концентрацію енергоємних виробництв. Разом з тим вітчизняна нафтогазова галузь є досить проблемною внаслідок обмеженості власних запасів газу та нафти, дестабілізації роботи нафтопереробних підприємств після розпаду СРСР та нерозвиненості внутрішнього ринку нафтопродуктів. Приватизаційні процеси у ПЕК призвели до приходу на український ринок великих, передусім російських, ТНК. Домінування російських нафтогазових компаній зумовлено традиційною роллю Росії як основного експортера вуглеводнів в Україну, геополітичним розташуванням України як транзитера російських енергоносіїв до країн Європи, а також активною експансіоністською політикою російських ТНК щодо придбання потужностей, зокрема нафтопереробних, у країнах СНД та Східної Європи.

Найбільшими компаніями, що нині працюють в Україні, є: у сфері нафтопереробки – російські «ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть», «Славнефть», «Группа Альянс», «ЮКОС» та казахстанська «Казахойл» («КазМунайГаз»); в сфері транспортування нафти – російські «Сургутнефтегаз», «Роснефть», «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері поставок та транспортування газу – російські «Газпром» та «Ітера» [8, с. 73].

Діяльність ТНК у нафтопереробній галузі України спрямована передусім на переорієнтацію Росії з експорту сирої нафти на експорт нафтопродуктів, отриманих, зокрема, на українських НПЗ; поглинання з цією метою українських підприємств шляхом їх приватизації та акціонування для географічного наближення до ринків споживання нафтопродуктів у Центральній та Західній Європі; додаткове укріплення позицій ТНК на внутрішньому ринку нафтопродуктів України шляхом створення спільних підприємств та через розбудову власної збутової мережі. Поряд з названими, у нафтопереробній сфері України з’явилися нові російські гравці – «Сиданко», «Уралнефть», «Арчнефтегеология», «Удмуртская ННК», «Ритек», «Полярное сияние», «Чишманефть»та інші, що використовують переробні потужності «Укртатнафти», «Галичини» та «Нафтохіміка Прикарпаття» [8, с. 74].

Спостерігається також негативний вплив експансії іноземних ТНК на ряд областей української економіки (наприклад, автомобілебудування, тютюнову і харчову промисловість), домінування експортних стратегій завоювання ринку (у тому числі — псевдоінвестиційних), і переважаюча орієнтація ліцензійних і інвестиційних стратегій, що застосовується в Україні, на отримання короткострокових прибутків і відтік коштів.

Експансія закордонних ТНК в Україні супроводжується застосуванням “змішаних і “замаскованих” псевдоінвестиційних стратегій”. При цьому в багатьох випадках інвестиційні стратегії є інвестиційними лише номінально, тоді як основною причиною їх застосування є не використання виробничого потенціалу України, а мінімізація митних відрахувань. При цьому сума необхідних для псевдоінвестиційного входження капіталовкладень може бути незіставна не тільки з обігом материнської компанії, а навіть з обігом створеного в Україні підприємства. Це підтвердилося, зокрема, на ринках безалкогольних напоїв і побутової техніки (де інвестицій близько 100 тис. дол. в технології найнижчого рівня виявилося достатньо для отримання основних позицій на ринку) [4, с. 215]. В цілому, можливості окремих держав протистояти тиску потужних ТНК доводиться визнати досить обмеженими. Тому основне завдання – це не протистояння або боротьба з впливом великих іноземних ТНК, а узгодження їх інтересів з стратегічними пріоритетами економіки України.

З іншого боку, починають створюватися українські ТНК. Про це можна судити з динаміки українських прямих іноземних інвестицій, які є основною формою іноземної експансії ТНК. А структура і динаміка українських потоків прямих закордонних інвестицій (ПЗІ) свідчить про орієнтацію більшості іноземних інвесторів на отримання швидкого прибутку і їх схильність до фінансових зловживань і відмивання коштів. Це зокрема підтверджується:

—   наявністю високої частки інвестицій, що здійснюються в негрошовій формі (у формі нематеріальних активів);

— високою часткою офшорних інвестицій, яка коливається від 16 до 23% навіть для інвестицій з країн, визнаних офшорними офіційно;

— високою часткою офшорів у відтоку прямих інвестицій з України (17%). Цей факт також підтверджує наявність потужної тенденції тінізації економіки, особливо щодо тих країн, для яких приплив капіталу практично тотожний його відтоку (наприклад, Панама). Тотожність відтоку і притоку іноземних інвестицій свідчить про “дублювання” інвестицій, тобто вивіз капіталу з України з метою наступного анонімного “іноземного інвестування” на пільгових умовах з паралельним використанням переваг офшорного оподаткування в Панамі [4, с. 217].

Висока латентність українських інвестиційних потоків пояснюється тим, що серйозний інвестор в бізнесі віддає перевагу «цивілізованому середовищу», тому його прихід в економіку є результатом, а не причиною оздоровлення економіки, тоді як невизначеність в економіці і недосвідченість підприємців залучають до України схильних до зловживань інвесторів.

Крім того, альтернативою перетворенню українського ринку в сферу ексклюзивної діяльності іноземних ТНК може стати урядова програма стимулювання становлення українських ТНК. Так, Стратегія економічного розвитку України передбачає сприяння процесам транснаціоналізацїі українського корпоративного капіталу на користь нарощування його конкурентоспроможності і фінансового потенціалу, а не боротьбу з ними через реприватизацію.

Формування українських ТНК може стати одним з стратегічних пріоритетів державної політики, яка за умови створення відповідного зовнішнього середовища (податкового стимулювання, у тому числі вибіркове стимулювання перспективних підприємств і областей), сприятиме підвищенню конкурентоспроможність економіки і за рахунок ексклюзивних можливостей ТНК забезпечить виживання національних підприємств в умовах. В той час, як “чистий національний виробник” неминуче програє конкурентну боротьбу. При цьому забезпечення балансу між іноземними і “українськими” ТНК загострить конкурентну боротьбу на ринку і сприятиме як кращому задоволенню потреб споживачів, так і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки [4, с. 218].

Українські компанії мають цілий ряд конкурентних переваг, які мають слугувати основою побудови взаємовигідного партнерства зі світовими ТНК. Найважливішими серед цих переваг  є наступні: відмінне знання українського ринку, статус національного виробника, налагоджені зв’язки з державними органами, наявність розгалужених філіальних мереж, монопольне положення на українському ринку, усталені ділові відносини з постачальниками [8, с. 79]. На наш погляд, формування інвестиційної привабливості українських підприємств з точки зору ТНК можна досягти за рахунок наступних заходів:

— висока готовність українського підприємства до впровадження нових методів менеджменту, готовність до обміну досвідом з підрозділами ТНК в інших країнах;

— чесне, партнерське ведення бізнесу з ТНК;

— підвищення рівня знань персоналу української компанії з питань ведення міжнародного бізнесу;

— забезпечення поінформованості іноземних ТНК про українське підприємство;

— проходження міжнародної сертифікації якості продукції [8, с. 81].

Згідно методології ЮНКТАД міжнародний характер діяльності компанії можна проаналізувати за трьома ключовими показниками: відношення зарубіжних активів до загальних активів, відношення обсягів реалізації за кордоном до загальних обсягів реалізації, відношення кількості зайнятих у зарубіжних підрозділах до загальної кількості працівників [8, с. 81].

Висновки

Таким чином, для України за сучасних умов господарювання висвітлення особливостей діяльності ТНК виявляється необхідним і потребує виробки певних концепцій та оптимальних шляхів функціонування корпоративних структур, які не суперечать національному законодавству, сприяють розвитку практики вітчизняної економіки та дозволяють залишатися на вістрі глобальних перетворень світової економіки.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитку передової технології і росту кваліфікації робочої сили. ТНК виступають одним з найважливіших чинників прискорення розвитку приймаючих держав і регіонів, оновлення інфраструктури, забезпечення зайнятості і рішення соціальних проблем. Матеріальні і нематеріальні активи ТНК створюють основу для підвищення конкурентоспроможності національних економік, збагачення досвідом і впровадження прогресивних технологій.

Формування українських ТНК може стати одним з стратегічних пріоритетів державної політики, яка за умови створення відповідного зовнішнього середовища (податкового стимулювання, у тому числі вибіркове стимулювання перспективних підприємств і областей), сприятиме підвищенню конкурентоспроможність економіки і за рахунок ексклюзивних можливостей ТНК забезпечить виживання національних підприємств в умовах.

Найперспективнішими для формування українських ТНК областями є ВПК, машинобудування, авіаційна, ракетно-космічна, металургійна і хімічна промисловість, електроніка, транспорт, легка і харчова промисловість, наукові дослідження, програмування і веб-дизайн.

Список використаних джерел

1. Буглай В. Б. Международные экономические отношения. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 159 с.
2. Дахно І. І. Міжнародна економіка. — К.: МАУП, 2002. — 214 с.
3. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання-Прес, 2003. — 405, с.
4. Липов В. В. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 406, с.
5. Міжнародна економіка: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 223, с.
6. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А. С. Філіпенко та ін.. — К.: Либідь, 1992. — 256 с.
7. Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — К.: Знання , 2005. — 397, с.
8. Рокоча В.В., Плотніков О.В., Новицький В.Є., КудиркоЛ.П. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник. — К.: Таксон, 2006. — 131 с.
9. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 495 с.
10. http://www.nbuv.gov.ua/portal