Започатковані епохою Просвітництва тенденції культурного розвитку знайшли своє відображення в ХІХ столітті, однак в цей період проявили себе нові соціально-історичні фактори, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя Європи.

У XIX ст. завершувався процес формування наукового світогляду європейськім людини, розпочатий у попередні століття. На ґрунті наукового світогляду створювалася нова культура, де експериментальна наука поступово захопила домінуючі позиції. Це виявилося вже на початку століття, коли наука остаточно посіла належне місце серед предметів викладання і стала незалежною від релігії та філософії.

Для розв’язання техніко-економічних завдань вимагався новий, дослідний підхід до явищ природи. Накопиченню природничих знань сприяли розвиток міжнародної торгівлі, дослідження й освоєння нових географічних регіонів. Картина природи ставала повнішою, вчені відкривали «ланцюжки», яких не вистачало в системі просторових і часових взаємозв’язках природи.

На перший план висувалися фізика і хімія, що вивчали взаємоперетворення і взаємозв’язок різних форм руху. Зокрема, розвивалися термодинаміка, електрофізика, електрохімія, хімічна атомістика. В геології утверджувався історичний погляд на земну кору, в біології — еволюційна теорія; виникали палеонтологія, ембріологія, генетика. З-поміж відомих наукових доробок природознавства XIX ст. вирізняються поляризація світла (Малюс, 1808 p.), атомна вага (Берцеліус, 1818 p.), електромагнетизм (Ерстед, 1819 p.), електричний опір (Ом, 1837 p.), електрична індукція (Фарадей, 1831 p.), клітинне ядро (Броун, 1831 p.), акустика (Доплер, 1842 p.), поділ клітин (Ремак, 1852 p.), теорія еволюції (Дарвін, 1859 p.), спектральний аналіз (Кірхгоф, 1859 p.), генетика (Мендель, 1865 p.), періодичний закон хімічних елементів (Менделєєв, 1869 p.), бактеріологія (Пастер, 1881 p.), електромагнітні хвилі (Герц, 1888 p.), електронна теорія (Лоренц, 1895 p.), електрон (Томсон, 1897 p.), хромосоми (Бовері, 1894 p.), радіоактивністть (П. і М.Кюрі, 1898 p.), квантова теорія (Планк, 1900 р.) тощо.

Незважаючи на переможний поступ науки і пов’язаного з нею позитивістського та прагматичного способу мислення, повної секуляризації європейської культури у XIX ст. не відбулося. Почала навіть формуватись нова релігійна атмосфера: почасти як реакція супроти атеїзму просвітницької та революційної доби, а почасти як наслідок припинення багатьох давніх форм релігійної дискримінації, поширення принципу релігійної терпимості. Релігія відроджувалась, що засвідчувало зміцнення церковної організації, великий масив теологічних праць, пожвавлення теологічних дискусій. Останньому сприяла глибока цікавість романтичної доби до екзотичних релігій, надто буддизму й індуїзму, а також поширення наукових знань.