Т.Кудрявцев, у якості ознаки визначив ставлення особистості до професії та рівень виконання діяльності. Він виділив чотири етапи:

1)виникнення і формування професійних намірів;

2)професійне навчання і підготовку до професійної діяльності;

3)входження у професію, активне її освоєння і знаходження себе у виробничому колективі;

4) повну реалізацію особистості в професійній діяльності.

Є.Клімов, розробляючи професійно орієнтовану періодизацію особистісного становлення фахівця, взяв за ознаку професійний шлях людини у відповідний віковий період:

1)етап вибору професії — 12-17 років;

2)етап професійної підготовки — 15-23 роки;

3)стадія розвитку професіонала — 16-23 роки і до пенсійного віку.

А.Маркова критеріями становлення професіонала обрала рівні професіоналізму особистості. Вона виділяє 5 рівнів і 9 етапів:

1) допрофессіоналізм включає етап первинного ознайомлення з професією;

2)професіоналізм складається з трьох етапів: адаптації до професії, самоактуалізації у ній і вільного володіння професією у формі майстерності;

3) суперпрофессіоналізм — також складається з трьох етапів: вільного володіння професією у формі творчості, оволодіння рядом суміжних професій, творчого самопроектування себе як особистості;

4) непрофесіоналізм — виконання праці за професійно спотвореними нормами на тлі деформації особистості;

5) післяпрофесіоналізм — завершення професійної діяльності.

За кордоном широке визнання отримала періодизація Дж.Сьюпера, який виділив п’ять основних етапів професійної зрілості:

1)зростання — розвиток інтересів, здібностей ( 0-14 років);

2)дослідження — апробація своїх сил ( 14 — 25 років);

3)ствердження — професійна освіта і зміцнення своїх позицій в суспільстві (25 — 44 роки);

4)підтримування — створення стійкого професійного становища (4564 роки);

5)спад — зменшення професійної активності ( 65 років і більше).

Е.Зеєр за основну ознаку визначення етапів особистісного становлення фахівця, узяв соціальну ситуацію і рівень реалізації провідного виду діяльності. Він встановив 7 етапів професійного становлення, перехід від одного до іншого етапу означає зміну соціальної ситуації, провідного виду діяльності та засвоєння нової соціальної ролі, професійної поведінки, що за твердження ученого породжує суб’єктивні та об’єктивні труднощі, а зміна етапів провокує нормативні кризи особистісного становлення фахівця.