Основою соціальної структури суспільства є соціальна спільність, що являє собою реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв’язками й відносною цілісністю. Об’єднання індивідів у соціальні спільності відбувається на основі різноманітних характеристик і ознак. У зв’язку з цим правомірно виділити соціально-класові, демографічні, територіальні, професійні та етнічні ланки соціальної структури суспільства. До етнічних спільностей належать сім’я, рід, плем’я, народність, нація.

В ході подальшого економічного і культурного розвитку племена перетворювалися на народності, які у свою чергу на найвищих стадіях розвитку перетворювалися на нації.

Народності виникають за часів рабовласництва і являють собою мовну, територіальну, економічну та культурну спільність.

За чисельністю народність перевищує плем’я, кровнородові зв’язки не охоплюють народність. Народності (певною мірою й інші донаціональні спільності) існують і сьогодні і не лише в країнах, що розвиваються, а й у деяких індустріально розвинутих державах.

Нація — це форма спільності людей, що склалася історично, яка приходить на зміну народності. Її характеризують спільність економічних умов життя, спільність території, мо­ви, рис психології (свідомість, інтерес, національний менталітет і т.ін.), а також спільність національного складу характеру, який виявляється в особливостях культури та побуту.

Етнічний конфлікт — це форма міжгрупового конфлікту, коли групи із суперечливими інтересами поляризуються на основі етнічних ознак. Джерелом Етнічного конфлікту, як правило, є позаетнічні соціально-політичні та економічні протиріччя. Наростання Етнічного конфлікту супроводжується ростом етноцентризму, властивого в тому або іншому ступені етнічній самосвідомості будь-якого рівня розвитку, посиленням інтенсивності циркуляції в суспільстві негативних етнічних стереотипів, кристалізацією націоналістичної ідеології».