Вступ

Заощадження – це та частина доходу, яка не споживається в даний момент часу, відповідно означає скорочення споживання. Якщо сукупний дохід розподіляється на споживання та заощадження, то за умови росту доходу певна його частина використовується на збільшення споживання, а друга – на збільшення заощаджень. Величина, на яку збільшуються споживання та заощадження повинна дорівнювати величині, на яку збільшився дохід.

В економіці заощадження знаходяться у тісному взаємозв’язку з інвестиціями, тобто заощадження є основою інвестицій. На взаємозв’язок процесів інвестицій та заощаджень значний вплив мають такі чинники як тип ринкової конкуренції, сприятливість ринкової кон’юнктури.

Проблема формування та збільшення заощаджень домогосподарств є вкрай актуальною, особливо з огляду на необхідність залучення фінансових активів населення під час посткризового відновлення економіки. За низького рівня іноземних інвестицій саме заощадження населення стають основним джерелом інвестиційних коштів, необхідних для забезпечення сталого економічного розвитку держави. Це, своєю чергою, й обумовлює необхідність активізації вітчизняних досліджень механізмів дії ключових визначників особистих заощаджень у ринковій економіці.

Різні аспекти зазначеної проблеми досліджували відомі західні (А. Сміт, Дж. М. Кейнс, І. Фішер, Ф. Модільяні, М. Фрідман), російські (Ю. Мелехін, К. Чабану, Л. Стахович, А. Столярова) та українські (О. Ватаманюк, М. Савлук, С. Панчишин, В. Рисін) науковці. Проте, попри значну кількість теоретичних розробок та моделей поведінки домогосподарств, бракує емпіричних підтверджень теоретичних гіпотез, що зумовлює актуальність та необхідність цього дослідження з погляду сучасної макроекономіки.

1. Національні заощадження і норма заощаджень

Заощадження – та частина після податкового доходу, яка не використовується на споживання. Або іншими словами неспожита частина особистого безподаткового доходу [4],

Заощадження державні – це чисті податки мінус державні закупівлі.

Заощадження національні – це приватні заощадження плюс державні заощадження.

Заощадження приватні (змішана економіка) – це дохід мінус чисті податки та споживання [3],

Споживання – це частина доходу в розпорядженні, яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді.

Заощадження населення займають особливе місце серед економічних явищ, оскільки знаходяться на стику інтересів громадян, держави і організацій, що спеціалізуються на наданні фінансових послуг. З одного боку, заощадження є найважливішим показником рівня життя, безпосередньо пов’язаних зі споживанням, доходами та витратами населення, з іншого боку, заощадження населення є цінним ресурсом економічного розвитку, джерело інвестування і кредитування господарства [8.c. 95].

Частина отриманих доходів суб’єктів ринкової економіки йде на індивідуальне і спільне споживання. Підраховано, що від 2 / 3 до 3 / 4 валового внутрішнього продукту утворює споживчі витрати. Джерелом їх покриття виступає наявний дохід. У суспільстві формується кількісна і якісно-моральна структура споживання. Його величина утворює вихідну основу циклічних коливань ринкової кон’юнктури.

Первинний осередок споживання — сім’я, в якій дохід витрачається на придбання продуктів харчування, купівлю промислових товарів, оплату житла, послуг і т. д. Структура цих витрат визначається багатьма факторами, головними з яких виступають рівень оплати праці, національні та регіональні традиції, кліматичні чинники і т. д.

Частина доходу йде на заощадження. Це ніщо інше, як відстрочене споживання, та частина доходу, яка в даний момент не споживається. За рахунок їх забезпечуються в майбутньому виробничі та споживчі потреби.

Споживання і заощадження, виступаючи частиною ВНП, знаходяться між собою в тісному зв’язку і залежності і формуються під впливом одних і тих же факторів. Взаємозв’язок наявного доходу і споживання утворює функцію споживання. Залежність заощаджень від одержуваного доходу називається функцією заощадження. Обидві ці функції характеризують динаміку співвідношення витрат і відкладеного попиту.

Заощадження виробляються фірмами, домашніми господарствами та населенням. Підприємці зберігають частину накопиченого доходу для того, щоб у подальшому інвестувати його в розширення масштабів виробництва, інноваційного оновлення його для отримання максимального прибутку. Домашні господарства (сім’ї) виробляють заощадження для купівлі землі, нерухомості, предметів тривалого користування, а також забезпечення старості і спадщини дітям. Заощадження виробляють сім’ї, у яких дохід перевищує середній рівень споживчих витрат. Чим бідніша родина, тим менше заощаджень. Кількість сімей, що зберігають дохід, і розмір заощаджень залежать від багатьох обставин і, насамперед, від рівня оплати праці, сформованого рівня життя та ін.

Економічні дослідження показують, що дохід є визначальним компонентом не тільки споживання, а й заощадження. Багаті заощаджують більше ніж бідні не тільки в абсолютних цифрах, а також як процент від доходу. Часто найбідніші витрачають більше ніж заробляють. Тому, як правило, замість заощадження зростають борги.

Розглянемо функцію заощадження та граничну схильність до заощадження. Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходом.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) визначається як частка кожної додаткової гривні доходу, що йде на додаткове заощадження.

Сума видатків з національного доходу на споживання плюс сума використання національного доходу на заощадження повинні дорівнювати обсягу національного доходу країни. Правда, в реальній дійсності така рівність досягається не завжди. Але за теорією слід виходити з того, що національний дохід дорівнює сумі споживання й заощадження:

НД = С + З.

Якщо ГСС дорівнює 0,80, то ГСЗ має дорівнювати 0,20. Сума ГСС та ГСЗ повинна обов’язково дорівнювати одиниці. Отже, ГСЗ = 1 – ГСС.

Заощадження є вартісним показником інвестицій і нагромадження капіталу. Поняття інвестицій застосовують, щоб позначити збільшення запасу матеріальних капітальних благ. Відповідно інвестиції мають місце тоді, коли є заощадження і коли за їх рахунок створюється реальний капітал.

Отже, між заощадженнями та інвестиціями існує прямий зв’язок. Його можна розглядати, приміром, на рівні корпорації і в масштабі суспільного відтворення. В останньому разі визнають національні заощадження і норму національних заощаджень.

Дамо визначення цих категорій економічного відтворення з погляду національного доходу. Національні заощадження — це та частина національного доходу, яка не використовується на споживання, тому що має бути спрямована на нагромадження капіталу і багатства країни. Це — чисті заощадження і чисті нагромадження.

Норма національного заощадження (ННЗ), визначається за формулою:

де З — обсяги заощадження національного доходу, наприклад, за рік. Заощадження, здійснювані за рахунок національного доходу називаються чистими заощадженнями.

Оптимальною нормою національного заощадження вважається 20—25%. Між нормою національного заощадження, інвестиціями і темпами економічного зростання існує тісний взаємозв’язок. Тому кожна країна особливу увагу звертає на стимулювання схильності населення, домогосподарств, підприємств до заощадження.

Аналіз державних заощаджень в Україні пов’язаний з певними методологічними труднощами. Як свідчать результати низки досліджень вітчизняних вчених, дані щодо валових заощаджень сектора загального державного управління, ймовірно, не виявляють навіть достовірної тенденції зміни заощаджень держави. Тому як показник державних заощаджень, згідно з достатньо поширеною зарубіжною практикою, дисертантом запропоновано використовувати суму дефіциту бюджету та інвестиційних видатків уряду. У межах такого підходу динаміка державних заощаджень в Україні безпосередньо визначається динамікою дефіциту бюджету.

2. Аналіз державних заощаджень в Україні

Усвідомивши основні положення взаємозв`язку доходу, споживання та заощаджень на макроекономічному рівні, перейдемо до аналізу структури і динаміки національних заощаджень в Україні, а також обчислимо середню схильність до заощаджень в Україні.

На офіційному сайті Держкомстатом України э данні о доходах та витратах населення України, а також о заощадженнях. Використовуючи ці данні побудуємо таблицю.

Таблиця 1. Доходи, витрати та заощадження населення України в 2002 – 2011 роках, млн. грн.

Період	Доходи населення		Заощадження населення	Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.
	номінальні	наявні
1	2	3	4	5
2002	185073	141618	17058	376
2003	215672	162578	16277	462
2004	274241	212033	31077	590
2005	381404	298275	45651	806
2006	472061	363586	44203	1041
2007	623289	470 953	47779	1351
2008	845641	634493	52011	1806
2009	894286	661915	80377	1906
2010	1101175	847949	161867	2239
2011
І квартал	266807	201352	19025	2389
ІІ квартал	303623	232016	26490	2494
IІI квартал	334486	272049	39647	2571

Розрахуємо граничну схильність до заощаджень, розрахунки зведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Розрахунок середньої та граничної схильності до заощаджень населення України в 2002 – 2011 роках

Період	Доходи населення наявні	Заощадження населення	APS	MPS
1	2	3	4	5
2002	141 618	17 058	0,12
2003	162 578	16 277	0,10	-0,04
2004	212 033	31 077	0,15	0,30
2005	298 275	45 651	0,15	0,17
2006	363 586	44 203	0,12	-0,02
2007	470 953	47 779	0,10	0,03
2008	634493	52 011	0,08	0,03
2009	661915	80 377	0,12	1,03
2010	847949	161 867	0,19	0,44
2011
І квартал	201352	19025	0,09	0,09
ІІ квартал	232016	26490	0,11	0,24
IІI квартал	272 049	39 647	0,15	0,33

Рис. 2.  Гранична схильність до заощаджень населення України у 2003 — 2010 роках

Отже, в досліджуваний період в різні роки поведінка населення при зміні використовуваного доходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощаджень населення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарств перевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростання абсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була позитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще частку доходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, в цінних паперах та т.і.).

В залежності від обсягів доходів рівень схильності до заощаджень був різним: найбільшою гранична схильність до заощаджень проявилася у населення в 2010 році.

У таблиці 2 також розрахована середня схильність до заощаджень. Представимо ці данні графічно.

Рис. 3.  Середня схильність до заощадження населення України у 2002 – 2010 роках.

З графіку видно, що на протязі 2002,2004 та 2005 роках середня схильність до заощаджень у населення зростала 0,12 у 2002 році, 0,15 у 2004 і 2005 роках, тобто із кожної 1 гривні отриманого доходу для використання в середньому в 2002 році 12 копійок йшло в заощадження (не використовувалось для поточних потреб), в 2004 та 2005 роках – це було 15 копійок. В наступні роки середня схильність до заощаджень знижувалась: з 12 копійок з 1 гривні доходу в 2005 році до 8 копійок в 2008 році. У 2009 та 2010 роках почалось зростання до 0,12 у 2009 році, а у 2010 році середня схильність до заощаджень зросла до 19 копійок з 1 гривні доходу. За три квартали 2011 року бачимо що зростання продовжується: якщо у першому кварталі середня схильність до заощадження була 0,09, то вже у третьому вона зросла до 15 копійок.

Отже, українські реалії засвідчили, що в досліджуваний період, не зважаючи на постійний приріст використовуваного доходу та заощаджень, середня схильність до заощаджень мала періоди зростання в 2004 – 2005 і у 2009 – 2010 роках, тобто тенденція розвитку показника не відповідала теоретичним поглядам науковців. Можливо, це було пов`язано з періодом нестабільності в політиці України (президентські вибори, невизначеність після них), хоча в цей час був період деякої стабілізації економіки країни.

Наскільки важливі впливи інших чинників, крім поточного доходу, на споживання? Безсумнівно, що постійний дохід, багатство, соціальні фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року  в рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний використовуваний дохід.

Отже, в Україні не зважаючи на приріст використовуваного доходу та заощаджень, середня схильність до заощаджень то підвищувалась до зменшувалась, тобто тенденція розвитку показника не відповідала теоретичним поглядам науковців. Можливо, це було пов`язано з періодом нестабільності в політиці України, президентські вибори, невизначеність після них. Можливо наслідки світової економічної  кризи.

Безсумнівно, що постійний дохід, багатство, соціальні фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року  в рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний використовуваний дохід.

Національні заощадження рівні сумі державних та приватних заощаджень. Дефіцит державного бюджету, відображуючій перевищення видатків держави над її доходами, зменшує національні заощадження, а також пропозицію позикових засобів, які можуть бути спрямовані на інвестування.

Оскільки в Україні дефіцит бюджету протягом розглянутого періоду хоч і зменшувався, не завжди, але не понижувався нижче ніж три відсотка від ВВП. Підсумовуючи аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні, можна зробити висновок, що на рівень заощаджень домогосподарств та населення, впливають не тільки економічні, але і політичні чинники. На нашу думку, завдання влади як раз і полягає в зведенні до мінімуму вплив на заощадження та споживання факторів, що схильні до невизначеності.

Висновки

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується активністю інвестиційної діяльності. На основі проведених прогнозів, можна сказати, що інвестиційна діяльність в наступні роки зростатиме значними темпами, стимулюватиме пожвавлення, піднесення та подальший ріст економіки країни.

Проведений аналіз заощаджень населення, а також складений прогноз свідчить про стрімкі темпи зростання доходів населення і є передумовою зростання заощаджень.

Проблема досягнення і підтримання стабільних темпів економічного зростання постає перед усіма країнами. Саме заощадження є джерелом обсягу капіталу в національній економіці. Тому глибокий аналіз категорії заощаджень її усебічних взаємозв’язків становить і теоретичний, і практичний інтерес.

Ефективність використання потенціалу заощаджень полягає в наявності реалізації таких умов:

— достатній і стабільний рівень доходів, за допомогою якого можна забезпечити реалізацію потенціалу заощаджень;

— активізація інвестиційної спрямованості заощаджень за умови отримання певного доходу від інвестицій, захисту від недобросовісних фінансово-кредитних організація та негативних наслідків політико-економічних подій в країні.

Оцінювання невикористаного потенціалу заощаджень свідчить про те, що його частка в національній економіці України з кожним роком знижується. Така ситуація дає змогу активізувати трансформації заощаджень в інвестиції.

Оцінювання потенціалу заощаджень в Україні свідчить, що для активізації цього процесу потрібно створити належні умови для формування та використання як національних, так і іноземних заощаджень.

Потрібно вжити певних заходів для захисту інтересів власників заощаджень:

— розвиток інфраструктури фінансового ринку, який пропонує великий вибір форм, які акумулюють і розміщують заощадження, способи вкладення заощаджень і умов їх привабливості;

— виробничу орієнтацію інвестування заощаджень із гарантією отримання соціальної та економічної вигоди, разом з тим в реальному секторі повинен існувати істотний попит на додаткові фінансові ресурси.

Список використаної літератури

1. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник / Університет економіки та права «КРОК». — К. : Таксон, 2004. — 346с.
2. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». — 2.вид., доп. та перероб. — Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. — 300с.
3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб.. — 2.вид., доп. — К. : Атіка, 2006. — 368с
4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Економікс принципи, проблемі і політика: Пер. з 13-го.вид. – М.: ИНФРА-М, 1999. – XXXIV, 974 с.
5. Менкью Н.Г. Принципи економікс. СПб: Питер Ком, 1999. -784с., ил.
6. Экономика: Учебник /Под ред. доц.А.С.Булатова, 2-е изд.,-М.: Издательство БЕК, 2007 – 816с. [4]
7. Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріали науково-практичній конференції 19 лютого 2007 року // Наук. ред.. А.М. Мороз. – К:КНЕУ, 2007