В сучасних умовах підприємство розвивається не автономно, а в тісному зв’язку з зовнішнім середовищем (в нашому випадку ринковим). На нього весь час впливають фактори, що визначають основні напрямки його діяльності. Оптимальна сукупність всіх факторів і умов має забезпечити ефективне функціонування підприємства і максимальний прибуток. В даній статті ми розглянемо сукупність умов, які необхідні для розвитку підприємства в сучасному ринковому середовищі.

Для формування підприємництва необхідні економічні, соціальні, правові та інші умови.

Економічні умови — це пропозиція товарів і попит на них; види товарів, що здобуваються покупцями; обсяги грошових коштів, які покупці можуть витратити на ці покупки; надлишок або недостатність робочих місць, робочої сили, що впливають на рівень заробітної плати працівників, тобто на їх можливості придбання товарів.

На економічну обстановку істотно впливають наявність і доступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також сума позикових коштів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові надати їм кредитні установи.

Впритул до економічних примикають соціальні умови формування підприємництва. Насамперед, це прагнення покупців купувати товари, що відповідають певним смакам і моді. На різних етапах потреби можуть мінятися. Істотну роль у цьому відіграють моральні і релігійні норми, що залежать від соціально-культурного середовища. Вони здійснюють прямий вплив на спосіб життя споживачів і попит на товари. Соціальні умови впливають на ставлення окремого індивідуума до роботи, що в свою чергу визначає його ставлення до розміру заробітної плати та умов праці, пропонованим бізнесом.

Від підприємницької діяльності підприємець повинен отримувати задоволення. Він бере участь у вирішенні соціальних питань, що стосуються трудової діяльності своїх співробітників, охорони їхнього здоров’я, збереження робочих місць і т.д.

Важливу роль у формуванні підприємництва грають підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу підприємців: організація навчання сучасним методам ведення підприємницької діяльності; навчання і перенавчання персоналу, стажування в розвинених країнах; організація підготовки та перепідготовки викладацького персоналу для навчання підприємців; створення мережі консультативних центрів, які проводять професійний відбір і орієнтацію персоналу підприємницького сектора, та ін.

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в рамках правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов. Під ними розуміють наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність і створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва: спрощену і прискорену процедуру відкриття та реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалення податкового законодавства в напрямку мотивації виробничої підприємницької діяльності, розвитку спільної діяльності вітчизняних підприємців із зарубіжними. Сюди входять і створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва, удосконалення методів обліку і форм статистичної звітності. Важливу роль відіграє також підготовка законодавчих ініціатив з питань правових гарантій підприємницької діяльності, включаючи, в першу чергу, право на власність і дотримання договірних зобов’язань.

Характерними рисами або факторами сталого розвитку підприємства чи організації є: фінансова стабільність і позитивна динаміка у прибутковості, дохідності; наявність замовників, клієнтів чи споживачів продукції або послуг, тобто джерела доходів підприємства; комфортність праці, компетентність, соціальна захищеність у забезпечені персоналу – тобто фактори, які створюють конкурентні переваги в результативності праці персоналу; позитивний вплив результатів діяльності на суспільну свідомість з точки зору охорони навколишнього середовища і споживання енергетичних ресурсів; позитивна оцінка методів і етики діяльності підприємства суспільством, персоналом і партнерами у бізнесі.

Кожне підприємство функціонує в фінансовому середовищі, тому обов’язковими умовами є фінансова стабільність підприємства та стійкість, що забезпечується фінансовим менеджментом даного підприємства[1].

Рівень стійкості підприємства визначається різноманітними елементами, які відображають комплексну характеристику підприємства, його економічну ефективність. Стійкий стан промислового підприємства характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції і високим попитом на неї, рівномірним ходом виробництва у всіх підрозділах, якісним матеріально-технічним і кадровим забезпеченням, задовільним психологічним кліматом у колективі. Нестійкий стан підприємства – це порушення у виробничих процесах, неритмічний випуск продукції та незадовільний попит на неї, несвоєчасне матеріально-технічне забезпечення, незадовільний психологічний клімат. Для визначення показників стійкості використовують аналіз господарсько-фінансової діяльності, який представляє систему спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем їхнього виконання, оцінкою досягнутих результатів і розробкою заходів з ефективного використання господарських резервів[3].

Підприємство також існує у виробничому середовищі. Перший аспект виробничого середовища – прагнення виробляти якісну продукцію. Для того, щоб бути успішним необхідно випускати продукцію (роботи, послуги), що користуються попитом у споживача. Другим аспектом є створення гідних умов для продуктивної праці персоналу, що забезпечує конкурентоспроможний рівень якості, визнаний споживачем, максимальну безпеку праці та здоров’я робітників.

І, звичайно, соціальне середовище, у якому існує підприємство, висуває до нього свої вимоги. А це вимоги до дотримання трудового законодавства та реалізації соціальних гарантій, благодійності, підтримки суспільних рухів та суспільної активності та етики співпраці з партнерами та ведення чесної боротьби з конкурентами. Незалежно від виду підприємства чи його функціональної приналежності усі його стратегії спрямовані на посилення своїх позицій на ринку, що в кінцевому підсумку означає перевагу над конкурентами. Тому ключовим поняттям будь-якого підприємства як самостійного господарюючого об’єкта є конкурентоздатність. Це поняття різнобічне і поширюється на такі складові діяльності підприємства, як товар та його характеристика: якість та технологія виробництва[4].

Існують дві сторони конкурентоздатності. Це елементи, її складові і цільові завдання продажу товару у конкурентній ситуації. Перемога у конкурентній боротьбі, по суті, виражає результати конкурентоздатності.

Взаємовідносини підприємства та постачальників, споживачів, конкурентів й інвесторів означають не лише звичайне ділове партнерство а значне поглиблення його, проте без юридичного злиття. Вони передбачають спільні дослідження, обмін технологіями, спільне використання виробничих потужностей, об’єднання зусиль у виробництві компонентів кінцевої продукції, просування на ринок тощо. Підприємство, що формує і розвиває стратегію співробітництва із зовнішнім середовищем, цілеспрямовано активно впливає на нього для захисту та розвитку власного виробництва та забезпечення стійкості економічної кон’юнктури, певною мірою «організації ринку»[5].

Реалізуючи стратегію співробітництва, підприємство змінює правила конкуренції і створює стратегічну зону стабільності, що характеризується зниженням ризику діяльності в ході конкуренції, гарантує підприємству тривалий термін існування, можливість збільшення доходів і прибутку у майбутньому.

Управління підприємством в умовах невизначеності ринкового середовища необхідно спрямувати на активну його адаптацію до змін в останньому і перш за все – на пошук шляхів використання потенційних можливостей ринку з метою реалізації економічних інтересів підприємства[6].

Управління стратегічним співробітництвом підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища передбачає комплекс взаємопов’язаних дій з оцінки такої взаємодії з використанням встановлених в результаті стратегічного моніторингу сприятливих для підприємства можливостей; прогнозування та оцінки тенденцій саморозвитку взаємин; формування у разі необхідності сценарію зміни характеру взаємодії в інтересах підприємства; реалізація цього сценарію; контроль, аналіз і коригування планів щодо сценарію.

Співробітництво підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища потрібно формувати на засадах установлення балансу їх технічних, практичних та виробничих інтересів[2].

Отже, для функціонування підприємства в сучасних ринкових умовах недостатньо мати тільки «землю, працю, капітал», а й гармонійно поєднувати фінансове, виробниче та соціальне середовище, тобто сприяти стійкості та стабільності розвитку, активно співпрацювати з партнерами, клієнтами, постачальниками і навіть конкурентами. І саме головне, вести активну боротьбу за «місце на ринку».

Таким чином, в результаті аналізу умов і чинників розвитку підприємств нами було уточнено склад зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку підприємств, з’ясовано їх зв’язок з чинниками попиту та пропозиції та запропонована модель внутрішнього та зовнішнього середовища, яка надалі може бути використана для емпіричного аналізу сучасних умов розвитку підприємств. Подальше застосування моделі потребує параметричного вираження впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища на розвиток підприємства з подальшою її практичною апробацію. 

Список використаної літератури

1. Апопій, В. Основи підприємництва [Текст] : навчальний посібник / Віктор Апопій, Надія Шутовська, Сергій Середа, 2014. — 322 с.
2. Князь, С. Підприємництво та менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Святослав Князь, Тетяна Данько, Наталя Ярошевич ; ред. С. В. Князь, 2016. — 123,[1] с.
3. Основи підприємництва [Текст] : навчальний посібник / М-во освіти і науки України, 2009. — 57 с.
4. Основи підприємницької діяльності у фармації [Текст] : навч. посіб. / Валентин Толочко [та ін.]; за ред. В. Толочка, 2009. — 311 с. (Введено зміст)
5. Полянко, В. Основи підприємництва [Текст] : Навчальний посібник / Валентина Полянко, Андрій Круглянко, 2008. – 174 с.
6. Тирпак, І. Основи економіки та організації підприємництва [Текст] : навчальний посібник / Іван Тирпак, Василь Тирпак, Святослав Жуков, 2018. — 266,[1] с.
7. Тирпак, І. Основи економіки та організації підприємництва [Текст] : навч. посібник / Іван Тирпак, Василь Тирпак, Святослав Жуков, 2011. — 283 с.
8. Хмурова, В. Менеджмент підприємницької діяльності [Текст] : навч. посіб. / Вікторія Хмурова, 2013. — 284 с.
9. Ярошевич, Н. Підприємництво і менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Наталя Ярошевич, Роман Берлінг, Анатолій Гавриляк, 2010. — 407 с. Кравчук, О. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва [Текст] : навч. посіб. / Оксана Кравчук, Віктор Лещук, 2010. — 502 с.