Вступ

Туризм – найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинку стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, екологією, загальним підвищенням життєвого рівня населення тощо.

Туризм – різновид рекреації, один з видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвитку динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю.

З економічного погляду туризм – це особливий вид споживання матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що відокремлюються в самостійну галузь господарства .

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави, належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей, що потребує пріоритетного розвитку. У законі України „Про туризм” зазначено, що туризм – це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття  оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Бурхливий розвиток масового туризму в світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей економіки, науки і культури, системи освіти.

Розвиток рекреаційно-туристичної сфери для багатьох країн є на сьогодні однією з головних задач. Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, і яка має для поступального розвитку своєї рекреаційної сфери сприятливі природно-кліматичні умови, значний історико-культурний потенціал, необхідні людські та матеріальні ресурси, значно відстає від більшості європейських країн за рівнем розвитку рекреаційно-туристичних послуг. Такий стан не є нормальним і потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі потужної рекреаційної індустрії, яка спроможна задовольняти різноманітні рекреаційні потреби як мешканців України так і іноземних туристів.

1. Сучасний стан і проблеми розвитку сфери відпочинку і туризму в Україні

На сучасному етапі розвитку в сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, яка здійснюють туристську діяльність:

• організатори туризму (туроператори і турагентства),
• перевізники,
• готелі та інші засоби розміщення,
• заклади системи розваг,
• інші туристські й суміжні з ними послуги, до яких слід віднести:
  • підприємства банківської сфери,
  • послуг страхування,
  • інформації та інші.

Туристична індустрія для багатьох країн є одним із основних джерел отримання доходів до бюджету. В Україні вона перебуває у початковій фазі свого розвитку, не зважаючи на те, що країна має значний рекреаційний потенціал. Розвиток «експорту вражень», тобто ввезення іноземних туристів  до України на сьогодні має свої особливості. За останні роки (2005-2007 роки) зупинилося скорочення кількісних показників туристичного потоку та намітилась тенденція до їх збільшення. Статистичні показники розвитку туристичної галузі України свідчать, що найбільш кризовим для даної галузі України був 1999 рік, після якого намітилась тенденція до зростання загального обсягу туристського потоку.

За січень-вересень 2006 р. експорт туристичних послуг  склав на 137,6% більше, ніж за січень-вересень 2005 р. Імпорт за вказаний період збільшився на 142,3% відносно січня-вересня 2005 р. Збільшився також потік внутрішніх туристів до найбільш популярних рекреаційних регіонів України, наприклад до Криму чи до Карпат. Наприклад, кількість відпочиваючих в літній сезон у Криму мала такі показники. У свою чергу, збільшення кількісних показників туристичного потоку обумовило загострення багатьох проблем, які ускладнюють діяльність туристичних компаній. Ці проблеми пов’язані, в основному, з візовим режимом, недостатнім розвитком (в окремих випадках відсутністю) інфраструктури, низькою якістю умов проживання та низьким санітарним станом існуючого рекреаційного середовища.

На сьогодні, крім загального відставання розвитку рекреаційно-туристичної сфери України від подібної галузі багатьох країн світу, існує досить суттєва диференціація різних територіальних одиниць країни за рівнем розвитку санаторно-курортної та туристичної діяльності. Існуючий стан розвитку індустрії відпочинку і туризму в межах України різниться по кожного регіону (АР Крим, адміністративні області, м. Київ, м. Севастополь) країни. За кількістю обслужених туристів попереду виділяється м. Київ, далі йде Автономна республіка Крим, потім Одеська область, а також м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька Харківська області. Найменше обслужених туристів у таких регіонах як Житомирська, Чернігівська та Сумська області. Найбільша кількість обслужених екскурсантів відслідковується в Автономній республіці Крим, а також м. Севастополь та м. Київ, далі йдуть такі регіони як Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська та Запорізька області. Відповідно, найменше екскурсантів було у Сумській та Рівненській областях, а також Чернігівській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, Миколаївській та Донецькій областях.

Враховуючи існуючі дані, всі області України можна об’єднати у певні групи за кількістю обслужених туристів:

1) найбільш розвинені (м. Київ);

2) розвинені (АР Крим, Одеська область);

3) середньо розвинені (м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Харківська, а також Закарпатська, Волинська, Миколаївська,  та Дніпропетровська області);

4) слабо розвинені: (Луганська, Полтавська, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Рівненська, Чернівецька, Івано-Франківська області);

5) нерозвинені: (Тернопільська, Черкаська області);

6) відсталі регіони: (Сумська, Чернігівська, Житомирська області).

За кількістю обслужених екскурсантів слід виділити наступні групи:

1) найбільш розвинені (АР Крим);

2) розвинені: (м. Київ, м. Севастополь);

3) середньо розвинені: (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська, Запорізька, також Одеська, Харківська, Полтавська, Волинська області);

4) слабо розвинені (Вінницька, Дніпропетровська, Луганська області);

5) нерозвинені: (Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська, Донецька);

6) відсталі регіони: (Сумська, Рівненська області).

Санаторно-курортне лікування також розвивається досить нерівномірно на теренах України. За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах випереджають всіх АР Крим, Одеська, Донецька області. Найбільш відстають такі регіони як: м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Житомирська, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області. За кількістю оздоровлених іноземних громадян випереджають інших такі області як Львівська, Одеська та АР Крим. Значно відстають від інших Чернівецька, Сумська та Кіровоградська області.

Враховуючи вище сказане, всі регіони України можна об’єднати у певні групи. За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах виділяються групи регіонів:

1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Донецька області);

2) розвинені: (Львівська, Миколаївська, Запорізька, Херсонська, Дніпропетровська області);

3) середньо розвинені: (Київська, Харківська, Луганська області);

4) слабо розвинені: (Закарпатська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська області та м. Київ);

5) нерозвинені: (м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області).

За часткою іноземних громадян у загальній кількості оздоровлених всі регіони України можна об’єднати у такі групи:

1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Львівська області);

2) розвинені (Миколаївська, Запорізька області);

3) середньо розвинені (Херсонська, Харківська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська області);

4) слабо розвинені (Рівненська, Тернопільська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська,  Донецька, Луганська області);

5) нерозвинені: (Чернівецька, Кіровоградська, Сумська області).

Окремі дослідники вважають, що в цілому, для успішної реалізації державної програми «Розвиток туризму в Україні» необхідно провести ряд організаційних заходів, основними серед яких вважаються: формування економічних механізмів стимулювання розвитку іноземного та внутрішнього туризму, залучення інвестицій; спрощення митних процедур, впровадження спрощеної системи сплати податків, приватизація туристичних об’єктів та їх інфраструктури.

Форми дозвіллєвої діяльності змінюються і залежать від того, що бажає отримати від дозвілля людина, яких результатів вона хоче осягнути завдяки дозвіллєвій діяльності.

Будь-які потреби в сфері дозвілля мають певну послідовність прояву. Задоволення однієї потреби породжує звичайно нову. Завдяки цьому можна змінювати вид діяльності і збагачувати дозвілля. У сфері дозвілля повинен здійснюватися перехід від простих форм діяльності до складніших, від пасивного відпочинку — до активного, від задоволення більш глибоких соціальних і культурних прагнень, від фізичних форм рекреації — до духовних насолод, від пасивного засвоєння культурних цінностей — до творчості і т.п.

Види діяльності, здійснювані під час дозвілля, можуть бути найрізноманітнішими: фізичні навантаження (прогулянки, спорт), аматорські заняття (збирання ягід, грибів, мисливство, риболовля), зацікавлення світом мистецтв(відвідування театрів, кіно, музеїв тощо), інтелектуальна діяльність, спілкування за інтересами на основі вибору, розваги (активні, пасивні), подорожі заради задоволення тощо.

Для того, щоб збільшити кількість клієнтів у готельному чи туристичному комплексі можна не тільки шляхом збільшення готельних номерів, покращення їх комфортності, а й шляхом створення умов для різноманітного високоякісного відпочинку, дозвілля і розваг.

Організація дозвілля і розваг передбачає залучення як місцевих жителів різних соціальних груп так і подорожуючих «приїжджих гостей» до участі у різноманітних мистецько-розважальних етнографічних культурно-історичних театралізованих заходах. Сюди можна віднести й анімаційне обслуговування під час руху «на круїзному теплоході, у поїзді, автобусі, літаку», а також під час перебування в тематичних парках, парках розваг, вакаційних зонах тощо.

Програма організації дозвілля і розваг готується зі врахуванням особливостей та індивідуальних потреб людини у певний проміжок часу, вільного часу. Людина — унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Потреби людини є рушійною силою розвитку як суспільства, так і самої людини. Заради потреби, власне, і здійснюється організація відпочинку, дозвілля і розваг. Людські потреби історично обумовлені, визначаються даним історичним типом суспільних відносин, соціальним середовищем, системою виховання людини, самовиховання тощо. Потреби людини є основою її інтересів. Вибір моделі і форми програми відпочинку, дозвілля і розваг значною мірою залежить від самої людини, від природно-кліматичної характеристики, місця організації тощо.

2. Особливості організації відпочинку як цілісного комплексу послуг

Створення необхідних умов для задоволення потреб людей у повноцінному харчуванні за місцем роботи, навчання, проживання і відпочинку, підвищення якості обслуговування і надання додаткових послуг підприємствами харчування — найважливіші соціально-економічні задачі держави. Першорядне значення в цьому відношенні здобуває комплекс заходів, спрямованих на раціональну організацію мережі підприємств харчування, будівництво нових підприємств і реконструкцію діючих, упровадження прогресивних технологій і форм обслуговування. Розвиток і удосконалювання галузі харчування в значній мірі залежить від її матеріально-технічної бази, впровадження в проекти прогресивних науково-технічних досягнень.

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричиняють потребу в туризмі і формують попит на відпочинок як цілісний комплекс послу. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку.

Цілісний комплекс послуг передбачає широке впровадження техніки і технологій в процес виробництва, постійне оновлення виробничих потужностей, комплексну механізацію виробничих процесів, їх уніфікацію та стандартизацію з метою підвищення ефективності праці організації відпочинку як цілісного комплексу послуг. Зазначене цілком відповідає меті діяльності та характеризує процес обслуговування в туризмі. Специфіка туристичної послуги передбачає технологічну єдність процесу обслуговування і відповідну їй єдність вимог до підготовки кадрів, які саме й забезпечують великою мірою якість обслуговування, постійне оновлення виробничих потужностей і технологій, спрямованих на забезпечення хорошого відпочинку, шляхом задоволення зростаючих потреб споживачів.

Міжгалузевий комплекс є елементом функціонально-компонентної структури господарства і являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об’єднаних загальною метою та програмою розвитку. Тобто, міжгалузевий комплекс як в матеріальному виробництві, так і в сфері споживання, є цільовим утворенням, орієнтованим на задоволення певних суспільних потреб. В основі виокремлення МГК лежать об’єктивні системні функціональні, синергетичні, еволюційні та управлінські зв’язки. Спільність мети — задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхом надання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, об’єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери в міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємозв’язністю компонентів та взаємозамінністю елементів.

Індустрія гостинності розвивається швидким темпами завдяки соціальному, економічному і політичному прогресу та завдяки тому, що кількість подорожуючих суттєво збільшилася.

З метою підвищення конкурентноздатності і прибутку, підприємства готельного господарства намагаються запроваджувати нові прогресивні форми обслуговування та організовувати відпочинок, дозвілля і розваги

Відпочинок, дозвілля, розваги, як і праця, є невід’ємними складовими життєдіяльності людини. Розважаючись, людина чи група людей задовольняють свої духовні потреби, оцінюють свої можливості. Відпочивати та розважаючись можна як у природному так і штучному середовищі. Створення відповідних умов для цього і є завданням індустрії розваг. Індустрія розваг — це молода галузь, яка формує і розвиває особистість, впливає на виховання, формування оптимістичного настрою, відпочинок, культурний розвиток людини тощо.

Можна виділити наступні напрямки розвитку анімації в туризмі:

1. створення спеціальних   музеїв  та  парків,  організація  костюмованих балів, шоу, свят  та інших дійств за конкретними  сценаріями (створення спеціалізованого  турпродукту)
2. анімація –  оживлення   програм  дозвілля  туристів  в  місцях тривалого  відпочинку  –  курортних  готельних   комплексах, туристських  центрах,  туристичних  селищах і базах,  на круїзних судах тощо.

Обидва  з  зазначених  напрямків  передбачають  незвичайність  і різноманітність заходів, безпосереднє залучення туристів до дії, що вимагає  від організаторів дозвілля певних творчих здібностей для створення  спеціальних програм і сценаріїв, вміння стимулювати інтерес туриста, змусити його попри зніяковіння, інертність взяти участь в анімаційних  програмах.

В  анімації  використовуються  активні  види  відпочинку,  до  яких відносяться  рухливі  спортивні  ігри,  плавання,  біг,  лижі,  піші  прогулянки, аеробіка,  скелелазіння,  туристські  походи,  і  пасивні  –  читання,  риболовля, заняття  музикою,  садівництво,  комп’ютерні  ігри,  відвідування  стадіонів, концертів, виставок, музеїв, огляд пам’ятників архітектури, історії й культури.

У  сфері  туризму сформувалися  наступні  види  анімації,  які  задовольняють різні потреби  відпочиваючих.

Анімація  в  русі  – задовольняє потреби сучасної людини в русі шляхом залучення її  до  участі  в рухливих  спортивних  іграх,  заняттях  аеробікою, відвідування дискотек і просто заняттю елементарною фіззарядкою.

Анімація через  спілкування – задовольняє потребу людини в спілкуванні з іншими людьми, а як говорив Сент-Екзюпері: „Спілкування – це розкіш”.

Анімація через  залучення до культури  – задовольняє потребу людей у духовному розвитку за допомогою відвідування музеїв, пам’ятників культури, історії й архітектури,  покупки сувенірів,  особливо  виготовлених  місцевими умільцями тощо.

Творча анімація – задовольняє потребу людини у творчості, у спілкуванні з  людьми,  близькими  за  духом,  за  професією,  шляхом  диспутів,  обміні інформацією, взаємозбагачення один одного.

Реабілітаційна  анімація – задовольняє потребу людини в психологічному розвантаженні від повсякденної  утоми за  допомогою контакту  з природою, участі в турпоходах, морських прогулянках тощо.

Виділяють наступні функції  туристської анімації:

• адаптаційна – дозволяє перейти  від  повсякденної обстановки  до вільної;
• компенсаційна –  звільняє  людину  від фізичної і  психічної  втоми повсякденного  життя;
• стабілізуюча –  створює  позитивні  емоції  і  стимулює  психічну стабільність;
• оздоровча – спрямована  на  відновлення  і розвиток  фізичних сил людини, ослаблених у  повсякденному трудовому житті;
• інформаційна –  дозволяє  одержати нову  інформацію  про  країну, регіон, людей і т.д.;
• освітня –  дозволяє  придбати  і  закріпити  в  результаті  яскравих вражень нові знання про  навколишній світ;
• вдосконалююча – приносить інтелектуальне і фізичне удосконалення;
• рекламна –  надає  можливість  через  анімаційні  програми зробити туриста носієм реклами про країну, регіон, туристський  комплекс, готель, туристську фірму  і т.д.;
• холістична – вносить різноманітність та  радість в повсякденне життя людини, створюючи атмосферу свята.

Анімаційна послуга –  це така ж послуга суб’єкта туристської  діяльності, як  послуги  з  розміщення,  харчування,  інформаційно-рекламного обслуговування,  а  також  послуги  установ  культури,  спорту,  побуту  тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Анімаційна послуга дозволяє залучити туриста до активних дій  шляхом особистого  контакту  аніматора  з  туристом.  Взаємодія  туриста  з  аніматором здійснюється  відповідно  до  заздалегідь  розробленої  програми.  При  цьому турист сам  обирає ті заходи, які для нього  є найбільш прийнятними, від яких він одержує максимальне задоволення  і позитивні емоції.

Отже, культурно-дозвіллєве середовище як явище являє собою органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження. Культурно-дозвіллєве середовище є чинником активного формуючого впливу на людину. Створюючи стійке культурно-просторове середовище, дозвіллєві установи в цілому формують певне емоційне відношення до навколишнього середовища, і до діяльності людини в цілому.

Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступи в ролі простору для діяльності, де здійснюються переживання ціннісного стану, що виявляє собою культуру і духовні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості і її способу життя.

Створення культурно-дозвіллєвого середовища установами культури — це розроблення культурних, виховних програм і в кінцевому результаті — ситуацій діяльності в цьому середовищі. У цих установах предметне, культурно-дозвіллєве середовище завжди повинно формуватися з урахуванням конкретних занять. Людина, знаходячись у контакті з культурними цінностями ніби переноситься в пережитий світ і в той же час зберігає свідомість своєї присутності в реальному світі.

Висновки

У світовій практиці індустрії гостинності сукупність послуг по забезпеченню подорожуючих в активних культурних формах відпочинку називається анімацією.

Анімація пожвавлює, одухотворяє відпочивальників, подорожуючих та є важливою складовою для відновлення фізичних і духовних сил організму.

Для розуміння організації анімаційних процесів необхідно чітко визначитися зі такими поняттями як відпочинок дозвілля і розваги.

Поняття дозвілля, відпочинок у великому тлумачному словнику подаються як синоніми в означені часу вільного від праці, якоїсь дії.

Дозвілля — це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному само особистісна спрямованість їхнього змісту.

Сфера дозвілля поєднує найрізноманітніші види життєдіяльності людини. Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення.

Список використаної літератури

1. Бабарицька В. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту: навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К. : Альтерпрес, 2008. — 286с.
2. Бочелюк В.Й. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. / В.Й. Бочелюк, В.В.Бочелюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 208 с.
3. Ведмідь Н.І. Організація дозвілля туристів: навч. посіб. / Н.І.Ведмідь, С.В. Мельниченко. – К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2008. – 85с.
4. Килимистий С.М. Анімація в туризмі: навч. посіб. / С.М.Килимистий. – К.: Вид-во ФПУ, 2007. – 188 с.
5. Король О. Менеджмент туризму: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2008. — 240c.
6. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2009. – 436 с.